Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «річ»
Шукати «річ» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Безде́лица – дрібни́ця, мала́ річ.
Бесполе́зный – некори́сни́й, непожито́чний, ма́рний, нікче́мний, даре́мний. [Ма́рний тру́тень. Даре́мна то пра́ця, бо ніко́му не потрі́бна].
-но – ма́рно, ма́рна річ; даре́мно, надаре́мно, ду́рно; без пуття́. [Без пуття́ ги́нуть лю́ди].
Беста́ктность – нетакто́вність, нетакто́вна річ.
Бесчелове́чие, бесчелове́чность – нелю́дяність, нелю́дськість, нелю́дська річ, (звіря́ча) лю́тість. [Це-ж нелю́дська річ – так гра́тися із ба́тьковим стра́хом (Грінч.)].
Вещь
1) річ (
р. ре́чи), шту́ка, (только с вещественным значением) на́дібка. [За ко́жну річ дити́на хапа́ється рука́ми. Піч – то ба́бська річ, а пля́шка – коза́цька. Не лю́блю я бра́ти чужу́ на́дібку. Філосо́фія річ пова́жна. Страшна́ річ – оця́ ро́зтіч. І в во́рога учи́ться – добра́ шту́ка (Грінч.)];
2)
ве́щи мн. (пожитки, багаж) – ре́чі, мана́тки, (соб.) добро́, збі́жжя, знаді́б’я, на́чи́ння, мана́ття. [Вся́ке ха́тнє знаді́б’я (на́чи́ння)].
Вида́льщина – бува́ла річ, бува́льщина.
Ви́данный – ви́даний, ба́чений.
Ви́данное ли это дело? – чи то ви́дано, чи ви́дана річ, чи то ви́данське ді́ло?
Ви́димо
1) (
зримо) види́мо, уя́вки.
Ви́димо-невидимо – си́ла, сила-силе́нна, хма́ра-хма́рою, види́мо-невиди́мо, (вульг.) чо́ртів тиск;
2) (
очевидно) очеви́дячки, живови́дячки, види́мо, ви́дне ді́ло, види́ма річ.
Возбужда́ть, возбуди́ть
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти.
См. Пробужда́ть;
2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти,
сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці).
-жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти.
Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити.
-а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.).
-а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів.
-а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́.
-а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́.
Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ.
-да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло.
Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння.
Возмо́жно – мо́жна, можли́ва річ, можли́во, спромо́жно.
Возмо́жно, что (вероятно) – ма́буть чи не. [Ма́буть чи не ба́чив я тебе́ (Крим.)].
Насколько возмо́жно – я́ко [як] мо́га, як спромо́га.
Чем -жно – чим мо́га.
Насколько возмо́жно шире, больше – як-найши́рше, як-найбі́льше.
Возмо́жно-ли? – чи мо́же бу́ти?
Ну, возмо́жно-ли, чтобы… – де то вже таки́. [Де то вже таки́ Госпо́дь так сказа́ти мо́же?! (Руд.)]. См. Невозмо́жно.
Возмо́жный – можли́вий, мо́жний.
Всеми -ными средствами – усіма́ можли́вими за́собами.
Я нахожу, считаю это -жным – я вважа́ю це за можли́ве (за річ можли́ву).
Делать, сделать -жным – уможли́влювати (сов. уможли́вити) що.
Вообража́емый – примрі́йний, уя́влюваний, уявле́ний, ду́мкою мальо́ваний.
Вообража́емый предмет – примрі́йна річ, уя́ва (ум. уя́вонька). [Вона́ всміхну́лася та́кеньки, як усміха́ються, коли́ уявля́ють перед собо́ю яку́сь уя́воньку ду́же хоро́шу (М. Вовч.)].
Вопро́с – пита́ння, запита́ння, за́пит; (положение дела) спра́ва, річ (р. ре́чи). [Пита́ння йде від нас = вопрос задаётся нами. Націона́льне та інтернаціона́льне пита́ння (-льна справа). Тре́ба з’ясува́ти спра́ву = нужно выяснить вопрос].
Подымать (поднять) вопро́с – зніма́ти (зня́ти) пита́ння. Возбуждать вопро́с, см. Возбужда́ть.
Гла́вное – головне́, суть (р. су́ти).
Самое гла́вное – найголовні́ше, головна́ річ, головна́ суть.
Говори́ть о ком, о чём
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що,
а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
-и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (
беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
-и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
-ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
-ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (
поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (
произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
-и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
-и́ть наобум – говори́ти навмання́.
-и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
-и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
-и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
-и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
-и́ть басом – ба́са говори́ти.
-и́ть вздор, см. Вздор.
-и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
-и́ть пространно – розво́дитися.
Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
-ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
-и́ть изустно – каза́ти з уст.
-и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
-и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
-и́ть будто заученное – вичи́тувати.
Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.
Господи́н
1) (
владыка над подвластными) госпо́дар (р. -ря), пан, воло́да́р (р. -ря́), вла́дар, зве́рхник.
Господи́н и слуга – госпо́дар і челя́дник.
Г-да и крепостные – пани́ і підда́ні.
Г-дин царства, г. над рабами – вла́дар (воло́да́р) ца́рства, вла́дар рабі́в, пан над раба́ми.
Господи́н (начальник) и подчиненные – зве́рхник і підле́глі.
Палата госпо́д – пала́та пані́в;
2) (
человек независимый, распоряжающийся где-л.) госпо́дар (р. -ря), пан. [Сам собі́ пан. Чому́ не ти госпо́дар у пала́тах? (Крим.)].
Они тут господа́ – вони́ тут пану́ють.
Он -ди́н положения – він пан стано́вища, його́ верх, його́ во́ля й си́ла;
3)
господа́, т.-е. баре, помещики – пани́; соб. – па́нство; иронич. – пано́та, панва́. [Па́нство при столі́ сіда́є (Франко). Наї́хало панви́];
4) (
вежливо, вм. «человек», «суб’ект») добро́дій, пан. [Прийшо́в яки́йсь добро́дій в офіце́рській фо́рмі (Крим.). Пан профе́сор (учи́тель). Добро́дій К. написа́в по́вість. Це па́на пи́саря ді́ло (М. В.)].
При обращении (сударь): па́не! (ум. па́ночку!) добро́дію! [Скажі́ть, добро́дію, де у вас рі́чка?].
Господа́ (обращение) – пано́ве! доброді́йство! пано́ве-доброді́йство (милостивые государи), пано́ве-грома́до! товари́ство, шано́вне товари́ство, [Лю́бе доброді́йство-земляки́! се оста́ння річ моя́ (Кул.)]; (фамильяр.) пани́-брати́ (Шевч.).
Давнопроше́дший
1) давномину́лий, бознаколи́шній, да́вня-давнина́, да́вня річ;
2)
грамм.давнопроше́дшее время – час давномину́лий.
Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями].
Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та!
Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та!
Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів).
По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом].
По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)].
По этому де́лу – в цій спра́ві.
По дела́м службы – в спра́вах службо́вих.
Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти.
Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти.
Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.).
Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше].
Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка].
Ясное де́ло – види́ма річ.
Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько?
Де́ло житейское – світова́ річ.
Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що.
Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла].
Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться.
Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ.
В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться?
Де́ло вот в чёмріч ось яка́.
В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́].
Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́].
То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!].
Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад.
Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла.
Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде.
Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься.
Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким).
Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї.
Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю.
Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що.
Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж?
А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре?
Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́.
Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла.
Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать.
То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)].
В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва?
В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности.
На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці.
Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в].
Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву).
Военное де́ло – військова́ спра́ва.
Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ.
Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик).
Дешеви́нка – деше́ва річ (р. речи).
Дешё́[о́]вка
1) деше́ва річ;
см. Дешеви́нка;
2)
см. Дешеви́зна.
Купить по -ке – купи́ти де́шево;
3) (
распродажа товаров по уменьш. ценам) деше́вий торг, деше́вий розпро́даж (р. -жу) (м. р.);
4) (
простая водка) деше́ва (р. -вої), сива́к.
Дорого́й – дороги́й (ум. дороге́нький, дороге́сенький); (ценный) кошто́вний. [Дороги́й дру́же! Ба́чив я уся́кі пе́рли і кошто́вні самоцві́ти (Самійл.)]. (Срв. ст. доро́жчий и доро́гший).
Крайне, непомерно дорого́й – дороже́нний. [Прода́ти-б – не ку́плять таку́ дороже́нну (Крим.)].
Дорога́я вещь – дорога́ річ, кошто́вня.
Дорого́й в высшей степени – дорогі́сінький, дороге́сенький. [Моя́ й ма́тінко, моя́ й дорогі́сінька. Моя́ пора́днице дороге́сенька].
Достопримеча́тельность – сла́вна па́м’ятка, річ; ва́рта ува́ги, позна́чна́ (визна́чна́) річ. [Він показа́в їм усі́ сла́вні па́м’ятки ки́ївські].
Досту́пный – присту́пни́й, досту́пни́й. [Кни́жку пи́сано мо́вою, присту́пною і для малоосві́ченого читача́. На́ша Всенаро́дна бібліоте́ка присту́пна для широ́ких мас].
-ная женщина – хистка́ молоди́ця.
-ный любви, ненависти – присту́пний для коха́ння, для нена́висти, мо́же відчува́ти коха́ння, любо́в, знена́висть.
Досту́пно – присту́пно, досту́пно кому́ и для ко́го.
Его пониманию это недосту́пно – це річ непристу́пна для йо́го розуму́, він цього́ зрозумі́ти (збагну́ти) неспромо́жен.
Дре́вность
1) (
давность) старови́нність, старода́вність, старожи́тність (р. -ности). [Мо́жна й докуме́нтами стверди́ти старода́вність цього́ фа́кту];
2) (
прежнее время) (дале́ка, да́вня) давни́на́, старовина́, предківщи́на, старосві́тчина.
Глубокая -ость – да́вня-преда́вня старовина́. [Це ді́ялося в дале́кій давнині́, за да́вньої давнини́];
3) (
археол.) старовина́, віковщи́на; старожи́тня річ, анти́к. [Збира́є вся́ку старовину́, вся́кі старожи́тні ре́чі. Збира́є анти́ки].
Друго́й
1) (
второй) дру́гий.
На -го́й день – дру́гого дня, на дру́гий день.
В -го́й раз – удру́ге. [Зайшо́в він і вдру́ге і втре́тє].
С -го́й стороны – з дру́гого бо́ку.
Один за -ги́м (друг за другом) – оди́н по о́днім, оди́н за дру́гим;
2) (
иной) и́нший, ина́кший, ина́чий, (редко) дру́гий. [Забу́в мене́ мій миле́нький, и́ншу полюби́в. Шука́йте собі́ вже ина́кшої кухова́рки (Крим.)].
В -го́е время – и́ншим ча́сом.
В -го́й раз – и́ншим (дру́гим) ра́зом.
В -го́е место – куди́-и́нде.
В -го́м месте – де-и́нде, (реже) и́нде. [Ході́м куди́-и́нде. Шука́й де-и́нде. В Жаботині́ роди́лася, и́нде не приви́кну (Чуб.)].
Друго́е запел – и́ншої (вже не тіє́ї) співа́є.
Это -го́е дело – це и́нша річ [спра́ва].
И тот и -го́й, и то и -го́е – і той і цей, і те й це (і це й те).
Ни то, ни -го́е – ні те, ні це (ні це, ні те).
Есте́ственный – приро́дни[і]й, натура́льний. [Бува́є ві́дьма приро́дня (роди́ма), а бува́є ви́вчена. Приро́днє сві́тло. Ду́же натура́льна по́за. Натура́льна ба́рва]; (не искусственный) саморі́дний. [То таки́й вели́кий о́стров – саморі́дная форте́ця (Крим.)]; (общечеловеческий, требуемый природою) світови́й. [Не диву́йтеся, це ді́ло світове́. Світова́ річ!].
-нные науки – природни́чі нау́ки, (реже) приро́дні нау́ки.
-нный ребёнок, сын (незаконнорождённый) – саморі́дна дити́на, самосі́йний син, (зап.) натура́льний син.
-нный подбор, отбор – приро́дний добі́р (р. добо́ру).
-нное дело, -ая речь (понятно, неизбежно) – звича́йно, звича́йне ді́ло, зві́сно. [Жа́дний соба́ка не га́вкнув, на ньо́го – звича́йно, як на свого́ ха́тнього (Крим.)].
Жела́тельный, -но – ба́жаний, пожада́ний, ба́жано.
-но было бы – ба́жано було́-б, ба́жа́на річ була́-б, хоті́лося-б.
Жите́йский – життьови́й, світови́й, (возвыш.) жите́йський. [Життьова́ буде́нщина. Оги́да мене́ взяла до вся́ких життьови́х триво́г (Крим.). Погово́римо про се та про те світове́ (Г. Барв.). В хви́лях жите́йського мо́ря].
Дело жите́йское – світова́ річ. [Повсякде́нна це істо́рія, світова́ річ (Єфр.)].
Завё́рстывать, заверста́ть
1) зарахо́вувати, зарахува́ти борг за борг, річ за річ, вирі́внювати, ви́рівняти (борги́, раху́нки);
2)
типогр. – заве́рстувати, заверста́ти.
Завё́рстанный – зарахо́ваний, ви́рівняний; заве́рстаний.
Заводи́ть, завести́
1) (
кого куда) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (о мног.) позаво́дити, позапрова́джувати кого́ куди́. [Вона́, до нас діто́к свої́х завела́ (М. Вовч.). Ви повз на́шу ха́ту йти́мете, то заведі́ть оцього́ хло́пчика до нас (Чернігів). Запрова́див ді́вчину в те́мний ліс].
-сти́ в тупик – загна́ти (запрова́дити) в бе́зви́хідь, у суточки́, (фамил.) ви́вести на слизьке́. [Він мене́ під’ї́в, але́-ж і я його́ ви́веду на слизьке́];
2) (
вводить что-либо новое) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (мног.) позаво́дити, позапрова́джувати що; (основать что-либо) заво́дити, заве́сти́ що. [Тре́ба в цьо́му селі́ завести́ шко́лу й кооперати́вне товари́ство].
-ди́ть, -сти́ хорошие порядки – заво́дити, заве́сти́ до́брий лад.
-ди́ть ссору, драку, битву – зво́дити, зве́сти (зчиня́ти, зчини́ти) сва́рку, бі́йку, бій; заво́дитися, заве́сти́ся з ким свари́тися, би́тися. [Як при́йде вона́, то й зведе́ сва́рку. Завели́ся так, що ніхто́ не розборо́нить. Як збіжа́ться, то так і заведу́ться би́тися].
-сти спор – заспереча́тися.
-сти знакомство, дружбу с кем – заве́сти́ знайо́мство, при́ятельство з ким, зазнайо́митися, заприятелюва́ти з ким.
-води́ть, -вести́ пиры, гулянья и т. п. – заво́дити, заве́сти́ (уряджа́ти, уряди́ти) бе́н(ь)ке́ти, гу́лянки и т. п. -ди́ть разговор – зніма́ти (зня́ти) розмо́ву (річ), заве́сти́ мо́ву про що.
-вести́ тяжбу, процесс – розпоча́ти спра́ву, проце́с, запозива́тися;
3)
-ди́ть, -сти́ механизм (пружинный) – накру́чувати, накрути́ти що. [Накрути́ годи́нника, бо він став тому́, що не накру́чений].
Заве́денный – заве́дений, запрова́джений; накру́чений.
Загляде́ни[ь]еріч на вдивови́жу (на про́чуд) га́рна.
Парень просто -де́нье – па́рубок на вдивови́жу (на про́чуд) га́рний; па́рубок аж о́чі в се́бе вбира́є.
Замеча́тельно – позна́чно, ви́значно, (знаменательно) знаме́нно, (удивительно) ди́вно, на (про)ди́во, (чрезвычайно) надзвича́йно.
Это -но интересная книга – це надзвича́йно ціка́ва кни́га.
-но, что… – позна́чна́ річ, що…, помі́тна річ, що…, ува́ги ва́рто, що; (удивительно) ди́вно, що…
Замеча́тельный – (примечательный) позна́чни́й, визначни́й, помі́тний, ува́ги ва́ртий, прикме́тний чим, у чім, з чо́го, знамени́тий, (знаменательный) знаме́нний, (удивительный) ди́вний. [Позначна́ річ, що ніхто́ йому́ не захті́в одповіда́ти. Він ще не ви́явив себе́ чимсь визначни́м (Єфр.). Він з ди́вною впе́ртістю верта́вся до ціє́ї іде́ї (Корол.). Ось ска́терть шльо́нськая нешпе́тна… найбі́льше в тім вона́ прикме́тна – на стіл як ті́льки постели́… то вся́кі вро́дяться потра́ви (Котл.)].
Быть -ным чем – визнача́тися чим.
-ное явление – ди́во, ди́вне з’я́вище, дивови́жа.
-ный певец, голос – знамени́тий співа́к, го́лос.
Затрудни́тельный – трудни́й, утру́дливий, важки́й, скрутни́й, суту́жний, при́крий, моро́чний, моро́чливий, заморо́чний, заморо́чливий, тісни́й, крути́й, утя́жливий, недогі́дний.
-ное дело, -ная вещь – трудна́ (важка́, моро́члива) спра́ва, трудна́ (важка́, моро́члива) річ.
-ные обстоятельства – скрутні́ (суту́жні, при́крі, тісні́, круті́, утя́жливі, недогі́дні) обста́вини.
-ное положение – скрутне́ (суту́жне, при́кре) стано́вище, скрут (-ту) и скру́та (-ти), суту́га, приту́га, ха́лепа. [Ви́дко, що реда́ктор «Ді́ла» і серед ха́лепи не тра́тить гу́мору (Франко)].
Попасть в -ное положение, очутиться в -ном положении – попа́сти в скрутне́ (суту́жне и т. д.) стано́вище, в скрут, (в неловкое положение) попа́сти в кло́піт, вско́чити в ха́лепу, загна́тися на слизьке́.
Поставить кого в -ное положение – (образно) загна́ти кого́ на слизьке́, посади́ти кого́ на лід.
Он очутился в -ном положении – він попа́в в скрутне́ (суту́жне и т. д.) стано́вище, прийшо́в йому́ скрут.
Заходи́ть, заха́живать, зайти́
1) (
к кому, куда) захо́дити, заходжа́ти (= заха́живать), зайти́, дохо́дити, доходжа́ти, уступа́ти, уступи́ти, (навещать) віта́ти и заві́тувати, завіта́ти, (часто) вчаща́ти до ко́го, куди́. [Я часте́нько туди́ дохожа́ю (Крим.). На по́вороті я вступлю́ до скле́пу (Берд.). Дохо́дили молоди́ці наві́дати (М. Вовч.)].
-ди́ть на короткое время – забіга́ти, забі́гти до ко́го, до чо́го.
-ти́ по дороге к кому – зайти́ по доро́зі, заверну́ти до ко́го.
-ти́ неприятелю в тыл – зайти́ в тил во́рогові;
2) (
за что скрываться) захо́дити, зайти́, заступа́ти, заступи́ти за що, (о солнце) захо́дити, зайти́, сіда́ти, сі́сти, спочива́ти (в н. вр. в смысле прош. вр.) спочи́ти; ляга́ти, лягти́. [За горо́ю со́нечко сіда́є (Шевч.)].
Солнце уже -шло́ – со́нце вже спочива́є или спочи́ло;
3) (
как далеко) сяга́ти, сягну́ти. [Бажа́ння ї́хні дале́ко сяга́ють];
4) (
о болезнях, вещах) захо́дити, зайти́, (по)трапля́ти, потра́пити. [Ця річ потра́пила до нас із А́зії (Крим.)];
5)
-йти́ (из чужого края забресть) – заблука́ти. [Заблука́в до нас із чужо́го кра́ю];
6) (
начать ходить) поча́ти ходи́ти, заходи́ти.
Он -ди́л взад и вперёд – він поча́в ходи́ти сюди́ й туди́;
7) (
расшевелиться) розходи́тися;
8) (
о речи, разговоре) захо́дити, зайти́, заво́дитися, заве́сти́ся про що, (коснуться) торкну́тися чого́. [Мо́ва зайшла́ (завела́ся) про щось. Розмо́ва торкну́лася на́ших відно́син (Крим.)].
Заше́дший – що зайшо́в; (прил.) за́йшлий, захо́жий, за́йдений, примандро́ваний.
Зна́мо, см. Зна́емо.
Зна́мо дело – відо́ма річ, зві́сно.
Идти́ и Итти́
1) іти́ (
н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
-ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
-ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
Кто идё́т? – хто йде?
Вот он идё́т – ось він іде́.
-ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
-ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
-ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
-ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
-ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
-ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
-ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
-ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
-ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
-ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
-ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
-ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
-ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
-ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
-ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
-ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
-ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
-ти́ в прок, см. Прок 1.
Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
-ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
-ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
Куда ни шло – та неха́й вже.
-ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
-ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
-ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
-ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (
о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (
вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (
продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (
расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (
проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
Шли годы – мина́ли роки́.
Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (
быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Изве́дывать, изве́дать что
1) (
узнавать) спізнава́ти, спізна́ти що, ді[о]знава́тися, ді[о]зна́тися про що; срвн. Дознава́ться;
2) (
испытывать) зазнава́ти, зазна́ти, ді[о]знава́ти, ді[о]зна́ти, запізнава́ти, запізна́ти, назнава́тися, назна́тися, спро́бувати, зві́дувати, зві́дати (и зозві́дати), закушто́вувати, закуштува́ти, куштува́ти, скуштува́ти, зажива́ти, зажи́ти чого́. [Вона́ не зазнава́ла ще мук таки́х ніко́ли на віку́ (Грінч.). Не зазна́ти ща́стя, во́лі (Крим.). Дознава́ли на́ші пре́дки тяжко́ї нару́ги (Шевч.). Запізна́йте сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Приказка). Го́споди, що я назна́вся, що я назна́вся! (Франко). До́бре вам це каза́ти, бо ви на собі́ не зві́дали тії́ обра́зи (Мирн.). Зозві́даєш уся́кого го́ря на сві́ті (Катериносл.). Види́ма річ, що тих спо́собів не бажа́в закуштува́ти на собі́ а́втор (Єфр.). Дово́дилося всього́ зажи́ти: і го́лоду, і хо́лоду, і ли́ха вся́кого (М. Левиц.)].
-ть много, всего – зазнава́ти, зазна́ти, дізнава́ти, дізна́ти и т. д. бага́то, всього́ (вся́чини), (образно) бува́ти, побува́ти у бува́льцях.
-ть горе, беду – зазнава́ти, зазна́ти, дізнава́ти, дізна́ти и т. д. го́ря, ли́ха, куштува́ти, скуштува́ти, прийма́ти, прийня́ти го́ря, ли́ха, гірко́ї. [Не раз і Горпи́ні довело́ся скуштува́ти гірко́ї від ма́тері або бра́та (Франко). Бу́де го́лодно і хо́лодно, при́ймеш біди́ вся́кої (М. Вовч.)].
Изве́данный – спі́знаний, ді́знаний; за́знаний, ді́знаний, спро́буваний и т. д. [Воно́ при́йде знов, те чи́сте, за́знане в дити́нстві почуття́ (Коцюб.). Це вже спо́сіб спро́буваний, лу́ччого нема́ й не бу́де (Крим.)].
Изве́стно – відо́мо, зві́сно, (диал.) ві́сно. [Відо́мо нам з прива́тних джере́л (Крим.). Зда́вна зві́сно, що він до́брий чолові́к (М. Грінч.). Чи ві́сно вам, що наш пан поме́р (Яворн.)].
Мне -но – мені́ відо́мо, я зна́ю, я відо́мий (диал. зві́сний, зві́стен). [Я відо́мий за ті гро́ші (Н.-Лев.). В цей час ді́ла не бува́є в ба́нку: я до́бре цьому́ відо́ма (Н.-Лев.). Ти сама́ зві́сна, що, як його́ ви́гнано з гімна́зії, то я таки́ не ду́же й жа́лував (Мова)].
Мне это не -но – мені́ це не відо́мо, я про це не зві́стен.
Сколько мне -но – скі́льки мені́ відо́мо, скі́льки я зна́ю.
Всякому это -но – ко́жному це відо́мо, ко́жному це річ відо́ма, ко́жен це зна́є.
Как и вам -но – як і вам відо́мо, як і ви зві́сні, під сві́домом ва́шим. [Це-ж під сві́домом ва́шим, як вони́ не хтять слу́хатись (Липовеч.)].
-но ли вам это? – чи ві́домо вам це? про це? чи зна́єте ви про це? чи зві́сні ви про це?
Это всем -но – це (про це) відо́мо всім; це (про це) всі зна́ють; про це всі зві́сні.
С достоверностью -но – напе́вне (запе́вне) відо́мо.
Всякому -но – відо́мо ко́жному, ко́жен зна́є.
Не -тно ли? – чи відо́мо? не зна́ти? [Вра́нці Мала́нка – кого́ стрі́ла – пита́ла: не зна́ти? бу́дуть зе́млю діли́ти? (Коцюб.)].
-но, что… – відо́мо, що…, відо́ма річ, що…
Не -но за что – не зна́ти за що, не відо́мо за́ що.
Изве́стный
1) (
ведомый) відо́мий, зна́ний, зві́сний, я́вний кому́. [Путь-доро́га їм відо́ма (Рудан.). Всім його́ ім’я́ зна́не. Посла́ли по ті́тку Прохі́ру, зві́сну пора́дницю у таки́х ви́падках (Коцюб.). Я́вне зроби́лось ім’я́ його́ (Єван.)].
-ны ли вам его поступки? – чи відо́мі вам його́ вчи́нки? чи зна́єте ви про його́ вчи́нки?
Очень (совершенно) -ный кому – ду́же (аж на́дто) відо́мий, зна́ний, зві́сний кому́, відомі́сінький кому́. [Там мені́ й стежечки́, хати́ усі́ відомі́сінькі (М. Вовч.)].
-ный всему миру – усьому́ сві́тові зна́ний, світови́й, усесві́тній, усьогосві́тній, цілосві́тній. [Фанта́зіє, боги́не легкокри́ла, ти світове́ з’єдна́ла з таємни́м (Л. Укр.). Зна́хурка всесві́тня (Мкр.). Цілосві́тня бреху́ха (Н.-Лев.)].
Быть -ным кому – бу́ти відо́мим (зна́ним) кому́, бу́ти по знаку́ кому́. [Йому́ до́бре відо́мі всі на́ші спра́ви. Го́лос на́че й по знаку́, та не вгада́ю (Конис.)].
Быть -ным чем – бу́ти відо́мим (зна́ним) з чо́го, чим, за що.
Сделать -ным тайное – зроби́ти тає́мне відо́мим, (обнаружить) ви́явити, ви́крити тає́мне; см. ещё Обнару́жить 2.
Стать (сделаться) -ным (о тайне) – ста́ти відо́мим, ви́явитися, ви́критися, об’яви́тися; см. ещё Обнару́житься 2. [Замі́р його́ став усі́м відо́мий (М. Грінч.). Не втаї́вся він,— усе ви́крилося (М. Грінч.)].
Идти от -ного к неизвестному – іти́ од відо́мого до невідо́мого, іти́ од зна́ного до незна́ного. -ное дело! – зві́сно, звича́йно, ска́зано, звича́йне ді́ло, відо́ма річ, види́ма річ. [На бе́седі вже, зві́сно, попили́сь (Гліб.). Жа́дна соба́ка не га́вкнула на йо́го, – звича́йно, як на свого́ ха́тнього (Крим.). Ска́зано – дити́на аби́-чим розва́житься (Васильч.). Відо́ма річ, що неду́ги не ті́шать (М. Вовч.)];
2) (
знаменитый, славный) відо́мий, зна́ний, славнозві́сний, сла́вний, славе́тний, усла́влений, (громкой известности) голосни́й; (чем) відо́мий, зна́ний, сла́вний чим и з чо́го; см. Знамени́тый.
Сделать себя -ным – усла́вити себе́, оголоси́ти себе́; срвн. Просла́виться;
3) (
определённый) пе́вний. [Розгляда́є фа́кти в пе́вній перспекти́ві (М. Грінч.)].
В -ных случаях – у пе́вних ви́падках, за пе́вних ви́падків.
До -ной степени – до пе́вної мі́ри.
Сделать что -ного размера – зроби́ти що пе́вної мі́ри, зроби́ти що до мі́ри;
4)
мат. – відо́мий.
Извини́тельный
1) (
заслуживающий извинения) ви́бачення го́дний, таки́й що мо́жна ви́бачити, опра́вданий. [Такі́ друка́рські помилки́ – річ опра́вдана (Крим.)];
2) (
простительный) проще́нний, прости́мий. [Його́ вчи́нок цілко́м проще́нний, бо його́ на те призве́дено (М. Грінч.). Бува́є гріх прости́мий, а бува́є непрости́мий (Звин.)];
3) (
содержащий извинение) виба́чливий, виба́чний, проба́чний. [Написа́в виба́чного листа́ (М. Грінч.). Го́лос ти́хий, виба́чливий (Крим.)].
Изготовле́ние – ви́роблення, ви́ріб (-робу), ро́бливо, ви́готування, (ви)готі́вля, (пищи) (з)готува́ння. [Ко́жну річ фабри́чного ви́робу мо́жна за ме́нші гро́ші діста́ти, ніж рука́ми зро́блену (Єфр.). Це ложки́ мого́ ро́блива (Харківщ.)].
-ние пищи отнимает много времени – готува́ння ї́жі забира́є бага́то ча́су.
Одежда на нём городского -ния – оде́жа на йо́му місько́го пошиття́ (ви́робу), місько́ї робо́ти.
Кормит нас -ние ложек – году́ємося з ложка́рства.
Изли́шне – на́дто, над мі́ру, за́йво. [Їде́н на́дто ма́є, а дру́гий нічо́го (Київщ.). Нічо́го я не чув на йо́го недо́брого, – ні́чого за́йво й каза́ти (Павлогр. п.)].
-не говорить об этом – за́йва річ говори́ти про це.
Не будет -не напомнить ему – не пошко́дить (не зашко́дить), не зава́дить, не за́йва бу́де річ нагада́ти йому́.
Изуми́тельный – по́диву гі́дний, ди́ву гі́дний, ди́вний, преди́вний, дивови́жний, диве́зний, дивогля́дний. [Дивови́жна і ніде́ нечу́вана до́сі річ (Грінч.). Преди́внеє наро́дження Бо́жого си́на (Пісня). Диве́зна вига́дливістю своє́ю й хи́трощами тюре́мна по́шта (Корол.)].
Исключа́ть, исключи́ть – виключа́ти, ви́ключити, вилуча́ти, ви́лучити кого́, що з чо́го и від чо́го, вийма́ти, ви́йняти що з чо́го, (о мн.) повиключа́ти, повилуча́ти, повийма́ти. [Не плати́в гро́шей, ви́ключили його́ з мере́жі абоне́нтів (Крим.). Патріоти́зм та інтернаціона́льна іде́я зо́всім не вилуча́ють оди́н дру́гого (Грінч.). Заборо́нено всю украї́нську пре́су, не вийма́ючи на́віть спеція́льних, науко́вих то-що о́рганів (Єфр.)].
-ча́ть из общего порядка – виключа́ти з зага́льного поря́дку.
-ча́ть из правила – вийма́ти з пра́вила.
-ча́ть из партии – виключа́ти з па́ртії.
-ча́ть из собрания – видаля́ти із збо́рів.
-ча́ть из списков – виключа́ти, випи́сувати з реє́стрів.
-чать из счёта – вирахо́вувати, вилуча́ти з раху́нку.
-чи́ть из учебного заведения – ви́ключити з шко́ли, з шкі́льної устано́ви.
-чи́ть из (членов) общества – ви́лучити з громадя́н.
Это -чи́ть! – це ви́лучити! це не в число́!
Исключё́нный – ви́ключений, ви́лучений, ви́йнятий, (прил.) виметни́й. [Нема́ й одніє́ї ха́ти виметно́ї од коро́сти (Переясл.)].
Это -чено́! – це річ ви́ключена! це неможли́во!
Исключа́емый – виклю́чуваний, вилу́чуваний.
Исключа́я – виключа́ючи, вилуча́ючи, вийма́ючи, ви́мкнувши; как нар. см. Кро́ме.
Исключи́тельный – ви(й)нятко́вий, виїмко́вий, ви́ключний, виметни́й, (диал.) опрі́чний, (особенный) особли́вий. [Це трапля́лося рі́дко, при винятко́вих ви́падках (Н.-Лев.). В рідки́х, виїмко́вих хви́лях (Франко). Йому́ либо́нь тра́пились на сей раз які́сь ви́ключні вражі́ння (О. Пчілка). Що отсе́ за виметни́й таки́й і безща́сний факт! (Кон.). Се я сказа́в тобі́ по при́язні, як річ опрі́чну (Л. Укр.)].
-ный закон – винятко́вий зако́н.
-ные мероприятия – надзвича́йні за́ходи.
-ные обстоятельства – ви́ключні (незвича́йні) обста́вини.
-ное положение – надзвича́йне стано́вище; виїмко́вий, ви́ключний стан.
-ное право – ви́ключне пра́во.
-ный талант – винятко́вий, небуде́нний тала́нт.
-ный случай – надзвича́йна приго́да, -ний ви́падок.
-ный дурак – дурни́й як тре́ба, тума́н вісімна́дцятий.
Иску́сный
1) (
в чём) умі́лий, майсте́рний, до́брий, (затейливый) му́дрий, прему́дрий, (находчивый) доте́пний, (наупражнявшийся) впра́вний, (ловкий) голі́нний, ру́чий, мисли́вий на що, до чо́го, в чо́му. [В умі́лого й долото́ ри́бу ло́вить (Номис). Наро́д усе́ майсте́рний (Сл. Гр.). Плести́ у ха́ті я́сла, – на що́, на що́, на це́ доте́пний був (Глібов). Бери́ мене́, дя́дьку, прему́друю шва́чку (Пісня). До́брий з йо́го кова́ль (Сл. Гр.). На шляху́ на́ша мо́ва була́, і мисли́ва рука́ її́ з пи́лу взяла́, оброби́ла її́ (Самійл.). Впра́вна рука́ (Корол.). На хи́трощі був раз-у-ра́з голінні́ший за бідола́ху Макара́ (Корол.). Годя́щий те́сля, ру́чий кова́ль де-не-де́ по се́лах зна́йдеться (Куліш)].
-ный гимнаст – впра́вний гімна́ст.
-ный адвокат – умі́лий адвока́т.
-ный диалектик – доте́пний діяле́ктик.
-ный казуист – голі́нний (доте́пний) казуї́ст.
-ку́сен в делах – доте́пний до справ.
Он не -ку́сен в писании – він до письма́ не доте́пний;
2) (
хитро, мастерски сделанный) му́дрий, мудро́ваний, муде́рний, муде́рський, штучни́й, штуде́рний, (художественный) мисте́цький. [Це про́ста лю́лька, а єсть і мудрі́ші (Київщ.). Штучне́ генія́льне обмалюва́ння столи́чного ба́лу (Н.-Лев.)].
-ная вещь – му́дра шту́ка (річ).
-ное нападение – ло́вкий на́пад.
-ные приёмы – му́дрі за́ходи.
-ные увёртки – му́дрі ви́верти.
-ное построение – му́дре побудува́ння; (машины) майсте́рне побудува́ння;
3) (
о времени: испытательный) спро́бний, іспито́вий, спитко́ви́й.
-ное время – спро́бний час.
-ный срок – іспито́вий те́рмін.
Исполни́мый – можли́вий до викона́ння, викона́льний, (осуществимый) здійсне́нний.
Это не -и́мо – цього́ не мо́жна ви́конати, зді́йснити; це річ не здійсне́нна.
Исполня́ть, испо́лнить – 1
а)
что – вико́нувати, ви́конати, чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, сповня́ти (зап. повни́ти), сповни́ти, виповня́ти, ви́повнити, (точно) певни́ти, спевни́ти що, (до конца) (зап.) доко́нувати, докона́ти чого́;
б) (
исправлять) пра́вити, справля́ти, спра́вити що (яке́сь ді́ло);
в) (
отбывать) відбува́ти, відбу́ти що (рі́зні пови́нності);
г) (
осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти, спра́вджувати, спра́вди́ти що;
д) (
держать, соблюдать) доде́ржувати и держа́ти, доде́ржати що и чого́ (напр. зако́н, постано́ви и зако́ну, постано́в). [Цю вели́чну ро́лю на́ше письме́нство і по сей день вико́нує (Єфр.). Перед ці́лим сві́том він не побої́ться ви́конати при́суд (Грінч.). Він спита́в, чи я зако́н сповня́ю й не грішу́? (Л. Укр.). Не злама́ти прийшо́в я, а сповни́ти (зако́н) (Єв.). Коли́-б Госпо́дь сповни́в моє́ жада́ння (Куліш). Своє́ ді́ло пра́вив: коли́ тре́ба подзво́нить, свічки́ посві́тить (Кон.). Вони́ справля́ли незмі́рної ваги́ грома́дську фу́нкцію (Єфр.). Не мо́жна не спра́вити його́ нака́зу (Кон.). Співа́ли ду́же серйо́зно, на́че одбува́ли яку́сь святу́ пови́нність (Крим.). Оте́цький запові́т справди́в я че́сно (Куліш). Ро́зказ (приказание) мій учині́те, ви́губіть всі ді́ти в мойо́му ца́рстві (Чуб. III). Докона́вши сего́ ді́ла, робітники́ подали́ся геть (Франко)].
-нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. – вико́нувати, ви́конати при́суд, постано́ву, нака́з, обо́в’я́зок, дору́чення и т. д. -ня́ть служебные обязанности – вико́нувати службо́ві обо́в’я́зки.
-нять намерение – вико́нувати, зді́йснювати на́мір.
-нять заповеди – вико́нувати, чини́ти, справля́ти, сповня́ти за́повіді, запові́ти. [Вони́-ж твою́ за́повідь чини́ли (Св. П.)].
-ня́ть, -нить обещание, слово – вико́нувати, ви́конати, справля́ти, спра́вити, спра́вджувати, спра́вди́ти обі́цянку, сло́во, (сдержать) доде́ржувати, доде́ржати, докона́ти обі́цянки, сло́ва [Ра́бини спра́вили свою́ обі́цянку (Кон.). Вже де доста́в, то доста́в, а свого́ сло́ва доде́ржав (Н.-Лев.). Справди́ти обі́тницю поспіша́йсь (Грінч.)].
Не -ня́ть обещания – не доде́ржувати обі́цянки, (насм.) роби́ти з гу́би халя́ву.
-нить пьесу – ви́конати п’є́су.
-нить угрозу – здійсни́ти, спра́вди́ти погро́зу.
-нить условие – ви́конати умо́ву.
-ня́ть обычай, обряды – вико́нувати, справля́ти зви́ча́ї, обря́ди, (с оттенк. сохранять, блюсти) доде́ржувати, пильнува́ти звича́їв, обря́дів.
-ня́ть, -нить чью-л. волю, желание – уволя́ти (-ля́ю, -ля́єш), уво́ли́ти (-лю́, -лиш), чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, вико́нувати, ви́конати чию́ во́лю, бажа́ння. [Ма́ти й не поду́мала вволя́ти си́нову во́лю (Крим.). Вволі́ть мою́ во́лю в оста́нній цей час (Грінч.). І він отсе́ тепе́р вволи́в мої́ бажа́ння (Самійл.). Чини́-ж мою́ во́лю (Шевч.). Вчині́ть мою́ во́лю (Липовеч.). Ой, ви чумаче́ньки, ой, ви молоде́нькі, зробі́ть мою́ во́лю (Пісня)].
-ня́ть, -нить повинности – відбува́ти, відбу́ти пови́нності (відбу́тки);
2)
чем (наполнять) сповня́ти, спо́вни́ти, виповня́ти и випо́внювати, ви́повнити чого́ и (реже) чим; срвн. Наполня́ть. [Сповни́в їх се́рце му́дрощами (Св. П.). Сму́ток сповни́в ва́ше се́рце (Св. П.)].
Исполня́емый – вико́нуваний, спра́влюваний, зді́йснюваний, спра́вджуваний, доде́ржуваний.
Испо́лненный
1) ви́конаний, спра́влений, відбу́тий, зді́йснений, спра́вджений, спо́внений, спе́внений; доде́ржаний; (
о воле, желании ещё) уво́лений, учи́нений.
Это будет -нено в точности – це бу́де ви́конано досто́тно.
Это не может быть -нено – цього́ не мо́жна ви́конати, зроби́ти; це не здійсне́нна річ;
2)
чем – спо́внений, ви́повнений, по́вний чого́ и (реже) чим. [Душа́ його́ була́ спо́внена пое́зії (Крим.)].
-ный скорби, радости – спо́внений скорбо́ти, ра́дости.
Исхо́д
1) (
откуда) ви́хід (-ходу), (устар.) ви́йстя зві́дки; ви́м[в]андрування.
По -де – по ви́ході, по ви́йстю. [По ви́ході із Єги́петської землі́ (Св. П.). По ви́йстю з це́ркви (Сл. Ум.)].
-хо́д французов из Москвы – ви́хід францу́зів з Москви́.
Книга Исхо́д – кни́га Ви́ходу;
2) (
перен.: выход из положения) ви́хід, (обычно) ра́да, пора́да, ряту́нок, поряту́нок (-нку); см. Вы́ход 1. [І вони́-ж не ба́чили и́ншої ра́ди, як заклика́ти до війни́, щоб кінчи́ти її́ (Н. Рада)].
Нет -да (выхода) из этого положения – нема́ ра́ди з цим стано́вищем, нема́ ви́ходу, поряту́нку з цьо́го стано́вища.
Найти -хо́д (выход) в каком-л. деле, в чём-л. – да́ти собі́ ра́ду, пора́ду з яко́ю спра́вою, з чим, пора́дити собі́ з чим.
Он нашёл себе -хо́д в смерти – він знайшо́в собі́ поряту́нок у сме́рті;
3) (
о времени, о деле и т. п.: конец) кіне́ць (-нця́), прикі́нчення, (реже) приконе́ччя, скінча́ння; срвн. Конец 7. [Уся́ зіма́ була́ те́пла, а приконе́ччя ду́же холо́дне (Лебед. п.)].
-хо́д лета, зимы, года, дня – кіне́ць лі́та, зими́, ро́ку, дня или кіне́ць лі́ту, зимі́, ро́кові, дне́ві.
-хо́д войны, состязаний – кіне́ць війни́ и війні́, змага́нь и змага́нням.
-хо́д дела, процесса – кіне́ць, (разрешение) розвяза́ння спра́ви, проце́са (или спра́ві, проце́сові).
Ждём -да дела – чека́ємо кінця́ спра́ві (и спра́ви) или чим спра́ва закі́нчиться, розвя́жеться.
-хо́д болезни – кіне́ць, розвяза́ння хворо́би.
Благополучный, благоприятный -хо́д болезни – щасли́ве розвяза́ння, щасли́вий кіне́ць хворо́би.
-хо́д этой болезни сомнительный – яки́й кіне́ць (в) ціє́ї хворо́би – річ непе́вна.
На -де, в -де чего – на кінці́, наприкінці́, на приконе́ччі, на прикі́нченні, на скінча́нні чого́. [Лі́то вже наприкінці́ було́ (Тесл.). Наприкінці́ пе́ршого десятилі́ття XX віку (Єфр.). На скінча́нню IV-го столі́ття (Куліш)].
В -де года – в кінці́ ро́ку, наприкінці́ ро́ку.
В -де десятого – наприкінці́ деся́тої (годи́ни).
На -де (быть), в -де что – кінча́ється що, дохо́дить кра́ю що, схо́дить що, наприкінці́, на ви́черпанні що. [Лі́то вже схо́дить (Гайсинщ.)].
Январь в (на) -де – сі́чень кінча́ється (схо́дить), сі́чень наприкінці́.
Деньги на -де – гро́ші ви[с]хо́дять, дохо́дять кра́ю, гро́ші на ви́черпанні.
День на -де – день кінча́ється, день наприкінці́, день добира́ється (до) кра́ю.
Второй час в -де – дру́га годи́на кінча́ється, дру́га годи́на наприкінці́;
4)
-хо́д души – схід, скін (р. ско́ну), кона́ння душі́. [Уда́рили три́чі в стари́й дзвін на схід душі́ (ЗОЮР). А на схід душі́ хоч таба́ки поню́хаю (Рудан.). На скін душі́ (Сл. Ум.)].
Благовест на -хо́д души – подзві́н (-во́ну), подзві́ння, подзві́нне (-ного).
Каза́ться
1) (
являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; срвн. Пока́зываться 2. И на глаза не -жи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся.
Стыдно людям -за́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти);
2) (
иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; срвн. Представля́ться 7 (чем) и Пока́зываться 4. [Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (Крим.). Оддалеки́ все видає́ться ме́ншим (Комар). Дя́дькові за́киди видаю́ться йому́ на́дто слаби́ми (Борд.). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку];
3) (
кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; срвн. Пока́зываться 4. [Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (Коцюб.). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (Н.-Лев.). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (Ніков.). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (Коцюб.)].
-ться на вид – пока́зувати. [Хліб з весни́ пока́зував нічо́го (Звин.)].
-жется на вид – пока́зує кому́. [З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало (Свидн.)].
-за́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го. [Син вигляда́в немо́в ви́нний (Крим.)].
-ться странным, удивительным (что) – ди́вно здава́тися кому́. [Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (Куліш)].
Как вам -жется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як гада́єте?
-жется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий.
Он мне -жется вздорным – він мені́ здає́ться люди́ною недола́дною; про ме́не (для ме́не) він вигляда́є на люди́ну недола́дну.
Как мне -жется – як на ме́не.
-жется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться.
При заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим;
4) (
мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; срвн. Пока́зываться 3. [Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г. Барв.). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (Рудан.). Все йому́ ба́тько покі́йний убача́ється (ЗОЮР). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (Стеф.). Як надиви́лася я на те страхіття́, то й тут мені́ придає́ться (Звин.)].
Как -жется (кому) – як здає́ться (кому́, для ко́го).
-жется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́.
Это только с первого взгляда так -жется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться).
Это вам только так -жется – то вам так ті́льки здає́ться (увижа́ється);
5)
ка́жется (безлично) – здає́ться, ба́читься, вигляда́є. [Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (Вороний)].
-за́лось – здава́лося, ба́чилося.
-жется, верно – здає́ться, ві́рно.
-жется (утвердительно) – (та) здає́ться!;
6)
-жется, как нрч., см. Кажи́сь 2, 3.
Ка́жущийся – на по́гляд, на о́ко, ні́би-то таки́й, ні́би-то спра́вжній, га́даний, позі́рний, на по́зір, (гал.) ілюзори́чний.
Ошибка лишь -щаяся – по́милка лиш на о́ко така́.
-щийся результат – ілюзори́чний на́слідок.
-щийся сильным – на по́зір си́льний (ду́жий).
Каса́ться, косну́ться
1) (
кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)].
Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́.
Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла.
Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло).
Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць.
Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́.
Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й.
-ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха.
Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки).
Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с;
2) (
кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)].
Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться.
-ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́;
3) (
распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)].
Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н.
Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу.
Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю).
Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат.
Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла);
4) (
иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)].
Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що…
Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється.
Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься.
Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу).
Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)].
Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)].
Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)].
Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)].
Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться!
Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то…
А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би;
5) (
только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)].
Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить.
А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?;
6) (
чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що.
Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це.
-ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що.
Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́.
Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)].
Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.
Коне́ц
1) (
предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
-не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
-нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
-не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
-нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
-не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (
отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (
торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
-нец пряжи – пуд пряжі.
-не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4)
швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (
доля) части́на, ча́стка, па́йка.
У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (
о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (
предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
-нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
-не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
-не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
-не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
-не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
-не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
-не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
-не́цделу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (
цель) мета́, ціль (-лі).
На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Коне́чно
1) (
окончательно) остато́чно, доконе́чно; (совсем) зо́всім, цілко́м, чи́сто, геть-чи́сто;
2) (
разумеется) звича́йно (редко звича́йне), запе́вне[о], пе́вне[о], пе́вна річ, річ пе́вна, зві́сно, пе́вно що так, (обычно в ответе на вопрос) авже́ж, вжеж, тавже́ж, адже́ж, (только в утверд. ответе) ато́ж, а я́кже. [«Бре́шеш», ска́жуть, «таки́й-сяки́й!» Звича́йно, не в о́чі (Шевч.). Мо́же бу́ти, звича́йно, й істо́рія естети́чних по́глядів (Єфр.). Я, запе́вне, йому́ цього́ не сказа́в (Звиног.). Але́ пе́вно: час не жде (Вороний). Що грома́ді, те, пе́вна річ, і ба́бі (Приказка). Зві́сно, я з тих те́кстів жадні́сінького не схоті́в ви́вчити (Крим.). «Се ти, Петру́сю?» – «Авже́ж я» (Шевч.). Вжеж бо хло́пці за́вжди розумні́ші за дівча́т (Крим.). «Тоді́-б і він був раб!» – «Тавже́ж, не як (Л. Укр.). Чи ти пі́деш туди́?» – «Адже́ж.» (Сл. Гр.). «Хіба́-ж ти ду́маєш за йо́го йти за́між?» – «Ато́ж!» (Н.-Лев.)].
Кошма́р
1) (
ужасный сон) кошма́р (-ру), сни́ще, жахли́вий при́вид, (зап.) змо́ра. [І страшні́ші, ніж со́нні кошма́ри, ті приви́ддя безсо́нної но́чі (Л. Укр.). Сон – то пусте́, розві́ється від со́нця, а сни́ще річ тяжка́ (Дн. Чайка)];
2) (
чудовищное событие) страхі́ття. [Жахли́ві страхіття́, що одбува́лися скрізь, де пересува́вся Тімурле́нґ, ма́ють аж казко́вий хара́ктер (Крим.)];
3)
см. Уду́шье (во сне).
Край
1) (
конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
Край болота – при́болоток (-тка).
Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
Шов через край – запоши́вка.
Шить через край – запошива́ти.
Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
На краю́ пропасти – край безо́дні.
На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (
ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
Край скошенный – скісни́й руб (край).
Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
Край кристалла – криста́ловий руб.
Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (
страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (
часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Кста́ти, нрч. – до ре́чи, (к делу) до ді́ла, в ді́ло, (к месту, влад) до ладу́, вла́д, (к слову) до сло́ва; (впору) са́ме вчас, (пров. всамча́с), впо́ру, вча́с; (на руку) на́руч, на ру́ку. [Це лиш фра́зи, які́ до ре́чи на свої́м мі́сці (Єфр.). Наро́дові подо́бається «Кайдаше́ва сім’я́», до ре́чи – пи́сана прега́рною мо́вою (Грінч.). А до ре́чи: в голові́ ва́шій щось непе́вне одбува́ється (Крим.). Отся́ річ до ді́ла (Квітка). Пома́жу ко́мин – не бі́ло, поми́ю ло́жки – не в ді́ло (Харк. Сб.). До ладу́, як ло́жечка на меду́ (Номис). Що-б він не зроби́в, то все гара́зд, все до ладу́ (Мирний). Ду́рень бага́тий, то й сло́во його́ влад (Номис). До сло́ва: ти ба́чиш, як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви? (Кониськ.). Всамча́с прихо́диш (Куліш). А йому́ се й на́руч (Сл. Гр.)].
Это весьма -ти – це ду́же до ре́чи, це са́ме до ді́ла.
-ти, не можете ли вы мне сказать? – до ре́чи (до сло́ва): мо́же, ви могли́-б сказа́ти мені́?
Говорить -ти – говори́ти (каза́ти) до ре́чи (до ладу́).
Это сказано -ти – це ска́зано до ре́чи (до ладу́, до ді́ла).
Вы пришли -ти – ви прийшли́ са́ме вчас, са́ме впо́ру.
Прийтись -ти – прийти́ся до ре́чи (до ладу́), зда́тися. [Ва́ше сло́во ду́же до ре́чи прийшло́ся (Київщ.). На сей раз при́казка здала́сь (Глібой)].
Случиться -ти (о ком-либо) – нагоди́тися. [Са́ме як на те й він нагоди́вся (Звин.)].
Это ему как раз -ти – це йому́ са́ме до ре́чи, це йому́ ду́же на ру́ку, (фамил.) це йому́ (як-ра́з) на́ руку кові́нька, (приличествует) це йому́ ду́же (са́ме) впада́є. [Мару́сі на́ руку кові́нька – мерщі́й з ха́ти (Квітка). Ніко́му так не впада́є (па́січником бу́ти), як йому́ (Глібов)].
Не -ти – не до ре́чи, не до ді́ла, не до ладу́; см. Некста́ти.
Ла́комый
1) (
вкусный) ла́сий, сласни́й, ласний, (редко) лако́мий, ум. ласе́нький, сласне́нький. [Вели́кий каву́н, як жар черво́ний, ду́же ла́са шту́ка (Грінч.). Ма́чуха дала́ на сніда́нок ді́тям чого́сь ласе́нького (Номис). В Ки́єві нічо́го сласно́го не здобу́деш (Куліш). Гро́ші лако́ма річ (Номис)].
-мый кусочек – ла́сий (сласни́й) шмато́чок (-чка), ла́сий (сласни́й, ласни́й) кусо́к (-ска́) (кусо́чок), лакоми́на. [На ла́сий шмато́чок на́йдеться куто́чок (Чуб.). На (с)ласни́й кусо́к на́йдеться куто́к (Номис)];
2) (
охочий до сластей, падкий к чему) ла́сий на що и до чо́го, (редко) лако́мий на що. [Вся́кий ла́сий на чужі́ ковба́си (Номис). До гро́шей я не ду́же ла́са (Шевч.). Ви лако́мі на чужі́ гро́ші (Н.-Вол. п.)].
Ла́рчик, см. Ларе́ц.
А -чик просто открывался – а шкода́ було́ й мо́зок тим суши́ти; а річ була́ прості́сінька.
Линю́чка – линю́чка, щось линю́че (-чого), линю́ча річ.
Ли́шне – за́йво; срв. Изли́шне.
-не отпущенный товар – за́йво (над мі́ру, над вагу́) ви́даний (відва́жений) крам.
-не прибавленная к счёту сумма – за́йво допи́сана до раху́нку су́ма.
Не -не упомянуть – не за́йво (не від ре́чі, не за́йва бу́де річ) згада́ти.
Ли́шний – за́йвий, зали́шній, ли́шній, (остающийся свободным) гуля́щий, забильни́й, (ненужный) непотрі́бний; срв. Изли́шний, Избы́точный. [І Яре́мі дали́ коня́ за́йвого з обо́зу (Шевч.). Дава́й вони́ зе́рном діли́тися, от одно́ зерно́ за́йве було́ (Казка). У ме́не ні соро́чки зали́шньої нема́є, ні юпчи́ни (Мирн.). Го́споди ви́шній, чи я в те́бе ли́шній? (Номис). От соки́ра гуля́ща, візьми́ її́ (Сл. Гр.)].
-ние слова, разговоры – за́йва мо́ва, за́йві балачки́. [О, я за́йвої мо́ви не люблю́ (Черкащ.)].
-ние издержки – за́йві ви́тра́ти.
Не -нее будет заметить – не за́йве (не за́йва річ) бу́де завва́жити.
В этом сочинении много -него – у цім тво́рі бага́то є за́йвого (непотрі́бного).
-ний раз – за́йвий раз, ще раз.
-ним быть – бу́ти за́йвим, уза́йві. [Привезли́ мого́ бра́та до прийо́му, бо вже запи́саний, а я вза́йві (Г. Барв.)].
Он здесь -ний – він тут уза́йві, він тут за́йвий.
-ние брёвна в избе, -ние уши – ніч у ха́ті. [Каза́в би й бі́льше, та ніч у ха́ті (Полт.)].
-нее брать – над мі́ру (на́дто, на́дто бага́то, за́йве) бра́ти, (сильнее) де́рти.
-нее требовать – вимага́ти над мі́ру (за́йве); срв. Ли́шнее.
-него пожелаешь, последнее потеряешь – за бі́льшим пожени́сь, то й оста́ннього ріши́сь.
-нее говоритьсебе вредить – за́йва мо́ва – собі́ шко́да.
-няя денежка карману не тяга – запа́с біди́ не чи́нить.
У меня нет -них (свободных) денег – у ме́не нема́є за́йвих, ле́жаних гро́шей.
Лови́ть, ла́вливать
1) лови́ти, уло́влювати, (
хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)].
-ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою).
-ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря.
-ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти.
-ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд.
-ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)].
-ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу.
-ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу.
-ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)].
Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш.
-вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт.
-ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)].
-ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать;
2)
-ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть.
-ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні.
-ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові).
-ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)];
3) (
искать, улучать) шука́ти, вига́дувати.
-ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни).
-ви́ть глазами – шука́ти очи́ма;
4)
см. Красть.
Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный.
Любо́й
1) (
нравящийся) котри́й до вподо́би, уподі[о]бні́ший, мил(ьн)і́ший. [Кавуні́в бага́то, вибира́йте котри́й до вподо́би (Полт.)].
Берите -бо́й – бері́ть уподобні́ший, (перен.) що на вас ди́виться.
Из двух дорог, выбирайте -бу́ю – з двох шляхі́в вибира́йте, котри́й до вподо́би.
Надо платить долг или идти в тюрьму: выбирайте -бо́е – спла́чуйте борг чи йдіть до в’язни́ці: вибира́йте що милі́ше;
2) (
первый попавшийся) пе́рший-лі́пший, котри́й-будь, бу́дь-яки́й, уся́кий, ко́жний, кожні́сінький. [Жи́ти не си́ла, ладе́н пові́ситися на пе́ршій-лі́пшій оси́ці! (Крим.). Пе́рший-лі́пший школя́р дасть на це ві́дповідь (Крим.)].
-бой ребёнок вам укажет – бу́дь-яка дити́на вам пока́же.
Мне и -бо́й нелюб – мені́ всі не до вподо́би.
-ба́я вещь 15 коп. – геть уся́ка (ко́жна) річ по зло́ту;
3)
см. Люби́мый 2.
Малова́жно, нрч. – ба́йду́же, малова́жно, не ва́жно, невели́ка ва́жність, не вели́ка вага́ (важни́ця, річ), мала́ (малова́жна) річ. [Байду́же, які́ї в карти́ни обво́ди, аби́ малюва́ння майсте́рне (Самійл.). Не ва́жно, чи з лиця́ га́рний, аби́ розу́мний (М. Грінч.)].
Мане́ра
1) мане́ра.

-ры – мане́ри, пово́дження, (грубые) ви́хватки. [Па́нське вихова́ння дава́ли у тому́ пансіо́ні: пе́рша річ «мане́ри» (пово́дження) (Кониськ.). Не люблю́ я панні́в з паничі́вськими ви́хватками (Н.-Лев.)].
-ра держаться, вести себя – мане́ра, спо́сіб пово́дитися, звича́й, поведі́нка, пово́дження, (шутл.) поведе́нція. [Ко́жен край ма́є свій звича́й (Приказка). Було́ щось таке́ натура́льне, хло́пське в ці́лій його́ поведі́нці (Франко). Така́ ї́хня поведе́нція (Київ)].
Приобрести -ры – здобу́ти собі́ мане́р, (ирон.) набра́тися мане́р. [Цих мане́р він набра́вся в сало́нах оде́ських купці́в (Н.-Лев.)].
Изящные мане́ры – елега́нтні мане́ри, добі́рні мане́ри.
Непринуждённые -ры – ві́льні мане́ри, ві́льне пово́дження.
Скромные -ры – скро́мні мане́ри, скро́мне пово́дження;
2) мані́ра
и мане́ра, спо́сіб, штиб, (вульг. диал.) мано́рія. [Особли́ва мані́ра стилісти́чна (Грінч.). Засво́юють його́ літерату́рну мане́ру (Єфр.). То таки́й спо́сіб у Москві́ (Крим.). То він жарту́є. Це в йо́го така́ вда́ча, така́ мано́рія (Н.-Лев.)].
-ра разговаривать – спо́сіб розмо́ви (розмовля́ння). [Залиші́мо цей спо́сіб розмовля́ння (Крим.)].
-ра говорить – спо́сіб говори́ти, гові́рка, говорі́ння. [З се́бе була́ висо́ка, огрядна́, гові́рки ско́рої, гучно́ї (М. Вовч.)].
У всякого своя -ра – у вся́кого своя́ мане́ра, свій штиб.
Переменить -ру – відміни́ти штиб, перейти́ на и́нший штиб.
Мате́рия
1) (
вещество) мате́рія, речовина́, наді́б’я (-б’я). [Перемо́га ду́ха над мате́рією (Крим.)];
2) (
предмет, суть сочинения, речи) мате́рія, річ (р. ре́чи). [Взяв (він) найни́жчу мате́рію до оповіда́ння (Єфр.) Розмовля́ли про висо́кі мате́рії (Київ)].
Сухая это -рия – суха́ це мате́рія (річ); нудна́ це річ;
3) мате́рія, (
ткань) ткани́на, тка́нка, (красный товар) крам (-му), крам(н)ина́. [Крі́сла, обби́ті рябо́ю недорого́ю мате́рією (Н.-Лев.). Так краве́ць кра́є, як мате́рії вистача́є (Приказка)].
Купить, набрать -рии – купи́ти, набра́ти, (о мн.) покупи́ти, понабира́ти мате́рії (кра́му).
Из (покупной фабричной) -рии – мате́р’яний, крамни́й. [Штани́ нове́нькі матер’я́ні (Тесл.)];
4) (
гной) гній (р. гно́ю), бруд (-ду), па́сока, мате́рія, ув. гноя́ка. [Чиря́к вели́кий, а гно́ю ма́ло (Номис)].
Меня́ть, ме́нивать
1) (
обменивать) міня́ти, (редко міни́ти), обмі́нювати, замі́нювати кого́, що на ко́го, на що, вимі́нювати, (променивать) промі́нювати, (с презрит. оттенком) менжува́ти що на що. [Ану́, сва́ту! міня́й стару́ на носа́ту (Приказка). Розу́мне ді́ло – на цяцьки́ ба́тькові гро́ші менжува́ти! (Мирний)].
-ня́ть деньги – міня́ти гро́ші. [Не бу́ду я міня́ти цих гро́шей (Мирний)].
-ня́ть должность, религию и т. п. – міня́ти поса́ду, ві́ру и т. п. [Міня́ють чоти́ри ра́зи ві́ру (Грінч.)].
-ня́ть сорочку, бельё – міня́ти соро́чку (сорочки́), біли́зну (шма́ття), бра́ти сорочки́, біли́зну (шма́ття), змі́нюватися (сов. зміни́тися) в чи́сту соро́чку. [Він у ме́не що-неді́лі сорочки́ бере́ (Звин.). Пішо́в додо́му шма́ття бра́ти (Липовеч.). Нема́ соро́чки, щоб зміни́тися (Звин.)].
-ня́ть ухо на ухо – міня́ти так на та́к, (зап.) віть на ві́ть, міня́тися то́кма;
2) (
изменять) міня́ти, зміня́ти и змі́нювати що на що, у що, відміня́ти, відмі́нювати, (переменять) переміня́ти и перемі́нювати що на що, (переиначивать) переина́ч[кш]увати що. [Со́нце бро́дить поміж камі́нням, міня́ючи би́стро сум ті́ней на ра́дість бли́ску (Коцюб.)].
-ня́ть взгляды – міня́ти (зміня́ти и -ювати) по́гляди.
-ня́ть тон – зміня́ти тон. [Заговори́в, змі́нюючи нача́льницький тон (Крим.)].
-ня́ть цвет – зміня́ти ко́лір, перефарбо́вуватися. [Тюре́мні сті́ни перефарбо́вуються, ви́щають (Васильч.)].
Это -ня́ет дело – це міня́є спра́ву; це и́нша річ (спра́ва).
Ме́ра
1) (
измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)].
-ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні.
-ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су.
Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́.
-рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)];
2) (
четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)];
3) (
сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)];
4) (
в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (
степень, размер, предел и т. п.) мі́ра.
-ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри.
-ра содеянного – мі́ра заподі́яного.
В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)].
В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру.
В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)].
В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі.
В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)].
В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)].
По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́.
По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів).
По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да.
По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)].
По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що.
По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же.
По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля.
По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. нижепо меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)].
По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)].
Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше.
В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)].
Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний.
Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)].
Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)].
Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)].
Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру.
Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край).
Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру.
Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)].
Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є.
Подойти под -ру, см. Ме́рка 2.
Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́;
6) (
мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)].
-ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути.
-ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення.
-ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння.
-ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення.
-ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность.
-ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що.
-ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення.
-ры принудительные – примусо́ві за́ходи.
Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу).
Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу.
Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів.
Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу.
Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)].
Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів.
Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.
Могары́ч
1) могори́ч, (
пров.) могри́ч (-чу́), (деньги на -ры́ч и самый -ры́ч, герм.) тринка́ль (-ля). [Могори́ч – любо́вна річ (Номис). Тринка́лі (старшина́) побра́в, а ді́ла не зроби́в (Полтавщ.)].
Угощать, угостить -чо́м кого – могори́чити, помогори́чити кого́. [Тре́ба проха́ти сусі́дів та ще й могори́чити (Основа)].
Подпаивать, подпоить -чо́м кого – підмогори́чувати, підмогори́чити кого́ (прч. підмогори́чений);
2)
-ры́ч и Могарычи́, см. Ли́тки.
Молча́ние – мовча́ння, (пауза) мо́вча́нка, (безмолвие) німо́та, ти́ша, мовча́зність (-ности). [Мину́ло кі́лька хвили́н у мовча́нні (Л. Укр.). Ні́би хтів свої́м мовча́нням сказа́ти: цього́ бу́ти не мо́же (Крим.). Пройшло́ у мовча́нці кі́лька хвили́н (Коцюб.). Після до́вгої мовча́нки знов обізва́вся до ньо́го (Васильч.). Аби́ не ба́чити тих стін, у котри́х гула́ коли́сь бучна́ розмо́ва, чу́вся весе́лий ре́гіт, а тепе́р така́ нудна́ німо́та їх окрива́ла (Мирн.)].
Глубокое -ние – глибо́ке мовча́ння. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)].
Тяжёлое -ние – важке́ мовча́ння, важка́ мо́вча́нка.
Угрюмое, мрачное -ние – похму́ре мовча́ння, похму́ра мо́вча́нка.
Гробовое -ние – моги́льна ти́ша, гробове́ мовча́ння.
Гробовое -ние воцарилось среди присутствующих – моги́льна ти́ша запанува́ла (гробове́ мовча́ння запанува́ло) серед прису́тніх, поняла́ (поняло́) прису́тніх.
Пребывать в -нии – пробува́ти в мовча́нні, німува́ти. [Де німу́ють-недугу́ють, ги́нуть без пу́ття (Грінч.)].
Хранить упорное -ние – упе́рто мовча́ти, затя́тися й мовча́ти.
Погрузиться в -ние – порину́ти в мовча́ння.
Принудить кого к -нию – зму́сити кого́ мовча́ти (до мовча́ння), (образно) заці́пити (замкну́ти, затули́ти) уста́ (ро́та) кому́, зав’яза́ти язи́к(а́) кому́. [Си́ла мо́же заці́пити уста́, мо́же скува́ти ві́льне сло́во (Єфр.)].
Накладывать на уста печать -ния – замуро́вувати уста́. [Ненаста́ннії нару́ги замуро́вують уста́ (Франко)].
Обходить, обойти, проходить, пройти -нием что – збува́ти, збу́ти мовча́нням що.
Прервать -ние – перерва́ти мовча́ння (мо́вча́нку). [Пе́рший перерва́в важку́ мо́вчанку Бовдур (Франко)].
Ваше -ние вызывает подозрение – ва́ше мовча́ння виклика́є підо́зру.
-ниезнак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить; мовча́ння – знак зго́ди.
В -нии – у мовча́нні, мо́вчки, тихце́м; срв. Мо́лча. [Міща́ни тихце́м розхо́дяться (Куліш)].
Мы́слимый – мисли́мий, ду́маний, га́даний; уя́вний; можли́вий.
-мая вещь – мисли́ма річ, можли́ва річ, поду́мана річ. [Чи-ж то мисли́ма річ пра́вити такі́ гро́ші за пі́дсвинка? (Звин.). А то-ж поду́мана річ, аби́ мужи́к не крав? (Стефан.)].
I. На, предл.
1)
с вин. п.
а)
на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
Положить на стол – покла́сти на стіл.
Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
Стать на колени, см. Коле́но 1.
Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
Вариации на тему – варія́ції на те́му.
Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б)
на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
Итти на войну – іти́ на війну́.
Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в)
на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
На завтра – на(в)за́втра.
На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г)
на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д)
на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
На риск – на риск, на відча́й.
На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
На встречу, см. Навстре́чу.
На силу, см. Наси́лу.
На память
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (
наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2)
с предл. п.
а)
на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
Рана на руке – ра́на на руці́.
Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
На небосклоне – на о́брії.
На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
На дне бутылки – на дні пля́шки.
На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
Играть, ваиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
На коленях, см. Коле́но 1.
На цыпочках, см. Цы́почки.
На четвереньках, см. Четвере́ньки.
На корточках, см. Ко́рточки.
Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б)
на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
На побегушках, см. Побегу́шки.
На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в)
на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
На днях – ци́ми дня́ми.
На святках – свя́тками.
На досуге – на дозві́ллі.
На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (
в сложных словах) на, у, про, ви.
На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Набира́ться, набра́ться
1) (
стр. з.) набира́тися, бу́ти наби́раним, на́браним, понаби́раним; (вбираться) вбира́тися, втяга́тися, бу́ти вби́раним, уві́браним, втя́гуваним, втя́гненим и т. п.;
2) набира́тися, набра́тися, понабира́тися, (
находить) нахо́дити, найти́, понахо́дити, набива́тися, наби́тися, понабива́тися, (собираться, скопляться) збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (отыскиваться) знахо́дитися, знайти́ся, познахо́дитися. [Вже по всіх усю́дах потро́ху набира́ється чима́ленько на́шої свідо́мої інтеліге́нції (Крим.). На храм було́ у нас не без люде́й: то той, то сей, то куми́, то побрати́ми, – тай набере́ться (Кониськ.). Набра́лося в чо́біт води́ (Сл. Гр.). О, де ви такі́ розу́мні й понабира́лись? (Номис). Ви́лили з коло́дязя всю во́ду до цяти́ни, а вона́-ж узно́в на́йде (Борз.). Тоді́ деше́вше все було́, малолю́дно було́, тепе́р уже ми́ру наби́лося (Март.)].
Понемногу -ра́ются охотники (желающие) – потро́ху набира́ються (збира́ються, знахо́дяться) охо́чі.
Много ли их? – С десяток -рё́тся – чи бага́то їх? – Душ з де́сять (з деся́ток) набере́ться (добере́ться, зна́йдеться).
Несколько рублей, может быть, и -рё́тся – кі́лька (де́кілька) карбо́ванців мо́же й набере́ться (настяга́ється, найдётся зна́йдеться, едва-едва ви́тулиться). [Настяга́лося рублі́в на кі́лька гро́шей (Мирн.). Подивлю́сь по гро́шах: мо́же й ви́тулиться копа́ з ша́гом (Лебединщ.)];
3)
типогр. – склада́тися, скла́стися и зложи́тися, набира́тися, набра́тися; бу́ти скла́даним, наби́раним, скла́деним, зло́женим, на́браним.
Книга скоро -рё́тся – кни́жка незаба́ром бу́де скла́дена (на́брана).
Уже -ра́ется десятый лист – уже́ деся́тий а́ркуш склада́ється (набира́ється);
4) набира́тися, набра́тися, (
о мног.) понабира́тися чого́, (кругом) оббира́тися, обібра́тися, наоббира́тися чим и чого́. [Як наси́плеш ті́лько зло́та, що всі мої́ лю́ди наберу́ться кі́лько змо́жуть, то твій па́лац бу́де (Рудан.). А я ду́маю собі́: як дасть мені́ гро́шей, то пха́тиму в па́зуху і в рука́ва, і в пелену́ наберу́, одно́ сло́во, так обберу́ся грі́шми, що вже бі́льше ні́куди (Київщ.)].
-бра́ться репьев, блох – набра́тися реп’яхі́в, убра́тися (обібра́тися) в реп’яхи́, набра́тися бліх. [Пі́деш, дак у реп’яхи́ й убере́шся (Г. Барв.). Свиня́ в реп’яхи́ обібра́лася (Сл. Гр.)].
-бра́ться денег взаймы – напозича́тися (гро́шей). [Ніхто́ вже не дає́: у всіх вже напозича́лися (Харк.). Напозича́вся вже так що й у ві́чі лю́дям диви́тися ні́яково (Тесл.)].
-бра́ться барства – набра́тися па́нства. [Вона́ до́вго те́рлась коло пані́в і набра́лась од них тро́хи па́нства (Н.-Лев.)].
-бра́ться ловкости, учёности – набра́тися спри́тности, уче́ности.
-бра́ться вредных правил, взглядов – набра́тися шкодли́вих пра́вил, думо́к.
-бра́ться дурных привычек – набра́тися пога́них за́вичок (зви́чок).
Я впутался в это дело и -бра́лся одних оскорблений – я встряв у цю спра́ву і набра́вся (наслу́хався, вульг. наї́вся) сами́х обра́з.
-ться сил (силы) – набира́тися, набра́тися си́ли, убива́тися, уби́тися, убира́тися, убра́тися в си́лу, (окрепнуть) осильні́ти, (диал.) нажи́тися. [Там ді́ти за́молоду набира́ються си́ли та до́свіду (Наш). Украї́нський рух ши́риться, і в си́лу вбива́ється письме́нство (Рада). На во́сьмий ти́ждень я уста́в з лі́жка, тоді́ вже поча́в жва́во у си́лу вбира́тись (М. Вовч.). У нас сю ніч знайшло́ся теля́, ті́льки ще не осильні́ло: не мо́же стоя́ти на нога́х (Хорольщ.). За тако́ї пого́ди мо́жна нажи́тися (Звин.)].
-ться здоровым – набира́ти(ся), набра́ти(ся) (нагу́лювати, нагуля́ти, зако́хувати, закоха́ти) здоро́в’я, оздоровля́тися, оздорови́тися. [Нена́че набира́в здоро́в’я, слу́хаючи його́ (Франко). Дава́в си́нові нагуля́ти здоро́в’я, не буди́в його́ ра́но (Мирн.). Хай здоро́в’ячка зако́хує, щоб тоді́ хазяїнува́ть поду́жав (Тесл.). В сій воді́ він купа́вся, оздоровля́вся, оздорови́ть і тебе́ (Борз.)].
-ться смелости – набира́тися, набра́тися відва́ги (смі́лости), збира́тися, зібра́тися на смі́лість, насмі́люватися, насмі́литися, насмі́ти (що зроби́ти). [Переві́рившися, що жаха́всь по-дурно́му, набира́вся ново́ї, ще бі́льшої відва́ги (Коцюб.). И́ноді хо́четься поцілува́ти там чи приголу́бити, та й со́ромно чого́сь, не насмі́ю (Васильч.)].
-ться греха – набира́тися, набра́тися гріха́. [Мо вона́ ско́ро вмре, дак не хо́чу гріха́ набира́ться (Борз.)].
-бра́ться беды – набра́тися (зазна́ти, здобу́тися, вкуси́ти) біди́ (ли́ха, шутл. чихави́ці). [Вже-ж і зазна́в я ли́ха з тим по́зовом! (Кониськ.). На цій широ́кій та приби́тій, слі́зоньками перели́тій доро́зі не раз і не дві́чі здобу́деться чума́к ли́ха (Коцюб.). Пе́вна річ, що були́-б ми набра́лися до́брої чихави́ці (Кониськ.)].
-бра́ться страху – набра́тися (наї́стися) страху́. [Су́дячи по страху́, яко́го наї́вся за той час у самоті́, був пе́вний, що уйшо́в з де́сять миль (Франко)].
-бра́ться охоты – підібра́ти охо́ти. [Я підібра́ла охо́ти ї́хати до мі́ста (Вінниччина)].
Наве́рно, нрч. – напе́вне[о], запе́вне[о], допе́вне[о], з пе́вністю, пе́вна річ, (реже) на пе́вність, (определённо) ді́йсне[о], дові́дно, (обстоятельно) докла́дно, (диал.) ри́хтенно. [От тоді́ напе́вно ще́знуть ча́ри (Франко). Се таке́ ді́ло, що запе́вне дасть нам мілійо́ни (Кониськ.). Тре́ба допе́вне зна́ти, що і як (Мирн.). Так, з пе́вністю так (О. Пчілка). Пе́вна річ, ся по́вість їм сподо́балась-би (Грінч.). Це я ді́йсне (ді́йсно) зна́ю, його́ нема́ вдо́ма (Звин.). Дові́дно ніхто́ не ска́же, що дав йому́ (Кам’янеч.). Я пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Та се ри́хтенно він зроби́в (Брацл.)].
Это я -но знаю – це я запе́вне[о] (напе́вне[о], з пе́вністю) зна́ю.
-но не знаю – напе́вне[о] (запе́вне[о], на пе́вність, дові́дно, докла́дно) не зна́ю. [Найгі́рше було́ те, що ніхто́ напе́вно не знав, чи одмі́нять проце́сію (Коцюб.)].
-но ли вы это знаете? – чи запе́вне[о] (допе́вне[о], ді́йсне[о]) ви це зна́єте?
Вы -но его найдёте – ви напе́вне[о] (ви, пе́вна річ.) його́ зна́йдете.
Надё́жный
1) (
верный) наді́йний, пе́вний (для отличия от пе́вний в смысле «известный», «некоторый» охотно добавляют нрч. зо́всі́м или ставят пе́вний сзади определяемого сщ.), ві́рний, нехи́бний, незра́дний, (обеспеченный) безпе́чний, забезпе́чений. [Обі́цянка – річ не наді́йна (Кониськ.). Відда́ти-б її́ за́між, ті́льки за чолові́ка наді́йного (Ор. Левиц.). До Ваде́су хо́димо на заробі́ток пе́вний (Звин.). Перечека́ти сєй лихи́й день у сусі́дів, у пе́вному мі́сці (Коцюб.). Той чолові́к ві́рний, – на йо́го зда́тися мо́жна (Богодух.). Його́ ша́нси були́ вже безпе́чні (Крим.)].
Будь -ным – будь ві́рний (ві́рним), будь пе́вний (пе́вним).
Это -ный человек – це люди́на пе́вна.
Погода не -на – годи́на не пе́вна.
-ное положение – (зо́всі́м) пе́вне стано́вище, тверде́ стано́вище.
-ное средство – нехи́бний (зо́всі́м пе́вний) спо́сіб (-собу);
2) (
уверенный) пе́вний, (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р.) пе́вен.
Будь -жен – будь пе́вен;
3) (
прочный) наді́йний, міцни́й, трива́лий, добро́тний, добря́чий. [Корабе́ль стари́й уже́, не наді́йний (М. Грінч.). Місто́к не міцни́й, – з ваго́ю ї́хати не ва́жся (Канівщ.). Добро́тна кожуши́на (Чорномор.). Чо́боти добря́чі, – хоч у яке́ боло́то не стра́шно йти (Богодух.)].
На́добень – потрі́бна люди́на, -бний чолові́к; потрі́бна річ (р. ре́чи).
I. Наживно́й
1) (
легко наживаемый) наживни́й, нажитни́й, набувни́й, набутни́й и (реже) набу́тній, добувни́й. [Гро́ші – річ наживна́ (Кониськ.). То все нажитне́, – ізно́в розживемо́ся (Г. Барв.). Це набу́тня річ (Звягельщ.)];
2) (
нажитый) нажи́тий, набу́тий, на́дбаний.
-ные деньги – нажи́ті (набу́ті, на́дбані) гро́ші (-шей и -шів);
3) (
прибыльный) зиско́вний, баришови́тий, (зап.) пожи́тний. [То спра́ва баришови́та, з не́ї до́бре нажи́тися мо́жна (Канівщ.)].
Намека́ть, намекну́ть на кого, на что, о чём – натяка́ти и (редко) натя́кувати, натякну́ти на ко́го, на що, про що, закида́ти, заки́нути (на(з)дога́д, слова́) про ко́го, про що, каза́ти, накида́ти про́ти чо́го, (пров.) намену́ти на що, (шутл.) стри́гти куди́, клю́чку закида́ти куди́, загина́ти куди́, (тонко -кать на толстые обстоятельства, шутл.) говори́ти на(з)до́гад (навманики́) бурякі́в, щоб дали́ капу́сти (Номис), говори́ти, пита́ти и т. п. наздога́д бурякі́в. [Дозво́льте спита́ться, – на ко́го ви натяка́єте? (Грінч.). Він оце́ про гро́ші йому́ натя́кував (Канівщ.). Натякну́в ба́тькові, що ба́тько лю́бить ходи́ти до ко́рчми (Н.-Лев.). Почервоні́ла, як я їй став закида́ти, що її́ полюби́в (Квітка). Заки́нув Мару́сі наздога́д, що се він її́ лю́бить (Квітка). Почне́ слова́ закида́ти, во́ду, як то ка́жуть, каламу́тити (М. Вовч.). «Про́ти чо́го це він ка́же?» – «А про́ти то́го, що, мо́же, в вас залиши́лося де́що з його́ добра́» (Звин.). Не розберу́, про́ти чо́го він мені́ накида́є (Чигиринщ.). Да́лі вже й намену́ти на сю річ боя́всь (М. Вовч.). Хри́стя зна́є, куди́ це Грицько́ стриже́, та мовчи́ть (Мирний). «Ба, мо́же-ж, ї́хня мо́ва кра́ща за на́шу?» – спита́в я наздога́д бурякі́в (Крим.)].
Тот, на кого -ка́ли – той, на ко́го натяка́ли (натя́кувано); натя́кнений. [Міща́ни брацла́вські, натя́кнені при сій наго́ді (Куліш)].
Настоя́щий
1) (
нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)].
В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)].
В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці.
До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)].
До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)].
В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку.
В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку.
-щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище.
В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна;
2)
грам. -щее время – тепе́рішній час (-су);
3) (
этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний.
По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві.
-щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку).
-щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..;
4) (
подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)].
Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)].
-щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото.
-щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість.
-щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́.
Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево.
По -щему
а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (
искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)].
Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю);
б) (
сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)].
-щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді.
Натура́льно, нрч.
1) натура́льно, приро́дн(ь)о;
2) (
разумеется) натура́льно, звича́йно, звича́йна (пе́вна) річ, зві́сно; срв. Коне́чно 2.
I. Находи́ть, наха́живать, найти́, действ. з.
1) знахо́дити (
в песнях и знаходжа́ти) знайти́, нахо́дити (в песнях и находжа́ти), найти́, (о мног.) познахо́дити, понахо́дити кого́, що, (редко) повизнахо́дити що; специальнее: (отыскивать) нашу́кувати, нашука́ти, відшу́кувати, відшука́ти, вшука́ти що; (приискивать) винахо́дити, ви́найти що; (натыкаться) натрапля́ти, натра́пити кого́, що и на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Там вто́млені знахо́дять опочи́вок (Куліш). Умі́ла ти ма́тір поки́нути, умі́й-же й знайти́ її́! (Квітка). Хоч ти зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Метл.). Блука́в, доро́ги не знайшо́в (М. Вовч.). Я знайшо́в буди́нок, де він живе́ (Коцюб.). Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем мило́го знайшла́ (Шевч.). У Назо́на теж ти про риба́лку спо́гади знайде́ш (М. Рильськ.). Не могла́ найти́ для ме́не сло́ва поті́хи (Франко). Ста́ли ті́ї сини́ до ро́зуму доходжа́ти, ста́ли собі́ молоді́ подру́жжя знаходжа́ти (Метл.). На труп поби́тий… шука́ли, та тре́тього дні находжа́ли (Март.). Однослужи́вців не мо́жна було́ познахо́дити (Крим.). Де що було́ діді́вське, – повизнахо́дила (Г. Барв.). По́тім він нашука́в свій портмоне́т і подиви́вся, що́ в нім є (Крим.). Шука́йте скі́льки хо́чете, не вшука́єте (Звин.). Коли́-б нам слу́шну ви́найти годи́ну, то ми поговори́ли-б про сю спра́ву (Куліш). Не встиг ви́найти собі́ яки́йсь відпові́дний ґеше́фт (Франко). Шука́є живу́щої води́ і не зна́є, де її́ натра́пити (Мирний). Чув яке́сь незадово́лення, мов не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Не міг нади́бать гарні́шого собі́ зя́тя (Федьк.). Чудо́ві були́ пу́щі, – тепе́р таки́х і не нади́баєш (М. Вовч.). Якби́ ти скарб наги́бав, то ходи́в-би ти в сає́тах (тонких сукнах) (Грінч.)].
-ди́ть, -ти́ вкус, приятность в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, розбира́ти, розібра́ти смак у чо́му, знахо́дити, знайти́ приє́мність у чо́му; срв. Вкус 4. [Зача́в набира́ти смаку́ до ліни́вства (Франко). Лю́ди почина́ють розбира́ти смак в и́нших про́мислах (Звин.). Дали́ мені́ щось скуштува́ти; не розібра́в я смаку́ в то́му (Звин.). Я не знахо́джу приє́мности в цього́ ро́ду спо́рті (В. Гжицьк.)].
-ди́ть, -ти́ по вкусу кого, что – знахо́дити (добира́ти), знайти́ (добра́ти) (собі́) до смаку́ (до вподо́би), уподо́бати кого́, що.
-ди́ть, -ти́ вновь (потерянное) – віднахо́дити, віднайти́, (о мног.) повіднахо́дити (загу́блене).
-ди́ть, -ти́ для себя выражение в чём – знахо́дити, знайти́ собі́ ви́раз у чо́му, вилива́тися, ви́литися в чо́му. [Цей на́стрій найкра́ще ви́лився в організа́ції бра́тства (Рада)].
-ди́ть, -ти́ выход (исход) в чём – знахо́дити, знайти́ ви́хід (поряту́нок, ра́ду) у чо́му, дава́ти, да́ти собі́ ра́ду (пора́ду) з чим; срв. Исхо́д 2. [Знахо́дить собі́ ра́ду зо́всім реа́льну, життьову́ (О. Пчілка)].
-ти́ в ком друга – знайти́ в ко́му при́ятеля (дру́га).
-ди́ть, -ти́ себе место – знахо́дити, знайти́ собі́ мі́сце; притика́тися, приткну́тися. [Молода́ не сіда́є за стіл, а де-не́будь приткне́ться (Полтавщ.)].
Он не -дит себе места – він не знахо́дить собі́ місця; він не зна́є, де приткну́тися (де приткну́ти себе́); він хо́дить, як неприка́яний; він мару́диться, він по́пору не зна́йде. [Ну́дився, мару́дився; чого́сь хоті́лося – і сам не знав чого́ (Свидн.)].
-ти́ кого своими милостями – вдарува́ти (обдарува́ти) кого́ своє́ю ла́скою.
-ди́ть, -ти́ ощупью – нама́цувати, нама́цати, нала́пувати, нала́пати, (о мног.) понама́цувати, понала́пувати кого́, що. [Нама́цав сві́чку і встроми́в її́ в свічни́к (Велз)].
-ди́ть, -ти́ приют кому, себе – знахо́дити, знайти́ приту́лок (за́хист, за́хисток) кому́, собі́, притуля́ти, притули́ти кого́, (себе ещё) притуля́тися, притули́тися. [Де сирота́ безрі́дний приту́литься? де за́хисток собі́ зна́йде? (Сл. Гр.)].
-ди́ть, -ти́ путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що, допи́туватися, допита́тися кого́ и до ко́го, чого́. [Приї́хали ми, напита́ли адвока́та (Франко). Мо́же-б ви – напита́ли мені́ па́ру куре́й? (Кролевеч.). Допита́вся до того́ бага́того купця́ (Грінч. II)].
-ди́ть, -ти́ в себе силу для чего – знахо́дити, знайти́ в собі́ си́лу на що, здобува́тися, здобу́тися на що. [Не раз ми здобува́лися колоса́льну руї́нницьку ене́ргію (Ніков.)].
Не -ду́ слов, чтобы выразить своё возмущение – слів не доберу́, щоб ви́словити своє́ обу́рення.
-ди́ть, -ти́ удовольствие (наслаждение) в чём – знахо́дити, знайти́ вті́ху (насоло́ду) в чо́му, коха́тися (милува́тися), закоха́тися (замилува́тися) в чо́му, ті́шитися (втіша́тися), вті́шитися чим и з чо́го.
-шё́л у кого спрашивать! – знайшо́в, у ко́го (кого́) пита́тися! було́ (мав, не мав) у ко́го (кого́) пита́тися!
Вот -шё́л кого! – от знайшо́в кого́!
Не знаешь, где -дё́шь, где потеряешь – не зна́єш, де заро́биш, де проро́биш; хіба́ хто зна́є, де він що зна́йде, де втеря́є.
За чем пойдёшь, то и -дё́шь – чого́ шука́єш, те й напита́єш.
Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти́, см. Потеря́ть.
Дай бог с умным -ти́ и потерять – дай бо́же з розу́мним загуби́ти, а з дурни́м не найти́; з ду́рнем ні найти́, ні поділи́ти; з ду́рнем зна́йдеш, то й не поді́лишся (Приказки).
По лесу ходит, дров не -дё́т – по лі́сі товче́ться, а до дров не допаде́ться; по го́рло в воді́, а шука́в, де напи́тися;
2) (
открывать) знахо́дити, знайти́, відкрива́ти, відкри́ти, відшу́кувати, відшука́ти що, (выявлять) віднахо́дити, віднайти́ що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винахо́дити, ви́найти що, (преступника, преступное) викрива́ти, ви́крити кого́, що. [Спро́би віднайти́ манівці́, яки́ми відбува́вся перехі́д від багатобо́жжя Вед до пантеї́зму Упаніша́д (М. Калин.). Порі́внюючи о́пис Моско́вського ца́рства з тво́ром Йо́вія, мо́жна ви́найти де́які парале́лі (Україна). Ви́найти таку́ мо́ву, що-б була́ зрозумі́ла ру́ському й украї́нцеві (Ґ. Шкур.)].
-ди́ть, -ти́ поличное – витру́шувати, ви́трусити, (о мног.) повитру́шувати кра́дене.
-ди́ть, -ти́ способ (средство) – знахо́дити (винахо́дити), знайти́ (ви́найти) спо́сіб, (в просторечии обычно) добира́ти (прибира́ти), добра́ти (прибра́ти) спо́собу (ро́зуму, ума́). [Ви пови́нні добра́ти спо́собу, щоб цього́ не було́ (Грінч.). Тамте́шні мудреці́ не добра́ли спо́собу попереди́ти руї́ну (Кандід). Прибра́ли лю́ди спо́собу літа́ти (Дещо). Отама́н чума́цький собі́ ума́ прибира́є, що йому́ роби́ть (ЗОЮР I)].
Русские мореплаватели -шли́ несколько неизвестных островов – росі́йські морепла́вці знайшли́ (відкри́ли) кі́лька (де́кілька) невідо́мих острові́в.
Ревизор -шё́л много упущений – ревізо́р знайшо́в (ви́крив) бага́то, недо́глядів (хиб);
3) (
определять) визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, (вычислять) обчисля́ти, обчи́слити, вирахо́вувати, ви́рахувати що.
По радиусу круга -дят длину його окружности – за ра́діюсом кру́га обчисля́ють довжину́ його́ ко́ла;
4) (
заставать) знахо́дити, знайти́, застава́ти, заста́ти, (встречать) зустрів[ч]а́ти, зустрі́ти, стріча́ти, стрі́нути, стріва́ти, стрі́ти кого́, що. [Забрі́в до бра́та, знайшо́в його́ вдо́ма (Звин.). Поверну́вшися з мандрі́вки додо́му, він заста́в усі́х ро́дичів живи́х і здоро́вих (Київ). Заста́в його́ за обі́дом (Сл. Ум.). Заста́в до́ма цілкови́тий бе́злад (Брацл.). Прийшо́в до ньо́го, зустрі́в його́ в садку́ (Київ). Рішу́чости тако́ї не стріча́в ніко́ли у ді́вчини (Франко)].
-шё́л её в хлопотах – знайшо́в (заста́в) її заклопо́тану (в кло́поті);
5) (
видеть, усматривать) ба́чити, вбача́ти, добача́ти, поба́чити в чо́му що. [Не ба́чу в твої́й, си́нку, робо́ті нія́кої ко́ристи (Сл. Ум.). Приро́да була́ вели́чна і благоді́йна, – за́хват пое́та поба́чив у ній непереве́ршене (М. Калин.)].
Не -хожу́ в этом ничего остроумного – не ба́чу (не вбача́ю, не добача́ю) в цьо́му нічо́го доте́пного;
6) (
полагать) уважа́ти (кого́, що за ко́го, за що и (реже) ким, чим), (думать) гада́ти, ду́мати, поду́мати (що), (считать) визнава́ти, ви́знати кого́, що за ко́го, за що, (казаться кому) здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися кому́; (называть) назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим; (приходить к заключению) прихо́дити, прийти́ до ви́сновку. [Я вважа́ю, що він ма́є ра́цію (Київ). Я зовсі́м не вважа́ю, що мої́ одмі́тки були́ пога́ні (Крим.). Уважа́ю тебе́ за люди́ну розу́мну (Харківщ.). Він уважа́в мене́ ду́же га́рною (Кандід). Я поду́мав собі́, що вона́ ду́же змарні́ла (Київ). Він не ви́знав мої́х аргуме́нтів за слу́шні (Київ). Ті ши́беники, здає́ться йому́ (-дит он), нена́виділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скі́льки він міг змалюва́ти їм не́бо, воно́ видава́лося їм (они -ди́ли его) жахли́вою порожне́чею (Країна Сліпих). Було́ в йо́му де́що таке́, що во́рог назва́в-би ферті́вством (Кінець Неволі). Я перегля́нув його́ статтю́ і прийшо́в до ви́сновку, що друкува́ти її́ не мо́жна (Київ)].
-ди́ть, -ти́ возможным, нужным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати за можли́ве за потрі́бне. [Не вважа́ла за потрі́бне кри́ти своє́ї вті́хи з того́ від’ї́зду (Л. Укр.). Ви́ща си́ла ви́знала за потрі́бне не лиши́ти йому́ нічо́го (Кінець Неволі)].
-ди́ть, -ти́ кого невиновным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати кого́ за невинува́того (за без(не)ви́нного).
-ди́ть, -ти́ хорошим, плохим – визнава́ти, ви́знати за га́рне (за до́бре), за пога́не (за ке́пське, за лихе́). Я -хожу́ это странным – мені́ це здає́ться (вида́ється) ди́вним (чудни́м), я вважа́ю це за ди́вну річ.
Находи́мый – що його́ (її́, їх) знахо́дять и т. п.; знахо́джений, нахо́джений.
На́йденный
1) зна́йдений, на́йдений, познахо́джений, понахо́джений; нашу́каний, відшу́каний; ви́найдений; натра́плений, нади́баний, наги́баний; нама́цаний, нала́паний, понама́цуваний, понала́пуваний; напи́таний; ді́браний, при́браний;
2) зна́йдений, відкри́тий, відшу́каний; ви́найдений; ви́критий; ви́трушений, повитру́шуваний;
3) ви́значений, обчи́слений, ви́рахуваний;
4) зустрі́нутий, стрі́нутий;
5) поба́чений;
6) ви́знаний; на́званий.
Нача́ло
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
-ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (
во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
В -ле, см. Внача́ле.
В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
В самом -ле чего
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку;
срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (
в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
-ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
-ло года – поча́ток ро́ку.
В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
-ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
-ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
С самого -ла
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу;
см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (
прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (
сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
-ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
-ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
-ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
-ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
-ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5)
-ла (мн. ч.) –
а) (
основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
-ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (
первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
-ла знания – поча́тки знання́;
в) (
основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
-ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та);
8)
а) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9)
церк.
а) (
начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (
первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10)
-ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Начина́ть, нача́ть
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (
редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)].
-ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що.
Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)].
-ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день.
-ть дело
а) (
судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)];
б) (
исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов;
в) (
предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви).
-ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)].
-ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)].
-ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька).
-ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви).
-ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)].
-ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб.
-ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)].
-ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)].
-ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати.
-ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки.
-ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к).
-ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)].
Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї.
Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти.
Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)].
Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й.
-на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай.
Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка);
2)
безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)].
-на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)].
-на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́.
Начина́я
1) почина́ючи, розпочина́ючи
и т. п.;
2)
нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го.
-на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши.
-на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши.
На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)].
-ться
1) (
стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)].
-чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву);
2) (
в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)];
3) (
во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)].
-ется день – почина́ється (настає́) день.
-ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́.
-ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося.
-ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч.
-ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є.
-ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то.
-ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці.
-ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)].
-ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти).
Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́).
Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).
Наше́ствие – наше́стя (-тя), (обычно) на́хі́д (-хо́ду), на́ва́л (-лу), нава́ла (-ли), на́пад (-ду), (редко) на́товп (-пу). [Перед тата́рським на́ходом Ки́ївська держа́ва зовсі́м осла́бла (Крим.). Лю́ди в города́х од нахо́ду ворогі́в сиді́ли (Куліш). Дві́сті ро́ків пройшло́ од пе́ршого нахо́ду Русі́ до Не́сторового писа́ння (Куліш). Постра́ждав од монго́льського на́валу (Крим.). Найгі́рша річ – це воро́жа нава́ла (Азб. Комун.). Се пле́м’я жило́ свої́м держа́вним життя́м до тата́рського на́паду (Грінч.). Впа́ла князька́ си́ла під тата́рським на́товпом (Куліш)].
Небо́сь, нрч.
1) (
должно быть) ма́бу́ть, либо́нь, либо́нь-таки, пе́вно, пе́вне, десь-пе́вно, десь; (вероятно) наді́сь, не бі́йсь, здоро́в (-ва, -ві), а йди, (гал. ади́), а диви́; (ведь) адже́, адже́ж, таж; (кажется) здає́ться. [«Рего́четься… Га́рно, не бі́йсь! – ті́льки візьму́ та на твоє́му барано́ві ве́рхи й ся́ду!» – грози́вся Іва́сь (Мирний). Бо сам, здоро́в, зна́єш (Шевч.)].
-бо́сь ты устал? – ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно) ти втоми́вся?
Рада, -бо́сь – раді́єш, ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно).
-бо́сь, по-немецки не сделает орфографической ошибки! – наді́сь (не бі́йсь), по-німе́цькому не зро́бить правопи́сної по́милки!
Ноги -бо́сь свои, не купленные – адже́(ж) (таж, ма́бу́ть, либо́нь-таки) но́ги свої́, не купо́вані.
-бо́сь это он – ма́бу́ть (здає́ться), це він; гляди́, це він.
-бо́сь не пойду? – гада́єш, не піду́?
А ты -бо́сь был там? – а ти, ска́жеш, був там?
-бо́сь, не даст он тебе ни гроша – не сподіва́йся, не дасть він тобі́ ні шага́;
2) (
конечно) так и (диал.) дак, звича́йно, зві́сно, пе́вна річ. [Сам так не хо́че роби́ти, а тому́ вели́ть (Грінч.)];
3) (
не бойся) не бі́йся[ь].
-бо́сь, собака моя не кусается – не бі́йся, соба́ка мій не куса́є.
Авось да -бо́сь до добра не доведут – мабу́ть та неха́й – недо́брії лю́ди (Приказка), неха́й та мабу́ть до добра́ не доведу́ть.
Небыло́й – небува́лий; (ложный) неправди́вий, брехли́вий.
-лое дело – небува́ла річ.
-лые слова (речи) – непра́вда, брехня́, бре́хні; (сплетни) плітки́; (клевета) на́клеп (-пу).
Невероя́тность
1) неймові́рність, неправдоподі́бність (-ности); неймові́рна, неправдоподі́бна річ (
р. ре́чи).
-ти – неймові́рності, неправдоподі́бності, неймові́рні ре́чі;
2) неймові́рність, надзвича́йність.
До -ти, см. Невероя́тный 2 (до -го).
Невероя́тный
1) (
неправдоподобный) неймові́рний, неправдоподі́бний. [Слова́, дале́кі й неймові́рні, як у ка́зці (Коцюб.). Се неймові́рним вам здає́ться? (Самійл.)].
-ное дело – неймові́рна (несообразное: неподо́бна, неслыханное: нечу́вана) річ.
Это -но – це неймові́рна річ.
Рассказывать -ные вещи – розповіда́ти неймові́рні ре́чі (щось неймові́рне);
2) (
чрезвычайный) неймові́рний, надзвича́йний. [Мені́ огне́м уда́рило в лице́, коли́ почу́в бли́зько таку́ неймові́рну си́лу (Васильч.). Зчиня́ючи неймові́рний га́лас (Епік)].
До -ной степени, до -ного – до неймові́рної мі́ри, до неймові́рности (неймові́рно, аж ві́ри не мо́жна по(й)ня́ти). [Ви таки́ до неймові́рности жа́лісливі (Л. Укр.)].
В -ном количестве – в неймові́рній кі́лькості, в неймові́рнім числі́; см. ещё Мно́жество 2 (Во -ве);
3)
см. Недове́рчивый.
Неви́данный – неба́чений, (реже) неви́даний, (диал.) невида́лий; (небывалый) небува́лий, (дивный, чудной) дивови́жний, чудни́й. [Оле́ся гля́нула в вікно́ на неба́чену карти́ну (Н.-Лев.). На су́днах метуши́лися які́сь неба́чені лю́ди в ди́вному вбра́нні (Загірня). До́вго диви́лася Робінзо́н та П’я́тниця на неба́чене ди́во (Грінч.). Присни́лось (мені́) неви́дане ща́стя ди́вне (Л. Укр.). Нови́й, нечу́ваний і неви́даний спо́сіб поети́чної тво́рчости (Рада). Ви́жени мені́ зві́ря неслу́ханого й неви́даного (Рудч.)].
Давно, раньше -ный – давно́, пе́рше не ба́чений.
Неслыханное, -ное дело – нечу́вана, неви́дана (неба́чена) річ.
Невозмо́жный
1) (
превосходящий возможность) неможли́вий, (редко, архаич.) немо́жні[и]й. [Нічо́го неможли́вого в на́ші часи́ нема́є (Р. Край). Зви́кла до ду́мки, що йти за Гна́том в дале́кий Сибі́р – річ неможли́ва (Коцюб.). Немо́жня річ, не допуска́є ро́зум (Куліш)].
Делать, сделать -ным что – роби́ти, зроби́ти неможли́вим, унеможли́влювати, унеможли́вити що.
Хочешь, захотелось -ного – хо́чеш, зах(о)ті́лося (заману́лося) неможли́вого, (насм.) зах(о)ті́лося пече́ного льо́ду (сні́гу) (Приказки)].
Это -но – це неможли́ва річ.
Это физически -но – це фізи́чно неможли́ве, це річ фізи́чно неможли́ва;
2) (
неестественный) неможли́вий, неприро́дні[и]й, ненатура́льний.
Самым -ным образом – як-найнеможли́віше, як-найнеприро́дніше, як-найненатура́льніше;
3) (
недопустимый; невыносимый) неможли́вий. [Що вона́ гово́рить? Щось неможли́ве, безглу́зде! (Коцюб.). Чванли́вість неможли́ва (Самійл.)].
-ное положение, состояние – неможли́ве стано́вище, неможли́вий стан.
-ный человек – неможли́ва (нестерпу́ча) люди́на.
В -ном виде – в неможли́вому ви́гляді.
Невознагради́мый – невідпла́тний, (реже) незапла́тний, (зап.) невіджа́луваний; (об убытках) невідшко́дний. [Ви прино́сите мені́ невідпла́тні же́ртви (Л. Укр.). Втра́та незапла́тна (Павлик). Невіджа́лувані стра́ти (Франко). Ко́жна річ нага́дувала вдові́ невіджа́лувану для не́ї стра́ту (Кониськ.)].
Него́дный
1) (
непригодный) –
а) (
о вещах, неодуш. предметах) неприда́тний, негодя́щий, леда́чий, (реже) незда́тний, неспосі́бний. [Цього́ чо́бота я ви́кину, бо він негодя́щий (Звин.). Залежа́лий та негодя́щий крам (Рада). Таку́ негодя́щу ха́ту, що вже й гі́ршої не бува́є, мо́же шви́дше даду́ть (Грінч.). Сукно́ леда́че, розла́зиться (Звин.). Мені́ ці халя́ви незда́тні, бо малі́ (Кам’янеч.). Гвіздо́к уже неспосі́бний, – без голо́вки (Чигиринщ.)].
-ная вещь – неприда́тна (негодя́ща) річ; см. ещё Не́годь 1.
-ная трава – бур’я́н (-ну́);
б) (
о животных) неприда́тний, негодя́щий, несудни́й, (зап.) незда́лий, (вредный) шкідли́вий. [Несу́ (пса) в ліс заби́ти, бо вже коло ха́ти незда́лий (Яворськ.)];
в) (
о людях) неприда́тний, незда́тний, негодя́щий, непутя́щий, неспосі́бний, (зап.) незда́лий; (никудышный) нікче́мний. [В вас оди́н не́крут негодя́щий (Свидн.). З вимо́ги сільра́ди зві́льнено непутя́щого агроно́ма (В. Підмог.). У рай його́ не прийняли́, бо неспосі́бний, і пішо́в він у пе́кло (Гр. Григор.)].
-ный поэт – нікче́мний (незда́тний) пое́т;
г) (
об отвлеч. понятиях) неприда́тний, (ничтожный) нікче́мний.
Покушение с -ными средствами – за́мах з нікче́мними за́собами.
-ный к чему, для чего, на что – неприда́тний, незда́тний, (зап.) незда́лий до чо́го и роби́ти що.
-ный к военной службе – непридатний до військової служби (до війська), негодящий до призову.
-ный для питья – неприда́тний до (для) пиття́, непитни́й.
-ный к употреблению – неприда́тний до вжива́ння, неужи́тний, неспосі́бний. [Ця ді́жка вже неспосі́бна: дві кле́пки геть погнили́ (Звин.)].
Язык, -ный для выражения отвлечённых мыслей – мо́ва, неприда́тна (незда́тна) висло́влювати абстра́ктні думки́.
Ни на что (никуда, ни к чему) -ный – ні до чо́го неприда́тний (незда́тний, незда́лий), (эллиптич.) ні до чо́го, (диал.) ніку́ди не судни́й, (ничего не стоящий) нічо́го не ва́ртий, (ничтожный) нікче́мний, (о человеке ещё, сщ.) нікче́ма (общ. р.), нікче́мник, -ниця. [Чолові́к незда́лий до нічо́го (Стефаник). Цей кінь ніку́ди не судни́й (Сл. Гр.). Так і зріс він ні до чо́го (Свидн.). Наві́що сей нікче́мний жарт? (Самійл.). Нікче́мні ві́рші (Грінч.)];
2) (
дурной, скверный) негі́дний, пога́ний, (сильнее препога́ний), паску́дний, леда́чий, него́жий; (о людях ещё, сщ.) пога́нець (-нця, м. р.), пога́нка (ж. р.), леда́що (общ. р.); срв. Него́дник, -ница. [Бода́й лиш не ма́ти негі́дну дити́ну (Гол. III). Пізна́в препога́ний, пізна́в ті́ї ка́рі о́чі (Шевч.). Ах ти зра́дник паску́дний! (В. Підмог.). Сам призна́всь, леда́чий, в зра́ді (Грінч.). Я створі́ння зле, него́же (Самійл.)].
Самый -ный человек – найпаску́дні́ша люди́на, найгі́рший непо́тріб.
Недопусти́мый – недозволе́нний, непри[недо]пуще́нний, неприпусти́мий, (запрещённый) недозво́лений.
-мый поступок – неприпуще́нний (неприпусти́мий, недозволе́нний) учи́нок.
Это -мо – це неприпуще́нна (неприпусти́ма, недозволе́нна) річ.
Недосту́пный – непристу́пний, недосту́пний, (недосягаемый) недося́жний кому́ и (реже) (за-)для ко́го, чому́ и (реже) (за-)для чо́го. [Непристу́пна форте́ця (Київ). Він (чолові́к) мені́ здава́вся суво́рим, непристу́пним (Кониськ.). Закордо́нні вида́ння тоді́ зовсі́м за-для нас непристу́пні були́ (Грінч.). Там йому́ зати́шне мі́сце, непристу́пне дла люде́й (Крим.). За́хисток, недосту́пний лю́дському о́кові (Грінч.). В них недосту́пне ці́ну найви́щу ма́є (Куліш). Чванькува́ті та недося́жні лю́ди (Яворн.). Не бу́дьте недося́жні, як ске́ля (Грінч.). Ви́ща осві́та роби́лася недося́жною для кля́си трудя́щих (Азб. Комун.). То річ недося́жна за-для звича́йного робітника́ (Черкас.)].
-ный злобе, сознанию – непристу́пний (недосту́пний) зло́бі́ и для зло́би́, непристу́пний (недосту́пний, недося́жний) свідо́мості и для свідо́мости. [Се́рце в вас злобі́ недосту́пне (Самійл.)].
Недурно́й – непога́ний, (диал.) незгі́рший, несугі́рший, (ничего себе) нічоге́нький, байдуже́нький. [На се́лі в нас є непога́ні шевці́ (Житом.). Що-ж, і го́рщик непога́на річ в потре́бі (Рада). На́че незгі́рші оселе́дці (Борз.). Чолові́к він несугі́рший (Липовеч.). Нічоге́нький тютю́н (Свидн.). Борщ байдуже́нький (Звин.)].
-рё́н собой – непога́ний з се́бе (з лиця́, на вро́ду, по виду: на ви́гляд), незгі́рший на вро́ду. [Чолові́к ро́ків 35, непога́ний з се́бе (Грінч.). Вона́ непога́на на вро́ду (Звин.). Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший і на вда́чу (М. Вовч.)].
-но было бы пообедать – не пога́но (не зле) було́-б пообі́дати, не зава́дило-б пообі́дати.
Нежела́тельный – неба́жа́ний.
-но было бы – неба́жано було́-б, неба́жана річ була́-б, не хоті́лося-б.
Не́жный
1) (
негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)].
-ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд.
-ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак.
-ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос.
-ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та).
-ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва.
-ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́.
-ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка).
-ные чувства – ні́жні почуття́.
Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть;
2) (
слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)].
-ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́.
-ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво.
-ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на.
-ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра;
3) (
чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)].
-ный слух – чу́лий (ні́жний) слух;
4) (
любящий) ні́жний.
-ная мать – ні́жна ма́ти.
Неизве́стно, сказ. безл. предл. – невідо́мо, не зна́ти, (невесть: не зна́ти[ь], незві́сно, нема́(є) ві́дома. [Втік невідо́мо куди́ (М. Вовч.). Що то було́ за божи́ще, – невідо́мо (Л. Укр.). Ну, не, зна́ти ще, що воно́ бу́де (Франко). Що з їм ста́лося, – не зна́ти (Грінч.). Не зна́ти, скі́льки в цих оповіда́ннях було́ пра́вди (Грінч.). Не зна́ти куди́ пої́хав (Вінниччина). Не зна́ти в яку́ по́ру (Рудан.). Не знать по-яко́му гово́рять (Сл. Гр.). Незві́сно, чи бага́то люде́й прихили́лося до шту́нди (Крим.). Обцілува́ла мене́, незві́сно чому́ диву́ючись (Крим.). Нема́є ві́дома, чим вам годи́ти! (Л. Укр.)].
-но, кто, что – невідо́мо, хто, що; невідо́ма річ, хто, що. [Невідо́мо, хто спра́вжній руші́й життя́ (В. Підмог.)].
Неизвини́тельный
1) невиба́чний, непроба́чний;
2) (
непростительный) непроще́нний, непрости́мий. [Непроще́нний гріх (Наш). Бува́є гріх прости́мий, а бува́є непрости́мий (Звин.)].
Ему это -но – йому́ цього́ не мо́жна ви́бачити (проба́чити; прости́ти), йому́ це річ непроще́нна.
Неисполни́мый – невикона́нний, (неосуществимый) нездійсне́нний. [Нездійсне́нні пла́ни (Корол.)].
Это -мо – цього́ не мо́жна ви́конати (здійсни́ти), це річ нездійсне́нна.
Нему́дрый
1) нему́дрий, нерозу́мний, (
глуповатый) недоу́мкуватий; срв. Му́дрый;
2) нему́дрий, немудря́чий, нехи́трий; (
нетрудный) неважки́й, (плоховатый) погане́нький, аби́-яки́й; срв. Мудрё́ный. [Нему́дра річ, а не вмі́ючи не зро́биш (Луб.). Прийми́ мою́ мо́ву, нему́дру та щи́ру, – прийми́, привіта́й (Шевч.). Нап’я́в таку́ собі́ немудря́чу пові́точку аби́ од дощу́ (Мирг.)].
Немы́слимо, нрч. – немисли́мо, неможли́во, не мо́жна, не си́ла; срв. Невозмо́жно. [Немо́жня річ, – сьому́ не мо́жна ста́тись (Куліш)].
Это -мо исполнить – це не си́ла (неможли́во) ви́конати, це зроби́ти нема́ чого́ й ду́мати, це ви́конати – річ немисли́ма.
Немы́слимый – немисли́мий, неможли́вий, (устар.) немо́жні[и]й; срв. Невозмо́жный.
-мая вещь – немисли́ма (немо́жня[а]) річ; срв. Немы́слимо. [Немо́жня річ, щоб Во́льськи збунтува́лись (Куліш)].
Нену́жный – непотрі́бний, безпотрі́бний, (непригодный) неприда́тний, (ничего не стоящий) ма́рний, пусти́й, нікче́мний, (излишний) за́йвий, (свободный) гуля́щий, (редко) забильни́й; срв. Пусто́й 4, Ли́шний. [Хто бі́дний, той ніко́му непотрі́бний (Номис). Поліцме́йстер стри́маним ба́сом роби́в які́сь непотрі́бні нака́зи (Коцюб.). Непотрі́бна респу́бліці, в радя́нських шта́нях ба́ришня лі́зе з фальши́вим «маркси́змом» (Влизько). Га́яти час на таку́ ма́рну річ, як вивча́ти мо́ву (Грінч.)].
Быть -ным – бу́ти непотрі́бним, бу́ти без ді́ла, бу́ти не до ді́ла. [Коли́ деше́ві робо́чі ру́ки були́, капіталі́стові маши́ни були́ без ді́ла (Азб. Комун.). Зни́кла, зна́чить, і держа́ва: вона́ тут без ді́ла (Азб. Комун.)].
Ни к чему, ни на что -ный – ні на що́ непотрі́бний, (никудышный) нідочо́гий. [Ні на що́ непотрі́бний екіпа́ж (Н.-Лев.). Як обжа́вся, хоч полама́й ру́ки, бо непотрі́бні-ж ні на що́ (Головко)].
Необходи́мое, сщ. – потрі́бне, (в филос. яз.) необхі́дне (-ного).
Он небогат, но всё -мое имеет – він небага́тий, але́ все потрі́бне він ма́є (але все, що тре́ба, він ма́є).
Он не имеет самого -мого – він не ма́є (у йо́го нема́(є)) найпотрі́бні́шого, (ровно ничего нет) він нічогі́сінько не ма́є, у йо́го нічогі́сінько нема́(є).
Только -мое бери с собою – ті́льки те, що потрі́бне (ко́нче потрі́бне), бери́ з собо́ю.
Это не -мое – це не (ко́нче) потрі́бне, (лишнее) це вже за́йве (за́йва річ).
Необходи́мость – коне́чність, доконе́чність, потрі́бність, невід[од]мі́нність, немину́чість, (в филос. яз.) необхі́дність (-ости), (нужда) потре́ба. [Доконе́чність заду́маної робо́ти (Н.-Лев.). Жене́ мене́ до то́го немину́чість (Грінч.). Щи́ро ві́руючи в їх необхі́дність, люди́на вико́нує но́рми мора́ли (Наш). Ге́ґель був пе́рший, що пра́вильно ви́значив відно́шення між свобо́дою й необхі́дністю; для йо́го свобо́да є розумі́ння необхі́дности (Азб. Ком.). Пора́ жорсто́ка й потре́ба вимага́ від ме́не слу́жби (Куліш)].
Крайняя -мость – кра́йня (коне́чна, немину́ча, необхі́дна) потре́ба, кра́йня коне́чність, коне́чна необхі́дність, коне́чна річ (р. ре́чи). [Так схоті́лося а́второві, але́ коне́чної потре́би в цьо́му нема́ нія́кої (Гр. Думка). Немину́чая потре́ба та, що і держа́вців волода́рську во́лю лама́ (Грінч.). Вимага́ того́ потре́ба необхі́дна (Грінч.). Ніхто́ не осмі́лювався без кра́йньої коне́чности взя́ти на се́бе ту страшну́ гі́дність (Франко)].
Настоятельная -мость – пеку́ча потре́ба. [Відчува́ємо аж на́дто пеку́чу потре́бу ма́ти свій університе́т (Діло)].
Иметь -мость в чём – потребува́ти чого́, ма́ти потре́бу чого́.
Имеется -мость в чём – є потре́ба на що́.
Нет -ти – нема́(є) потре́би; не тре́ба.
По -ти – з коне́чности, з потре́би, (по принуждению) з при́мусу, (диал.) з му́су. [З коне́чности бере́ арти́ст робо́ту (Л. Укр.)].
Покориться -ти – скори́тися коне́чності (немину́чій потре́бі, диал. му́сові).
Поставить в -мость кого – зму́сити, приму́сити, принево́лити кого́.
Предметы первой -ти – ре́чі (най)пе́ршої потре́би.
При -ти, в случае -ти – в потре́бі, якщо́ є потре́ба.
Необходи́мый
1) коне́чний, доконе́чний, (
нужный) потрі́бний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. потрі́бен), (непременный) невід[од]мі́нний, (неизбежный) немину́чий, (в филос. яз.) необхі́дний. [Коне́чна (неодмі́нна) умо́ва у́спіху – витрива́лість (Київ). Мені́ само́му ця кни́жка потрі́бна (Харк.). Робо́чий час, потрі́бний для підде́ржання існува́ння само́го робітника́, Маркс зве потрі́бним робо́чим ча́сом (Екон. Наука). Немину́чі на́слідки (Харк.). Те са́ме каза́в і Кулі́ш, дово́дячи мора́льно-необхі́дну потре́бу (Грінч.). Це була́ немину́ча річ у найкра́щому із світі́в, необхі́дний його́ інгредіє́нт (Кандід)].
Крайне -мый – ко́нче (доко́нче, немину́че, невідмі́нно, тя́жко) потрі́бний.
Самый -мый – найконе́чніший, найпотрі́бніший, як-найконе́чніший, як-найпотрі́бніший.
-мое зло – немину́че ли́хо.
-мая оборона – коне́чна оборо́на, потрі́бний за́хист (-ту).
Ваше присутствие -мо – ва́ша прису́тність коне́чна (невідмі́нна).
Кислород -ди́м для человека – ки́сень ко́нче потрі́бний (потрі́бен) люди́ні.
Не только нужный, но даже -мый расход – не ті́льки потрі́бна, а на́віть коне́чна ви́тра́та.
Я считаю -мым – а вважа́ю за потрі́бне (за коне́чне, за ко́нче потрі́бне);
2) необходи́мий, немину́ч[щ]ий, необійде́нний. [Як пі́дуть дощі́, так грязь бу́де необходи́ма (Борзенщ.)].

Мель эта -ма – ця мілина́ немину́ча (необійде́нна), ціє́ї мілини́ нія́к не мину́ти (не мо́жна мину́ти).
Неодушевлё́нный
1) неживи́й, неживо́тни[і]й, безду́шний. [Я-ж мов де́рево безду́шне, мов глухи́й не чу́ю (Куліш)].

-ный предмет – нежива́ річ, безду́шний пре́дмет. [Оберну́ся тоді́ у безду́шний пре́дмет (Коцюб.)];
2)
грам. – неживи́й.
Неподо́ба – неподо́ба, неподо́бне (-ного), неподо́бна річ (р. ре́чи). [Неподо́ба зі́рці про́ти мі́сяця зіхо́дити, неподо́ба ді́вці до козака́ та вихо́дити (Пісня). Горду́ючи мно́ю, вони́ неподо́бнеє ро́блять (Потебня)].
Неподходя́щий – непідхо́жий, негодя́щий; (несогласный) незгі́дний, не до па́ри; (несоответственный) невідпові́дний; срв. Подходя́щий. [Оди́н молоди́к старо́му жалі́всь на незгі́дную па́ру (Крим.)].
-щее дело – непідхо́же ді́ло, не рука́, не на ру́ку, не спо́сіб. [На́що добро́ псує́ш? це не спо́сіб! (Звин.)].
-щая вещь – непідхо́жа (негодя́ща) річ, непідхо́же (-жого).
-щая пора – неслу́шний час, (с оттенком суеверия) недо́брий час.
-щий по цене – непоці́нний, на́дто дороги́й.
Это для меня -щий товар – цей крам мені́ непідхо́жий.
Неправдоподо́бный – неправдоподі́бний, (невероятный) неймові́рний, (невозможный) неможли́вий.
-ная вещь – неймові́рна річ, неможли́ва річ.
Несбыточный – незбутній, незбутний, нездійсненний, несправдженний; (невозможный) неможливий, (невероятный) неймовірний.
-ное дело – неможлива річ.
Неслы́ханность
1) (
качество) нечу́ваність (-ности);
2) (
неслыханное дело) нечу́вана річ (р. ре́чи).
Неслы́ханный – нечу́ваний, нечу́тий; (небывалый, необыкновенный) несві́тський, несві́тній; (непроходимый, перен.) несосвіте́нний. [Ща́стя нечу́ване (Самійл.). Нечу́вана сваво́ля ди́ка (Грінч.). Марш нечу́ваних столі́ть (Бажан). У той ве́чір нечу́ване почу́ли шахтарі́ (Ледянко)]. Несві́тський со́ром (Куліш). Несві́тній ба́тько (М. Вовч.). Ото́ ще ду́рень несосвіте́нний! (Крим.).
-ное дело – нечу́вана (нечу́та) спра́ва, (небывалое, невиданное) нечу́вана річ. [Дожида́тися таки́х нечу́тих справ, щоб си́на рі́дного з осе́лі він прогна́в (Самійл.). Оце́ ще нечу́вана річ: ми чу́ли, що… (Грінч.)].
Несомне́нно, нрч.
1) безпере́чно, безсумні́вно. [Життя́ свого́ за те́бе не покладу́ть, ті́льки-ж тебе́ лю́блять безпере́чно (Крим.)];
2) безпере́чно, нема́(є) су́мніву, понад уся́кий су́мнів, (
конечно) звича́йно, пе́вна річ, види́ма річ, пе́вне[о], напе́вне[о], запе́вне[о], зві́сно. [«По пра́вді?» – «Безпере́чно. Обра́нню ва́шому звіря́йтеся безпе́чно» (Самійл.). Безпере́чно, осно́ва цього́ тво́ру – яка́сь за́хідньо-европе́йська космогра́фія (Україна). Пе́вна річ, бу́дуть читачі́, що не вподо́бають ціє́ї п’є́си (Грінч.)].
Несомне́нный – безпере́чний, безсумні́вний, несумні́вний, (совершенно определённый) (зо́всім, цілко́м) пе́вний; (очевидный) очеви́дний, види́мий. [У то́му, що каза́в Кулі́ш, була́ безпере́чна пра́вда (Грінч.). Безпере́чна перева́га ро́зуму над надхне́нням (Грінч.). Безсумні́вна і́стина (Р. Край.). Для ме́не тепе́р зо́всім пе́вна річ, що я був тоді́ причи́нний (Крим.). Це в не́ї, кажу́, тиф, види́мий тиф (Борзенщ.)].
Несто́ящий – нева́ртий, без ва́ртости, безва́рт(н)ий, (ничтожный) нікче́мний.
-щая вещь – нічо́го не ва́рта річ, нікче́мна річ, нікче́мниця.
Несура́зица – (нелепость) недола́дність, (несообразность) неподо́бна річ (р. ре́чи), неподо́бність, (бессмыслица) безглу́здя (-здя), нісені́тниця, (глупость) дурни́ця, (опис.) (таке́,) що й ку́пи не держи́ться. [Вся́кі недола́дності в кни́зі (Крим.). Комі́сії пощасти́ло ви́крити си́лу дрібни́х недола́дностей (Пр. Правда). Види́ма нісені́тниця (Грінч.). Пле́ще вся́кі нісені́тниці (Крим.). Гово́риш, що й ку́пи не держи́ться (Звин.)].
Нет
1)
безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)].
У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)].
Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма.
Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей?
Нет ничего – нема́(є) нічо́го.
Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́.
Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́.
Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души).
Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли.
У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́.
Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це.
Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)].
Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)].
Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка).
Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)].
Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)].
На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́.
Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)];
2)
нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)].
Да или нет? – так чи ні?
Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк.
Ан нет! – ба ні!
Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)].
Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)].
Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). «Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)].
Так нет же – т[д]ак ні(-ж).
Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)].
А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так?
Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)].
Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди;
3)
на не́т, нрч.
а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (
сведено на нет) (Звин.)].
Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва).
Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася;
б) (
перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що.
Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́).
Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)].
Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець;
4)
сщ. – ні (нескл.).
Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.).
Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні.
Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти.
Неуве́ренный – невпе́внений у ко́му, у чо́му, непе́вний у ко́му, у чо́му и чого́, про ко́го, про що, що-до ко́го, що-до чо́го. [Самсо́н зняв річ до не́ї го́лосом непе́вним (Л. Укр.). Дрібни́м, непе́вним кро́ком пішо́в бічно́ю ву́лицею (Коцюб.). З прези́рливим і непе́вним ви́разом на виду́ (Кінець Неволі). Недо́бре ро́биш ти, що ти непе́вна в тім (Самійл.). Цього́ я непе́вний (Київ). Про чесноту́ мою́ непе́вним бу́ти ві́льно (Самійл.)].
Неудовлетворе́ние
1) (
действие) незадовольня́ння, невдовольня́ння, незаспоко́ювання, оконч. незадово́л(ьн)ення, невдово́л(ьн)ення, незаспоко́єння кого́, чого́. [Незаспоко́єння пеку́чих потре́б – річ ненорма́льна (Доман.)];
2)
см. Неудовлетворё́нность.
Ни́же
1) (
сравн. ст. от прлг. Ни́зкий) –
а) ни́жчий від ко́го, від чо́го, за ко́го, за що, ніж (як) хто, що; (
меньше) ме́нший; (о голосе) ни́жчий, товсті́ший, гру́бший.
Он -же меня ростом – він ни́жчий (ме́нший) за (від, про́ти) ме́не на зріст.
Суммы -же ста рублей – су́ми ме́нші, як сто карбо́ванців.
Температура -же нуля – температу́ра ни́жча від нуля́ (и ни́жче нуля́).
Цены на хлеб ещё -же – ці́ни на хліб ще ни́жчі (ме́нші).
Это -же его достоинства – це ни́жче (від) його́ гі́дности.
Это -же всякой критики – це (стої́ть) поза вся́кою кри́тикою, це ни́жче за вся́ку кри́тику.
Всё -же и -же – (все) ни́жчий та (і) ни́жчий, (с каждым разом) що-ра́з(у) (чим-ра́з, де-да́лі) ни́жчий (-ча, -че; мн. -чі) и т. п. Становиться всё -же и -же – що-ра́з (чим-раз, де-да́лі) ни́жчати и т. п. -же всех – ни́жчий за всіх, від усі́х; найни́жчий, (сильнее) як-найни́жчий, що-найни́жчий и т. п. Становиться, стать -же – ни́жчати, пони́жчати, (уменьшаться) зме́ншуватися, зме́ншитися; роби́тися ни́жчим, ме́ншим и т. п. (в определённой глаг. форме предпочтительнее им. п.: ро́биться ни́жчий, ни́жча и т. п.);
б) ни́жчий, (
меньше) ме́нший, (хуже) гі́рший, (проще) прості́ший, (незнатнее) незначні́ший, (вульгарнее) вульга́рні́ший;
в) ни́жчий, ниці́ший, (
недостойнее) негі́дні́ший, (подлее) підлі́ший, (позорнее) гане́бні́ший. Срв. Ни́зкий;
2) (
сравн. ст. от нрч. Ни́зко) –
а) ни́жче; (
о рубке, стрижке ещё) прикрі́ше.
О чём сказано -же – про що ска́зано ни́жче (и по́нижче).
Смотри -же – диви́ся ни́жче.
Тоном -же – на (оди́н) тон ни́жче.
-же взять (прицеливаясь) – пони́зи́ти. [На два ца́лі лиш пони́зив, та й і ша́пки не ізби́в (Рудан.)].
Всё -же и -же – все ни́жче та (і) ни́жче, (с каждым разом) що-ра́з(у) (чим-ра́з, де-да́лі) ни́жче.
Как можно -же – як-найни́жче и т. п.; як(о)-мо́га ни́жче и т. п. -же травы, тише воды
а)
нрч. – ни́жче (від) трави́, ти́х(і́)ше (від) води́;
б)
прлг. – ни́жчий від трави́, тих(і́)ший від води́;
б) ни́жче, (
вульгарнее) вульга́рні́ше;
в) ни́жче, ниці́ше, (
недостойнее) негі́дні́ше, (подлее) підлі́ше, (позорнее) гане́бні́ше. Срв. Ни́зко;
3)
предл. с род. п. – ни́жче кого́, чого́. [Ни́жче поро́га, серед збу́рених хвиль (Загірня)].
-же колена – ни́жче колі́на.
Продавать вещь -же её стоимости – продава́ти річ деше́вше (ни́жче) від її́ ва́ртости.
Ртуть упала в градуснике -же нуля – живе́ срі́бло спусти́лося (диал. орту́ть спусти́лася) в гра́дуснику ни́жче (від) нуля́.
-же точки замерзания (на термометре) – ни́жче (від) ри́си (лі́нії) замерза́ння.
-же Киева (по течению Днепра) – ни́жче Ки́їва, по́нижче Ки́їва;
4) (
в сложении) ни́жче.
Ничто́жный
1) (
крайне малый) ду́же (зо́всі́м) мали́й, (незначительный) (ду́же, зо́всі́м) незначни́й, (мелкий) дрібни́й, (скудный) мізе́рний. [Все, що я повиві́дував, були́ ду́же незначні́ дрібни́ці (Крим.). (Як) ста́ну рівня́ти (тебе́) з пісня́ми мої́ми, – яки́ми-ж пісні́ ті здаю́ться дрібни́ми! (Самійл.). Задовольня́ються мізе́рними заробі́тками (Франко). Доста́тки мої́ такі́ мізе́рні! (Кониськ.). Наймізерні́ше (превосх. степ.) сві́дчення мене́ зіпхну́ть з моє́ї високо́сти може (Грінч.)].
-ное большинство – (ду́же) невели́ка (незначна́) бі́льшість.
-ный спрос – зо́всі́м (ду́же) мали́й (незначни́й) по́пит, мізе́рний по́пит.
-ная цена – зо́всі́м мала́ (мізе́рна) ціна́.
Ячеловек -ный (не имеющий веса) – я люди́на мале́нька (незначна́).
-ное количество, -ная сумма и т. п. – мізе́рна кі́лькість, мізе́рна су́ма и т. п., мізе́рія. [Робітни́к на́віть тіє́ї мізе́рії не дістає́, що умо́вився (Рада)];
2) (
никчемный) нікче́мний, (жалкий, презренный) мізе́рний, злиде́нний, нужде́нний, хи́рний, хире́нний, хирю́щий, (гнусный) плюга́вий, (пустячный) ма́рний. [Чи до́вго бу́де ще мені́ понад оци́м нікче́мним мо́рем нуди́ти сві́том? (Шевч.). І всі ми нікче́мні, і всі ми хвили́нні (Черняв.). Наро́д нікче́мний (Самійл.). Нікче́мне життя́ (Грінч.). Нікче́много ви ро́ду (Номис). Візьми́ твій дар нікче́мний! (Самійл.). Ви мале́нькі, мізе́рні (Грінч.). Мізе́рні вті́хи (Р. Край). У клопо́тах мізе́рних та ма́рних слова́х красномо́вних лю́ди топи́ли свій дух (Самійл.). Марну́й життя́ своє́ злиде́нне (Вороний). А його́ мрі́ї – це щось таке́ плитке́ й нужде́нне! (Франко). Мовчи́, хи́рний! (Номис). Га? гм? що таке́? га́рна люди́на цей хи́рний чех? (Н.-Лев.). Вереду́є, як той пани́ч… І де взяло́сь таке́ хире́нне? (Шевч.). Каза́в, що все вволи́ш, про що-б я не проси́ла пита́ю-ж я таку́ дрібни́цю ма́рну! (Л. Укр.)].
-ная вещь, причина и т. п. – нікче́мна (мізе́рна) річ, причи́на и т. п., нікче́мниця, (пустяк) марни́ця, дрібни́ця. [Він не ра́з люти́вся за марни́цю (Франко). Для твого́ слу́ху сі слова́ – марни́ця (Л. Укр.)].
-ный человек – нікче́мна люди́на, нікче́ма; см. ещё Ничто́жество 4.
Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным – роби́тися, зроби́тися нікче́мним, нікче́мні́ти, знікче́мні́ти.
Но, союз – але́, (зап.) а́ле, (усилит.) але́-ж, (шире русского «да», часто, особ. вост.) та, (да, а) а, (всё же) проте́, а проте́, але́-ж, (впрочем) а втім, (однако) одна́че, одна́к, (диал.) о́тже ж, (да только) так, (диал.) дак, (да, однако) та́ле́ (из «та» и «а́ле́»), (диал.) да́ле́, (усилит.) та́ле́-ж, (диал.) да́ле́-ж, (ан) аж. [Хоті́ла спать, але́ не спа́ла (Шевч.). Чита́ють, але́ не ду́же хва́лять (Грінч.). Ми хоч бі́дні, але́ че́сні (Коцюб.). Проба́чте, але́ я вас не пита́ю (М. Хвильов.). (Нема́є) нічо́го ново́го в її́ коха́нні, але́-ж тоді́ (нема́) нічо́го ви́ключного в її́ чутті́ (В. Підмог.). Кунігу́нда поме́рла. О, найкра́щий із світі́в, де ти? Але́-ж на яку́ неду́гу вона́ поме́рла? (Кандід). Дарма́! неха́й умру́, та ду́мка не умре́ (Л. Укр.). Він до́бре допі́к їм, та то була́ мала́ вті́ха (Кінець Неволі). Покі́рно гада́в: «я не звільню́ся від не́ї ніко́ли». Та не ро́зкіш, а насоло́да бра́лася в нім з то́ї га́дки (В. Підмог.). Хоті́в, він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла й мани́ла його́ (Н.-Лев.). З-під бі́лих, коструба́тих брів визира́ють до́брі, а (хотя и добрые, но) лука́ві о́чі (Коцюб.). Вони́ (блудні́ во́гники) ма́нять, а гу́блять (В. Підмог.). Ба́тько мій за́вжди говори́в, що (через старо́го моряка́) наш за́їзд при́йде до руї́ни.. Проте́ (но всё же) мені́ здає́ться, що пробува́ння у нас старо́го моряка́ вихо́дило нам на ко́ристь. Була́, проте́, одна́ річ, що й спра́вді могла́ призвести́ нас до руї́ни (Остр. Скарбів). Робо́та була́ ча́сом важка́, а проте́ зви́чна (Коцюб.). На́віть для коха́ння він ви́значив час, а втім (но впрочем) він спра́вді зако́ханий (В. Підмог.). Якби́ ми́лий, чорнобри́вий, – умі́в-би спини́ти (ворогі́в). – Так дале́ко чорнобри́вий (Шевч.). І не був там, та́ле зна́ю (Звин.). Ожени́тись, я-б ожени́вся, тале́-ж з пога́ною-б не одружи́вся (Вороний). Не няв ві́ри, аж ви́йшло усе́ пра́вда (Сл. Левч.)].
Но более того – ба бі́льше. [Бага́то чита́ю, ба бі́льше: ду́же люблю́ теа́тр (В. Підмог.)].
Но ведь – але́-ж, але́-ж бо, та-ж, адже́-ж. [«Ти заї́деш (до хво́рого) з візи́тою.» – «Але́-ж він цілко́м здоро́вий!» (В. Підмог.). Та-ж ти ба́чила, що купува́ла! (Брацл.). Адже́-ж ви сами́ не зна́єте, – на́що-ж пита́єте? (Київщ.)].
Но вот – аж от (ось), (реже) та (але́) от (ось). [Ніхто́ їх не турбува́в; аж ось несподі́вано простя́гся до них пе́рший по́мацок зо́внішнього сві́ту (В. Підмог.)].
Но всё же – а все-ж (таки́). [«Ви лю́бите шоколя́ду?» – «Не ду́же.» – «А все́-ж та́ки?» (В. Підмог.)].
Но и – але́ (та) й, але́-ж і. [Вона́ була́ вже не молода́, але́ й не стара́ (Н.-Лев.)].
Не только… но и… – не ті́льки… – а (усилит.: ба) й:..; не то… – а (ба, та) й… [Слу́жки вона́ не ма́ла не ті́льки тому́, що їй бракува́ло ко́штів, а й тому́, що… (М. Хвильов.). Ціка́во не ті́льки селя́нам, ба й інтеліге́нтам (Крим.). Не встережу́ться мене́ не то вночі́, а й серед дня (Мова). Страх безси́лими ро́бить не то поодино́ких люде́й, ба й ці́лі наро́ди (Коцюб.). Князьки́ не то самі́ старода́вні звича́ї переступа́ли, та й свої́х підру́чних до то́го призвича́їли (Куліш)].
Новоде́лок – новови́ріб (-робу), річ ново́го ви́робу, новоро́бка.
Ночь
1) ніч (
р. но́чи, тв. ні́ччю, зв. но́че, мн. но́чі, ноче́й, но́ча́ми). [На майда́ні пил спада́є. Замовка́є річ… Ве́чір. Ніч (П. Тичина). Смерть – се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л. Укр.). По́дих тропі́чної тьмя́ної, п’я́ної но́чи (М. Рильськ.)].
Апрельская ночь – квітне́ва ніч, ніч квітні́вка (Васильч.).
Варфоломеевская ночь, истор. – Бартоломе́єва ніч.
Воробьиная ночь – гороби́на ніч.
Глубокая (Глухая, Полная) ночь – глу́па (глуха́) ніч (полночь: пі́вніч, опі́вніч), (раньше полночи) пі́зні вля́ги (-гів). [Вже була́ глуха́ ніч, опі́вніч (Франко). Після пі́зніх вля́гів у нас ка́жуть: це було́ опі́вночі (Звин.)] Глубокой -чью, в глухую ночь – глу́пої но́чи, (реже) у глу́пу ніч. [Коли́ це глу́пої но́чи приліта́є со́кіл (Рудч.). Глу́пої но́чи на їх і о́гнищах ніко́ли не спала́хував жар (Кінець Неволі). Зоста́лася Окса́на сама́ собі́, у те́мну, глу́пу ніч, як па́лець (Квітка)].
Звёздная ночь – зо́ряна ніч, (в поэзии ещё) ніч яснозо́ра (Грінч.).
Купальская ночь, см. Купа́льский.
Майская ночь – травне́ва (майова́, має́ва, ма́йська) ніч, ніч травні́вка (Васильч.); срв. Ма́йский 1. [Ма́йська ніч або уто́плена (Гоголь)].
Поздняя ночь – пі́зня ніч, (раньше полночи) пі́зні вля́ги.
Поздней -чью – пі́зньої но́чи, пі́зніми вля́гами, (поздно ночью) пі́зно вночі́; см. ещё выше Глубокой -чью.
До поздней -чи – до пі́зньої но́чи, до-пі́зна, до пі́знього-пі́зна. [Ми сиді́ли до-пі́зна (Звин.)].
В -чи (ед. ч.) – в но́чі, (ночью) вночі́. [Огняно́го коня́ ві́тер гнав – огняно́го коня́ – в но́чі (П. Тичина)].
В ночь
а) в ніч. [Вдивля́вся в ніч стурбо́ваним по́глядом (М. Калин.)];
б) (
ночью) вночі́.
В ночь не естся – вночі́ не ї́сться;
в) (
за́ ночь) за ні́ч.
В одну ночь этого не сделаешь – за одну́ ніч цього́ не зро́биш.
В одну из -че́й – одно́ї но́чи, (однажды ночью ещё) яко́сь уночі́, одного́ ра́зу вночі́.
В ночь на, в ночь сна, см. I. На 1 в.
В весеннюю, тёплую и т. п. ночь – лі́тньої, те́плої и т. п. но́чи, у лі́тню, у те́плу и т. п. ніч. [Пла́чуть мої́ о́чі темне́нької но́чи (Метл.). Тоді́-ж таки, те́плої весня́ної но́чи дво́є йшли і… (Гр. Григор.). В ніч осі́нню піскова́ земля́ його́ гойда́є ні́жно, мов коли́ска (М. Рильськ.)].
В ту, в эту ночь – тіє́ї, ціє́ї но́чи, ту, цю (сю) ніч, в ту, в цю ніч. [Тіє́ї но́чи він спав міцни́м сном (Олм. Примха). Ту ніч зо́всім не спав (Сл. Ум.). Пе́рший раз по сме́рті бра́та він засну́в цю ніч (Франко). Марі́я Стю́арт була́-б, якби́ не я, на во́лі сю́ ніч (Грінч.)]. В -чи (мн. ч.) – в но́чі, за ноче́й. [Пое́те, будь собі́ судде́ю, і в но́чі тьми і самоти́ спини́сь над вла́сною душе́ю (М. Рильськ.). Де, в які́ дні, в які́ но́чі (не лили́ся ви), сльо́зи жіно́чі! (Франко)].
Всю ночь (напролёт), в продолжение (втечение) всей (целой) -чи – всю ніч, ці́лу (цілі́сіньку) ніч, про́тягом усіє́ї (ці́лої) но́чи, (зап.) через усю́ (ці́лу, цілі́сіньку) ніч; срв. Напролё́т 2 и Но́чь Но́ченски. [Не спав цілі́сіньку ніч (Київ). Через усю́ ніч пали́ли во́гнище (Ор. Левиц.)].
Продолжающийся всю (целую) ночь – цілоні́чний.
В продолжение (втечение) долгих -че́й – до́вгими ноча́ми. [До́вгими ноча́ми не спа́ла вона́ і ду́мала (Грінч.)].
За́ ночь – за ні́ч. [За ні́ч дої́демо (Брацл.)].
За но́чь до этого – ніч перед цим (тим).
Ночь за -чью – ніч по но́чі, ніч за ні́ччю. [Ніч за ні́ччю й до́вгі дні я нудьгува́в (Велз)].
К -чи – про́ти (реже навпро́ти) но́чи, (реже) під ні́ч. [Ви́їхали про́ти но́чи (Яворн.). Не розкажу́ про́ти но́чи, а то ще присни́ться (Шевч.). Ти куди́ йдеш під ніч? (Франко)].
Не к -чи будь помянут (помянута и т. п.) – не про́ти но́чи зга́дуючи. [Він був, не про́ти но́чи зга́дуючи, висо́кий, як товка́ч (Яворн.)].
Каждую ночь – що-но́чи, що-ні́ч, ко́жної но́чи, ко́жну ніч, ніч-у-ні́ч, ніч крізь ні́ч. [Що-но́чи йде на рі́чку до те́много га́ю (Л. Укр.). Дарма́ що-ні́ч дівчи́нонька його́ взгляда́є (Шевч.). Мені́ ко́жної но́чи сня́ться шляхи́, дерева́ (М. Ввч.). День-у-де́нь (изо дня в день), ніч-у-ні́ч не перестава́ла ма́ти пла́кати (Мирний)].
Каждые две, каждые три -чи – що дві но́чі, що три но́чі.
На́ ночь – на́ ніч. [Ви́кинь ки́цьку на́ ніч надві́р (Брацл.). Бе́зліч пташо́к, зліта́ючись згра́ями на́ ніч на око́лишні ске́лі… (Кінець Неволі)].
На́ ночь глядя – про́ти но́чи.
На следующую ночь – дру́гої но́чи, на дру́гу ніч.
По -ча́м – ноча́ми, вночі́.
Работать по -ча́м – працюва́ти ноча́ми (вночі́).
Ночь под что – ніч про́ти чо́го. [Ніч про́ти неді́лі (Кандід)].
Ночь под новый год – новорі́чна ніч, ніч про́ти ново́го ро́ку.
В ночь под – вночі́ про́ти, про́ти но́чи. [Про́ти но́чи Макові́я (Шевч.)].
В ночь под новый год – новорі́чної но́чи, вночі́ про́ти ново́го ро́ку.
Под покровом -чи – під покро́вом (під накриття́м, під кере́єю) но́чи, під вночі́шнім покро́вом.
При наступлении, с наступлением -чи, см. Наступле́ние 2.
Среди -чи – серед (реже посеред) ночи.
Той, этой, весенней и т. п. -чью, см. выше В ту, в эту, в весеннюю ночь.
Тёмной -чью – те́мної (ум. темне́нької) но́чи, (впотьмах) по́ночі. [На те́мній оде́жі світи́лися ру́ки, прозо́рі й моло́чні, як по́ночі порохно́ (Коцюб.)].
День и ночь (днём и -чью) – (і) день і ніч, (і) вдень і вночі́. [(Химе́ри чо́рні) дра́жнять нас і день і ніч (Л. Укр.)].
На дворе ночь – надво́рі ніч, (наступает ночь, темнеет) надво́рі поночі́є (сутені́є).
Нас застигла ночь – нас спости́гла (присти́гла, засти́гла, зу́спіла, захопи́ла, засту́кала) ніч; см. Застига́ть. [Аж засти́гла її́ ні́чка в доро́зі (Рудч.)].
Ночь коротать – ніч корота́ти.
-че́й недосыпать – ноче́й недосипа́ти (недосипля́ти).
Проводить, провести ночь – перебува́ти, перебу́ти ніч, (ночевать, переночевать) ночува́ти, переночува́ти (ніч); срв. Прово́дить 4. [Ніч на перебули́ ве́село (Київ). Аби́ день переднюва́ти, аби́ ніч переночува́ти (Франко)].
Хорошо ли вы провели ночь? – чи до́бре ви перебули́ ніч? чи здоро́ві ночува́ли? (Основа 1862).
Спокойной (покойной, доброй) -чи – на добра́ніч!, (реже) добра́ніч! до́брої но́чи! здоро́ві ночу́йте! [На добра́ніч, голу́бко коха́на! (Грінч.). Добра́ніч! у ви́рій ми, гу́си, простягли́ся (М. Хвильов.). Здоро́ві ночу́йте! (Франко)].
Желать, послать спокойной -чи – на добра́ніч каза́ти (віддава́ти, дава́ти), сказа́ти (відда́ти, да́ти). [Горді́й, хоч за́вше люби́в поговори́ти на́ ніч з учи́телем, став каза́ти на добра́ніч (Васильч.). Прихо́дить Ста́сик одда́ти на добра́ніч (Коцюб.)];
2) (
темень) те́мрява, те́мнява, пі́тьма́; (нрч.: темно) по́ночі. [Та й по́ночі! не вздриш нічо́го, хоч о́ко ви́коли (Кобеляч.)].
В лесу но́чь-но́чью – в лі́сі тьма тьме́нна (те́мно-прете́мно);
3) (
невежество) те́мрява, темно́та.
Жить в -чи́ – жи́ти (коснеть: животі́ти, скні́ти, ни́діти) в те́мряві (в темно́ті);
4) (
север) пі́вніч (-ночи), холо́дний край (р. кра́ю).
Ну, междом. и част.
1) (
для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти!
Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)]
.
Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.).
Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!
Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!
Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві).
Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися.
Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?
Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти!
Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця).
А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)].
А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!
Ну же – ну́-бо, ну-ж.
Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)].
Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що!
Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо;
2) (
в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)].
Ну, смотри же! – ну, диви́ся!
А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!;
3) (
в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!;
4) (
в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)].
Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.).
Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)].
Да ну?! – та невже́? та ну?
Ну уж обед! – ну (та) й обі́д.
Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)];
5) (
в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)].
Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте.
Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)].
Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2.
Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!
Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)];
6) (
в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)].
Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)].
Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)].
Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!
Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)].
Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)];
7) (
в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)].
Ну, а вы? – ну, а ви?
Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?
Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?;
8) (
в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)].
Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же;
9) (
в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)].
Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)];
10) (
окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)].
Нужда́ и Ну́жда
1) потре́ба, (
изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, (редко) по́тріб (-би), тре́ба; срв. На́добность. [Вже яка́ потре́ба, – ні до ко́го не йду, – вона́ заряту́є (Г. Барв.). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (Куліш)].
-да́ в чём – потре́ба чого́ или в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; срв. Потре́бность.
Иметь -ду́ в чём – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в чо́му, потребува́ти чого́; срв. Нужда́ться 1.
А тебе какая -да́ до этого дела? – а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви? а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фам.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?
-да́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го.
Ему -да́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, зап. інте́рес) до йо́го.
-да́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го. [Є в ме́не ді́ло до вас (Київ)] Какая мне -да́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе? [Яка́ мені́ нужда́ до те́бе? (Квітка)].
Мне до них -ды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже).
Не твоя -да́, не заботься – не твій кло́піт, не турбу́йся.
Что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!
Велика -да́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́.
Что за -да́ (Какая -да́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?
Нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ потре́би говори́ти про це.
Нет ну́жды́ (кому до чего) – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) (кому́ про (за) що), дарма́ (кому́), (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́. [Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Шевч.) Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). «Ба́йдуже!» – сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпр. Ч.). А мені́ про те й байдуже́чки (Кролевеч.). Хай світ зава́литься, – дарма́ мені́! (Грінч.). «Піду́, ті́льки неха́й об о́сени!» – «Дарма́, й підожде́мо» (Квітка)].
Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М. Рильськ.).
Ну́жды́ нет, что – дарма́ що. [Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий Приказка)].
Без видимой -ды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потре́би.
В случае -ды́, при -де́ – в потре́бі, під ну́жду; см. ещё На́добность (В случае -сти). [Що-ж, і го́рщик річ непога́на в потре́бі (Рада). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (Куліш)].
Крайняя (неотложная) -да́ в чём – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що.
Я имею крайнюю -ду́ в деньгах – мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба гро́шей, мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба (потрі́бно) ма́ти гро́ші.
Я имею крайнюю -ду́ видеть его, см. Кра́йний 3.
По -де́ от -ды́ – з потре́би, через потре́бу.
По крайней (неотложной) -де́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потре́бу.
Испытывать -ду́ в чём – зазнава́ти недоста́чі, (нужди́) в чо́му, (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим. [Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор. Левиц.). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.)].
Он не испытывает -ды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є.
-ды – потре́би (-тре́б), ну́жди (р. нужд), (редко) потреби́ни (-бин). [Уста́ми письме́нників наро́д гово́рить про своє́ життя́ і потре́би (Н. Громада). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Грінч.). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (Куліш)].
Повседневные, текущие -ды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фам.) потрі́бка.
На все -ды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́(р)чишся; і не тре́ба, і те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Приказка).
Отправлять свои -ды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потре́би.
Удовлетворение нужд – задово́л(ьн)ювання (заспоко́ювання), оконч. задово́л(ьн)ення (заспоко́єння) потре́б.
Большая, малая -да́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло. [Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (Звин.)];
2) (
недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку) и (чаще мн.) неста́тки (-ків), (реже) недоста́ток и (чаще мн.) недоста́тки, недоста́ча и недоста́чі (-та́ч), (нищета) зли́дні (-нів), убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.). [Нужда́ зако́н зміня́є (Приказка). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (Мирний). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (Сосюра). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (Свидн.). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Неста́тки ймуть (-да́ одолевает) (М. Вовч.). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (Коцюб.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Грінч.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л. Укр.)].
-да́ всему научит – ну́жда́ (біда́) всього́ на́вчи́ть, неста́тки (зли́дні) всього́ на́вча́ть, нужда́-му́ка – до́бра нау́ка (Приказка).
По -де́ – через ну́жду́ (неста́тки, зли́дні, убо́зство).
Жить в -де́, терпеть -ду́ – жи́ти в нужді́ (в не(до)ста́тках, в зли́днях, в убо́зтві, при зли́днях, при вбо́зтві, серед зли́днів, серед нужди́), жи́ти вбо́го (нужде́нно, злиде́нно, скру́тно), терпі́ти нужду́ (зли́дні), (бедствовать) (ду́же) бідува́ти, злиднюва́ти. [Вони́ живу́ть скру́тно (Звин.)].
Жить без -ды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го).
Денег наживёшь, без -ды проживёшь – гро́шей здобу́деш, життя́-вік перебу́деш (или біду́ перебу́деш).
Крайняя -да́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нно, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбо́зтво.
Быть, нах(о)диться в крайней -де́ – бу́ти в як-найбі́льшій (кра́йній) нужді́, терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, жи́ти у вели́ких зли́днях (недоста́тках, у вели́кому вбо́зтві), си́льно бідува́ти.
Испытывать, испытать -ду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідува́ти. [Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (Васильч.)].
Про -ду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не ва́жить.
Он близок к -де́ – йому́ недале́ко до зли́днів.
-да́ скачет, -да́ плачет, -да́ песенки поёт – зли́дні на́вча́ть співа́ти й скака́ти.
-да́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещади́ма.
-да́-птица – пу́гач (-ча).
-да́-хлеб – голо́дний хліб;
3) ну́жда́, (
затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре.
Быть, находиться в -де́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) ха́лепи. [Хіба́ ви ніко́ли не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ був у нужді́ і зголодні́в? (Морач.)].
Кто в море не бывал, тот -ды не знал – хто на мо́рі не бува́в, той ли́ха не зазна́в;
4) (
неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), прину́ка.
-до́ю
а) (
поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть;
б) (
принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом;
в) (
по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, нево́лею.
Обескура́живать, обескура́жить – бенте́жити, збенте́жувати, збенте́жити кого́ [Збенте́жила ця річ Лати́на (Котл.)], (некоторое время) побенте́жити.
Обескура́женный – збенте́жений; (в знач. прилаг.) як непи́шний (гал.).
Облу́па
1) облу́плене мі́сце, -на річ;
2) зди́рщик, шахра́й.
См. Обдира́ла, Плут, Обма́нщик.
Обма́нчивый – обма́нний, манли́вий, облу́дний, злу́дний, підрадли́вий, зво́дний, оми́льний, (льстивый) ле́сний. [Облу́дне ма́рево огорта́є всіх (Коцюб.). Підрадли́ва річ].
Обна́добиться, безл. – знадоби́тися кому́.
Эта вещь -билась ему – йому́ ця річ знадоби́лася.
Обстоя́тельство – обста́вина, (чаще во мн.) обста́вини (-вин), (реже) річ (р. ре́чи), околи́чність (-ности).
При каких -вах – за яки́х обста́вин.
При теперешних, при благоприятных -вах – за сьогоча́сних (за на́ших) обста́вин, за сприя́тливих обста́вин, при до́брій годи́ні, за до́брої наго́ди.
При плохих -вах – за лихи́х обста́вин, при лихі́й годи́ні. [При до́брій годи́ні і чужі́ побрати́ми, при лихі́й годи́ні нема́ і роди́ни].
Лучшие, более благоприятные -ва – кра́щі обста́вини, кра́ща до́ля.
Он в стеснённых -вах – йому́ ті́сно (до скру́ту) прийшло́ся.
Поправить свои -ва – свою́ до́лю полі́пшити, підмогти́ся. [Підмогла́ся грі́шми (Криж.)].
Взвесить -ва – обміркува́ти, зва́жити обста́вини, обчи́слитися.
-ва места и времени – обста́вини мі́сця й ча́су.
Смотря по -вам – як до обста́вин, зважа́ючи на обста́вини.
По личным, домашним -вам – через особи́сті, через ха́тні обста́вини.
По независящим -вам – через незале́жні обста́вини.
-ва, увеличивающие (уменьшающие, смягчающие) вину – обста́вини, що збі́льшують (зме́ншують) прови́ну.
Общепри́нятый – загальновжи́ваний, світови́й.
-тое мнение – зага́льна ду́мка.
Общепри́нято – звича́йно.
Это здесь общепри́нято – це тут звича́йне, це тут світова́ річ, так тут заве́дено (веде́ться).
Обы́чный
1)
см. Обыкнове́нный;
2) звичає́вий.

-ное право – звичає́ве пра́во.
-ная вещь – звича́йна річ.
Самая -ная вещь – звичайні́сінька річ.
Быть -ным делом – за зви́чай бу́ти. Обы́чно, см. Обыкнове́нно.
Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на].
Одно́ из двух – одно́ з двох.
Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́.
Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)].
Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки).
Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́.
Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять).
При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це…
Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить…
Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке.
В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося.
Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це…
В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці.
Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́).
Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння.
Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька].
Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю.
Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́.
Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю.
Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)].
Все до одного́ – всі до о́дного.
Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч.
Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м).
Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)].
Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю.
Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці.
Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним.
Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного.
Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних).
Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт.
Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну.
Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́).
Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше).
То одно́, то другое – то те́, то те́.
Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший.
Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний.
Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють.
Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)].
Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть.
Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше.
Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити.
Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють].
В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно.
Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку.
Это одно́ и то же – це те са́ме.
Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти.
Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти).
В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды.
Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є].
За одно́, см. Заодно́.
Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися).
Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)].
У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло.
Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)].
Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну.
Одушевля́ть, одушеви́ть – оживля́ти, оживи́ти, опоживля́ти, опоживи́ти, одушевля́ти, одушеви́ти кого́, додава́ти, дода́ти ду́ху (си́ли) кому́, надиха́ти, над(и)хну́ти кого́, що чим, підно́сити, підне́сти кого́. [Надихну́в гні́вом спі́ви, а ма́рмур життя́м].
Одушевлё́нный – живи́й, живо́тній; підне́сений.
-ный предмет – жива́ річ.
-ный разговор – жива́, жва́ва, підне́сена розмо́ва.
Опира́ться, опере́ться – спира́тися, спе́ртися (зіпру́ся) (о мног. поспира́тися) на що, в що, обпира́тися, об(і)пе́ртися на що, підпира́тися, підпе́ртися на що, чим, зляга́ти, злягти́ на що, (описат.) стоя́ти на чо́му. [Вона́ злягла́ на лі́коть. Річ Посполи́та По́льська стоя́ла на самі́й ті́льки шля́хті].
-ться чем обо что – с[об]пе́ртися чим на що или підпе́рти що чим. [Підпе́р сті́ну́ плече́м та й ду́має (Свидн.)].
Обопри́сь спиною о стенку – зіпри́сь спи́ною в сті́ну.
Опира́ясь – о́пірці.
Ходить -а́ясь – о́пірці ходи́ти.
Осо́бый
1) осо́бий, осо́[і́]бний, окре́[о́]мий, окро́[е́]мний, окрі́мний, окро́мішний, опрі́чний.

-бая комната – окре́ма (осі́бна) кімна́та.
-бое мнение – осі́бна (опрі́чна) ду́мка.
Это -бая (осо́бь) статья – це річ и́нша;
2) особли́вий,
См. Осо́бенный 1.
Осо́бь. Это осо́бь статья – це и́нша річ.
Осуществи́мый – здійсне́нний.
-мо ли это? – чи здійсне́нна це річ? чи не до зді́йснення?
Отковы́ривать, отковыря́ть и отковырну́ть
1) відколу́пувати, відколу́плювати, відколупа́ти, відколупну́ти, відлу́плювати, відлупи́ти що від чо́го, (
о мног.) повідколу́пувати, повідколу́плювати, повідлу́плювати; (немного) уколу́пувати, уколу́пати, уколупну́ти, улупи́ти, (реже) укорпну́ти чого́ (напр., си́ра, ма́сла, ме́ду, ка́меня); (сверху, скраю: надковыривать) надколу́пувати, надколу́плювати, надколупну́ти, надколупа́ти що;
2)
-ря́ть что (найти поиском) – ви́колупати.
Где ты эту вещь -ря́л? – де ти цю річ (шту́ку) ви́колупав?
Отковы́рнутый – відколу́паний, -лу́плений, відлу́паний, -плений; уколу́паний, уколу́пнутий, улу́паний.
-ся – відколу́пуватися, відколу́плюватися, відколупа́тися, відлу́плюватися, відлупи́тися від чо́го.
Отли́чный
1) (
разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го.
Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду);
2) (
превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́].
-ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка.
-ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на.
-ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та.
-нейшим образом – любі́сінько.
Отнима́ть, отня́ть – відніма́ти, відійма́ти, відня́ти, відбира́ти, відібра́ти, заграбува́ти, ви́дерти. [Таки́й, що і в ста́рця відні́ме (відбере́, ви́дере). Заграбува́в таки́ во́лика, що покі́йний ба́тько мені́ подарува́в].
-ма́ть, -ня́ть жизнь у кого, надежду – позбавля́ти, збавля́ти, зба́вити, позба́вити кого́ життя́, наді́ї.
-мать ребёнка от груди – відлуча́ти, відлучи́ти дити́ну.
-ма́ть руку, ногу – відрі́зувати, відрі́зати ру́ку, но́гу.
-ло язык у кого – відібра́ло (замкну́ло) мо́ву (річ, язи́к) кому́, заці́пило мо́ву, умкну́ло мо́ву.
-ло ногу, руку у кого – відібра́ло но́гу, ру́ку кому́.
Отнима́ться, отня́ться – відні[ій]ма́тися, відня́тися, відбира́тися, відібра́тися, бу́ти ві́днятим, віді́браним.
-ма́ются руки, ноги у кого – відбира́є ру́ки, но́ги кому́.
-ня́лся язык у кого – відібра́ло (замкну́ло) мо́ву (річ, язи́к) кому́.
Относи́ться, отнести́сь
1) відно́ситися, відне́стися;
2)
матем. – стосува́тися, бу́ти супроти́. [Два стосу́ється до чотирьо́х, як три до шістьо́х; или два супроти́ чотирьо́х те са́ме, що три супроти́ шістьо́х];
3)
см. Обраща́ться к кому;
4)
-ся куда (подлежать чьему ведению, компетенции) – стосува́тися до ко́го, до чо́го, нале́жатися до ко́го, до чо́го. [Такі́ пита́ння стосу́ються до археоло́гії. Ця спра́ва нале́житься до вас].
Это ко мне не -сится – це до ме́не не стосу́ється (не нале́житься).
Не к тебе -сится – не до те́бе річ, (шутл.) не твоє́ ме́леться, не до те́бе п’ють.
Относя́щийся к чему – нале́жний до чо́го.
Неотнося́щийся к делу – сторо́нній. [Тре́ба спини́тись тут ще на одні́й ні́би сторо́нній дета́лі (Єфр.)].
Село -сится к такой-то волости – село́ тя́гне, нале́жить до тако́ї во́лости. [Село́ Токарі́ тя́гне до Бешки́нської во́лости];
5)
к кому, чему – ста́витися, поста́витися до ко́го, до чо́го; прийма́ти, прийня́ти що; (редко) по́стать узя́ти до чо́го. [До ме́не ста́вляться як до рі́дного. Як поста́вилася до тіє́ї зві́стки? По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (О. Пчілка)].
-ся к чему с уважением – шанува́ти, пошанува́ти кого́, ста́витися, поста́витися з поша́ною (з пова́гою) до ко́го.
-ся пренебрежительно, отрицательно – не́хтувати кого́, що, помі́тувати ким, чим.
-ся легкомысленно – легкова́жити, злегкова́жити що. [Спра́ви ціє́ї не злегкова́жено].
-ся хладнокровно, спокойно – ста́витися спокі́йно до чо́го, холо́дним о́ком диви́тися, погляда́ти на що. [Холодні́шим о́ком погляда́є чита́чка на «Тара́сову ніч» (Грінч.)].
-ся несправедливо к кому – кри́вдити кого́; (свысока) згори́ позира́ти; (враждебно) ворогува́ти на ко́го, проти ко́го, става́ти во́рожо проти ко́го, чо́го, о́ко на ко́го ма́ти, проти ко́го зуб ма́ти. [Во́рожо стаю́ть проти прав украї́нської мо́ви (О. Пчілка)].
-ся с любовью, заботливо – жа́лувати кого́. [Ба́тько жа́лував нас обо́х рі́вно: і бра́та, і мене́ (М. Вовч.)]; (добродушно) до́бре се́рце ма́ти до ко́го; (с отчуждённостью) чужи́м о́ком позира́ти на ко́го.
К вам -сятся, как к людям – вас за люде́й ма́ють.
-ся каким-л. образом к делу – бра́ти спра́ву як. [А́втор бере́ спра́ву зана́дто серйо́зно (Єфр.)].
Очеви́дно – (в)очеви́дьки, (в)очеви́дячки, очеви́дно, живови́дячки, нао́чно, види́мо, види́ма річ, я́вно, ви́явно, ви́дно.
Совершенно -но – цілко́м очеви́дьки, явні́сінько. Срв. Воо́чию.
О́чень – ду́же, ве́льми, си́льне[о], тя́жко, при́кро, крі́пко, притьма́, притьмо́м, бага́то, бага́цько, ве́лико, здо́рово. [Гуде́ ві́тер ве́льми в по́лі (Забіла). Той чолові́к був си́льне бага́тий. Голова́ мене́ (у меня) тя́жко боли́ть. Тя́жко яр глибо́кий. При́кро поси́вів дід. Зраді́в крі́пко. Мак притьма́ черво́ний. Вона́ бага́то скида́ється на йо́го. Прислужи́вся свойо́му кра́єві він ве́лико. Здо́рово ви всього́ зна́єте].
О́чень и о́чень – до́бре та й до́бре, ге́ть-то. [Це їм до́бре та й до́бре знайо́ма річ. Я йому́ таки́ й геть-то вподо́бався].
Не о́чень – не ду́же, не ве́льми, не на́дто, не тя́жко, не бага́то, не ве́лико, не ге́ть, не гу́рт, не з-та́к, не притьма́, не ко́нче, не коне́чне, не що. [Смі́йся, лю́тий вра́же, та не ду́же (Шевч.). Не на́дто він розу́мний. Додо́му йому́ не тя́жко дале́ко. З то́го ча́су не ге́ть я турбу́юся. Зна́ю францу́зької мо́ви не гу́рт. Не з-та́к їх бага́то. Не ко́нче їх мені́ тре́ба. Він не що й стари́й].
Не о́чень-то – не ду́же-то, не гу́рт-то, не ге́ть-то, не з-та́к-то. [У нас такі́ ви́роби не гу́рт-то ча́сті. Вона́ не з-та́к-то погане́нька].
Перебива́ть, переби́ть
1) (
перешибить) перебива́ти, переби́ти, перетина́ти, перетну́ти, (о мног.) поперебива́ти, поперетина́ти. [Я ва́шому соба́ці но́ги поперебива́ю. Соки́ри пу́гою не перетне́ш];
2) (
избить) вибива́ти, ви́бити, повибива́ти, повбива́ти, поби́ти, позабива́ти, переби́ти кого́. [Бага́то наро́ду повибива́ли (повбива́ли, поби́ли) під ту війну́].
-би́ть всех без исключения – ви́бити усі́х до ноги́, поби́ти, повбива́ти, позабива́ти геть (чи́сто) усі́х. [Усі́х чи́сто люде́й у мі́сті ви́бито і мі́сто спа́лено (Грінч.)];
3) поби́ти, потовкти́, потрощи́ти (все), переби́ти, перетовкти́, перетрощи́ти. [Перетовкти́ уве́сь по́суд];
4) (
волос, пух и т. п.) перебива́ти, переби́ти, поперебива́ти, перетру́шувати, перетруси́ти, поперетру́шувати, пересипа́ти, переси́пати, попересипа́ти. [Уже́ на́ші жінки́ і подушки́ поперебива́ли];
5) (
мешать что-л. делать) перебива́ти, переби́ти кому́ що, перебаранча́ти, перешкоджа́ти, заваджа́ти кому́ що роби́ти, става́ти, ста́ти на перешко́ді (на зава́ді) кому́.
-би́ть у кого что (место, должность) – перехопи́ти у ко́го що (слу́жбу, поса́ду).
-би́ть у кого-л. жениха, невесту – перелюби́ти чийо́го молодо́го, молоду́. [Вона́ мого́ хло́пця перелюби́ла];
6) (
прерывать) перебива́ти, переби́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перехопля́ти, перехопи́ти кого́. [Не перепиня́й мене́, а то й каза́ти не бу́ду].
-би́ть, -ва́ть чью-л. речь – переби́ти, перебива́ти кому́ мо́ву, впада́ти кому́ в річ.
-би́ть сон – перелама́ти сон.
Переби́тый – переби́тий, перетя́тий; поби́тий и т. д.
Переводи́ть, перевести́
1) перево́дити, переве́сти́, (
о мног.) поперево́дити кого́ куди́.
-сти́ арестанта из одной тюрьмы в другую – переве́сти́ арешта́нта з одно́ї в’язни́ці до дру́гої.
-сти́ глаза, взор на кого, на что – переве́сти́ о́чі, по́гляд на ко́го, на що.
-ди́ть глаза (с места на место) – перево́дити о́чі, пово́дити очи́ма по чо́му.
-сти́ разговор на что, на другую тему, предмет – зверну́ти розмо́ву (річ) на що, на и́ншу те́му (на и́нший бік), зве́сти́ мо́ву на що, зійти́ на що, заки́нути на и́нше, (шутл.) заговори́ти з и́ншої бо́чки. [Неха́й, се́стро, опісля́! – ска́же було́ Кость, та й заки́не на дру́ге на що-не́будь (Квітка)].
-ди́ть, -сти́ дух – зво́дити, зве́сти́ дух, відво́дити, відве́сти́ дух, перево́дити, переве́сти́ дух, відса́пувати(ся), відса́патися, відсапну́ти, віддиха́тися и -ди́хуватися, відди́хатися, віддихну́тися, відідхну́ти, відхлину́ти. [Да́йте мені́ дух зве́сти́ (відсапну́ти). Молоди́ця не переведе́ ду́ху, верещи́ть (М. Вовч.) Лаго́вський ва́жко одса́пував з того́ прудко́го ході́ння (Крим.). Візни́к ва́жко оддихну́вся й поскрі́б під ша́пкою (Васильч.)].
Не могу (не может) дух -сти́ – не зди́шуся, не зди́шеться, не відведу́ (не відведе́) ду́ху. [Аж не зди́шеться, мов ті́льки що вло́влений горо́бчик (Куліш)];
2) (
в высший класс) промува́ти, попромува́ти. [Що в йо́му кипі́ло, за́раз ви́явилось, як ті́льки попромува́ли його́ в четве́ртий клас (Свид.)];
3) перепи́сувати, переписа́ти, поперепи́сувати що на ко́го, зво́дити, зве́сти́ що на що. [Семилі́тню поволо́вщину звів на годову́ (Куліш)].

-сти́ имение на имя своей жены – переписа́ти має́ток на свою́ жі́нку.
-ди́ть что-л. на деньги – оберта́ти (оберну́ти) що на гро́ші.
-ди́ть рубли на франки – оберта́ти, зво́дити карбо́ванці на фра́нки.
-ди́ть на камень, литогр. – перебива́ти на ка́мінь.
-ди́ть на бумагу – перебива́ти, перево́дити на папі́р;
4) перека́зувати, переказа́ти, пересила́ти, пересла́ти що.

Я -вё́л ему по почте сто рублей – я переказа́в (пересла́в) йому́ по́штою сто карбо́ванців;
5) (
с одного языка на другой) переклада́ти и -кла́дувати, сов. перекла́сти и переложи́ти, (о мног.) попереклада́ти и -кла́дувати (з одніє́ї мо́ви на дру́гу); (пояснить) перетовма́чувати, перетовма́чити, поперетовма́чувати що. [На на́шу мо́ву Ілія́ду перекла́в Руда́нський. Промо́в по-на́шому, а я приста́влю таку́ раби́ню, що по-ри́мськи вмі́є, вона́ твої́ слова́ перетовма́чить (Л. Укр.)].
-сти́ слово в слово – перекла́сти сло́во за сло́вом.
-води́ть что-л. стихами – переклада́ти (перекла́сти) ві́ршем (вірша́ми), перевіршо́вувати (перевіршува́ти, поперевіршо́вувати), переспі́вувати (переспіва́ти, попереспі́вувати) що;
6) (
истреблять) зво́дити, зве́сти́, перево́дити, переве́сти́, виво́дити, ви́вести, вигу́блювати, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити, (неоднократ.) позво́дити, поперево́дити, повиво́дити, повигу́блювати, повибавля́ти. [Позво́дити, повиво́дити и т. д. мише́й, вся́ку по́гань];
7) (
тратить понапрасну) перево́дити, переве́сти́, марнува́ти, змарнува́ти, (о мног.) поперево́дити, помарнува́ти.
-сти́ время, деньги – переве́сти, змарнува́ти час, гро́ші.
Переведё́нный – переве́дений; перепи́саний; перека́заний, пере́сланий; перекла́дений и т. д.