Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 3 статті
Шукати «соборно*» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Подача – (несов.) подавання; (сов.) подання; (последствие) подача:
подача голосов – голосування;
подача сигналов, питания – подавання (подання) сигналів, живлення;
с подачи кого – з руки кого; (спорт.) з подачі кого.
[Знов почалось наливання чаю та подавання (І.Нечуй-Левицький). — Коли його безчельний, ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се на ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Л.Українка). І хоть в основі ніхто нічого не мав против того, хоть усякий, певно, й рад би був мати в кождій хвилі на свої услуги жандармерію для охорони перед своїми власними робітниками і для затвердження всіх роблених їм кривд урядовою печаттю, — але на подання соборної просьби якось не могли зібратися (І.Франко). Хлопці вправлялися в поздовжних киках, кручених подачах і подачах «свічкою» (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Нос
• Беда на носу
– біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога).
• Вздёрнутый нос у кого
(разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто.
• В нос говорить, петь…
– говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити.
• Водить, проводить, провести за нос кого
(перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого.
• Воротить нос от чего
– вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого.
• Дальше [своего] носа не видеть
(разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом).
• Дать по носу, щелчка в нос кому
(разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому.
• Держать нос по ветру
– тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє.
• Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос
(перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися.
• Заложило нос кому
– заклало в носі кому; ніс заліг у кого.
• Зарубить себе на носу что
– закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що.
• Зима, весна… конец года на носу
– скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт.
• Из-под [самого] носа (носу) у кого
– з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого.
• И носа не показывать, не показать
– і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).
• Клевать носом
(разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом.
• Комар носа (носу) не подточит
– комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся).
• Крутить, покрутить носом
(разг.) – крутити, покрутити носом.
• Наставить, наклеить, натянуть нос кому
– наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого.
• Не по носу кому что
(разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що.
• Неприятель у него на носу
– ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі.
• Не тычь носа (носу) в чужое просо
– не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр.
• Нос к носу; носом к носу
– носом до носа; ніс у ніс.
• Нос не дорос у кого
(шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого.
• Нос семерым рос, одному достался
– ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр.
• Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило
– ніс, як за сім гривень сокира. Пр.
• Оставлять, оставить с носом кого
– наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти.
• Остаться с носом
(разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити).
• Повесить нос
– повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися.
• Повесить нос на квинту; опустить нос
(разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися.
• Под носом взошло, а в голове и не посеяно
– під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр.
• Под [самым] носом у кого
(разг.) – під [самим] носом у кого.
• С гулькин нос
(разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста.
• Смерть на носу
– смерть за плечима.
• С носа (с носу)
(разг.) – від особи; від кожного.
• Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда
(разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди.
• Ткнуть носом кого во что
(фам.) – ткнути носом кого у що.
• Утереть нос кому
(перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким.
• [Хоть] кровь из носу
(разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що.
• Чуять, почуять носом что
– чути, почути носом що; занюхати що.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Іриде́нтастремление к соборности земель одного народа.