Знайдено 12 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Зас’ёмка –
1) (действие) здіймання, фотографування, оконч. зняття (-ття), зфотографування; 2) (качество действия) фотографовання и фотографування; 3) (снимок) зняток; (-тку), знімок (-мку), світлина, фотографія. |
Недодерживать, недодержать – недодержувати, недодержати, недотримувати, недотримати що, чого. • Недодержанный – недодержаний, недотриманий. • -ный снимок, фотогр. – недодержаний знімок (зняток), -на світлина. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
СНИМОК (фото) галиц. світлина, знимка. |
ФОТО, ФОТОГРАФИЯ галиц. світлина. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 
Фотография – фотографія; • ф., снимок – ф., світлина; • ф. мгновенная – ф., с. миттьова; • ф. стереоскопическая – ф.-стереоскопічна; • ф. трехцветная – ф., с. трикольорова. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
снимок знімок,-мка; світлина,-ни (фото) с. макрофотографический знімок макрофотографічний с. микрофотографический знімок мікрофотографічний с. моментальный знімок моментальний с. рентгеновский знімок рентґенівський с. стереоскопический знімок стереоскопічний (знімок об’ємного зображення) с. стробоскопический знімок стробоскопічний (знімок у безперервному русі (під час демонстрування кінофільму)) с. фотографический знімок фотографічний, світлина,-ни |
фото фото, світлина,-ни, фотографія,-фії |
фотография фотографія,-фії, світлина,-ни, знімка,-ки (спосіб зображання об’єктів на спеціяльних світлочутливих матеріялах) |
фотоснимок світлина,-ни, фотографія,-фії |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Снимок (фотографический) – світлина. |
Фотография –
1) (заведение) – фотографія, світлярня; 2) (фотографическое изображение) – світлина; снимать -фию – фотографувати, світлити. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 
імітаторка, імітаторок; ч. імітатор та, хто наслідує, відтворює, імітує когось або щось. [<…> оту фразу «я люблю холодний душ» потрібно було виголосити ще з порога сауни, причому дуже енергійно, щоб усі інші жінки, котрі полюбляють холодний душ, відразу виявилися жалюгідними імітаторками. (Мілан Кундера «Безсмертя», пер. Леонід Кононович, 2020). Світлина все більше розходиться з малярством, хоч колись була його найсумліннішою ученицею, радше імітаторкою. (Галина Пагутяк «Урізька готика», 2005).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 317. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 19. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)