Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «риса»
Шукати «риса» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Госпо́дствующий – запані́лий, пану́ючий, перева́жний. [Представни́к запані́лої на́ції. Пану́ючі кла́си. Перева́жна там мо́ва – по́льська].
Г-ющая черта – перева́жна (пану́юча) ри́са, доміна́нта. [Визво́льна іде́я раз-у-раз була́ доміна́нтою в украї́нському житті́ (Єфр.)].
Замерза́ние – замерза́ння.
Точка -ния (на термометре) – ри́са (лі́нія) замерза́ння.
Дело стоит на точке -ния – спра́ва затамува́лася, заме́рзла.
Ли́ния
1) (
черта) лі́нія, ри́са, ри́ска.
Береговая -ния – берегова́ лі́нія, борежи́на́.
Выпрямить, искривить -нию – ви́правити, закриви́ти лі́нію.
-ния искривлённая – скри́влена лі́нія, криву́ля.
Кривая -ния – крива́ лі́нія.
Касательная -ния – лі́нія доти́чна.
Ломанная -ния – ла́мана лі́нія.
-ния падения – спадова́ лі́нія.
Параллельная -ния – лі́нія рівнобі́жна.
Прямая -ния – лі́нія про́ста (пряма́), (в общежитии) пряме́ць (-мця́).
-ния пунктиром (обозначенная) – лі́нія крапко́вана, точко́вана.
Руководящая -ния – провідна́ лі́нія.
Снеговая -ния – снігова́ лі́нія.
Скошенная -ния – ско́шена лі́нія, косина́ (-ни́), косиня́ (-ні́).
Цепная -ния – ланцюго́ва лі́нія;
2) (
ряд) ряд (-ду), ла́ва, ше́рег (-гу). [Зеле́на дібро́вонька в три ря́ди поса́джена (Чуб. V). (Коно́плі) стоя́ть як москалі́ шико́вані до лав (Рильськ.)].
Боевая -ния – бойова́ ла́ва (лі́нія).
-ния за -нией – ряд по ря́ду. [Ішли́ боя́ри ряд по ря́ду (Милор.)].
-ния домов (вдоль улицы) – лі́нія буди́нків, перія́ (-рії́). [Оціє́ю ву́лицею по пра́вій перії́ його́ ха́та (Катериносл.)].
Нарушить -нию – злама́ти лі́нію (ше́рег).
В одну -нию – в оди́н ряд. [На ку́рочці пі́р’ячко в оди́н ряд (Пісня)];
3) (
мера длины) лі́нія.
Дюйм имеет десять -ний – цаль ма́є де́сять лі́ній;
4) (
пограничная полоса) лі́нія, кордо́н (-ну). [У го́роді, у Глу́хові у всі дзво́ни дзво́нять, та вже на́ших козаче́ньків на лі́нію го́нять (Шевч.)].
Таможенная -ния – ми́тний кордо́н;
5) (
родства) лі́нія, колі́но, поколі́ння.
Боковая, восходящая, нисходящая, женская -ния родства – бічне́, горове́, низове́, жіно́че колі́но ро́ду (спорі́днення).
Вести -нию чего – вести́ лі́нію чого́, виво́дити да́лі ни́тку чого́. [Веди́ свою́ лі́нію до са́мого кра́ю (Кониськ.). Пое́т у свої́х тво́рах виво́дить да́лі ни́тку кра́щих тради́цій письме́нства (Єфр.)];
6) (
полоса) лі́нія, сму́га, пру́га, пружо́к (-жка́), ко́лія́.
Железнодорожная -ния – залізни́чна ко́лія́.
Защитная -ния – оборо́нна сму́га.
Огневая -ния – огнева́ сму́га.
Стратегическая -ния – стратегі́чна лі́нія.
Поперечная -ния (в орнаменте) – поясо́к (-ска́), попере́чка.
-ния руки – змо́ршка;
7) (
направление, движение) лі́нія, на́прямок (-мку), доро́га.
-ния не вышла (нет удачи) – не суди́лося; не так скла́лося.
Ему -ния в большие люди – йому́ доро́га в вели́кий світ сте́леться.
Мне не -ния к нему на поклон итти – не рука́ мені́ до ньо́го приклоня́тися.
Не подходит под -нию – він не під масть, не під лі́нію.
Ему -ния там быть, работать – йому́ з руки́ там бу́ти, працюва́ти;
8) (
типогр.) лі́нія;
9) (
лесная) лі́нія, просі́ка, про́січ (-чи).
Недальнови́дность – недалекогля́дність, короткозо́рість, близькоо́кість, низькоо́кість (-ости); срв. Недальнови́дный. [Сліпо́та й низькоо́кість – немину́ча ри́са ма́ло не ко́жної люди́ни (Доман.)].
Отличи́тельный – відмі́нний, відмі́тний.
-ный признак – відмі́на, відмі́нна озна́ка.
-ная особенность – відмі́нна прикме́та, ри́са.
Попере́чный
1) попере́чний
и -ній, пере́чний, перехре́щний. [Подо́вжня ни́тка в полотні́ зве́ться осно́ва, а попере́чня – пітка́ння].
-ная черта – попере́чня ри́са.
-ная полоса – пере́смуга, (в ткани: затканная, а не набивная) пере́тика.
Рассказывает встречному и -ному – розповіда́є вся́кому, кого́ ті́льки поди́бле, пе́ршому-лі́пшому. См. ещё Встре́чный;
2) (
упрямый, перекорный) перекі́рний, перекі́рливий, супере́чливий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Аристократический, аристократичный, аристократичен – аристократичний, великопа́нський, високопанський, великосві́тній, великосвітський, (ещё) шляхе́тський.
[Самохіть наші мирські і духовні пани, глави поспільства, зреклися рідної рущини своєї. Старі передсуди на користь мови государної і тогочасна байдужість про закони природи в жизні нації робили те, що ніхто і не догадувавсь, який великий скарб лишали в простолюдній масі ті наші люде, що п’ялись на «російський Гелікон» або поучали з церковної амбони рідних братів чужою мовою. Так само, як і в поєднанні з Польщею, нікому було в нас запровадити народну мову в школу, нікому звести на церковну амбону, нікому посадити її на судовій трибуні. Соромились розмовляти нею серед людей великосвітніх; погорджували тисячолітнім предківським словом у печатнях (П.Куліш). Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І.Франко). Послухай, громадянине, ти знаєш, я, монтаньяр, ненавиджу тебе. і всі твої великопанські мрії (Л.Українки). Старим стало видко, що Серединському хотілось мати жінку великосвітську пані (І.Нечуй-Левицький). Аристократи́чний, шляхе́тський лад. Великопа́нський буди́нок. Великопа́нське життя́. Великосві́тні лю́ди (АС). Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння (В.Липинський). У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карі очі були туманні й глибокі. А на губи їй мені було соромно дивитися… (В.Сосюра). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко). — А ось іще «Пастух Філіди». — То не пастух,— зауважив священик,— а вельми розумний і дотепний великосвітський пан; сю книжку бережіть, як перлину коштовну (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий Джоліон, згадуючи про нього — дуже рідко, — казав: «Завзятий був чоловік, твердої вдачі, але йому бракувало витонченості». Друге покоління Форсайтів відчувало, що таким батьком не варто хвалитися. Єдина аристократична риса, яку вони відшукали в його вдачі, була та, що він полюбляв мадеру (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Його дружина дуже легко  стала царицею великопанського товариства, яке тільки могло бути на цьому скромному узбережжі (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].
Обговорення статті
Отличие
1) відрі́знення, відрі́знювання, відрізня́ння;
2) відзна́чення, (
длит.) відзна́чування;
2) (
различие) відмі́на, відмінність, різни́ця, відмітна риса (ознака, прикмета), (реже) відзна́ка від чо́го, від ко́го;
3) (
в знач. превосходства, награда) відзна́ка, (заслуги) заслуги:
в отличие от… – на відміну (відзнаку) від…, відмінно від…;
для отличия правды от лжи – щоб пра́вду від брехні́ відрізни́ти;
знак отличия – відзна́ка;
мелкие отличия в языке – дрібні́ відмі́ни в мо́ві;
награждать за отличие – нагоро́джувати за заслу́ги;
окончить учёбу с отличием – закінчити навчання з відзнакою;
служебные отличия – службо́ві відзна́ки;
служить с отличием – служи́ти з відзна́кою;
существенное отличие – істотна (суттєва) різниця (відмінність);
удостоить знака отличия – вшанувати відзнакою.
[Мо́ву кни́жню вважа́ли письме́нники за свою́ одзна́ку від люде́й те́мних (С.Єфремов). Якщо між фашизмом і комунізмом і є якісь відмінності, то всі вони не на користь комунізму (Желю Желєв)].
Обговорення статті
Отличительный – відмітний, відмі́нний, розпізнавальний, відзначний, характерний:
отличительная черта – відмітна риса;
отличительный знак – відмітний (розпізнавальний) знак;
отличительный признак – відмі́на, відмі́нна озна́ка. Обговорення статті
Предательство – зра́да, зра́дництво, запроданство; (коварство) пі́дступ, підсту́пство, віроло́мство.
[Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана (М.Вовчок). — Справді бачу, що годі нам тут жити, коли під самим моїм боком як гадюка клубиться чорна зрада (І.Франко). На ду́шу не впав мені́ зра́дництва гріх (В.Самійленко). Я тебе не відлюбив, не випив, навіть ти казала — недопив. Сумовитий вечір десь захлипав і фіранки чорні опустив. Ти єдина в самоті розрада, просвіток смеркальної пори. Не кажи — тебе чекала зрада, і любов ждала — не говори (В.Стус). — Ця дівчина… Обличчя, як з ікон. І ви її збираєтесь карати?! А що як, інший вибрати закон, — не з боку вбивства, а із боку зради? Ну, є ж про зраду там які статті? Не всяка ж кара має буть безбожна. Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?! (Л.Костенко). У Росії формула «української зради» або нелояльності щодо Москви позначається трьома прізвищами: «Мазепа — Петлюра — Бандера» (А.Окара). Світ не змінився в рідному краї впродовж сторіччя. Той самий русин дурня клеїть перед сильнішим, вдає з себе казна-що недотепа. Легше йому, видається, так жити. Страждає від лінощів і безсилля. Гріх казати, що русин ледачий до роботи — ні, працює, як віл, тільки виконує найважче й найбрезкле, німець або чех уже робити того не буде, найме каланника з України. Тії невольники горло один одному перегризуть, аби тільки допастися в чужому краї до нужника та вигрібати звідти смердюче лайно, бо в себе на Батьківщині й такої роботи немає: брати-земляки спродали, що тільки могли чужинцю. Потім усі гуртом русини гудять чортибатька-кого, лише не себе. Противно… Що вдієш, коли і я належу до сього кишла, геть уже виродженого, скаліченого рабством. Запроданство — найхарактерніша риса мого народу, завдяки чому, напевне, він досі трясеться в судомах, ніяк не ґеґне сарака (Ярослав Орос). Я люблю плоди зради, але не люблю зрадників (Ю.Цезар). Жінка така тонка істота, що починає жаліти тебе вже за кілька днів до своєї зради (Корнель Макушиньський)].
Обговорення статті
Юмор – гумор:
быть не в юморе – бу́ти не в на́строї (гу́морі, ду́сі);
чувство юмора – чуття (почуття) гумору;
юмор висельника (ирон.) – гумор шибеника (повішеника); шибеників гумор.
[В їх розмові багато гумору та ще й щиро народного, цікавого, сільського (І.Нечуй-Левицький). — Не в гуморі я сьогодні, кохана пані (С.Васильченко). І тільки згодом з’ясовується: кохання — це тимчасова втрата почуття гумору (В.Слапчук). Гумор завжди був для мене вірним товаришем у дорозі; тільки йому я завдячую моментами справжнього тріумфу над суперником. Нікому ніколи не вдалося вибити в мене цю зброю, і я тим охочіше обертаю її проти себе самого, що володітиму нею лише доти, доки гостритиму на собі. Гумор — це вияв гідності, ствердження вищості людини над будь-якими обставинами (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). — Героїчна витримка, хлопче, потрібна у важкі часи,— повчально заперечив Ленц. — А ми живемо в добу відчаю, їй личить тільки гумор (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Добре відомо, що гумор, більше ніж будь-яка інша риса людського створіння, здатен подолати відчуженість і дозволяє піднятися над будь-якою ситуацією, навіть якщо це триває кілька хвилин (Олена Замойська, перекл. Віктора Франкла). — На досвіді воєнного часу я збагнув, що таке гумор. Це вияв свободи. Де усмішка, там свобода. Без усмішки може обійтися тільки той світ, у якому геть усе визначено й вирішено наперед (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Гумор — це усмішка людини, що знає, як мало підстав сміятися (Ж. де Фалкенаре)].
Обговорення статті
Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна:
в дни войны – за війни; у дні війни;
вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну;
война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.);
война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна);
выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого;
находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким.
[Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАЧА́ЛО ще старт, образ. пе́рші кро́ки; (засада) кано́н, зако́н, станда́рт, нарі́жний ка́мінь, (мистецтва) осно́ва, (аскетичне /у вдачі/) за́сновок, жи́лка, ри́са, елеме́нт, (об’єднавче) стри́жень, (джерело) ко́рінь [два начала чего два ко́рені], пра́ко́рінь жи́зненное начало пра́ко́рінь життя́], (материнське) інсти́нкт, (божеське) дух, (жіноче) Я, стихі́я, приро́да, субста́нція, джерело́, (творче) ге́ній, і́скра, я́кість, джерело́, фраз. си́ла [сде́рживающее начало гальмівна́ сила];
начало нача́л джерело́ джере́л, пра́осно́ва, пра́ко́рінь;
до́брое начало /зло́е начало/ (в душі) як ім. доброно́сне /лихоно́сне/;
с начала существова́ния чего відко́ли існу́є що;
с са́мого начала від са́мпоча́тку;
в са́мом начале напри́поча́тку;
под началом під руко́ю, під ору́дою;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Черта
1) ри́са, -си;
2) (
пограничная) сму́га, -ги.
Штрих – штрих, -ху, ри́са, -си.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Чертариса. В черте города, оседлости – в межах міста, осідлости. В общих чертах – загально; загальними рисами.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Чертари́са;
• ч. (предел, граница
) – межа́;
• ч. города, городская
– межа́ міська́;
• ч. отметочная (шило),
стол. – дра́чка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Господствующий
• Господствующая черта
– панівна (пануюча, домінантна, переважна) риса.
• Господствующий класс
– панівний (пануючий, владущий) клас.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

черта́ 1. мат. ри́са,-си
2. межа́, грани́ця,-ці
3. сму́га,-ги
ч. го́рода межа́ мі́ста
ч. нулева́я ри́са нульова́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ри́са
1)
черта;
2)
линия;
3)
борозда покоса.
Ри́ска и ри́сочка – 1) ум. от ри́са;
2)
черточка, тире, дефис.
Ри́ски би́ти – пропалывать свеклу бороздами, полосами.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Черта
1) риса; (
черточка) – риска; в общих чертах – зага́льними рисами, зага́льно;
2) (
полоса) – сму́га;
3) (
граница) – межа́; ч. городская – міська́ межа́; ч. городского поселения – терито́рія мі́ста, міська́ терито́рія; ч. пограничная – кордо́нна межа́, кордо́н (-ну); в черте города, оседлости – в ме́жах мі́ста, осі́лости.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

втім, а втім присл. = проте́. А втім, оста́ння ри́са в Петрусе́ві вде́ржалася (Крим.)
ри́са, -си; ри́си, -рис

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ри́са, -си, ж. Черта. Левиц. І. 461, 475. До лиця був той вінок її тонким рисам. Г. Барв. 372. Ум. Ри́ска, ри́сочка.
Ри́ска, -ки, ж.
1) Ум. отъ
риса.
2)
Риски́ би́ти. На свекловичныхъ плантаціяхъ: пропалывать бураки бороздами, полосами между двумя рядами свекловицы. Рк. Левиц.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Черта, черточкари́са, -си, ри́ска, -ки; Ч. контрольная — контро́льна ри́ска.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ли́нія = 1. ли́нія, ри́са, ри́ска, пру́га, пружо́к. — Ло́манная ли́нія = криву́ля, колїння. 2. ла́ва, ряд. — Військо було вшиковане у три лави. — Кругом в три лави обступили Зевеса ліктори. К. Ш. 3. поколїння, колїно, рід. — Він мінї доводить ся якимсь далеким родичем з батьківського колїна. 4. пе́рія́, ряд (хат, крамниць, вулиць). — Він живе на одній вулицї по нижній перії. Чайч. 5. ли́нія (кріпостї по гряницї). — У городї у Глухові у всї дзвони дзвонять, та вже наших козаченків на линїю гонять. н. п. — Їхав козак на линїю, та вельми надув ся; іде козак із линїї, як лихо зігнув ся. н. п.
Черта́ = сму́га (С. Л.), пруг (С. З.), пруга́, пру́жка (С. З. Л.), разо́к (С. З. Л.), ри́са, pис, ри́ска, на дереві гвіздочком або чим гострим — рівчачо́к. — Черты́ лица́ = обли́ччя, риси́. — Ч. поселе́нія = око́лиця, око́лїя. — Тонкі пружки його блїдого лиця мали в собі щось не ласкаве. Лев. — Колись тонкі йому на виду риси зблїдли. Лев. В. — Хоч рисів лиць на тих фотографіях не можна було розібрати. Кн. — Черту́ проводи́ть = рисова́ти, черка́ти.
Штрихъ = штрих, ри́са, ри́ска.

Запропонуйте свій переклад