Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 4 статті
Запропонувати свій переклад для «своїти»
Шукати «своїти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Присво́[а́]ивать и Присвоя́ть, присво́ить
1)
себе что – присво́ювати и присвоя́ти, сво́їти, присво́їти, привла́щувати и привлаща́ти, привласти́ти, собі́чити собі́ що.
-во́ить чужое имущество, имение и т. п. – привласти́ти, присво́їти чуже́ майно́ (добро́), чужу́ має́тність і т. ин. [Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись, бра́тні ділени́ці собі́ привла́щувати (Куліш). Ви десяти́н два́дцять моє́ї землі́ привласти́ли (Кониськ.). Той ґрунт був на двох, а тепе́р він його́ сво́їть (Харк.). Не чуже́ бо добро́ він собі́ присво́їв, а свої́м вла́сним да́ром нас чару́є (Куліш). Все собі́чить: і то моє́, і це не ва́ше (Свидн.)].
-во́ить себе власть, право – присво́їти собі́ вла́ду, узя́ти собі́ пра́во; (захватить) зага́рбати собі́ вла́ду, пра́во.
-во́ить титул, непринадлежащее имя – присво́їти ти́тул, присво́їти (прибра́ти) ненале́жне йме́ння.
-во́ить чужую мысль – присво́їти чужу́ ду́мку;
2)
кому, чему что – надава́ти, нада́ти кому́ що и чого́, визнава́ти, ви́знати за ким, за чим що, признава́ти, призна́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́, чому́ що; срв. Припи́сывать.
Закон -во́ил большие преимущества этой должности – зако́н нада́в вели́кі привиле́ї цьому́ уря́дові;
3) (
кого к чему) призвича́ювати, призвича́їти, узвича́ювати, узвича́їти, призви́чувати, призви́чити кого́ до чо́го;
4) (
о животных), см. Прируча́ть.
Присво́енный
1) присво́єний, привла́щений
2) на́даний кому́, ви́знаний за ким, при́знаний кому́.

Привилегии -ные некоторым должностям – привиле́ї на́дані де́яким уря́дам;
3) при[у]звича́єний, призви́чений до чо́го;
4)
см. Приручё́нный.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Своїтиприсваивать;
своїтисяпородниться с кем.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Свої́ти, свою́, -ї́ш, гл. Присваивать. Платочок був наш, обох, а вона тепер його своїть. Сумск. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Присва́ивать, присвоя́ть, присвои́ть = 1. сво́їти, присво́ювати, присвоя́ти, привлаща́ти (С. Жел.), присво́їти (С. Жел.), привласти́ти, увласни́ти (С. Ш.). — Гербов шляхетських сам привлащати не маєть. Ст. Л. — Архимандричоє імя собі привлащаєть. Л. В. — Гетьман маєтностей і добр військових не маєть самовласно собі привлащати. Орлик. С. З. — Той грунт був на двох, а тепер він його сво́їть. Хар. Сп. 2. д. Предоставля́ть.