Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «п’ят*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бе́гство – тіка́ння, утіка́ння, уте́ча, уте́ки.
• -во врассыпную – ро́зтіч.
• Спасаться -вом – тіка́ти, вихо́дити вте́ком.
• Скрыться -вом – уте́ком пі́ти.
• Обратить в -во – погна́ти в ро́зтіч.
• Обратиться в -во – поверну́ти навті́ки, навтікача́, (насмешл.) накива́ти п’ята́ми.
Близ чего, предл. –
1) поблизу́, близ, бли́зько, край, ко́ло, бі́ля чо́го. [Стари́й зупини́вся близ ньо́го. Живемо́ бли́зько вас. Край віко́нця. Бі́ля то́го мі́сця];
2) (около, приблизительно) з, бли́зько.
• Близ пяти пудов – пуді́в із п’я́теро. [Бли́зько двох годи́н].
Бли́зко, бли́зенько, близё́хонько – бли́зько, поблизу́, наблизу́, збли́зька, ум. близе́нько, близе́сенько, близі́сінько; (в ироническом смысле) бли́го. [Чи й не бли́го? Бли́го – версто́в з п’ять].
Бок – бік (р. бо́ку, мн. бо́ки́), Бок-о́-бок с кем, о́бок – по́пліч ко́го-чо́го, по́біч ко́го-ч., о́бік ко́го-чо́го, по́руч ко́го-чо́го, з ким-чим. [По́пліч йо́го сіда́є. По́біч не́ї жию́ть лю́ди. По́руч істори́чного студіюва́ння украї́нського письме́нства йшов і пере́гляд пото́чної літерату́ри (Єфр.). Укр. літерату́ра мо́же йти ті́льки по́руч з наро́днім життя́м (Єфр.)].
• Бок-о́-бок – бік-у́-бік [Бік-у́-бік тру́ться].
• Расположенный о́бок – узбі́чний. [Ши́рив свої́ за́ймища що-ро́ку по узбі́чних пусти́нях (Куліш)].
• По́боку – геть на́-бік, пріч.
• Отдуваться бока́ми – плати́ти свої́ми бока́ми.
• Бока́ отбить, отвалять – бе́бехи (-хів) кому́ надсади́ти.
• Намять бока́, взять кого за бока́ – облата́ти (полата́ти) бо́ки, да́ти намина́чки.
• Сидеть бо́ком – бокува́ти. [Не боку́й, сядь пря́мо].
• Лечь на бок – збо́читися, лягти́ (покла́стися) на бік.
• Лежать на боку́ (ленясь) – ле́жні справля́ти.
• С бо́ку припёка – приши́й коби́лі хвіст, п’я́те ко́лесо до во́за.
Бри́твенный (отточенный для бритья) – бри́то́вни́й, голі́нний. [Голі́нний ніж. Оця́ коса́ голі́нна – го́дів п’ять живе́ в ме́не; вона́ са́ме до голі́ння (об обломке косы, отточенном для бритья)].
В –
1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р].
• Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва.
• В руки – до рук.
• В церковь – до це́ркви.
• Поехал в деревню – пої́хав на село́;
2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе].
• Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́).
• Обратиться в пар – взя́тися па́рою.
• Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви;
3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.).
• Во внимание принять – до ува́ги взя́ти.
• В наказание – за ка́ру.
• Вменить в вину – поста́вити за вину́.
• Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що.
• Поставить в пример – поста́вити за зразо́к.
• В память – на не́забудь;
4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б.
• В величину – завбі́льшки, убі́льшки.
• Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст.
• Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів.
• Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї.
• Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи;
5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.).
• В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти.
• В клочки – на шматки́.
• Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́.
• Во всё горло – на всі за́води и т. д.;
6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́.
• Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми.
• В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́.
• В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом.
• Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць.
• В ту пору – на ту по́ру;
7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му;
8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь;
9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.;
10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.
Верста́ – верства́. [П’ять версто́в].
Взнос (членский, в кассу и т. п.) – вкла́дка, внесе́ння до ка́си, пода́ча; (вступительный) вступне́, вписове́; (платы арендной и т. п., разделённой на известн. сроки) ра́та. [Все заплатю́, і от вам моя́ пе́рша пода́ча. За страхува́ння пла́тимо ра́ту дві́чі на рік. Вступно́го три карб., а чле́нська вкла́дка п’ять карб. на рік].
• Взнос гербовой пошлины – пода́ча гербо́вої опла́ти.
Вмеща́ть, вмести́ть –
1) вміща́ти, вмісти́ти, втуля́ти, втули́ти що у що. [Втули́в бог ду́шу, як у пень (Ном.). Повту́лював усі́ свої́ ре́чі в скри́ню].
• С трудом вмеща́ть, втискивать – убига́ти (редко), убга́ти, убира́ти, убра́ти. [Ди́ва бага́то – не вспіва́ю в го́лову вбга́ти (Проскур.). Бу́де того́ кри́ку – в ша́пку не вбере́ш];
2) быть помести́тельным для чего-л. – зміща́ти, змісти́ти, вміща́ти, вмісти́ти, поміща́ти, помісти́ти. [Каза́н зміща́є п’ять ві́дер. Се́рце змісти́ти не здола́ло всього́ (Грінч.). Моє́ се́рце не мо́же бі́льше вмісти́ти, воно́ по́вне у-щерть (Коцюб.). Коли́-б пала́ти на́ші помісти́ли все ві́йсько (Кул.)].
Выде́лывать, вы́делать –
1) виробля́ти, виро́блювати, ви́робити, уробля́ти, уроби́ти. [З де́рева виробля́ють си́лу вся́ких рече́й. Забра́ли п’ять сму́хів уро́блених і сирцю́ чима́ло].
• В-ать кожи – пра́вити, ви́правити, гарбува́ти, погарбува́ти, вичи́нювати, ви́чинити;
2) в-ать штуки, что-либо плохое, смешное – витворя́ти, витво́рювати, ко́їти, виробля́ти, фи́ґлі струга́ти. [Сино́к таке́ ба́тькові ко́їть, що ма́бу́ть і з сві́ту зжене́].
• Вы́деланный – ви́роблений, уро́блений, (о коже) ви́чинений, ви́правлений.
Выруча́ть, вы́ручить –
1) визволя́ти, ви́зволити, відзволя́ти, відзво́лити, ратува́ти, ви́ратувати, поратува́ти, вируча́ти, ви́ручити, допомогти́, відкасну́ти кого́ від чо́го. [Не хо́чете відкасну́ти від на́пасти (Мирн.)].
• Вы́ручило его что – ви́зволивсь чим. [Огірка́ми ті́льки й ви́зволивсь];
2) уторгува́ти. [Вторгува́ла, се́рденько, п’ятака́ (Шевч.). Вторго́вані гро́ші здав я в банк].
• Выруча́ться, вы́ручиться, безл. – уторжи́тися. [Карбо́ванців з п’ятьдеся́ть уторжи́лося, чи ні?].
Вы́рученный –
1) ви́зволений, ви́ручений;
2) уторго́ваний. [Усі вторго́вані гро́ші вкра́дено].
Выслу́живать, вы́служить –
1) вислу́жувати, ви́служити, вибува́ти, ви́бути. [Ви́служив (ви́був) тут п’ять ро́ків. Ви́служив собі́ пе́нсію].
• Вы́служить срок – дослужи́ти, ви́служити, ви́бути, добу́ти. [Добула́ мі́сяця і на дру́гий ста́ла];
2) заслужи́ти. [Заслужи́в хре́стика не знать за що].
Гра́дус – гра́дус, ступі́нь (р. -пеня́, м. р.). [П’ять ступені́в моро́зу].
Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?].
• Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю].
• Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)].
• Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)].
• Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!].
• Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди!
• Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа.
• Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця].
• Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом].
• Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)].
• Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть].
• Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)].
• Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти.
• Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув).
• Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)].
• Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти.
• Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го.
• Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла.
• Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́.
• Дать знать о себе – об’яви́тися.
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́.
• Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́.
• Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше).
• Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й.
• Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)].
• То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)].
• Даю́щий – дава́ч.
Дави́льня – винода́вля, виното́ка, точи́ло. [У нас п’ять десяти́н грома́дського виногра́ду і своя́ винода́вля].
Две́сти – дві́сті (р. двохсо́т), дві́ста, (зап.) два́ста.
• Две́сти пятьдесят – дві́сті п’ятдеся́ть, півтретя́ста.
Де, де́скать – мовля́в, мов. [Вихваля́ється: я, мовля́в, і п’ятьо́х таки́х як ти не бою́ся].
Деви́ца –
1) ді́вчина, (в песнях и обрядах) діви́ця [Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця] (ум. ді́вонька, ді́вця, ді́вочка, дівча́ (р. -а́ти), дівчи́нонька, дівчи́ночка), па́нна (ум. па́нночка, паня́нка); соб. діво́цтво, діво́та (ж.), дівча́та (р. -ча́т).
• Деви́ца взрослая – ді́вчина на порі́, на відда́нню.
• Жить в деви́цах – дівува́ти, діво́чити. [Це було́ ще тоді́, як ми з тобо́ю дівува́ли. Їй таки́ довге́нько довело́ся подівува́ти – два́цять і п’я́того го́ду за́між пішла́].
• Деви́ца, родившая ребенка – по́кри́тка, (на)кри́тка.
• Стать деви́цею – подіво́читися. [Баби́ наче подіво́чилися, так виспі́вують];
2) деви́ца в зелени, бот. – нече́сані панночки́.
День – день (р. дня), (ум. деньо́к, деньо́чок: ув. дни́ще), дни́на (ум. дни́нка, дни́нонька; почти без мн. ч.). [Не все деньо́к, бува́є і дни́ще. Їв разі́в із п’ять на дни́ну. У субо́ту на годи́нку, у неді́лю на всю дни́нку. Дни́нонька пого́жа (Крим.)].
• Присутственный, неприсутственный день – урядо́ва, неурядо́ва дни́на.
• Белый день – бі́лий день, (реже) стари́й день. [Співа́ють, а надво́рі вже стари́й день (Свидн.)].
• День наступает – дні́є.
• День-денской – увесьде́нечки, день-де́нечки, день-де́нно, уве́сь день, цілі́сінький день.
• Днём – уде́нь.
• В тот день – того́ дня.
• На тех днях – ти́ми дня́ми. [Ста́лося ти́ми дня́ми].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На следующий день – навза́втра, дру́гого дня. [Навза́втра, як розви́дніло, пішо́в до мо́ря].
• Третьего дня – позавчо́ра, завчо́ра, передучо́ра.
• В один из дней – одно́го дня. [Сиді́в я, одно́го лі́тнього дня, в свої́й кімна́тці (Крим.)].
• В день, в течение дня – де́нно, за день. [Яка́ я́ма дава́ла дві, а яка й по п’ять бо́чок де́нно (Франко)].
• В продолжение целого дня – че́рез цілі́сінький день, про́тягом ці́лої дни́ни. [Окро́ме сухо́го хлі́ба через цілі́сінький день нічо́го не поба́чить (Квітка)].
• День идёт за днём – день по дню мина́є.
• В течение одного и того же дня – тіє́ї са́мої дни́ни, оби́день, обиде́нкою, обі́ддень. [Я обиде́нкою спра́влюсь: ура́нці пої́ду, а на ніч і додо́му. Як обі́ддень хо́четься із’ї́здить у Борзну́, дак устаю́ удо́світа. Мені́ тра́пилося ба́чити, як оби́день хова́ли дочку́ й ма́тку].
• Сделанный в один день – обиде́нний. [Щоб злови́ти ві́дьму, тре́ба зроби́ти обиде́нну бо́рону].
• Продолжающийся целый день – цілоде́нний.
• Несколько дней – скі́лькись день.
• На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п.) – кількаде́нний.
• В течение первых дней – у пе́рших днях.
• Изо-дня-в-день – день крізь день, день-у-де́нь, день при дне́ві.
• Со дня на́ день – день одо́ дня, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу).
• День за днём – день по-за день, день за день. [День по-за день – так і пропа́ла спра́ва].
• Каждый день – що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь.
• С каждым днём – з ко́жною дни́ною, від дня до дня. [А тимча́сом від дня до дня Соломо́н мудри́вся (Рудан.)].
• Каждые два, каждые три дня – що-два дні, що-три дні.
• Спустя два-три дня – за два дні, за три дні, по двох, по трьох днях.
• По сей день – по сю́ю дни́ну, пони́ні, аж до́сі, дотепе́р.
• Проводить, провести день – днюва́ти, переднюва́ти, день з(о)днюва́ти.
• Рабочий день – робо́чий день.
• Четверть рабочего дня – опру́г. [З ра́нку до сні́дання – опру́г, до обі́д – дру́гий, до по́лудня – тре́тій, до ве́чора – четве́ртий].
• Чорный день – чо́рний день, скрутни́й (суту́жний) час. [Про гро́ші про чо́рний день вона́ ніко́ли не дба́ла (Мирн.)].
• Красные дни – я́сні (га́рні) дні, (только перен.) розко́ші.
• День без росы – сухове́нь (р. -вня́).
• Добрый день (приветствие) – добри́день. [На добри́день вам!].
• Желать доброго дня – на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися.
Десть – деста́, лі́бра. [Купи́в папе́ру п’ять лібр].
Додава́ть, дода́ть – додава́ти, дода́ти, добавля́ти, доба́вити. [Кра́мар не дода́в мені́ п’ятака́. Та не відбавля́йте: ще доба́вити тре́ба, а ви відбавля́єте].
Дожива́ние – дожива́ння, сов. дожиття́.
• -ние до срока – добува́ння, добува́нка. [Два́цять літ служи́в – проклина́в, а ця п’ятилі́тня добува́нка – так гі́рша од пе́кла здає́ться].
До́ля –
1) ча́стка (ум. ча́сточка), па́йка, (реже) пай (ум. пайо́к, пайо́чок), (гал.) у́діл (р. -лу); (при дележе) – діл (р. ді́лу), ділени́ця. [І деся́тої ча́стки тих книжо́к не прочита́в. Домі́шується вже й до́бра па́йка наро́дньої мо́ви (Єфр.). В діл Матві́єві пішла́ па́сіка].
• Третья до́ля – трети́на.
• Пятая до́ля – п’яти́на.
• Десятая до́ля – десяти́на.
• Известная до́ля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – ді́[е́]жма.
• До́ля зерна за помол – ро́змір, ви́мір.
• Принимать в до́лю – прийма́ти до спі́лки.
• Вступать в до́лю – пристава́ти до спі́лки.
• Делить на до́ли – паюва́ти.
• Прийтись, пасть на до́лю – припа́сти, упа́сти кому́, припада́ти (припа́сти) на па́йку. [Як діли́лися ба́тьківщиною, мені́ припа́в оце́й-о садо́к. Поділи́ли те бо́рошно, і впа́ло нам по два пу́ди];
2) (судьба) – до́ля, тала́н (ум. до́ленька, талано́чок). [Шука́ коза́к свою́ до́лю, а до́лі нема́є (Шевч.). До́бре, ма́мо, що ти зара́ні спать ля́гла, а то-б і бо́га прокляла́ за мій тала́н (Шевч.)].
• Горькая, злая, несчастная доля – лиха́ (неща́сна) годи́на, щерба́та до́ля.
• Роковая до́ля – фата́льна (заги́бельна) до́ля, судьбина́. [Таке́ вже йому́ суди́лося, така́ йому́ судьбина́ (Звин.)].
• Иметь чью долю – ма́ти чию до́лю, (итти стезею) – топта́ти сте́жку чию́. [Вона́ вже зна́ла, яка́ до́ля чига́ла на її́ дити́ну: доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• Выпасть на долю – суди́тися, присуди́тися кому́, спітка́ла кого́. [Суди́лося мені́ оту́т заги́нути. Чужі́ дівки́, та ра́но вста́ли, по щасли́вій до́лі взя́ли, я, молода́, опізни́лася, гірка́ до́ля присуди́лася. Украї́нство в Росі́ї спітка́ли репре́сії].
Доса́живать, досади́ть, досажа́ть – доса́джувати, досади́ти, досадови́ти (о мног.) подоса́джувати. [Тре́ба ще п’ять я́блінок досадови́ти].
• Доса́женный – доса́джений, досадо́влений.
Дра́ла – хо́да, хо́ду, дра́чки, навте́ки, навтікача́.
• Дать дра́ла – п’ята́ми накива́ти, дра́чки да́ти, дремену́ти, пода́тися навте́ки, (реже) дерону́ти. [Сви́ту наки́нув та хо́да]. См. ещё Наутё́к.
Едо́к – їде́ць (р. їдця́), їда́к [У ме́не п’я́теро їдакі́в], (шутл.) їду́ха (общ. р.).
Жа́бник, бот., Caltha palustris – жабни́к; Ranunculus arvensis (курослеп) – ку́ряча сліпота́; R. Cassubicus (козелец) – козе́лець (р. -льця). Filago arvensis (пятипалочник) – п’ятерни́к, (сомнит.) горля́нка, грудна́ тра́вка, поли́нчик.
Жабо́вник, бот., Potentilla argentea L. – черве́ць (р. -вця), черви́чник, дерев’я́нка, жо́вря, нагідни́к; Pot. reptans – мо́хна, п’ятерни́к.
За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1)
а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)].
• Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го.
• Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го.
• Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го;
б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)].
• Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл);
в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти];
г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе].
• За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися];
2)
а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны].
• За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)];
б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)].
• Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́.
• Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким.
• Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим.
• Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком.
• Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду].
• Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу).
• Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе.
• Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не;
3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)].
• За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем.
• За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком.
• Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок.
• За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста.
• За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців.
• Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)].
• Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик].
• За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться).
• За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)].
• Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́.
• Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не.
• Будет за мной – бу́де за мно́ю.
• За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця].
• За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го.
• За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во!
Забо́р –
1) (вообще ограда) горо́жа, огоро́жа (-жі), (торжеств.) огра́да; см. Огра́да, Пле́тень. [Огоро́жа круго́м нова́, висо́ка, хазя́йська (Н.-Лев.). Золоти́й сад і золото́ю огра́дою огоро́джений (Рудч.)]; (досчатый) б[п]арка́н (-на), діло́вання; (из вертикально поставленных кольев) частокі́л (-ко́лу), (из горизонтальных жердей) ворі́ння, вір’я́; (решётчатый) штахе́та (и мн. штахе́ти), штахе́тник; (из камня, кирпича) мур (-ру).
• Часть -ра между двумя столбами – пла[е]ни́ця.
• Обнести -ром – поста́вити огоро́жу, об[п]арка́нити що, заділува́ти, обмурува́ти що. Каменный -бо́р (в реке), см. Гряда́ 2;
2) (товаров, денег) забі́р, набі́р (-бо́ру). [Мого́ забо́ру (набо́ру) в крамни́ці вже карбо́ванців на п’я́теро (Звин.)].
Задира́ть, задра́ть –
1) задира́ти и де́рти (вго́ру), заде́рти и задра́ти, заду́блювати, задуби́ти, (о мн.) позадира́ти, позаду́блювати.
• -ра́ть голову, хвост, ноги – задира́ти (заде́рти) го́лову, хвоста́, но́ги, закопи́лювати (закопи́лити) хвоста́, заду́блювати (задуби́ти) хвоста́. [Біжи́ть кінь, хвоста́ задуби́вши].
• -ра́ть нос (голову) – ки́рпу гну́ти, гу́бу копи́лити проти ко́го, пиндю́читися, ви́соко не́стися.
• -дра́в ноги – заде́рши но́ги.
• Я тебе как дам, так и ноги -рё́шь – як стусону́ тебе́, то й п’ята́ми вкри́єшся (но́ги задере́ш);
2) (затрагивать) задира́ти, заде́рти, зачіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти кого́, заво́дитися, заве́сти́ся з ким, чіпля́тися до ко́го, нала́зити на ко́го.
• Он всех -ра́ет – він ко́жного зачіпа́є, він з ко́жним заво́диться, до ко́жного чіпля́ється, на ко́жного нала́зить;
3) роздира́ти, розде́рти.
• -дра́ть за живое – дійня́ти (допекти́) до живо́го, до се́рця, до печіно́к.
• Волк козу -дра́л – вовк козу́ розірва́в.
• За́дранный – за́драний, заде́ртий, заду́блений.
Задолжа́ть –
1) заборгува́ти, завини́ти кому́; завинува́тіти.
• Я -жа́л ему пять рублей – я завини́в йому́ п’ять карбо́ванців;
2) -жать, задолжи́ть у кого – позича́ти(ся), пози́чити(ся) в ко́го.
Задува́ть, заду́ть –
1) (веять) задува́ти, заду́ти, завіва́ти, заві́яти, повіва́ти, пові́яти, подиха́ти, подихну́ти.
• -дул холодный ветер – заду́в (пові́яв, подихну́в) холо́дний ві́тер.
• Сюда -ва́ет (безл.) – сюди́ підвіва́є, сюди́ тя́гне ві́тром;
2) (тушить) задува́ти и задима́ти; сов. заду́ти, задму́хувати, задмухну́ти, гаси́ти, загаси́ти.
• Ветром -ду́ло свечу – ві́тром загаси́ло (заду́ло) сві́чку;
3) (заносить) завіва́ти и заві́ювати, заві́яти.
• Снегом -дуло дорогу – сні́гом доро́гу заві́яло.
• -вать во все лопатки – гна́ти (бі́гти) що-ду́ху, на всі за́ставки, п’я́ти намасти́вши;
4) (домну) задува́ти, заду́ти що.
• Заду́тый – заду́тий.
• -ться – задува́тися, бу́ти заду́тим. [Заду́то дру́гу до́мну Кузне́цького заво́ду (Вісті 1932)].
Заё́м – по́зи́ка, по́зичка.
• -ё́м по векселю – векселе́ва по́зичка.
• Государственный пятипроцентный -ё́м – держа́вна п’ятипроценто́ва по́зи́ка.
• Давать (дать) в -ё́м кому что – дава́ти (да́ти) в по́зи́ку (в по́зичку) кому́ що, позича́ти (пози́чити), (зап.) визича́ти (ви́зичити) кому́ що.
• Брать (взять) в -ё́м у кого что – бра́ти (взя́ти) в пози́ку (в по́зичку) у ко́го що, позича́ти (пози́чити), зазича́ти (зази́чити) у ко́го що, позича́тися, пози́читися у ко́го.
• Исполнение по -му – викона́ння по́зички.
• Набирание в -ё́м – позича́ння, оконч. пози́чення. [А мені́ тепе́р тре́ба плати́ти за його́ позича́ння?]. См. Взаё́м, Взаймы́.
Зажина́ть, зажа́ть (начинать жатву, зарабатывать жатвой) – зажина́ти, зажа́ти. [Зажина́ти найкра́ще в п’я́тницю або в вівто́рок (Звин.). Зажа́ла торі́к чоти́ри карбо́ванці. Зажнемо́ яко́го снопа́ (Г. Барв.)].
• Зажа́тый – зажа́тий. [Ячмі́нь у нас не з своє́ї ни́ви, а зажа́тий, у ку́ма зажина́ли].
• -ться – зажина́тися, зажа́тися.
II. Зака́тывать, закати́ть –
1) зака́[о́]чувати, закоти́ти. [Закоти́ла клубо́к аж під піч];
2) уко́чувати, укоти́ти; (только экипаж) зато́чувати, заточи́ти, (о мн.) позато́чувати. [Укоти́ли бари́ло в льох. Ой, де-ж твої́, Нечає́нку, ко́ванії во́зи? Під місте́чком Бересте́чком зато́чені в ло́зи (Дума). Вози́ у возі́вню позато́чував];
3) -ть глаза под лоб – заво́дити, заве́сти́ (закоти́ти) о́чі вго́ру (під ло́ба), пуска́ти, пусти́ти о́чі під ло́ба. [Завела́ о́чі вго́ру і вхопи́лася за лі́вий бік – ті́льки не кри́кне (М. Вовч.). Співа́ючи пуска́в о́чі під ло́ба];
4) (розог, плетей) си́пати, уси́пати кому́. [Уси́пано йому́ два́дцять і п’ять].
• Зака́ченный – зако́чений; уко́чений, зато́чений.
Закла́д –
1) заста́ва, застано́ва; (только о действии) заставля́ння; срвн. Зало́г.
• -кла́д процентных бумаг – заставля́ння відсотко́вих папе́рів.
• Отдавать в -кла́д – заставля́ти, заста́вити що, застановля́ти, застанови́ти, дава́ти, да́ти в настано́ву що.
• Отданный в -кла́д – заста́влений, застано́влений.
• Вещь, находящаяся в -де – заставщи́на. [Заробля́ю, щоб заставщи́ну свою́ ви́купити в кра́маря: кора́лі з дукача́ми йому́ заста́вила];
2) (пари) закла́д (-ду).
• Биться, побиться об -кла́д – би́тися (вда́рити, поби́тися) навзакла́д, у закла́д, (реже) об закла́д, заклада́тися, закла́стися, заложи́тися.
• Ставить в -кла́д при споре – заклада́ти. [П’ять карбо́ванців заклада́ю, що перепливу́ рі́чку туди́ й наза́д].
Закрыва́ться, закры́ться –
1) (закрывать себя чем) закрива́тися, закри́тися, затуля́тися (зату́люватися), затули́тися, (ставя что перед собой) заставля́тися, заста́витися; (платком и т. п.) запина́тися, запну́тися и зап’я́сти́ся; (об отверстии) затуля́тися (зату́люватися), затули́тися, затика́тися, заткну́тися, (о мн.) позакрива́тися, позатуля́тися, позатика́тися и т. д. [Стої́ть ді́вка з молодце́м, закри́лася рукавце́м (Чуб. V). Ді́вчина, затули́вшись рука́ми, рида́є (М. Вовч.). Попроси́ла в ме́не мій вуа́ль, зап’яла́ся ним… (Л. Укр.)];
2) (затворяться) зачиня́тися, зачини́тися, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися, (о мн.) позачиня́тися, позатуля́тися; (о глазах) заплю́щуватися, заплю́щитися, сплю́щуватися, сплю́щитися; (смежаться) склепа́тися, склепи́тися; (об устах) (сов.) заці́питися, скл[р]епи́тися. [На мить одчини́вся тайни́к, щось пропусти́в і зачини́вся зно́ву (Коцюб.). Сплю́щуються о́чі мені́ (Тесл.)].
• Парадные (двери) -ва́ются в двенадцать часов ночи – пара́дні две́рі зачиня́ють о двана́цятій годи́ні но́чи.
• Крышка плохо -ется – кри́шка, (у сундука) ві́ко нещі́льно пристає́.
• Глаза -лись (смежились) навеки – склепи́лися наві́ки о́чі;
3) (о книге, зонтике) згорта́тися, згорну́тися;
4) (наглухо закрываться в помещении) заку́туватися, заку́татися, затушко́вуватися, затушкува́тися де, в чо́му. [Та ну-бо, відчині́ть! Чого́ заку́талися в бі́лий де́нь? (М. Левиц.)]; (о ране: затянуться) (безлично) затяга́ти, затягну́ти, (о мн.) позатяга́ти. [За ти́ждень чи за півтора́ ра́ни в хво́рого позатяга́ло (Грінч.)];
5) (кончаться, прекращаться) зачиня́тися, зачини́тися, припиня́тися, припини́тися, закрива́тися, закри́тися, (об учреждении) припиня́ти, припини́ти свою́ дія́льність. [Ку́рси ті́ї зачиня́ються в-осени́ (Крим.). Журна́л припини́вся на пе́ршій кни́жці].
• Магазины -ва́ются в пять часов – крамни́ці зачиня́ють о п’я́тій годи́ні.
• Частные лавки -лись – прива́тні крамни́ці позачиня́лись.
• Заседание -лось поздно – засі́дання (с)кінчи́лось пі́зно.
Зама́хивать, замаха́ть, замахну́ть –
1) (начать махать) замаха́ти; (учащённо) затрі́пати. [Пи́сар замаха́в рука́ми (М. Вовч.). Затрі́пала мале́нькими ру́чками (Н.-Лев.)].
• -хать руками – замаха́ти, замота́ти рука́ми.
• -хать крыльями – замаха́ти, затрі́пати кри́льми.
• -ха́ть ногами – замаха́ти, закива́ти нога́ми, п’я́тками.
• -ха́ть хвостом – замаха́ти, замоло́ти, закрути́ти, заверті́ти хвосто́м.
• -ть глазком – закида́ти, заки́нути о́ком на ко́го, накида́ти, наки́нути о́ком куди́, на ко́го;
2) что, чем (с угрозой для удара) – зама́хувати, замахну́ти, заміря́ти, замі́рити, (провинц.) замірну́ти на ко́го чим.
Зана́живать, занози́ть – заска́лювати, ска́ли́ти, заска́ли́ти, заска́блювати, заска́би́ти що, заганя́ти, загна́ти ска́лку (ска́бку, де́рево, ко́льку, шпи́чку) куди́. [Заска́бив п’яту́, як бі́гав по дошка́х. Но́ги собі́ ска́лить, а чо́боти на ки́ю но́сить (Номис.)].
• Зано́женный – заска́лений, заска́блений.
За́нятый –
1) (о человеке) заклопо́таний, (отвлекшийся) заба́влений, (сущ.) працівни́к. [Він жив, заклопо́таний вла́сною ду́мкою (Коцюб.) Влади́ка, заба́влений розмо́вою з кня́зем-воєво́дою, не вверну́в ува́ги на його́ ущи́пливість (Ор. Левиц.)].
• Этой работой -то пять человек – на цій робо́ті стоя́ть п’я́теро лю́ду.
• Люди -тые на военном производстве – працівники́ в військо́вому виробни́цтві (що стоя́ть на військо́вому виробни́цтві).
• -тые сельским хозяйством – працівники́ в сільсько́му господа́рстві (що стоя́ть на сі́льському господа́рстві).
• Быть -няту работой в хозяйстве – працюва́ти в господа́рстві, по́ратися коло хазя́йства (на господа́рстві).
• Все одним -няты – всі про одно́ ду́мають; всі про одно́ клопо́чуться (дба́ють).
• -тый (о помещении и т. п.) – заме́шканий, залю́днений, засе́лений.
• Быть не -тому – (о земле, помещении) гуля́ти, вакува́ти, галюва́ти. [Чого́ в те́бе горо́д галю́є, – хіба́ нема́ чого́ посади́ти?].
• -тый чем (предмет) – запоро́жнений чим, непоро́жній, в робо́ті. [Мішо́к запоро́жнений жи́том. Ви́сип у ми́ску. – Не мо́жна: не поро́жня. А де дру́га ми́ска? – Так само в робо́ті (Звин.). У ме́не ру́ки непоро́жні – не мо́жу бі́льше взя́ти];
2) см. под I, I. Занима́ть.
Запла́чивать, заплата́ть и заплати́ть – лата́ти, зала́тувати, залата́ти, ви́латати, полата́ти, позала́тувати що. [Так розбагаті́ла: по́ли деру́ ти спи́ну лата́ю (Номис). Доку́чила мені́ оця́ латани́на: що день бо́жий латки́ лата́ю (Богодух.). Кожу́ха ви́латать (Основа 1862). У не́ї були́ проде́рті лі́кті, либо́нь ні́коли бу́ло й залата́ти (Л. Укр.)].
• -та́ть кому одежду – облата́ти (о мн.) пообла́тувати кого́. [Та їх тре́ба обши́ть, тре́ба й облата́ть (Милорад.). П’я́теро діте́й та все хло́пці, усе́ на їх так і гори́ть. Тре́ба-ж їх пообла́тувати (Богодух.)].
• Запла́танный и Запла́ченный – ла́таний, зала́таний, пола́таний, (о мн.) позала́тувані, понала́тувані. [Лу́чче своє́ ла́тане, ніж чуже́ ха́пане (Номис). Хло́пець у свити́ні пола́таній (Шевч.). Колі́на понала́тувані, чо́боти сто́птані (Тесл.)].
• -ться – лата́тися, зала́туватися, залата́тися, полата́тися, (о мн.) позала́туватися.
Заплю́снье, анат. – п’ята́, п’я́тка.
Запя́тнывание, Запятна́ние – плямува́ння, каля́ння; таврува́ння, зазна́чування, (гал.) п’ятнува́ння, сов. запля́млення, заплямува́ння; зап’ятнува́ння, зазна́чення; (в игре: в пятнашки) ква́цання, заква́цання, квач. [Дава́й ще гуля́ти, бо я з кваче́м не піду́ додо́му (Звин.)].
Запя́тнывать, -ся, запятна́ть, -ся –
1) (замарать, -ся пятнами) плями́ти, -ся, за[по]плями́ти, -ся, обплями́ти, -ся, уплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, за[по]плямува́ти, -ся, сплямува́ти, -ся, (о мног.) позаплямо́вувати, -ся, позапля́млювати, -ся; (чем-л. жидким) заля́пувати, -ся, заля́пати, -ся, позаля́пувати (кого́, що чим), -ся;
2) (класть клеймо) таврува́ти, -ся, затаврува́ти, клейни́ти, -ся, заклейни́ти кого́, що, (гал.) п’ятнува́ти, -ся, зап’ятнува́ти, (отмечать) за[по]знача́ти, -ся, за[по]значи́ти;
3) (клеймить, позорить, -ся) плями́ти, -ся, запля́млювати, -ся, заплями́ти, -ся, сплями́ти, -ся, поплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, заплямува́ти, -ся, сплямува́ти (кого́, що чим), -ся, каля́ти, -ся, закаля́ти, -ся, скаля́ти (кого́, що чим), -ся; срвн. Позо́рить, Клейми́ть 2, Черни́ть. [Тяжки́м гріхо́м я заплями́ла мо́лодість свою́ (Грінч.). Сплями́ла себе́ таки́м злочи́нством (Грінч.). Заплямува́в на ста́рість своє́ ім’я́ за яки́хось там двана́дцять карбо́ванців (Васильч.). Ви оби́два не́ю (кро́в’ю) сплямува́лись (Куліш). Ніко́ли він себе́ непра́вдою не закаля́в (Єфр.). Хто не хо́че скаля́ти золото́ї сла́ви своє́ї, той га́йда з на́ми за поро́ги (Куліш)];
4) (в играх: в пятнашки) квача́ дава́ти, да́ти кому́, квачи́ти, поквачи́ти, ква́цати, заква́цати, киця́ти, покиця́ти кого́. [Я його́ не впійма́в, але покиця́в (Звин.)].
• Запя́тнанный – заплямо́ваний, запля́млений, сплямо́ваний, поплямо́ваний, попля́млений, обплямо́ваний, зака́ляний, затавро́ваний, за[по]зна́чений, (в игре) поква́чений, поква́цаний, поки́цяний, з кваче́м. [Ге́рман, весь запля́млений кро́в’ю… (Франко). Оце́-ж її́ збезче́щено, сплямо́вано (Куліш). У дороги́х сплямо́ваних кро́в’ю жупа́нах (Куліш)].
Звезда́ –
1) зоря́ (р. мн. зір), зі́рка, зірни́ця, (архаич. и зап.) звізда́.
• -зда́ вечерняя – вечі́рня (вечеро́ва) зоря́, вечі́рня зірни́ця, вече́[і́]рниця, вечі́рка.
• Восходящая -зда́ – (бытов.) зі́рка на схо́ді; (астроном.) східна́ зі́рка, (переносно) нова́ зі́рка.
• Заходящая -зда́ – зі́рка навза́ході, (астрон.) західна́ зі́рка, (переносно) збля́кла (прига́сла) зі́рка.
• Угасающая -зда́ – прига́сла зі́рка.
• Потухшая -зда́ – зга́сла зі́рка.
• Переменная -зда́ – мінли́ва зі́рка.
• Двойная -зда́ – двої́ста зі́рка.
• -зда́ падающая (падучая) – паду́ча зі́рка, летю́ча зі́рка.
• -зда́ первой величины – першоря́дна зі́рка.
• -зда́ путеводная – провідна́ зоря́ (зі́рка, зірни́ця).
• Утренняя -зда́ – світова́ зоря́ (зірни́ця), досвітня зоря́.
• Северная -зда́ – півні́чна зоря́ (зірни́ця), опівні́чна зірни́ця (Хот.).
• -зда́ с хвостом (комета) – хвоста́та зі́рка; віха́, мітла́.
• Смотреть на -зды́ – диви́тися, загляда́тися на зо́рі, зорюва́ти.
• -зды с неба хватать – зо́рі з не́ба збива́ти (стяга́ти) (Приказка); бо́га за бо́роду (за но́ги) ло́вити (Приказка).
• Верить в свою -зду́ (счастливую судьбу) – ві́рити в свою́ щасли́ву зі́рку, поклада́тися на до́лю.
• Пятиконечная -зда́ – п’ятику́тня, п’ятирі́жна зі́рка.
• -зды сыплются (от удара) – свічки́ стоя́ть в оча́х.
• Сиять, засиять -до́й – зорі́ти, зазорі́ти. [Зо́ре моя́, де це ти зорі́ла? (Шевч.). Ти воскре́снеш, зазорі́єш (Тичина)].
• Морская -зда, зоол. Asterias – морська́ зі́рка;
2) (орден) звізда́, зі́рка, відзна́ка;
3) морская -да́ – звізду́нка.
Звено́ –
1) (цепи) ла́нка, кільце́, колісце́, жучо́к (-чка́). [Біда́ за біду́ чіпля́ється, як у ланцюзі́ кільце́ за кільце́ (Номис). Пу́то на п’ять жучкі́в (Конотіп.)];
2) (перен.) ла́вка; кільце́.
• -но́, воен., спорт. – ла́нка;
3) (часть изгороди) пла[е]ни́ця, (гал.) пря́сло;
4) (кусок рыбы) звіно́к (-нка́), кружа́льце. [А сам пішо́в до ку́моньки звіно́к ри́би ї́сти (АД.)].
Золото́й, прил. – золоти́й, (ум.-ласк.) золоте́нький, золоте́сенький; совершенно -то́й – золоті́сінький. [Золоти́й пе́рстень. Про́мінь золоти́й (Філян.). Над Ки́ївом золоти́й го́мін, і голуби́ і со́нце (Тичина). Моя ма́тінко, моя́ золоті́сінька (Мил.)].
• -тых дел мастер, см. Золота́рь 1.
• -тая валюта – золота́ валю́та.
• -ты́е прииски – золоті́ копа́льні (ко́пні), золотокопа́льні (-лень), золотоко́пні (-пень).
• -та́я шейка – золота́ ши́йка, золотоши́йка.
• С -ты́ми перьями – золотопе́рий; с -ты́ми (золотистыми) полями – золотопо́лий; с -тыми волнами – золотохви́лій; с -то́й корой – золотоко́рий и т. д. Это человек -то́й – це люди́на – зо́лото.
• -той ребёнок (перен.) – золота́ дити́на. [Що за золота́ в вас дити́на! (Н.-Лев.)].
• Зачем терять -то́е время? – на́що марнува́ти (га́яти) золоти́й час?
• Обещать -ты́е горы – обіця́ти золоті́ го́ри кому́.
• -тая рота, иноск. (золоторотцы, босячьё) – босо́та, босячня́, золота́рська кома́нда.
• -та́я середина –
а) золота́ сере́дина. [Гора́цієва про́повідь про золоту́ сере́дину (Крим.)];
б) (посредственность) золота́ посере́дність, пересі́чність, люди́на з того зо́лота, що п’ятаки́ ро́блять.
• -то́й мешок (иноск.) – золота́ то́рба.
• -ты́е руки (иноск.) – золоті́ ру́ки, ру́чки.
• -ты́е яйца – золоті́ я́йця.
• -то́й век – золота́ доба́.
• -ты́е годы, -та́я юность – золоті́ (кра́сні) ро́ки, кра́сна мо́лодість.
• -та́я молодежь – золота́ (бага́та) мо́лодь.
• -то́й телец – золоти́й і́дол (куми́р).
• -то́й молоток и железные двери (запоры) отпирает – золоти́й клю́чик до ко́жних двере́й прида́сться (Приказка); или Золоти́й обушо́к скрізь две́рі відчи́не (Номис).
• -то́й мост строить (иноск.) – перекида́ти кому́ золоти́й місто́к, роби́ти золоти́й місто́к (до во́рога) (Номис).
Из и Изо, предл. с род. пад. –
1) (на вопросы:
а) откуда;
б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чо́го. [Ви́йшов з води́ (Єв.). А тим ча́сом із дібро́ви коза́к виїжджа́є (Шевч.). Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис)].
• Смотреть из окна – диви́тися, вигляда́ти з вікна́.
• Из какого он звания – з яко́го він ста́ну, з ко́го він, з яки́х він.
• Её вырвали из его рук – її́ ви́рвали (ви́дерли) з його́ рук или йому́ з рук.
• У него и́з носу кровь идёт – у йо́го (йому́) з но́са кров іде́.
• Вычитать из жалованья – виверта́ти з платні́.
• Черпать воду из источника – черпа́ти во́ду з джерела́.
• Цитата из Шевченка – цита́та з Шевче́нка.
• Выйти из себя – знесамови́тіти, знетя́митися.
• Из года в год – від ро́ку до ро́ку.
• Из рода в род – від ро́ду до ро́ду.
• Из конца в конец – від кра́ю до кра́ю.
• Так что ж из этого? – то що ж (і)з то́го?
• Что из того, что… – що з то́го, що…; що по то́му, що… [Що-ж по то́му, що коха́ю, коли́ в не́ї не бува́ю (Грін. III)].
• Он хорошо отвечал из географии – він до́бре відка́зував з геогра́фії.
• Изо всех сил – з усіє́ї си́ли (снаги́), що-си́ли, що було́ си́ли (снаги́), чим дуж, як ті́льки мо́га.
• Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) – з вас (з них, з усі́х), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи́) вас (їх, усі́х). [Хто з вас не грі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Єв.). Хто з-поміж нас городя́н тепе́р не нерво́вий? (Крим.). З-межи́ всіх найкра́ща (Свидн.)].
• Большая часть из них, из среды их – (най)бі́льша части́на, бі́льшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх.
• Из средины, из среды чего – з середи́ни чого́, (і)з-серед, (і)з-посеред чо́го. [Озва́всь до нас із-посере́д чужини́ знако́мий го́лос (Куліш)].
• Посуда из чистого золота, серебра – по́суд із чи́стого (щи́рого) зо́лота, срі́бла.
• Дом построенный из брёвен, из кирпича – буди́нок збудо́ваний з де́рева, з[ви́]муро́ваний з це́гли.
• Обед из пяти блюд – обід на п’ять страв.
• Эскадра из семи кораблей – еска́дра на сім кораблі́в;
2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чо́го.
• Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения – із стра́ху́, з бо́ясти, з нена́висти, з почуття́ самоохоро́ни.
• Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам – з ми́лости, з жалю́, із співчуття́ до нас.
• Из своекорыстных побуждений – з своєкористо́вних моти́вів.
Изба́ло́ванный – розпе́щений, розпу́щений, розпона́джений; ма́заний, пе́щений, розпу́сний, запа́ньканий, зала́сканий, жиро́ваний; срвн. Бало́ванный. [Я коли́сь за ба́тькового живота́ був розпе́щений і не знав кінця́ при́мхам і забага́нкам (Крим.). Воно́ вже ви́росло до п’яти́ год таке́ розпу́сне: що ба́чить, того́ і про́сить (Звин.). Ма́зана дити́на леда́ча (Г. Барв.). Се які́сь пе́щені паненя́та (Куліш). Воно́ паненя́, ду́же зала́скане, через те й до нау́ки неохо́че (Харк.)].
Изводи́ться, извести́сь –
1) (приходить в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, (о мн.) поперево́дитися позво́дитися, ни́щитися, пони́щитися, (гал.) піти́ ні́воротом. [Господа́рство звело́ся ні на що; вся худо́ба поперево́дилася (Харківщ.). На цій робо́ті оде́жа ни́щиться, а на нову́ не заро́биш (Остерщ.). Па́сіка по сме́рті небі́жчика Ле́ся не пішла́ ні́воротом (Франко)];
2) (худеть, истощаться) зво́дитися, зве́сти́ся, марні́ти, змарні́ти, помарні́ти, заневірні́ти (Харківщ.). [Од безсо́ння звела́сь: п’я́ту ніч не спимо́, не га́симо сві́тла (Коцюб.). Усі́ помарні́ли за цей тяжки́й час (Київ). Так молоди́ця заневірні́ла, на́че з домови́ни вста́ла (Сл. Гр.)].
Изде́рживать, издержа́ть – витрача́ти, ви́тратити (о мног. повитра́чувати, повитрача́ти, потра́тити), протра́чувати, протра́тити, (диал.) стеря́ти, потеря́ти, (шутл.: протранжирить) протрясти́; срвн. Истра́чивать, Расхо́довать. [Він витрача́є по сто карбо́ванців на мі́сяць (Київ). Мене́ аж огне́м печу́ть ті́ї гро́ші, що ви на ме́не ви́тратили (Крим.). Які́ заро́блені гро́ші були́, – усі́ вже потра́чено (Грінч.). І гро́ші протра́тив, і не купи́в чого́ тре́ба (Харківщ.). На цей по́зов він бага́то гро́шей протря́с (Сл. Гр.). Бага́то я стеря́ла на база́рі, – накупи́ла вся́чини (Новом. п.). Всі гро́ші, що ви дали́, я вже потеря́ла, ті́льки п’ять копі́йок зоста́лося (Звин.)].
• -ть на еду – проїда́ти, прої́сти, (на выпивку) пропива́ти, пропи́ти.
• -ть без остатка что – ви́тратитися з чо́го. [Іде́ чума́к шістьма́ па́рами та й ви́тратився з гроше́й, що й на хліб нема́ (Мнж.)].
• -жа́ть продовольствие – ви́харчувати харчі́. [Що у нас було́ – хліб, са́ло, тара́ня – усе́ за ти́ждень ви́харчували (Павл. п.)].
• Изде́рживаемый – витра́чуваний, тра́чений.
• Изде́ржанный – ви́трачений, потра́чений, протра́чений; (на еду) прої́д(ж)ений, прохарчо́ваний; (на выпивку) пропи́тий.
Изжа́лить (о насек., растениях) – пожали́ти. [Якби́ на кропи́ву не моро́з, то вона́-б усі́х люде́й пожали́ла (Номис). Як пішла́ я у кропи́ву спа́ти, пожали́ла собі́ литки́ й п’я́ти (Пісня)].
• Изжа́ленный – пожа́лений.
• -ться – пожали́тися.
Иму́щество – майно́, добро́ (диал. до́бре, р. -рого) ста́ток (-тку) и ста́тки (-ків), ста́тки-має́тки, доста́ток, худо́ба, (ум.) худі́бчина, (преим. земельное) має́ток (-тку) має́тність (-ности), до́бра (р. дібр). [Оддаю́ тобі́ в ру́ки все його́ майно́ (Св. П.). Пропи́в во́ли, пропи́в во́зи, пропи́в я́рма, ще й зано́зи, – все добро́ своє́ (Пісня). Що я, не хазя́їн на свойо́му до́брому? (Козел. п.). А ста́тку було́ в йо́го сім ти́сяч ове́ць, три ти́сячі верблю́дів, п’ятсо́т я́рем волі́в (Св. П.). Нажи́в собі́ ста́тки-має́тки криво́ю при́сягою (Л. Укр.). От як уме́р ба́тько, зоста́лася їм худо́ба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Має́ток його́ дохо́дить до мільйо́на (Франко). Має́тність рухо́ма і нерухо́ма (К. С.). Порозпоро́шували діди́зну і вели́кі до́бра (М. Вовч.)].
• -во движимое – рухо́ме добро́ (майно́), рухо́мість (-мости). [Їй (Акаде́мії) надає́ться пра́во набува́ти рухо́ме й нерухо́ме майно́ (Ст. Ак. Н.). Худо́ба і вся рухо́мість при йо́му (Номис)]; (пожитки) збі́жжя, худо́ба, скарб (-бу), ужи́тки (-тків), мана́тки (-ків), мана́ття (ср. р.), (жалкое) мізе́рія, зли́дні (-нів), (неплохое) доста́ток (-тку).
• -во недвижимое – нерухо́ме добро́ (майно́), нерухо́мість.
• Государственное, общественное -во – держа́вне, грома́дське добро́ (майно́).
• Казённое -во – скарбо́ве (казе́нне) майно́.
• Городское -во – міське́ (комуна́льне) майно́.
• Удельные -ва – уді́льні до́бра (має́тки).
• Церковное -во – церко́вне добро́ (майно́).
• Частное -во – прива́тне майно́.
• Благоприобретенное -во – набу́те (на́дбане, нажи́те) добро́ (майно́), набу́ток (-тку), надба́нок (-нку), надба́ння́. [Неді́лене між на́ми все надба́ння на́ше (Куліш)].
• -во наследственное – спадко́ве добро́ (майно́), спа́дщина, спа́док (-ку), спа́дки (-ків).
• -во родовое – родове́ добро́ (майно́), родови́й має́ток.
• -во, доставшееся от предков – предкі́вщи́на.
• -во, оставшееся от отца – ба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от брата) братівщи́на, (от деда) діді́вщи́на, діди́зна.
• -во пожалованное – на́дане добро́ (майно́).
• -во заповедное – зака́зне́ майно́, запові́дник.
• -во долговое – боргове́ майно́, борги́ на ко́му.
• -во наличное – ная́вне майно́ (добро́), готови́зна.
• -во раздельное и нераздельное – майно́ поді́льне і неподі́льне.
• -во тленное и нетленное – майно́ тлі́нне і нетлі́нне.
Инструме́нт – струме́нт, інструме́нт (-та). [Музи́чний, хірургі́чний інструме́нт. Вона́ нія́к не вмі́ла керува́ти тими́ струме́нтами (Грінч.)]; (прибор) при́лад (-ду), (орудие) струме́нт (-ту), прила́ддя, зна́ряд (-ду), знаря́ддя, спра́ва, справи́лля (ср. р.), (утварь) на́чиння (ср. р.), (провинц.) майсте́рія, струме́ція. [Прила́ддя (знаря́ддя) хірургі́чне, астрономі́чне, фізи́чне, математи́чне. Му́ляр заві́сив го́лову, взяв під паху́ свій мішо́к з на́чинням і пішо́в (Франко). Загра́в-би вам, та ба́чите, – спра́ви нема́, учо́ра був на база́рі – ко́бза зопсува́лась (Шевч.). Вся́ке справи́лля про поже́жу (Лубенщ.). У то́го сте́льмаха майсте́рії на два во́зи не забере́ш: сами́х соки́р п’ять чи бі́льше либо́нь (Канівщ.). Накупи́в струме́ції, кує плуги́, ра́ла, усе́ (Грінч. II)].
I. Искупа́ть, -пля́ть, искупи́ть –
1) (приобретать куплею) скупо́вувати, скупи́ти, закупо́вувати, закупи́ти що, (о мн.) пос[поза]купо́вувати що, (всё необход.) скупля́тися, скупи́тися, обкупля́тися, обкупи́тися з чим. [Був на база́рі, позакупо́вував усе́ (Звин.)];
2) (выкупать) викупа́ти, викупля́ти, ви́купити, відкупа́ти, відкупля́ти, відкупи́ти кого́, що з чо́го, від чо́го, (о мн.) пови[повід]купля́ти; см. Выкупа́ть. [Я не сві́точ, не Месі́я, їх від згу́би не відку́плю (Франко)];
3) (заглаживать поступок) ви[від]купля́ти, ви́[від]купи́ти що, (раскаянием, делом) (с)поку́тувати, сов. спокутува́ти (реже споку́тати), відпокуто́вувати и відпоку́тувати, сов. відпокутува́ти що, за що, чим. [Нема́ на тобі́ вини́, – ти ви́купив її́ (Мирн.). П’ятна́дцять год бу́ду сей гріх відпокуто́вувати (Квітка). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м не одкупи́ти, ні спокутува́ти й за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.). Посла́в тебе́ на те, щоб да́вній бра́тів гріх споку́тувать і зми́ти (М. Рильськ.). Щоб споку́тати як-не́будь своє́ лиході́йство, Гриць, прибі́гши додо́му, одра́зу підско́чив до дриві́тні та й дава́й руба́ти дро́ва (Яворн.)].
• Искуплё́нный – (приобретенный) с[за]ку́плений; ви́куплений, відку́плений, споку́туваний и споку́таний.
-ться –
1) с[за]купо́вуватися, с[за]купи́тися, бу́ти с[за]ку́пленим
2) викупа́тися, викупля́тися, ви́купитися, бу́ти вику́пленим з чо́го;
3) ви[від]купля́тися, ви́[від]купи́тися, (с)поку́туватися, сов. спокутува́тися и споку́татися.
Исполня́ться, испо́лниться –
1) вико́нуватися, ви́конатися, сповня́тися, спо́вни́тися, справля́тися, спра́витися, відбува́тися, відбу́тися; (делаться) роби́тися, зроби́тися; бу́ти ви́конаним, спо́вненим, спра́вленим.
• Работа -ется кое-как – пра́цю вико́нують аби́-як, пра́ця вико́нується (ро́биться) аби́-як;
2) (осуществляться) сповня́тися, спо́внитися, обычно: спра́вджуватися, спра́вди́тися, зді́йснюватися и здійсня́тися, зді́йсни́тися, (сбываться) збува́тися, збу́тися, (редкий пров.) стакови́тися; срвн. Осуществля́ться, Сбыва́ться. [Ще-ж не сповни́вся й да́вній запові́т (Л. Укр.). Той сон твій справди́ться (Шевч.). От і справди́лося його́ передчуття́ (Коцюб.). Як про́ти неді́лі присни́ться та до ве́чора не стакови́ться, то й мине́ться (Козелеч.)].
• Предсказание моё -лось – про́вість моя́ справди́лася, зді́йснилася.
• Все его желания -ются –
а) усі́ бажа́ння його́ вико́нуються, вико́нують, вволя́ють;
б) усі́ бажа́ння його́ спра́вджуються, зді́йснюються;
3) (о времени) вихо́дити, ви́йти, сповня́тися, спо́вни́тися. [Сього́дні вихо́дить як раз два мі́сяці, відко́ли він попа́всь у нево́лю (Грінч.). Ще ті́льки двана́дцять ро́ків сповни́лось після́ то́го (Куліш)].
• Ему -лось двадцать пять лет – йому́ ви́йшло двадцять п’ять ро́ків.
• Годы его -лись (возмужал) – йому́ ви́йшли вже ро́ки;
4) (наполняться) сповня́тися, спо́вни́тися, виповня́тися и випо́внюватися, ви́повнитися чого́ и (реже) чим. [Його́ душа́ вщерть сповня́ється солоде́нької сантимента́льности (Крим.). Вже відро́ спо́внилось водо́ю (Сл. Гр.)].
• Сердце его -лось радости – се́рце його́ спо́внилося ра́дости (ра́дощів) или ра́дістю (ра́дощами).
• Мера терпения моего -нилась – мі́ра терпі́ння мого́ спо́внилася (перепо́внилася, ви́повнилася).
Исполосова́ть –
1) кого (избить) – посмугува́ти, списа́ти, об[ви́]шмага́ти кого́ чим. [І нагає́м аж до п’ят списа́в (Руданськ.). Усю́ спи́ну обшмага́ли (Комар)];
2) (изрезать на полосы) пошматува́ти що, порі́зати, покра́яти на сму́ги (на па́смуги) що.
• Исполосо́ванный – посмуго́ваний, спи́саний, об[ви́]шма́ганий; пошмато́ваний, порі́заний, покра́яний на сму́ги.
Истра́чивать, истра́тить – витрача́ти и витра́чувати, ви́тратити, тра́тити, потра́тити, стра́чувати, стра́тити, протра́чувати и протрача́ти, протра́тити що, (о мн.) повитрача́ти и повитра́чувати, ви́тратити що, (иногда: истратить без остатка что) витрача́тися и витра́чуватися, ви́тратитися з чо́го, (диал.) теря́ти, потеря́ти що; срвн. Изде́рживать. [Ма́ти на се́бе боя́лася ви́тратити яки́йсь там шажо́к (грош) (Крим.). Всі сірники́ ви́тратив і не закури́в через вас (Васильч.). Потра́тить він (во́рог) запа́си (Куліш). Оста́нню копі́йку протра́тив (Свидн.). Із тих (гро́шей) він не стра́тив ані ше́ляга (Франко). Невдя́чна звірю́ка! забу́в ті гро́ші, які́ я повитра́чував на твоє́ ви́ховання (Крим.) Ви дали́ зло́того, де́сять я потеря́ла на олі́ю, а ще є п’ять (Звин.)].
• -чивать, -тить попусту что – марнува́ти, змарнува́ти (зап. дармува́ти, здармува́ти), гайнува́ти, згайнува́ти, збавля́ти, зба́вити, перево́дити, переве́сти, (о мн.) помарнува́ти, поперево́дити, позбавля́ти що на що. [Бага́то сил змарну́є на боротьбу́ зі стра́хом (Коцюб.). Здармува́ти час (Верхр.)].
• -тить попусту время – змарнува́ти, згайнува́ти, зга́яти (ма́рно), зве́сти́ час.
• -тить на освещение – ви́світити. [Ми вже шістдеся́т карбо́ванців ви́світили (Він. п.)].
• -чивать, -тить силу работая, на работе – виробля́ти, ви́робити, спрацьо́вувати, спрацюва́ти си́лу.
• Истра́чиваемый – витра́чуваний, стра́чуваний, протра́чуваний.
• Истра́ченный – ви́трачений, стра́чений, потра́чений, (попусту) змарно́ваний, зба́влений, переве́дений, згайно́ваний (ма́рно), (о времени ещё) зга́яний.
-ться –
1) стр. з. ви[про]трача́тися и ви[про]тра́чуватися, бу́ти ви́траченим, стра́ченим;
2) возвр. з. витрача́тися и витра́чуватися, ви́тратитися, тра́титися, потра́титися, стра́титися, вижива́тися, ви́житися з чо́го; см. Изде́рживаться.
• Совсем -тился – геть ви́тратився (з гро́шей), ви́йшов з гро́шей.
• -тился, что и хлеба, денег нет – з хлі́ба, з гро́шей ви́жився (ви́тратився).
К, Ко, предл. –
1) (о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)].
• К вершине – до ве́рху.
• Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го.
• К вопросу о чём – до пита́ння про що́.
• Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)].
• Дружно идти, двигаться – рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)].
• Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож.
• К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́?
• Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)].
• Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння.
• К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис.
• Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.).
• Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го.
• Немного к востоку – тро́хи на схід.
• Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го.
• Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го.
• Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то.
• Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́.
• Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег.
• Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су.
• Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто.
• Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́.
• Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно.
• Пошёл к порогу! – геть до поро́га!
• По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)].
• Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)].
• Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го.
• Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го.
• Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го.
• Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́.
• Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння).
• Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́.
• Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть.
• К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу!
• К свету! – до сві́тла!
• К свету стать – ста́ти проти сві́тла.
• Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й.
• Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)].
• К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя.
• К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться).
• К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́.
• К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре?
• К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́?
• Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му!
• К югу –
а) (ближе) до пі́вдня (бли́жче);
б) (о направлении) на пі́вдень.
• Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)];
2) (в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)].
• К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора.
• К десяти часам – на деся́ту годи́ну.
• К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця.
• К концу – під кіне́ць.
• К началу – під поча́ток, на поча́ток.
• К началу года – на поча́ток ро́ку.
• К ночи – про́ти но́чи.
• Не ко времени – не під по́ру.
• К рассвету – над світа́нок.
• К самому началу – са́ме на поча́ток.
• К тому времени – під ту по́ру.
• К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку;
3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)].
• К чертям! – під три чорти́!
• Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!
Кабы́ – якби́, коли́-б, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ зна́ла, що поки́не, була́-б не люби́ла (Шевч.). Коли́-б на́шій попаді́ та попо́ва борода́, давно́-б благочи́нним була́ (Приказка). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ой пішла́-б я на музи́ки, коб дав ба́тько п’ятака́ (Пісня)].
• Кабы́ только – якби́ лиш.
Ка́ждый –
1) (всякий, все) ко́жний, ко́жен, (диал.) ко́ждий, (всякий) уся́кий, уся́к, (без обозн. лица) ко́жне, ко́жде, уся́ке. [Ті́льки това́риша мого́ ко́жен міг-би впізна́ти (Коцюб.). Ко́жда кві́тка ки́дала йому́ одну́ пе́рлу під но́ги (Самійл.). Ся́ду з че́ляддю обі́дати – ко́жне од ме́не ніс ве́рне (Коцюб.). Всяк його́ слу́хати йшов (Л. Укр.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)].
• На -дую душу приходится – на ко́жного припада́є.
• -дый, кто (сделает это) – ко́жне, що (це вчи́нить).
• -дый без исключения – кожні́сінький, кожді́сінький, ко́жне без ви́(й)нятку. [Поновля́в я в свої́й па́м’яті аж до найме́ншої дрібни́ці, аж до кожні́сінького слівця́ (Крим.)].
• На -дом шагу – на ко́жнім кро́ці; що не крок, (то)…
• С -дого (по раскладке) – від душі́. [На схо́ді постанови́ли: покупи́ти маши́ну в Ки́їві, а гро́ші на це зібра́ти од душі́ (Звин.)];
2) (и тот и другой и третий, каждый следующий) ко́жний, ко́жен, ко́ждий. [Оди́н чолові́к нара́яв їй іти́ до ко́жного (судді́) додо́му (Квітка). У ко́ждій па́лі угорі́ ді́рка продо́вбана (Квітка)].
• -дого десятого (пороть) – що-деся́того (би́ти, сі́кти). дый из нас – ко́жний (ко́жне) з нас.
• Календарь на -дый месяц – календа́р на ко́жний (ко́жен) мі́сяць.
• На -дые два, три (приходится) – що два, що три, то й… [Що п’ять версто́в, то й коршо́мка (Рудан.)].
• На -дый (что ни… то и) – що… то. [Що байра́к, то й коза́к (Приказка)].
• При -дом выезде – при ко́жнім ви́їзді.
• -дые пять станций буфет – що п’ять ста́нцій буфе́т; буфе́т – що (ко́жні) п’ять ста́нцій.
• С -дым разом (чем далее) – де-да́лі, чим-раз. [Де-да́лі все трудні́ше і трудні́ше става́ло знайти́ яку́сь робо́ту (Коцюб.)];
3) (в обознач. времени) ко́жний, ко́жен, ко́ждий, що;
а) именит., вин. и твор. пад. (-дый, -дую, -дым) передаётся через род. или именит. п. (ко́жен, ко́жного, ко́жної) или «що» с род. или именит. п. [Ко́жної неді́лі ходи́ли в го́сті (Ніков.). Ко́жних чверть (що-чверть) годи́ни ню́хав таба́ку (Херсонщ.). Що-де́нь бо́жий довбе́ ре́бра (Шевч.) Чуже́ по́ле полива́ють що-дня́ і що-но́чі (Шевч.). Тужу́-ж я тужу́ що-день, що-годи́на (Чуб.)].
• -дый раз, час, день, вечер, месяц, год – що-ра́зу́, що-ра́з, раз-у-ра́з, (постоянно) усе́, (ежечасно) що-годи́на, що-годи́ни, що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь, день-при-день, що-ве́чір, що-ве́чора, що-мі́сяця, що-рі́к, що-ро́ку.
• -дую ночь, минуту, неделю – що-но́чи, що-ти́жня, що-хвали́ни.
• -дым летом – ко́жного лі́та, що-лі́та, що-лі́то.
• -дое утро, воскресенье – що-ра́нку, ко́жного ра́нку, ко́жен ра́нок, що-неді́лі, що-неді́ля;
б) вин. пад. с предлогом «в», «через» (-дый, -дую) и твор. пад. с предл. «с» передаётся род. под. с предл. «за» или род. без предлога от «кожний» или «що» с род. или именит. падежём. [За ко́жної доби́ бува́ли катастро́фи (Ніков.). Ко́жної хвили́ни я гото́вий (Крим.) Ко́жних пів-годи́ни. До це́ркви ходи́в що-дру́гої неді́лі (Стеф.)].
• В -дую среду (приходите) – ко́жної середи́ (прихо́дьте).
• В -дую минуту – ко́жної хвили́ни, (гал.) в ко́ждій хви́лі.
• Через -дый понедельник – що-дру́гого понеді́лка.
• С -дым годом – що-рі́к, що-ро́ку, що-го́ду, від ро́ку в рік.
• С -дой минутой – що-хвили́на.
• С -дым разом (хуже) – що-раз (то гі́рше), чим-раз (гі́рше), (за) ко́жного ра́зу (все гі́рше).
Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)].
• Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)].
• Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти?
• Как велик? – яки́й завбі́льшки?
• Как вы говорите? – як ка́жете?
• Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)?
• Как дорого? – чи до́рого? по чо́му?
• Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́?
• Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко?
• Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)].
• Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти?
• Как именно? – як са́ме?
• Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь?
• Как? как? (при переспрашив.) – що? що?
• Как много? – як бага́то? як забага́то?
• Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна?
• Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не?
• Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете?
• Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти?
• Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці?
• Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)?
• Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так?
• Как так? – я́к то? через що́? я́к то так?
• Как таки так? – як таки́ так?
• Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)];
2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)].
• А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́!
• Вот как! – о́сь як, о́н як!
• Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)].
• Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)].
• Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні.
• Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)].
• Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)].
• Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)].
• Да как не – я́к не, я́к-же не.
• Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)].
• Как же!
• А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)].
• Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)].
• Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)].
• Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)].
• Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)].
• Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)].
• Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють].
• Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)].
• Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)].
• Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де.
• Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)].
• Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)].
• Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)];
3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)].
• Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)].
• Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)].
• Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний.
• Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́.
• Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на].
• Как есть все – чи́сто всі, геть усі́.
• Как живой – як живи́й, як живі́сінький.
• Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)].
• Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)].
• Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло].
• Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше.
• Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться).
• Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь.
• Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)].
• Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)].
• Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма.
• Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)].
• Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)];
4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)].
• Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь.
• Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й.
• Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)].
• Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то.
• Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)].
• Как-либо – а) см. Как-нибудь;
б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь.
• Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)].
• Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)].
• Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
• Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)].
• Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)].
• Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь;
б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі.
• Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)].
• Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)].
• Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)].
• Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)].
• Так – как (причин.), см. Так;
5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)].
• А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)].
• Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)].
• Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)].
• Между тем как… – тим ча́сом як…
• Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)].
• Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)].
• Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)].
• С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як.
• Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)].
• Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)].
• Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не;
6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)].
• Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)].
• Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].
Кандида́т –
1)
а) (претендент) кандида́т на ко́го, на що, до чо́го. [Кандида́т на го́лову правлі́ння].
• -да́т в политехникум, в партшколу – кандида́т до політе́хнікуму, до партшко́ли.
• -да́т на судебную должность – кандида́т на судову́ поса́ду, (в стаже) стажи́ст.
• -да́т на премию – кандида́т на пре́мію, на нагоро́ду;
б) (запасный член коллегии) кандида́т до ко́го. [О́брано п’ятьо́х чле́нів сільра́ди та трьох кандида́тів до них].
• Выступать -том – кандидува́ти на ко́го, на що. [Я не кандиду́ю на секретаря́ (Крим.)].
• Намечать, называть, выставлять -тов – наміча́ти, назива́ти, виставля́ти кандида́тів;
2) (учен. ст.) кандида́т (яко́їсь нау́ки).
• -да́т юридических наук – кандида́т пра́ва.
Каню́чить –
1) каню́чити, цига́нити чого́ в ко́го. [Ото́ каню́чить (Номис). Тре́тій (бурса́к) у четве́ртого каню́чив п’ятака́ (Яворн.)];
2) (о филине) ка́нькати. [Він розумі́в, про що ка́нькає ка́ня (Коцюб.)].
Ка́пать, ка́пнуть и Ка́нуть –
1) (падать каплями) ка́пати (-паю, -паєш и ка́плю, -плеш, -плють), ка́пнути, кра́пати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), кра́пнути, (иногда: о дожде, крови) ця́п(к)ати, ця́пнути и ця́нути, (о слезах, крови иногда) ка́нути, сов. кану́ти; (учащённо, беспрерывно) капоті́ти, крапоті́ти, ляпоті́ти, цяпоті́ти. [Чу́ю сльо́зи на моє́ лице́ ка́пають, ка́пають (Грінч.). До́щик, до́щик ка́пає дрібне́нько (Пісня). До́щик кра́пле (Рудч.). Дав Бог ве́сну, ві́є тепло́м, із стріх вода́ ка́пле (Пісня). Ка́пле кровця́ у крини́цю (Рус. Дн.). Хоч по ка́пельці до́щик кра́па на ка́мінь, а таки́ прої́сть його́ (Квітка). Кровцю́ пусти́ла – кровця́ ця́пала; де кровця́ ця́пне, це́рковця ста́не (Kolb.). Ой зо́ре, зо́ре! – і сльо́зи ка́нуть (Шевч.). З палаша́ кровця́ ка́не (Голов.). До́щик, до́щик, аж із стрі́хи капоти́ть (Пісня). З стрі́хи ляпоти́ть (Грінч. III). День і ніч дощі́ холо́дні б’ють о ві́кна, цяпотя́ть (Франко)].
• Пот -пал с его лица – піт ка́пав йому́ з лиця́.
• С кровли -плет – з стрі́хи ка́пає, ка́пле.
• Свеча -ет – сві́чка ка́пає.
• Над нами не ка́плет – на го́лову нам не тече́; дощ не йде;
2) -пать, ка́пнуть что (лить по капле) – ка́пати, ка́пнути що у що, куди́.
• -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды – ка́пай лі́ки по п’ять кра́пель у ло́жечку води́;
3) (пропускать сквозь себя капли) протіка́ти, текти́.
• Крыша, потолок -плет – дах, сте́ля протіка́є, тече́.
Кла́няться, поклони́ться – кла́нятися и уклоня́тися, (в песнях) поклоня́тися, уклони́тися, поклони́тися кому́, (прощаясь ещё) відклоня́тися, відклони́тися. [Ба́тькові й не́ньці поклоня́йся (Пісня). Молоди́й і молода́ відклоня́ються ба́тькові й ма́тері (Сл. Гр.)].
• -ться почтительно – уклоня́тися шанобли́во, пошти́во; чоло́м дава́ти (віддава́ти, відда́ти). [Увійшо́в у ха́ту, відда́в чоло́м господаре́ві (М. Грінч.)].
• -ться в пояс – уклоня́тися ни́зько, низьки́м покло́ном.
• -ться земно – би́ти (сов. уда́рити) чоло́м, па́дати (упа́сти) в но́ги (до ніг) кому́, уклоня́тися до землі́, чоло́м дозе́мний (уклі́н) да́ти, (презр.) п’я́ти лиза́ти кому́. [Уда́рили чоло́м перед на́шим столо́м (Пісня)].
• Не стоило и -ться кому – не варт було́ й го́лову клони́ти (кла́нятися) перед ким.
• -ться кому чем – дарува́ти кому́ що, на рале́ць дава́ти кому́ що.
• -юсь вам этим конём – дару́ю вам цього́ коня́.
• -ни́лся ему сотнею рублей – відні́с йому́ на рале́ць со́тню карбо́ванців.
• Просить -няясь – проха́ти уклі́нно.
• -ться (передавать поклон кому) – поклоня́тися (сов. поклони́тися), кла́нятися кому́, до ко́го, покло́на перека́зувати (посила́ти) кому́, (сов. перекла́нятися кому́ од ко́го), віта́ти кого́ (покло́ном). [Віта́йте його́ від ме́не (низьки́м покло́ном)].
• Берёт так -ется, а возьмет, так чванится – як позича́є, то всі боги́ виклада́є, а як віддає́, то в ба́тька-ма́тір ла́є (Номис).
Колесни́ца – колісни́ця, по́віз (-возу).
• Последняя спица в -це – п’я́те ко́лесо до во́за.
Колесо́ – ко́лесо, ко́ло, (ум.) колісце́, коліща́ (-ща́ти), коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко. [Він коле́са вмі́є роби́ть (М. Вовч.). Махове́ ко́лесо закрути́лось у шале́ному ле́ті (Коцюб.)].
• -со́ зубчатое – пале́чне ко́лесо, триб (-ба), ум. трибо́к (-бка́); (в ткацком станке на конце валка) кружо́к (-жка́).
• -со́ маховое – махове́ ко́лесо (ко́ло), махови́к (-ка́), розго́нич (-ча), гонча́к (-ка́), кру́тень (-тня).
• -со́ мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло).
• -со́ наливное – надві́рне ко́лесо, ведме́дик; водяная мельница с наливным -со́м – корча́к (-ка́).
• -со́ подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник (-ка).
• -со́ точильное – точи́льне ко́лесо, точи́ло.
• -со́ ходовое – ходове́ ко́лесо.
• -со́ цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий.
• Прибор, стан -лё́с (для телеги) – стан (круг) колі́с.
• О двух -сах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса.
• На -сах, см. Колё́счатый.
• Ехать на -сах – ї́хати на коле́сах, во́зом.
• -со́ счастья – ко́лесо форту́ни, коли́[о́]ворот до́лі.
• Пойти -со́м – піти́ ко́лесом.
• Пятое -со́ в телеге – п’я́те ко́лесо до во́за, (фам.) соба́ці п’я́та нога́.
Копна́ – (снопов) копа́ (р. мн. кіп), (половинная) полу́кіпок (-пка), (четвертная) (с)кла́дня, коп’я́к, копа́к, коп’ячо́к (-чка́), п’ятна́дцятка, (зап. ещё) кла́ня ум. кі́пка, кі́понька, кі́почка; (сена) копи́ця, ум. копи́чка. [Жи́то жа́ли, в ко́пи кла́ли (Шевч.). Дівча́та на луці́ гребли́, а парубки́ копи́ці кла́ли (Шевч.)].
• Складывать в -пны – (снопы) склада́ти, кла́сти в ко́пи; (сено) кла́сти в копи́ці, копи́ти, копи́чити.
• Собрать в -пны – скла́сти в ко́пи, покопи́ти. [Покоси́ли, погребли́, а покопи́ти – ні (Мнж.)].
• Ряд -пё́н хлеба в поле – ста́йка.
• Волосы -пно́й – чуб копи́цею.
Коса́ –
1) (женская) коса́, (вин. п. ко́су, мн. ко́си, кіс, ко́сами и кі́с(ь)ми), ум. кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, коси́ця. [Ді́вка ко́су че́ше (Пісня). Дівки́ гуля́ють, кі́сками ма́ють (Грінч. III). Що-субо́ти ізмива́ла і кі́соньку запліта́ла (Пісня)].
• У девушки нрав -со́ю закрыт – у ді́вки коса́ до по́яса, а ду́мкою й коло мізи́нця не обведе́ш.
• Мелко заплетённая -са́ – коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці).
• -са́ венком – джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів).
• -сы положенные над ушами – кітки́ (-то́к).
• С большой -со́й – коса́тий.
• С чёрной, светлой, толстой -со́й – чорноко́сий, ясноко́сий, товстоко́сий.
• Без -сы – безко́сий.
• -са́ китайца неприкосновенна – коса́ в кита́йця недоторка́нна;
2) (конец, уголок) ріг (р. ро́гу), ріжо́к (-жка́), хвіст (-оста́), кіне́ць (-нця́). [Взяла́ ху́стку, зав’яза́ла в три ріжки́ по камі́нчику (Чуб.)].
• Шапка с -сами – ріжка́та ша́пка.
• -са́ кометы – хвіст, віха́ (в коме́ти);
3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце́, пі́рко, (тёжка) пузце́;
4) (гряда от берега) ріг (р. ро́гу), (узкая) стрі́лка, (отмель) коса́, (гряда и отмель вместе) коса́. [На Кі́нбурнській косі́ ло́влять ри́бу риба́льські та́фи (артели) (Херс.)];
5) (хвост петуха) коси́ця, коси́ці. [Сиди́ть пі́вень на крини́ці, спусти́в кри́льця ще й коси́ці (Грінч. III)];
6) (орудие) коса́ (вин. п. ко́су́), ум. кі́ска, коси́ця, ув. коси́ще; (короткая) різа́к, терпа́н.
• Клинок -сы́ – полотно́, полоте́нце, (обух) прут, (носок) пи́сок (-ска), нісо́к (-ска́), (лезвие) жа́ло, (кольцо в стыке древка с клинком) пе́рстень (-сня), напе́рсток (-стка), серга́; (задняя часть клина) п’я́тка; (клин деревян.) па́склинь (-ня), па́склин (-на), (железн.) глобо́к (-бка́).
• Древко -сы – кісся́ (-ся́), кіся́ (-ся́ти).
• Источенная -са́ – скі́сок (-ска).
• -са́ по руке – коса́ по руці́, підтра́вна коса́.
• -са́ без крюка – го́ла коса́.
• Отбивать -су́ – клепа́ти косу.
• Направлять -су́ – манта́чити ко́су.
• Точить -су́ – гостри́ти ко́су.
• Нашла -са́ на камень – тра́пила коса́ на ка́мінь (Приказка);
7) (резец) різа́к, сіка́ч (-ча́).
Косо́й –
1) (непрямой) ко́сий, скі́сни́й, укі́сний, криви́й. [Пості́л (лапоть) ко́сий, а я бо́сий (Приказка). Скісни́й про́мінь (Коцюб.). Укі́сне промі́ння (М. Левиц.)].
• -со́й ворот – ко́сий ко́мір, ко́са па́зуха.
• -со́й ветер – бокови́й ві́тер.
• По -со́й линии – скі́сно, на́вскіс, навкоси́, навкося́к, скісно́ю лі́нією.
• -со́е направление – скісни́й на́прям.
• -со́й пол – похи́ла підло́га, похи́ла долі́вка.
• -со́й платок – коси́нка.
• -са́я сажень – крижови́й (ко́сий) са́жень.
• Сделаться -сы́м – скоси́тися, скосі́ти, (ещё более) покосі́шати.
• -са́я стена, -со́й столб – похи́ла сті́нка, похи́лий, криви́й стовп.
• -со́й угол – непрями́й кут;
2) (о человеке) ко́сий, зиз (-за), косоо́кий, зизоо́кий, кривоо́кий, зизува́тий; см. Косогла́зый.
• -со́й взгляд – криве́ о́ко, зиз (-зу). [Він на ме́не зи́зом ди́виться (Звин.)].
• Бросать -сы́е взгляды, см. II. Коси́ться 1.
• Быть на -сы́х – бу́ти в незла́годі; бу́ти як середа́ з п’я́тницею; коті́в де́рти (з ким).
Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
• -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
• В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
• Когда вы уезжаете?
• В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
• -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
• В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
• До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
• -рый ей год? – котри́й їй рік?
• -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
• -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
• -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
• А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
• -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
• Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
• Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
• Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
• Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
• -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
• Не толпитесь!
• Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (относ. мест.):
а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
• -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
• Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
• Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
• Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
• Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
• -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
• -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
• Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
• Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
• Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
• Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
• Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
• Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
• С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
• Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
• Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
• Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
• Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
• Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
• У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
• Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
• Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
• Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
• Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
• Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
• В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
• Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
• Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
• Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
• В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
• Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
• Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
• Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
• Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
• Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де…
• Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
• Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
• Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
• В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
• В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
• Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
• Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
• Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
• Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
• Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
• Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
• Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
• Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
• Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
• -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
• -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
• -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
• Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Кото́рый-то –
1) (какой-то) котри́йсь, кото́рийсь; см. Како́й-то. [Дівча́та на ме́не гука́ють, – я не чу́ю; котра́сь мене́ схибну́ла (тронула) за плече́ (Г. Барв.). Котри́йсь із охо́тників уда́рив його́ спи́сом (М. Рильськ.)];
2) (вопр. мест.) котри́й-то, кото́рий-то? [Чека́й, закли́чу вовкі́в: котри́й-то тобі́ ззів коня́? (Поділля. Дим.)].
• -рый-то час? – Пятый – котра́-то годи́на? – П’я́та.
Кра́йний –
1) (находящ. на краю) кра́йній, що з кра́ю, (зап.) скра́йній, (последний) оста́нній [Зачну́ сва́татися з кра́йньої ха́ти (ЗОЮР.)].
• -ний дом в улице – буди́нок, що з кра́ю ву́лиці.
• -няя цена – кра́йня ціна́.
• -ний срок – оста́нній (кра́йній) те́рмін.
• -няя пора – кра́йній час, кра́йня пора́. [Вже кра́йня пора́ взя́ти до Ю́зі гуверна́нтку (Л. Укр.)].
• -няя́ плоть, анат. praeputium – припо́нець (-нця), при́прутня, (вульг.) залу́па;
2) (чрезвычайный, чрезмерный) кра́йній, надмі́рний, го́стрий, при́крий, (зап.) скра́йній. [З кра́йнім призи́рством (Л. Укр.). Скра́йня революці́йна па́ртія вела́ горожа́нську війну́ про́ти помірко́ваної (Азб. Ком.)]. Сме́ртні при́суди вино́сяться лиш в найгострі́шому ви́падку (Аз. Ком.)].
• Принимать -ние меры – вжива́ти кра́йніх (го́стрих) за́ходів, вдава́тися до кра́йніх за́ходів.
• Находиться в -ней нужде, -нем убожестве, в -ней нищете – терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, ду́же бідува́ти, жи́ти в вели́ких зли́днях, у вели́кому убо́жестві.
• -ние обстоятельства жизни – скрутні́ життє́ві обста́вини (умо́ви).
• В -нем случае – в кра́йньому ра́зі.
• -няя глупость – надмі́рна ду́рість.
• К -нему сожалению – на превели́кий жаль.
• По -ней мере – прина́ймні, що-найме́нше, (зап.) бода́й, пре́цінь. [Прина́ймні вку́пі сумува́ли, згада́вши той весе́лий рай (Шевч.). Круго́м ко́ждої рої́лося бода́й по п’я́теро дробини́ (детишек) (Франко)];
3) (настоятельный, необходимый) коне́чний, пи́льний, ко́нче потрі́бний, при́крий. [Але́ коне́чна є потре́ба замі́ри ва́ші знать, які́ вони́ (Самійл.). Як при́йде робо́та при́кра, то пла́тять і по півкарбо́ванця (Кам’янеч.)].
• Я имею -нюю нужду (необходимость) его видеть – у ме́не пи́льна (пеку́ча) потре́ба його́ ба́чити, мені́ його́ ко́нче (притьмо́м) тре́ба ба́чити.
Круго́м, нрч. и предл. – навкру́г, о́кру́г, округи́, круг, круго́м, навко́ло, довко́ла, надо́ко́ло (ко́го, чо́го); (только нрч.) навкруги́; срвн. Вокру́г. [Стоя́ть круг (навкру́г) сто́лу (Харківщ.). Слухачі́ навко́ло ньо́го (Л. Укр.). Надоко́ло вода́, а всере́дині біда́ (Приказка). Круго́м ду́ба руса́лоньки мо́вчки дожида́ли (Шевч.)]. Розгля́нувся навкруги́ (навко́ло) (Київщ.)].
• Идти -го́м города – іти́ круг мі́ста.
• Обойти город -го́м – обійти́ мі́сто навкруги́ (округи́, навко́ло).
• Ходить, обходить -го́м чего – ходи́ти круг, навкру́г и т. д. чо́го, ходи́ти кружка́ коло чо́го.
• Земля моя идёт на пять вёрст -го́м – землі́ моє́ї на п’ять версто́в навкруги́.
• Его -го́м обобрали – його́ геть чи́сто (до ни́тки) обі́брано.
• -го́м хорош – круго́м (навкру́г) га́рний, хоро́ший. [Золотоно́ша круго́м хоро́ша (Приказка)].
Куве́рт – куве́рт (-ту), прила́да.
• Стол накрыт на пять -тов – стіл накри́то на п’ять куве́ртів.
Кувыро́к – пере́кид (-ду), пере́верт (-ту).
• -ко́м, нрч. – пере́кидом, пере́кидьки, пере́вертом, пере́кицьки, шкере́берть, ку́мельга.
• -ком упасть, полететь, свалиться, дать -ка́ – (сторч голово́ю) берки́ц(ь)нути(ся), покоти́тися (піти́) пере́вертом (пере́кидьки, пере́кицьки, ку́мельга), ме́льника (у пере́верт(и), упере́кидь, ко́том, котко́м) піти́, п’я́та́ми укри́тися, сторчака́ да́ти. [Як заходжу́сь, то й ха́та пі́де упере́кидь (Н.-Лев.). А сей його́ так стусону́в колі́ном, що кни́жка й піп ко́том (Куліш). Попа́дали та й пішли́ пере́кидьки згори́ та аж на доли́ну (Проскурівщ.). Так ку́мельга з ґа́нку й покоти́вся (Конотіпщ.). Як уда́рила гуся́, так воно́ ме́льника й пішло́ (Роменщ.)].
Ку́пол – ба́ня, ум. ба́нька; (маковка) ма́ківка. [Стара́ дубо́ва це́рква з п’ятьма́ ба́нями (Н.-Лев.). А на на́шій це́рковці що за ба́нька хоро́ша (Сл. Гр.)].
• Небесный -пол – небе́сна ба́ня, небе́сне шатро́. [Блаки́тна ба́ня спуска́ється все ни́жче (Коцюб.). Під си́нім зо́ряним шатро́м не́ба було́ ти́хо та те́пло (Коцюб.)].
• Гранный -пол – гранча́ста ба́ня.
• Сферический -пол – сфери́чна ба́ня.
Курс –
1) (цикл науки, учения, лечения и т. п.) курс (-су). [Курс украї́нської мо́ви. Курс лікува́ння].
• Проводить курс – відбува́ти (перехо́дити) курс.
• Окончить курс – добу́ти ку́рсу, (с)кінчи́ти курс. [Вчи́вся по духо́вних шко́лах, але́ ку́рсу не добу́в (Єфр.). Кінчи́в курс лікува́ння еле́ктрикою].
• Быть в -се чего – бу́ти в ку́рсі чого́. [Я не в ку́рсі ціє́ї спра́ви];
2) (стадия школьного обучения) курс (-су).
• Студент второго -са – студе́нт дру́гого ку́рсу.
• Наш вуз имеет пять -сов – на на́шому ви́ші п’ять ку́рсів.
• Он исключён с последнего -са – його́ звільни́ли з оста́ннього ку́рсу;
3) (путь, направление) на́пря́мок (-мку), путь (-ті́), курс.
• Твёрдый, определённый курс – тверди́й, пе́вний курс (на́прямок).
• Брать, взять курс – бра́ти, узя́ти курс (на́прямок) на що, до чо́го, куди́.
• Курс корабля – курс (на́прямок) корабля́.
• Корабль держит курс на что – корабе́ль трима́є курс на що́, до чо́го, корабе́ль просту́є до чо́го.
• Держать курс на что – трима́ти (держа́ти) курс на що, до чо́го, керува́ти, скеро́вувати до чо́го, орієнтува́тися на що.
• Курс полёта – на́прямок ле́ту.
• Курс государственной, партийной политики – на́прямок держа́вної, парті́йної полі́тики.
• Курс на рабочий класс – курс на робітни́цтво.
• Дать курс – да́ти на́прямок чому́, керува́ти що;
4) (биржевая цена) курс.
• Курс рубля, франка, ценных бумаг повышается – понижается – курс карбо́ванця, фра́нка, ці́нних папе́рів підви́щується – зни́жується (збі́льшується – зме́ншується).
• Курс поднимается – падает – курс підно́ситься – па́дає.
• Курс повышающийся, понижающийся – курс росту́чий, паду́чий.
• Высокий, низкий, переменный курс – курс висо́кий, низьки́й, змі́нний.
• Поднять курс – підви́щити курс.
• Колебания -са – хита́ння ку́рсу, в ку́рсі.
• Денежный курс – гроше́вий курс.
• Покупка ценных бумаг по -су – купі́вля ці́нних папе́рів за ку́рсом;
5) (строит., род кладки) ряд (-ду).
Ла́па –
1) ла́па, (зап.) ла́ба. [Пи́ше, як соро́ка ла́пою (Номис). І кум-вовк досяга́є до куми́-лиси́ці ла́бою і хо́че з не́ї кожу́ха зня́ти (Казка з Под.)].
• Он всё под свою -пу метёт – він усе́ до свої́х лап пха́є, до се́бе га́рбає.
• Запускать -пу (перен.) – запуска́ти ла́пу, кра́сти.
• Нагреть -пу – погрі́ти ру́ки, наби́ти кали́тку.
• Сосать -пу – смокта́ти ла́пу.
• Они -па в -пу живут – вони́ живу́ть у до́брій зла́годі (зго́ді), це одна́ душа́ й одна́ соро́чка; вони́ оди́н (одно́[е́]) о́дного, одна́ о́дну покрива́ють.
• Попасться в -пы кому – пійма́тися (діста́тися) в ла́пи, попа́стися в лабе́ти кому́;
2) (загиб, колено) ріг (р. ро́гу), колі́но.
• Якорная -па – клю́чка (зуб, дзюб) в ко́тві, я́кірна ла́па. [В ко́тві зуб улома́всь (Київ)];
3) (пята оковки, железной подпорки и т. п.) п’я́тка, ву́хо;
4) строит. – замо́к (-мка́), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (-ку); см. Замо́к 2.
• Рубить в -пу – вру́бувати (зару́бувати) в замо́к, в замки́;
5) (кривулина) криву́ля, корча́нь (-ня́), соха́;
6) бот. -па львиная или медвежья (Alchemilla vulgaris L.) – при́воротень (-тня) (звича́йний), на́воротень (-тня), лапу́шник.
• -па мужская (Androsace septentrionalis L.) – перело́мник (півні́чний).
Лататы́ – дра́чки, навті́ки, навтікача́, хо́ду, хо́да. [А куди́ це ви? дра́чки? (Звиног.)].
• Дать, задать -ты́ – дра́чки да́ти, накива́ти п’ята́ми, дремену́ти навті́ки (навтікача́).
Лебеда́ – (раст. Chenopodium) лобода́, ум. лобі́дка, ласк. лобо́[і́]донька, лобо́[і́]дочка. [Ой не бу́де, не бу́де ви́ще кро́ну лобода́ (Пісня). Лихе́ го́ре та бі́донька, моя гірка́ та лобі́донька (Манжура)].
• Отдельное растение, стебель -ды́ – лободи́на, (собир.) лободи́ння. [Живе́ як соро́ка на лободи́ні (Номис)].
• Сделанный из -ды – лободя́ний, з лободи́. [Поста́в ха́ту з лободи́, а в чужу́ю не веди́ (Приказка)].
• Плохие года, коли во ржи -да́ – лиха́ біда́ – на вгоро́ді сама́ лобода́.
• Сеяли рожь, а косим -ду́ – сі́яли пшени́цю, а вроди́ло кукі́ль та щири́цю.
• Видима беда, что во ржи -да́, а то беды, как ни ржи, ни -ды́ – ли́хо в сві́ті, як вівсю́г у жи́ті, а ще гі́рша біда́ – зе́рна хлі́ба нема́.
• -да́ дикая, Chenopodium album L. – лобода́ бі́ла, лобода́ свиня́ча, (зап.) на́тина.
• -да́ душистая, Chenopodium Botrus L. – лобода́ кудря́вець, кудря́вці (-ців).
• -да́ свиная, Chenopodium hybridum L. – беши́чник, лобода́ крисла́та.
• -да́ вонючая, навозная, Chenopodium olidum sive Vulvaria – лобода́ смердя́ча, п’ять-трава́. Atriplex L. – лути́га, лобода́.
• -да́ садовая, красная, Atriplex hortense L. – лобо́да, лобо́да горо́дня.
Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)].
• Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то.
• Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття).
• Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку).
• Бабье -то – ба́бине лі́то.
• -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)].
• Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)].
• Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1.
• В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та.
• Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то.
• В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та.
• В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та.
• В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку.
• Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)].
• Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука).
• Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)!
• Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть.
• Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)];
2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то.
• В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме.
• В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)].
• -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)].
• Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х.
• По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)].
• Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)].
• Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)].
• Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ).
• Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід.
• Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній;
3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)].
• Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)].
• Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)].
• Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку).
• Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося).
• Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків.
• Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши.
• Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т.
• В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється.
• Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)].
• Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)].
• Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)].
• Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто.
• В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)].
• Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку.
• Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́.
• В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку.
• Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)].
• Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в.
• Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)].
• Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й.
• В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)].
• С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду.
• С малых лет – зма́лку, зма́лечку.
• С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)].
• В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)].
• Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)].
• В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)].
• Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік.
• В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х.
• Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)].
• Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)].
• Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)].
• На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)].
• Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку.
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)].
• Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)].
• -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки);
4) пі́вдень (-дня); см. Юг;
5) см. Ле́тник 1;
6) тепло́; см. Тепло́, сщ.
Лизну́ть –
1) см. Лиза́ть;
2) трі́снути, сви́снути, загати́ти; см. Уда́рить;
3) (дать тягу) дремену́ти, п’я́та́ми накива́ти, дра́чки да́ти.
Лу́чше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)].
• Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)].
• -ше всего – найкра́ще, найлі́пше.
• Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше.
• Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше).
• Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще.
• Не -ше ли? – чи не кра́ще?
• Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало.
• Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще.
• Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше).
• Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще.
• -ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)].
• Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)].
• -ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)].
• Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать.
• -ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли.
• В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше).
• -ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що.
• Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий.
• Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та.
• Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе.
• Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає.
• У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща.
• Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть.
• Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти.
Лы́жа – на́рта, (зап., обыкнов. мн. ч.) снігівці́, (привившийся семантический неологизм) ли́жва.
• Лыжи – ли́жви (-жов).
• Ездить на -жах – бі́гати на на́ртах, на снігівця́х.
• Навострить -жи – да́ти дра́ла, п’я́тами накива́ти, намасти́ти п’я́ти, ки́нутися навті́ки (навтікача́); срв. Дать тягу.
Мал – мали́й.
• У него пятеро детей мал-ма́ла меньше – у йо́го п’я́теро діте́й одно́ ’дно́го ме́нше; у йо́го п’я́теро діте́й – сама́ за се́бе мале́ча (дрібно́та).
• От -ла до велика – від мало́го до найста́ршого.
Ма́лость –
1) (малое количество) мали́зна, малина́, де́щиця, кри́ха, кри́шка; кри́шечка, кри́хта, жме́ня, щось. [Як писа́ли лю́дям во́лю, то здебі́льшого або́ зовсі́м землі́ не дава́ли, або́ дава́ли саму́ мали́зну (Єфр.). Гро́шей сама́ де́щиця зоста́лась (М. Грінч.). Не дали́ і кри́шки здрімну́ти (Рудан.). Хо́ч-би кри́шечку переміни́вся (Куліш). Прині́с я тобі́ грошеня́т кри́хту п’ять карбо́ванців (М. Вовч.). Стої́ть хати́на, коло́ не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Тютюну́ вкрав щось (Тесл.)].
• Подожди -лость – пожди́ (почека́й, погуля́й) тро́шки;
2) (пустяк) мали́зна, малина́, ма́лість (-лости), дрібни́ця, аби́що.
• Всякая -лость его сердит – уся́ка дрібни́ця його́ се́рдить, за ко́жну мали́зну (за ко́жне аби́що) гні́вається.
Ма́лый –
1) мали́й, невели́кий, дрібни́й. [Де ти в сві́ті поді́нешся з мали́м сирото́ю? (Шевч.). Малі́ чо́боти на ме́не (Сл. Гр.). Сини́ мої́ невели́кі (Шевч.). Дітоньки́ мої́ дрібні́ї! (Пісня)].
• Он мал ростом или он -лого роста, а брат его ещё ме́ньше – він мали́й (низьки́й) на зріст, а його́ брат ще ме́нший (ни́жчий).
• -лые дети – малі́, дрібні́ ді́ти. [Гра́ються, як малі́ ді́ти (Сл. Ум.). Куди́ я піду́ з дрібни́ми ді́тьми? (М. Гр.)].
• От -лого до большого – від мало́го до вели́кого.
• -лое число – мале́ число́.
• -лый траур – півжало́ба.
• -лая (строчная) буква – мала́, дрібна́ лі́тера.
• В -лом виде – в мало́му ви́гляді.
• На -лое время – на мали́й (коро́ткий) час, на малу́ (коро́тку) часи́ну.
• С -лых лет – зма́лку, зма́лечку, з ма́льства, з дити́нства, з мали́х літ.
• У них дело за -лым стало – їм мало́го не вистача́.
• Бесконечно -лый (мат.) – безконе́чно мали́й.
• Мал да удал – хоч мале́ та би́стре, мали́й та би́стрий, мали́й та смі́лий.
• Мал золотник, да дорог – мала́ шту́чка черві́нчик, а ціна́ вели́ка.
• Без -лого – зама́ли́м, зама́лом, ма́ло не, тро́хи не, чи не, бе́змаль. [Зама́лим не дві́сті (Сл. Гр.). Ма́ло не столі́тній дід (Київщ.). Уля́нка бе́змаль шість літ ма́є тепе́ра (Л. Укр.)].
• Без -лого пять метров – ма́ло (тро́хи) не п’ять ме́трів, чи не п’ять ме́трів, бе́змаль п’ять ме́трів.
• -лая Азия – Мала́ А́зія. См. ещё Ма́ленький, Малё́хонький, Малё́шенький, Ма́лое;
2) см. Ма́лой.
Ма́льчик –
1) хло́пець (-пця), хло́пчик, ум. хло́пчичок (-чка), хлоп’я́ (-я́ти), ум. хлоп’я́тко, хлоп’я́точко, хлопча́ (-ча́ти), хлопченя́ (-ня́ти), ум. хлопча́тко, хлопченя́тко, хлопчи́на, хлопча́к (-ка́), хлоп’я́га, пахо́лок, пахоля́ (-ля́ти), ум. пахо́лочок (-чка). [П’я́теро ді́ток Бог дав: дві ді́вчини і три хло́пці (М. Вовч.). В йо́го дво́є діте́й зоста́лося: хло́пчик і ді́вчинка (Рудч.). Ти вже не хло́пець, а па́рубок: зато́го й на вечерни́ці (Кониськ.). Хіба́-ж Петро́ па́рубок? Він іще́ хлопча́к (Звин.). П’ять або́ шість год хлоп’я́ті – вже воно́ й у штанця́х (Рудч.). Ой, де-ж ти бу́деш ночува́ти, хлопчи́но-хлопчи́ночко (Чуб. V). Росте́ те хлопча́тко (Морд.). Ході́ть лише́нь шви́дче, хлопченя́та, я по я́блучку вам дам (М. Вовч.). Скажи́ мені́ пра́вду, мале́ пахоля́ (Метл.). Я мали́й пахо́лок, роди́вся в вівто́рок, а в се́реду ра́но мене́ до шко́ли відда́но (Пісня)].
• -чик ещё спящий с матерью – підбі́чний хло́пець.
• Выхоленный -чик (бутуз) – бу́цик, ум. бу́цичок (-чка), буценя́ (-ня́ти), ум. буценя́тко, буценя́точко. [Ич яки́й бу́цик! Ви́дно що па́нська дити́на (Сл. Яв.)].
• Ма́льчики (собир.) – хлоп’я́цтво. [І чоловіки́, і жіно́цтво, і хлоп’я́цтво, та й дітво́ра туди́-ж (Квітка)].
• Вести себя, как -чик – пово́дитися по-хлоп’я́чому.
• Быть -ком – хлопцюва́ти. [Тут він хлопцюва́в, тут ви́ріс і молодико́м став (Сл. Гр.)].
• -чик-с-пальчик – покотигоро́шко, хло́пчик-мізи́нчик.
• -чики в глазах – чо́ртики перед очи́ма, в-очу́ те́мно;
2) -чик в услужении – хло́пець, хлопча́к, наймитча́ (-ча́ти), (казачок) пахо́лок, пахоля́ (-ля́ти). [Сліпи́й кобза́р під чиї́мсь во́зом обі́дає з свої́м хло́пцем (М. Вовч.). Ото́! Хіба́ ти в ньо́го пахоля́ (Л. Укр.)].
• -чик на побегушках – попи́хач, побігу́н (-на́), побігу́щий хло́пець.
• Я тебе не -чик – я тобі́ не на́ймит, не попи́хач;
3) (скамеечка, разувайка) підні́жок (-жка), підні́жня (-ні), ослі́нчик.
Мелюзга́ –
1) см. Мелочь 1;
2) (мелкая рыба) мільга́, мі́лька́, му́лька, моля́вка. [В цьому́ закі́ску мільки́ аж киши́ть (Кролевеч.)];
3) (малые дети) мале́ча, малі́ж (-лі́жи), мале́ньство, маленя́та (-ня́т), дріб (р. дро́бу), дробина́, дрі́б’язок (-зку), дрібно́та, капе́льня. [Діте́й у ньо́го бага́то, та все така́ малі́ж (Кролевеч.). Поки́нув тро́є сирі́т, саме́ мале́ньство (Звин.). Лиши́в я вас (діточо́к) сами́х у ха́ті, дріб таки́й, без кри́шки хлі́ба! (Франко). П’я́теро дробини́-маленя́т (Франко). Оце́-ж уся́ моя́ капе́льня! (Звин.)];
4) см. Мелкота́ 3.
Ме́ра –
1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)].
• -ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні.
• -ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су.
• Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́.
• -рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)];
2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)];
3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)];
4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра.
• -ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри.
• -ра содеянного – мі́ра заподі́яного.
• В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)].
• В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру.
• В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)].
• В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі.
• В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)].
• В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)].
• По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́.
• По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів).
• По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да.
• По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)].
• По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що.
• По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же.
• По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля.
• По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. ниже – по меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)].
• По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)].
• Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
• По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше.
• В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)].
• Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний.
• Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)].
• Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)].
• Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)].
• Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру.
• Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край).
• Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру.
• Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)].
• Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є.
• Подойти под -ру, см. Ме́рка 2.
• Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́;
6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)].
• -ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути.
• -ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення.
• -ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння.
• -ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення.
• -ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность.
• -ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що.
• -ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення.
• -ры принудительные – примусо́ві за́ходи.
• Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу).
• Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу.
• Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів.
• Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу.
• Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)].
• Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів.
• Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.
Мину́та –
1) (1/60 градуса) міну́та;
2) (1/60 часа) хвили́на, міну́та. [Ко́жна годи́на ді́литься на шістдеся́т хвили́н (Герин.)].
• Пять -ну́т десятого – п’ять хвили́н на деся́ту или п’ять хвили́н по дев’я́тій.
• Без десяти (-ну́т) восемь – за де́сять хвили́н во́сьма.
• Поезд отходит в восемь без десяти (-ну́т) – по́їзд руша́є (іде́, пі́де) за де́сять хвили́н до во́сьмої;
3) -ну́та, -ну́тка (приблизит. мера времени) – хвили́на, хвили́нка, (зап.) хви́ля, хви́лька, часи́на, часи́нка, (редко) міну́та, мінути́на, міну́тка. [Зажди́ одну́ хвили́ну (Куліш). Підожді́ть хвили́нку (Самійл.). Рахува́ла день свій з тої хви́лі, коли́… (Коцюб.). Не раз спогада́ю часи́ни сі лю́бі (Л. Укр.). Я таку́ часи́нку ви́гадала, як вона́ не пла́кала (М. Вовч.). За одну́ мінути́ну зла́див кочержи́лно (Харківщ.)].
• В данную, в настоящую, в эту -ту – ціє́ї хвили́ни, в цю хвили́ну, (приблиз.) під цю хвили́ну.
• В ту, в ту же, в ту самую -ту – тіє́ї, тіє́ї-ж, тіє́ї са́мої хвили́ни, в (или під) ту, в ту-ж, в ту са́му хвили́ну.
• Я приехала в ту самую -ту, когда он выезжал – я приї́хала са́ме в (під) ту хвили́ну, як він виїзди́в.
• В -ту, в одну -ту (сделать что-л.) – за одну́ хвили́н(к)у, за хви́льку, (редко) одніє́ю міну́тою (зроби́ти щось). [За хви́льку зроблю́ (М. Грінч.). Я за́раз, одніє́ю міну́тою поверну́ся (Мирний)].
• В такие -ты – в (під) такі́ хвили́ни, таки́ми хвили́нами. [Ро́зум у чолові́ка під такі́ хвили́ни спить (Кониськ.)].
• В хорошую -ту – в (під) до́бру хвили́ну; під до́бру руч. [Я підкоти́вся (до ньо́го) під до́бру руч (Харківщ.)].
• В -ту смерти – у хвили́ну сме́рти, у сме́ртну годи́ну, сме́ртної годи́ни, у сме́ртний час.
• Сию -ту (сейчас же) – за́раз, заразі́сінько, ціє́ї-ж хвили́ни, цю-ж ми́ть. [Іду́, йду! Ось заразі́сінько (Короленко). Цю-ж ми́ть іди́ сюди́! (Брацлавщ.)].
• Каждую -ту – що-хвили́ни, ко́жної хвили́ни.
• Мне дорога каждая -та – мені́ дорога́ ко́жна хвили́на.
• Каждая -та у меня на счету – ко́жна хви́лька в ме́не порахо́вана.
• На -ту, на -тку – на хвили́ну, на хвили́нку (на хви́льку), на часи́ну, на часи́нку. [Замо́вкла на хвили́ну (Н.-Лев.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Забіга́є до ме́не на часи́нку мій при́ятель (Крим.)].
• Не уснула я и на -тку – не засну́ла я й на хвили́нку (на волоси́нку), на ма́кове зе́рно.
• С -ты на -ту – ко́жної хвили́ни, з хвили́ни на хвили́ну; (вот-вот) ось-о́сь, да́лі-да́лі, зато́го. [Ми його́ ось-о́сь ждемо́ (М. Грінч.). Він да́лі-да́лі при́йде (Звин.)].
• Через какую-нибудь -ту – за яку(сь) хвили́н(к)у.
• Свободная -тка – ві́льна хвили́нка, годи́нка. [Як ви́лучилася мені́ годи́нка, ни́шком побі́гла сама́ до не́ї (М. Вовч.)].
• Нет (ни) -ты свободной – нема́(є) хвили́н(к)и ві́льної.
• Нет (ни) -ты покоя (отдыха, передышки) – нема́ просві́тлої (редко проми́тої) годи́ни; нема́ про́світку кому́.
• Делать что в свободные -ты – роби́ти що ві́льними хвили́нами.
Мо́жно, нрч. – мо́жна (ср. ст. можні́ше), (дозволено) ві́льно. [Чого́-ж це так, що йому́ мо́жна, а мені́ – ні? Ві́льно ко́жному (Грінч.). Тепе́ренька дити́на підбі́льшала, то мені́ можні́ше бу́де на робо́ту йти (Вовчанщ.). До́ма мені́ все ві́льно (М. Вовч.)].
• -но ли? – чи мо́жна? чи ві́льно?
• Если -но, -но будет – як (якщо́, коли́) мо́жна, мо́жна бу́де.
• Как -но больше, быстрее, шире и т. п. – як-найбі́льше, як-найшви́дше, як-найши́рше и т. п., як(о)-мо́га бі́льше, шви́дше, ши́рше и т. п. Как -но так говорить? – як мо́жна (хіба́ мо́жна) так каза́ти?
• Одолжите мне пять рублей. – Как -но!
• Я сам сижу без денег – пози́чте мені́ п’ять карбо́ванців. – Де́ там! (Де ви ба́чили? или Що ви ка́жете!) Я сам сиджу́ без гро́шей.
Мони́сто – нами́сто, (ум. нами́стечко (-чка)), пе́рла (-рел). [Куплю́ тобі́ нами́сто та на ши́ї пові́шу (Метл.). Купи́ мені́ нами́стечко на бі́лую ши́ю (Чуб. V). Разо́к пе́рел на ши́ї (Свидн.)].
• -сто из кораллов – кора́лі (-лів), до́бре нами́сто, ум. кора́лики. [Начіпля́є кора́ликів на бі́лую ши́ю (Пісня). На ши́ї червоні́ло п’ять разкі́в товсто́го «до́брого» нами́ста з золоти́ми дукача́ми (Н.-Лев.)].
• Одно зерно -ста – намисти́на, намисти́ночка, (кораллового) корали́на, корали́ночка.
• -сто из монет – дукаче́ве нами́сто, дукачі́. [Я вже стара́, – де вже мені́ до дукаче́вого нами́ста! (Крим.)].
• Низка -ста – разо́к (-зка́), (ста́лька, ни́зка) нами́ста (пе́рел), ум. разо́чок (-чка) (ста́лечка, ни́зочка) нами́ста (пе́рел). [На ши́ях нами́ста у ко́жної разкі́в по де́сять (Квітка). Купи́ла собі́ ста́льку нами́ста (Козелеч.). Запле́тена в ріжки́, на ши́ї ма́ла ни́зку пе́рел (Свидн.)].
Мохна́ – ку́дла, ми́чка, ки́чка, пе́лех; (косма) ку́штра, косма́к (-ка́); срв. Косма́.
Мо́хны –
1) (опушка на ногах птиц) ми́чки (-чок);
2) бот. Potentilla reptans L. – перста́ч (-чу́) (повзу́чий), п’ятили́стник (-тку).
II. Мочь, глаг. –
1) могти́ (н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)].
• Всё, что -гу – усе́, що мо́жу.
• Он всё -жет – він усе́ мо́же.
• Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти.
• Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти.
• Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти?
• Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати?
• Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу.
• Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу.
• Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)].
• Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти.
• -гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися?
• Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)].
• Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися.
• Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим.
• Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)].
• Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша.
• Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́.
• Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)].
• Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го.
• Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во.
• Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во.
• -жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во?
• Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні.
• Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во.
• Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу?
• Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)].
• Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)].
• Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться.
• Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)].
• Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)].
• Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти?
• Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)];
2) (быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати.
• Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть).
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, ваиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Нава́стривать, навостри́ть – наго́стрювати, нагостри́ти, (о мног.) понаго́стрювати що; см. Наостря́ть.
• -ть уши – наста́вляти и (редко) станови́ти, наста́вити, насторо́чувати, насторо́чити, нашоро́шувати, нашоро́шити, настру́нчувати, настру́нчити, нащу́лювати, нащу́лити ву́ха, (о мног.) понаставля́ти, понасторо́чувати, понашоро́шувати, понастру́нчувати, понащу́лювати ву́ха. [Щоб лю́ди лу́чче наставля́ли ву́ха (Куліш). Прокопо́вичка насторо́чила ву́ха і повеселі́шала (Н.-Лев.). То він одно́ ву́хо нашоро́шить (Куліш). Настру́нчив у́ха й пози́ркує на две́рі (М. Вовч.)].
• -ри́ть лыжи – лиги́ (тя́гу, дмухача́) да́ти, накива́ти п’ята́ми, намасти́ти п’я́ти, утекти́.
• -ри́ть на кого когти, зубы – нагостри́ти на ко́го кі́гті, зу́би.
• -ри́ть язычок – нагостри́ти язичо́к (жальце́).
• -ри́ть к чему руку – наби́ти (наломи́ти и налама́ти, нава́жити) ру́ку до чо́го, наломи́тися и налама́тися до чо́го, (вульг.) насоба́читися в чо́му. [Він в цьо́му ді́лі наби́в ру́ку (Сл. Ум.)].
• -ри́ть кого – обте́рти, обго́втати, ви́гладити кого́; наломи́ти, и налама́ти кого́.
• Наво́стренный и Навострё́нный – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, насторо́чений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, понасторо́чуваний и т. п.
Наве́шивать –
1) (сов. наве́сить) –
а) наві́шувати, наві́сити, начі́[е́]плювати, начепи́ти, (о мног. или во мн. местах) понаві́шувати, поначі́[е́]плювати що на що; срв. Наве́шать 1.
• -вать картины на стены – наві́шувати карти́ни на сті́ни.
• -сить дверь – наві́сити (начепи́ти) две́рі. [Тре́ба наві́сити две́рі на за́віски (Сл. Ум.)];
б) (выпускать крышу навесом) наві́шувати, наві́сити, зві́шувати, зві́сити, напуска́ти, напусти́ти, припуска́ти, припусти́ти покрі́влю (дах).
• -сить крышу пошире навесом – пусти́ти дах на ши́рший підшалі́вок, припусти́ти підшалі́вок;
2) (сов. наве́шать) нава́жувати, нава́жити, (о мног. или многим) понава́жувати чого́ (кому́).
• -шал сахару пяти покупателям – понава́жував цу́кру п’ятьо́м покупця́м.
• Наве́шивающийся, прлг. – нависни́й, звисни́й.
Наве́шенный –
1) наві́шений, наче́плений, понаві́шуваний, поначі́[е́]плюваний;
2) наві́шений, зві́шений, напу́щений, припу́щений.
• Наве́шанный – нава́жений, понава́жуваний.
-ться –
1) наві́шуватися, наві́ситися, понаві́шуватися, начі́[е́]плюватися, начепи́тися, поначі́[е́]плюватися; бу́ти наві́шуваним, наві́шеним, понаві́шуваним, начі́[е́]плюваним, наче́пленим, поначі́[е́]плюваним.
• Ставни -тся – віко́нниці наві́шуються (начі́[е́]плюються);
2) наві́шуватися, наві́ситися, зві́шуватися, зві́ситися, напуска́тися, напусти́тися; бу́ти наві́шуваним, наві́шеним, зві́шуваним, зві́шеним, напу́щеним;
3) (нагибаться) нахиля́тися, нахили́тися, звиса́ти, зви́снути, (о мног.) понахиля́тися, позвиса́ти, назвиса́ти.
• Не -вайся на перила – не нахиля́йся (не звиса́й) на по́ручні (диал. на поре́нчата);
4) нава́жуватися, бу́ти нава́жуваним, нава́женим, понава́жуваним.
Наво́дка –
1) (действие), см. Наведе́ние 1.
• -ка моста – наве́дення (на́від, ста́влення, на́став) мо́сту, (пловучего) на́плав мо́сту.
• За -ку моста заплачено пятьсот рублей – за наве́дення мо́сту (за наве́дений міст) заплати́ли (запла́чено) п’ятсо́т карбо́ванців;
2) (работа и качество действия) наве́дення, на́від (-воду).
Нагу́ливать, нагуля́ть –
1) (наживать гульбою) нагу́лювати, нагуля́ти, вигу́лювати, ви́гуляти, (о мног.) понагу́лювати, повигу́лювати що, кого́, чого́. [Дожирува́лася з хло́пцями, що й дити́ну нагуля́ла (Полт.)];
2) (приобретать отдыхом) нагу́лювати, нагуля́ти, надбава́ти, надба́ти, придбава́ти, придба́ти, нако́хувати, накоха́ти, (о мног.) понадбава́ти и т. п. що, чого́.
• -ля́л себе пять фунтов за месяц – придба́в (накоха́в) собі́ п’ять фу́нтів за мі́сяць;
3) (выпасать скот) випаса́ти, ви́пасти, (о мног.) повипаса́ти кого́, що.
Нагу́лянный –
1) нагу́ляний, ви́гуляний, пона[пови]гу́люваний;
2) нагу́ляний, на́дбаний, при́дбаний, нако́ханий, понадба́ваний и т. п.;
3) ви́пасений, повипа́саний.
-ться –
1) (стр. з.) нагу́люватися, бу́ти нагу́люваним, нагу́ляним, понагу́люваним и т. п.;
2) нагу́люватися, нагуля́тися, вигу́люватися, ви́гулятися, (о мног.) понагу́люватися, повигу́люватися. [От нагуля́лись і поляга́ли усі́ спа́ти (Рудч.). Го́сті до́бре ви́гулялись і ви́голодались (Н.-Лев.). Дівча́та понагу́лювались (Богодух.)];
3) (тучнеть) випаса́тися, ви́пастися, відпаса́тися, відпа́стися, нагу́лювати (нако́хувати), нагуля́ти (накоха́ти) са́ла (сальця́). [Худо́ба в нас на толо́ці не випаса́ється, а ху́дне (Полт.). Відпа́сся лю́дським по́том (Київщ.). Накоха́в собі́ сальця́ (Звин.)].
Надре́з –
1) (действие), см. Надре́зывание и Надре́зание.
• Купить арбуз с -зом – купи́ти каву́н(а́) нанарі́з (нарозрі́з, з нарі́зом). [Каву́н в нарі́зом – два́дцять копі́йок, без нарі́зу – п’ятна́дцять (Звин.)];
2) надрі́з (-зу), надти́н (-ну), надрі́зане (-ного); (только пилой) на́дпил (-лу); нарі́з (-зу), нарі́зане (-ного). Срв. Надре́зывать 1 и 2. [Оту́т на нарі́зі почне́ш пиля́ти (Богодухівщ.)].
I. Наезжа́ть, нае́здить –
1) (лошадь) виїжджа́ти и виї́жджувати, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́, (о мног.) повиї́жджувати, попринату́рювати.
• -жа́ть, -дить гончих – принату́рювати, принату́рити гончакі́в до (в)ло́вів (полюва́ння);
2) (дорогу) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (преимущ. колёсной повозкой) нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понатира́ти, понако́чувати и т. п. [Сюдо́ю вози́ли де́рево з лі́су, – до́бре вте́рли доро́гу (Брацлавщ.). Проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)];
3) (выручать ездой) наїжджа́ти и наїзди́ти, наї́здити, ви́їздити що. [Я його́ в борг вожу́: карбо́ванців на п’ять наї́здить та й запла́тить одра́зу (Київщ.). Які́ на́ші заробі́тки візни́цькі: трьох карбо́ванців за день не ви́їздиш! (Богодухівщ.)];
4) (ездить много) наї́жджувати, наї́здити, ви́їздити; (изв. время) прої́жджувати, прої́здити, пої́здити, попої́здити, ви́їздити.
• Кто много ездит, много -дит – хто бага́то ї́здить, бага́то наї́здить (ви́їздить).
Нае́зженный –
1) ви́їжджений, прина́турений, повиї́жджуваний, попринату́рюваний до їзди́, уї́жджений, їжджа́лий;
2) нате́ртий, у[про]те́ртий, нако́чений, понати́раний, понако́чуваний и т. п., (только о колёсном пути) би́тий. [Са́нна доро́га уже́ нако́чена, слизька́ (Черняв.)];
3) наї́жджений, ви́їжджений;
4) наї́жджений, ви́їжджений; прої́жджений, (по)пої́жджений.
-ться –
1) виїжджа́тися, бу́ти виї́жджуваним, ви́їждженим, повиї́жджуваним и т. п.;
2) натира́тися, нате́ртися, понатира́тися; бу́ти нати́раним, нате́ртим, понати́раним и т. п.;
3) наїжджа́тися и наїзди́тися, бу́ти наї́жджуваним, наї́ждженим, ви́їждженим;
4) наї́жджуватися, бу́ти наї́ждженим и т. п.;
5) (вдоволь, сов.), см. отдельно Нае́здиться.
Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
• -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
• -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
• -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
• -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
• -чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
• -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
• -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
• -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
• -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
• -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
• -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
• -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
• Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
• -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
• -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
• -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
• -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
• -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
• -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
• -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
• -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
• Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный –
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
• -ная цена – ви́значена ціна́.
• В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].
-ться –
1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
• Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
• Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
• Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
• Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
• -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
• -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
II. Накупа́ть и Наку́пывать, накупи́ть –
1) чего – накупо́вувати, накупа́ти, наку́плювати и накупля́ти, накупи́ти, накупува́ти чого́, (диал.) покупля́ти, покупи́ти и (реже) покупува́ти що, (о мног.) понакупо́вувати, понакупля́ти чого́. [Всього́ йому́ накупи́в (Рудан.). Накупува́ли вони́ вина́ вся́кого (Рудч.). Мо́же в вас така́ ду́мка, що я все те покупува́в? (М. Вовч.). Понакупо́вували хлі́ба (Квітка). Бага́то всього́ понакупля́ли (Слов’яносербщ.)].
• -ть материал для одежды, обуви – набира́ти, набра́ти, (о мног.) понабира́ти чого́. [Набра́ла стрічо́к та стьожо́к на п’ятна́дцять карбо́ванців (Н.-Лев.)];
2) кого – підкупо́вувати, підку́плювати и підкупля́ти, підкупи́ти, (о мног.) попідкупо́вувати и т. п. кого́; см. Подкупа́ть 1.
Наку́пленный –
1) наку́плений, накупо́ваний, поку́плений, понакупо́вуваний, на́браний, понаби́раний;
2) підку́плений, попідкупо́вуваний.
-ться –
1) (стр. з.) накупо́вуватися, бу́ти накупо́вуваним, наку́пленим, понакупо́вуваним и т. п.;
2) продава́тися, прода́тися, запро́дуватися, запро́датися кому́; (набиваться) набива́тися, наби́тися;
3) (купить всё, что надо) накупо́вуватися, накупи́тися, скупи́тися, (о мног.) понакупо́вуватися. [Чи ско́ро ви наку́питеся? уве́сь база́р хо́чете закупи́ти! (Богодух.). Скупи́вся, за́раз пої́хав з я́рмарку (Сл. Ум.)].
Наперечё́т, нрч. – під лі́ко́м, на ви́лік. [Цього́ ро́ку не вроди́ло нічо́го, – всі ви́шні під ліко́м (Звин.)].
• Я их всех знаю -чё́т – я їх усі́х зна́ю на ви́лік, вони́ в ме́не всі, під ліко́м, (образно) я їх усі́х зна́ю як свої́ п’ять па́льців.
• Все -чё́т – всі як оди́н, всі до о́дного; сами́ за се́бе, одни́м лице́м.
• Они у нас -чё́т – вони́ в нас під лі́ко́м, (обр.) їх у нас як кіт напла́кав.
• Нас и всего то -чё́т трое – нас і всіх, хоч полічи́ (перелічи́), тро́є; нас і всіх тройко́.
Напива́ть, напи́ть –
1) (выпивать что-л., сколько в изв. срок) випива́ти, ви́пити, напива́ти, напи́ти, (о мног.) повипива́ти, понапива́ти що, скі́льки за яки́й час. [Ви́пили дві четверти́ни за ніч (Луб.). За оди́н день на п’ять карбо́ванців напи́в (Богодух.)].
• -пи́ли, наели, и след простыл – напили́, наї́ли, та й зга́дуй як зва́ли;
2) (приобретать питьём что) напива́ти, напи́ти собі́ що, допива́тися, допи́тися до чо́го.
• Пил, пил, да и -пи́л водянку – пив, пив, та й допи́вся до водя́нки (та й напи́в собі́ водя́нку).
Напогля́д, нрч. – навка́з; (насмех) на смі́х. [У Глибічку́ п’ять муро́ваних хат, а в нас хо́ч-би одна́ на смі́х (Звин.)].
• Это лето неурожай, – нет яблок и -гля́д – цього́ лі́та не вроди́ло, нема́є я́блук і навка́з (нема́є я́блук і подиви́тися).
Напя́точный – нап’я́тний, п’ятови́й, що на пяті́.
Наступа́ть, наступи́ть –
1) (ногою на кого, на что) наступа́ти, наступи́ти на ко́го, на що, насто́птувати, настопта́ти на ко́го, на що и що кому́; (-пи́в, раздавливать) настоло́чувати, настоло́чити кого́, що. [Даю́ вам си́лу наступа́ти на гадю́ки (Куліш). Наступи́в мені́ на но́гу (Київщ.). Турн зло́бно си́льною п’ято́ю на труп Пала́нта настопта́в (Котл.). Настопта́ла Бала́бушисі закаблу́ком на па́льці з могодзу́лями (Н.-Лев.). Забрі́в у да́мське купе́ та й настопта́в но́ги аж двом да́мам одра́зу (Крим.). Ного́ю настоло́чив хробака́ (Верхр.)];
2) (вести наступление) наступа́ти, наступи́ти, (нападать) напада́ти, напа́сти, (производить нападение) би́ти, ударя́ти, уда́рити на ко́го, на що. [Би́лись ви, як ли́чить римля́нам: наступа́ли без запа́лу, а відступа́ли сти́ха і без стра́ху (Куліш). Збира́йтеся, бі́дні лю́ди, всі до оборо́ни! – бо то на нас наступа́ють вели́кі нава́ли (Франко). Вороги́ напа́ли на на́шу зе́млю (Київщ.). Це́зар би́ти хо́че на Александрі́ю (Куліш)];
3) (наседать на кого) насіда́ти(ся), насі́сти(ся), напосіда́тися, напосі́стися на ко́го, обсіда́ти, обсі́сти кого́, (о мног.) понасіда́ти(ся), пообсіда́ти.
• Кредиторы -па́ют на него – кредито́ри (позича́льники, (зап.) віри́телі) насіда́ють (напира́ють) на йо́го (обсіда́ють, обпада́ють його́).
• -ть на горло кому, с ножом к кому – приступа́ти, приступи́ти з коро́ткими гужа́ми до ко́го, притьмо́м вимага́ти в (или від) ко́го чого́;
4) (о времени, сроке), см. Настава́ть 1;
5) (на власть, стар.) заступа́ти, заступи́ти уря́д, става́ти, ста́ти на уря́д(і), обійма́ти, обійня́ти вла́ду.
Наторго́вывать, наторгова́ть –
1) (наживать торговлей) наторго́вувати, наторгува́ти, нажива́ти (набува́ти, заробля́ти), нажи́ти (набу́ти, зароби́ти, придба́ти) що то́ргом (торгу́ючи), (выручать) вторго́вувати, вторгува́ти що. [Продава́ла бу́блики козака́м, вторгува́ла, се́рденько п’ятака́ (Шевч.)];
2) -ва́ть (изв. время, наделать торгуя) наторгува́ти, накрамарюва́ти, (пренебр.) нагандлюва́ти.
• Наторго́ванный – наторго́ваний, нажи́тий (набу́тий, заро́блений, при́дбаний) то́ргом, вторго́ваний.
-ться –
1) (стр. з.) наторго́вуватися, бу́ти наторго́вуваним, наторго́ваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) –
а) (торгуя) наторгува́тися, накрамарюва́тися, (пренебр.) нагандлюва́тися; попоторгува́ти (досхочу́) и т. п.;
б) (торгуясь) наторгува́тися, попоторгува́тися (досхочу́).
II. Наха́живать, находи́ть –
1) (доски, тёс) рівчакува́ти, нарівчакува́ти, порівчакува́ти, нажоло́блювати, нажоло́бити, вижоло́блювати, ви́жолобити, (о мног.) пона[пови]жоло́блювати що;
2) (изв. расстояние) нахо́джувати, находи́ти, вихо́джувати, ви́ходити що; (изв. время, сов.) находи́ти, попоходи́ти. [Чима́ло ми сього́дня находи́ли (Брацл.). Версто́в по п’ятдеся́т за день вихо́джуємо (Гайсинщ.). Ходи́в, ходи́в, – ото́ й находи́в (Київщ.). Попоходи́в по сві́ті (Брацл.)];
3) -вать воду – накру́чувати води́.
Нахо́женный –
1) на[по]рівчако́ваний, нажоло́блений, пона[пови]жоло́блюваний;
2) нахо́джений, ви́ходжений; нахо́джений, попохо́джений.
Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
• В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
• От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
• -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
• Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
• Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
• Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• В -ле, см. Внача́ле.
• В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
• В самом -ле чего –
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
• В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
• В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
• -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
• В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
• -ло года – поча́ток ро́ку.
• В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
• -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
• От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
• -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
• В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
• Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
• О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
• От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
• От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
• По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
• Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
• С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
• С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
• С самого -ла –
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
• Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
• С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
• Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
• Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
• Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
• Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
• -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
• -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
• Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
• Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
• Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
• -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
• Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
• Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
• Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
• -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
• -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5) -ла (мн. ч.) –
а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
• -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
• Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
• -ла знания – поча́тки знання́;
в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
• -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
• На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
• На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
• Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
• Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
• Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
• Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та);
8) –
а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
• Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
• Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9) церк. –
а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
• Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
• Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
• Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
• Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Начина́тель, -ница – почина́льник, -ниця, почина́ч (-ча́), -на́чка, (роз)почи́нник, -ниця, почина́тель, -тельца, (насм.) (роз)почина́йло (м. р.); (основатель, -ница) фунда́тор, -торка. [П’я́тниця – почина́льниця (Мил.). Почина́телі че́ського націона́льного ру́ху (Стебниц.). Ох ти, розпочина́йло-некінча́йло! (Звин.)].
Неви́данный – неба́чений, (реже) неви́даний, (диал.) невида́лий; (небывалый) небува́лий, (дивный, чудной) дивови́жний, чудни́й. [Оле́ся гля́нула в вікно́ на неба́чену карти́ну (Н.-Лев.). На су́днах метуши́лися які́сь неба́чені лю́ди в ди́вному вбра́нні (Загірня). До́вго диви́лася Робінзо́н та П’я́тниця на неба́чене ди́во (Грінч.). Присни́лось (мені́) неви́дане ща́стя ди́вне (Л. Укр.). Нови́й, нечу́ваний і неви́даний спо́сіб поети́чної тво́рчости (Рада). Ви́жени мені́ зві́ря неслу́ханого й неви́даного (Рудч.)].
• Давно, раньше -ный – давно́, пе́рше не ба́чений.
• Неслыханное, -ное дело – нечу́вана, неви́дана (неба́чена) річ.
Не́который, мест. неопр. –
1) (какой-то) яки́йсь, де́який(сь), котри́йсь, оди́н, (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-там, котри́йсь-там.
• -рый человек – яка́сь (котра́сь, одна́, яка́сь-там, котра́сь-там) люди́на.
• -рое время – яки́й(сь) (де́який, реже котри́йсь) час, яка́(сь) часи́на. [Коло цього́ тво́ру яки́йсь час крути́лася ува́га громадя́нства (Крим.). Мовчи́ть яки́й час, да́лі не виде́ржує (Л. Укр.). Через яки́й час полі́чить (гро́ші) і перехова́ у дру́ге мі́сце (Грінч.). Жде до котро́гось ча́су (Номис). Молоди́ця спини́лася; яку́сь часи́ну вона́ придивля́лась (Коцюб.)].
• В продолжении -рого времени – яки́й(сь) (де́який) час, яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
• На -рое время – на яки́й(сь) (де́який) час, на яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
• В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве – в де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.); не в на́шій землі́ – в дале́кій стороні́; в яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві. [Приго́ди в Ґрю́невальді, – яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві, – при́нця О́тто (М. Калин.)];
2) (кое-какой, известный) де́який (р. де́якого, до де́якого и (редко) де́ до якого и т. п.), де́котрий; (известный, определённый) пе́вний; (кое-какой) де-не́-який, яки́й-не-яки́й, (пренебр.) яки́й-таки́й, таки́й-сяки́й, сяки́й-таки́й; (пустячный) яки́йсь. [Забра́вши де́яких троя́нців, п’ята́ми з Тро́ї накива́в (Котл.). Де́які варя́ги з гре́цького царя́ служи́ть найма́лися (Куліш). Де́які і́доли бро́нзового пері́оду ма́ють ви́гляд до́сить га́рний (Л. Укр.). Де́який матерія́л до міркува́ннів про се (Грінч.). На́віть і в ві́рі була́ де́яка одмі́на у нас про́ти їх (Грінч.). Со́нечко підли́зує сніг де́ з яких го́рбиків на піску́ (Квітка). Де́котрі гре́цькі купці́ (Крим.). Не міг втри́мати ду́мки про потво́рність де́котрих бі́лих люде́й (Кінець Неволі). Я прига́дую ті́льки де́котрі його́ жа́рти (Н.-Лев.). З ним Лаго́вський мав де́котру знайо́мість (Крим.). Пе́вну кі́лькість книжо́к про́дано (Київ). З того́ завзя́ття було́-б нічо́го не ви́йшло, коли́-б не щасли́вий ви́падок, що показа́в яки́й-таки́й заро́бок (Франко)].
• -рое количество – де́яка (пе́вна, яка́сь) кі́лькість, де́яке число́, скі́льки(сь), (пренебр.) скі́льки(сь)-там. [Да́йте йому́ скі́льки-там гро́шей, – і неха́й собі́ йде (Звин.)].
• В -рых случаях – в де́яких ви́падках, (изредка) коли́-не-коли́.
• -рым образом – де́яким чи́ном (ро́бом), (в известной степени) до пе́вної мі́ри, в де́якій (в які́йсь) мі́рі;
3) (иной, который) и́нший, де́котрий, ко́три́й и (редко) кото́рий, яки́й; см. Кото́рый 4. [В и́нших губе́рніях, напр. на пі́вночі Росі́ї, тако́ї землі́ нема́є (Доман.). Ти-ж не така́, як и́нші жінки́: ти розумі́єш, що… (Грінч.). Кото́рі селя́ни вже й па́стки станови́ли на тхора́, – так ні, не ло́виться (Остерщ.). До нас ча́сом і дохо́дять які́ чутки́, але́ запі́зно (Брацл.)];
4) -рые (в значении сщ.) – де́хто (р. де́кого, де́ до кого и до де́кого и т. п.), де́котрі (-рих), де́які (-ких), (кое-кто) де́нехто (р. де́некого). [Де́хто брав чита́ти (Грінч.). Тро́шки зго́дом верну́лись до Бру́са де́хто і посіда́ли край йо́го (Квітка). Позбира́в де́кого та й учини́в про́ти ляхі́в триво́гу (Сніп). Не всі сплять, що хропля́ть, – лиш де́котрі (Кам’янеч.). Всі сплять, хропу́ть, а де́які сопу́ть (Гул.-Артем.)].
• -рые подумают, что… – де́хто поду́має (поду́має де́хто), що…, де́котрі (де́які) поду́мають, що…
• -рые из них – де́хто (де́котрі, де́які) з них;
5) -рые – -рые (одни-другие: из неопр. количества) – де́які – де́які, де́котрі – де́котрі, які́ – які́, котрі́ – котрі́ и (редко) кото́рі-кото́рі, и́нші-и́нші, які́-ті, и́нші – а де́котрі, и́нші – а де́які. [Де́які оповіда́ння були́ друко́вані, де́яких ще й не було́ тоді́ (Грінч.). Які́ лежа́ть, які́ сидя́ть, які́ сновиґа́ють по кутка́х (Грінч.). Кото́рі пристаю́ть на се, а кото́рі ка́жуть – ні (Грінч.). Ко́ні та воли́ – які́ пасу́ться, ті – лягли́ (Грінч.). И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть М. Вовч.)].
Непо́лный – непо́вний; (умалённый) неці́лий, не (в)весь; (незаконченный) недове́ршений, незаве́ршений; (невсецелый) нецілкови́тий; срв. По́лный.
• Ей -ных пятнадцать лет – їй непо́вних п’ятна́дцять ро́ків (літ), їй неспо́вна́ п’ятна́дцять ро́ків (літ), їй добира́ється п’ятна́дцять ро́ків.
• -ное зерно – непо́вне (неяде́рне, мо́рхле, послідува́те) зе́рно́.
• -ное представление – непо́вне (нецілкови́те, незаве́ршене) уя́влення.
• -ное сходство – нецілкови́та схо́жість (поді́бність).
• -ный цветок – непо́вна кві́тка, неповноцві́т (-та).
• -ный экземпляр издания – неці́лий (дефе́ктний) примі́рник вида́ння.
Непреры́вка – безпере́рвка, безпере́рвна п’ятиде́нка, (неделя) безпере́рвник, безпере́рвний ти́ждень (-жня). [Цього́ ро́ку хлібозаготівни́й апара́т працюва́в, цілко́м зрозумі́ло, за безпере́рвною (Безвірник 1930)].
• Наш завод перешёл на -ку – наш заво́д перейшо́в на безпере́рвну п’ятиде́нку (на безпере́рвний ти́ждень), на на́шому заво́ді запрова́джений безпере́рвник.
Нерабо́чий –
1) неробі́тний, неробо́чий, (свободный от работы) ві́льний від пра́ці, (выходной) вихідни́й, (неприсутственный) неурядо́вий, неслужбо́вий, (праздничный) святни́й, святко́вий. [Неробо́чий день (Полт.). Була́ п’я́тниця, неробо́чий день – неді́ля мусулма́нська (Ле). У ме́не за́втра ві́льний (від пра́ці) (вихідни́й) день (Київ). В неурядо́ві годи́ни про́сять не турбува́ти (Київ)];
2) неробі́тний, неробо́чий, (зап.) неробу́чий, (праздный) гуля́щий, ві́льний (від пра́ці), (не знающий, не знавший труда) нетру́джений, що пра́ці не зна́є (не знав), (барский) па́нський, (нежный) ні́жний, деліка́тний; срв. Гулево́й. [Гуля́щий чолові́к (Чуб. V). Все те́є гуля́ще, дак таке́ ви́пещене (Основа 1862)].
• -чие руки – неробі́тні (неробо́[у́]чі, нетру́джені, па́нські, деліка́тні) ру́ки. [Наготува́ла і пря́дива, і ткання́, щоб неві́стонька не скла́ла ру́ки свої́ неробо́чі (Ле). Ви парази́ти з водяни́стим мі́зком, ви неробу́чі, загрібу́щі ру́ки (Франко). Бі́лі неробу́чі ру́ки (Коцюб.)];
3) неробі́тний, неробо́чий, неробітни́чий, неробітни́цький, не робо́чого ро́ду, па́нського ро́ду.
• -чее происхождение – неробі́тне (неробітни́че) похо́дження.
• -чий состав, сектор правления – неробітни́чий склад, се́ктор (неробітни́ча части́на) упра́ви;
4) см. Нерабо́тливый;
5) сщ. – неробітни́к (-ка́), неробо́чий (-чого).
Неразде́льный – неподі́льний, нерозді́льний, (редко) суку́пний, (целый) ці́лий. [В одну́ неподі́льну ці́лість (Крим.). В одну́ зіллє́мось ду́шу єди́ну, неподі́льну і щасли́ву (Л. Укр.). Одини́ці, що є нерозді́льні ці́лості (Доман.). Ой лу́чче нам, подру́жечки, суці́льного п’ятака́ ма́ти (Милор.)].
Неусто́йка –
1) см. Неусто́й 2;
2) (неисполнение условия) недоде́ржування, оконч. недоде́ржання умо́ви.
• При -ке – якщо́ (коли́, як) не доде́ржано (було́, бу́де) умо́ви, якщо́ (коли́, як) не доде́ржить (не доде́ржать и т. п.) умо́ви;
3) недоде́ржка, (стар.: гарантия) зару́ка, (пеня) пеня́. [Коли́ я пору́шу сю на́шу уго́ду, то пови́нен бу́ду плати́ти зару́ку проти́вній стороні́ п’ятсо́т кіп (250 рублей) гро́шей лито́вських (Ор. Левиц.)].
• Условие заключено с -кою в сто рублей – умо́ву скла́дено з недоде́ржкою в су́мі сто карбо́ванців.
Ни –
1) союз –
а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)].
• У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́.
• Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)].
• Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)].
• На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки).
• Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́).
• Ни капли, см. Ка́пля 2.
• Ни крошки, см. I. Кро́шка 1.
• Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший.
• Ни с места, см. Ме́сто 1.
• Ни слова –
а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)].
• Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)];
б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́.
• Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва.
• Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь.
• Ни гугу, см. Нигугу́.
• Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что).
• Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти.
• Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)].
• Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же.
• У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної).
• Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)].
• Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́.
• Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́.
• Ни за что (на свете), см. Ничто́.
• Ни к чему, нрч., см. Никчему́.
• Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)].
• Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий.
• Ни он, ни никто – ні він і ніхто́.
• Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́.
• Ни да, ни нет, см. Нет 2.
• Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так.
• Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки).
• Ни тот, ни другой – ні той, ні той.
• Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти.
• Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́.
• Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)].
• Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1.
• Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1.
• Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со.
• Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́.
• Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)].
• Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)].
• Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно;
б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч.
• Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)].
• Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не.
• Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́.
• Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься.
• Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний.
• Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся).
• Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2.
• Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)].
• Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не.
• Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2.
• Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)].
• Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який.
• Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)].
• Когда бы ни, см. Когда́ 3.
• Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься.
• Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь.
• Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не.
• С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме.
• Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3.
• Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)].
• Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну.
• Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3.
• Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)].
• Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)].
• Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься.
• Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не.
• Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло.
• Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в.
• Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали.
• Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)].
• Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься.
• Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)].
• Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший;
2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2.
• Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)].
Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)].
• Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)].
• Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́.
• Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги.
• Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця.
• Вверх -га́ми –
а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю;
б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)].
• -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж.
• Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж.
• В -га́х – в нога́х.
• Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії.
• На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се.
• Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7.
• Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув).
• Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х.
• В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х.
• Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)].
• Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)].
• С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)].
• Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят).
• Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом.
• С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми.
• У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)].
• Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го).
• -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́.
• -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе.
• Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)].
• Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4.
• Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні).
• Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)].
• Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка).
• Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)].
• Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться).
• Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х.
• Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)].
• Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)].
• Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу.
• Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)].
• Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́.
• Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)].
• Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)].
• -ги носят – но́ги но́сять.
• Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́.
• Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го.
• Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3.
• Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.
• Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́.
• -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися).
• -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли).
• Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги –
а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)];
б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1.
• Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку).
• Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу.
• Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище.
• Протянуть -ги –
а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги;
б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги).
• Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ.
• Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́.
• Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги –
а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги;
б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)].
• Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки).
• Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти).
• Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти.
• Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки.
• Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги.
• Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми.
• Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу.
• Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)].
• Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми.
• Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)].
• За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка).
• Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II);
2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2;
3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на;
4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3;
5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).
Но́мер –
1) (счётная цифра) ну́мер (-ра; мн. -мери́, -рі́в), (число) число́, (сокр.) №, Ч°. [Да́вши відби́тки свої́х па́льців і дові́давшись, за яки́м ну́мером ці відби́тки заве́дено до спи́сків, вони́… (Велз). Буди́нок число́ (реже ну́мер) ві́сім (Київ). Ва́ші кімна́ти не тут: кварта́л Га́йбері, Дев’яно́сто сьо́ма ву́лиця, число́ дві ти́сячі сімна́дцять (Велз)].
• Бумага -мер пятый – папі́р ну́мер п’я́тий.
• -мер входящий, исходящий – вступне́, вихідне́ число́, вступни́й, вихідни́й ну́мер.
• -мер газеты, журнала – число́ (редко ну́мер) газе́ти (часо́пису), журна́ла. [Пе́рше число́ тижне́вика «Рі́дний Край» (Р. Край). В найбли́жчому числі́ журна́ла «Кри́тика» (Критика). Нови́й ну́мер газе́ти (Франко)].
• -мер по журналу (канцел.) – журна́льний ну́мер.
• -мер галош, перчаток – ну́мер кало́ш (гальо́ш), рукави́чок.
• Личный -мер – особи́стий ну́мер.
• -мер порядковый – порядко́вий (рядови́й) ну́мер, порядко́ве (рядове́) число́.
• По порядку -ро́в – за поря́дком нумері́в, за че́рго́ю.
• Счастливый -мер – щасли́вий ну́мер, щасли́ве число́.
• За -ром четвёртым – під ну́мером (число́м) четве́ртим, число́ четве́рте, ну́мер четве́ртий;
2) (программы, в концерте и т. п.) но́мер, число́. [Сього́дні «Сме́ртний но́мер» (Кіноафіша)].
• Лучший -мер представления – найкра́щий но́мер (найкра́ща части́на, найкра́ще мі́сце) виста́ви (у виста́ві).
• Сольный -мер – со́льо, со́льовий но́мер, (зап.) одно́спів (-ву).
• Вот так -мер! – от так шту́ка! оце́ так раху́ба!
• Этот -мер не пройдёт – цей но́мер не про́йде (не пере́йде); ціє́ї не поспіва́єш!;
3) (в гостинице) кімна́та, но́мер (-ра). [Найня́в кімна́ту (но́мер) в готе́лі (Київ). Кімна́ти в готе́лі були́ висо́кі (Кінець Неволі)].
• -ра́ для приезжающих – кімна́ти (номери́) для приї́жджих.
Обраща́ться, обрати́ться –
1) см. Обора́чиваться, обороти́ться.
• -ща́ться, -ти́ться в бегство – ки́датися, ки́нутися, пуска́тися, пусти́тися навті́ки, навтікача́, (насм.) п’я́ти показа́ти, п’я́тами накива́ти.
• -ща́ться вспять – поверта́ти, -ся, поверну́ти, -ся назу́сп’ять, назу́спіт. См. Вспять.
• Кровь -ется в жилах – кров кружля́є (циркулю́є) по (в) жи́лах;
2) (вокруг чего), см. Обора́чиваться 2;
3) к кому, чему – зверта́тися, зверну́тися до ко́го, вдава́тися, вда́тися, пода́тися до ко́го, ударя́тися, уда́ритися до ко́го, ки́датися, ки́нутися до ко́го, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [Зверта́ється до рі́зних устано́в. Жінки́ вдава́лись одна́ до одніє́ї слова́ми (Грінч.). Вона́ вда́рилась до зна́харки. Си́ла люде́й приверну́лось до украї́нства].
• -ся к кому по делу – вда́тися до ко́го з спра́вою, у спра́ві.
• -ся с речью (словами) к кому – зверта́тися, зверну́тися (з) сло́вом (слова́ми) до ко́го, вдава́тися, вда́тися слова́ми до ко́го, озива́тися, озва́тися до ко́го;
4) во что, см. Обора́чиваться 4, а также – поверта́тися, поверну́тися на ко́го, на що. [Невже́ за́тишне за́ймище на о́зері пове́рнеться на комо́ру кра́дених рече́й?], бра́тися, взя́тися чим.
• -ти́ться в кого – оберну́тися, поверну́тися (несов. оберта́тися, поверта́тися), (о мног.) пооберта́тися на (у) кого́ или ким.
• -ти́ться, -ща́ться в пламя – взя́тися (бра́тися) по́лум’ям.
• -ти́ться в пар – узя́тися (несов. бра́тися) па́рою; (в воду) взя́тися (поня́тися) водо́ю. [Сніг поня́вся (взя́вся) водо́ю. Сіль узяла́ся водо́ю]; (в дым) здимні́ти; (в прах) спорохна́віти; (в камень) скам’яні́ти, бру́сом побра́тися, взя́тися. [Од його́ ліка́рства усе́ в животі́ бру́сом побра́лось (Г. Барв.)].
• -ся во что (худшее) – зіхо́дити, зійти́ на ко́го, на що, перево́дитися, переве́стися на що. [I ми коли́сь були́ до́брі, а ось-же довело́сь зійти́ на леда́що (М. Вовч.). Як поча́в пи́ти горі́лку, то й переві́вся на ка́-зна-що].
• -ся в ничтожество – зве́сти́ся ні на́ що. См. ещё Превраща́ться;
5) с кем – пово́дитися, повести́ся, об(і)хо́дитися, обійти́ся, захо́дити, поступува́ти з ким, трактува́ти кого́.
• Не уметь -ться в обществе – не зна́ти звича́ю до́брого, не вмі́ти пово́дитися сере́д люде́й.
Обхо́диться, обойти́ся –
1) обхо́дитися, обіхо́дитися, обійти́ся, перебува́тися, перебу́тися. [Обхо́димося тим, що ма́ємо. Я́кось перебу́демося без гро́шей, по́ки заро́бимо];
2) пово́дитися, пове́сти́ся, об(і)хо́дитися, обійти́ся з ким.
• Хорошо -ться с кем, с чем – га́рно поводитися з ким, з чим, шанувати кого, що.
• Плохо -ться – негарно поводитися з ким, з чим, не шанувати, кривдити кого, що.
• Жестоко -ться с кем – збиткуватися з кого, жорстоко пово́дитися з ким. [Він з не́ї збитку́ється, що вона́ йому́ не ві́нчана жі́нка];
3) (стоить) коштува́ти, ви́йти, ста́ти в що.
• Сапоги обошли́сь мне в пять рублей – чо́боти ви́йшли (ста́ли) мені́ в п’ять карбо́ванців.
• Постройка дома обошла́сь очень дорого – збудува́ти (поста́вити) буди́нок ду́же до́рого ви́йшло.
Огля́дывать, огляде́ть, огляну́ть – огляда́ти, огля́діти, огля́нути, о(б)зира́ти, о(б)зирну́ти, обво́дити, обве́сти́ очи́ма.
• -де́ть кого с головы до ног – озирну́ти (обвести́ очи́ма) кого́ від голови́ до п’ят.
О́коло, предл. с род. п. и нар. –
1) (вокруг, кругом) ко́ло, навко́ло, довко́ла, нао́коло, надо́коло, окру́г, округи́, навкру́г, навкруги́ кого́, чого́.
• Ходить вокруг да о́коло – ходи́ти ко́ло та навко́ло, ходи́ти околе́[я́]сом. См. В(о)кру́г, Круго́м;
2) (возле, подле) ко́ло, біля́, побі́ля, край, по́біч, по́бік, о́бік ко́го, чо́го, по́при ко́го (що), при чо́му, під чим, над чим, нар. помі́ж.
• О́коло дороги – край (біля) доро́ги, при доро́зі, над шля́хом.
• О́коло двора – коло двора́, біля двора́, під дворо́м. См. Во́зле, По́дле;
3) (приблизительно) тро́хи не, ма́ло не, під що, бли́зько чо́го, (і)з що.
• Я не видал его о́коло трёх лет – я не ба́чив його́ ма́ло не три ро́ки.
• Прошло о́коло десяти лет с тех пор, как… – ма́ло (тро́хи) не де́сять ро́ків мину́ло з того́ ча́су, як…
• Он получает о́коло ста рублей – він здобува́є бли́зько со́тні карбо́ванців.
• Я сделал о́коло пяти вёрст – я пройшо́в бли́зько п’яти́ версто́в, я увійшо́в версто́в із п’ять.
• Ему о́коло тридцати лет – йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
• Ему лет тридцать или о́коло того – йому́ ро́ків з три́цять або́ бли́зько то́го.
• Это вам будет стоить о́коло пяти рублей – це вас (вам) коштува́тиме карбо́ванців із п’ять.
• Туда будет о́коло десяти вёрст – туди́ бу́де весто́в із де́сять.
• Который час? – Уже о́коло девяти – котра́ годи́на? – Вже бли́зько дев’яти́ (під де́в’ять).
• Я приходил к вам о́коло девяти часов – я прихо́див до вас годи́ні о дев’я́тій.
• О́коло полудня, полуночи – бли́зько пі́вдня, пі́вночи, над пі́вдень, над пі́вніч.
• Нас было о́коло ста человек – нас було́ душ із сто́ (із со́тню).
Окру́жность –
1) (окрестность) окі́л (око́лу), кружи[е]на́[я́]. [На ввесь окі́л є оди́н чинба́р (кожевник). Пога́с ого́нь ясни́й, що в те́мному світи́в око́лі (Сам.). Мов у дзво́ни мідяні́ дзво́не хто по кружені́ (Черняв.)]. См. Окре́стность;
2) геом. – обві́д (р. обво́ду), круг, кружи[е]на́[я́], о́круг. [Довгота́ обво́ду землі́ вино́сить… (Калит.). Це боло́то версто́в із сім кружині́. В мої́х дупля́нках о́круг вели́кий].
• Часть -сти – каблу́к.
• Город имеет милю в -сти – мі́сто ма́є одну́ ми́лю кружині́.
• На пять вёрст в -сти (кругом) – на п’ять версто́в круго́м.
Осма́тривать, осмотре́ть – огляда́ти, (сов.) огля́[е́]діти, огля́нути, озира́ти, озирну́ти, обдивля́тися, обдиви́тися, (о многих) поогляда́ти, поозира́ти, пообдивля́тися.
• -вать город, хозяйство – огляда́ти мі́сто, господа́рство.
• Он -ре́л меня с головы до ног – він огля́нув (озирну́в) мене́ від голови́ до п’ят, огля́дів мене́ ці́лого.
• Осмотри́, в исправности ли оружие – обдиви́ся, чи спра́вна збро́я.
• -вать со всех сторон – огляда́ти на всі бо́ки.
• -тренный – огля́нутий, огля́[е́]джений, обди́влений.
Остри́ть –
1) что – гостри́ти; (на точиле) точи́ти; (на бруске) бруси́ти; (косу) клепа́ти, (на лопатке) манта́чити; (зубчастые орудия) зуби́ти.
• -ри́ть зубы на кого (замышлять) – гостри́ти зу́би, язики́, стри́гти (настали́ти) зу́би на ко́го.
• -ри́ть зубы на что – ла́ситися на що.
• -ри́ть глаза – гостри́ти о́чі на ко́го. [І во́рог мій на ме́не о́чі го́стрить (Куліш)].
• -ри́ть уши – пря́сти уши́ма.
• -ри́ть лыжи – нама́зувати п’я́ти, сов. п’я́та́ми накива́ти;
2) (отпускать остроты) остючка́ми коло́ти, доте́пувати.
• -ри́ть над кем, над чем (насмехаться) – глузува́ти з ко́го, з чо́го, доклада́ти кому́, приклада́ти при́кладки кому́, пришива́ти квітки́ кому́. [Молоди́ці жартува́ли, доклада́ли одна́ о́дній].
Отбра́сывать, отбро́сить и отброса́ть –
1) см. Отки́дывать.
• -сить неприятеля – відігна́ти (відки́нути, відпе́рти) во́рога.
• -сьте эти пустые затеи – ки́ньте (обли́ште) ці дурні́ ви́тівки.
• -бро́сь от пяти три – відки́нь (відраху́й, відлічи́) від п’ятьо́х три;
2) (свет) відбива́ти, відби́ти світ, відсві́чувати, відсвіти́ти, (тень) кида́ти, ки́нути тінь (ті́ни). [Де́рево кида́є від се́бе тінь. Мі́сяць відбива́є від се́бе со́нячний світ].
• Зеркало -сило луч света – лю́стро (дзе́ркало) відби́ло про́мінь сві́та.
• -вать что – відки́да́ти що, ки́датися чим. [Ідеа́лами, при́нципами ки́дались, як непотрі́бним шма́ттям].
• Отбро́шенный – відки́нений, відки́нутий; (о свете) відби́тий. -ся, см. Отки́дываться, -нуться; (о тени) па́дати, впа́сти; (о свете) відбива́тися, відби́тися.
Отма́хивать, отмахну́ть –
1) (отгонять, махая, кругом) обма́хувати, обмахну́ти. [Обмахну́в гі́лкою мух];
2) (отхватить) зру́бувати, зруба́ти, відру́бувати, відруба́ти, відтина́ти, відтя́ти. [За одни́м ма́хом відтя́в го́лову. Зруба́в дере́вце́. Відруба́в гі́лку];
3) -вать, ха́ть – маха́ти, відмаха́ти, учи́стити. [Не лю́блю́ ходи́ти пома́лу, а так версто́в по со́рок на день маха́ю. І не помі́тили за розмо́вою, як версто́в з п’ятна́цять учи́стили]; (отвахлять) відмаха́ти.
Отпеча́тываться, отпеча́таться (в типографии) – друкува́тися, ви́друкуватися, надрукува́тися; (о следах) випеча́туватися, ви́печататися, відбива́тися, відби́тися. [Як уда́рив по щоці́, так уся́ п’ятірня́ й ви́печаталась. Слід од чобі́т відби́вся на снігу́].
Отстава́ть, отста́ть от кого, от чего –
1) (оставаться позади) зостава́тися, зоста́тися (поза́ду) від ко́го, відстава́ти, відста́ти, відстрява́ти, відстря́ти, відбива́тися, відби́тися від ко́го, (медлить) отяга́тися. [Но́гу зму́ляв та й зоста́вся від свої́х, не міг зійти́ з ни́ми. Ягня́ відби́лось від ота́ри (Гліб.). Він іде́ попере́ду, а я отяга́юсь, отяга́юсь, та як побіжу́ додо́му. З ним недо́бре молоти́ти, бо відстає́].
• Стараться не -ва́ть от кого – тягти́ся за ким. [За багача́ми тя́гнеться].
• Мои часы -стаю́т на пять минут от городских – мій годи́нник зостає́ться (спі́знюється) на п’ять хвили́н проти місько́го.
• -ва́ть от берега – відстава́ти, відста́ти, відча́лювати, відча́лити від бе́рега;
2) (от дому, знакомых, друзей) відстава́ти, відста́ти, відстрява́ти, відстря́ти від ко́го, від чо́го, відкида́тися, відки́нутися (від) ко́го́, (від) чо́го́, покида́ти, поки́нути кого́, що, (отбиться) відна́джуватися, відна́дитися від ко́го, від чо́го. [Хоті́ли гурто́м купи́ти ту зе́млю і Па́вло був між на́ми, а тоді́ він від нас відстря́в. Зо́всім домі́вки відки́нувся (відна́дився від домі́вки)].
• -ста́ть (отвыкнуть) от чего – відкида́тися, відки́нутися, відцура́тися чого́ и від чо́го, поки́нути, занеха́яти що. [Відки́нувсь від тютюну́. Відцура́вся горі́лки. Поки́нув лю́льку = -ста́л от трубки)];
3) (отделиться) відстава́ти, відста́ти, відлипа́ти, відли́пнути, відтуля́тися, відтули́тися, відсіда́тися, відсі́стися, (о мног.) повідстава́ти, повідлипа́ти и т. д. Штукатурка -ста́ла – тинк повідстава́в (повідлипа́в).
• Корка у хлеба -ста́ла – скори́нка на хлі́бі відсі́лася.
• Дверь -стаё́т – две́рі відхо́дять;
4) (отвязаться) відступа́тися, відступи́тися, уступа́тися, уступи́тися, відійти́, відчепи́тися, відкасну́тися, відсахну́тися.
• Не -ста́ну, пока вы мне не скажете – не відступлю́ся (не уступлю́ся, не відійду́), по́ки ви мені́ не ска́жете.
• Пристал и не -стаё́т – причепи́вся і не відступа́ється (не відхо́дить).
• -ста́нь от меня! – відчепи́сь (відкасни́сь, відійди́) від мене!
• Отста́вший – відста́лий; (отклеившийся) відли́плий и т. д.
Отста́ивать, отстоя́ть –
1) (жидкость) всто́ювати, всто́яти що, да́ти всто́ятися чому́, відму́чувати, відмути́ти що;
2) відсто́ювати, відсто́яти, висто́ювати, ви́стояти. [Ви́стояв у че́рзі п’ять годи́н. Відсто́яв шість годи́н на ча́ті].
• -я́ть себе ноги – відсто́яти, пересто́яти собі́ но́ги;
3) кого, что – обстава́ти, стоя́ти за ко́го, за що и за ким, за чим, обсто́ювати, обсто́яти кого́, що и за ко́го, за що, всто́ювати за ко́го, за що, відсто́ювати, відсто́яти кого́, що, борони́ти кого́, що и чого́, оборони́ти, відборони́ти кого́, що від ко́го, від чо́го.
• Он долго и упорно -вал своё мнение, но не -стоя́л его – він до́вго і впе́рто обсто́ював свою́ ду́мку (борони́в своє́ї ду́мки), але не обсто́яв (не відборони́в) її́.
• -вать свои права – обстава́ти за свої́ права́ и за свої́ми права́ми, обсто́ювати свої́ права́ (борони́ти свої́х прав).
• Пожарные -стоя́ли дом – поже́жники відсто́яли буди́нок.
• -стоя́ть крепость – відсто́яти форте́цю.
• Изо всех сил -вать кого, что – з усіє́ї си́ли (скі́льки снаги́ ста́не) обстава́ти за ко́го, за що, обсто́ювати кого́, що, розпина́тися за ко́го, за що.
• Отсто́янный – усто́яний, відму́чений; відсто́яний, ви́стояний; обсто́яний и т. д.
Отсчи́тывать, отсчита́ть и отче́сть – відлі́чувати, відлічи́ти, відрахо́вувати, відрахува́ти що (від чо́го), (наделить кому счётом) вилі́чувати, ви́лічити кому́ що. [Чого́ стої́ш? На твої́ гро́ші я тобі́ п’ять яє́ць ви́лічила – і край!].
• Отсчи́танный – відлі́чений, відрахо́ваний, ви́лічений.
Охо́тничий, см. Охо́тнический.
• -чий рог – ріг стріле́цький (лове́цький, мисли́вський), су́рма стріле́цька и т. д. -чья собака – вло́вчий соба́ка, до́йда. [Лис хвосто́м виля́є, як ду́же до́йда наляга́є (Котл.). Коха́вся в ло́вах, держа́в дві́сті ще й п’ятдеся́ть вло́вчих соба́к (Неч.-Лев.)].
• -чий промысел – лове́цтво, стріле́цтво, мисли́вство, полюва́ння.
Переходи́ть, перейти́ –
1) перехо́дити, переходжа́ти, перейти́ що и через що. [Довело́сь перехо́дити йому́ через засі́яні поля́. Той блука́є за моря́ми, світ перехожа́є (Шевч.). Перейшо́в ліс і ви́йшов до рі́чки. Перейшо́в по кла́дці (по камі́ннях) на той бік рі́чки. Ві́йсько перейшло́ кордо́н. Він перейшо́в до нас жи́ти. Ку́холь перехо́див з рук до рук. І ра́бство їх на ді́ти перехо́дить (Грінч.). Ця хоро́ба не заразна́, на и́нших не перехо́дить. Перейшо́в з меди́чного ві́дділу на правни́чий. Перейти́ на четве́ртий курс. Перейшо́в (переступи́в) у п’я́ту кла́су. З благоче́стя на у́нію перейшо́в].
• -ть (через улицу, площадь) – перехо́дити, перейти́ ву́лицю, пло́щу, через ву́лицю, через пло́щу.
• -ди́ть, -ти́ на новую квартиру – перехо́дити, перейти́, перебира́тися, перебра́тися у (на) нову́ кварти́ру, (у нове́ поме́шкання).
• -ди́ть, -ти́ дорогу кому – перехо́дити, перейти́ кого́, перехо́дити, перейти́ доро́гу кому́.
• Войска -шли́ в наступление – ві́йсько перейшло́ до на́ступу, ві́йсько почало́ наступа́ти.
• -ти в католичество, в ислам – перейти́ на (в) католи́цтво, на (в) ісля́м;
2) -ди́ть к кому (передаваться) – переходи́ти, перейти́, перекида́тися, переки́нутися, (приставать) пристава́ти, приста́ти, (о мног.) поперехо́дити, поперекида́тися, попристава́ти до ко́го. [Перейшо́в до во́рога];
3) (доставаться) перехо́дити, перейти́ від ко́го до ко́го, припада́ти, припа́сти, спада́ти, спа́сти, дістава́тися, діста́тися від ко́го кому́.
• -ди́ть по наследству – перехо́дити спа́дщиною;
4) -ди́ть от чего, к чему – перехо́дити, перейти́ від чо́го до чо́го.
• -ди́ть от одной темы к другой – перехо́дити від одно́ї те́ми до и́ншої.
• -дё́мте к следующему пункту устава – перейді́мо до насту́пного (да́льшого) пу́нкту в стату́ті;
5) (изменяться) перехо́дити, перейти́ в що, зіхо́дити, зійти́, перево́дитися, перевести́ся на що, (прев(об)ращаться) оберта́тися, оберну́тися в що, на що, чим. Срв. Изменя́ться, Превраща́ться, Обраща́ться. [Одна́ хоро́ба перехо́дить в и́ншу. Сва́рка перейшла́ (перевела́ся) на бі́йку].
• Чёрнозем за этим лесом -дит в суглинок – чорно́зем за цим лі́сом перехо́дить (схо́дить) на су́глинок.
• Известняк -ди́т (обращается) в мел – вапня́к оберта́ється у кре́йду;
6) (миновать, проходить) перехо́дити, перейти́, мина́ти, мину́ти, мину́тися. [Перейшло́ мі́сяців два (М. Вовч.)];
7) -ди́ть (исходить повсюду) ви́ходити, обійти́, обходи́ти що. [Ви́ходив усі́ ву́лиці, а його́ буди́нку не знайшо́в].
• Пока сам не -хожу́ все улицы, Киева не узнаю – по́ки сам усі́ ву́лиці не ви́ходжу, Ки́їва не взна́ю.
• По всем дворам -дил – усі́ двори́ ви́ходив (обійшо́в);
8) -живать (ходить лишку) – перехо́джувати, переходи́ти.
• Перехо́женный – перехо́джений.
• Хожено и -но – хо́джено й перехо́джено.
• -тся, безл. – перехо́диться. [Яко́сь перехо́диться і в ла́таній свити́ні].
Перечё́т – пере́лік, ви́лік.
• На -чё́т – під лі́ком. [Цього́ ро́ку не вроди́ло нічо́го; всі ви́шні під лі́ком (Куліш)].
• Знаю на -чё́т – зна́ю, як свої́ п’ять па́льців (як отчена́ш).
Пло́тный –
1) (сжатый, густой, компактный) щі́льний, сти́слий, густи́й, зби́тий, ли́тий, яде́рний, напру́гий, дебе́лий. [Ті́сно зби́та ку́па люде́й (Франко). Яде́рний огіро́к. Сти́слі ви́рази. Дебе́ле сукно́. Густе́ пові́тря];
2) (сплошной, без промежутков) щі́льний, густи́й. [Сте́жка йшла́ між двома́ щі́льними сті́нами кипари́сів (Л. Укр.). Густе́ покрива́ло];
3) (о человеке и животных) дебе́лий, гладки́й, гру́бий, зажи́вний, ті́ли́стий, огрядни́й, опа́систий, креме́зни́й, заса́дистий, окла́дкуватий, опо́листий, нато́пт[к]уваний, густи́й. [На кня́жому дебе́лім ті́лі глибо́кії на ла́до ра́ни (Шевч.). Він груби́й здоро́вий чолові́к. Запита́в він зажи́вного па́на сере́дніх літ (Франко). Ті́листий він. Огрядна́ жі́нка. Мале́нький кремезни́й дідо́к. Окла́дкуватий чолові́к. Коза́к літ п’яти́десяти, низьки́й, нато́птуваний (Мир.). Густи́й віл];
4) см. Пло́ский.
По, предл. –
1) с дат. п.
а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.).
• Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́.
• Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?].
• Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.).
• Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці.
• Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією).
• Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях.
• Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б).
• Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х).
• По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти].
• По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами.
• Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́].
• Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню.
• По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва.
• По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка.
• Ударить по рукам – уда́рити по рука́х.
• Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги.
• Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти.
• По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці.
• По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми.
• Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка.
• Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці.
• По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках.
• По временам – часа́ми, ча́сом.
• Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде;
б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.).
• Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м].
• Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем.
• Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том.
• Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею.
• Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем.
• Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами.
• Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом;
в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го.
• По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том.
• По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу.
• По определению суда – за ви́роком су́ду.
• По поручению – з дору́чення, за дору́ченням.
• Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою.
• По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння.
• По ошибке – по́милкою, через по́милку.
• Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки).
• Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не.
• Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́.
• По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…].
• По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди.
• По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження…
• По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі.
• По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок.
• По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя.
• По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною).
• Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям.
• По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому].
• По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)].
• По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́.
• По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́…
• Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу).
• По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах].
• По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють.
• По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка.
• По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
• Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду.
• По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння.
• Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння.
• По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу.
• По требованию – на вимо́гу.
• По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра.
• По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку).
• По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)].
• По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею).
• По наущению – з намо́ви.
• По вашей милости – з ва́шої ла́ски.
• По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося.
• По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни.
• По многим причинам – з багатьо́х причи́н.
• По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою.
• По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)].
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий.
• Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що…
• Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги.
• По несогласию – через незго́ду.
• По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено.
• По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)].
• По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю].
• По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм.
• Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором).
• По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників.
• По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки.
• По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к.
• Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння.
• Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою.
• Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою.
• Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками.
• Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту).
• По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м.
• По порядку – по́ряду.
• Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй.
• Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд.
• Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок.
• Выдать по чеку – ви́дати на чек.
• Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер.
• По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців.
• По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів.
• По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва.
• Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва).
• По общему согласию – за спі́льною зго́дою.
• Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су.
• Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці).
• Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма).
• Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)].
• Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії…
• Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду.
• В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією.
• Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́).
• По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю.
• Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром.
• Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем.
• По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти.
• Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су.
• По месту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі].
• Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку.
• По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві).
• По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді.
• Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му.
• На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва).
• По чести – по че́сті.
• По совести – по со́вісті.
• По справедливости – по пра́вді.
• По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти.
• Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м.
• По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків.
• По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат.
• По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями.
• По моей теории – на мою́ тео́рію.
• По моему мнению – на мою́ ду́мку.
• По моему – по мо́єму, як на ме́не.
• Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що.
• Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни.
• Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в.
• Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства).
• Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння.
• Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві).
• По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві.
• Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су.
• По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)].
• По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́.
• Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би.
• Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах.
• Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди.
• По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́).
• Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти.
• Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу.
• По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го.
• По направлению к чему – до чо́го.
• По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го.
• По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние.
• Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги.
• Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в).
• По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою.
• Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю.
• Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м.
• Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою.
• По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському.
• По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба).
• Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну.
• По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну.
• По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те;
в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують…
• По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́].
• Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду).
• По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний.
• По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
• По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується.
• И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ.
• По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту.
• По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні.
• По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить…
• По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на…
• Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́;
2) с вин. пад.
а) (на вопрос: во что на сколько) – по що.
• Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н.
• Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)].
• Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному.
• Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри,
б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го.
• По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час.
• С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку.
• По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель).
• Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й).
• По шею – по ши́ю, до ши́ї.
• По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́].
• Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс.
• Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х.
• По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша.
• По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба).
• По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)]
3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му.
• Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є].
• Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю.
• Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін].
• Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х.
• По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька.
• По заходе солнца – по за́ході со́нця.
• По обеде – по обі́ді, після обі́д(у).
• По окончании праздников – по свя́тах.
• По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк.
• По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи.
• По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю.
• По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)].
• По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї.
• По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж.
• По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)].
• Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся).
• Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́.
• Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го).
• По чём сукно? – по чі́м сукно́?
Повоева́ть – (некоторое время) повоюва́ти(ся) (де́який час). [Місяці́в із п’ять повоюва́лися й замири́ли].
Пого́док – одно́літок (-тва), річня́к.
• Пять детей -ков – п’я́теро ді́ток – одно́ під о́дним, одно́ по о́дному.
Погоня́ть –
1) несов. – поганя́ти, пого́нити кого́ и ким, ге́йкати на ко́го. Срв. Погна́ть. [А мужи́к сиди́ть, мовчи́ть, воли́ поганя́є (Рудан.). Тоді́ чолові́к ве́село співа́є, як п’ятерико́м поганя́є (Номис). Ой, у лу́зі воли́ в плу́зі мій ми́лий пого́нить (Пісня). Ба́тько ора́в, а я ге́йкав]. Погоня́й! – поганя́й! руша́й! торка́й! жени́! [Торка́й Гнідка́, Яки́ме! (Мирн.)];
2) сов. поганя́ти, погони́ти, (с усилит. значением) попоганя́ти, попогони́ти кого́. Срв. Пога́нивать. [Тре́ба коня́ поганя́ти, щоб не засто́ювався].
Под и Подо, предл. –
1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го.
• Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку.
• Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́.
• Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́.
• Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю.
• Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є].
• Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)].
• Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку.
• Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу.
• Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́.
• Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й.
• Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що.
• Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву.
• Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но.
• Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри.
• Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль.
• Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото.
• Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст).
• Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́.
• Под ряд, см. Подря́д.
• Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць.
• Ехать по́д гору – ї́хати з гори́.
• Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри.
• Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків.
• Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон].
• Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер.
• Под утро – над світ, перед сві́том.
• Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну.
• Под конец года – напри́кінці ро́ку;
2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)].
• Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м.
• Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми.
• Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)].
• Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)].
• Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом.
• На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом.
• В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)].
• Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом.
• Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма.
• Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню.
• Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі].
• Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами).
• Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом.
• Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою.
• В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м.
• Под замком – на замку́.
• Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)].
• Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м.
• Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м.
• Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом.
• Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї.
• Быть под ветром – бу́ти за ві́тром.
• Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом.
• Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри.
• Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням.
• Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то.
• Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)].
• Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією.
• Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті.
• Узнать под рукою – дові́датися ни́шком.
• Под секретом – під секре́том.
• Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну].
• Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом.
• Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из.
Подо́шва – (ноги, обуви, толстая кожа под низ обуви) підо́шва.
• Сапоги на одной, на двойной -шве – чо́боти на про́стій, на подві́йній підо́шві, чо́боти про́сті, ромпасо́ві (зап.).
• Двойная -шва – подві́йна підо́шва, (зап.) ромпа́с (-са́).
• Шкурка на боты, язык на -шву (говорят вралю) – шку́ра на чо́боти, язи́к на підо́шви (Ном.).
• -ва (горы) підгі́р’я, спід гори́, низ гори́, підні́жжя, обні́жжя, п’ята́ гори́.
• У -швы горы – під горо́ю, внизу́ гори́, під підгі́р’ям, бі́ля підгі́р’я. Срв. Подно́жие, Основа́ние 2.
Подпя́тка – п’ятни́к (-ка́).
Подпя́ток, подпя́тник (в обуви) – пі́дп’яток (-тка), п’ятни́к, кружі́льниця.