Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Шукати «секрет*» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Неймові́рно, нар. Недовѣрчиво, съ недовѣріемъ. Секретарь неймовірно глянув на Чіпку. Мир. ХРВ. 190.
Писа́рство, -ва, с. Должность писаря, канцеляриста, секретаря. Мир. Пов. II. 44. Сам (Хмельницький) у Суботові сидів, а туди їздив на писарство. ЗОЮР. І. 167.
Пи́сарь, -ря, м.
1) Писарь; канцеляристъ; секретарь.
Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.
2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. КС. 1887. VI. 466. Ум.
Писаре́ць, писарьо́к. Грин. І. 89, писа́рчик. Левиц. І. 300. Чуб. III. 454.
Поворожи́ти, -жу́, -жиш, гл. Погадать. Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити. Шевч. 14. Переносно: поговорить съ кѣмъ въ секретѣ съ цѣлью устроить что-либо, оказать кому протекцію и пр., устроить, уладить что-либо негласными способами. Попереду він кинувсь до лисиці, щоб тая нищечком у львиці поворожила про його. Гліб.
Похоро́нка, -ки, ж. Скрытное, секретное мѣсто. Я всі її похоронки знаю. Богодух. у.
Секре́т, -ту и -та, м.
1) Секретъ.
Десь мій милий, чорнобривий з иншою секрети має. Мет. 33.
2) Рыба Lucioperea volgensis. Браун. 22.
Секрета́рь, -ря́, м. Секретарь. Пани мої секретарі учинили волю. Грин. III. 352.
Тає́мний, -а, -е. Тайный, секретный. Той діла їх розуміє і таємні мислі. К. Псал. 75.
Таємни́ця, -ці, ж.
1) Секретное мѣсто.
2) Тайна.
Маю я їдну таємницю, але ніхто її від мене не возьме. Шейк.
Тає́мність, -ности, ж. Тайна, секреть. Чуб. І. 295.
Тайни́к, -ка́, м.
1) Тайникъ, секретное мѣсто. Шейк.
2) Тяйный проходъ. Шейк.
Се мабуть тайник — печера, що йде під землею. К. МБ. XI. 147. Ум. Тайничо́к.
Упо́тай, нар. Тайно, секретно.
Ши́ло, -ла, с.
1) Шило.
Ши́ло в мішку́ не втаї́ться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. Його й ши́ло го́лить. Такой счастливый. Ном. № 1646. Не вмі́є й ши́ла загостри́ти. Ни къ чему не способенъ.
2) Заостренная палка, на которую натыкаютъ кусокъ рога для распариванія его. Вас. 163.
3)
Ши́ла би́ти. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31.
4)
Ши́лом їхати. Ѣхать, запрягши лошадей гуськомъ. Вх. Зн. 82. Ум. Ши́льце. Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву. Чуб. II. 106.