Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ко́йка
1) лі́жко, (
рус.) ко́йка, (морск.) ко́йка, (складная) розклада́чка, (деревянная широкая скамья) тапча́н (-на́), (вроде низких нар) піл (р. по́лу);
2) та́чка;
срвн. Та́чка;
3) (
кузов телеги) ко́роб (-ба) и коро́бка, васа́г (-га́).
Край
1) (
конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
Край болота – при́болоток (-тка).
Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
Шов через край – запоши́вка.
Шить через край – запошива́ти.
Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
На краю́ пропасти – край безо́дні.
На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (
ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
Край скошенный – скісни́й руб (край).
Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
Край кристалла – криста́ловий руб.
Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (
страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (
часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
На́ры
1) (
в крестьянской избе для спанья) –
а) (
высокие) помі́ст (-мо́сту);
б) (
низкие) піл (р. по́лу), ум. по́лик, поло́чок (-чка). [Че́тверо діте́й ла́годились уже́ ляга́ти спа́ти на полу́ (Грінч.). Під піл схова́вся (Рудан.). На одні́м з полі́в ви́значилась худорля́ва по́стать (Короленко)].
Место под -ми – підпі́лля (-лля);
2) (
носилки) но́ші (-шів); (похоронные) ма́ри (р. мар). Несли́ труну́ на ма́рах боя́ри (Квітка)].
I. Пол
1) пів (
только в соед. с друг. словами).
Делить на́-полы – діли́ти на́поли, наполови́ну, пополови́ні, на́впі́л, піл-на́-піл. Срв. Попола́м. Работать из-полу (исполу) – роби́ти на́спіл (на́впіл), у-спі́л.
За́-пол купить – запів-ціни́ купи́ти.
Пол-на́-полпіл-на́-піл, по-полови́ні;
2) (
сторона, бок, край) бік (р. бо́ку). [По оби́два бо́ки доро́ги].
Пола́ти – (всякий подмост) помі́ст (-мо́сту); (высокий) під (р. по́ду); (низкий) піл (р. по́лу).
Поло́тни́ще – пі́лка, пола́. [Спідни́ця у сім піло́к (піл)].
-ще у невода – пла́ха, (боковое) крило́.
Помо́ст – (пол деревянный) помі́ст (-мо́сту), міст (р. мо́сту), підло́га; (нары для спанья) піл (р. по́лу); (примост) при́мость (-сти).
Попола́м – на́поли, на́-двоє, пополови́ні, на́(в)пі́л, упі́л, піл-на́-піл, на́(в)спі́л, попола́м.
Делить, разделить -ла́м – полови́нити, переполови́нити; переділя́ти, переділи́ти, розділя́ти, розділи́ти на́поли, на́-двоє, пополови́ні, (во множ.) попереполови́нювати, попереді́лювати, порозді́лювати на́-двоє, наполи…
-ла́м разделённый – переполови́нений, на́-двоє, на́поли переді́лений, розді́лений.
Перерезать -ла́м – перері́зати на́-двоє, попола́м, на́поли.
Пить воду -ла́м с вином – пи́ти во́ду піл-на́-піл, на́(в)пі́л з вино́м.
Мнения разделились -ла́м – думки́ поділи́лися попола́м, на́поли, пополови́ні, піл-на́-піл, упі́л.
Чур -ла́м – цур на двох, цур попола́м.
Грех -ла́м – гріх на́(в)спі́л, на́впі́л, гріх на́рівно.
С грехом -ла́м – сяк-так, аби́-як, з та́ком-з ма́ком.
С горем -ла́м – ли́ха прикупи́вши.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Таракан – (энтом.) тарган:
у каждого свои тараканы в голове – у кожного свої таргани в голові.
[Тоді ставало знов тихо, під лавками пищали миші, що вже перебирались на зиму до хати, та таргани шаруділи у миснику (М.Коцюбинський). В хаті не держав і кусника хліба, боячись розвести мишей та тарганів, а ще й інстинктивно здогадуючись, що вживати їжу, як і викидати її, не личить у кімнаті, де працюєш і спиш, і що цивілізація в невпинному поступові створила для цього місця громадського користування, яких вага не однаково зрозуміла для обох процесів, дарма що істотою вони рівно вартні (В.Підмогильний). Патриції лежали в три поверхи, виставивши три шереги надьогтьованих чобіт, позв’язуваних мотузками черевиків, лаптів і так репаних п’ят. Четвертий поверх становили ті, що підлазили під нижній піл і вмощувалися просто на бруднющій, вічно мокрій підлозі, мавши достатні причини не дертися нагору, а залазити, мов щурі або таргани, в нору (І.Багряний). Згадую камеру челябінської тюрми з натовпами тарганів по стінах; надивившись на них, я чув, як свербить усе тіло, і потім – новосибірська пересилка, перебута разом з В. Хаустовим, страшна іркутська тюрма – мене вкинули в камеру з бічами-аліментщиками: вошиві, брудні, отупілі, вони розносили дух периферійної задушливої волі, від чого хотілося вити вовком: виявляється, і так можна жити, і так мучитися тюремною скрутою (В.Стус). А таргани в голові дівчини не зникли, а заховалися, загубилися в тумані сумнівів і мрій. Той що шукає себе усюди, не знайде ніде. Колись на побляклу вже з часом фотографію подивиться стара жінка і посміхнеться, хоча дівчина і плакала над нею. Ці посмішки з фотокартки ще будуть здатні розсіювати темряву. Жінка заплаче, але не від образи, а від спогадів, сумних і щасливих. А таргани в її голові ще досі шукають один одного в тумані згадок і сумнівів (з інтернету). Мільт поглянув на мене так, наче я був її улюбленим тарганом, не більше (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Ауреліано миттю пояснив, що таргани — найстародавніша на Землі крилата комаха і вже в Старому Завіті згадується, що їх б’ють капцями, однак проти цих комах усі засоби знищення виявились недієвими — від посиланих бурою скибочок помідора й аж до борошна з цукром; тисячу шістсот відомих науці видів тарганів з давніх-давен переслідують вперто й нещадно; за всю свою історію люди не нападали так люто на жодне інше створіння, включаючи самих себе, і, сказати правду, потяг знищувати тарганів слід було б віднести до таких притаманних людині інстинктів, як розмноження, причому інстинкт таргановбивства непереборніший і виражений набагато чіткіше (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — На вулиці мінус 25, а дівки всі без шапок!? — Тарганів виморожують].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Нарыпіл (род. по́лу).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Нарыпіл (по́лу);
• н. разборные
– п. розбірни́й.
Полати – поміст (-мо́сту);
• п. (высокие
) – під (по́ду);
• п. (низкие
) – піл (по́лу).
Помост – помі́ст (-мо́сту);
• п. (нары для спанья
) – піл (по́лу);
• п. весовой
– помі́ст терезо́вий;
• п. вращающийся
– п. поворітни́й.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Піл, р. по́лу – нары.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

піл, по́лу, на полу́
пола́, -ли́; по́ли, піл

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аж, сз.
1) Такъ-что даже, ажно, даже.
Дурний, аж крутиться. Посл. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. МВ. ІІ. 10. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Шевч. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34. Аж чудно далебі мені! Гліб. 71. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51.
2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»:
Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Рудч. Ск. ІІ. 181. Аж три пари на радощах кумів назбірали. Шевч. 103.
3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла.
Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Шевч. 124. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Шевч. 61. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Мет. 41. Вип’єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Шевч. 16. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому.
4)
Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. Єв. Мр. VI. 10.
5)
Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Мнж. 175. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. ЗОЮР. І. 256. Аж ось прилітає змій. Рудч. Ск. І. 132. Аж ось настає голод. Рудч. Ск. ІІ. 35. Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161.
6)
Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав.
7)
Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села.
8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ.
Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Шевч. 218. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Мет. 21. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Рудч. Ск. II. 72. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. ЗОЮР. І. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. Шевч. 28.
9) Анъ; а между тѣмъ.
Я думав так, аж воно инакше.
10)
Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. Рудч. Ск. І.
3)
«Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж! Грин. І. 43.
Бря́знути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати.
1) Зазвенѣть, звякнуть.
Брязнули ключі од комори йдучи. Нп. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Ось і у всі дзвони брязнули. Г. Барв. 158.
2) Упасть, ударяясь о земь.
Горщик як брязне об піл. Г. Барв. 225. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. Г. Барв. 402 — 103. На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. Мнж. 22.
3) Ударить.
Брязнула невістку по зубах. НВолын. у.
Же́рдка, чаще же́ртка, -ки, ж.
1) Вѣшалка для платья въ сельскихъ хатахъ: жердь, за оба конца веревками подвѣшенная къ потолку вдоль задней стѣны надъ
полом (нарами для спанья). Жердка бываетъ и въ коморі. Вас. 192. Чуб. 382, 386. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Алв. 22. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. Г. Барв. 165.
2) Часть ткацкаго станка. МУЕ. ІІІ. 16. См.
Верстат.
3) Въ ралѣ: жердь, къ переднему концу которой прикрѣплено ярмо, а къ заднему (съ разсохой) — колода съ зубьями. Чуб. VII. 400. Ум.
Же́рдочка.
Лину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Политься, хлынуть. Як линув дощ. Черк. у. Линув на лоб йому води. Мкр. Г. 57. Горщик як брязне об піл, як линуть на мене помиї. Г. Барв. 225.
Ма́сля́нка, -ки, ж.
1) Пахтанье, творожистая сыворотка, остающаяся послѣ отдѣленія масла.
Не прийшла я до тебе по воду, іно по грубий сир і густу сметану і густу маслянку. Чуб. І. 56. Также и родъ кашицы, сваренной изъ такой сыворотки. Іде циган вечеряти... випив піл бляшанки, та як муха до патоки припав до маслянки. Рудан. І. 68.
2) Пахталка, ручная маслобойня.
3) Маслянка, посуда для масла.
На столі... тарілка з гарячими пирогами і маслянка з маслом. Левиц. І. 157.
4) Раст. a) Lilium martagon L. ЗЮЗО. І. 157. б) Lathraea squamaria L. ЗЮЗО. І. 126.
5) Жирная бѣлая мергельная глина. Вас. 182. Ум.
Масля́ночка.
Ма́тюнка, -ки, ж. = Матінка. А донечки хустки на піл, матінці до ніг. Мет.
Напі́льний, -а, -е. Въ украинской хатѣ напі́льна стіна́ та, къ которой прилегаетъ печь и піл (нары), т. е. стѣна, находящаяся налѣво отъ входа. Напі́льне вікно́. Окно, помѣщающееся въ помянутой стѣнѣ. Вас. 193. Чи ти чула, матусенько, як я в тебе була, під напільним віконечком як голубка гула. Мет. 275.
Піл, по́лу, м. Родъ наръ, помѣщающихся въ украинской хатѣ вдоль задней стѣны на всемъ пространствѣ между печью и боковой стѣной. Сим. 2. Чуб. VII. 382, 386. Ум. По́лик. Пирят. у. Поло́чок. У світлиці да на полочку ой шиє, шиє молода дівчина чорним шовком сорочку. Чуб. V. б.
Пола́, -ли́, ж.
1) Пола.
Від напасти і полу вріж, а втікай. Ном. Під полою, під правою чужу милу держить. Чуб. V. 387. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. Нп. Взяв за себе панну в самого короля з під поли. К. ЦН. 221.
2) Полотнище.
Спідниця в сім піл.
3) У кожевниковъ: каждая изъ двухъ боковыхъ частей выдѣланной кожи: средняя часть, самая толстая, назыв.
слуп, слупе́ць, а боковыя по́ли. Волч. у.
4)
мн. по́ли. У обжигателей углей: въ кучѣ дровъ, приготовленной для обжиганія, — нижняя часть, состоящая изъ болѣе длинныхъ и тонкихъ дровъ. Вас. 146.
5) Каменная плита. Вх. Зн. 51.
6) Менструація. Вх. Зн. 51.
По́лик, -ка, ж. Ум. отъ піл.
ІІ. Полови́й, -а́, -е́. Находящійся въ задней стѣнѣ хаты, вдоль которой устроенъ піл. Полове вікно. ХС. III. 56.
Поло́чок, -чку, м. Ум. отъ піл.
Прибі́й, -бо́ю, м.
1) Планка, бревнышко, прибиваемое вдоль стѣны украинской хаты на аршинъ отъ низу, — на него опираются концы досокъ, изъ которыхъ составленъ
піл (на которомъ спятъ). Сим. 2.
2) Geranium palustre. Лв. 9.
П’ядь, -ди и -ді, ж. Пядь, мѣра около четверти аршина. На три п’яді завдовшки. Грин. III. 326. Піл — на п’ядь дошка од дошки. Мир. ХРВ. 24. Прибуло дня на курячу п’ядь. Чуб. І. 245.
Рубе́ж и рубі́ж, -жа, м.
1) Нарѣзъ, вырѣзка, зарубка.
Рубежі в рублі.
2) Тупая сторона ножа и пр.
3) Край, грань.
Об піл, об рубіж головкою вдарилось. Пирят. у. Ум. Рубе́жик. У рубежики такого багато пилу понабивалося. Черниг. у.
Су́кня, -ні, ж.
1) Платье (женское). Рудч. Ск. II. 63. Грин. III. 582.
На що ж тобі, доньку, зеленії сукні! Мет. 140. Їхала дівка через бір, а на їй сукня в дев’ять піл. Нп.
2) а) Суконная юбка. Гол. Од. 82, 71. Шух. І. 132. б) =
Андарак. Чуб. VII. 429. Ум. Су́конька.
Тягеля́, -лі́в, м. мн. Родъ верхней одежды, козацкій полукафтанъ? Тягеля червонії од піл до коміра золотом гаптовані. АД. І. 252.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Нарыпіл, по́лу.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ко́йка = 1. лі́жко (висюче на кораблях). 2. піл або тапча́н (замісць ліжка). 3. та́чка.
Ло́же = 1. лі́жко (С. З.), лі́жниця, нерухоме — піл, примі́ст. — Ой уже ж Палїй меду-горілки напив ся ой уже ж він на панськеє ліжко та спатоньки положив ся. н. п. — Іди, іди, Якове, з хати, бо на печі батько та мати, а на полу батькові дїти — нїгде тебе, Якове, дїти. н. п. 2. д. Ло́говище. 3. д. Логъ 2.
Мать и ма́чеха, рос. Tussilago Tourn. T. Farfara L. = підбі́л, ма́чушник, ра́нник, царь-зїлля (укр.), підбі́ль (піл.). С. Ан.
На́ры = піл (С. З. Л.), що зверху полу — надпі́льний. — Іди, іди, Якове, з хати, бо на печі батько та мати, а на полу батькові дїти — нїгде тебе, Якове, дїти. н. п.
Пола́ти = піл, а та дошка коло печі, що на не́ї піл кладеть ся — припо́лок. — (В росийських хатах піл робить ся здебільшого в горі аж під стелею, тим то нашому слову: піл відповідає більше те, що в рос. мові: На́ры, див. це слово).
Попола́мъ = попола́м (С. Жел ), на́спіл, на́впіл, (С. Л.), па́піл, на́поли, впіл, піл-на́-піл (С. Л.). — Чуръ попола́мъ! = Цур надво́х!