Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Шукати «речни*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Адвока́т
1) адвока́т, засту́пник судо́вий;
2) ре́чник.
Вития́ – красномо́вець, (реже) красномо́вця (м. р.), промо́вець, (реже) промо́вця (м. р.), ре́чник, ора́тор.
Изрека́ть, изре́чь – виріка́ти, ректи́ (речу́, -че́ш, -че́, -чемо́), ви́ректи, проріка́ти, проректи́, ізріка́ти, ізректи́. [Вважа́є себе́ за таку́ люди́ну, яка́ смі́є авторите́тно виріка́ти свій суд про філологі́чні й лінгвісти́чні спра́ви (Крим.). І сло́во ко́жнеє, яке́ єси́ прорі́к, смути́ть нам бу́де се́рце бі́дне (Самійл.). А хтось ізрі́к: «диві́ть на психопа́та» (Крим.)].
Не говорит, а -ка́ет – не гово́рить (спро́ста), а проріка́є.
Изречё́нный – ви́речений, рече́ний, проре́чений.
Мысль -ная – ду́мка рече́на.
Изречи́мый – рече́нний, ре́чни́й.
Неизречи́мый – незрече́нний.
Красноба́й – (до́брий) балаку́н (-на́), (поро́жній) красномо́вець (-вця), балаклі́й (-лія́). [Не балаклі́й він, а спра́вжній речни́к (Сл. Уман.)].
Мо́лвщик, -щица – засту́пник, -ниця грома́ди, ви́борни́й (-но́го, м. р.), (стар.) ре́чник (м. р.).
Насу́щный
1) насу́щний, (
обыденный) щоде́нний, (житейский) життьови́й, жите́йський; (необходимый) (до)ко́нче потрі́бний, найпотрі́бніший; (настоятельный) (до)коне́чний, ко́нчий, пеку́чий; (неотложный) невідкла́дний.
Хлеб -ный – хліб щоде́нний (насу́щний), (эллипт.) насу́щний (-ного), (сщ.) насу́щник (-ка). [Хліб наш щоде́нний дай нам сього́дні (Куліш). Як то тя́жко той насу́щний лю́ди добува́ють! (Шевч.). Він кривави́цею добува́ той насу́щник (Сим.)].
-ная потребность – насу́щна (пеку́ча, (до)коне́чна, ко́нча) потре́ба. [Письме́нство зроби́лося тепе́р засту́пником і ре́чником насу́щних потре́б наро́да (Рада)].
Забота о -ном – турбо́та про хліб щоде́нний (насу́щний), турбо́та про щоде́нні (насу́щні) потре́би.
У них и -ного нет – вони́ й найпотрі́бні́шого (насу́щного) не ма́ють;
2)
см. Настоя́щий 1.
Ора́тор – ора́тор, ре́чни́к, промо́вець (-вця), промо́вник, промо́вця (м. р. -вці), красномо́вець, (о женщине) ора́торка, ре́чниця, промо́вниця.
Ора́торский – ора́торський, речни́цький, промо́вницький.
Ора́торски – по-ора́торському.
Ора́торство – ора́торство, промо́вництво, речни́цтво.
Представи́тель, -ница – засту́пник, засту́пниця, відпору́чник, відпору́чниця, представни́к, представни́ця кого́, чого́, від ко́го, (стар.) ре́чник чий. [Циві́льний шлюб відбува́ється перед засту́пником держа́вної вла́ди (Доман.). Тесле́нко був ті́льки найголосні́шим засту́пником цього́ ти́пу люде́й (Єфр.). Засту́пники (представники́) (від) украї́нської інтеліге́нції].
-тель общества, науки, торгового предприятия – засту́пник громадя́нства (стар. муж грома́дський), засту́пник нау́ки, -ник торгове́льного підприє́мства.
-тели национальных меньшинств – засту́пники від націона́льних ме́ншостей.
-тель истца – засту́пник позовника́.
-тель ответчика – засту́пник оска́рженого.
В лице самого выдающегося -теля той эпохи – в осо́бі найвидатні́шого тіє́ї доби́ засту́пника.
Пропове́дник, -ница – пропові́дник, -ниця, пропові́дач, -ка, ре́чник, -ниця. [Слова́ ре́чника, си́на Дави́дового, царя́ єрусали́мського: ма́рна марно́та, гово́рить ре́чник (Кн. Екклез.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРЕДСТАВЛЯ́ТЬ (собі) образ. ба́чити в уя́ві, (гостей) ще знайо́мити, назива́ти, забут. заповіда́ти, (погляд) оказ. оприя́внювати, (свідків) виставля́ти, (громаду) галиц. заступа́ти, (в тексті) відбива́ти, віддзерка́лювати, (чиїй увазі) пропо́нува́ти, (кому) вино́сити на суд чий, виставля́ти пе́ред о́чі чиї, (фарс) розі́грувати, уроч. явля́ти, (відомості) надсила́ти, (ідеї /кому/) розкрива́ти, (кого) гра́ти ро́лю;
представля́ть в мечта́х вима́рювати;
представля́ть в невы́годном све́те, обмальо́вувати;
представля́ть интере́с бу́ти ціка́вим;
представля́ть к награ́де визнача́ти для нагоро́ди;
представля́ть на чьё сужде́ние вино́сити на чий ро́зсуд /суд/;
представля́ть поме́ху станови́ти закови́ку;
представля́ть себя́ кем виставля́ти себе́;
представля́ть собо́й /представля́ть из себя́/ явля́ти собо́ю, (виїмок) станови́ти;
представля́ть чек к опла́те подава́ти чек для опла́ти;
не представля́ть интере́са бу́ти неціка́вим;
не представля́ть тру́дности для понима́ния лежа́ти на по́ве́рхні;
не представля́ет себе́ кто і не сни́ться кому;
что он собо́й представля́ет? що він за оди́н?;
э́то не представля́ет тру́дности фраз. це зо́всім не кло́піт;
представля́ющий 1. подающий тощо для презента́ції, за́йнятий презентацією, презента́нт, прикм. презентаці́йний, 2. що /мн. хто/ відрекомендо́вує тощо, ста́вши знайомити, ра́ди́й познайомити, за́йнятий знайо́мленням, зазнайо́млювач, прикм. рекомендаці́йний, 3. що /мн. хто/ розі́грує тощо, ста́вши розігрувати, ра́ди́й розігра́ти, акто́р, арти́ст, стил. перероб. розі́груючи тощо, образ. в ро́лі, пор. изображающий, 4. що /мн. хто/ репрезенту́є тощо, покли́каний репрезентува́ти, представни́к, ре́чник, відпору́чник, репрезента́нт, галиц. засту́пник, образ. як представни́к, для репрезента́ції, за́йнятий репрезентацією, прикм. репрезентаці́йний, стил. перероб. репрезенту́ючи, 5. /труднощі/ що явля́є тощо, зда́тний ви́кликати, 6. що уявля́є тощо, зда́тний уяви́ти, стил. перероб. уявля́ючи, 7. що стано́вить тощо, стил. перероб. явля́ючи, бу́вши;
представля́ющий тру́дности (представля́ющий больши́е тру́дности) (дуже) важки́й;
представля́ющий в мра́чном све́те зви́клий малюва́ти в те́мних тона́х;
представля́ющий большо́е значе́ние (представля́ющий большо́е практи́ческое значе́ние) ду́же важли́вий (для пра́ктики);
представля́ющий из себя́ кого 1. = представля́ющий собой, 2. стил. перероб. гра́ючи кого;
представля́ющий интере́с (представля́ющий нау́чный интере́с) ціка́вий (для нау́ки);
представля́ющий интере́сы чьи оборо́нець чиїх інтере́сів;
представля́ющий исключе́ние бу́вши ви́нятком;
представля́ющий на рассмотре́ние подаючи́ на ро́згляд;
представля́ющий себе́ зда́тний уяви́ти;
представля́ющий сло́жность (представля́ющий большу́ю сло́жность) (ду́же) складни́й;
представля́ющий собо́й кого (что) ніхто́ і́нший як хто, (ніщо́ і́нше як що), стил. перероб. явля́ючи собо́ю;
представля́ющий сумасше́дшего в ро́лі божеві́льного;
представля́ющий тру́дность кому заважки́й для кого;
представля́ющий угро́зу чему загро́зливий для чого, нави́слий над чим;
представля́ющий це́нность ці́нний;
(не) представля́ющий интере́с(а) ціка́вий, ва́ртий заціка́влення, (малоціка́вий);
не представля́ющий це́нности (не представля́ющий нау́чной це́нности) малова́ртісний (для нау́ки);
не представля́ющий тру́дности неважки́й;
представля́емый 1. пода́ваний, запода́ваний, пока́зуваний, наво́джуваний, 2. знайо́млений, нази́ваний, запові́даний, рекомендо́ваний, пропо́нуваний, 3. зобра́жуваний, розі́груваний, змальо́вуваний, відби́ваваний, віддзерка́люваний, 4. репрезенто́ваний, галиц. засту́плений, 6. уя́влюваний;

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ре́чник
1)
оратор, вития;
2)
представитель, ходатай.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Представитель, -ница
1) (
выразитель) – репрезента́нт (-та), репрезента́нтка, засту́пник (-ка), засту́пниця, ре́чник (-ка) (стар.); п. интересов (безработных) – засту́пник, (ре́чник) інтере́сів; п. общественного мнения – репрезента́нт, (ре́чник) грома́дської ду́мки;
2) (
уполномоченный на представительство) – відпору́чник (-ка), відпору́чниця, засту́пник, засту́пниця; п. полномочный (фирмы) – повнова́жний відпору́чник; быть -лем – бу́ти за відпору́чника, заступа́ти кого́ де; в лице своих -лей (иметь) – в осо́бі свої́х відпору́чників;
3) (
принадлежащий к составу, известному классу и т. п.) – хто нале́жить до…; каждый представитель нашего класса – ко́жний, хто нале́жить до на́шої кляси, ко́жний, хто з на́шої кляси.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ре́чник, -ка; -ники, -ків
ре́чниця, -ці; -ниці, -ниць

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Намі́сник, -ка, м.
1) Намѣстникъ. Мет. 199.
Шановні гості, славних потентатів намісники і речники достойні (про посли). К. Бай. 23. Команда ж рушила в Смілу, а намісник... у Кам’янку, бо там він жив і була там у його сотня лейстрових козаків. ЗОЮР. І. 282. Братіку-намісничку, сядь собі на кріслечку. Нп.
2) Приходскій священникъ.
Речни́к, -ка́, м.
1) Ораторъ, витія. К. ЧР. 200.
І хочуть знати, що від речника почують. К. МБ. II. 120. Була вже рада, чули вже доволі речей прихильних, речників розумних. К. ЦП. 197. Сеймові речники. К. ПС. 83.
2) Представитель, заступникъ, ходатай, адвокатъ.
Славних потентатів намістники і речники достойні. К. Бай. 23.
Речни́стий, -а, -е. Говорливый, рѣчистый. Черк. у.
Речни́цький, -а, -е. Относящійся къ оратору, адвокату. Бувай короток у речницькім слові. К. Бай. 100.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Адвока́тъ = адвока́т, повірений, хода́к, хода́тарь, стара́тель, (я́ко ора́тор) — речни́к, (глумли́во) — брехуне́ць. — Хто би за хоробою своєю стати не мог, таковий маєть речнику своєму ку мовенью реч свою доручити Ст. Л. Дин. теж К. Хм. і С. З. — Брехунця за себе поставив.
Витія = красномо́вця, речни́к. С. Ж.
Красноба́й, ка = балакливи́й, ва, балаку́н, ха, балаклїй, ка, щебету́н, ха. – Щебетун він у нас такий щебетун; цїлий вечір язиком грає, хоч часом і не теє, а слухаєш його бесїду. Кн. — Не балаклїй він, а справжнїй речни́к.
Ора́торъ = речни́к (С. Ж.), красномо́вця. — Добрий речник з нашого гетьмана — гаразд говорить. К. Б. (Д. ще під сл. Адвока́тъ).
Поора́торски = як речни́к.