Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 52 статті

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бо́гів, -гова, -ве. Божескій, Богу принадлежащій. Мнж. 76. Чуб. III. 106. Чуб. V. 1125. Богів шлях. Млечный путь. Черном. Бо́гова коро́ва. Жукъ олень, Lucanus cervus. Вх. Пч. II. 27.
Бо́жий, -а, -е.
1) Божій, божескій.
Божа воля, Божа й сила. Ном. Усе Божеє, тільки гріхи наші. Ном. № 9.
2)
— дім. Церковь. Г. Барв. 424. Завтра Головосіка — треба йти до Божого дому. Харьк. г.
3)
Бо́жа ма́ти. Богоматерь.
4)
Бо́жий дар. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136.
5)
Бо́же де́рево = Біждерево.
6)
Бо́жа по́стіль. Смертный одръ. Скоро мати старая, лежачи на Божій постелі, сина вздріла, на своє лице хрест собі положила. Дума.
7)
Бо́жа пта́шка. Пчела. Ном. № 409.
8)
Бо́жа роса́. Молоко. О. 1862. IV. 89. За Божую росу не беруть грошей. Борз. у.
9)
Бо́жа ру́чка. Раст. Primula officinalis L. ЗЮЗО. І. 132.
10)
На Бо́жій доро́зі. При смерти. У три дні занедужала, а вже й на Божій дорозі. Кв.
11)
Бо́жу хвалу́ за хвіст тягти́. Звонить въ колокола (насмѣшл.).
12)
На Бо́же да́ти. Дать на службу церковную, на молебенъ. Фр. Пр. 100. Тра занести до церкви на Боже, Миколаю. Дала на Боже карбованця. НВолын. у.
13)
Іди́ ж ти в Бо́жу путь. Иди съ Богомъ. Мет. 15.
14)
Святи́й та бо́жий. Говорится о человѣкѣ, прикинувшемся кроткимъ и добродѣтельнымъ. Левиц. Пов. 314.
Верста́ти, -та́ю, -єш, гл. — доро́гу, путь. Держать путь. По морю простий путь верстають судна. К. Псал. 237. Коней на-взаводах день і ніч держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Макс. Зібралися повки його на мене, верстаючи далекую дорогу. К. Іов. 41.
Вихо́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́йти, -йду, -деш, гл.
1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда.
Вийди, вийди, мила з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I.
2) Всходить, взойти
Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.
3) Происходить, произойти.
Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.
4) Выходить, выйти, оказаться, быть.
Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.
5) О времени: исполняться, исполниться, истечь.
Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.
6) Обходиться, обойтись, стоить.
Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Вік, -ку, м.
1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни.
Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік ві́ка, во ві́ки ві́чні, по вік ві́чний, во ві́ки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Опредѣлить долгую жизнь. На вік ві́ки, на ві́ки ві́чні, на ві́ки, на всі ві́ки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). До ві́ку, до сме́рти ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. До ві́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57.
2) Лѣта.
Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44.
3) Вѣкъ, столѣтіе.
4)
— чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.
Гаптува́ти, -ту́ю, -єш, гл.
1) Вышивать золотомъ или серебромъ.
Шовком шила, злотом гаптувала. Рудч. Чп. 190.
2) Иногда употребляется и въ значеніи просто вышивать.
Нехай же шиють, шовком гаптують. Метл.
3)
Сте́жку гаптува́ти. Направлять путь. Треба ж роспитатись куди прямувати, яким трахтом стежку гаптувати.
Доро́га, -ги, ж.
1) Дорога, путь.
В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. ІІІ. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. Бу́ти на божій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить?
2) Дорога, путешествіе.
Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81.
3) Въ гончарной печи арка, образуемая
козлом и стѣной печи. Вас. 180.
4) У ткачей: а) то-же, что и
сказ. МУЕ. ІІІ. 20; б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Шух. I. 258. Ум. Дорі́(о́)жка, дорі́(о́)женька, дорі́(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. ІІІ. 240.
Забезпе́чувати, -чую, -єш, сов. в. забезпе́чити, -чу, -чиш, гл. Обезпечивать, обезпечить, обезопасить. Тим я путь свій забезпечу серед грішників завзятих. К. Іов. 14. Справді земля вже його і він вертається додому забезпечений. Мир. ХРВ. 179. Ви тільки городи знали освітою забезпечувати. К. (О. 1861. І. 312).
Зав’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зав’яза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Завязывать, завязать.
Зав’язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав’язати усти. Ном. № 6988.
2) Связывать, связать.
Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Ном. № 101.
3) Повязывать, повязать.
Не росплете довгу косу, хустку не зав’яже. Шевч. 27. Переносно: зав’яза́ти го́лову. Выдти замужъ. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Чуб. V.
4) Закладывать, заложить (зданіе).
Зав’єзує хату. Шух. І. 88.
5)
вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав’язала. Кв. Драм. 326.
6)
доро́гу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав’яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327.
7)
світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав’яла, молодая дівчинонька козаку світ зав’язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав’язаний світ. Мет. 138.
8)
язи́к. Заставить молчать. Людям язика не зав’яжеш. Ном. № 6984.
Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Заклокотать.
Щоб твоя й путь заклекоті́ла! Ном. № 3695. Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти.
2) Объ орлѣ: закричать.
У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Чуб. V. 933. Заклекчи (орле) з-під хмари. Щог. Сл. 135.
3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «
Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Кв. І. 259. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.
Затарасува́ти, -су́ю, -єш, гл.
1) Завалить хворостомъ (топь).
2) Преградить (путь).
В болоті загрузла і заднім путь затарасувала.
Заторо́плений, -а, -е. Сбитый съ толку. Жидівка затороплену дівчину ще й на инший путь наведе. О. 1862. І. 74.
Здоби́чний(-ній), -а(-я), -е(-є).
1) Доставшійся въ добычу.
Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220.
2) Хищническій.
Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду́, -деш, гл.
1) Сходить, сойти, нисходить, низойти.
Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес вв. М. І. 11.
2) Уходить, уйти.
Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. II. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти. Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133.
3) Расходоваться, израсходоваться, выйти.
Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у.
4) Попадать, попасть, выйти.
А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693.
5) О водѣ: спадать, спасть.
Вода зійшла, колеса стали. Гліб.
6) Всходить, взойти.
Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28.
7)
на чий ро́зум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. НВолын. у. Зійшов на дитячий розум. НВолын. у.
8)
на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. І. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. НВолын. у.
Кінато́в! Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: когда съ горъ спускаютъ внизъ по деревянному желобу срубленное дерево, верхніе рабочіе кричать стоящимь внизу вдоль желоба: клейго́в! — крикъ, предостерегающій объ опасности отъ летящаго съ страшной силой дерева; когда послѣднее достигнеть конца желоба и рабочіе отбросятъ его въ сторону, они кричать: кінато́в! Крикъ этотъ передается, отъ одного къ другому все выше и, достигнувъ стоящихъ на высотахъ рабочихъ, служить для нихъ знакомь, что путь свободенъ для новаго дерева. Шух. I. 179.
Крини́ця, -ці, ж.
1) Ключъ, родникъ, источникъ.
Піди до криниці; поки півні не співали, умийся водою. Шевч. 15. До доброї криниці стежка утоптана. Ном. № 4471.
2) Одно изъ созвѣздій.
По дорозі (млечный путь), саме в розсохах єсть криниця — чотирі зірки, а від неї пішла дівка з відрами — три зірки. Мнж. 148. Ум. Крини́ченька, крини́чка. Ой у полі криниченька на чотирі зводи. Мет. 7. Зайду до тієї кринички, що я чистила, то, може, там нап’юсь. Рудч. Ск. II. 57.
Культу́рник, -ка, м. Распространитель культуры; культурный человѣкъ. Забудь навіки путь хижацтва скверний і до сем’ї культурників вертайся. К. ХП. 73.
Маніве́ць, -вця́, м. Путь не по проложенной дорогѣ, а минуя ее. Хоч би спустився я і в смертную долину, з тобою, Боже мій, і там я не загину: і звідти манівець твій жезл мені покаже, і палиця твоя дорогу правди вкаже. К. Псалт. 54. Мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги, манівцем так і стрибає. Г. Барв. 198. Що ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем. Чуб. V. 286. Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали, щоб ми тебе не вбили. Чуб. V. 912.
На́від, -воду, м.
1) Указаніе, наущеніе.
2)
Да́ти на́від. Дать указаніе, навести на путь, научить, какъ сдѣлать что-нибудь. Ном. № 13757.
Напоумля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напоу́мити, -млю, -миш, гл. Вразумлять, вразумить, научать, научить, надоумливать, надоумить, наставлять, наставить на добрый путь. Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли. МВ. (КС. 1902. X. 150).
Напуча́ти, -ча́ю, -єш и напу́чувати, -чую, -єш, сов. в. напути́ти, -пучу́, -ти́ш, гл. Указывать, указать путь, надоумливать, надоумить. Хиба я напучав їх красти? Сами зробили, а на мене клеплють. Новомоск. у. Я тебе розважала, напучала, як рідна мати. Г. Барв. 246. Тепер я тебе напучу, як помиритися з жінкою. Г. Барв. 343. Мабуть нечистий напутив його. К. ЧР. 29.
Настановля́ти, -вля́ю, -єш, сов. в. настанови́ти, -влю́, -виш, гл.
1) и
2) =
Наставляти 1 и 2.
3) =
Наставляти 3. Він обох нас хазяїнами настановив, за його доглядом повно в нас і в дворі, і в полі. Г. Барв. 196.
4) =
Наставляти 4. Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили. ЗОЮР. І. 216. Його громада титарем настановила. Г. Барв. 424.
5)
на що́. Вообще значитъ — сдѣлять обладателемъ чего-либо. Настанови́ти на хлі́б. Дать кусокъ хлѣба, т. е. обезпечить матеріально. Прожили ми так десять років і стали гадати, щоб іще на сей шматок хліба, що ми маємо, да кого-небудь настановити і по нашій смерті. Г. Барв. 415. Прохала свою приятельку настановити її на хліб, пошукати службу. Г. Барв. 511. Употребляется и по отношенію къ другимъ предметамъ: хозяйка, у которой не держались свиньи, покупаетъ свинью у другой и чрезъ нѣсколько времени благодаритъ: «Спасибі Богові та й вам, — тепер у мене гуком свиней. Уже що правда, дак правда: не жалуєте, продаючи, ведуться добре... Би мене, бувайте здорові, настановили на свині». Г. Барв. 420. Настанови́ти на ро́зум, на до́брий ро́зум. Надоумить, направить на путь истинный; развить, научить путемъ воспитанія.
6) Устанавливать, установить.
Закон?... Ви сами настановили такий закон. Мир. ХРВ. 261.
Неба́вком, неба́вом, неба́вці, нар. Вскорѣ, скоро. Желех. Вже сонце небавом кончає путь. Федьк.
Небе́сний, -а, -е.
1) Небесный.
Царство небесне, пером земля над ним. Ном. № 252. Налетіло птаство небесне. Єв. Мр. IV. 4.
2)
Небе́сна доро́га. Млечный путь.
Облихосло́вити, -влю, -виш, гл. Очернить, обнести, озлословить. Та бодай їх путь заклекотіла, як вони мене отак облихословили, хто його зна за віщо і про що. Богодух. у.
Обру́шитися, -шуся, -шишся, гл.
1) Взволноваться.
Народ обрушився. Волын. г. Уся ватага його обрушилась та збунтувалась. Ком. І. 54.
2) Двинуться въ путь. Новомоск. у. (Залюб.).
Первозі́м’я, -м’я, с. Первый санный путь.
Пере́п’ят уста́ти. Стать кому на дорогѣ, преградить кому путь. Переп’ят встане на тебе, москалю, моє святе, моє пророче слово. К. ХП. 97.
Перетина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. перетя́ти, -тну́, -не́ш, гл.
1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь.
А у його та була така шабля, шо на шо наставиш, так і перетне. Мнж. 36.
2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу.
Не читає князь Єрема листів, іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. К. Досв. 223. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином. Александров. у.
Погиба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. поги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности емірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Чуб. V. 184. Ніч мати не дасть погибати. НВолын. у. Тут тобі, серденько, в степу погибати. Мет. 94. Щоб їх путь погибла! Ном. № 3695.
Помандрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Отправиться, пуститься въ путь. Помандруєм прічки темненької нічки. Мет. Ой я тую далекую хлопцям подарую, а до сеї близенької та й сам помандрую. Чуб. V. 26.
Проміта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. промести́, -ту́, -те́ш, гл. Прометать, промести. Неметена уличка, не метена, — треба уличку промести. Мет. 211. Будеш ти у мене хатку промітати. КС. 1882. XII. 498. Сте́жку кому́ проміта́ти. Кромѣ прямого значенія, также: уготовлять кому путь (на тотъ свѣтъ). Ти, моя дитино, (мати до мертвої), промітай нам стежечку, прибірай же листячко твоїй матінці, твоєму батенькові. Г. Барв. 125.
Прохиля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. прохили́ти, -лю́, -лиш, гл. Раздвигать, раздвинуть (густо растущія растенія), пролагая себѣ путь, наклоняя (растенія) въ противоположныя стороны. Ой в городі бузина, вітер не прохилить. Грин. III. 171.
Пу́т, -та, м. = Путь. Вх. Лем. 459. Ум. Пу́тик. Вх. Лем. 459.
Пуття́, -тя́, с. Первоначально: путь, дорога, но употребл, лишь въ переносн. значеніи: толкъ, прокъ. Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Не буде з його пуття. Не буде вже їм ні пуття, ні добра. Стор. МПр. 154. Без пуття́. Безъ толку, безъ смысла. Все робить без пуття.
Путь, -ті́, ж. Путь. Благослови, тату, в божу путь пойти. Маркев. 120. Вона в велику путь задумала, — т.-е. умираетъ. Г. Барв. 524. Щоб твоя путь погибла! (брань).
Путь-путь! меж. Призывъ для курей. О. 1862. IX. 35.
Рівня́ти, -ня́ю, -єш, гл.
1) Дѣлать ровнымъ, гладкимъ, равнять, выравнивать.
Він мені дарує силу і рівня мою дорогу. К. Псал. 40. Богу правий путь рівняйте. К. Псал. 149.
2) Сравнивать, приравнивать.
Рівня ягня проти коня. Ном. № 7931. З панським свого язика не рівняй, бо як довгий, то притнуть, а як короткий, то витягнуть. Ном. № 1203.
Ступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. ступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ступать, шагать, итти. Я ледве ступаю. Шевч. Ступай сміло: куля не візьме. ЗОЮР. І. 97. Широко ступав Марко. Стор. М. Пр. 25. А чи позволить батенько гуляти, а чи додому ступати? Грин. III. 384. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Не зна на яку ступити. Не знаетъ что ему дѣлать, попалъ въ неловкое положеніе. Ном. № 3189. Стара зовсім скрутилась, не зна далі, на яку й ступити. МВ. (О. 1862. III. 47). Ступи́ти в бо́жу пу́ть. Умереть. Дай, Боже, щоб Василь удавсь у твого батька, то я б спокійно ступила в Божу путь. Г. Барв. 540.
Талина́, -ни́, ж. Растаявшій санный путь. Не хоче талиною їхати, а щоб я їхав. НВолын. у.
Тропа́, -пи́, ж. Стезя, путь, направленіе слѣдовъ. Тропа моя по всьому світу. Г. Барв. 179. Пішов собі чоловік тию тропою, що росказала жінка. Мир. ХРВ. 12. Тропою вашою йшов я. Черк. у. Вхопи́ти тропи́, набігти тропи́. Найти дорогу, попасть на дорогу, сообразить, смекнуть. Як би мені вхопити тієї тропи, де щастя. Г. Барв. 411. Не вхопила тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. Пливу по широкому морю, як човен без весельця і не набіжу тропи. Г. Барв. 300. У тропі́, тропо́ю. Слѣдомъ. Повернувся незабаром, а за їм у тропі лікарь прибіг. МВ. (О. 1862. І. 102). Ми їхали у тропі за тобою. Сторож тропою за ним, та й бачив, що бочонок схований був у погребі. Екатериносл. у. Ум. Тро́пка. Мет. 293.
Тропо́к, -пка́, м. Тропинка, дорожка, путь. Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Г. Барв. 358. Нехай твій тропок буде м’якенький, як мошок. Г. Барв. 226.
Улуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. улу́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Попадать, попасть въ цѣль.
Коли чи б’є, то вже влучає. Котл. Кн. IV. 65. Не влучила Лемерівна в ніженьку, та влучила Лемерівна в серденько. Мет. 285.
2) Попадать, попасть куда, найти путь.
Я не влучу до вас заходити. (Стрижевск.).
3) Умѣть, съумѣть что сдѣлать.
Як не влучиш і йому дати сього дання, то марне й вона питиме. Г. Барв. 536.
4) Успѣть замѣтить, успѣть прослѣдить.
Він кинув на нас палицю — ми йшли всі укупочці — а ми розбіглись по дорогах — не влучила я куди яка з нас і побігла. Павлогр. у.
Упли́нь за водо́ю. По теченію. У путь, у дорогу, ой уплинь за водою. Нп. Пішла моя розмовонька уплинь за водою. Нп.
Хо́дка, -ки, ж.
1) Путь.
Ночуй з нами прочанами.... а завтра, як на світ благословиться — і у ходку. Морд. Пл. 25.
2) Переходъ.
Як піду, то в одну ходку дійду до Харькова, бо ніколи спочивати. Зміев. у.
3) Партія, группа, обозъ.
А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: Магай-бі! МВ. І.
4)
Хо́дкою. Шагомъ. Ми скрізь ходкою їхали. Борз. у.
Ходя́чий, -а, -е.
1) Ходящій.
2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи.
Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.
3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни.
Ота жінка ходяча вмерла. НВолын. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.
Че́рчик, -ка, м.
1) Ум. отъ
чернець = Ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. Чуб. V. 921.
2) Ум. отъ
черець
3) = Червець 5.
Ой спала під черчиком зелененьким. Чуб. III. 203.
4) Рыба Phoxinus rivularis. Вх. Пч. II. 20.
5) =
Червець 4. Маркев. 141.
Чорнотро́п, -пу, м. Путь, дорога по черной землѣ, не по снѣгу, безснѣжный путь. Зайця тепер чорнотропом не піймаєш, як би сніг — друге б діло. Харьк. у. Тоді був чорнотроп — снігу вже не було. Новомоск. у.
Чума́цький, -а, -е.
1) Чумацкій, принадлежащій, относящійся къ чумаку.
Ой ти, жоно чумацькая, чом не робиш, тільки журишся? Чуб. V. 683. Пара волів чумацьких. Рудч. Чп. 101.
2)
Чума́цька доро́га, чума́цький шлях. Млечный путь. Ком. І. 49.
Чха́тися, -ється, гл. безл. Чихаться. Перець м’яла, так тепер у носі крутить та пхається. Кіев. у. «Чхається!» — Дорогу чуєш. Ном. № 11357. Доро́га чха́ється. Предстоитъ отправляться въ путь. Рудч. Чп. 28.
Ша́ндра, -ри, ж.
1) Раст. a) Phlomis tuberosa L. ЗЮЗО. І. 178.
Кучерява шандра. Лебед. у. б) Marrubium vulgare L. ЗЮЗО. І. 128. в) Marrubium album L. Мил. М. 33. г) Calamintha Clinopodium Benth. ЗЮЗО. І. 178.
2) Путь, дорога.
Як пообідаєте, паничу, то мерщій у шандру. Харьк. у.
3)
Ша́ндру те́рти. Мяться, возиться. Як почне шандру терти! поки повернеться, поки зробе! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Шлях, -ху, м. Большая проѣзжая дорога; путь. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Битий шлях. Торная дорога. Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся. Ном. Не в шляху́. Не по дорогѣ. Ум. Шляшо́к, шляше́чок.

Запропонуйте свій переклад