Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 41 статтю
Шукати «ремесл*» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бляха́рство, -ва, с. Ремесло жестяника. Желех.
Бонда́рство, -ва, с. Бочарное ремесло.
Гонча́рство и ганча́рство, -ва, с. Горшечное ремесло. О. 1862. V. 20. Шух. І. 259.
Гончарюва́ти и ганчарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься горшечнымъ ремесломъ. Аф. 364.
Кова́льство, -ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись. Рудч. Ск.
Кожом’я́цтво, -ва, с. Кожевенное ремесло.
Колісни́цтво, -ва, с. Ремесло колесника. О. 1862. І. 52.
Конова́льство, -ва, с. Ремесло коновала. Желех.
Кошика́рство, -ва, с. Ремесло корзинщика. Желех.
Ли́марство, -ва, с. Шорное ремесло.
Мідя́рство, -ва, с. Ремесло мѣдника. Желех.
Музи́цтво, -ва, с. Игра на музыкальномъ инструментѣ. Веселе ремесло музицтво... легким хлібом забавляють. Ном. № 12467.
Муля́рство, -ва, с. Ремесло каменщика. Желех.
Парта́ч, -ча́, м. Пачкунъ, плохой ремесленникъ. Пізнає й грача, не партача. Ном. № 12471.
Прогончарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заниматься горшечнымъ ремесломъ извѣстное время.
Ремесло́, -ла́, с.
1) Ремесло. Нема то ремесло, як леміш та чересло. Ном. № 10125.
2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ-нибудь ремеслѣ. Забрав усе своє ремесло та поніс додому.
Ремесни́й, -а́, -е́. Ремесленный. Ремесні козаки. О. 1562. II. 61. Як ремесни́й чоловік, то й добре живе тепера — пошив чоботи та штани, от і є на хліб. Лебед. у. Оддати дитину до ремесної науки. К. (О. 1862. III. 22).
Ремесни́к, -ка́, м. Ремесленникъ. В ремесника золотая рука та кальний рот. Ном. № 10410. Ум. Ремесничок, ремесни́че́нько. Ой жаль мені на мого батенька, шо мня не дав за ремесниченька. АД. І. 61.
Ремесни́цький, -а, -е. Относящійся къ ремесленнику, принадлежащій ремесленнику. Цех ремесницький. Сердеги ремесницькі робітники. О. 1861. XI. 102.
Ремесни́ця, -ці, ж. Ремесленница. Константиногр. у.
Реме́ство, -ва, с. Ремесло. Отцева-матчина молитва в купецтві, в реместві на поміч помагає. Мет. 347.
Ремествува́ти, -ву́ю, -єш, гл. Заниматься ремесломъ. К. Хм. 13.
Ри́марство, -ва, с. Шорное ремесло, шорничество. О. 1861. І. 311. См. Лимарство.
Рукоді́льство, -ва, с. Ремесло, кустарный промыселъ. Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. Новомоск. у.
Рукоме́сний, -а, -е. Ремесленный. Тепер тіко й життя за рукомесним чоловіком. Харьк. г.
Рукоме́сник, -ка, м.
1) Ремесленникъ.
2) Мастеръ.
Рукоме́сниця, -ці, ж.
1) Ремесленница.
2) Мастерица. Та така дівка: сказано — до всякого шитва рукомесниця. Харьк. г.
Рукоме́ство, -ва, с. Ремесло. Зараз знати, що той парубок у людіх був, бо рукомества навчивсь. Харьк. г.
Сарса́ма, -ми, ж. Инструменты ремесленника. Шух. І. 84, 87, 174.
Сини́ло, -ла, с. Синило, синяя краска. Усякі в його пляшечки: де глина наколочена, де цегла, де синило. Г. Барв. 325. Реме́ство сини́ло. Синильное ремесло. Роблю ж я таки те ремество синило, так воно мені добре в знаки далося: як я його мішала, так воно мені за очі взялося. ЗОЮР. І. 219.
Сни́царство, -ва, с.
1) Ваяніе.
2) Ремесло каретника.
Сто́лярство, -ва, с. Столярное ремесло. Шух. І. 252.
Столярува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заниматься столярнымъ ремесломъ.
Термінува́ння, -ня, с. Время, проведенное въ обученіи ремеслу. Шейк.
Тка́цтво, -ва, с.
1) Ткачество, ремесло ткача. Шух. І. 254.
2) соб. Ткачи. Все ткацтво зійшлося. Шейк.
Ткачува́ння, -ня, с. Ремесло ткача.
Тока́рство, -ва, с. Токарное ремесло. Шух. 1. 34.
Хло́пець, -пця, м.
1) Мальчикъ. П’ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці. МВ. І. 9.
2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. КС. 1887. VIII. 767. З Богом — не з хлопцем жартувати. Ном. Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак. Котл. Ен. І. 5. Дівчата ж із хлопцями начали гулять. Рудч. Ск. II. 157. У ліс, хлопці! Шевч. 173. Хлопці-риболовці, удалі молодці, ви закиньте сітку через синє море. Чуб. V. 28.
3) Ученикъ у ремесленника. Вас. 210.
4) мн. Хло́пці. Родъ пантомимы съ куклами и музыкой; устраивается дѣвушками на рождественскихъ святкахъ. О. 1862. IV. 87.
5) Подпорка въ дышлѣ у воловьяго воза.
6) Штативъ, подставка для веретена въ видѣ четырехугольной рамки, когда съ веретена сматываютъ на клубокъ нитки. Ум. Хло́пчик, хло́пчичок. В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка. Рудч. Ск. ІІ. 67. См. Хлоню.
Хміль, хме́лю, гл.
1) Хмель, Humulus lupulus L. ЗЮЗО. I. 125. Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? Макс. (1834), 96. Хме́лем зарости́. Быть заброшеннымъ. Було ремесло, та хмелем заросло. Ном. № 10412.
2) Хмель, опьяняющій напитокъ. Хміль — не вода: чоловікові біда. Ном. № 11454.
3) Родъ узора въ вышивкѣ. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. Левиц. І. 27. Также узоръ въ вышивкѣ: хмі́ль голова́тий. Чуб. VII. 427.
4) — боло́тяний. Раст. Humulus lupulus L. ЗЮЗО. І. 176.
5) род. п. хме́ля. Сказочный царь древнѣйшихъ временъ. Жили за царя Хмеля, як була людей жменя, чоловік та жінка. Грин. II. 278. Ум. Хме́лик.
Ше́вство, -ва, с. Сапожное ремесло. Нема над шевство ремесла чеснішого. Ном. № 10441.
Шевцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Сапожничать, заниматься сапожнымъ ремесломъ. Черк. у.