Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 4 статті
Запропонувати свій переклад для «пістрявий»
Шукати «пістрявий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Испещря́ть -ся, испестри́ть, -ся – (узорами, полосами) мере́жа[и]ти, -ся, змере́жувати, -ся, помере́жа[и]ти, -ся, (о мн.) помере́жа[и]ти, -ся, позмере́жувати, -ся; (делать пегим, пятнистым) цяткува́ти, -ся, поцяткува́тися, -ся, кра́пи́ти, -ся, покра́пи́ти, -ся, крапкува́ти, -ся, покрапкува́ти, -ся чим, у що. [Широ́кі ті́ні простягли́сь і мере́жили степ (Стор.)].
-ри́ть тело кнутом – списа́ти ті́ло (м’я́со) батого́м.
-ря́ть лист бумаги знаками – спи́сувати (весь) а́ркуш папе́ру значка́ми.
-ря́ть цветами что – обкида́ти кві́тами що.
Испещрё́нный – змере́жаний, помере́жаний; цятко́ваний, (по)крапко́ваний; (пёстрый) пері́стий, пістря́вий, крапча́стий.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЕСТРЕ́ТЬ 1. пестре́ющий що рябі́є тощо, прикм. ряби́й, зозуля́стий (на взір), пі́стря́вий, (занадто) строка́тий, фраз. зарябі́лий, образ. в строка́тому у́бра́нні́, барви́сто у́браний; 2. пестря́щий що рясні́є тощо, прикм. рясни́й, фраз. зарясні́лий.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пёстрый строка́тий, пістря́вий, барви́стий, різноба́рвний

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

сила́чка, сила́чок; ч. сила́ч
1. жінка великої фізичної сили. [Нагадаємо, восени 2009-го 21-річна силачка з Маріуполя здобула «бронзу» ЧС, що відбувся в Південній Кореї. (Україна молода, 2010). Головні суперниці чинної чемпіонки Європи на світовому помості – представниці Китаю та Кореї. З ними 21-річна силачка й вестиме боротьбу. (Високий замок, 2007). Тягнирядно, крекчучи, звалив собі на плече синій французький килим з Орисею, а Залізна Дама, яка була справжньою силачкою, граючись, вхопила пістрявий іранський килим з Тимчиком. (Ірина Жиленко «Новорічна історія про двері, яких нема і про те, як корисно іноді помилитися номером», 1986). – Кароліна – силачка, – рішуче мовив Ладіслав. (Ота Шафранек «Ге, людина з Моого», пер. Дмитро Андрухів, 1970).]
2. перен. сильна духом, відважна жінка. [Не вистачає, щоб завтра колектив машзаводу, підбурений редактором, вийшов на вулиці (ото вже збурювачка спокою, ото силачка, та Марія! – ну чистий тобі сьогоднішній Вірастюк!). (Марія Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії», 2011). Вона, силачка, з дитинства і зараз, завжди мала відвагу не лише заглядати правді в очі, а й відвертатися від неї. (Олекса Ізарський «Полтава», 1974).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 168 – розм.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)