Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 91 статтю
Запропонувати свій переклад для «пусто»
Шукати «пусто» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пу́стопу́сто, по́рожньо. [І на ву́лицях, на ри́нку всю́ди пу́сто, ти́хо (Рудан.). Що в тому́ титу́лі, коли́ пу́сто в шкату́лі (Чуб. І.). На майда́ні по́рожньо (Грінч.)].
Совершенно -то – пусті́сінько, порожні́сінько.
Чтоб ему -то было! – (не)ха́й йому́ вся́чина.
У него в кармане -то – у ньо́го ві́тер в кише́ні хо́дить, сви́ще). [У сами́х у нас ві́тер в кише́ні хо́дить (Кониськ.), Купи́в-би, так ві́тер сви́ще в кише́ні (Звин.)].
У него в голове -то – у ньо́го в голові́ пу́сто, голова́ кло́ччям наби́та. [Хоч в голові́ пу́сто, та в кише́ні гу́сто (Приказка)].
Безлю́дный – безлю́дний, відлю́дний, глухи́й. [Доро́га відлю́дна].
-но – безлю́дно, глу́хо, пу́сто. [Тепе́р на ву́лиці глу́хо: моро́з вели́кий, то всі по хата́х сидя́ть].
Безнра́вственный
1) немора́льний;
2) розпу́сний, недоброзвича́йний, безпу́тній.

Безнра́вственно
1) немора́льно.

Б. житьпу́сто йти (Грінч.);
2) розпу́сно.
Беспу́тничать – гультяюва́ти, пу́сто йти, жи́ти без пуття́.
Беспу́тный – безпу́тній, непу́тній, непутя́щий, гультя́йний.
-ый образ жизни – гультяюва́ння.
Сделаться -ым – пусти́тися в леда́що, піти́ пу́сто.
-но житьпу́сто йти, гультяюва́ти.
Вести́ или весть
1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю];
2) (
направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)];
3) (
простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?];
4)
Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є].
В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким.
Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву.
Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́.
Вести́ хоровод – вести́ тано́к.
Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння.
Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)].
Вести́ переписку – листува́тися з ким.
Вести́ дневник – вести́ щоде́нника.
Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини.
Вести́ жизнь – прова́дити життя́.
Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти.
Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти.
Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́.
Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду].
Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)].
Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)].
Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)].
Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти;
5) (
корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить].
А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле.
Доходи́ть, дойти́
1)
до чего, до кого – дохо́дити, (-джу), дійти́ до чо́го, до ко́го. [Дохо́дить до лиси́ччиної ха́тки. Листи́ до нас не дохо́дять. Дійшо́в до лі́су, до мі́ста, до рі́чки]; перен. -ди́ть до отчаяния, изнеможения, безумия, наглости – дохо́дити до ро́зпачу (о́дчаю), знемо́ги, божеві́лля, зухва́льства (наха́бства);
2) (
случаться) дохо́дити, дійти́ до чо́го (напр., до бі́йки, до сва́рки) и дохо́дитися, дійти́ся до чо́го. [До пога́ного в нас дохо́диться. Дійшло́ся до то́го, що не сте́рпіла вона́ знуща́ння і поки́нула чолові́ка].
Если уж до того дело дойдё́т – як до чо́го ді́йдеться, як до чо́го ряд ді́йде;
3) (
достигать, узнавать) дохо́дити, дійти́ чого́. [Дохо́димо вершкі́в Короле́нкового оптимі́зму (Єфр.). Він усього́ дохо́дить сахоту́жки (собствен. усилиями)].
-ди́ть до правды – дохо́дити пра́вди;
4) (
созревать) дохо́дити, дійти́. [Жита́ дохо́дять];
5)
дойти́ кого-н. чем (доконать) – докона́ти кого́ чим, -дёт и до тебя очередь – ді́йдеться і твій ряд, ді́йде й до те́бе ряд (черга́).
-ти́ до крайности – дійти́(ся) до скру́ти.
Мы -шли́ до крайней бедности – зли́дні нас обсі́ли.
-ходи́ть, дойти́ до сведения кого – дохо́дити (дійти́) до чиє́го ві́дому, дохо́дитися, дійти́ся до ко́го. [До царя́ те дійшло́сь].
Это -шло до моего сведения – це дійшло́сь до ме́не.
Дойти́ вестям, безл. – дійти́ся, перечу́тися. [Дійшло́ся до ба́тька, що не шану́ється син його́, пу́сто йде. Перечу́лося в нас про Ва́рку, що живе́ га́рно]. Вот до чего мы дошли́! – ось до чо́го дійшли́сь ми!
Засева́ть, -ся, засе́ять, -ся – засіва́ти, -ся, засі́яти, -ся, сі́яти, -ся, посі́яти, -ся, усі́яти, -ся, (диал.) сіва́ти, -ся, (о мног.) позасіва́ти, -ся, позасі́ювати, -ся. [Хо́дить, засіва́є, і засі́яв, як годи́ться (Рудан.). По́ле сі́яли сини́ (Стеф.). Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во, до́лом та горо́ю та засі́йся, моя́ ни́во, до́лею ясно́ю (Шевч.). Та посі́йся до́брим жи́том (Шевч.). Бу́дем лани́ сіва́ти (Чуб. V). Всі шляхи́ тоді́ коза́цькими голова́ми ляхи́ позасіва́ли (Куліш)].
Засе́янный – засі́яний, посі́яний, усі́яний.
Место по недосмотру не -ное – не́сів (-ву), прога́люватина. [Я́кось чу́дно жи́то зійшло́: там є і гу́сто, а там пу́сто, мов не́сів (Сл. Гр.)].
Зря
1) (
наугад) навмання́, навмани́[а́], навманці́, (диал.) з(д)ря. [Пішо́в собі́ куди́сь здря (Март.)];
2) (
напрасно) ма́рно, да́рма, надаре́мно, ду́рно, пу́сто-ду́рно, назря́, здря;
3) (
опрометчиво) необа́чно, неогля́дно.
Иногда́ – и́ноді, и́нколи, де́коли, поде́коли, ча́сом, часа́ми, поро́ю, ра́зом, десь-коли́сь, (диал.) мі́сцем, місця́ми; срвн. Подча́с, Вре́менем. [И́ноді б’ють Хому́ за Яре́мину вину́ (Номис). Не що-дня бридня́, де́коли (и́нколи) й пра́вда (Номис). Ча́сом з ква́сом, а поро́ю з водо́ю (Номис). Часа́ми се бува́є (Л. Укр.). Ра́зом гу́сто, а ра́зом пу́сто (Номис). А десь-коли́сь унизу́ пробли́скували сві́тла ліхта́рень (Франко). Місця́ми й я їм ри́бу (Зміївськ. п.)].
А -да то – а коли́ й; а коли́ то; а як коли́ то. [Оди́н порі́г займа́є вздовж Дніпра́ верству́, а коли́ й бі́льше (Куліш). Дівча́тка прибіжа́ть, нащебе́чуть, а коли́ то й з собо́ю ви́тягнуть (М. Вовч.)].
Мертво́, нрч.
1) (
безжизненно) ме́ртво, ме́рло. [І зно́ву так са́мо пу́сто і ме́ртво в ло́жі вме́рлої рі́чки (Коцюб.)];
2)
см. За́мертво;
3) (
сильно, крепко) до сме́рти.
-во́ пить хочу – до сме́рти хо́чу пи́ти.
-во́ напился – напи́вся як ніч; см. Мертве́цки 1.
На́пусто, нрч.
1) зо́всі́м пу́сто, зо́всі́м по́рожньо.

Пустым -стопу́сто-препу́сто, по́рожньо-препо́рожньо, пусті́сінько, порожні́сінько;
2) ма́рно[е], даре́мно[е], надаре́мно[е], (
сильнее) марні́сінько, даремні́сінько; срв. Попусто́му. [Марні́сінько зга́яв ці́лий день (Київщ.)].
Но́готь – ні́готь (р. ні́гтя), (зап., собств. коготь) па́гність (-ностя); (у животных) па́зур (-ра). [Пра́вда на ні́готь, а приба́виться на лі́коть (Номис). Тонкі́ ні́гті в манікю́рі (Сосюра). У ме́не па́гність заломи́вся (Брацл.)].
Грязные -ти – брудні́ (чо́рні) ні́гті.
Под -тя́ми траур (шутл.) – під ні́гтями чо́рна жало́ба, ні́гті в чо́рну жало́бу вбра́ні.
Щётка для -те́й – щі́тка (щі́точка) до ні́гтів, нігті́вка.
С младых -те́й (шутл.) – з жо́втого дзю́ба, з пу́п’яночку, з зелено́чку, зма́лку, з мало́го ма́лку, зма́лечку, з-за́молоду, змо́лоду.
Нос с локоть, а ума с -готь – ви́ріс (висо́кий) до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба; борода́ ви́росла, ро́зуму не ви́несла; під но́сом гу́сто, над но́сом пу́сто (Приказки).
-ти грызть (острить) на кого – гостри́ти кі́гті (зу́би) на ко́го.
Обрезывать (стричь, остригать), обрезать (остричь) -ти – обтина́ти (стри́гти, обстрига́ти), обтя́ти (обстри́гти), (о мног.) пообтина́ти (пообстрига́ти, постри́гти) ні́гті.
Прибирать (прижимать), прибрать (прижать) что к -тю – га́рбати до се́бе що, зага́рбувати, зага́рбати (собі́) що.
Прижимать, прижать кого к -тю – прибира́ти, прибра́ти кого́ до рук, прибо́ркувати, прибо́ркати кого́, (образно) в шо́ри бра́ти, взя́ти (убра́ти) кого́.
На -тя́х беляки (-ти цветут) у кого – ні́гті цвіту́ть у ко́го. [У ко́го ні́гті цвіту́ть, той ма́є ща́стя (Етн. Збірн. V)].
По -тю (-тя́м) и зверя знать (ex ungue leonem) – зна́ти ле́ва по па́зурах; по па́зурах (з па́зурів) зві́ра зна́ти; ви́дно па́на по халя́ві (Приказка).
Пло́хо – пога́но, зле, ке́псько, зле́цько, недо́бре, нега́рно, негара́зд, (отвратительно) ги́дко, паску́дно.
-хо живётся – пога́но (зле, ке́псько, зле́цько) живе́ться.
-хо видеть – пога́но (зле) ба́чити, недобача́ти. [Старі́ о́чі недобача́ють].
Он -хо поёт – він пога́но (зле, недо́бре, нега́рно) співа́є.
Делать что-л. -хо – роби́ти, що аби́-як, ледая́к, негара́зд, не до ладу́, не до ді́ла, не до пуття́.
-хо дело идёт – ро́биться, як мо́кре гори́ть.
-хо не клади, вора в грех не вводи – худи́й спрят і до́брого споку́сить.
-хо вести себя – нега́рно пово́дитися, пу́сто йти; не шанува́тися. [Не шанува́вся в слу́жбі, то й прогна́ли].
Чувствовать себя -хо – почува́тися зле, почува́ти себе́ ке́псько (недо́бре, пога́но).
Рожь родила -хо – жи́то вроди́ло пло́хо (сла́бо).
По́льза – ко́ри́сть (-сти), пожи́ток (-тку); пожи́ва, пожи́вок, ужи́ток (-тку), ужи́вок, нажи́ток, виго́да, зиск (-ску), (гал.) хосе́н (р. хісна́); (прок) пуття́ (-тя́); (помощь, облегчение) пі́льга, помо́га. [Коли́ він стає́ для и́нших тягаре́м, а хісна́ не прино́сить їм нія́кого, тоді́ він уже́ не чолові́к, а зава́да (Франко)].
Для общей -зы – для зага́льного добра́.
Для своей (собственной) -зы – для своє́ї (вла́сної) ко́ри́сти (виго́ди), на свою́ (вла́сну) ко́ри́сть (виго́ду), для свого́ пожи́тку (нажи́тку). [Іване́ць для своє́ї кори́сти роздува́є старе́ о́гнище (Куліш)].
-за государства, государственная -за – інтере́с (добро́) держа́ви, держа́вний інтере́с, держа́вна ко́ри́сть.
Частная -за – прива́тний інтере́с, прива́тна виго́да.
На -зу отечества, человечества – на ко́ри́сть (на пожи́ток) ба́тьківщині, лю́дськості. [П’ю за пра́цю на пожи́ток краї́ні на́шій, пано́ве (Коцюб.)].
Общественная -за – грома́дський ужи́ток. [З ме́не нема́ грома́ді нія́кого вжи́тку (Стор.). От які́ попи́! От яки́й з них ужи́ток для па́стви (Свидн.)].
В -зу бедных – на ко́ри́сть (на вжи́ток, на по́міч) бі́дним.
Что -зы из того, что… – яка́ ко́ри́сть із то́го, яки́й ужи́ток з то́го, яки́й хосе́н із то́го, яка́ виго́да з то́го, що… [Яка́ тобі́ ко́ри́сть з то́го, що Походе́нка ви́б’ють різка́ми? (Конис.). Яки́й з то́го був нам ужи́ток? (Куліш). Яки́й з те́бе, чолові́че, для наро́ду хосе́н? (Маковей)].
Невелика -за, мало -зы из того – ма́ло ко́ри́сти (пожи́тку), мали́й спаси́біг и мале́ спаси́бі з то́го.
Приносить -зу, служить на (в) -зу кому, чему – бу́ти, іти́ кому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на хосе́н), на чию́ ко́ри́сть (на чий пожи́ток, на чий хосе́н), користува́ти кого́. [Як ма́ють вони́ чужи́х люде́й користува́ти, то неха́й лу́чче на́шому кня́зеві на збро́ю складу́ться (Куліш). Пра́цею, і ті́льки не́ю одно́ю, перетво́рюється усе́ сирове́ в гото́ве – таке́, що йде лю́дям на пожи́ток (Єфр.)].
Получать, извлекать -зу из чего – ма́ти ко́ри́сть (пожи́ток, пожи́вок, виго́ду и т. п.) з чо́го, бра́ти (узя́ти) ко́ри́сть з чо́го, використо́вувати (ви́користувати) що, срв. По́льзоваться.
Я не извлёк ни малейшей -зы из этого дела – я не мав ані найме́ншої ко́ри́сти (пожи́тку, пожи́ви, пожи́вку, нажи́тку, виго́ди, зи́ску) з цьо́го ді́ла (з ціє́ї спра́ви).
Извлекать для себя -зу из чего-л. – (фигур.) гра́ти на чо́му в свою́ сопі́лку. [На цьо́му уве́сь час гра́ло в свою́ сопі́лку га́лицьке москвофі́льство (Єфр.)].
Употребить с -зой что-л. – спожиткува́ти що.
Обращать что в свою -зу – поверта́ти, оберта́ти що на свою́ (собі́ на) ко́ри́сть, собі́ на пожи́ток, верну́ти (наверта́ти, поверта́ти, горну́ти) що на свою́ руч. [Лю́ди поверну́ли оці́ си́ли на ко́ри́сть собі́ (Комар). На свою́ руч наверта́ли спра́ву (Грінч.)].
Всё обратилось к его -зе – все поверну́лося йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток), на його́ руч.
Располагать в свою -зу – приверта́ти, приверну́ти до се́бе.
На -зу кому, в чью -зу – на ко́ри́сть (на виго́ду) кому́. [Лиша́ю все, що на мою́ виго́ду зако́ни ри́царства установи́ли (Куліш)].
Говорить в чью-л. -зу – на чию́ руч каза́ти. [Таки́х, щоб вони́ на на́шу руч каза́ли (Грінч.)].
Всё это говорит не в вашу -зу – все це не за вас (не на ва́шу руч) промовля́є (гово́рить).
Суд вынес решение в -зу истца – суд ви́рішив на ко́ри́сть позовнико́ві.
Высказаться в -зу кого-л, чего-л. – ви́словитися за ко́го, за що.
Он расположен в мою -зу – він прия́є мені́, він прихи́льний до ме́не.
Он истолковал это в свою -зу – він ви́товмачив це на свою́ ко́ри́сть (виго́ду), собі́ на ко́ри́сть (на виго́ду).
Некоторые соображения говорят в -зу этого предположения, а не против него – де́які мірко́вання промовля́ють (гово́рять) за цю га́дку, а не про́ти не́ї.
Мои советы не принесли ему никакой -зы – мої́ пора́ди нічо́го йому́ не вра́дили (не зара́дили).
Это лекарство приносит -зу – ці лі́ки помага́ють, це помічні́ лі́ки.
Пойти без -зы – піти́ без пуття́, ма́рне, даре́мне, да́ром, пу́сто; срв. Бесполе́зно.
Попусто́му и по́пусту – ма́рно и -не, ду́рно, по-дурно́му, (на)даре́мне и -но, да́ром, да́рма́, нада́рмо, наду́рно, уду́рні, ду́рно й да́рма. [Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Шевч.). Пое́т не стра́тить ду́ху ма́рно (Чупр.). Ті́льки гро́ші вду́рні пропа́ли (Грінч.). Неха́й таки́ я не да́ром жи́тиму на сві́ті (Квітка)].
-ту пропадать – ма́рно (пу́сто) йти, піти́.
Не надейся -то́му – ма́рно не наді́йся.
Расточать -ту своё воображение, своё красноречие – ма́рно (ду́рно, даре́мно, да́рма) витрача́ти, тра́тити свою́ уя́ву, свою́ красномо́вність.
Спорить -ту, о пустяках – по-дурно́му (ма́рно, ду́рно й да́рма) спереча́тися про що.
-ту терять, тратить время, деньги и т. п. – ма́рно тра́тити (стра́тити) час, гро́ші, марнува́ти (змарнува́ти) час, (ма́рно) зво́дити (зве́сти́), перево́дити (переве́сти́) час, марнува́ти (помарнува́ти) гро́ші, (ма́рно) перево́дити (переве́сти́, поперево́дити) гро́ші, на дурни́цю га́яти (зга́яти) час. [Тут я не марну́ю ча́су (Кониськ.). Скі́льки-то ча́су зведе́ш чека́ючи (Кониськ.)]. Срв. Напра́сно, Понапра́сну.
Пребыва́ть, пребы́ть
1) (
быть, существовать) бу́ти (сов. пробу́ти), бува́ти, існува́ти, існі́ти, сутні́ти.
-ва́ть долго, постоянно, вечно – трива́ти, вікува́ти, (сов.) протрива́ти, про[з]вікува́ти. [Ме́ртва су́щність, сутні́юча в стано́вищі споко́ю (Башт.). Що тво́рить Бог, трива́є наві́ки (Бібл.)];
2) (
находиться) пробува́ти, перебува́ти, бу́ти, бува́ти, (реже) ме́шкати, промешка́ти, (сов.) пробу́ти, (славянизм) пребу́ти; (обретаться) оберта́тися; (постоянно быть, не покидать) держа́тися чого́, держа́тися десь. [Націона́льну спра́ву зру́шено було́ з тіє́ї ме́ртвої то́чки, на які́й вона́ до́ти пробува́ла (Єфр.). Пу́сто, глу́хо. Де-ж хазя́йка молода́ бува́є? (М. Вовч.). Не зна́ти, де-то наш Іла́ш оберта́ється (Маковей). Зимо́ю ри́ба держи́ться на дні (Грінч.). Хве́дір Безрі́дний на ра́ни незмага́є, а коло йо́го джу́ра промешка́є (Дума)].
-ва́ть на чужбине, в обществе, среди друзей, в школе – пробува́ти, перебува́ти на чужи́ні́, в товари́стві серед дру́зів, у шко́лі.
-ва́ть под землёю, во тьме (невежества), в ведении чьём-л., в связи с чем-л. – пробува́ти, перебува́ти під земле́ю, в темно́ті, у ві́данні чиє́му, в звязку́ з чим.
-ва́ть в праздности, см. Пра́здность.
-ва́ть в болезни – ходи́ти (лежа́ти) в неду́зі.
-ва́ть в мерзости, в грехе – мерзі́ти, нікче́мні́ти в гріха́х.
-ва́ю к вам благосклонным – зостаю́ся, залиша́юся до вас прихи́льний, зичли́вий;
3) (
проживать) жи́ти, ме́шкати, (дома) домува́ти. [Він у Пі́сках ме́шкає (Март.)].
Пропада́ть, пропа́сть
1)
см. Дева́ться, де́ться, -да́ть, -па́сть совершенно, окончательно – запропада́ти(ся), запропа́сти(ся).
-па́сть бесследно – пропа́сти бе́з вісти, заги́нути й слі́ду не ки́нути, (опис.) піти́ з(а) ві́тром, за водо́ю; на́че лиз злиза́в кого́, що; на́че коро́ва язико́м злиза́ла кого́, що; (шутл. о человеке) пропа́в як пес у я́рмарок;
2) (
гибнуть) пропада́ти, пропа́сти, ги́нути, загиба́ти, заги́нути, занапаща́тися, занапасти́тися, зво́дитися, зве́сти́ся. [Хай пра́ця лю́дська не ги́не ма́рно (Коцюб.). Скі́льки добра́ загиба́є (Коцюб.). Бу́ду роби́ть, бу́ду годи́ть, то і в чужи́х люде́й не заги́ну (Пісня). Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Пісня). Що мину́ло, те пропа́ло (Франко). Занапаща́ється за не́любом мій вік молоде́нький].
-дё́т всё имущество – заги́не (пропаде́, поля́же) все добро́ (майно́). [Не поки́ну Бату́рина – все добро́ поля́же: і двіро́к мій муро́ваний, і млини́ крила́ті, і запа́си вели́кії (Рудан.)].
Пропади́ оно! – неха́й воно́ зведе́ться! [Не пряде́ться, неха́й воно́ зведе́ться].
Не -дё́т! – не пропаде́! Не де ді́неться] -па́ло всё! – пропа́ло все! Все пішло́ ма́рно! Пропа́щі світи́! [З тіє́ї ля́хівка ви́йшла, а сей москале́м став. Пропа́щі світи́! (Свидн.)].
-да́ть, -па́сть по́пусту – марнува́тися, змарнува́тися, пу́сто йти, піти́. [Господа́рство марну́ється (Неч.-Лев.). На па́нщині ро́бить, а свої́ дні до́ма й так іду́ть пу́сто (Г. Барв.)].
-па́сть (испортиться), валяясь без присмотра – зваля́тися. [Не зноси́лася ця сви́та, а зваля́лася];
3) (
исчезать) зника́ти, зни́к(ну)ти. [Уде́нь її́ ми не ба́чили; роби́ла при па́нії, а вве́чері знов зни́кла (М. Вовч.). Де-ж ви́дно се, що зни́кла на́ша си́ла? (Грінч.)].
Он -па́л у меня из глаз – він зник мені́ з оче́й.
У меня -па́ла охота – у ме́не зни́кло бажа́ння.
Он -па́л в толпе – він зник у юрбі́ (у сто́впищі);
4) (
гибнуть, дохнуть) ги́нути, зги́нути, зги́б(ну)ти, пропада́ти, пропа́сти, (пренебр.) ґи́ґнути, (з)сли́знути; (о мног.) поги́нути, попропада́ти, посли́з(ну)ти; (о всех) ви́гинути (до ноги́, до ре́шти); (только о домашн. скоте) (диал.) де́йкатися, поде́йкатися. [Як пішо́в на заробі́тки, то там і згиб: каза́ли, що втоп ні́би-то. Ви́гинула вся худо́ба з сибі́рки. Оце́ у нас паді́ж був – скот усе́ де́йкався, по́ки ввесь переде́йкався (Київщ.). Кві́ти поги́нули з моро́зу. Наро́дній во́рог зслиз (Куліш). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже́ посли́зли (Кіев. Стар.)].
-па́л бы я – заги́нув-би я; було́-б по мені́.
-ду́ я – бу́де по мені́. [Як не бу́де миле́нького, то бу́де по мені́ (Пісня)].
Либо пан, либо -па́л – куць ви́грав, куць програ́в (Ном.); або́ здобу́ти, або́ вдо́ма не бу́ти.
-па́л ни за что – пропа́в за ніщо́, пропа́в ні за ца́пову ду́шу, пропа́в ні за соба́ку.
-пади́ (пропада́й) он! – хай він зги́не (зсли́зне)!
Пропади́ ты (пропадом)! чтоб ты пропа́л! – щоб ти зслиз! Бода́й ти на́гло зслиз! Неха́й тебе́ ли́зень лизне́ (зли́же)! Бода́й тебе́ з корі́нням ви́гладило! Щоб ти при́ймо́м пропа́в! Неха́й за тобо́ю заклеко́че! Щоб ти тя́мився!
Пропа́вший (исчезнувший) – пропа́лий, запропа́щий, запропа́щений, зни́клий. [Тре́ба шука́ти запропа́щого хло́пця (Корол.). Запропа́щена гра́мота наре́шті знайшла́ся (Н. Рада)].
Пусты́нно – пусте́льно, пусти́нно, пу́сто, безлю́дно, само́тно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Брючина – штанина, холоша, ногавиця.
[— Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло; Чи знав ти, що такеє гроші? Мав без матні одні холоші, І тільки слава, що в штанах; Та й те порвалось і побилось, Аж глянуть сором, так світилось, Свитина вся була в латках (І.Котляревський). Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину (Н.п.). Били-сте Йваниху? — запитав суддя Грицька, що стояв босий, з одною ногавицею підкоченою, в сардаці наопашки (Л.Мартович). Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур’яниння (Г.Тютюнник). До води б, щоб жерти, пхати, чарки дістать як долю з штанини, і кружелять горілку за світ без хмар і без війни за білий світ порічок… (В.Стус). Рипнули двері протяжно, наче зітхнули, й на порозі став Юхим. Голомозий, розхристаний, одна штанина заправлена у валянок, а друга — ні (Є.Гуцало)].
Обговорення статті
Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій:
благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер;
бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи);
ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця;
ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер;
ветер западный – західний вітер, заходень (західник);
ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається);
ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер;
ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.);
ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк);
ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде);
ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка);
веяние, порывы ветра – вітровіння;
во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру;
выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер;
говорить на ветер – говорити на вітер;
держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє;
идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме);
ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі;
мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах;
палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій;
по ветру – за вітром;
подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий);
поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер;
пойти на ветер – піти з вітром;
посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.);
сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг;
собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.);
стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром);
сухой ветер – суховій;
тёплый ветер – теплий вітер, тепляк;
у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі);
унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром.
[Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла —  й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі].
Обговорення статті
Вор
1) злодій (
мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник;
2) самозванець:

бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить;
вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.);
вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.);
как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.);
будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.);
карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер;
молодой вор – злодійчук;
на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.);
не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.);
не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.);
плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.);
поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.);
раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.);
сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія);
сын вора – злодієнко.
[Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”].
Обговорення статті
Голова, головушка
1) голова, (
умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (
начальник, предводитель) голова:
бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
быть, служить головой – головувати;
валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
в головах – в головах;
в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
в головы – в голови, під голову;
взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
выше всех головою – за всіх головою вищий;
глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
глупые головы – цвілі голови;
голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
голова городской, сельский – голова міський, сільський;
голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
голова пласта (геол.) – лоб верстви;
голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
голова сахара – голова, брила цукру;
голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
жить одною головою – самотою жити;
задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
из-под головы – з-під голів;
как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
кивнуть головой – кивнути головою;
кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
победная головушка – побіденна голівонька;
повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
як признався – розквитався (Пр.);
под головами – під головами;
под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
пробыть, прослужить головой – проголовувати;
промелькнуло в голове
промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
разбить на голову – впень, до ноги побити;
рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
сломя голову – стрімголов (прожогом);
с непокрытой головой – простоволосий;
снимать голову – стинати голову;
с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (
исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
с седой головой – сивоголовий;
стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].
Обговорення статті
Зря, зазря
1) (
наугад) навмання́, навмани́, навмана́, навманці́, наосліп, (диал.) зря, здря;
2) (
напрасно) ма́рно, ма́рне, да́рма, да́рмо, надаре́мно, надаре́мне, ду́рно, по-пусто́му, пу́сто-ду́рно, назря́, здря;
3) (
опрометчиво) необа́чно, неогля́дно, дарма, даремне, нада́рмо, марно, дурно, по-дурному:
говорить зря – говорити дарма; без діла говорити;
зачем зря говорить – наві́що (на́що, чого́) по-пустому говорити;
зря потерять время – марно (марне, дарма, даремно, даремне, дурно) згаяти (витратити, змарнувати, промарнувати) час;
зря тратить деньги – даремне (марно, дурно, по-дурному) тратити (витрачати) гроші; марнотратити (розтринькувати) гроші;
куда зря – куди попало (куди луча, куди очі); навмання;
не зря – не дарма, не даремно, не марно, не дурно;
ну, это уж зря! – ну, це вже за́йве!;
почём зря – ні за що; даремно; як попало; (вовсю) щосили, щодуху.
[Пішо́в собі́ куди́сь здря (Март.). Нам обом треба було обійнятися в цій кімнаті, начхавши на всі великі думки в незвіданій далечі, як і на всіх людей, що, звабившись ними, змарнували свої літа, на всіх шанованих і фанатичних дурнів, які прагли ощасливити світ маніакальними ідеями, на всіх, хто пригнічував нас власною жертовністю, на заклик того недосяжного й претензійного життя (Олесь Кульчинський, перекл. О.Памука)].
Обговорення статті
Казарма
1) (
от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня;
2) (
у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма.
[Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!].
Обговорення статті
Святой – святий:
вкушать от пищи святого Антония – заживати харчів святого Антонія; жити харчами святого Антонія;
как Бог свят (перен., разг., устар.) – [певно-]певнісінько; свята правда;
причислить к лику святых – зарахувати (приєднати) до лику (со́нму) святих;
святая вода – свята вода;
святая любовь – свята любов;
святая обязанность – святий обов’язок;
святая простота – свята простота;
святая святых (святое святых) – найбільша (найдорожча) святиня, найсвятіше; (книжн.) святая святих;
святое дело – святе діло;
Святое Письмо – Святе Письмо;
Святой Дух – Святий Дух;
святой отец – святий отець, (в обращ.) святий отче;
свято место пусто не бывает – святе місце порожнє не буде; шлях не гуляє;
святым духом (делать что, делается что) (разг. шутл.) – святим духом (робити що, робиться що);
хоть святых [вон] выноси (неси, уноси) (перен., разг.) – хоч з хати тікай; хоч стій, хоч падай; [тут] і святий би не витримав; хоч вуха затикай; хоч святих винось. Обговорення статті
Слизень, слизняк, прям. и перен. – слимак, слизняк.
[За лексичним значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти; антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий (який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий) — кричущий (який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий (кричуща несправедливость); церемонний (манірний, проханий) — церемоніальний (урочистий, за певним розпорядком); цегельний (призначений для виробництва цегли) — цегляний (зроблений з цегли); ніготь (переважно у людини) — кіготь (переважно у тварини); м’язи — в’язи; кіш (кошик) — ківш (черпак), кристал (тверде тіло, що має природну форму багатогранника і внутрішню упорядковану будову) — кришталь (дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властива гра барв і мелодійний дзенькіт); семантично різні: газ (речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його) — гас (горюча рідина, продукт перегонки нафти); глуз (глузування) — глузд (розум); орден (почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги) — ордер (письмове розпорядження, документ на одержання або видачу чого-небудь); дипломат (службова особа, яка має урядові повноваження для зносин з іншими державами) — дипломант (1. студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою, 2. особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі); ефект (сильне враження, викликане ким-, чим-небудь) — афект (стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження)(Ольга Зозуля)].
Обговорення статті
Толк
1) (
разум) толк (товк), тяма, глузд, розум, інтелект, (прок) користь, пуття, добро, (мнение, суждение, устар.) думка, міркування, (толкование, устар.) тлумачення, (смысл) сенс, рація, зміст;
2) (
пересуды, разговоры, уст.) пере́су́ди, розмови, балачки, (молва, слухи) чутка, чутки, поголо́ска, по́голос, поголо́сок;
3) (
разновидность учения) напрям (спрямування), (рел.) секта:
без толку – без пуття; без ладу; безглуздо; (разг.) по-дурному;
взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати;
во всем этом мало толку – в усьому цьому мало глузду (сенсу);
в толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну);
где ум, там и толк – де голова, там і розум (Пр.); де розум, там і глузд (Пр.);
говорите толком – кажіть ладом;
дать толк чему – дати лад чому; довести до пуття що;
делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити;
добиться толку – допитатися; дійти пуття, добитися толку;
другого толка – іншого штибу;
знать (понимать) толк в чём – розумітися (знатися) на чому; тямити силу в чому; смак знати в чому;
из него толк выйдет (будет) – з нього будуть люди; з нього буде пуття; з нього щось [путнє] буде;
какой толк в том… – який сенс в тому;
не будет из этого толку – не буде з цього діла (ладу, пуття, добра); (фиг.) з цього дива не буде пива (Пр.);
не будет толку из кого – не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого; добра не буде з кого;
повод к толкам – привід до пересудів (балачок, розмов);
поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно);
пошли толки о ком – узяли на язики кого;
православные старообрядческого толка – православні-старообрядці;
сбивать, сбить с толку кого – спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плигу (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому;
сбиваться, сбиться с толку – спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу); затуркуватися, затуркатися;
сбитый с толку – спантеличений, заторо́плений;
старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями (Пр.); був вовк у сіті, був і перед сіттю (Пр.); старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться (Пр.); мудрий не лізе під стіл (Пр.); старого лиса не виведеш із лісу (Пр.); старий кінь знає, де йому сідло долягає (Пр.);
с толком (говорить, делать что-либо) – з розумом (розумно, розсудливо, з розсудом); до пуття (до діла, до ладу);
что из него толку? – який з нього пожиток?;
что толку? – який сенс?;
шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало (Пр.); діла на копійку, а балачок на карбованець (Пр.); хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто) (Пр.); розносився, як чорт (як дідько) з бубном (Пр.).
[Збився з пантелику, як пияк з дороги (Пр.). На лихо Бог дасть толк (Номис). У нашому повку чортимає товку (Номис). Еней од страху з плигу збився (І.Котляревський). — Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму… (І.Котляревський). — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний). — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М.Зеров). Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський). Певні були, що ті не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б.Грінченко). — Та ну тебе! Як сам був непутящий, Той інших любиш збити із пуття (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). — Бо треба нам, чого не знаєм ми, Що знаємо — з того пуття немає (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А що ж ми робитимемо в тому комітеті? А то пристати пристанемо, а толку дасть Біг… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Онде диво! Подивіться! Я хотів би, як годиться, Все народу з’ясувати, Та не можу ради дати, Бо й самому не до тями… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). … мало не перехрестився з великого чуда та дива, — він ніяк не міг узяти собі в тямки що́ все це означає; його супровідники теж нічого не розуміли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Гроші — як гній: якщо їх не розкидати, від них буде мало користі (Ф.Бекон). Сенс в житті розумієш тільки потім, але жити доводиться спочатку (С.К’єркеґор). Після вчорашнього пограбування банку грабіжникам вдалося зникнути з мільйоном доларів. Поліціянти спантеличені й намагаються з’ясувати мотиви такого зухвалого злочину].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗРЯ ще (за) пу́сто-ду́рно;
не зря не ду́рно.
ПОНАПРА́СНУ ще (за) пу́сто-ду́рно, образ. коту під хвіст
ПО́ПУСТУ ще (за) пу́сто-ду́рно, образ. коту́ під хвіст.
РАЗ, вся́кий раз ще за ко́жним ра́зом;
в очередно́й раз насту́пним з черги́ ра́зом, суч. вчерго́ве́;
во второ́й /тре́тий тощо / раз, удру́ге /утре́тє тощо/;
в кото́рый раз вко́тре́;
в стоты́сячный раз устоти́сячне;
еди́нственный раз фраз. раз-разо́чок;
как раз са́ме враз;
ка́к-то раз фольк. ото́ раз;
ли́шний раз вза́йве;
за оди́н раз зара́з;
в оди́н раз нара́з;
на э́тот раз цим ра́зом, коротк. цей раз;
раз гу́сто, раз пу́сто коли́ гу́сто, а коли́ й пу́сто, ча́сом з ква́сом, поро́ю з водо́ю;
раз-два, взя́ли! мор. го́у-го́п!;
раз-два и гото́во раз-два та й вже /й гото́во, і в да́мках/;
раз-два и обчёлся раз-два та й по всьо́му;
раз за ра́зом раз-у-ра́з, кожноча́сно;
раз навсегда́ раз на все;
раз плю́нуть як Сірку́ му́ху з’ї́сти;
раз тако́е де́ло раз так.
ЧТОБ фраз. бода́й [чтоб тебе́ пу́сто бы́ло бода́й /щоб/ ти скис!];
чтоб Вам пу́сто бы́ло щоб Вас дощ намочи́в, щоб Вас гу́ска ко́пнула /вбрикну́ла/, щоб Вам наза́д п’я́ти;
чтоб тебе́ така́я жизнь щоб ти так жив /ди́хав/!

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пусто
• В голове пусто у кого
– у голові пусто в кого; голова клоччям набита в кого, кому.
• В кармане пусто у кого
– у кишені вітер ходить (свище) в кого, кому; у кишені гуде (свище, гуляє) у кого, кому; у кишені дідька має хто; в одній кишені пусто, а в другій немає нічого в кого.
• Разом густо — разом пусто
Див. густо.
• Совершенно пусто
– пустісінько (порожнісінько).
• Чтоб тебе (вам) пусто было
(фам.) – (не)хай тобі (вам) усячина (трясця!); а бодай тебе (вас)!; щоб тебе (вас) курка брикнула.
Аркан
• В одном кармане вошь на аркане, в другом блоха на цепи
– шапка бирка, зверху дірка, а в кармані воша на аркані. Пр. У кишені — тарган та блоха, в хліві — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. Тільки душа, а в кишені ні гроша. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр.
• Его на аркане (арканом) не затянешь
(перен.) – його й на аркані (арканом, на налигачі, волоком, волом) не затягнеш; його й силоміць не затягнеш; його й на аркані (арканом, на налигачі, волоком, волом) тягни — не піде; його нічим не приневолиш. [Та от лихо, що з кишені вони [гроші] горобцями випурхують, а назад їх і волоком не затягнеш… Коцюбинський.]
• Тянуть арканом к чему
(перен.) – тягти на аркані (силоміць) до чого; силувати (неволити, приневолювати) до чого.
Басня
• Пустые басни
– пусті балачки; теревені; балаканина. [За тією балаканиною вони нічого не зробили. Кримський.]
• Соловья баснями не кормят
– соловей піснями не сит(ий). Пр. Слів густо, а в животі пусто. Пр.
Беспутный
• Вести беспутный образ жизни
– гультяювати; пускатися, пуститися в ледащо; (образн.) пусто йти. [Чи се і ти пустивсь в ледащо, Що хочеш нас звести ні на що? Котляревський.]
Вдруг
• А вдруг…
– а що, коли (як)…
• Вдруг всё переменилось
– враз (нараз, раптом, зненацька, нагло, як стій, вмить) усе (чисто все) перемінилося (змінилося).
• Вдруг густо, вдруг пусто
– як коли густо, а коли й пусто. Пр. Разом густо, а разом пусто. Пр. Часом з квасом, порою з бідою. Пр. Час на часу не стоїть. Пр.
• Как вдруг
– аж ось; як ось; аж; аж гульк; аж тут; коли; (як) раптом; коли це [враз]. [Аж ось, Де не взялась собака в біса… Глібов.]
Вести
• Будем вести себя хорошо, прилично!
– поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося!
• Вести борьбу, войну
– вести (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися.
• Вести весёлую жизнь
– жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати.
• Вести двойную игру
– грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди.
• Вести дневник
– вести (писати) щоденник(а).
• Вести дружбу
– дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати.
• Вести жизнь
– провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.]
• Вести знакомство с кем
– знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким.
• Вести начало от кого, чего
– брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого.
• Вести переписку (переписываться) с кем
– провадити листування (листуватися) з ким.
• Вести процесс, тяжбу с кем
– позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким.
• Вести разговор, речь
– провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати).
• Вести свой род от кого
– вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого.
• Вести свою линию
– свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку.
• Вести себя
– поводитися; триматися.
• Вести себя хорошо, прилично, достойно
– поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.]
• Вести хозяйство
– вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати).
• Вести холостую жизнь
– парубкувати (молодикувати, бурлакувати).
• Вести хоровод
– вести танок.
• Все дороги ведут в Рим
– всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• И ухом не ведёт кто
– (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому.
• Как ты ведёшь себя?
– як ти поводишся?
• К чему он ведёт?
(разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)?
• Плохо вести себя
– погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]
Ветер
• Благоприятный ветер
– погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер. [Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі. Шиян.]
• Бросать слова на ветер, говорить слова на ветер
– кидати (пускати) слова на вітер; говорити на вітер; говорити пусто-дурно (пусто та дурно); (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи).
• Ветер восточный
– східний (сходовий) вітер; східняк (сходовець); (образн.) вітер з-під сонця.
• Ветер, дующий с горы
– згірний (горовий, гірський) вітер.
• Ветер западный
– західний вітер; заходень (західник).
• Ветер крепчает
– вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається). [Вітер з годину на годину дужчав… Мирний. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Сл. Гр.]
• Ветер свистит в кармане
– у кишені вітер гуляє (свище). Пр. Дюдя свистить у кишені. Пр. Тільки душа, а в кишені ні гроша. Пр. У кишені [аж] гуде. Пр. Спасибі Богу — всього є: хліба ма, а грошей нема. Пр. У його грошей, як у жаби пір’я. Пр.
• Ветер северный
– північний вітер; (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер; верховик (горішняк).
• Ветер сильный
– [Вітер] буйний; вітер навальний (дужий, (лок.)шпуйний); борвій (буревій, буровій); (емоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище); (образн.) вітер аж реве (аж гуде). [Бором реве борвій! Лукаш, перекл. з Гете.]
• Ветер южный
– південний вітер; (на Дніпрі та ін.) низовий вітер; низовик (низовець, нижняк, (лок.)низовка).
• Веяние, порывы ветра
– вітровіння.
• Во время ветра
– під вітер; у вітер; під час вітру.
• Выбрасывать деньги на ветер
(разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову); розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші; сіяти (пускати) гроші на вітер.
• Держать нос по ветру
– тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), (з)відки вітер віє.
• Идти куда ветер дует
– іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме). [Мар’яна: То ти, виходить, хилишся — куди віє вітер? Тобілевич.]
• Ищи, догоняй ветра в поле
– шукай, доганяй вітра (вітру) в полі: лови вітра в полі.
• Лёгкий ветерок (зефир)
– легкий (легенький) віт(е)рець; (поет.) легіт.
• Мчится как ветер
– мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі); мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром; курить; (образн.) [як] вітер йому у ногах.
• Палящий ветер
– палючий вітер; (лок.) шмалій.
• По ветру
– за вітром. [Ох, ох, — змерзла сину… А тут ще й у грудях кленить, голову палить… Якби не за вітром, так хоч лягай… Тесленко. Дивна пісня грізно наростала, буйно розкидалася на лани, летіла за вітром до степових економій. Гордієнко.]
• Подбитый ветром
(разг. шутл.) – (про людину і про одяг) Вітром підбитий (підшитий). [Правда, на козакові шапка-бирка, зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає. Дума.]
• Поднимается, поднялся ветер
– схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив(ся) вітер.
• Посеешь ветер — пожнёшь бурю
– посієш вітер — пожнеш бурю. Пр. Хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю. Пр. Сієш вітер, вітром жати будеш. Пр. Хто вітрові служить, тому димом платять. Пр.
• Сквозной ветер, сквозняк
– скрізний вітер, протяг.
• Собака лает, ветер носит
– собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр.
• Стоять на ветру
– стояти на вітрі (під вітром).
• Тёплый ветер
– теплий вітер, тепляк. [Тепляк повіяв з-під Дніпра, Пропахши цвітом яблуневим… Юренко.]
• У него в голове ветер
(разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище]; у голові йому (у нього) горобці цвірінькають; у голові в нього як у пустій клуні (стодолі).
Волос
• Волос долог, да ум короток
– волос довгий, та ум (розум) короткий. Пр. На голові густо, а в голові пусто. Пр. Розумна голова багато волосся не держить. Пр.
• Волосы дыбом становятся
– волосся стає диба (дибом, дуба, дубом, стовбура, стовбуром); волосся (волос, чуб, чуприна) догори (вгору) лізе; волосся (чуб, чуприна) дибиться (їжиться, настовбурчується, (лок.) настовпужується); волосся (волос, чуб, чуприна) стає (іде) вгору (догори); волосся стає на голові. [Сам знаєш, який тепер тяжкий час: скрізь таке діється, що аж волосся дибом стає… Кониський. Його пройняло холодом, волосся стануло йому дибом. Кобилянська. Було вийде подивитись, і аж тремтить, аж йому волосся їжиться… Свидницький. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.]
• Волосы лезут
– волосся вилазить (лізе, облазить). [Не облізе волосся з дурної голові. Пр. Облізло йому волосся з великої журби. Пр.]
• Дожить до седых волос
– дожити до сивого (до білого) волосу (волосся), до сивої коси; дожитися сивини; убитися в сивий волос.
• Ни на волос
(разг.) – анітрохи; і ((а)ні) на волос(ок); і (ні) на волосин(ку). [Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці… Тепер комерція. Коцюбинський.]
• Покраснел до корней волос
– почервонів по саме волосся.
• Притянуть за волосы
– притягти (приволокти) за волосся.
• Рвать [на себе] волосы
– рвати (скубти) [на собі, на голові] волосся (чуб, коси). [Дідона гірко заридала І з серця аж волосся рвала. Котляревський.]
• Таскать, таскаться за волосы
– чубити(ся); волосувати(ся). Хто кого любить, той того й чубить. Пр. Пани чубляться, а в мужиків (мужикам) чуби тріщать. Пр.
• Трепать, дёргать за волосы
– скубити [за чуби, за чуприну, за патли]; чубити, вихрити; (образн.) метелиці (почубеньків, скубти) давати.
• Снявши голову, по волосам не плачут
– стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Пропав кінь, і вузлу кинь. Пр. Узяв біс коня, нехай і вуздечку бере. Пр. Узяв чорт корону, нехай бере й теля. Пр. Узяв чорт батіг, нехай бере і пужално. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр.
Всяко
• Всяко бывает
– усяк(о) (усякого, різно, усього) буває (трапляється); усячина буває; (образн.) Часом з квасом, порою з водою. Пр. Іноді густо та пусто, а іноді рідко та мітко. Пр. Як коли — густо, а коли й пусто. Пр. Раз (часом) густо, а раз (часом) пусто. Пр. І в погоду часом грім ударить. Пр.
Говорить
• В нём говорит собственник
(разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря
– кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит
– говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить
– мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному
– говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что
– блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое
– каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик
– говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно
Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка
– говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего
– говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор
– гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо
– говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку
– казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить
– говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво
– говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому
– говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес
Див. адрес.
• Говорить в чью пользу
– говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя
– на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело
– говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее
– (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками
– казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках
– говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке
– говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт
– казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками
– говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно
– говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам
– говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке
– говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего
– говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински
– говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой
– говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём
– широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки
– говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь
– говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы
– цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой
– говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы
– говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво)
– двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху
– говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу
– промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести
– кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто
– мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы)
– мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что…
– казано ж бо вам, що…
• Говорят, что…
(разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить
– не говорім(о).
• Да говорите же!
– та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить
– ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря
– інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря
– коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить
– стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить!
– бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили
– мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках
(перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить
– починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём
– поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова
(разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так
– не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает)
– не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят
– не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить
– нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит
– (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит
– отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое)
– казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы
– він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря
– щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально
– поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря
– по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет
– аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую
– звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что
– убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт
– у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому
– упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову
– узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой
– сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову
(разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать
– митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому
– замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого
(устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой
– видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что
– викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова
– дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого
– голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти)
(воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого
(разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита
(перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей
– тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл
(фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого
– на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться
– ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз
– голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение
– кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя
– за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что
– з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову
– неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого
– у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову
– сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова
– кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить
(перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому
– намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что
– брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить
– нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову
– не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна
– хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы
– накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове
(разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова
– низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет
– одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше
– одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову
– він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах
(разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою
– він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой
– він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову
– на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой
– похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт
– покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно
– під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову
(перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой
(перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову
(перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль
– спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове
– (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног
– промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова
– порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова
(перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую
– з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову
– скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова
(перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему
(перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят
(перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову
(разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро
– волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов
– кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову
– наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову
– стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут
– чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой
– сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что
– важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова
– шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову
– не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова
– ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова
– розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке
– жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову
(перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши
– хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум)
– що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Густо
• Густо покраснеть
– дуже зашарітися (почервоніти); збуряковіти.
• На словах густо, а в голове пусто
– не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Бесіди багато, а розуму мало. Пр. Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня. Пр.
• Разом густо, разом пусто
– часом з квасом, порою з водою. Пр. Коли густо, а коли й пусто. Пр. Час на часу не стоїть. Пр.
• Этого у нас не густо
(фам.) – цього в нас рідко (не густо, не рясно, лок. не здобіль).
Даром
• Даром что
(разг.) – дарма що; хоч. [Хоч не рано почали, Та багато утяли. Н. п.]
• Не трать даром времени
– не марнуй (не гайнуй, не трать марно, не переводь) часу.
• Пропало даром что
– пішло марно (пусто) що; змарнувалося що; пропало марно що.
• Чуть не даром
– за півдарма; мало не задарма.
• Это тебе даром не пройдёт
– це тобі так (дурно) не минеться; це тобі дасться взнаки; це тобі рогом (боком) вилізе; це на тобі ще окошиться.
Долгий
• Более долгий
– довший.
• Волос долог, да ум короток
– волос довгий, та ум короткий. Пр. Розумна голова багато волосся не держить. Пр. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр. На голові густо, а в голові пусто. Пр. Борода до пояса, та розуму ні волоса. Пр. Шовкова борідка, та розуму рідко. Пр.
• Довольно долгий
– доволі (досить) довгий; (розм.) довгенький; (іноді) подовгий.
• Довольно долгое время
– чималий час; чимала година; чимало часу.
• Ехать на долгих
(устар.) – їхати, не міняючи (не мінявши) коней; їхати тими самими кіньми.
• Откладывать, отложить в долгий ящик
(разг.) – відсувати, відсунути (відкладати, відкласти) набезрік (надовго); пускати, пустити набезрік.
• Это долгая песня
(перен. разг. фам.) – це довга пісня.
Карман
• Бить по карману кого
– бити по гаманцю (по кишені) кого; трусити (витрушувати) кишені кому; призводити до великих утрат (витрат) кого.
• Держи карман [шире]!
(разг. ирон.) – підставляй поли!; наставляй кишеню!; узавтра з лишком!; дам, дам — коли б лиш здоров зносив!; дідька лисого!; овва!; не діждеш!; чорта з два!
• Дружба дружбой, а в карман не лезь
– дружок, дружок, та не твій пиріжок. Пр. Хоч ми брати, а наші кишені не сестри. Пр.
• Залезать, заезжать в чужой карман
– залізати до чужої кишені.
• Иметь кого в кармане
– мати (тримати) кого в кишені (у жмені).
• Карман дыряв
– дірява кишеня; кишеня гроші сіє.
• Карман трещит от чего
(перен. разг.) – на кишеню важко від чого, це на гроші утратно.
• Класть, положить себе в карман
– класти, покласти собі до кишені (в кишеню); привласнювати, привласнити (присвоювати, присвоїти) чуже.
• Набить карман
– напхати (набити) кишеню; нагріти руки коло чого, на чому.
• Невзначай рука в чужой карман попала
– до своєї торби ліз, а з дядькової витяг. Пр. Гуманський дурень з чужого воза брав, а на свій ховав. Пр.
• Не по карману нам
– не з нашою кишенею; не з нашими грошиками (достатками); задорого для нас; не вистачає нам грошей; купила не стане нам (у нас); (жарт.) купило притупило.
• Он за словом в карман не лезет
(разг.) – він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова [ніде] не позичає; він має язика не в кишені.
• По чужим карманам не иди
– людям у руки не заглядай.
• Толстый, полный, тугой… карман у кого
(разг.) – повна (повнісінька, туго набита) кишеня (калитка) у кого; повну (повнісіньку, туго набиту) кишеню (калитку) має хто.
• Тощий, пустой… карман у кого
(разг.) – у кишені гуде; у кишені вітер гуде (свище, гуляє); у кишені дідька має хто; у кишені пусто; в одній кишені смеркає, а в другій світає; в одній кишені пусто, а в другій нема нічого; має діряву кишеню хто (дірява кишеня у кого).
• Тряхнуть карманом
(разг.) – брязнути (труснути) калиткою (капшуком).
Кормить
• Волка ноги кормят
– вовка ноги годують (живлять) [, а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі здох. Пр. Зайця ноги носять, а вовка зуби годують. Пр. Затим вовк не линяє, що в кошару часто никає. Пр. Кожна пташка своїм носиком живе. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр.
• И собака помнит, кто её кормит
– і собака чує, хто його годує. Пр.
• Как волка ни корми, он всё в лес смотрит
– вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр. Не сподівайся дяки від приблудного собаки. Пр. Хлібом годують, а стеблом очі колють. Пр. Хлібом годує, а очі випиває. Пр.
• Кормить берёзовой кашей
(перен. фам.) – березової каші давати; березовою кашею годувати; березовим пером виписувати; березиною потягати (затинати); давати березової припарки; купати в березині.
• Кормить вшей
– годувати воші (нужу).
• Кормить завтраками, обещаниями кого
(перен.) – годувати жданиками, обіцянками кого; (іноді) відкладати на завтра.
• Соловья баснями не кормят
– соловей піснями не ситий. Пр. Слів густо, а в животі пусто. Пр. Хвалою не нагодуєш. Пр.
• Хлебом, мёдом… не корми кого
– хлібом, медом… не годуй кого; хліба, меду… не давай кому.
Кубышка
• Держать, беречь деньги в кубышке
– тримати (держати) гроші у кубуш(еч)ці (у шкатул(оч)ці); тримати (держати) гроші у схові.
• Набивать, наполнять кубышку, класть деньги в кубышку
– набивати кубушку (шкатул(к)у, калитку, капшук); класти гроші в кубушку (в шкатул(к)у); збивати гроші.
• Не мудра голова, да кубышка полна
– хоч у голові пусто, зате грошей густо. Пр. Де гроші, там розуму не треба. Пр.
Ложка
• Дорога ложка к обеду
– дорога ложка до обіду. До обіду ложка, а після обід не треба. Пр. Дорога ложка до обіду, а пообідавши, то й під лаву. Пр. Дороге яєчко к Великодню (на Великдень, до Великодня). Пр. Поміч у свій час, як дощ у посуху. Пр. Невчас даєш хліба густо, коли зубів пусто. Пр.
• Ложка дёгтя в бочке меда
– ложка дьогтю у бочці меду. Пр.
• Ложка разливательная
– (о)полоник.
• Ложкой кормит, а стеблем глаз колет
– хлібом годує, а очі випікає. Пр. Хлібом годують, а стеблом очі колють. Пр.
• Ни ложки, ни плошки
(разг.) – ні ложки, ні миски; ні голки, ні нитки; ані печі, ані лави; ні кіз, ні овець; ні в горшку, ні в мішку.
• Один с сошкой, а семеро с ложкой
– семеро до рота, один до роботи. Пр.
• Ты ему ложки, он тебе плошки
– ти йому образи, а він тобі луб’я. Пр. Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи. Пр.
• Через (в) час по чайной ложке
(перен. разг.) – через годину (щогодини) по чайній ложці; дуже (вельми) поволі; по краплині. По пошту волами. Пр.
Ноготок
• Мал ноготок, да остёр
– нігтик маленький, та гостренький. Пр.
• Нос с локоток, а ума с ноготок
– борода виросла, а розуму (а ума) не винесла. Пр. Під носом густо, а над носом пусто. Пр. Під носом цвіте (половіє, урожай), а в голові ще й не орано. Пр.
• С ноготок
– як вузлик; малесенький (мацюпусінький).
Один
• Баба да бес — один в них вес
– де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр.
• Ближняя родня — на одном солнце платья сушили
– пень горів, а він рукинагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр.
• Во всём этом виноват один я
– в усьому цьому винний тільки я.
• В один из дней (однажды)
– одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день
– одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини.
• В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи
– шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр.
• Вот я и один, кругом ни души
– от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки).
• [Все] в один голос
– [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос).
• Все до одного
– усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.]
• Все за одного и один за всех
– усі за одного і один за всіх.
• Все как один
(разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.]
• Всё к одному сведётся
– усе на одно вийде (до одного зійде).
• Ехать одним волом
– їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном.
• За (в) один присест
– за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.]
• За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь
– за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр.
• За один раз дерево не срубишь
– за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр.
• За одного битого двух небитых дают
– за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр.
• Из одного гнезда
– з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки.
• Не один десяток чего
– не один десяток чого; не однодесять чого.
• Не он один волновался в тот день
– не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини).
• Не я один, а все это говорят
– не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки).
• Ни один не…
– ні один не…; жоден (жодний) не…
• Нос — семерым рос, одному достался
– ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр.
• Один ведь
– сам же; сам один же.
• Один в один; один к одному
– один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.]
• Один в поле не воин
– один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр.
• Один другого
– один одного.
• Один другого стоит
– один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть).
• Один-единственный
– одним один; [один] однісінький (одніський).
• Один за другим
– один за одним; один по одному.
• Один из пары
– допарок.
• Один и тот же
– той [же] самий; один; (іноді) один і той самий.
• Один как перст
(разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці.
• Один лучше другого
– один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті.
• Один на один
– сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.]
• Один [Нестор] и у каши не спор
– одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр.
• Один-одинёхонек (один-одинёшенек)
(разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.]
• Один раз куда ни шло
(разг.) – раз мати породила.
• Один с сошкой, а семеро с ложкой
– семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр.
• Один только; исключительно один
– сам тільки; сам за себе.
• Один только (один-единственный) раз
– один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.]
• Одним духом
(разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить).
• Одним миром мазаны
– одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр.
• Одним словом
– одне (одно) слово; одним словом (сказати).
• Одним хлебом питался кто
– жив самим хлібом хто.
• Одному ехать — и дорога долга
– тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр.
• Он один знает, скажет что-либо
– тільки він знає, скаже що.
• Подходите по одному
– підходьте по одному (поодинці).
• Пытался не один (сделать что-либо)
– не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся.
• Решили в один голос…
– одноголосно ухвалили…
• Решительно (положительно) ни одного
– жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного.
• Семеро одного не ждут
– двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр.
• Семь бед — один ответ
– більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр.
• Семь раз примерь, один раз отрежь
– десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр.
• Совершенно один
– сам-один; [сам] самісінький.
• С одного вола трёх шкур не дерут
– з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр.
• Танцевать одному
– танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном.
• Целый день сидит один
– цілий (цілісінький) день сам (сам-один).
• Я был там один
– я був там сам.
Плохой
• Дело плохо
(разг.) – погане (лихе) діло; погана (іноді кепська) справа; непереливки.
• Пойти по плохой дороге (по плохому пути)
– піти лихим (поганим) шляхом (злою, лихою дорогою); блудними дорогами піти; пусто піти; зледащіти.
• Шутки плохи с кем, с чем
– не жартуй (не жартуймо, не жартуйте) з ким, з чим; не до жартів з ким, з чим.
Плохо
• Из рук вон плохо
– зовсім (дуже, вкрай) погано (зле); препогано.
• Одинаково плохо и то и другое
(перен.) – один біс; обоє рябоє; один чорт, що собака, що хорт.
• Плохо вести себя
– негарно (недобре, зле, погано) поводитися; не шануватися; пусто йти.
• Плохо видеть
– погано бачити; недобачати.
• Плохо лежит что
(разг.) – не сховане (не заховане) гаразд що; зверху лежить що; легко вкрасти можна що.
• Плохо не клади
(разг.) – (добре) ховай.
• Плохо не клади, вора в грех не вводи
– лихий схов і доброго спокусить. Пр.
• Плохо слышать
– погано чути; недочувати.
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого
Див. язык.
Польза
• В свою пользу
– собі на користь (на пожиток).
• Всё это говорит в вашу, не в вашу пользу
– все це за вас, не за вас (на вашу, не на вашу руч) промовляє (говорить).
• Движение в пользу реформы
– рух за реформу.
• Для общей пользы
– для загального добра (для добра всіх, на пожиток усім); для загальної користі.
• Извлекать для себя пользу из чего
– мати для себе користь (собі пожиток) з чого; (образн. розм.) грати на чому в свою сопілку (дудку).
• Невелика польза, мало пользы из того
– мало користі (пожитку, мале спасибі, малий спасибіг) з того.
• Обращать, обратить в свою пользу
– повертати, повернути (обертати, обернути) собі на користь (на свою користь, собі на пожиток); вернути (навертати, повертати, горнути) на свою руч.
• Он расположен в мою пользу
– він сприяє мені; він прихильний до мене.
• От этого нет никакой пользы
– від (з) цього нема ніякої (жодної) користі (вигоди, ніякого пожитку); (образн. розм.) з того ні вари, ні пари.
• Пойти без пользы
– літи без пуття (марне, даремне, даром, пусто).
• Получать, получить, извлекать, извлечь пользу из чего
– мати користь (пожиток, вигоду, зиск) з чого; брати, узяти користь з чого; використовувати, використ(ув)ати що.
• Приносить, принести пользу кому, чему
– давати, дати користь (пожиток, ужиток) кому, чому.
• Располагать, расположить в свою пользу
– привертати, привернути до себе.
• Служить, послужить в пользу, на пользу
– іти, піти, вийти на користь (на пожиток).
• Употребить с пользой что
– ужити на користь (на добре) що; спожиткувати що.
• Что пользы из того, что…
– яка користь (який ужиток, який пожиток, яка вигода (лок. який хосен) з того що…
• Это пойдёт на пользу кому
– це піде на користь (на пожиток) кому; це стане у пригоді кому.
• Это разговоры в пользу бедных
(разг.) – це пуста (порожня, марна) розмова (балачка, балаканина); шкода про це й говорити.
• Я не извлёк ни малейшей пользы из этого дела
– я не мав ані найменшої користі (найменшого пожитку, найменшої вигоди, найменшого вжитку, зиску) з цього діла.
Пропадать
• Без вести пропал
Див. весть.
• Всё пропало!
– усе пропало!; усьому кінець!; уже по всьому!; усе пішло марно (на марне)!; пропаща година!; пропащі світи!
• Где наше (ваше) не пропадало
– де наше (ваше) не пропадало; куди наше (ваше) не йшло; хай іде, як ідеться; що буде, те й буде.
• Не пропадёт!
– не пропаде!; ніде не дінеться!
• Пан или пропал; либо пан, либо пропал
Див. пан.
• Пропадай моя телега [все четыре колеса]
(разг.) – тепер мені не до солі; (іноді) що буде, те й буде.
• Пропадать из виду, из глаз (с глаз)
– пропадати (зникати) з очей (з-перед очей).
• Пропадать, пропасть даром (попусту)
– марнуватися, змарнуватися; іти, піти пусто.
• Пропади оно!
– (не)хай воно западеться (пропаде, згине, зведеться)!; (іноді) хай його чорт (кат) візьме!
• Пропаду я
– загину (пропаду) я; буде по мені.
• Пропал ни за грош
Див. грош.
• Пропасть, исчезнуть бесследно
Див. бесследно.
• То пропало, что в море упало
– що з воза впало, те пропало. Пр. Давно пропало, що з воза впало. Пр. Що в воду впало, те пропало. Пр.
• Чтоб тебе (ему…) пропасть!; чтоб ты (он…) пропал!
(бранное) – щоб (бодай) ти (він) пропав!; хай за тобою (за ним…) заклекоче!; щоб твоя (його…) й путь заклекотіла!; щоб (бодай) ти (він…) (нагло) слиз!; (не)хай тебе (його…) лизень злиже!; бодай тебе (його…) з корінням вирвало (викинуло, вигладило)!
Протокол
• В протоколе густо, а на деле пусто
– у протоколі густо, а на ділі пусто. Пр.
Разом
• Разом густо, разом пусто
– часом з квасом, а порою з водою. Пр. Коли густо, а коли й пусто. Пр. Час на часу не стоїть. Пр. Воно як трапиться — коли середа, а коли й п’ятниця. Пр.
Старый
• Старая погудка на новый лад
– стара пісня на новий лад. Пр. Стара пісня — нові струни. Пр. Стара пісня по-новому співана. Пр.
• Стар и мал (млад)
– (і) старе й мале; (і) мале й велике; геть усі (геть-чисто всі).
• Старой бабе и на печи ухабы
– стара баба і на печі мерзне. Пр. Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.
• Старый волк знает толк
– вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр.
• Старый ворон даром не каркает
– старий ворон пусто не кряче. Пр. Старий пес дарма не бреше. Пр. Дарма й курка не гребе.
• Старый холостяк
– підтоптаний (старий) парубок; (рідше) старий кавалер.
• Старый что малый, а малый что глупый
– старе, як мале. Пр. Що старе, що мале, що дурне. Пр.
Толк
• Без толку
– без пуття; без ладу; безглуздо; (розм.) по-дурному.
• Взять в толк
– Добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати.
• Где ум, там и толк
– де голова, там і розум. Пр. Де розум, там і глузд. Пр.
• Дать толк чему
– дати лад чому; довести до пуття що.
• Знать (понимать) толк в чём
– розумітися (знатися) на чому; знати силу в чому.
• Из него толк выйдет (будет)
– з нього будуть люди; з нього буде пуття.
• Не будет из этого толку
– не буде з цього діла (ладу, пуття); (фіг.) З цього дива не буде пива. Пр.
• Не будет толку из кого
– не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого.
• Сбивать, сбить с толку кого
– спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плиту (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому.
• Сбиваться, сбиться с толку
– спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу). [Еней од страху з плигу збився. Котляревський.]
• Старый волк знает толк
– вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр. Мудрий не лізе під стіл. Пр. Старого лиса не виведеш із лісу. Пр. Старий кінь знає, де йому сідло долягає. Пр.
• С толком (говорить, делать что-либо)
– з розумом (розумно, розсудливо); до пуття (до діла).
• Что из него толку?
– який з нього пожиток?
• Что толку?
– який сенс?
• Шуму много, а толку мало
– галасу багато, а діла мало. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто). Пр. Розносився, як чорт (як дідько) з бубном. Пр.
Чтобы
• Чтоб тебе пусто было!
– (не)хай тобі всячина!
• Чтоб тебя, его… тебе, ему…
– щоб тебе, тобі, йому…; бодай тебе, його… тобі, йому…; нехай тобі, йому… абищо.
• Чтобы я…
– щоб я…; нехай я… [Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Україну Я ще раз побачу… Шевченко.]
Чтоб
• Чтоб тебе пусто было!
– (не)хай тобі всячина!
• Чтоб тебя, его… тебе, ему…
– щоб тебе, тобі, йому…; бодай тебе, його… тобі, йому…; нехай тобі, йому… абищо.
• Чтобы я…
– щоб я…; нехай я… [Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Україну Я ще раз побачу… Шевченко.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Го́ло, нар.
1)
голо, пусто;
2)
исключительно.
На-голо́ – начисто, сплошь.
Пу́сто, нар.
1)
пусто, нет, не имеется;
2)
напрасно.
Пу́сто говори́ти – говорить пустяки.
Пу́сто йти, піти́ – а) по-пустому пропадать, пропасть; б) плохо вести себя, не заботиться ни о чем.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Вдруг густо - вдруг пусто. Див. Часом густо, а часом и пусто.
1. Як коли густо, а коли й пусто.
2. Разом густо, а разом пусто.
3. Час на часу не стоїть.
4. Кусає комар до пори.
Часом густо, а часом и пусто. Где пусто, а где и густо. Див. Вдруг густо, вдруг пусто.Часом с квасом, а порою с водою (укр.).
1. Часом з квасом, порою з водою.
2. Иноді густо та пусто, а иноді рідко та мітко.
Дорого яичко к Петрову дню.
1. Дороге яєчко к Великодню.
2. Не вчас даєш хліба густо, коли зубів в губі пусто.
3. Дорогий шаг до сповіддя.
Тишь да гладь да Божья благодать.
1. Ізлюдніло усе.
2. Пусто - духу нікого нема.
3. Так пусто в селі, хоч голий біжи.
4. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся.
5. Ані лялечки не видно.
6. Хоч запали.
7. Зосталися самі вишкварки.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Глу́хо, нар.
1) Глухо.
2) Беззвучно, мертво, глухо.
3) Пусто, глухо.
Густи́, -ду́, -де́ш, гл.
1) Гудѣть.
Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. І. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. І. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70.
2) О насѣкомыхъ: жужжать.
Бджоли гудуть. Жук летить і гуде.
3) О голубяхъ: ворковать.
Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крикѣ и иныхъ птицъ: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120.
4) Говорить разомъ многимъ такъ, что голоса сливаются въ одинъ общій гулъ.
Гула козацька рада. Щог. Сл. 33.
5)
У кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, въ карманѣ свистить. Ном. № 1485.
Гу́сто, нар.
1) Густо.
Де густо, там не пусто. Ном. № 1368. Густо замісила тісто.
2) Обильно.
Густо сльози ллються. Млак. 50.
3) Во множествѣ, много.
Манастирь весь богомольці густо обступили. Млак. 46. Людей було не дуже густо.
4) Часто.
Густо ди́виться, та рідко бачить. Ном. № 6608. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Чуб. І. 250. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Мир. ХРВ. 4.
5)
— дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Г. Барв. 158. Ум. Гу́стенько, густе́сенько.
Кише́ня, -ні, ж. Карманъ. Спасибі в кишеню не ховають. Ном. № 4137. Шага з кишені панської виймає. Дума. У латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. К. ЧР. 20. Чо́ртова кише́ня. Родъ брани. Отто дочка, а то батько — чортова кишеня. Шевч. 134. В кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, нѣтъ денегъ. Ном. № 1485. Ум. Кише́нька. Бере люльку у кишеньку, йде до корчми пити. Чуб.
Наволо́ком, нар. Сі́яти наволо́ком. Сѣять на жнивье подъ борону или рало. СХО. XIII (2), 196. Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто. Харьк. у.
Не́сів, -ву, м. Часть поля, по недосмотру незасѣянная. Якось чудно жито зійшло: там є і густо, а там пусто, мов несів. Новомоск. у.
Никну́ти, -кну́, -не́ш, гл. одн. в. отъ ника́ти. Завернуть, заглянуть. Їй тепер як тому чоловікові, що у степу заблудився: і туди ткнися — пусто, і туди никни — голо. Мир. Пов. II. 101.
Пусті́сінько, нар. Совершенно пусто.
Пу́сто, нар.
1) Пусто.
Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі. Чуб. І. 283. Нѣтъ, не имѣется. Порядку пусто.
2) Напрасно.
Пусто затрудилися, паночку. Вх. Зн. 58.
3)
говори́ти. Говорить пустяки. Посіяв я пшениченьку рідко. — Говориш ти, козаченьку, пусто: зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28.
4)
іти́, піти́. а) По пустому пропадать, пропасть. На панщині робить, а свої дні дома й так, — ідуть пусто. Г. Барв. 98. б) Плохо вести себя, не заботиться ни о чемъ. А я було кажу: «Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду». Г. Барв. 284.
Ра́зом, нар.
1) Вдругъ.
Як Бог творив землю, то її перше варив, послі разом остудив. Чуб. Коли разом я помічати стала, що Парася щось собі думає та думає. МВ. II. 70.
2) Вмѣстѣ.
Одна біда — не біда; от коли дві або три разом біди. Ном. № 2190. А він зачав до трьох разом ходити, я зачала штирох разом любити. Чуб.
3) Иногда.
Разом густо, а разом пусто. Ном. № 7768.
4) Сразу.
Не все ж разом, хорошого потрошку. Ном. № 4846. І дуже дорого, і гроші не можна разом. МВ. І.
Смі́тни́ця, -ці, ж.
1) =
Смітник. По улиці, по смітниці, чом на тобі пусто. Чуб. III. 137.
2) Лошадь, вывозящая соръ.
Добув десь ту (коняку), шо сміття возять.... Ото виїхав, ту смітницю сорокам-воронам кинув. Мнж. 14.
Ткну́тися, ткну́ся, ткне́шся, гл. Кинуться куда. Їй тепер, як тому чоловікові, що у степу заблудився: туди ткнися — пусто, і туди никни — голо. Мир. Пов. II. 101. Куди не ткнуся, нема поради. Шейк.
Хвальба́, -би́, ж.
1) Похвала, хваленіе.
Хвальба сорочки не дасть. Ном. № 7477. Власна хвальба не платить. Ном. № 2561.
2) Хвастовство.
Хвальба повні торби, а в тіх торбах пусто. Чуб. І. 282.
3) Угроза.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пусто́й, пу́сто = 1. поро́жній, пусти́й, пу́сто. — Порожня бочка гучить, а повна мовчить. н. пр. — Перша сьвітличка порожня, зовсїм без меблїв. Кн. — Хоч в голові пусто, та в кишенї густо. н. пр. — Пусто въ карма́нѣ = ві́тер в кише́нї. – У самих у нас вітер в кишенї ходить. Кн. — Съ пусты́ми рука́ми = з порожнїми рука́ми, порожняко́м. С. З. — Пусто́й домъ = пу́стка. С. З. — Пустку натопити нема кому. К. Ш. — Пусто́е мѣ́сто = пусти́рь, пу́стка. С. З. — Вернув ся із наймів господарювати в пустку. Кулїш. С. З. — П. зерно́ = пужи́на. — Переточи зерно, нехай пужина одійде. — Пужину й маленький вітер знесе. — Сіяв добре зерно без пужини. Кн. — П. орѣ́хъ = холости́й, мокля́к, з дїрочкою — свисту́н. — П. огуре́цъ (солоний) — плю́скний. Кр. 2. даре́мний (С. Л.), ма́рний, поро́жнїй (С. Л.); пусти́й, поро́жнїй, недодїльний. — Даремна надїя. — Марна праця. — Порожня тому надїя на Запорожців. Л. С. — Для спасенія душі, а не для якогось тщеславія і порожней хвали. Б. Н. — Пуста́я тра́та вре́мени = марнува́ння.
Де́ньги = гро́ші, (багато) — грошва́, (в жарт) — купи́ло. — Мѣдныя, сере́брянныя де́ньги = мі́дні, мідяки́, срі́бні гро́ші. — Нали́чныя де́ньги = гото́ві гро́ші, готі́вка (гал.). — Быть при деньга́хъ = ма́ти гро́ші. — Онъ теперь при деньга́хъ = у йо́го тепе́р єсть гро́ші. — За де́ньги = за гро́ші, запла́тно. — Безъ де́негъ = без гро́шей, да́рма, ду́рно, за та́к гро́шей. — Купив собі біду, та за свої гроші. н. пр. — Хоч в голові пусто, та грошей густо. н. пр. — Росказують, що Ксеркс тим обіщав грошву, хтоб видумав йому утїху ще нову. К. Д. Ж. — Купи! купило притупило. н. пр. — Купив за готові гроші. — Заплатив готівкою сто р., а на сто вексель дав. — Де́негъ — ку́ры не клюю́тъ = гро́шей до сму́тку (К. З. о Ю. Р.), грошей — як у жи́да во́шей. н. пр.
Иногда́ = и́нодї, и́нколи, ча́сом, часа́ми, де́-коли, поро́ю, місця́ми. — Инодї густо та пусто, а инколи рідко та мітко. н. пр. — І слїпа курка де-коли зерно знайде. н. пр. — Часом з квасом, порою з водою. н. пр. — Місцями й я їм рибу. Харьк. Чайч.
Карма́нъ = кише́ня. С. З. Л. — (У жінок, привъязаний зверху) — карма́н. — Клади руку в кишеню, та виймай грошей жменю. Н. п. — Всі кишенї вертає, аж там грошей вже чорт має. н. п. — Хоч ми й брати, та кишенї наші не сестри. н. пр. — Чи бач які роскоші, а в кишенї чорт ма грошей. н. пр. — У него́ карма́нъ жи́докъ, пустъ, тонокъ = у його в кише́нї пу́сто, ві́тер гуде́. — У него́ тугъ карма́нъ = у його міцна́ кише́ня (багатий та скупий). — Держи́ карма́нъ! = наставля́й кише́ню! овва!, не ді́ждеш! чо́рта з два́! — У него́ то́лстъ, густъ карма́нъ = у його по́вна кише́ня. — Наби́ть карма́нъ = напха́ти кише́ню, забагатїти. — Не по карма́ну = не по гро́шах, не вистача́є гро́шей. — Это вско́чить въ карма́нъ = се влїзе в копі́йку (дорого обійдеть ся).
Похвальба́ = хвальба́ (С. Ш.), хвалїння, хва́сть (С. Ш.), хва́лка (С. З. Ш.), при́хвальба, похва́лка (С. З. Л.). — Хвальби повні торби, а в тих торбах пусто. н. пр. — Дайте санчат хвастї підомчать. н. пр. — Була тая поголоска на всїй Українї альбо хвалка од шляхти. Л. С. — Похвалки злиї чинити. Мазепа. С. З.
Самохва́льство = хвальба́ (С. Ш.), хва́сть (С. Ш.), самохвальба́, самохва́льство С. Жел. — Хвальби повні торби, а в тих торбах пусто. н. пр. — Дайте санчат хвасті підомчать. н. пр.
Сце́на = 1. я́ва, сце́на (в драматичній дїї). 2. кін, кон (С. З.). — Якийсь час на кону пусто. Ст. Б. X. — Він певне затопив би цїлий кон сльозами, роздавив би всїх страшенним словом. Ст. Г. — Регочуть ся тодї, коли на кону йде щось поважне. Ст. Г.
Хвальба́ = хвальба́, хва́стощі, хвасть. С. Ш. — Хвальби повні торби, а в тїх торбах пусто. н. пр. — Дайте санчат хвастї підомчать. н. пр.
Шкату́лка, шкату́лочка = шкату́ла, шкату́лка (С. З.), скри́нька (С. Л.). — Що в тому титулї, коли пусто в шкатулї. н. пр.

Запропонуйте свій переклад