Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Есте́ственный – приро́дни[і]й, натура́льний. [Бува́є ві́дьма приро́дня (роди́ма), а бува́є ви́вчена. Приро́днє сві́тло. Ду́же натура́льна по́за. Натура́льна ба́рва]; (не искусственный) саморі́дний. [То таки́й вели́кий о́стров – саморі́дная форте́ця (Крим.)]; (общечеловеческий, требуемый природою) світови́й. [Не диву́йтеся, це ді́ло світове́. Світова́ річ!].
-нные науки – природни́чі нау́ки, (реже) приро́дні нау́ки.
-нный ребёнок, сын (незаконнорождённый) – саморі́дна дити́на, самосі́йний син, (зап.) натура́льний син.
-нный подбор, отбор – приро́дний добі́р (р. добо́ру).
-нное дело, -ая речь (понятно, неизбежно) – звича́йно, звича́йне ді́ло, зві́сно. [Жа́дний соба́ка не га́вкнув, на ньо́го – звича́йно, як на свого́ ха́тнього (Крим.)].
Приро́дный – приро́дний и -дній, натура́льний, роди́мий, саморо́дний, прирожде́нний, приро́джений. [До приро́дньої звича́йности (вежливости) украї́нської селя́нки в не́ї приста́ло щось вже ду́же соло́дке, аж нудне́ (Неч.-Лев.). Приро́дня (роди́ма, прирожде́нна) ві́дьма. В Туре́ччині саморо́дні крі́пості в ска́лах (Звин.)].
-ное свойство, -ный цвет – приро́дна власти́вість, приро́дний (натура́льний) ко́лір.
-ные наклонности, недостатки – приро́дні (прирожде́нні) на́хили, ва́ди.
-ный ум, смысл – прирожде́нний ро́зум, (образно) некупо́ваний, непози́чений ро́зум.
-ные дарования – прирожде́нний хист (дар), прирожде́нні тала́нти.
-ный дворянин – ро́дом (з ро́ду) дворяни́н.
-ный житель – тубі́лець (-льця), абориге́н (-на). Срв. Прирождё́нный.
Прирождё́нный – приро́джений, вро́джений, прирожде́нний, приро́дний и -дній, рожде́ний, роди́мий, родови́тий.
-ный недостаток – приро́джена ґа́нджа, роди́ма ва́да.
-ные инстинкты – приро́джені, вро́джені інсти́нкти.
-ный ум, см. Приро́дный ум. -ный дурачок, вор – прирожде́нний (приро́дній, роди́мий, рожде́ний, родови́тий, зро́ду) ду́рень, зло́дій.
-ное свойство – приро́джена (вро́джена) власти́вість, прирі́док (-дку). [У йо́го таки́й прирі́док, що він ро́стом мали́й, а ду́жий (Вовч. п.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; (сосец) цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони:
бить себя в грудь – бити себе в груди;
брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом);
взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки;
всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти);
встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим;
выпятить грудь – випнути груди;
грудь колесом – випнуті груди;
дышать полной грудью – дихати на повні груди;
кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми;
либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.);
отнять ребёнка от груди – відлучити дитину;
полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди;
стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром);
человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий;
человек с раскрытой грудью – розхристаний.
[Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫРУЧА́ТЬ фаміл. виво́зити [выручай, родная! виво́зь, роди́ма!], забут. спомага́ти кого, (з торгу) ма́ти ви́торг;
выруча́ющий 1. що ряту́є тощо, рятівни́к, визволи́тель, спомага́ч, прикм. рятувальний, вирятувальний, спомагальний, 2. що вторго́вує, зда́тний уторгува́ти, образ. з ви́торгом;
выручающийся/выруча́емый 1. рято́ваний, вирято́вуваний, спома́ганий, 2. вторго́вуваний;
НАСЛЕ́ДИЕ фраз. надбання́ [культу́рное наследие культу́рне надбання́], негат. роди́ма пля́ма.
ПЕРЕЖИ́ТОК фраз. роди́ма пля́ма.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пятно
• Белое пятно
(перен.) – біла пляма; прогалина.
• И на солнце есть пятна
– і на сонці є плями. Пр.
• Класть пятно, клеймо на кого
(перен.)Див. класть.
• Родимое пятно
(перен.) – пережиток; родима пляма.
Родимый
• Родимое пятно чего
(перен.) – пережиток чого; родима пляма чого.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́дьма, -ми, ж.
1) Вѣдьма.
Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235.
2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у.
3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. Ув.
Ві́дьмище, відюга́, відюха́. Г. Барв. 449. Ту хату я знайшов одначе, в которій відьмище жила. Алв. 83. Проклята відюха причарувала. К. ПС. 46.
Роди́мий, -а, -е.
1) Врожденный, природный.
Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283.
2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ.
Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Каменец. у.
3) Родимый, родной.
Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.

Запропонуйте свій переклад