Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «пустка»
Шукати «пустка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дом
1) (
сооружение) дім (р. до́му) (ум. дімо́к, домо́к (р. -мка́), до́мичок, домо́чок (р. -чка); ув. доми́ще), буди́нок (р. -нку); (ум. буди́ночок) (р. -чка), го́рниці (мн., р. -иць). [Го́рниці га́рні збудува́ли, вели́кі].
Каменный дом – ка́м’яни́ця, мурова́ниця (Вхр.).
Барский роскошный дом (дворец) – пала́ти, пала́ц.
Дом нежилой – нежили́й буди́нок, пу́стка.
Загородный дом – позамі́ський буди́нок, (мыза) фільва́рок (р. -ку), ху́тір (р. -тора).
Вне до́ма, наружу – невдо́ма, надво́рі. [Хіба́ ті́льки світу, що в вікні́? – надво́рі ще більш];
2) (
учреждение) дім [Торго́вий дім], буди́нок. [Селя́нський буди́нок].
Детский дом – дитя́чий дім, (ясли) охоро́нка.
Воспитательный дом – дитя́чий за́хисток, дім (буди́нок) для ви́ховання ді́тей.
Д. молитвенный – молито́вня, молито́вний дім.
Д. странноприимный – приту́лок для подоро́жніх, привіта́льня.
Д. отдыха – буди́нок для відпочи́нку.
Д. ночлежный – нічлі́г (р. -гу). [Нічлі́г ті́льки ще одпе́рли; босячня́ так і су́нула в две́рі (Тесл.)].
Д. рабочий, исправительный, смирительный – дім примусо́вої пра́ці.
Д. исправительно-трудовой – дім пра́ці й попра́ви.
Д. арестный – решта́рня, (грубо, кутузка) буцега́рня.
Д. для сумасшедших – божеві́льня, дім для божеві́льних (навіже́них).
Д. заезжий (постоялый) – за́їзд.
Д. питейный – шинк (р. ши́нку), шино́к (р. -нка́), ко́рчма́, (устар.) ора́нда. [Хо́дить до ора́нди горі́лочку пить (Чуб.)].
Д. публичный – дім розпу́сти, (эвфем.) лупана́р, (грубо) бурде́й.
Д. игорный – дім картя́рський, дім гра́льний;
3) (
домашний кров, своё жилище, свой угол) домі́вка, домі́вля, госпо́да, осе́ля, до́ма (ж. р.). [Порозмовля́ємо щире́нько з земляко́м, домі́вку згада́ємо (Васильч.). Віта́ємо в госпо́ді на́шій вас (Грінч.). Не мина́йте госпо́ди на́шої – ми вам за́всіди ра́ді. Си́на рі́дного з осе́лі він прогна́в. Чия́ до́ма найбли́жче, туди́ ї́дьмо гурто́м ночува́ть (Неч.-Лев.). Занесе́ш до моє́ї до́ми];
4) (
династия) дім. [Катери́на II – не з до́му Рома́нових].
II. Забра́сывать, забро́сить
1) (
куда, за что) закида́ти, заки́нути, (о мног.) позакида́ти що куди́, за що. [Оди́н ду́рень заки́не у во́ду соки́ру, а де́сять розу́мних не ви́тягнуть (Номис). Заки́нула клубо́к за скри́ню та нія́к не ви́тягну (Київщ.). Заки́нув ру́ки за го́лову. Ото́й мо́тлох (хлам) тре́ба на горі́ще позакида́ти (Харківщ.)];
2) (
задевать) закида́ти, заки́нути куди́ що. [Ді́ти ножа́ десь заки́нули. Десь позакида́ли мої́ чо́боти].
-ть невод – закида́ти, заки́нути, розсипа́ти, розси́пати не́від.
-ть удочку – закида́ти, заки́нути ву́дку.
-ть голову вверх – закида́ти, заки́нути го́лову (вго́ру), задира́ти, де́рти, заде́рти го́лову, (о многих) позакида́ти, позадира́ти го́лови. [Позакида́ли го́лови, наси́лу на їх держа́лися шапки́ (Н.-Лев.). Кінь знорови́вся, заде́р го́лову];
3) (
оставлять без внимания что) закида́ти, заки́нути що, залиша́ти, залиши́ти що, занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́(я)ти що, відкида́тися, відки́нутися чого́ (или від чо́го), не́хтувати, зне́хтувати, (провинц.) замі́тувати що, (образно) кида́ти, ки́нути під ла́ву що. [Заки́нув науко́ву пра́цю. Занедба́в я свою́ нау́ку. Не ті́льки шкільно́ї нау́ки відки́нувсь, а й геть уся́кі книжки́ чита́ти залиши́в (Крим.). Драгома́нову доріка́ли, що він за біжу́чими спра́вами не́хтує свою́ спеція́льність – істо́рію (Єфр.). Зо́всім дити́ну занеха́ла. Вони́ свою́ сла́ву ки́нули під ла́ву (Шевч.)].
Забро́шенный
1) заки́нутий
и заки́нений, (о неводе) розси́паний;
2) (
пренебрежённый) заки́нений, заки́нутий, зане́дбаний, занеха́яний.
Быть -ным – занедба́тися, (образно) хме́лем зарости́. [Було́ ремесло́, та хме́лем заросло́ (Номис)].
-ное существо – (муж. р.) поки́дько, (ж. р.) поки́дька. [Ні ба́тька, ні ма́тери – поки́дько. Така́ вбо́га і безтала́нна ді́вчина, поки́дька, чужи́й попи́хач (Г. Барв.)].
-ное здание – занеха́яна будо́ва (или просто) пу́стка.
-ное имение, сад – занеха́яний (зане́дбаний) має́ток, сад.
-ная вещь – поки́дьок (-дька); по́кидь (-ди).
Закола́чивать, заколоти́ть – забива́ти, заби́ти кого́, що, (о мн.) позабива́ти що. [Виїздячи́, позабива́ли наглу́хо две́рі й ві́кна в ха́ті. Її́ бі́дну зо́всім зашто́вхали та заби́ли].
-ть баки – забива́ти ба́ки.
Заколо́ченный – заби́тий, (о мн.) позаби́вані. [Край села́ стоя́ла пу́стка з позаби́ваними ві́кнами].
-ться – забива́тися, заби́тися, бу́ти заби́тим.
Запусте́ние – запусті́ння, спусті́ння, пу́стка, пустовщи́на, спустоша́[і́]лість, руйно́вина. [Набли́зилось запусті́ння його́ (Св. П.). Всере́дині спустоша́лість страшна́ і проти́вна (Куліш). Черепки́ під нога́ми, шматки́ папе́ру, пу́стка руї́ни – буди́ли ще бі́льшу жадо́бу ни́щити (Коцюб.)].
Мерзость -сте́ния – гидо́та (мерзо́та) запусті́ння.
Земля́
1) (
земной шар) земля́;
2) (
вещество; прах) земля́;
3) (
почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту).
Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва.
Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́.
Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́.
Сухая -мля́ – сухо́земля.
Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю).
-мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя.
Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих.
Слой (отвороченный) -мли – ски́ба.
Зе́мли (геол.) – зе́млі.
Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́).
Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю;
4) (
суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́);
5) (
страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі.
Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина.
-мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.).
За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль;
6) (
угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба.
-мли – ґрунти́ и ґрунта́.
Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́.
Неудобная -мля́ – невжи́тки.
Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу).
Опустевшая -мляпу́стка.
Отцовская -мля́ – ба́тьківщина.
-мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на.
Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́.
Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина;
7) (
дол) діл (р. до́лу), земля́.
До -мли́, к -мле́ – додо́лу.
На -мле́ – до́лі, на землі́.
На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю.
Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти;
8) (
фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)].
Нежило́й
1) (
о доме, где не живут) нежили́й.
-лой дом – нежили́й (пусти́й) буди́нок, пу́стка. [Пу́стку затопи́ти нема́ кому́ (Шевч.)];
2) (
о строении, где нельзя жить) нежитлови́й, неприда́тний щоб жи́ти (ме́шкати).
Незаселё́нный – незалю́днений, незасе́лений, нео(б)се́лений, (гал.) незаме́шканий (ким, чим). [Мрі́я про незасе́лену людьми́ краї́ну (Л. Укр.)].
-ное место – незалю́днене (незасе́лене) мі́сце.
-ная местность – незалю́днена (незасе́лена) місце́вість, пустовщи́на, пу́стка, (стар.) пусти́зна, (зап.) бе́звини (-вин); (поля, степь) гуля́й-по́ле, (стар.) ди́ке по́ле.
Необита́емый – незасе́лений, незалю́днений, (пустынный) пусти́й, безлю́дний. [Безлю́дна сторона́ піво́строва (Калит.)].
-мый дом – неосе́лений (незасе́лений, незалю́днений) буди́нок, (пустующий) пу́стка.
-мый остров – незасе́лений (безлю́дний, пусти́й) о́стрів.
Опустева́ть, опусте́ть – (обезлюдеть) пусті́ти, спусті́ти, спустува́ти, збезлю́джуватися, збезлю́д[н]іти, (после войны, мора) спусто́шуватися, спусто́шитися. [Че́рез вели́кі та довголі́тні ві́йни край спусто́шився]. (О хранилищах, посуде), см. Опора́жниваться, опорожни́ться.
Опусте́вший – спусті́лий, спустоша́лий.
-шее жильёпу́стка.
-шее поселение – пустовщи́на, пусти́[а́]р (-ря́).
Пусто́й
1)
см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.

-то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
-тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
-то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
-то́й сундук – поро́жня скри́ня.
С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
-то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
-то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
-то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
-то́е пространство – поро́жнява.
-та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
-та́я голова – пуста́ голова́.
-то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
-то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
-то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
-ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (
тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
-та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
-ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
-та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
-та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
-ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
-ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
-та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (
вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
-та́я книга – пуста́ кни́га.
-то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
-то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
-та́я похвала – поро́жня хвала́.
-ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
-то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
-то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
-та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].
Пустота́
1) (
полость) поро́жнява, по́рожність (-ности), (в металле) дутли́на, (пустое пространство, место) порожне́ча, пу́стка, пусто́та, пусти́ня. [Ще не поро́жнє се́рце в тих, що сти́ха, не як гучна́ поро́жнява, гово́рять (Куліш). Кро́ки її гу́чно луна́ли в око́лишній поро́жняві (Коцюб.). Заси́пано земле́ю, щоб схова́ти від пото́мків на́віть зга́дку про те мі́сце, де в попідзе́мна по́рожність (Грінч.). І на во́зі, і в ха́ті, і в голові́ у йо́го порожне́ча (Кониськ.). Без те́бе жить – безглу́здий жарт, і світ весь – порожне́ча. (Франко). Две́рі в возо́вню стоя́ть о́твором, і чо́рна пу́стка вигляда́ зві́дти, як з беззу́бого ро́та (Коцюб.). Там, де пу́стка за́мість се́рця, порату́нку вже не бу́де (М. Ворон.). Ві́чна пусти́ня в животі́, ві́чна пусти́ня в голові́ (Тобіл.)].
Торичеллиева -та́ – барометри́чна або Ториче́ллієва поро́жнява.
-та́ бомбы – по́рожність, поро́жнява бо́мби.
-та́ в (на) душе, на сердце – порожне́ча в (на) душі́, на се́рці, в сере́дині. [Незнайо́ма обстано́ва, чужі́ лю́ди та яка́сь порожне́ча на душі́ в не́ї нага́дували, що її́ ви́бито з ко́лії звича́йного життя́ (Єфр.). Вона́ почува́ла в сере́дині яку́сь при́кру порожне́чу (Л. Укр.)];
2) (
тщета, ничтожность) порожне́ча, пусто́та, ма́рність, марно́та, нікче́мність (-ности).
-та́ жизни – порожне́ча життя́, життьо́ва порожне́ча.
-та́ человеческих порывов, стремлений – ма́рність, нікче́мність лю́дських порива́ннів, змага́ннів.
Пу́стошь
1) пусти́р (-ра́), пуста́р (-ра́), пустовщи́на, пу́стка. [Щоб тут було́ без нас? краса́ яка́я? Була́-б доли́нонька нена́че пу́стка та́я (Гліб.). Нови́й Афо́н – сві́тич елега́нтної й естети́чної культу́ри серед окру́жної безлю́дної пу́стки (Крим.). На тих борисла́вських мочара́х та пустира́х кри́ються джере́ла мілійоно́вих капіта́лів (Франко)].

Обращать, -тить в -тошь – пусто́шити, спусто́шити що;
2) (
пустота) пу́стка.
-тошь в домепу́стка в ха́ті;
3)
см. Пустя́к.
Пусты́рь – пусти́р и пуста́р (-ра), пу́стка, степо́к (-пка́). [Ні кві́тів, ні дере́в, ні огоро́жі… і серед пу́стки, на́че на сторо́жі, стої́ть гробни́ця (Л. Укр.)]. Срв. Пу́стошь 1.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дом
1) (
сооружение) дім (р. дому) (ум. домок) (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); (ув. домище), будинок (р. -нку), (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць);
2) (
учреждение) дім, будинок;
3) (
домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, (устар.) до́ма (ж. р.), (традиц. укр. жилище) хата;
4) (
династия) дім:
барский роскошный дом (дворец) – палата, палац;
без хозяина – дом сирота – без хазяїна і двір плаче (Пр.);
брать работу на дом – брати роботу додому;
бывать дома у кого – бувати в домі у кого, ходити (навідуватися) до кого;
вне дома, снаружи – не вдома, надворі; поза домом;
воспитательный дом – дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей;
врач принимает на дому – лікар приймає [у себе] дома (вдома);
в своём доме как хочу, так и ворочу – своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха (Пр.); хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати? (Пр.);
всякий дом хозяином держится – хата господарем стоїть;
детский дом – дитячий будинок, дім;
дома выросший (о домашн. животн.) – доморослий;
дом арестный – рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня;
дом в три этажа – будинок (дім) на три поверхи;
дом для сумасшедших – божевільня, дім для божевільних (навіжених);
дом его – полная чаша – він має всього вдоволі (подостатком), у нього є що їсти й пити, є і переє, (иногда) такий багатир, що не знає, що то «нема»; у домі (у господі) його – аж через вінця ллється, (иногда торж.) дім його – мов повна чаша;
дом заезжий (постоялый) – заїзд;
дом игорный – дім картярський, дім гральний;
дом молитвенный – молитовня, молитовний дім;
дом ночлежный – нічліг;
домой – додому;
дом отдыха – будинок для відпочинку;
дом питейный – шинк (р. шинку), шанок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда;
дом престарелых – притулок для старих;
дом принудительных работ – будинок примусової праці;
дом публичный – дім розпусти, (евф.) лупанар, (груб.) бурдей;
жить одним домом с кем – жити разом (спільно) з ким, мати одне господарство з ким;
загородный дом – заміський (позаміський) будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір;
каменный дом – кам’яниця, мурований (кам’яний) дім, (иногда) мурованиця;
на дому принимать – вдома приймати;
нежилой, опустевший дом – нежилий, порожній дім (будинок), пустка;
не на кого оставить дом – нема від кого (ні від кого, іноді не маю від кого) піти з дому, нема на кого (ні на кого, іноді не маю на кого) лишити дім (хату);
отлучиться из дому – відгодитися з дому (з домівки, з хати), відлучитися (піти на час, на якийсь час) з дому (з хати);
отчий дом – батьківська хата, рідна домівка (хата), рідний дім, (іноді арх.) отчий дім;
прийти в гости всем домом – прийти в гості (в гостину) всією родиною (всією сім’єю);
разошлись по домам – порозходилися додому (по домівках);
свой дом – своя господа (домівка, хата), свій дім;
скорая помощь на дому – швидка допомога [в]дома (у слабого, у хворого);
сумасшедший дом – дім для божевільних (для навіжених), (прям. и перен.) божевільня;
торговый дом – торговий, торговельний дім;
хлопотать по дому – поратися у господарстві (по господарству), клопотатися господарством;
часто бывать в доме у кого – учащати до кого.
[Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.). Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.). Не минайте господи нашої – ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Торговий дім. Селянський будинок. Катерина ІІ – не з дому Романових. Горниці гарні збудували, великі (АС). Хіба тільки світу, що в вікні? – надворі ще більш (Пр.)].
Обговорення статті
Скотина – скотина, худоба, (одно животное) худобина, животина, товарина, товаряка, скотиняка, скотинюка, (шутл.) хвіст, хвости́на, (брань, ещё) бидло:
ни одной скотины – ні шерстинки (ні хвоста) [немає].
[За кучму сю твою велику. Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба. Тобі, диявольська худоба. Трясешся, мов зимою хорт! (І.Котляревський). — Гудзь! — обізвав учитель. — Сюди!». — Накарачки, скотино! — гукнув учитель (П.Мирний). Товар та усякі животини ховались в ліси (І.Нечуй-Левицький). — Як тільки смеркне, то де мільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І.Нечуй-Левицький). Та й справді, хороший був ослик, людяний, смирний, слухняний. Жалко скотину (М.Коцюбинський). Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (М.Коцюбинський). — Ти глянь на мене: гадаєш — Хома перед тобою? — Худобина. Як став змалечку біля товару, так і досі. Цілий вік з худобою, сам худобиною став (М.Коцюбинський). Пан іде далі. По подвір’ї розтеклись гуси; гусенята коливають з ноги на ногу, наче вітер муріжком гонить жовті пушинки. Не вигнав, значить, на пашу. Пан хита головою. Корови так і лишились в оборі. Двері в возовню стоять отвором, і чорна пустка вигляда звідти, як з беззубого рота. Бричка стоїть надворі, а коло неї валяються шори. Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце, але зараз і кида. Невже нікого і біля коней? (М.Коцюбинський). Ярмарок у Конотопі. Вози, ятки, рундуки, крамниці, горшки, колеса і всяка товаряка (М.Кропивницький). Вона допевнилася, що її муж — скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов’ю? (Л.Мартович). — Та ти, худобино якась, чи я тобі не казала, щоб не смів до коршми заглядати? (І.Франко). Де-де на стерні і будяк стояв сиротою: обжали сіромаху, зоставсь один і начеб озирався, де ті колоски, що з ними розмовляли; начеб сумував за ними, кивав червоними квітками-головками на всі боки: один я, один зостався сіромаха! Повіє вітер, замете снігом, коли ще яка товарина не зломить, не вкоротить віку (А.Свидницький). — Я останню хвостину збуду, аби й ти на людських дітей походила (А.Свидницький). Чорти б його взяли… цю скотинякю, Новаковича! (Б.Грінченко). Усім тілом випростався чоловік і навіть руки не схотів паскудити: гупнув ногою Терентія, мов худобину, і той, перехиляючись, полетів спиною до одвірка (М.Стельмах). Біля свинарника нас зустрічає гундосим рохканням п’ятипудова льоха Манюня, противна й плямиста, як географічна карта. У-у, скотиняка! Щоб ти… Це через неї ми вскочили в халепу (В.Нестайко). «Я зробив таке, що, їй-богу, не зробила б жодна худобина». Мені знову спадають на пам’ять ці слова — найшляхетніші з усіх, які я знаю, слова, що визначають місце людини в світі (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Його промова перепліталась із найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту — була дуже коротка. Всі вони — худоба і лайно, але коли відважно воюватимуть за найяснішого монарха, вони знову зможуть повернутися до людського суспільства, і тоді після війни їм навіть простять їхню спробу симулювати і відкрутитися від фронту. А втім, щодо нього, лікаря, то він у це не вірить, бо певний — всіх їх чекає мотузка (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Пане рицарю, я зовсім не жадаю, аби вашець за мої кривди на комусь помщався: як прийде до діла, то я й сам зумію одсіч дати. Я одного лише вимагаю — нехай вашець заплатить мені за ночівлю в моїм заїзді, себто за обрік для скотини, а також за харч і за дві постелі. — Як то? — спитав Дон Кіхот. — Хіба се заїзд? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тверда вдача Ребеки, невситимість її лона, її вперте честолюбство приборкали норовисту натуру чоловіка: з ледаря й бабія він перетворився на велику робочу худобину (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). 1. Оголошення: Рідкістна скотина шукає витончене стерво для спільних дискусій про високе. 2. Лекція про шкоду від пияцтва. Лектор до слухачів: — От поставте перед скотиною відро води і відро горілки. Що вона питиме? — Воду. — От! А чому? — А тому, що скотина].
Обговорення статті
Скучливо – знуджено, знудьговано, нудотно:
скучливо посмотреть (отмахнуться…) – знуджено глянути (відмахнутися…).
[Я юності не знав. Нудотно і похмуро Пройшли мої, можливо, кращі дні У тісноті і сутінках конури З думками власними наоднині (В.Симоненко). …і лише сварливі ворони перебираються з неба до неба і знуджено дибають в горішній ріллі, переносячи на плечах своє домашнє начиння і смугасті лантухи з пір’ям (С.Жадан). Як поневолений ведмідь У ямі я тупцюю зрання В сусідній камері вода Нудотно крапає із крана Нехай би краще наглядач Гримів ключами ненастанно В сусідній камері вода Нудотно крапає із крана (Наталя Годун, перекл. Ґ.Аполінера). Нині, по закінченні винобрання, довкола стояла тиша й пустка возовні. Близько одинадцятої години ранку дон Лотаріо знудьговано переглядав різні службові папери (Вячеслав Сахно, перекл. Ф.Ґ.Павона)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДЫРА́, (кудкудаківка) пу́стка.
ПУСТОВА́ТЬ ще стоя́ти порожне́м, світи́ти /стоя́ти/ пу́сткою, (про землю) лежа́ти пусткою, гуля́ти, (про касу) світи́ти дірка́ми;
пусту́ющий що стої́ть порожнім тощо, де пану́є пу́стка, незапо́внений, прикм. поро́жній, /про землю/ гуля́щий, /дім/ незаме́шкалий, /край/ необжи́тий, безлю́дний, незасе́лений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Запустелостьпу́стка, -ки.
Запустение – запу́щеність, -ности, пу́стка, -ки.
Нежилой (дом) – пу́стка, -ки.
Опустевший, опустелый
1) спусті́лий, спустоша́лий, -а, -е;
2) (
дом) пу́стка, -ки.
Пустошьпу́стка, -ки, пусти́р, -ря́.
Пустырь – пусти́р, -ря́, пу́стка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дом
• Без хозяина — дом сирота
– без хазяїна і двір плаче. Пр.
• Брать работу на дом
– брати роботу додому.
• Бывать дома у кого
– бувати в домі у кого; ходити (навідуватися) до кого.
• Вне дома, снаружи
– не вдома; надворі; поза домом.
• Врач принимает на дому
– лікар приймає [у себе] (в)дома.
• В своём доме как хочу, так и ворочу
– своя хата — своя правда, своя стріха — своя втіха. Пр. Хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати? Пр.
• Всякий дом хозяином держится
– хата господарем стоїть.
• Дом в три этажа
– будинок (дім) на три поверхи.
• Дом его — полная чаша
– він має всього вдоволі (подостатком); у нього є що їсти й пити, є і переє; (іноді) такий багатир, що не знає, що то «нема»; у домі (у господі) його — аж через вінця ллється; (іноді уроч.) дім його — мов повна чаша.
• Жить одним домом с кем
– жити разом (спільно) з ким; мати одне господарство з ким.
• Каменный дом
– кам’яниця; мурований (кам’яний) дім.
• Нежилой, опустевший дом
– нежилий, порожній дім (будинок); пустка.
• Не на кого оставить дом
– нема від кого (ні від кого, іноді не маю від кого) піти з дому; нема на кого (ні на кого, іноді не маю на кого) лишити дім (хату).
• Отлучиться из дому
– відгодитися з дому (з домівки, з хати); відлучитися (піти на час, на якийсь час) з дому (з хати).
• Отчий дом
– батьківська хата; рідна домівка (хата); рідний дім; (іноді арх.) отчий дім.
• Прийти в гости всем домом
– прийти в гості (в гостину) всією родиною (всією сім’єю).
• Разошлись по домам
– порозходилися додому (по домівках).
• Свой дом
– своя господа (домівка, хата); свій дім.
• Скорая помощь на дому
– швидка допомога (в)дома (у слабого, у хворого).
• Сумасшедший дом
– дім для божевільних (для навіжених); (прям. і перен.) божевільня.
• Хлопотать по дому
– поратися у господарстві (по господарству); клопотатися господарством.
• Часто бывать в доме у кого
– учащати до кого.
Заброшенный
• Быть заброшенным
– бути занедбаним (занехаяним); (образн. про речі неживі) хмелем зарости.
• Заброшенная вещь
– покидьок; покидь.
• Заброшенное существо
– (ч. р.) Покидьок, (ж. р.) покидька.
• Заброшенный дом
– покинута оселя (хата, дім); пустка.
Как
• А как же!
– аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то
– а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как!
– ось як!; он як!
• Всякий раз как
– щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не
– та як не; як же не.
• Как
(в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь
– як пак; як-бо.
• Как будто
– як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы
– начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не
(разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так!
(фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни
– хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было
– хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть?
– як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье?
– як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг
– як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик?
– який завбільшки?
• Как видно
– знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится
– як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот
– аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите?
– що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену
– як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре
– я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно
– як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть
(разг.) – як є; все по правді; наголов; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все
(разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же!
(разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так?
– як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как?
(переспрашивая) – що-що?
• Как-либо
– хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много
– як багато; якого багато.
• Как можно!
– хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно?
– як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше…
– якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло
– як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например
– як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус
– як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни
– хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет
– якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду
– якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как)
– як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало
– наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак
– як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый
– як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете?
– як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени?
– як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается
– як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало
– як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся
– як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло
– як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз!
(ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро
(устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует
– як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову
– як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший
– як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так…
– як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно!
– як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды)
– якось; колись; одного разу.
• Как-то
(пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только
– тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите
– як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой
– як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен…
– який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как
– абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой
– то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как
– тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого
– нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он
– не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как
– не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит
– він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как
– перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как
– по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как
– як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как
– відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как
– бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как
– тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут
– як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит
– так то вже хвалить.
Мерзость
• Какая мерзость!
– яка гидота (мерзота)!
• Мерзость запустения
(книжн.) – гидотне (мерзотне) запустіння (спустошення); гидка (гнітюча, мертвотна) пустка.
• Мерзость из мерзостей
(о человеке) – гидка гидота; гид-гидом.
• Погрязать в мерзости
– мерзіти.
Опустевший
• Опустевшее жильё
– спорожніле житло; пустка.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пу́стка
1)
нежилой, опустевший дом;
2)
необработанный участок земли;
3)
опустевшее место.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пу́стка, пу́стки, -стці; пу́стки, пу́сток

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Пусти́ця, -ці, ж. = Пустка. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Пу́стка, -ки, ж.
1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. Г. Барв. 249.
У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка. Нп.
2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества. Козел. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Запустѣ́лий = спустїлий, глухи́й, пусти́й. — Запустѣ́лый домъ = пу́стка. — Хата стоїть пусткою.
Запустѣ́ніе = пу́стка. — Як жінка померла, то й хата, його пусткою оддає. С. Л.
Изба́ = ха́та, здр. хати́на, ха́тка, хати́ночка, хати́нонька. — Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю. К. Ш. — Бѣ́лая изба́ = ха́та; сьвітли́ця. — Чо́рная, курна́я изба́ = ха́та, в ко́трій піч без ко́міна й димаря́. — Сбо́рная изба́ = збо́рня. — Десятник скликав людей у зборню. — Не жила́я изба́ = пу́стка. — Стоїть село, не виросло, не перемінилось, тільки пустка на край села, на бік похилилась. К. Ш. — (З глини) — лїплянка, ма́занка, (без двора) — обіхі́дчаста, (хворостяна) — пле́тянка, (лїтня, без печі) — хи́жа, хи́жка, (з глини з соломою) — валько́вана, лямпа́чна ха́та, (з дубків) — ру́блена, (без сїней, в жарт кажуть) — без штанів. — Ой там на моріжку та поставлю я хижку. н. п. — Хата моя рубленая, сїни на помості. н. п. — Частини хати: (де піч) — хати́на, (де живе сїмя) — ха́та, (про гостей) — сьвітли́ця, го́рниця, (де ліжко) — кімна́та, (де ставлять ся кочерги, рогачі то-що) — кочере́жник, (передня частина) — сїни, (де складають ся харчі то-що, без печі) — комі́рка, хи́жа, хижи́на, (бокова стїна) — причі́лок. — Піду до кімнати постїль білу слати. н. п. — А в вдовицї дві сьвітлицї, а третя кімната — постїль біла переслата, а в дївчини одна хата, тай та не прибрата. н. п.
Нежило́й домъ = пу́стка. — Вернувсь із наймів господарювати в пустку. К. X. — Пустку затопити нема кому. К. Ш.
Необита́емый = пусти́й, безлю́дний, ди́кий, (хата) — пу́стка — Викинуло їх на дикий острів. — Може вернеть ся в некриту пустку зімувати, і укриє і нагріє погорілу хату. К. Ш.
Опустѣва́ть, опустѣ́ть = пустїти, спустїти (С. Л.), зпусткува́ти (Гр.), як улик без матки — ізма́тчитись. – Київ не міг спустїти цїлком. Пр. — Хата ізматчилась. Ман. — Опустѣ́лый = спустїлий (С. Л.), оселя, місце — пустовщи́на, пусти́рь (С. З.), хата — пу́стка. — Та йти шукати долї в спустїлу, небезпешну, далекую країну. Рус. В. — Може вернеть ся в некриту пустку зїмувати. К. Ш.
Пусто́й, пу́сто = 1. поро́жній, пусти́й, пу́сто. — Порожня бочка гучить, а повна мовчить. н. пр. — Перша сьвітличка порожня, зовсїм без меблїв. Кн. — Хоч в голові пусто, та в кишенї густо. н. пр. — Пусто въ карма́нѣ = ві́тер в кише́нї. – У самих у нас вітер в кишенї ходить. Кн. — Съ пусты́ми рука́ми = з порожнїми рука́ми, порожняко́м. С. З. — Пусто́й домъ = пу́стка. С. З. — Пустку натопити нема кому. К. Ш. — Пусто́е мѣ́сто = пусти́рь, пу́стка. С. З. — Вернув ся із наймів господарювати в пустку. Кулїш. С. З. — П. зерно́ = пужи́на. — Переточи зерно, нехай пужина одійде. — Пужину й маленький вітер знесе. — Сіяв добре зерно без пужини. Кн. — П. орѣ́хъ = холости́й, мокля́к, з дїрочкою — свисту́н. — П. огуре́цъ (солоний) — плю́скний. Кр. 2. даре́мний (С. Л.), ма́рний, поро́жнїй (С. Л.); пусти́й, поро́жнїй, недодїльний. — Даремна надїя. — Марна праця. — Порожня тому надїя на Запорожців. Л. С. — Для спасенія душі, а не для якогось тщеславія і порожней хвали. Б. Н. — Пуста́я тра́та вре́мени = марнува́ння.
Пу́стошь = 1. пусти́рь, пу́стка. С. З. 2. дурни́ця, тереве́нї і д. Вздоръ.
Пусты́рь = пусти́рь, пу́стка. С. З. Л.

Запропонуйте свій переклад