Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «пух»
Шукати «пух» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Запуша́ться, запуши́ться –
1) запу́шуватися, запуши́тися, укрива́тися, укри́тися пу́хом, вбира́тися, убра́тися в пух.
• Где это вы так -ши́лись? – де це ви так убра́лись у пух?
2) (о волосах: пробиваться) пробива́тися, проби́тися, засіва́тися, засі́ятися.
• -ши́лись усы – засі́ялись (в)у́са;
3) обшива́тися, облямо́вуватися ху́тром (бра́мом).
Ласка́ть – голу́бити, пе́стувати и пе́сти́ти (пе́щу́, пе́стиш), (преимущ. о любовных ласках) милува́ти, любува́ти, (с оттенком сожаленья) жа́лувати, (особ. животных и при неодушевл. суб’екте) ла́стити (ла́щу, ла́стиш) и ла́щити (ла́щу, ла́щиш) кого́, що. [Оксами́тні тони́ мело́дії голу́били його́ се́рце (Крим.). Як дити́на пе́стує старо́го (Шевч.). Яри́нка обійма́ла щеня́т, цілува́ла, пе́стила (Коцюб.). Хло́пці дівча́т голу́блять і милу́ють (Рудан.). Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб.). Ки́нулась нас цілува́ти, жа́лувати Ка́тря (М. Вовч.). Так ні́жпо й пух не ла́щить лебеди́ний (Куліш)].
• -кать слух, взор, воображенье – ті́шити (голу́бити) (в)у́хо (слух), о́ко (очі, зір), уя́ву. [Яко́сь не ті́шили о́ко моє́ розло́гі, я́ро-зеле́ні пла́вні (Коцюб.). Бага́то здрібні́лих слів (у ві́рші Глі́бова «Журба́») голу́блять ву́хо яки́мись журли́вими пе́стощами (Єфр.)].
• -кать себя мечтой, надеждой – голу́бити (пе́сти́ти, живи́ти) мрі́ю, наді́ю, ті́шити себе́ мрі́єю, наді́єю. [Чита́ючи да́вні ті за́писи, ба́чимо, як жили́ тоді́ лю́ди, які́ наді́ї голу́били в душі́ (Єфр.)].
Лебя́жий, см. Лебеди́ный.
• -жий пух – лебедя́чий пух.
Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].
• -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
• -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
• -кий мусор, горн. – штиб (-бу).
• -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
• Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
• -кая кавалерия – легка́ кінно́та.
• -кое войско – легке́ ві́йсько.
• -кая атлетика – легка́ атле́тика.
• -кое орудие – легка́ гарма́та.
• -кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
• -кая проседь – леге́нька сивина́.
• С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
• -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
• -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
• -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
• -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
• -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
• -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
• -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
• -кая вина – неважка́ прови́на.
• -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
• -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
• -кая улыбка – леге́нька у́смішка.
• -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
• -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
• У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
• -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
• С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
• На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
• -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
• -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
• -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
• -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
• У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
• -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
• -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
• Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
• -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
• -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
• -кое сердце – м’яке́ се́рце.
• -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
• -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
• -кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
• -кий напиток – легки́й напі́й.
• -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
• -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
• -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
• -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
• Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
• -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
• -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
• Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
• -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
• -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
• -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
• -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
• -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
• -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
• -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
• -кий слог – легка́ мо́ва.
• Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
• -кий стих – легки́й вірш.
• -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
• -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
• Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
• -кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
• -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
• -кая шутка – леге́нький жарт.
• -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
• -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
• -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
• -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
• -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
• Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
• -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
• -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
• -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
• -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
• С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
• -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
• -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
• -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
• -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
• -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
• Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
• -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
• Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
• -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
• -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
• -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
• -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
• -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
• С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
• Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
• Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
• Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
• -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
• -кий на язык –
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.
• -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
• -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
• -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
• -кие украшения – легкі́ оздо́би.
• Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
• Становиться более -ким, см. Легча́ть.
• Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Мох –
1) (растение) мох (р. мо́ху, мн. мохи́, -хі́в), мо́рох (-ху), (і)мше́дь (-ди), мохнати́ння (-ння). [Нала́пав м’яки́й мох, а під мо́хом тверди́й ка́мінь (Н.-Лев.). Як пі́де дощ та посто́є стіжо́к, то так мо́рохом і обросте́ (Вовчанщ.). За́мість хлі́ба яке́сь мохнати́ння поросло́ на по́лі (Липовеч.)].
• Обростать, обрости мхом – оброста́ти, обрости́ (пороста́ти, порости́) мо́хом, мохна́тіти, обмохна́тіти, о(б)мохті́ти. [А над рі́чкою моги́ла мо́хом пороста́є (Рудан.). Він таки́й уже́ стари́й, що уве́сь мо́хом обрі́с (Рудч.). Ле́жачи і ка́мінь мохна́тіє (Номис)].
• Мох белый (Sphagnum Ehrh.) – торфни́к (-ку́).
• Мох водяной (Conferva L.) – конфе́рва, зелени́ця, водяна́ во́вна.
• Мох исландский (Cetraria islandica Asch.) – грани́ця (звича́йна), грань (-ни), ісла́ндський мох.
• Мхи, бот. Bryophyta – мохівці́ (-ці́в), мохи́;
2) (у животных) пух (-ху), пушо́к (-шку́). [На че́реві сами́й пушо́к (Сл. Ум.)];
3) см. Мохови́на.
Не́жный –
1) (негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)].
• -ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд.
• -ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак.
• -ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос.
• -ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та).
• -ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва.
• -ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́.
• -ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка).
• -ные чувства – ні́жні почуття́.
• Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть;
2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)].
• -ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́.
• -ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво.
• -ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на.
• -ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра;
3) (чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)].
• -ный слух – чу́лий (ні́жний) слух;
4) (любящий) ні́жний.
• -ная мать – ні́жна ма́ти.
Полупу́х, полупу́шье – пух із пі́р’ям навпі́л.
Пригля́дываться, пригляде́ться –
1) придивля́тися, придиви́тися до ко́го, до чо́го, додивля́тися, додиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися до ко́го, до чо́го, (реже) на що, (гал.) кому́, чому́, догляда́тися, догле́[я́]дітися, призира́тися, призрі́тися до ко́го, до чо́го, на що. [Здало́ся, що то сніг: придиви́вшися, поба́чив, що то пух бі́лий (Грінч.). Я тиня́вся, до всьо́го догляда́ючись (М. Вовч.). У ньо́го за спи́ною стоя́в учи́тель і пригляда́вся на папіре́ць (Васильч.). Додивля́юся та дослуха́юся та день сла́влю (М. Вовч.). Він ди́виться-призира́ється (Федьк.)];
2) призвича́їтися, обви́кнути, з[на]ви́кнути до чо́го;
3) -де́ться кому (опротиветь) – надоку́чити, обри́днути, напри́кріти, напри́критися кому́.
Пух –
1) пух (-ху). [Поба́чив, що то пух бі́лий з розі́рваної по́душки (Грінч.). Ко́жна паляни́ця як пух, як дух, як ми́леє ща́стя (Мова). Лебе́дячий, гу́сячий пух. Борода́ ті́льки пу́хом поросла́ (Свидн.)].
• Пух на растениях, на плодах – пух (пушо́к) на росли́нах, на о́вощах.
• Разориться в пух (в пух и впрах) – зруйнува́тися до-ще́нту, до-ре́шти, до снаги́.
• Разбить неприятеля в пух и прах – розби́ти во́рога до-ще́нту, до пня, в пень, до ноги́. (См. Впух, Впрах);
2) бот., болотный пух, Eriophorum – боло́тяний пух.
Пухови́к – пухови́к, пухови́ця, (перина) пери́на. [Сте́ле хазя́їн та пухову́ю пухови́цю, а безща́сний чума́к у доро́зі та неща́сну важни́цю (Метл.). Пух із пери́н нена́че сніг лети́ть по ві́тру (Куліш)].
Пуши́на, соб. –
1) (всё похожее на пух, на хлопья) пух.
• Ивовая -на – вербо́вий пух;
2) (пушной товар), см. Пушни́на.
Пушь –
1) пух (-ху);
2) см. Пушни́на.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ветерок – вітерець, вітрець:
• лёгкий ветерок (зефир) – легкий (легенький) вітерець (вітрець), тиховій, (поэт.) легіт;
• прокатить с ветерком – прокатати з вітерцем.
[Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне (М.Вовчок). Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (М.Коцюбинський). Пригадую, як ранньої весни, темного, принишклого вечора, поверталися з церкви жінки з запаленими свічками; ховали кволе світло за тинками долоней, за крайками хусток, оберігали від подуву вітерця, од власного дихання, намагаючись донести запалені свічки аж додому, й цікаво було дивитись на рухливі цятки вогню, на тремтячі його язички, які, коливаючись, щось безмовно розповідали й дорозі, й деревам, і чорному небу,- і все їх, мабуть, розуміло, бо ж слухало заворожено (Є.Гуцало). Напередодні вночі пройшов дощ — весняний дощ, і земля пахтіла соком і травами. Теплий лагідний легіт погойдував листя й золотаві бруньки старого дуба, і осяяні сонцем дрозди висвистували так захоплено, аж у них заходилося серце (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Водій маршрутки пасажирам: — Поїдемо з вітерцем — лобове скло випало…] Обговорення статті
Соня – соня, сонько́, сплюх, сплюха, спанько, (шутл.) дрімак, дрімайло, (ув.) сонюга, (лежебок, ещё) ле́жень, лежебо́ка, полежа́й.
[В обозі Турна тихо стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідних огоньків. Враги троянські почивали. Од трусів вилазки не ждали; Оставмо ж сих хропти соньків (І.Котляревський). — І не сором дівці отакій соні бути? - каже він, злегка за щоку ущипнувши. Вона спросоння на його похилилася (П.Мирний). Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О.Маковей). Я вже не  чув,  коли  роз’їхались  гості,  коли  дядько Себастіян скинув з мене чоботята й накрив  сонька  їжакуватою  солдатською ковдрою… (М.Стельмах). Солодко позіхає парубок. — Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? — кепкує Уляна (М.Стельмах). Загадка: Не з заліза, не з дерева ця пухкенька сплюха: є у неї два черева і чотири вуха (Б.Білоус). О мрія матері! Вона — це теплий пух Або м’яке гніздо для цих маленьких сплюх, Які, немов пташки, гойдаючись на гіллях, Міцним поснули сном, що повен видив білих (Всеволод Ткаченко, перекл. А.Рембо)]. Обговорення статті
Тополиный, тополевый – тополевий, тополиний:
• тополиный пух – тополевий (тополиний) пух.
[Як він пізніше з того все-таки вирвався і як опинився на вулиці Тополевій у своїх знайомих Бачинських — того Яків не міг би як слід сказати, бо він остаточно отямився аж на помості, в калюжі води, від запаху паленого волосся, від гострого болю ран, що їх чимсь мастила невідома розпатлана жінка (У.Самчук). А може, постаріли ті очі, пригнувся чи роздався тополиний стан і насправді ти побачиш не вроду, а жалюгідні залишки її? (М.Стельмах). Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки, із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали поперед морди коня і знову паслися на дорозі, аж доки до них не наближалася підвода (Григорій Тютюнник). Нижче понад водою вгрузали у розімліле повітря чайки, комахи і тополевий пух (Світлана Поваляєва). На балконі танцював білий вихор, тополиний пух прилипав до білих занавісок (В.Симоненко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НИСПРОВЕРГА́ТЬ див. НИЗВЕРГАТЬ, (теорію) розві́нчувати, підсил. розбива́ти в пух і прах;
ниспроверга́ющий 1. = низвергающий, 2. = развенчивающий;
ниспроверга́ющийся/ниспровергаемый 1. = низвергающийся, 2. розві́нчуваний, розби́ти в пух і прах;
НИСПРОВЕ́РГНУТЬ ще обезвла́днити.
ПУХ, пух и пе́рья летя́т /лете́ло/ аж дим стої́ть /стоя́в/, аж пір’я лети́ть /леті́ло/;
в пух и прах ще на пух і прах;
ни пуха ни пера́ фольк. з роси́ й води́;
пусть бу́дет земля́ пухом! хай бу́де земля́ пу́хом /перо́м/!, хай легко́ю бу́де земля́!
РАЗВЕ́НЧИВАТЬ, ще скида́ти з п’єдеста́лу, прибл. компромітува́ти, (ідею) розбива́ти в пух і прах;
разве́нчивающий що /мн. хто/ розві́нчує тощо, спра́глий скидати з п’єдесталу, зда́тний розвінча́ти, маста́к розві́нчувати, розві́нчувач, прикм. розві́нчувальний, компромітува́льний;
разве́нчивающийся/разве́нчиваемый розві́нчуваний, ски́даний з п’єдесталу, компроміто́ваний, розби́ваний в пух і прах.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пух, пушок – пух, -ху, пушо́к, -шку́; в пух – геть чи́сто, зо́всі́м, до-щенту, до-кра́ю.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Пух – пух (-ху).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Перо
• Бойкое перо у кого – спритне перо у кого (має хто); вправна рука у кого; вправну руку має хто.
• Владеть пером (перен.) – орудувати (володіти) пером.
• Ворона в павлиньих перьях – Див. ворона.
• Единым (одним) росчерком (почерком) пера (сделать что) – одним розчерком (одним черком) пера; (іноді) не довго думавши (не міркуючи багато).
• Пишут не пером, а умом – не перо пише, а розум. Пр. Пишуть не пером, а розумом. Пр.
• Пух и перья летят от кого – аж пір’я летить з кого; пух і пір’я летять з кого.
• Что написано пером, того не вырубишь топором – що написано пером, того не витягнеш (не виволочиш, не вивезеш) і волом. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано, того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відітнеш — не приточиш. Пр.
Распушить
• Распушить в пух [и прах] [на чём свет стоит] кого – вилаяти на всі заставки (на всі боки) кого; оббити пір’я [й пух] кому.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пух пух,-ху (дрібне ніжне пір’я на тілі птаха, м’яка шерсть у деяких тварин, тонкі ніжні волоски на рослинах)

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пух, пу́ху, -хові, в пуху́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дух, -ха и -ху, м.
1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332.
2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164.
3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що.
4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. ІІІ. 323. Бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. Грин. І. 149. Дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. Мкр. Н. 5. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. Ном. № 3360. Нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. Що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. ІІІ. 70). Що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. Без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. Драг. 48. Ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 68).
5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. Нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. №4181.
6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. Нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130.
7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. ІІІ. 11. І Дух Божий вітав над водами. К. Св. П. 1 кн. Мус. І. 2.
8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. Ном.
9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. Сим. 146. 10. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Мнж. 156. Ум. Душо́к.
Пери́на, -ни, ж.
1) Перина, пуховикъ — для спанья на немъ и для укрыванья. Черниг. у. Як ранок настане, з перини не встане. Грин. III. 200. Дівчина козака вірненько любила: устала раненько, його не збудила, його не збудила, периною вкрила. Грин. III. 628. Пух із перин неначе сніг летить по вітру. К. ЧР. 358.
2) Одно перо. У півня є така перина, шо як треба йому на зорі вставать, то вона і крутиться. Драг. 6. Ум. Пери́нка, пери́нонька. пери́ночка.
Пух, -ху, м.
1) Пухъ.
2) Первые мелкіе волоски растительности на бородѣ. Борода тільки пухом поростала. Св. Л. 192.
3) Раст.: а) Eriophorum vaginatum L. ЗЮЗО. I. 12. б) — боло́тяний. Eriophorum latifolium Hoppe. ЗЮЗО. І. 122.
Пушо́к, -шку́, м. Ум. отъ пух.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Apera spica-venti (L.) Beauv. — метлю́г звича́йний (Ру, Оп); метлю́г (Сл; Рг1, Жл, Го2, Ук — СД, СЛ), мітли́ця польова́ (Вх1, Вх2, Мл); вінничи́на (Гт — ЗК), віховласик (Ln — СТ), метелка (Сл — ПС), метли́ця (Чн, Ln, Rs, Сл, Mk, Ук, Гт — СД, СТ, ВЛ, ПС, ЗК), метлюк (Чн — СД), метля́х (Гт — ЗК), міте́льник (Жл), мітла (Вх, Ан, Сл — ВЛ), мітли́ця (Гв, Вх, Вл, Ан, Жл, Сл, Mk, Ос, Гб — СД, ВЛ, ДС), мітлиця житна (Нв — ВЛ), мітли́чина (Вх, Жл, Mk — ДС), мітля́к (Гт — ЗК), нечуйвітер (Ан, Ln, Сл — СТ), полову́ха (Жл), полову́шка (Вх, Жл — БО), пух-трава (Ln — СТ), хметели́ця (Вх7 — ВЛ), шмовда (Вх7 — ЛМ).
Cotinus coggygria Scop. — рай-де́рево звича́йне; рай-де́рево (Сл, Ру, Оп; Чн, Рг1, Ln, Пс, Жл, Мн, Hl, Ум, Шс, Ду, Ів, Mk, Ук — ЗАГ), ску́мпія звича́йна (Ру; Оп), сумак кочник (Вх1), сума́х ско́мпія (Мл); жовтинник (Ук), кожевни́к (Яв, Сл), парико́ве де́рево (Шс, Ук — СТ), пух (Мс — СТ), ра́йське де́рево (Сл, Мс — СТ, СЛ), ско́мпія (Ан, Ln, Пс, Мн, Шм, Шс, Ів, Mk, Ос — СТ, ПД), скумбрія (Шс, Mk — СТ), ску́мпія́ (Ан, Яв, Сл — ПД), ску́пія (Ук), сумах (Ln, Шм, Сл — СТ), швець (Го1 — СЛ), ше́вське де́рево(-вце́) (Ан, Ів, Сл).
Eriophorum latifolium Hoppe — пухі́вка широколи́ста (Ру, Оп); во́вни́ця широколи́ста (Вх1, Вх2, Мл; Жл), пухівки́ широколи́сті (Сл); вовнянка (Сн, См, Гб — ВЛ, ПЛ, ГЦ), клочанка (Hl — БУ), лапки́ за́ячі (Рг1, Ду, См — ПЦ), полочка (Вх1), пух (Мс — СТ), пух болотній (Рг1, Пс), пухи́нка (Мс — СТ), пушо́к (Мс — СТ), сітни́г (Коб — ГЦ), ті́ло Бо́же (Вх, Жл, Вх1, Сл, Mk, См, Гб, Коб — ВЛ, ДС).
Eriophorum vaginatum L. — пухі́вка піхвя́ста; во́вниця піхви́ста (Мл), вовниця піхвовата (Вх1), пухі́вка пі́хвова (Ру, Оп), пухівки́ піхвя́сті (Сл); пух (Рг1, Пс, Жл, Ду — СД).
Filipendula vulgaris Moench — гадю́чник звича́йний (Оп); гадю́чник (Сл; Рг1, Пс, Жл, Mj, Ум, Ян2, Ів — СД), гадю́чник шестипелюстко́вий (Ру), лаба́зник бульви́стий (Мл), таволга бульвочна (Вх1); балаба́н (Ан, Hl, Шс, Сл, Mk, Ос, Ук — СД, СТ, ПД, ВЛ, ПЦ, БУ), балабо́н (Мо, Ос — ПД, ВЛ), бальзан майський (Ос — ПД), бес-дерево (Ан — СЛ), білоголовник (См — ВЛ), бобони (Ос — ПД), бузина польова (Ан — СТ), буранчики (Ос — ВЛ), вороне́ць (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ян2, Ів, Сл — СД), гірча́к (Нв, Ук, См — ВЛ, ДС), горілочка біла (Сл — ПС), горілочки (Ос — СД), горішок (Ос — ПС), горкун (Ан — ВЛ), гречишник (Ан — СЛ), деревій лісний (Ан — СЛ), золотник (Ос — ПД), кашка (См — ДС), кашка-квіти (Ос — СД), ключ (Ан — СЛ), краса лугів (Ln — СТ), ли́пка (Рг1, Вл, Пс, Жл, Mj, Ум, Шс, Шс2, Ду, Ів — СТ), медовик (Чн, Го2, Сл — СЛ), медуниця (См — ПЦ), ну́дик (Мо — ПД), огурешник (Ан, Сл — СТ), орішки земляні (Ln, Шс — СТ), орішки медові (Ан — СТ), поритник (Пс), порушник (Ан, Ос — СД, ПД), поча́точки (Ан, Ів — СД), почи́ночки (Ав, Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Ос — СД), пух (Tl — СД), ранник (Ос — СТ), ржочки (Ан — СЛ), рябинка (Ан, Шс — СТ), самир (Ан — ПД), серце земляне (Ос — СД), смутник (Ан — ПС), стожильник (Ос — СД), судочист (Ан — СЛ), таволга (Шс — СТ), талаба́н (Чн, Рг1, Вл, Ан, Пс, Жл, Шс, Сл, Ос — СТ, ВЛ, СЛ), тарлаба́н (Рг1, Вл, Ан, Пс, Жл, Ду), формулівка (Ос — ВЛ).
Taraxacum officinale Weber — кульба́ба ліка́рська (Ру, Оп), кульба́ба звича́йна (Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Сл, Ру); кульба́ба (Вх3; Ав, Чн, Вх, Рг1, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Жл, Кр, Шх, Ян2, Дб, Ду, Ів, Сл, Гд, Mk, Ва, Ос, Ук, Рм, Мс, Гб, Мг — ЗАГ); ба́ба (Ян4, Лс2 — СТ, ВЛ, ПЦ), бабаки (Ян4 — СТ), баба-куля (Км), ба́баку́ль (Вх7, Мс — СТ, ДС), ба́бка (Вл, Вх7, Ум, Ян4, Мс, Гб, Мг — СТ, ВЛ, ЗК), бара́нки (Ан, Ів — ПД), бара́нчики (Сл, Мг — СТ, ЗК), батужни́к (Мг — ЗК), борода́вник (Гв, Во, Жл, Сл, См — ДС), будяк жовтоцвітий (См — СД), бу́лочки (Сб — СТ), вірність мужська (Км), гра́бельки (Мг — ЗК), гуменник (Во, Mk), гуме́нце́ попо́ве (Рг1, Ан, Пс, Жл, См — СД), дєдо́вник (Лс2 — ПЦ), ді́дики (Мг — ЗК), дід(к)и́ (Сл, Мс — СД, СТ), дуйві́тер (Сб — ЗК), жабник (Mk), жи́дик (Вх, Вх1, Ум — ДС), жовту́(ю́)шка (Жл), жовту́шки (Сб — ПД), зуб во́вчий (Гр, Сб — ДС), кагане́ць (Сб — ДС), козачки (Сл — СЛ), кочанець (Hl — БУ), кулі(и)ба́ба (Сл, Сб — СД, СТ), ку́льба-ба́ба (Mj, Mk, Мч — ПД, ДС), кульба́бка (Лч, Вх6, Вх7, Сл — СД, ЗК), кульба́бок (Вх7 — ЗК), ку́льба́вка (Вх7, Гб2 — ГЦ), кульба́ка (Ум, Ів), кульбаха (Mj, Mk — СД), купа́ва (Гр — ЗК), купа́ла (Вх7 — ЛМ), летю́(у)чки (Ан, Ум, Ів, Сл, Мс — СТ), листочки (Ян4 — СТ), любов хлопців (Км), маї́вка (Вх, Ум, Ів, Сл, См — ДС, ЛМ), маї́к(и) (Вх7, Гб — СЯ, ЛМ), май (Вх, Жл, Ум, Ду, Ос — ДС, ЛМ), ма́йка (Вх, Вх1, Ум — ДС), ма́ти-ма́чуха (Сб — ДС), мела́йниця (Мг — ЗК), мелайнички́ (Мг — ГЦ), мо́лоч (Мг — ЗК), мо́лоч горо́довий (Шх, Ду — ГЦ), мо́лоч ди́кий (Вх7 — ЗК), молоча (Он — БО), моло́ча́й (Ян4, Сл, Лс2, Он, Рм, Мс, Гб, Мг, Сва — ЗАГ), молоча́й ди́кий (Км, Сб — ДС), молоча́йниця (Сб — ДС, ЗК), молоча́к (Сб — ПС), мо́лочень (Мг — ЗК), моло́чець (Он — БО), мо́лочи́й (Гб, Сб, Коб — ДС, БО), моло́чі́й (Вх, Ду, Сл, Mk, Ос, Он, Мс, Гб, Мг — ЗАГ), молочі́йка (Сб — ВЛ), мо́лочінь (Сб, Тка — ДС, ЗК), молочка́вець (Мг — ЗК), молочко (Mk — БУ), молочко́ жо́вте (Мс — СТ), моло́чни́к (Вх, Вх1, Мс, Мг — СТ, ДС, ЗК), моло́шник (Гр — ПС), москалик (Mk, См — ПД), моска́ль (Mk, Лс2 — ПЦ), надува́нчики (Сб — ПС), обду́в лі́карський (Мг — ГЦ), о́гники (Мг — ЗК), одува́нчик (Ln, Ос, Мс, Гб, Мг — СД, СТ, ЗК, ЛМ), омела́н (Кар — ЗК), омеля́(а́)нка (Км, Мг — ЗК), пади́волос (Мг — ЗК), пауки́ (Вх, Вх1 — ДС), пі́вка (Сб — ДС), плі(е)ши́вець (Ан, См, Смо — ПД, ДС), плішівник (Го2 — СЛ), подорожник (Ав — СД), по(м)па́ва (Вх4 — ЛМ), прищавник (Hl — БУ), пувка (Вх, Вх1 — БО), пупава (Вх7 — ЛМ), пупова (Вх7 — ЛМ), пустоду́й (Мс — СТ), пух (Мс — СТ), пухля́нки (Мс — СТ), пухо́вник (Мс — СТ), пушо́к (Мс — СТ), пшінка (Ан — ПД), салдатики (Сл — СЛ), ску́льба (Жл, Вх1), сліпа́к(и́) (Mk, Сб, Коб — ПД, ВЛ, БУ, БО), сліпота (Mk — ДС), смита́нник (Сб — ГЦ), сталість дівоча (Км), тю́тя сліпа́ (Вх7 — ВЛ), фона́рики (Мс — СТ), хасан (Го2 — СЛ), цикорій (Ан, Ln — СТ), цикорій жовтий (Го1 — СЛ), цикорія (Ср, Ан, Сл, Mk — СД, СТ), цихорій(я) (Ан — СТ), чічак (Км), чічик (Км), чі́(и)чник (Вх, Ду, Км — ДС), шала́та (Мг — ЗК), шала́та талія́нська (Мг — ЗК), ша́пка жиді́вська (Вх, Вх1, Ум — ДС).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Зе́фиръ = ле́гіт (гад.). — Весняний легіт жене, як пух легенькі, білі хмаринки. Коцюбинський.
Мохъ, 2 відм. мха́ = 1. рос. Muscus sphagnum — мох, 2 відм. мо́ха. С. З. — Багато моху наросло на дереві. — Обросло мохом. 2. пух, пушо́к (на тїлї). — На череві самий пушок. 3. моча́р, мочарі́. — Кругом болота та мочарі непрохідні.
На́волока = (верхня) — по́шивка (С. З. Л.) пошиванка, инодї — на́волока, (перша в котру насипають піръя або пух) —напі́рник (С. З.), напі́рниця. —Треба на подушку нову по́шивку. — Подушок 2, наволок 4. Ст. Он. Кіев. Ст.
Подше́рстокъ = пух під ше́рстю.
Пухь, пушо́къ = пух, здр. пушо́к, у животини на череві — почере́вина. — Въ пухъ = геть чи́сто, зовсїм; до кра́ю, до ще́нту. — Геть чисто все проциндрив. — Розорив ся до щенту. — Проторгував ся до краю.
Пу́ша = пух (овечої, козячої та иньших животин вовни), на череві — почере́вина.
Пушь = 1. пух. 2. ху́тро.
Сбро́дъ = на́брід, на́волоч (Лев. С. Л.), ле́дач, гультя́йство, збірниця. — На точку всякого наброду — хоч греблю гати, а косарів — хоч би один. Кн. — Така то збірниця ввалилась, Енея щоб побити в пух. Кот.