Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «причинний»
Шукати «причинний» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Беснова́тый – біснува́тий, бі́сний, одержи́мий, причи́нний.
Вино́вный
1) (
виноватый) ви́нний, прови́нний, винува́тий. [За одного́ ви́нного сто неви́нних ги́не].
Признать себя вино́вным – ви́знати свою́ прови́ну, ви́знати себе́ за ви́нного, призна́тися до вини́;
2) (
служащий причиною) ви́нний (ви́нен), приви́ний (-ви́нен), причи́нний (-чи́нен). [Хіба́-ж причи́нен цар у тому́, що ви ко́їте (Куліш). Руко́ю чолові́кові біду́ зро́биш, а о́чі нічо́го не прови́нні (Квітка)].
Душе́вно-больно́й, -ная – душевнох(в)о́рий, -ра, психі́чно-слаби́й, (тронутый) причи́нний, -на, (сумасшедший) божеві́льний, -на, навіже́ний, -на.
Дом для -ны́х – ліка́рня (шпита́ль) для божеві́льних, божеві́льня.
Зауро́чить – зуро́чити, навро́чити кого́. [Лихе́ о́ко зуро́чило на́ше ща́стя (Основа)].
Зауро́ченный – зуро́чений, навро́чений, (тронутый) причи́нний.
Испо́ртить
1)
кого, что – зба́вити, зі[о]псува́ти, попсува́ти, (повредить, изувечить) зні́вечити (редко зані́вечити), поні́вечити, знеха́яти, спога́нити кого́, що; срвн. По́ртить. [До́брого ко́рчма не зопсу́є, а лихо́го і це́рква не попра́вить (Номис). Зба́вили їй дити́ну: «а вона́-ж у ме́не була́ слухня́на та звичайне́нька» (Єфр.). Він а́ґрусом (крыжовником) зба́вив зу́би (Звин.). Поні́вечите, та́ту, зе́рно: попрі́є воно́, пропаде́ (Кон.). Життя́ стоя́ло перед не́ю знеха́яне лука́вими за́мірами (Мирний.)].
-тить дорогу – розби́ти доро́гу (шлях), (размокшую: ездой, ходьбой) згрузи́ти, згрязи́ти доро́гу.
-тить замок, ключ – зба́вити, скрути́ти замо́к, ключ (ключа́).
-тить здоровье – зіпсува́ти, зба́вити, зні́вечити здоро́в’я.
-тить жизнь (в браке) – зав’яза́ти вік, світ чий, кому́. [Я твій вік зав’яза́ла (Квітка)].
-тить отношения – попсува́ти відно́сини з ким.
-тить характер – зіпсува́ти, зба́вити, (изуродовать) спотво́рити вда́чу чию́, кому́.
-тить дело – зба́вити, зве́сти, зіпсува́ти спра́ву, (иносказ.) зроби́ти з лемеша́ шва́йку.
-тить везде дело – скрізь попсува́ти спра́ву, (иносказ.) ку́ди не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть (Рудч.);
2) (
свахлять) зі[о]псува́ти, спарта́чити, спаску́дити, спарто́р[л]ити, зги́дити, спога́нити що, (о мн.) попсува́ти, попарта́чити, попарто́р[л]ити и т. д. [Не кажі́ть, щоб вона́ вам ши́ла соро́чку: зги́дить (Звин.)];
3) (
сглазить) навро́чити, зуро́чити, спристрі́тити, спрозо́рити кого́; срвн. Сгла́зить. [Мо́же то вона́ коро́ву спристрі́тила? (Звин.)].
Испо́рченный
1) зба́влений, зі[о]псо́ваний, зіпсу́тий, псо́ваний, попсо́ваний, зні́вечений, поні́вечений, спога́нений, знеха́яний. [Таки́й молоди́й хло́пець, а вже таки́й наха́бний, таки́й зба́влений (Н.-Лев.). Був се наро́д псо́ваний (Куліш). Зопсо́вані зу́би (Коцюб.). Де́які (фігу́ри) ду́же попсо́вані (Л. Укр.)];
2) спарта́чений, спаску́джений
и т. д.;
3) навро́чений, зуро́чений, спрозо́рений, спристрі́чений, причи́нний.
II. Кругово́й – шале́ний, нерозсу́дливий; легкова́жний, пустотли́вий; божеві́льний, причи́нний.
Невропа́т, -па́тка – невропа́т (-та), -па́тка; (в обиходной речи ещё: ненормальный, -ная) причи́нний, -на, божеві́льний (-ного), -на (-ної).
Несомне́нный – безпере́чний, безсумні́вний, несумні́вний, (совершенно определённый) (зо́всім, цілко́м) пе́вний; (очевидный) очеви́дний, види́мий. [У то́му, що каза́в Кулі́ш, була́ безпере́чна пра́вда (Грінч.). Безпере́чна перева́га ро́зуму над надхне́нням (Грінч.). Безсумні́вна і́стина (Р. Край.). Для ме́не тепе́р зо́всім пе́вна річ, що я був тоді́ причи́нний (Крим.). Це в не́ї, кажу́, тиф, види́мий тиф (Борзенщ.)].
Оглашё́нный, -ная
1) (
церк.) оглаше́ний, -на;
2) (
бран.) оглаше́нний, торопле́ний, навіже́ний, причи́нний.
Побла́живать, поблажи́ть
1) пустува́ти, дурі́ти (ча́сом), попустува́ти, подурі́ти; (
капризничать) вередува́ти, коми́зитися (ча́сом), повередува́ти, покомизи́тися; срв. Блажи́ть;
2) (
чудесить, сходить с ума) дурі́ти, крути́тися, у дур захо́дити, бува́ти божеві́льним, причи́нним.
Он иногда -вает – на йо́го ча́сом нахо́дить, ча́сом він у дур захо́дить, дурі́є, кру́титься, причи́нний бува́є.
Поме́шанный – (сумасшедший) божеві́льний, наві́жений, навісни́й, причи́нний, ума́ тро́нутий.
-ный на чем – схи́блений на чо́му.
По́ртить, испо́ртить
1) псува́ти, попсува́ти, зо[і]псува́ти, ні́вечити, зні́вечити, поні́вечити, спотво́рювати, спотво́рити, (
повреждением) ушко́джувати, ушко́дити, (небрежным обращением) не́хтувати, поне́хтувати кого́, що, (изводить) перево́дити, переве́сти, збавля́ти, зба́вити, (о мн.) поперево́дити, позбавля́ти що. [Пі́сня змо́вкла… чужа́ люди́на, очеви́дячки псува́ла тро́хи на́стрій (Коцюбин.). На тій робо́ті ушко́див коня́].
-тить отношения – псува́ти відно́сини;
2) парта́чити, спарта́чити, спога́нювати, пога́нити, спога́нити, паску́дити, спаску́дити;
3) (
не хватать) не́путити. [На́ше село́ га́рне, нас усе́ є; одно́ ті́льки не́путить, – це́ркви нема́є];
4) (
сглазить) навро́чувати, навро́чити, наврокува́ти, навректи́, зуро́чувати, зуро́чити, спристрі́тити, роби́ти, пороби́ти причи́ну.
По́рченный
1) попсо́ваний, зіпсо́ваний, зіпсу́тий, спотво́рений, зба́влений
и т. д.;
2) причи́нний, причи́нуватий, зуро́чений. [Пла́че або об зе́млю б’є́ться… пі́на з ро́та, – чи́сто тобі́ причи́нувата (Кор.)].

-ная рыба – при́тхла ри́ба.
По́рченый (прил.) –
1) причи́нний, причи́нуватий;
2) псо́ваний, зіпсо́ваний, брако́ваний.
Припа́дочный
1) нападни́й;
2) (
страдающий припадками) причи́нний, причи́нуватий. [Хлоп’я́ ось причи́нувате (Корол.)].
Причи́нныйпричи́нний.
-ная связьпричи́нний звязо́к.
-ный в чём или чемупричи́нний у чо́му, ви́нний, приви́нний чому́; см. Вино́вный 2.
Психи́ческий – психі́чний, душе́вний. [Психі́чний стан (Коцюб.)].
-чески – психі́чно.
-чески расстроенныйпричи́нний.
-чески больной – психі́чно хво́рий.
Психопа́т – психопа́т, божеві́льний, причи́нний, вульг. прицу́цуватий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Расстроенный – розладнаний, розладнований, розладжений, порушений, (техн.) розстроєний, (о настроении) засмучений:
психически расстроенныйпричи́нний. Обговорення статті
Сумасшедший – божеві́льний, причи́нний, (перен., разг.) божеві́льний, (диал.) вар’ят.
[Головному редакторові, певна річ, це здалося іще одним нападом старечого марнославства, але генеральний директор переконав його фразою, яка досі гуляє редакцією: «Не обмиліться — тихі вар’яти випереджають майбуття» (Г.Грабовська перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].
Обговорення статті
Тронутый, тронут – то́ркнутий, ру́шений, пома́цаний, зру́шений, пору́шений, заче́плений, за́йнятий; (взволнованый) звору́шений, розчу́лений; (подпорченный) попсований, притухлий, (морозом) прибитий; (сумасшедший) причи́нний, неспо́вна́ ро́зуму, божевільний:
глубоко тронут – глибоко (сильно, дуже) зворушений;
тронутый умом (мозгами) – не сповна розуму; причинний; здурілий, божевільний. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБУСЛА́ВЛИВАТЬ (бути причиною) става́ти умо́вою /спричиня́тися до/ чого, спричиня́ти що, (в угоді) застеріга́ти, (що чим) узале́жнювати що від чого;
обуславливающий що /мн. хто/ обумо́влює тощо, ста́вши узале́жнювати від, зму́шений узале́жнити, прикм. узале́жнювальний, обумо́влювальний, зумо́влювальний, спричи́нювальний, застере́жувальний, фраз. причи́нний, стил. перероб. ста́вши умо́вою [обуславливающий появле́ние ста́вши умо́вою поя́ви];
обуславливающийся/обуславливаемый обумо́влюваний, зумо́влюваний, спричи́нюваний, застере́жуваний, узале́жнюваний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Виноватый
• Без вины виноватый
– без вини винний без(не)винно винний; без вини (невинно) звинувачений; без вини визнаний винним (винуватим).
• Быть виноватым перед кем
– бути винним (винуватим) проти кого; бути у вині перед ким; завинити кому, перед ким, проти (супроти) кого.
• Виноват
– вибачай, вибачайте!; вибач, вибачте!; пробач, пробачте!; даруй, даруйте!
• Виноватого бьют
– чия шкода, того й б’ють. Пр. Чия шкода, того й гріх. Пр. Поплатиться не сват, а той, хто винуват. Пр. Хто в ділі, той і в одвіті. Пр. Не лізь у горох, то не скажеш «ох!». Пр. Не давай сам на себе кия. Пр.
• Виноватый в чём
– винний (винуватий) у чому; провинний (причинний) до чого; винуватець (причинець) чого.
• Кругом виноват
– кругом (цілком) винний; у всьому йому провина (вина).
• Считать виноватым кого
– вважати за винного (винним) кого; (давн. розм.) гріхувати на кого. [Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Сл. Гр.]
• Чем я перед вами виноват?
– чим я винен проти (супроти) вас?; що я вам винен (провинен)?; що (чим) я вам завинив?
• Я (он…) же не виноват, что…
– я ж (він же…) не винний (не винуватий), що…; хіба ж я (він…) винний (винуватий), що…; я ж (він же…) не причиною (не причина), що.
Поврежден
• Повреждённый в уме кто
– несповна розуму хто; (іноді) стерся хто; причинний, причинна хто.
Тронутый
• Тронутый умом (мозгами)
– не сповна розуму; причинний; здурілий, божевільний.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

притворя́емый причи́ня́ний; причинни́й

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Причи́ннийпомешанный, душевнобольной, порченый.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Виноватый в чем – винний, винува́тий (у) чо́му, чого́, винен чого́, чим, причинний до чо́го; -тый перед кем – винний про́ти ко́го.
Виновный
1) (
виноватый) – винува́тий, винний;
2) (
служащий причиной) – винний, (при)винний, причинний до чо́го.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

причи́нний, -на, -не

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Причи́нний, -а, -е. Помѣшанный, порченый. Упирі бувають двоякі: родимі і причинні. ЕЗ. V. 216.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Причи́нний = причи́новий. С. Жел.
Помѣ́шанный = божеві́льний (С. З. Л.), непе́вний (С. Л.), причи́нний (С. Л.), навісни́й (С. Л.), кру́чений (С. З.). — Й сама не зна, бо причинна, що такеє ро́бить. К. Ш.
По́рченный = 1. зо(і)псо́ваний, попсо́ваний, знївечиний, понївечиний, спаску́жений; зледащі́лий, поледащі́лий, розледащі́лий (д. Испо́рченный). 2. причи́нний, з’уро́чений. — Й сама не зна, бо причинна, що такеє ро́бить. К. Ш.
Тро́нуть, ся = 1. д. Тро́гать, ся 1, 3 і 4. 2. спричи́нити ся, спричинува́тїти, ізрухну́ти ся (С. Л.), збожеволїти. — Тро́нутый = а) зру́шений, ура́жений (чиїми словами або вчинком), б) причи́нний, причи́нуватий, від уроків — з’уро́чений, в) про землю, грунт — ру́шаний, ру́шений, підру́шений. — Й сама не зна, бо причинна, що такеє робить. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад