Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «пріч»
Шукати «пріч» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бок – бік (р. бо́ку, мн. бо́ки́), Бок-о́-бок с кем, о́бок – по́пліч ко́го-чо́го, по́біч ко́го-ч., о́бік ко́го-чо́го, по́руч ко́го-чо́го, з ким-чим. [По́пліч йо́го сіда́є. По́біч не́ї жию́ть лю́ди. По́руч істори́чного студіюва́ння украї́нського письме́нства йшов і пере́гляд пото́чної літерату́ри (Єфр.). Укр. літерату́ра мо́же йти ті́льки по́руч з наро́днім життя́м (Єфр.)].
• Бок-о́-бок – бік-у́-бік [Бік-у́-бік тру́ться].
• Расположенный о́бок – узбі́чний. [Ши́рив свої́ за́ймища що-ро́ку по узбі́чних пусти́нях (Куліш)].
• По́боку – геть на́-бік, пріч.
• Отдуваться бока́ми – плати́ти свої́ми бока́ми.
• Бока́ отбить, отвалять – бе́бехи (-хів) кому́ надсади́ти.
• Намять бока́, взять кого за бока́ – облата́ти (полата́ти) бо́ки, да́ти намина́чки.
• Сидеть бо́ком – бокува́ти. [Не боку́й, сядь пря́мо].
• Лечь на бок – збо́читися, лягти́ (покла́стися) на бік.
• Лежать на боку́ (ленясь) – ле́жні справля́ти.
• С бо́ку припёка – приши́й коби́лі хвіст, п’я́те ко́лесо до во́за.
Кро́ме – (кого, чего) крім, о́крі́м, опрі́ч(е), пріч, опро́че, про́че кого́, чого́, (за исключен.) за ви́(й)нятком чого́. [Ста́вить собі́ на меті́, окрі́м зага́льно-науко́вих завда́нь, виу́чувати суча́сне й мину́ле Украї́ни (Стат. Акад.). Всі поме́рли, крім одно́го (Богодух.). Усі́ сіда́ють, опрі́че пи́саря (Грінч.). Опро́че (опрі́ч) цього́ бра́та він ма́є ще двох (М. Грінч.). Не бу́демо вжива́ть ми збро́ї и́ншої – пріч сло́ва (Самійл.)].
• -ме того – до то́го (ще), о́крі́м то́го, опрі́ч(е) то́го, пона́д те. [До то́го всьо́го він ще й зло́дій (Київ). Опрі́че то́го, я ма́ю ще й и́нші до́води (М. Грінч.). Вона́, пона́д те, ще й ску́пчується все ду́жче та й ду́жче (Азб. Ком.)].
• Кро́ме как – опро́[і́]че як, крім, окро́ме. [Не мо́жна ви́правити, опро́че як судо́м (Звин.). Ніде́ він не хоті́в гра́ти, крім у се́бе до́ма (М. Грінч.). Ніде́ не вро́дить льон га́рно, окро́ме на ціли́нній чорно́землі (Вовч. п.)].
• Из этого, ничего не выйдет -ме убытков – з цьо́го нічо́го не бу́де, опрі́че зби́тків.
• Он уплатил свой долг -ме ста рублей – він заплати́в уве́сь свій борг опрі́ч ста карбо́ванців.
• Вы не найдёте этого нигде, -ме него – ви не зна́йдете цього́ ніде́, крім як у йо́го.
• Найдутся люди и -ме него – зна́йдуться лю́ди (зна́йдемо люде́й) і крім (опрі́ч) йо́го.
• -ме этого, я разделяю ваше мнение – за ви́нятком цього́, я поділя́ю ва́шу ду́мку.
• Всё погибло -ме чести – все заги́нуло, крім че́сти.
На́прочь, нрч. – геть, пріч.
• Отруби -рочь – відруба́й геть.
Прочь –
1) межд. – геть, (ко многим) ге́тьте, пріч, прі́чки, дальш, на́бік, (диал.) ва́ра, варе́, ціп, ці́ба. [Геть, одчепи́ся од ме́не! (Н.-Лев.). Ге́тьте ду́ми, ви хма́ри осі́нні (Л. Укр.). Пріч! щеза́й, маро́, від ме́не! (Федьк.). На́бік, хло́пці, на́бік, хло́пці, бо чорт му́жа несе́ (Чуб. V). Ва́ра від ме́не! (Франко. Пр.). Ціп відсіля́! ви не сього́ прихо́ду (Квітка). Так пішо́в я в світ широ́кий за кава́лком хлі́ба, – ах, не раз я му́сів чу́ти: ці́ба, хло́пче, ці́ба! (Федьк.)].
• Поди, подите прочь – іди́, іді́ть собі́ геть!
• Прочь отсюда – геть зві́дси, ге́тьте зві́дси! [Ге́тьте зві́дси усі́ чужі́! (Л. Укр.)].
• Прочь от меня – геть від ме́не, дальш від ме́не.
• Руки прочь – ру́ки геть, ру́ки на́бік.
• Прочь с глаз – геть (гетьте) з-перед оче́й, згинь (зги́ньте) мені́ з оче́й.
• Прочь с дороги – геть (ге́тьте) з доро́ги, з шля́ху, на́бік. [Погна́в ко́ні і гука́ на люде́й: на́бік! (Звин.). Ге́тьте, хло́пці, з шля́ху – чорт несе́ сва́ху (Приказка)];
2) нар. – геть, пріч, прі́чки, на́бік. [Душа́ мов та пта́шка із клі́тки геть рве́ться (Самійл.). Ой полеті́ла си́ва голу́бонька та від голу́бонька пріч (Грінч. III). Помандру́єм прі́чки темне́нької пі́чки (Н.-Лев.)].
• Не прочь – не від то́го, не про́ти то́го, не від тіє́ї ре́чи, не від тих гро́шей, не відка́зен. [Я не відка́зен послужи́ти до́брим лю́дям (Кониськ.)].
• Я не прочь от этого – я не від то́го, я нічо́го про́ти цьо́го не ма́ю.
• Я не прочь от доброго дела – я не від до́брого вчи́нку, я не зріка́юся до́брого вчи́нку.
• И я не прочь бы туда поехать – і я-б не від то́го, щоб туди́ пої́хати.
• Он не прочь выпить – він не від то́го, щоб ви́пити, він не цура́ється ви́пити, не цура́ється горі́лочки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

День
• Белый день – білий (старий) день.
• В ближайшие дни – найближчими днями.
• В будний день – буднього (буденного) дня; будньої днини; у будень; на будні. [А ви приходьте не в неділю, а на будні — ну, в вівторок. Кримський.]
• В былые дни – (за) минулих (колишніх) днів; колись.
• В выходной день – вихідного (вільного) дня, вільної (вихідної) днини.
• В день – на день; денно. [До нас двічі на день ходить автобус. З нар. уст.]
• В дни войны – (у) війну; за війни.
• Весь день напролёт – цілісінький день (іноді через цілісінький день); з ранку [аж] до вечора.
• В наши дни – за наших днів; за нашого часу.
• В один из дней – одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день – одної красної (гарної) днини; одного прекрасного (прегарного) дня.
• Во дни оны (библ.) – во дні они; за днів оних; колись; давніш(е).
• В продолжение целого дня – протягом цілого дня (цілої днини); (іноді) через цілісінький день.
• В течение дня – за день; протягом дня.
• В течение одного и того же дня, в один [и тот же] день – того самого дня (тієї самої днини); (іноді застар.) обидень. [Мені трапилося бачити, як обидень ховали дочку й матку. Сл. Гр.]
• В течение первых дней – протягом перших днів; у перші дні (у перших днях).
• В тот день, в те дни – того дня (тієї днини), тими днями.
• В этот день, в эти дни – цього дня (цієї днини), цими днями.
• Два дня назад – два дні тому; два дні перед цим; (зрідка) перед двома днями.
• День без росы – суховень.
• День в день – день у день; день крізь день; щодня (щодень).
• День да ночь — и сутки прочь – день і ніч — доба пріч. Пр. Аби день переднювати, а ніч переночувати. Пр. Аби день до вечора. Пр. Час за час, а ближче до вечора. Пр.
• День-деньской (разг.) – увесь (усенький) день; цілий (цілісінький) день; (розм.) увесьденечки.
• День за днём идёт – день по дню (день за днем) минає (збігає).
• День к вечеру, ко смерти ближе – день за день, а ближче до смерті. Пр. День за днем іде, а все ближче до смерті. Пр. Сюди тень, туди тень — та й до смерті тільки день. Пр.
• День клонится к вечеру – хилилося (схилялося, клалося) на вечір; уже день вечорів (сонце вечоріло); було вже надвечір (надвечори); (давн.) сонце стояло (було) на вечірньому прузі. [Вже сонце стояло на вечірнім прузі, як вона приїхала до Стеблева. Н.-Левицький.]
• День наступает – день настає (надходить, заходить, починається); на день заноситься; дніє.
• День ото дня, с каждым днём – день (від(о)) дня; від дня до дня; з дня на день (з днини на днину); з кожним днем (з кожною дниною); що не день; щодень.
• День приёма гостей – гостьовий (вітальний) день.
• Днём – удень; за дня.
• Днём с огнём не сыщешь – в світі [білому] не знайдеш. Пр. Удень з каганцем не відшукаєш. Пр. Того і вдень зі свічкою не найдеш. Пр. Ні слуху, ні прослуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр. Пропав, як Сірко на базарі. Пр.
• Добрый день! – добридень!; добрий день!
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – їдеш на один день, а хліба бери на тиждень. Пр. Хоч їду в гостину, та беру хліба в торбину. Пр.
• Желать, пожелать доброго дня – надень добрий ([на] добридень) давати, дати; поклонитися, поклонятися на добридень; доброго дня бажати, побажати (зичити).
• Жить день за день – жити одноманітно; жити аби день.
• За день – за день; обидень. [Ніяк не схоже на те, що чоловік обидень і повернеться. Головко.]
• За день перед этим – день тому; день перед цим.
• Изо дня в день, день за днём – день (від(о)) дня; день крізь день; день при дні; щодня (щодень); день у день.
• Ищешь вчерашний день, а он уже прошёл – вчорашнього дня стома кіньми не доженеш. Пр.
• Каждые два, три дня – що два, що три дні.
• Каждый Божий день – що дня Божого (що Божої днини); що день Божий; що в Бога день. [Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра й серце розбиває. Шевченко.]
• Лишь бы день прошёл – аби день до вечора; аби день переднювати.
• На другой, на следующий день – другого (наступного) дня; на завтра.
• На несколько дней – на (де)кілька днів; (як прикм.) кількаденний (напр., кількаденне відрядження).
• На чёрный день (разг.) – про (на) чорний день.
• На [этих] днях – цими днями.
• По сей день – по сей день (по сю днину); понині (донині); [аж] досі; дотепер.
• По целым дням – цілими днями; цілі дні.
• Почти весь день – мало не ввесь день.
• Проводить, провести день – днювати, переднювати [день]; день (і)зднювати.
• Продолжающийся целый день – цілоденний. [У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота. Коцюбинський.]
• Проспал до белого дня – до світу проспав.
• Решительно каждый день – кожнісінький день (кожнісінької днини); (іноді) день-денно (день-де-нечки).
• Сегодняшний день не без завтрашнего – ще й завтра день буде. Пр.
• Со дня на день – з дня на день (з днини на днину); день від(о) дня; від дня до дня; щодня (щодень, щоднини); кожного дня. [Чекаю на тебе кожного дня. З нар. уст.]
• Спустя (через) два-три дня – за два, за три дні; по двох, по трьох днях; через два-три дні.
• Среди, средь бела дня – за [білого] дня; серед білого дня; середодня.
• Третьего дня – позавчора (рідше передучора).
• Три дня подряд – три дні поспіль (вряд).
• Целый, весь день – цілий (цілісінький) день; увесь день; (розм.) увесьденечки.
• Целыми днями – цілими (цілісінькими) днями.
• Через день – за (через) день; через день; що другого дня (що другий день). [У нашому селі що другий день кіно. З нар. уст.]
• Через каждые два, три дня – що другого, третього дня; через кожні два, три дні.
• Через несколько дней – за (у, через) кілька днів.
• Чёрный день (разг.) – чорний день; скрутний (сутужний) час.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пріч, прі́чки, нар. – прочь, долой, вон.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

День да ночь - сутки прочь. —
1. День і ніч - сутки пріч.
2. Ніч - не мати, а день - не батько.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пріч, прі́чки, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зважа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. зва́жити, -жу, -жиш, гл. Обращать, обратить вниманіе. Не зважала вона, що темная ніч, пішла вона в чистеє поле пріч. Чуб. V. 896.
Зма́га, -ги, ж. Споръ, препирательство. НВолын. у. Іди, сину, пріч од мене: через тебе що-дня змага в мене. КС. 1882. XII. 442. Ум. Зма́жка. Грин. III. 610. Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризі, тієї змажки та лайки. Левиц. Пов. 339.
Она́кий, -а, -е. Иной. Вх. Лем. 443. І така, і онака, і геть-пріч пішла, і знов сюди поступай. МВ. (О. 1862. III. 41).
Поступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. поступи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Идти, пойти, пройти, двигаться, подвинуться куда-либо, ступить, стать куда-либо. І така, і онака, і геть-пріч пішла, і знову сюди поступай. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Ми поступили так, щоб (нашої) тіні з-за берези не було видно. Г. Барв. 79. Усе думав, що вона перед вінчанням скаже батюшці: «не согласна», то він і поступить на місце Омелькове через один ступінь... Г. Барв. 510.
2) Входить, войти. Як ходив ще... Бог по світі, поступив раз зі святим Петром до більшого (старшого) брата. Гн. І. 81.
3) Давать, дать, обѣщать, пообѣщать дать, прибавить въ видѣ уступки, уступить. За годовище півтора цілкового поступив. ЗОЮР. І. 46. Не жаль їй кусок города поступити. Г. Барв. 308. І батька й роду свого через його відцуралась, і молодощів своїх, краси своєї, всього позбулася, а він мені що за се поступив? Г. Барв. 276. Да наняла ведмедика за плугом ходить... Поступила ведмедику да горщок меду. КС. 1884. І. 49. Да пійди до жида-рандара да поступи йому часть оддать. АД. II. 22. Давав за вола Дорошові сорок карбованців, так не хоче: поступім йому ще зо два. Канев. у. Своє поступи, а чужого не займай. Г. Барв. 430.
Поти́лишник, -ка, м.
1) Подзатыльникъ. Геть, пріч, вбірайтесь відсіль к чорту, я вам потилишника дам. Котл. Ен. III. 36. Поти́лишниками нагодува́ти. Надавать подзатыльниковъ. Ном. № 3855.
2) = Крижівниця. Полт. г.
Потиска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. поти́снути, -ну, -неш, гл. Сжимать, сжать, давить, придавить. Потискає бондарівну за білії пальці. Гол. І. 65. Бере камінь лев у лапи... як потисне, — камінь тріснув. Рудан. І. 76. Потиснув мов Хому Ярема, що й очі ви́скочили пріч. Котл. Ен. V. 49. Моро́з поти́с. Сильный морозъ. Драг. 276. Мороз... як потиснув. Гн. II. 12.
2) Швырять, швырнуть, бросить. Так і потис мені межи очі. Черк. у.
3) Отправиться, пойти. Шапку в кулак і потис за ворота. Св. Л. 317.
Преч, нар. = Пріч. Пішов мій миленький преч на полювання. Гол. І. 338.
Пріч, нар. = Геть. Ой полетіла сива голубонька та від голубонька пріч. Грин. III. 362.
Прі́чки, нар. = Пріч. Мил. Св. 54. Збіраюся з паном прічки против темненької нічки. Гол. І. 71.
Ряди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Собираться, готовиться. Пріч рядися, а хліб сій. Ном. № 10128.
Сва́рка, -ки, ж. Ссора. Іди, сину, пріч од мене, через тебе сварка в мене. Лубен. у. Добра жилба, коли сварки нема. Ном. № 327 7.
Су́тки, -ток, ж. мн. Сутки. День і ніч — сутки пріч. Ном. № 10919.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

вродли́виця, вродли́виць, уродли́виця, уродли́виць; ч. вродли́вець, уродли́вець
та, хто відзначається вродою. [Підказав, що там живе вродливиця самоцвітна. (Василь Шкляр «Характерник», 2019). Аристарх Долганов був її першим чоловіком, він навіть здивувався, що така вродливиця досі незаймана (Володимир Лис «Діва млинища», 2016). Мій швагер по батьківській лінії мав кузена, в дядька якого по матері був тесть, дід якого по батькові одружився вдруге і взяв собі тутешню дівчину, брат якої, мандруючи, якось зустрів і покохав уродливицю, котра тоді ж привела йому сина <…>. (Ежен Йонеско «Голомоза співачка», пер. Володимир Діброва, 1988). – Добридень, вродливице, добридень, – підкошує своєю вузлатою тінню її ноги. (Михайло Стельмах «Чотири броди», 1978). Потім взяла руку дружини, що зачаровано розглядала цю надзвичайну вродливицю, і почала голубити її. (Олесь Досвітній «Нас було троє», 1927). – Яка вродливиця ваша Олімпія!.. – говорила тим часом пані Наська господині. (Олена Пчілка «Артишоки», 1907). <…> даю наказ: сьогодні ж уранці всіма потугами вдарить на Бушу, сплюндрувати її, розграбувати до пня, жодної душі не випустити живою, жодної, – наддав він, – пріч вродливиць з жоноти... а гірших – татарам. (Михайло Старицький «Облога Буші», 1894).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 760.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бокъ = бік, мн. Бока́ = бо́ки. — О́бокъ, бокъ о́бокъ = о́бік, бік з бо́ком; по́руч, по́плїч. — Обік його жіночка небога. К. Ш. — І пішли вони геть поруч. С. З. — Поплїч сїдає. С. З. — Изба́ на боку́ = похи́ла (стара́) ха́та. — Бока́ отваля́ть = поби́ти кого́, бе́бехи надсади́ти. С. З. — Сюди на кулаки лиш ближче: я бебехів вам надсажу. Кот. — Лежа́ть на боку́ = байдикува́ти, ба́йдики би́ти, ле́жнї справля́ти. — По́боку = геть, пріч. — Съ бо́ку припёка = п’я́те ко́лесо до во́за, при́клїп коля́да, приши́й хвіст коби́лї.
Вонъ = 1. геть, пріч, прі́чки. — Іди, синку, геть від мене, нехай тебе Турчин візьме. н. п. — Проти нічки помандрував козак прічки. н. п. — Вонъ отсюда! = геть відцїля́, геть зві́дси! — Изъ рукъ вонъ = ка’зна що. — Изъ ру́къ вонъ пло́хо = ду́же пога́но. 2. он. – Вонъ та́мъ = о́нде, о́ндечки, ген та́м. — Во́нъ куда́ = о́нкуди. — Во́нъ гдѣ = о́нде, о́ндечки. — Вонъ тотъ = ото́й, он то́й.
Доло́й = геть, пріч; до до́лу. — Геть з очей моїх. — Іди, сину, пріч від мене, нехай тебе Турчин візьме. н. п. — Геть з дороги. — Звалив його до долу.
Кро́мѣ = окрі́м (С. Л.), окро́ме, крім, опрі́ч (С. Л.), опро́че, пріч. — Не вважай нї на кого, окрім Бога. н. пр. — Крім його нїкого не було. — Опріч любови, що к тобі маю, я всїм убога — того не таю. н. п. — Не можна виправить, опроче як судом. Кр. — Кро́мѣ того́ = окрі́м то́го, що до то́го.
Прочь = пріч, прі́чки, геть, до кількох — ге́ть-те. С. Л. — Проти нічки помандрував козак прічки. н. п. — Іди, сину, геть від мене, нехай тебе Орда візьме. н. п. — Геть-те, хлопцї, з шляху — чорт несе сваху. н. пр. — Прочь отъ меня́! = геть від ме́не! — Поди́ прочь! = іди́ геть! — Не про́чь = не від то́го. — Я не прочь отъ э’того = я не від то́го, я нїчо́го про́ти сьо́го не ма́ю. — Онъ не про́чь отъ до́браго дѣ́ла = він не цура́єть ся до́брого дїла.