Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «происхождение»
Шукати «происхождение» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Происхожде́ние –
1) похо́дження; (возникновение) по(в)ста́ння.
• -ние этого обычая нам неизвестно – похо́дження (повста́ння) цьо́го звича́ю нам невідо́ме.
• Рукопись болгарского -ния – руко́пис болга́рського похо́дження.
• -ние видов – похо́дження (повста́ння) ви́дів.
• -ние языка – похо́дження (повста́ння) мо́ви.
• Слово, -ние которого неизвестно – сло́во, яко́го похо́дження невідо́ме;
2) похо́дження, рід (р. ро́ду), колі́но, уро́дження. [Соро́мився свого́ похо́дження, гордува́в свої́ми земляка́ми (Леонт.). Найбі́льше пра́во дава́в тоді́ чолові́кові рід його́, а не ро́зум і доте́пність (Куліш)].
• По своему -нию – ро́дом, з ро́ду, похо́дженням, з похо́дження свого́.
• Он немец по -нию – він ні́мець ро́дом, з ро́ду, похо́дженням, з похо́дження.
• Человек знатного, благородного, низкого -ния – люди́на висо́кого (вели́кого), шляхе́тного, низько́го ро́ду, колі́на, уро́дження. [Висо́кі уря́ди і королі́вщини роздава́в коро́ль пана́м вели́кого колі́на (Куліш). Повсякча́с ко́рить свого́ чолові́ка за те, що він низько́го колі́на (Яворн.)].
• Мужицкого, мещанского, барского -ния – мужи́цького, міща́нського, па́нського ро́ду, колі́на; (диал.) мужи́цької, міща́нської, па́нської ло́жі. [То були́ все па́нського колі́на лю́де (Єфр.). А як ти, ци на́шої мужи́цької ло́жі, ци міща́нської, ци па́нської? (Стефаник)].
• Одного -ния с кем – одноколі́нний з ким. [Старода́внього князі́вського ро́ду, одноколі́нного з князя́ми Збара́зькими, Вишневе́цькими й Вороне́цькими (О. Лев.)].
Генера́ция –
1) (происхождение) похо́дження;
2) (поколение) генера́ція, поколі́ння.
Духо́вный –
1) (бестелесный, душевный) ду́хо́вий, духо́вний. [Я́нголи – істо́ти ду́хо́ві (духо́вні). За́всіди украї́нська на́ція почува́ла духо́вну потре́бу ви́явити своє́ ду́хове життя́ в письме́нстві (Грінч.)].
• -хо́вный отец – ду́хо́в(н)ий ба́тько. [Ду́ховим ба́тьком і приві́дцею цього́ ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)].
• -ные книги – божестве́нні (духо́вні) кни́ги.
• -ные стихи – духо́вні, побо́жні пісні́.
• -ное пение – духо́вні, побо́жні спі́ви.
• -ное завещание, духовная – духівни́ця, духо́вниця, духо́вна (Куліш), (редко) духі́вня, тестаме́нт (р. -та);
2) (относящийся к духовенству) духо́вний, духі[о]вни́цький.
• -ное звание – духо́вний стан.
• -ное происхождение – духовни́цький рід (р. ро́ду). [Він духовни́цького ро́ду].
• -ное лицо, особа – духо́вна осо́ба, духо́вник. [Ви́йшов до нас яки́йсь духо́вник, чи піп, чи черне́ць (Звин.)].
• -ное училище – духо́вна шко́ла.
• Духо́вные – духо́вні, духівни́цтво. [На кого́ ни глянь, хоч на пані́в, хоч на духо́вних (Основа)].
Изво́д –
1) переві́д (-во́ду), звід (р. зво́ду), занапаща́ння, оконч. занапа́щення, загу́ба. [У йо́го гро́шам нема́ перево́ду: повсякча́с ма́ються (Київщ.). Як він у на́шому дворі́ побува́в, так і пішло́ся на звід худо́бі: марні́є та ги́не (Остерщ.). Отака́ робо́та – ті́льки занапаща́ння ча́су (М. Грінч.)];
2) (происхождение) похо́дження, родові́д, ви́від (-воду); (археогр. терм.) ізві́д. [Руко́пис се́рбського ізво́ду (Крим.)].
Нерабо́чий –
1) неробі́тний, неробо́чий, (свободный от работы) ві́льний від пра́ці, (выходной) вихідни́й, (неприсутственный) неурядо́вий, неслужбо́вий, (праздничный) святни́й, святко́вий. [Неробо́чий день (Полт.). Була́ п’я́тниця, неробо́чий день – неді́ля мусулма́нська (Ле). У ме́не за́втра ві́льний (від пра́ці) (вихідни́й) день (Київ). В неурядо́ві годи́ни про́сять не турбува́ти (Київ)];
2) неробі́тний, неробо́чий, (зап.) неробу́чий, (праздный) гуля́щий, ві́льний (від пра́ці), (не знающий, не знавший труда) нетру́джений, що пра́ці не зна́є (не знав), (барский) па́нський, (нежный) ні́жний, деліка́тний; срв. Гулево́й. [Гуля́щий чолові́к (Чуб. V). Все те́є гуля́ще, дак таке́ ви́пещене (Основа 1862)].
• -чие руки – неробі́тні (неробо́[у́]чі, нетру́джені, па́нські, деліка́тні) ру́ки. [Наготува́ла і пря́дива, і ткання́, щоб неві́стонька не скла́ла ру́ки свої́ неробо́чі (Ле). Ви парази́ти з водяни́стим мі́зком, ви неробу́чі, загрібу́щі ру́ки (Франко). Бі́лі неробу́чі ру́ки (Коцюб.)];
3) неробі́тний, неробо́чий, неробітни́чий, неробітни́цький, не робо́чого ро́ду, па́нського ро́ду.
• -чее происхождение – неробі́тне (неробітни́че) похо́дження.
• -чий состав, сектор правления – неробітни́чий склад, се́ктор (неробітни́ча части́на) упра́ви;
4) см. Нерабо́тливый;
5) сщ. – неробітни́к (-ка́), неробо́чий (-чого).
Ни́зкий и ни́зок –
1) низьки́й, (невысокий) невисо́кий; (малый) мали́й. [Низька́ ха́та (Сл. Ум.). Низьки́й тин (Номис). Низькі́ ві́кна (Сл. Ум.). Низьки́й бе́рег (Кінець Неволі)].
• -кий голос – низьки́й (редко низови́й, преимущ. грубый: товсти́й, гру́бий) го́лос. [Серди́тий товсти́й го́лос (Грінч.). М’яки́й низови́й барито́н (Н.-Лев.)].
• -ким голосом – низьки́м (товсти́м) го́лосом, то́всто.
• -кий звук – низьки́й звук.
• -кое место (местность) – низи́нне (низови́нне) мі́сце, низькоді́л (-до́лу), низина́, низовина́, низь (-зи) (Франко); срв. Ни́зменность 1.
• -кие ноты – низькі́ (низові́) но́ти.
• -кий поклон – низьки́й поклі́н.
• -кий потолок – низька́ сте́ля.
• -кий разрыв (арт. снаряда) – низьки́й ро́зрив (гарма́тня).
• -кий рост – низьки́й (мали́й) зріст.
• -кого роста кто – низьки́й (мали́й, невисо́кий) на зріст хто, низькоро́слий хто. [Поба́чила по́стать люди́ни не на́дто висо́кої і не низько́ї на зріст (Олм. Примха). Він був мали́й на зріст (Морач.)].
• -кая температура – низька́ температу́ра.
• -кая цена – низька́ (мала́, невисо́ка) ціна́.
• -ное чутьё собаки – низьки́й нюх (у) соба́ки;
2) (по качеству, по достоинству) низьки́й, (малый) мали́й, (невысокий) невисо́кий, (плохой) пога́ний, недо́брий, (простой) про́стий, (незнатный) незначни́й, (простонародный) простонаро́дні[и]й, (простецкий) проста́цький, (вульгарный) вульга́рний.
• -кое выражение – вульга́рний (проста́цький) ви́слів.
• -кая доброта товара – невисо́ка (мала́) добро́тність кра́му.
• -кое золото, см. Низкопро́бный (-ное золото).
• -кая проба – низька́ (мала́, невисо́ка) про́ба.
• -кое происхождение (устар.) – невисо́ке (про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й (невисо́кий) рід.
• -кого происхождения, -кий родом кто – невисо́кого (про́стого, низько́го) ро́ду (колі́на) хто; срв. Происхожде́ние 2.
• -кий разбор – невисо́кий (про́стий, пі́длий) ґату́нок (розбі́р).
• -кий слог (язык) – простолю́дна (простонаро́дня[а], проста́цька, вульгарный: вульга́рна) мо́ва, простолю́дний (вульга́рний и т. д.) стиль.
• -кое сословие – низьки́й (незначни́й, про́стий) стан;
3) (в нравств. смысле) низьки́й, ни́ций, (недостойный) негі́дний, (подлый) пі́длий, підло́тний, падлю́ч(н)ий, падлю́цький, (позорный) гане́бний. [Низьки́й спо́сіб ми́слення (Франко). Се лиш зло́ба низька́ (Франко). Селяни́н звика́є до ду́мки, що його́ мо́ва щось низьке́, недосто́йне (Крим.). Нава́живсь на таке́ низьке́ ді́ло (Тесл.). Ви́раз низько́ї хи́трости на обли́ччі (Едґ. По). Ни́ца душа́ (Куліш). Се́рце ни́це (Куліш). Ни́ций страх (Грінч.). Почува́ння нечи́сті і ни́ці (Грінч.). Пі́дла чернь корче́мна (Куліш). В душі́ свої́й були́ і те́мні й пі́длі (Куліш). Падлю́чна уле́сливість (Яворн.)].
• -кий поступок – низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок. [Безчі́льний, ни́ций вчи́нок (Л. Укр.)].
• -кий человек – низька́ (ни́ца, пі́дла) люди́на, ница́к (-ка) (Куліш).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Язык –
1) язик;
2) (речь) мова;
3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (перен., пленный) язик;
5) (уст., народ) язик:
• боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
• болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
• боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
• вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
• владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
• говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
• говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
• держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
• дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
• заливной язык – заливний язик;
• злой язык – злий (лихий) язик;
• идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
• иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
• как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
• использование (употребление) языка – мововжиток;
• ломать язык – калічити мову;
• население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
• на (украинском) языке – (українською) мовою;
• на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
• овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
• они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
• остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
• прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
• проглотить язык – проковтнути язика (язик);
• происхождение языка – походження мови;
• просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
• птичий язык – пташина мова;
• разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
• родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
• слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
• хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
• чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
• что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
• что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
• чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
• эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
• язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
• языки, языци – язики, народи, народності;
• язык и речь – мова і мовлення;
• язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
• язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
• язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
• язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
• язык преподавания – викладова мова;
• язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
• язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
• язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
• язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
• язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
• языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
• языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
• язык пламени – язик полум’я;
• язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРОИСХОЖДЕ́НИЕ прав. наголос постання́, фраз. ко́рінь [гре́ческого происхожде́ния гре́цького ко́реня];
знатное происхожде́ние образ. високородство;
по происхожде́нию ще ро́дом.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Происхождение –
1) (начало) поча́ток, -тку, почи́н, -ну;
2) (род) похо́дження, -ння, рід (род. ро́ду).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Происхождение – походження. По происхождению – родом; з роду; з походження; походженням.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Происхождение – похо́дження.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Происхождение
• Он по происхождению украинец, русский… – він родом (з роду, походженням, з походження) українець, росіянин…

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

происхожде́ние похо́дження

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́йстя – происхождение.
Повста́ння –
1) на, про́ти ко́го – восстание;
2) з, від чо́го – происхождение, образование, возникновение.
Похо́дження – происхождение.
Рід, р. ро́ду – 1) род;
2) родственники, фамилия;
3) род, племя;
4) происхождение;
5) порода;
6) сорт.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Происхождение – похо́дження; (возникновение) – наста́ння (Г); -ние обычая – зві́дки взявся (похо́дить) звичай, похо́дження звичаю; по -нию – ро́дом, ро́ду, з похо́дження, похо́дженням.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Колі́но, -на, с.
1) Колѣно. Жупанини по коліна, пошита до діла. Мет. 38.
2) Родъ, происхожденіе. Одно — що вона пані великого коліна, а друге — що з прадіда ляшка. К. ЧР. 317.
3) Поколѣніе. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. Опат. 49.
4) Изгибъ (рѣки и пр). Коліно трохи було: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном. Екатер. у.
5) Переходъ голоса при пѣніи. Не попадеш пісні: на коліна крута. Харьк. г. Ум. Колі́нечко, колі́нце. Первий раз ступив (у воду) по колінечка, другий раз ступив — як під рученьки. Грин. III. 279.
Рід, ро́ду, м.
1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. Ном. № 7274. В мене батька немає і рід не приймає. Чуб. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. Чуб. V. 268.
2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771. Баба з пекла родом. Ном. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909.
2) Порода. Родом кури чубаті. Ном. № 7982. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. Кобел. у.
4) З-роду = зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. Ном. № 2030.
5) На роду́ напи́сано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. Ном. № 8951.
6) Ро́дом = Зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Чуб. Ум. Ро́дик, родо́чок, ро́донько. Чуб. V. 760, 463.
Родови́тість, -тости, ж.
1) Знатное происхожденіе, родовитость.
2) Наслѣдственность.
3) Плодородіе.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ви́йстя, -тя, ср.
1) Выход.
2) Происхождение. Сл. Нік.
За́від и заво́д, -во́ду, м. *3) Обычаи, нравы, устроение, то, что водится. У нас не пропаде, ми не такого заводу. В мене й заводу такого нема, щоб неробів годувати. Крим. *11) Род, происхождение. О, виродок з шляхетського заводу! Тобіл. *12) Порода, породистость. Хочу свинку і кнурця купить у Пузиря: хвалять завод. Тобіл. На заво́д. Для разведения (животных). *13) Разочарование. Франко. *14) Профессия. Був за громадського діда, а потім покинув той завід. Борд.
Заво́д. *2) Род, племя, происхождение. Вона жидівського, пархатого заводу, через те не любить чистоти. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Происхожде́ніе = 1. поча́ток, почи́н і д. Нача́ло. 2. рід, поро́да, породїння, похо́дження (С. Жел.). — Почували єдность свого спільного походження. Бар. О.

Запропонуйте свій переклад