Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 32 статті
Запропонувати свій переклад для «рубець»
Шукати «рубець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Желу́док
1) шлу́нок (
р. -нку), (у животных) ке́ндюх (р. -ха), (у жвачных животных): 1-ый -ок – рука́в; 2-ой -окрубе́ць, чепе́ць; 3-й -ок – кни́жка; 4-й -ок – сичу́г, слиз.
Неварение -дка – нетра́влення шлу́нку.
На тощий -ок – на тще се́рде;
2) (
в погребе и леднике) мі́[и́]на, (только деревян.) зруб (р. -бу). [Мі́ну ми обкладемо́ дубо́вим замі́том, а пригре́бицю обмуру́ємо і бу́де до́брий льох].
Заши́вка
1) (
действ.) зашива́ння, зашиття́ чого́;
2) (
рубец) руб (-ба), рубе́ць (-бця́), заши́те (мі́сце), за́шивка. [Поде́рлося са́ме на заши́тому];
3) (
бичёвка или сырой ремень) ушива́льник, за́шивка.
II. Кант – (край, рубец) кант (-та), рубе́ць (-бця́), край (р. кра́ю), бе́рег (-га); специальнее: (между двумя кусками кожи или материи) кант, ільти́ця, (в голенищах) і́рха (пров.), (в женск. полушубке по талии) заби́ванка, (у портн.) кант; тип. – кант.
Картуз с -том, мундир с -тами – кашке́т з ка́нтом, мунди́р з ка́нтами.
Сбивать доски по -нту – збива́ти (зшива́ти) до́шки́ рубце́м.
Клещи́
1) (
кузнечные) клі́щі́ (-щі́в), (ум.) клі́щики, (для вытаскивания гвоздей) обце́ньки (-ків). [Коли́ не кова́ль, то й кліщі́в не пога́нь (Приказка). Не заганя́й цвях, а ви́тягни обце́ньками (Крим.)].
Сдавливать как -ща́ми – стиска́ти мов кліщи́ма, склі́щувати. [Рубе́ць поча́в склі́щувати в рука́х Зату́рського (Яворн.)];
2) (
хомутные) клі́щі́. [Таки́й кінь, що колі́нцями кліщі́ достає́ (Сл. Гр.)].
Лузга́
1) (
шелуха) луска́;
2) (
чешуя) луска́. [Пливе́ щу́ка з Кременчу́ка, луска́ на їй ся́є (Чуб. V)];
3) (
шов куля) рубе́ць (-бця́);
4) (
попрошайка) каню́ка (общ. р.).
Ненасы́тность – нена́ситність, неси́тість, нена́сить, невсити́мість, нена́тлість, нена́тля (-лі), захла́нність, заже́рливість, жаде́нність, жадню́чість нена́їдність, нена́їсність, нена́їсть (-ти), проже́рливість, па́жерливість, про́їсність, ненаже́рливість, нена́же[и]рність (-ости); срв. Ненасы́тный. [Допа́лася вона́, як ужа́ка до молока́ – сві́те мій, яка́ нена́сить! (М. Вовч.). Що то ро́блять за́здрощі на сві́ті і нена́тля голо́дная! (Шевч.). Рубе́ць зверта́в те ска́рження на лю́дську ненаже́рливість (Мирний)].
I. Обна́шиваться, обноси́ться
1) (
о новой одежде или обуви) обно́шуватися, обноси́тися;
2) (
совершенно износить платье) обно́шуватися, обноси́тися, доно́шуватися, доноси́тися до чо́го, обдира́тися, обідра́тися, обде́ртися, обша́рпуватися, обша́рпатися, (о мног.) пообно́шуватися, пообдира́тися. [Доноси́лась до то́го, що звя́зує рубе́ць до рубця́ (Рудч.). Як старці́ пообша́рпувалися, а спра́вити одежу́ ні́ за що].
Обноси́лись – (опис.) з оде́жі всі повили́нювали.
Подгиба́ть, подогну́ть
1) підгина́ти, підігну́ти; підгорта́ти, підгорну́ти, (
о мног.) попідгина́ти, попідгорта́ти;
2) підла́мувати, підлама́ти, (
о мног.) попідла́мувати. [А я по́ли підгина́ю на ла́ві сіда́ти. Сів і но́ги підгорну́в. Боре́ць підлама́в па́рубка під се́бе].
-ба́ть рубец в шитье – зало́млювати рубе́ць.
Подо́гнутый – піді́гнутий, підо́гнений, підго́рнений, підла́маний; (о рубце) зало́млений.
Пору́б
1)
см. Пору́бка;
2) зару́б (-бу), рубе́ць (-бця́), ви́разка.
Продева́ть, проде́ть что во что – (просовывать) просува́ти и просо́вувати, просу́нути, простро́млювати, простроми́ти, проса́джувати, просади́ти що в що, (втянуть) затяга́ти, затягти́ (обычно нитку, верёвку) просиля́ти и проси́лювати, проси́лити, (вдевать) в[за]силя́ти и в[за]си́лювати, в[за]си́лити, пройма́ти, пройня́ти що (ни́тку, моту́зку); (верёвку) ушмо́ргувати, ушморгну́ти (моту́зку) в що. [Проси́лив (затягну́в, пройня́в) ни́тку в го́лку. Затягни́ очку́р(а́) в рубе́ць].
-де́вая насквозь – упро́ши́в.
Проде́тый – просу́нений и просу́нутий, проса́джений, простро́млений, затя́гнений и затя́гнутий, проси́лений, в[за]си́лений, про(й)ня́тий.
-ться – просува́тися и просо́вуватися, просу́нутися, простро́млюватися, простроми́тися, проса́джуватися, просади́тися, затя́гуватися, затягну́тися, просиля́тися и проси́люватися, проси́литися, в[за]силя́тися и в[за]си́люватися; бу́ти просу́неним (просу́нутим), простро́мленим, проси́леним, в[за]си́леним у що.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Полоска – смужка, тасьмочка, стяжка, стьожка, (метал.) штабка:
в полоску – у па́ски, у смужки.
[Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка в визолоченим шумихою вершком, прядиво прив’язували червоною стяжкою (П.Куліш). Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (П.Мирний). Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (П.Мирний). По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М.Коцюбинський). Від мене до тебе — стелиться ясна дорога. Як срібна стяжка (О.Кобилянська). І коли пішла вона, він глянув їй услід нахабним і побожним оком. Він, стенаючись, думав, що ця спідниця теж підіймається, хоч яка вона біла, що це пахуче тіло він теж міг би взяти, як і кожне, і зразу ж думка ця здавалась йому диковиськом і страхіттям. Але ця помащена Парижем киянка згладила йому рубець, що належав Надійці, в бліду, непомітну смужку (В.Підмогильний). Тепер мені потрібно чотири грами кокаїну на добу. Починаю з самого ранку – перша “смужка” іде ще до кави (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Цю лекцію вона, певне, знала напам’ять, а промовляючи, весь час перебирала однією рукою ґудзики на грубому светрі у зелену й білу смужку або зрідка притискала великим пальцем праве око, мабуть, щоб погамувати нервове сіпання (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Усе життя в смужку: то смуга невдач, то смуга перешкод].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛА́ТКА, латка на латке ще рубе́ць на рубці́, галиц. руб ру́ба не де́ржиться.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Каемка
1) кра́йка, -ки, о́кравка;
2) (
обшивка) облямі́вка, -ка;
3) (
загиб) рубе́ць, -бця́.
Рубец
1) пруг, -га, пружо́к, -жка́, сму́га, -ги;
2) (
знак после раны) шрам, -му;
3) (
край ткани) ру́бчик, -а, рубе́ць, -бця́.
Шрам – шрам, -му; рубе́ць, -бця́; -мный – шрамо́вий, -а, -е.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Шрам, технол.рубе́ць (-бця́);
• ш. роговой
– р. рогови́й.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

рубе́ц пруг,-га, руб,-ба, карб,-ба, рубе́ць,-бця́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Рубе́ць, -бця́
1)
рубец в шитье, одежде.
Ши́ти рубце́м – сшивать, захватывать за самые края материи.
2)
шрам;
3)
рубец, желудок жвачного животного.
Рубці́, -ці́в – 1) см. Рубе́ць; 2) см. Ру́б’я;
3)
блюдо из рубцов, желудков.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

рубе́ць, -бця́; -бці́, -бці́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бли́зна, -ни, ж. Рана, рубець отъ раны. Желех.
Доно́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. доноси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Обнашиваться, обноситься. Доносилась до того, що зв’язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176.
Карб, -бу, м.
1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго.
В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99.
2) Вырубка въ бревнѣ поперегъ, на половину толщины, для закладки въ нее другого бревна. Каменец. у.
3) Бирка, счетная палочка.
На карб узя́ти. Поставить въ счетъ. Ум. Карбе́ць, карбик, ка́рбичок.
Рубе́ць, -бця́, м.
1) Рубець въ шитьѣ, одеждѣ.
Доносилась до того, що зв’язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176. Ши́ти рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у.
2) =
Шрам.
3)
мн. Рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. Ру́бчик.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Брюхови́на = рубе́ць (у жуйної животини).
Желу́докъ = 1. живіт, тлу́нок (С. Ш.), тру́нок (С. Ш.), шлу́нок. (С. З.). — Аби в тлунок (трунок), а на плечі дарма. н. пр. — Є що їсти, в що й пити, не приймає трунок. С. Ш. — По третїй чарцї скинули на шлунок. Макаровський. С. З. — Се надто харч міцна про шлунки молоді й не зварить ся вона. Кулїш. — Не йде на трунок. С. Л. — (У животини) — ке́ндюх, (разом з кишками то що) — те́льбух, те́льбухи. С. З. Ш. — І виняв тельбухи з кишками, розклав гарненько їх рядами і пильно кендюх розглядав. Кот. — (У жуйної животини): 1-й желу́докъ — рука́в, 2-й ж. рубе́ць, з-й ж. — кни́жка, 4-й ж. = сичу́г. 2. зруб (в льодовнї).
Кайма́ = 1. кра́йка (С. З. Л.), окра́йка, о́кравка, край, кро́мка (С. Л.). — Він з сукняних крайок килими робить. Кн. — Одірвав окрайку і підперезав ся. 2. рубе́ць.
Край = 1. край, кіне́ць, бе́рег, пруг, (посуди) — ві́нця, (судна) — обла́вок, (чого гострого, на пр. дошки, линїйки) — руб, рубе́ць. — Хоч з краю та в божім раю. н. пр. — Візьму хвартух дорогий, срібні, злоті береги. н. п. — Поставив пляшку на самому березї столу. С. Л. — Насипала борщу по самі вінця. — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п. — Ударив рубом линїйки. — Ударив ся об двері, об самий руб. С. Л. — Накришечка з середини і береги позолочуваниї. Ст. Он. К. Ст. — Верхнїй пруг широкої смуги сьвітової. Кн. 2. край, країна, україна, сторона́, здр. країнонька, сторо́нонька, сторо́ночка, (чужа) — чужи́на, здр. чужино́нька, (теплий, куди птицї одлїтають на зїму) — ви́рій, и́рій. — Свій край — як рай, чужа країна (або: чужа чужина) — як домовина. н. пр. — Виряжала мати доньку в чужу сторононьку. н. п. — Хто всїм коверзує, зневажа країну, свого не шанує, а слу́жить чужинї — от той то безрідний, от той сиротина. Кн. — Терешко блукав все десь по чужих українах, а далї якось завітав спочити й на рідних руїнах. Пч. — Буде нас, нене, по горах, по долинах, буде нас, нене, по чужих українах. н. п. — Пташки, що в лїтку так сьпівали, у ирій вже поодлїтали. Гр. 3. край, кіне́ць. — Тут йому й край.
Лицо = 1. лице́, обли́ччя (С. З.), вид, тварь, твар (С. Ш.), лайливо або шуткуючи — пи́ка, пи́сок. — Ой дївчино, дївчинонько, славна на обличчя. н. п. — Обличчя, постать, очі — усе я бачила вже десь давно. К. К. — У доброго чоловіка сором на виду, а у ледачого під підошвою. Кн. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. — Глянь на вид, та не питай ся за здоровя. н. пр. — Та не давай стиду–бриду цїлувати свого виду. н. п. — Твар у дїда повна, червона, сьвіжа. Кн. — Пика, як у комлика. н. пр. — Къ лицу́, не кь лицу́ = до лиця́, не до лиця́, не подо́ба, не приста́ло. — І той рубець йому красою служить і до лиця, як лицарю йому. К. К. — Ся хустка вам не до лиця. Кн. — Тобі не подоба, не пристало до лоба. н. п. — Лицо́мъ къ лицу́ = лице́ в лице́, о́ко в о́ко, віч-у-віч. — Ми стояли мовчки, лице в лице, око в око. Кн. — На нёмъ лица́ нѣтъ = на се́бе не похо́жий став. — Перемѣни́ться въ лицѣ́ = зміни́ти ся на виду́. — Съ лица́ на лицо́ = віч-на́-віч. — Поставили його з сьвідком віч-на́-віч. — Уби́тое лицо́ = сумни́й вид. — Хоро́шь, хороша́ лицо́мъ = га́рний, хоро́ший, а на виду́, на вро́ду, на ви́гляд. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. .— Повна та хороша на виду. К. З. о Ю. Р. — Їде козак молоденький, їде він до броду, ой там живе дївчинонька — хороша на вроду. н. п. 2. осо́ба, парсу́на (С. З.). — Зна́тное лицо́ = значна́ осо́ба. — Ча́стное лицо́ = прива́тна осо́ба. Ч. К. — Смотрѣ́ть на ли́ца = вважа́ти на ко́го. — Не вважай на те, що я швець — говори зо мною, як з простим чоловіком. н. пр. 3. осо́ба, дїєва осо́ба, лицедїй (в драматичному утворі). — В новій драмі Карпенка Карого „Батькова казка“ усі дїєві особи змальовані правдиво. 4. лице́, пе́ред. — Лицо́мъ, на лицо́ = лице́м, на лице́, с пе́реду. — Хата у його лицем на вулицю. Кн. — Не показуй з вивороту, покажи на лице. Кн. — На виворіт сукно ще добре, а спереду зовсім витерлось. — На лицо́ (про гроші) = гото́вими грішми, готі́вкою, готови́зною. — Готовими грішми (або: готовизни) маю сто рублїв, та треба ще сотню позичити.
Пересѣ́дина = скалу́бина, рубе́ць.
Рубе́цъ = 1. пруг (С. З.), пружо́к (С. З.), сму́га, карбі́ж. 2. шрам, бли́зна. С. З. — У його на виду шрам. — І близни од стріл бусурманських. Кочубей. С. З. 3. рубе́ць (обшитий край тканини і Reticulum, д. Желу́докъ).
Шрамъ = шрам (С. З.), рубе́ць, бли́зна (С. З.). — І близни од стріл бусурманських. Кочубей. С. З.

Запропонуйте свій переклад