Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «слабо»
Шукати «слабо» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Горе́ть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися. [Без пі́дпа́лу й дро́ва не горя́ть. От як зо́лото гори́ть! Ра́на гори́ть. До горі́лки душа́ гори́ть].
В печи гори́т – у печі́ (гру́бі) гори́ть(ся), па́литься. А специальнее
1)
-е́ть (без пламени) – же́вріти, же́врітися [Бе́зліччю жари́н же́вріла велете́нська пожари́на (Васильч.)];
2) (
светиться) – світи́ти, світи́тися. [І до́сі ще в їх сві́титься, все не ляга́ють].
Слабо -е́ть (мерцать) – бли́мати;
3) (
пылать) пала́ти, палені́ти [Аж палені́є з со́рому], п(о)ломені́ти, палахкоті́ти, паші́ти. [Щока́ йому́ паші́ла (Крим.)].
Гори́т во рту – пече́ в ро́ті.
Горе́ть со стыда – палені́ти від со́рому, (шутл.) пекти́ ра́ків.
Дело так и гори́т у кого – ру́ки жа́ром так і горя́ть у ко́го.
Дело гори́т (крайне спешно) – пи́льно кому́, пи́льно припада́є кому́, пи́льне ді́ло.
Горя́щий – горя́щий [Перед хресто́м лампа́дочка горя́ща (М. Вовч.)], спалені́лий [Спалені́лий со́ромом її́ вид (= лицо)], розгорі́лий, (диал.) розго́рений. [Вки́нув у розго́рені дро́ва].
Каса́ться, косну́ться
1) (
кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)].
Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́.
Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла.
Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло).
Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць.
Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́.
Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й.
-ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха.
Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки).
Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с;
2) (
кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)].
Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться.
-ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́;
3) (
распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)].
Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н.
Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу.
Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю).
Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат.
Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла);
4) (
иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)].
Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що…
Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється.
Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься.
Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу).
Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)].
Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)].
Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)].
Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)].
Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться!
Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то…
А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би;
5) (
только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)].
Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить.
А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?;
6) (
чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що.
Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це.
-ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що.
Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́.
Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)].
Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.
Ненадё́жный – ненаді́йний, непе́вний, неві́рний; (неосновательный) неґрунто́вний, (непрочный) нетрива́лий, нетривки́й, неміцни́й, неста́лий, (исшатавшийся) розхи́таний, хитки́й, (слабо держащийся) хибки́й, слабки́й, (в упадке) занепа́лий; (несолидный: о человеке) нестате́[о́]чний, неста́лий. [Тепе́р ні́чки да темне́нькії, дорі́женьки да непе́внії (Метл.). Ще й козаки́ реєстро́ві не всі перебра́лися через ті неві́рні гре́блі (Куліш). Не ході́ть ціє́ю кла́дкою, вона́ слабка́ (Звин.). Сті́ну цю ва́рто підпе́рти, бо й завали́тися мо́же: хибка́ (Звин.). Одна́ сте́ля ці́ла, а дру́га занепа́ла, – доведе́ться підва́жити або розібра́ти (Звин.)].
Его слово -но – його́ (у йо́го) сло́во хитке́ (непе́вне, неста́ле).
Его речи -ны – його́ мо́ва непе́вна.
Это человек -ный – це люди́на непе́вна (ненаді́йна, нестате́[о́]чна). [Ні́би ненаді́йний чолові́к із йо́го (Корол.)].
-ный больной – ненаді́йний (малонаді́йний, сильнее: ма́бу́ть безнаді́йний) х(в)о́рий (слаби́й).
-ный долг – ненаді́йний (непе́вний) борг (довг).
Пло́хо – пога́но, зле, ке́псько, зле́цько, недо́бре, нега́рно, негара́зд, (отвратительно) ги́дко, паску́дно.
-хо живётся – пога́но (зле, ке́псько, зле́цько) живе́ться.
-хо видеть – пога́но (зле) ба́чити, недобача́ти. [Старі́ о́чі недобача́ють].
Он -хо поёт – він пога́но (зле, недо́бре, нега́рно) співа́є.
Делать что-л. -хо – роби́ти, що аби́-як, ледая́к, негара́зд, не до ладу́, не до ді́ла, не до пуття́.
-хо дело идёт – ро́биться, як мо́кре гори́ть.
-хо не клади, вора в грех не вводи – худи́й спрят і до́брого споку́сить.
-хо вести себя – нега́рно пово́дитися, пу́сто йти; не шанува́тися. [Не шанува́вся в слу́жбі, то й прогна́ли].
Чувствовать себя -хо – почува́тися зле, почува́ти себе́ ке́псько (недо́бре, пога́но).
Рожь родила -хо – жи́то вроди́ло пло́хо (сла́бо).
Произво́льно
1) самові́льно, самохі́ть, самохі́тно;
2) ві́льно;
3) дові́льно;
4) сваві́льно, самові́льно, самочи́нно;
срв. Произво́льный. [Ряд дія́логів, сполу́чених до ку́пи до́сить сла́бо й дові́льно (Л. Укр.). Він пово́диться собі́ дові́льно, – як замане́ться йому́ (Берд. п.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гореть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися, вогні́ти; (без пламени) же́вріти, же́врітися; (светиться) світи́ти, світи́тися, ся́яти; (пылать) пала́ти, палені́ти, пломені́ти (поломені́ти), палахкоті́ти, паші́ти, жахті́ти:
в комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться;
в печи горит – у печі (грубі) горить (гориться), палиться;
гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого, палати (горіти) любов’ю до чого;
гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати, з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі); горіти на роботі;
гореть негодованием – кипіти від обурення;
гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю, гнівом дихати;
гореть нетерпением в ожидании чего – [аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що), украй нетерпляче чекати чого, умирати (аж труситися) з нетерплячки;
гореть от (со) стыда – червоніти (червонітися) (горіти) з (від) сорому, (з стиду, іноді стидом), паленіти (пашіти) з (від) сорому, (жарт.) пекти раки;
гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти;
горит во рту – пече у роті;
горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого;
горит синим пламенем – горить синім полум’ям;
дело горит (крайне спешно) – пильно кому, пильно припадає кому; пильне діло у кого;
дело так и горит у кого – руки жаром так і горять у кого;
душа горит – душа горить;
как жар гореть – жаріти;
когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться (Пр.); не тоді до млина, як вітру нема (Пр.); п’ятниця удруге не трапиться (Пр.); гуляй, дитино, поки твоя година (Пр.);
на воре шапка горит – на злодієві [і] шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Пр.);
на нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить;
слабо гореть (мерцать) – блимати;
щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють), обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє).
[Щока йому пашіла (А.Кримський). Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (С.Васильченко). Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить. Аж паленіє з сорому (АС). Що згоріло — те не зігніє (Пр.). Ми з тобою родичі: мій дід горів, а твій пузо грів (Пр.). Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено висвічує запінена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії, з кіллям… (С.Васильченко). Матрос, що робив трус, на слова товаришів «ми члени Центральної Ради» з ненавистю промовив: «а вас то нам и надо. Все эта Центральна Рада!…» І від цих слів, а головне — від виразу його обличча стало зрозумілим, що станеться щось непоправиме і безглузде… Така тупа ненависть світилась в його очах, так міцно одразу стисла його рука револьвер — що було ясно, для нього «Центральна Рада» — це не «політика», це не ідейно-ворожа сила, а ворог, реальний первісний ворог первісної людини, котрого треба різати, колоти, стріляти, з котрим іншої боротьби не може бути… (Василь Еллан).Усе, що так горіло, пригасає, А все що підкидаю, не горить (Л.Талалай). Мело, мело по всій землі, В усі усюди. Вогніла свічка на столі Господнім чудом… (Володимир Бич, перекл. Б.Пастернака). Дукині, як той казав, душа горіла швидше б того листа прочитати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий князь виліз нишком через вікно й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Ланарк аж спашів од утіхи (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Чи варто горіти на роботі, коли нічого не світить? (Міхаїл Мамчіч)].
Обговорення статті
Резолюция – (лат.) резолюція, (решение) рішення, ухвала, (постановление) постанова; (ещё) розпорядження, висновок:
принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію;
резолюция по докладу – резолюція на доповідь.
[Одержавши таку резолюцію. Синиця зараз заспокоїлася, а за кілька неділь уже справді мала нове гніздо і нові яйця, сим разом не на морськім березі, але в терні на могилі (І.Франко). Оглянувши свої документи, він теж лишився вдоволений. Все було в порядку. Купкою папірців лежало все його життя за останні п’ять років — повстанство за гетьмана, боротьба з білими бандами, культурна й професійна робота. Він навіть охоче прочитав дещо. Чого тільки не було! Був полон і втеча з-під розстрілу. Були мітинги, агітація, резолюції, боротьба з темрявою і самогоном. І як гарно бачити все це в штампах, печатках, рівних рядках друкарської машинки й незграбних кривульках півнеписьменних рук! (В.Підмогильний). — Панове, хто проти резолюції пана Мертенса, прошу підняти руку. — Нерішуче й слабо, рішуче й злісно підносяться ріденькі пеньки над головами (В.Винниченко). Коли ж сідає полуднати — макітру вареників за раз умне, та ще спитає: “Марфуню, чого ж так мало?!” Зате як покладе “резолюцію” в бур’янах — собака не перескочить!.. (П.Щегельський). — Здається мені, що сей позов дається рішити без тяганини й без параграфів, по розуму судящого; моя резолюція така: кравець позбавляється плати за пошиття, а замовник — сукна, ковпаки ж дати в тюрму на рештантів, і ділові квит (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Хлипко – (непрочно) хистко, хитко, (слабо) кволо, хирляво, хиряво.
[Тим-то й полюбив його Черевань і сестру в його засватав. От же й тепер він, бачся, той же, да ні: усе в його стало якось хистко, і слово його хоть і бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво козацьке слово. Простий був чоловічина Черевань, а й йому стало розумно, що тут щось да не так (П.Куліш)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СЛА́БО фраз. ле́две [сла́бо греть ле́две грі́ти];
СЛАБО- фраз. мало- [слабора́звитый малорозви́нутий], тихо- [слабозатуха́ющий тихога́сний];
ПРОЯВЛЯ́ТЬСЯ ще розкрива́тися, об’явля́тися, образ. дава́тися взнаки́, дава́тися зна́ти [э́то проявля́ется це дає́ться зна́ти], виступа́ти наве́рх знахо́дитися /свій/ ви́яв, вихо́дити на по́ве́рхню, (про плями) виступа́ти;
проявля́ется что образ. проріза́ються зу́бки чого;
проявля́ющий що /мн. хто/ виявля́є тощо, зви́клий виявляти, гото́вий ви́явити, виявни́к, засві́дчувач;
проявляющий бдительность зму́шений начува́тися;
проявля́ющий беспе́чность легкова́жити;
проявля́ющий внима́ние ува́жливий;
проявля́ющий вы́держку ви́триманий, холоднокро́вний;
проявля́ющий забо́ту (о ком) дбайли́вий, (по́вен турбо́т про кого);
проявля́ющий интере́с к чему зацікавлений чим;
проявля́ющий скло́нность схи́льний;
проявля́ющий снисхожде́ние зда́тний ви́явити до́брість;
проявля́ющий спосо́бности к чему зді́бний /з на́хилом/ до чого;
проявля́ющий тенде́нцию з тенде́нцією /наста́вленням/, що виявля́є тенде́нцію, наста́влений;
не проявля́ющий акти́вности фаміл. мов засва́таний;
проявля́ющийся/проявля́емый вия́влюваний, вика́зуваний, засві́дчуваний, розкри́ваний, прикм. виявни́й, фо. проявни́й;
проявля́ющийся в движе́нии /проявля́ющийся в фо́рме/ розкри́ваний у ру́сі /у фо́рмі/;
бу́рно проявля́ющийся бу́йний;
сла́бо проявля́ющийся мля́вий-на-про́яви;
стихи́йно проявля́ющийся стихі́йний;
РАЗВИВА́ТЬСЯ ще перебува́ти в ро́звитку, розбудо́вуватися, (про флору) поет. брунькува́ти, (про дітей) рости́, зроста́ти;
успе́шно развива́ться тве́рдо става́ти на но́ги;
начина́ть развива́ться брунькува́тися;
развива́ющий, що /мн. хто/ розвива́є тощо, ра́ди́й розвивати, зда́тний розви́нути, розкру́чувач, розмо́тувач, розго́ртувач, прикм. розві́йливий, розвива́вчий, коротк. розви́вчий, розвива́льний, розкру́чувальний, розмо́тувальний, розгорта́льний, образ. для ро́звитку, складн. розви́нь- [развивающая литерату́ра розви́нь-літерату́ра], стил. перероб. розвива́ючи;
развивающий агита́цию за́йня́тий аґіта́цією;
развивающий иде́ю розго́ртувач іде́ї;
развивающий наступле́ние у неспи́нному на́ступі;
развива́ющий ско́рость набира́й-шви́дкість- [набирай-швидкість-літа́к], із щора́з бі́льшою шви́дкістю;
развивающийся/развива́емый розви́ваний, розкру́чуваний, розмо́туваний, розго́ртаний;
развива́ющийся що /мн. хто/ розвивається, схи́льний розвива́тися, на шляху́ ро́звитку, у ста́лому /ста́дії/ розвитку, неспи́нний /незагальмо́ваний/ у розвитку, прикм. розвитко́вий, розві́йливий, стил. перероб. перебува́ючи в розвитку;
бу́рно развивающийся в чолі́ розвитку;
бы́стро развивающийся шви́дкий на ро́звиток;
ма́ло развивающийся /сла́бо развивающийся/ скупи́й на розвиток, пові́льний у ро́звитку;
развива́ющийся под де́йствием зда́тний розвива́тися під дією;
не развивающийся у хвості́ ро́звитку, загальмо́ваний у розвитку.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Слабо
1) (
не туго) сла́бко, ві́льно;
2) (
не сильно) пома́лу, пово́лі, мля́во;
3) (
плохо) ке́псько.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Слабо-возбужденный – ма́ло збу́джений;
• с.-летучий
– ма́ло летки́й;
• с.-освещенный
– ма́ло осві́тлений;
• с.-свитый (канат
) – сла́бко зсу́каний.
Канат – кодо́ла;
• к. (тросс
) – ли́нва;
• к. алойный
– к. ало́йна;
• к. безконечный
– к. безкінце́ва;
• к. головной
– к. головна́;
• к. гуттаперчевый
– к. гутаперчо́ва;
• к. желоночный
– к. вибірни́чна;
• к. задержный
– к. уде́ржна;
• к. из одной, двух, нескольких прядей
– к. одно-дво-кількисталко́ва;
• к. кабельный
– к. жильнико́ва, кабле́ва;
• к. многопрядный
– к. многосталко́ва;
• к. направляющий
– к. напрямна́;
• к. натяжной
– к. натяжна́;
• к. паромный
– к. пороно́ва;
• к. пеньковый
– к. конопля́на;
• к. плоский или ленточный
– к. плеска́та;
• к. поддерживающий
– к. підтримна́;
• к. под’емный
– к., л. підійма́льна;
• к. проволочный, тросс
– л. дротяна́;
• к. прутяной
– (г)ужі́вка;
• к. рысковой
– к. шибова́;
• к. слабо свитой
– к. сла́бо ссу́кана;
• к. опиральный
– к. спіра́льна;
• к. стальной
– к. стальна́;
• к. такельный
– к. капаро́ва;
• к. трехпрядный
– к. тристалко́ва;
• к. туго свитой
– к. ту́го ссу́кана;
• к. четырехпрядный
– к. чотиристалко́ва;
• к. фашинная
– к. тарасо́ва;
• к. хвостовый
– л. кінце́ва;
• к. хлопчатобумажный
– к. бавовня́на;
• к. якорный
– кося́к (-ка́).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

сла́бо сла́бко, сла́бо (недостатньо сильно, нетуго), ві́льно, ма́ло, ледь, тро́хи

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Нао́слаб, нао́слабі, нар. слабо, свободно, нетуго.
Осла́ба, -би –- ослабление.
На о́слаб, на о́слабі – слабо, непритянутый.
Сла́бко, нар. слабо, свободно.
Сла́бо, нар. плохо, мало.
Спло́ха, нар. слабо, вяло.
Не спло́ха – не попусту.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бамбиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Слабо звонить. Желех.
Безклу́бий, -а, -е. Имѣющій слабо развитыя или поврежденныя бедра. Безклубий віл.
Бли́мати, -маю, -єш, гл.
1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать.
Каганець блимав у запічку. Берд. у.
2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды.
Тільки очима блима. О. 1862. І. 36.
Мля́во, нар. Вяло, слабо.
Недолу́жно, нар. Безсильно, слабо, немощно.
Осла́ба, -би, ж. Ослабленіе. На о́слаб, на осла́бі. Слабо, непритянутый. Чуб. VII. 416. Ланцюг висить на ослабі. Як держиш на ослаб чепігу, то й вивернеться плуг. Волч. у.
Сла́бко, нар. Слабо, свободно, не тѣсно. Слабко дуже підперезала його, — дитина зараз і росхристається. Ум. Слабке́нько.
Сла́бо, нар. Плохо, мало. Слабо зродило буришка. Вх. Зн. 64.
Спло́ха, нар.
1) Слабо, вяло.
2)
Не спло́ха. Не скоро. Сонце не сплоха зійде — казав дід Панас. Левиц. І. 121.
Хавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Хрипѣть слабо. Хоч вельми дуже запищить, хоч не до прикладу хавчить, або нявчить, мов по котячі. Гліб.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Impatiens noli-tangere L.розри́в-трава́ звича́йна (Сл, Ру, Оп); не́тик слабино́га (Вх1; Жл), розпо́рсник не́тик (Вх2, Вх3, Вх6, Мл); ґер (Mk), глушець (Ан, Го1, СлПС), глушок (Ан, Го1, СлПС), живе зілля (ОсВЛ), зілля од дання (ОсПЦ), кадило (СлПЦ), кануфир (HlБУ), мокри́ця (ГбВЛ), недотик (Км), недоти́ка (Пс, Гр, Сл), не-дотули-ня (Км), не-займай-мене (Ан), неруш (Вх6, Вх7ЛМ), не-руш-мене́ (Ан, Пс, Ду, Ів, Сл), нетикалка (Во), нетиканка (Mk), не-тронь-мене (Рг1, Шс, ОсСТ, ПЦ), розпорсник лісовий (Сл), ро́зри́в (Рг1, Пс, Ум, Ян2, Ду, Ів, СлСД), розри́в-трава́ (Жл, Сл), слаба(о)ніж (Км), слабині(о)жка (Км), слаби(о)но́га (Нв, Вх2, Вх6ЛМ), слабівник (Км), слабник (Км), слабоколін(це) (Км), слабоколінник (Км), слабо(и)ніг (Mk, КмГЦ), слабоніж(инь) (Км), слабоній (Км), слабонір (Км), слабоніс (Км), слабонуж(а) (Км), слабонужник (Км), слабоня (Км), слабонь (Км), слабун(і) (Км), череви́чки Бо́жої Ма́тері (Рг1, Пс, Мн2, Ум, Ду, Ів, Сл).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Сла́бо = 1. сла́бко, на о́слабі. — Вірьовку натягнуто слабко. 2. пома́лу, пово́лї, неду́же, безси́ло, мля́во, ма́ло. — Каганець помалу сьвітить.

Запропонуйте свій переклад