Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «спочивати»
Шукати «спочивати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зака́тываться, закати́ться за что, под что –
1) зако́чуватися, закоти́тися, (о мн.) позако́чуватися за що, під що. [Копі́йка закоти́лася під піч. О́чі йому́ аж під ло́ба закоти́лися];
2) (о солнце, луне) захо́дити, зайти́, закоти́тися, спочива́ти, спочи́ти, ляга́ти, лягти́, запада́ти, запа́сти. [Со́нечко вже ма́ло спочива́ти. Підхо́дять до я́ру, тут їм спочи́ло як-раз со́нце].
• -ется его звезда (слава) – його́ сла́ва па́дає;
3) (смехом) розляга́тися, розлягти́ся, залива́тися, зали́тися, розтина́тися, розітну́тися смі́хом, ре́готом; захо́дитися, зайти́ся зо́ смі́ху. [Він аж зайшо́вся зо́ смі́ху].
Заходи́ть, заха́живать, зайти́ –
1) (к кому, куда) захо́дити, заходжа́ти (= заха́живать), зайти́, дохо́дити, доходжа́ти, уступа́ти, уступи́ти, (навещать) віта́ти и заві́тувати, завіта́ти, (часто) вчаща́ти до ко́го, куди́. [Я часте́нько туди́ дохожа́ю (Крим.). На по́вороті я вступлю́ до скле́пу (Берд.). Дохо́дили молоди́ці наві́дати (М. Вовч.)].
• -ди́ть на короткое время – забіга́ти, забі́гти до ко́го, до чо́го.
• -ти́ по дороге к кому – зайти́ по доро́зі, заверну́ти до ко́го.
• -ти́ неприятелю в тыл – зайти́ в тил во́рогові;
2) (за что скрываться) захо́дити, зайти́, заступа́ти, заступи́ти за що, (о солнце) захо́дити, зайти́, сіда́ти, сі́сти, спочива́ти (в н. вр. в смысле прош. вр.) спочи́ти; ляга́ти, лягти́. [За горо́ю со́нечко сіда́є (Шевч.)].
• Солнце уже -шло́ – со́нце вже спочива́є или спочи́ло;
3) (как далеко) сяга́ти, сягну́ти. [Бажа́ння ї́хні дале́ко сяга́ють];
4) (о болезнях, вещах) захо́дити, зайти́, (по)трапля́ти, потра́пити. [Ця річ потра́пила до нас із А́зії (Крим.)];
5) -йти́ (из чужого края забресть) – заблука́ти. [Заблука́в до нас із чужо́го кра́ю];
6) (начать ходить) поча́ти ходи́ти, заходи́ти.
• Он -ди́л взад и вперёд – він поча́в ходи́ти сюди́ й туди́;
7) (расшевелиться) розходи́тися;
8) (о речи, разговоре) захо́дити, зайти́, заво́дитися, заве́сти́ся про що, (коснуться) торкну́тися чого́. [Мо́ва зайшла́ (завела́ся) про щось. Розмо́ва торкну́лася на́ших відно́син (Крим.)].
• Заше́дший – що зайшо́в; (прил.) за́йшлий, захо́жий, за́йдений, примандро́ваний.
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Крыла́стый – крила́(с)тий, ширококри́лий. [І сіда́ оре́л крила́тий на моги́лі спочива́ти (Грінч.). Оре́л ширококри́лий (Рудан.)].
• Более -стый – крила́тший. [Кого́-ж він по світа́х шука́є-виклика́є? Орли́цю смі́ливу, крила́тшу над орла́ (Куліш)].
Лавр –
1) бот. Laurus nobilis L. – лавр (-ра), (зап.) лаври́на, бобко́вець (-вця);
2) -ры (перен.) ла́ври (-рів). [Той варт найви́щих ла́врів (Франко)].
• Пожинать -ры – збира́ти ла́ври, зажива́ти (добува́ти) сла́ви.
• Почивать, почить на -рах – спочива́ти, спочи́ти на ла́врах, Увенчанный -рами – укві́тчаний ла́врами, (придворный поэт) лавреа́т (-та). [Бога́м були́ рі́вні співці́-лавреа́ти (Л. Укр.)].
Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)].
• -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці.
• -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)].
• -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева).
• -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)].
• -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти.
• -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці).
• -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)].
• -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним.
• -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий.
• -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь).
• -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)].
• Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)].
• -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)].
• -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі).
• -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)].
• Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є;
2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти.
• Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові.
• Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть.
• Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)];
3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти.
• Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть.
• Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці.
• У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́).
• У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях.
• -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти).
• -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)];
4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)].
• Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося).
• Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом).
• Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід;
5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти.
• Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва).
• На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та).
• На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу;
6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го.
• Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го;
7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му.
• -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось;
8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)].
• Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го.
• На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї.
• -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку).
• Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність.
• -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть.
• -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце).
• Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́).
• Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)].
• -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній.
• -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)].
• -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)].
Опочива́ть, опочи́ть – спочива́ти, спочи́ти, опочива́ти, опочи́ти. [Спочива́ють до́брі лю́ди (Шевч.). Село́ ти́хо сном опочива́є (Рудан.)].
Отдыха́ть, отдохну́ть – відпочива́ти, відпочи́ти, відпочну́ти, спочива́ти, спочи́ти, спочи́нути, випочива́ти, ви́почити, віддиха́ти, (немного) перепочива́ти, перепочи́ти, припочи́ти. [Відпочни́ (відпочи́нь), бо втоми́вся. Поляга́йте та відди́ште тро́хи].
• -ха́ть (спать) после обеда – спочива́ти по обі́ді.
• -ну́ть от последствий тяжёлой, неприятной работы – ви́дихати що. [Три мі́сяці ставо́к копа́ли – ма́буть не ско́ро його́ ви́дихаємо].
Перехо́д –
1) перехі́д (-хо́ду) через що, від чо́го до чо́го, чого́ в що, пере́ступ (через що) від чо́го до чо́го (обычно в отвлечён. знач.). [Перехі́д через го́ри, через рі́чку, через міст. Нема́ льо́ду, нема́ льо́ду, нема́ перехо́ду; коли́ тобі́ лю́ба ми́ла, бреди́ через во́ду. Перехі́д до ново́го ладу́. Перехі́д від доста́тків до зли́днів. Рапто́вий перехі́д від тепла́ до хо́лоду. Перехі́д до́вгого «о» в «і»].
• -хо́д в другую религию, партию – перехі́д в и́ншу ві́ру, в и́ншу па́ртію, до и́ншої ві́ри, до и́ншої па́ртії;
2) (марш, расстояние суточной ходьбы) хо́дка, перехі́д, день хо́ду. [В одну́ хо́дку дійду́ до Ха́ркова, бо ні́коли спочива́ти (Змієв. п.)].
• Войскам оставался один -хо́д до крепости, войска были в одном -де от крепости – ві́йськові залиша́лося (було́) оди́н день хо́ду до форте́ці.
• Перехо́ды (коридоры) – перехо́ди. [У цьо́му буди́нкові бага́то перехо́дів уся́ких, ча́сом на́віть заблу́диш серед їх].
Поко́иться –
1) спочива́ти.
• Он -ился сном праведника – він спав (спочива́в), мов гріха́ не знав.
• Здесь -ится прах – тут спочива́ють оста́нки; тут спочива́є ті́ло;
2) -ся на каком-либо основании – лежа́ти на чо́му; (о сооружении) лежа́ти на чо́му, опира́тися на що, бу́ти опе́ртим на що.
• Известняк -ится на песчаном пласту – вапня́к лежи́ть на піскува́тому шару́.
• Сооружение -ится на прочном фундаменте – буді́влю збудо́вано (покла́дено) на міцно́му пі́дмурку.
• Мост -ится на арках – міст лежи́ть на склепі́нні, міст опе́ртий на склепі́ння.
• Поко́ящийся на чём –
1) человек -щийся на постели – люди́на, що спочива́є на лі́жкові;
2) (о сооружении) опе́ртий, збудо́ваний на чо́му. Мост -щийся на арках – міст опе́ртий на склепі́ння.
• Дом -ся на прочном фундаменте – буди́нок збудо́ваний на міцно́му пі́дмурку.
Почива́ть –
1) (отдыхать, спать, пребывать в покое) спочива́ти, опочива́ти, відпочива́ти. [Хто по по́вній випива́є, той під ти́ном спочива́є (Номис). Ви все ще спите́ й спочива́єте (Єв.) Си́вий в ха́ту і сам пішо́в опочива́ти (Шевч.). Усі́ кімна́ти спочива́ють у пі́тьмі (Коцюб.)] -ва́ть от трудов, на лаврах – спочива́ти по труда́х, спочива́ти на ла́врах;
2) (покоиться в могиле) спочива́ти.
• Здесь -чие́т – тут спочива́є, тут лежи́ть. Срв. Почи́ть.
Прива́л – 1) и
2) см. Прива́ливание;
3) при́стань (-ни), прича́л (-лу); 4) военн. – стано́вище, прива́л (-лу), прича́л, опочи́вок (-вку), спочи́нок, опочи́нок, перепочи́нок (-нку). [На прива́лах де́які вали́лись пря́мо в грязь (Васильч.). Вже косарі́ прича́л ро́блять. Мене́ хло́пці ви́брали за проводиря́; мені́, вихо́дить, перепочи́нки признача́ти (Корол.)].
• Делать -ва́л – роби́ти прива́л, прича́л, перепочива́ти, спочива́ти.
Притомля́ть, притоми́ть – притомля́ти, притоми́ти, (о мн.) поприто́млювати кого́; срв. Истоми́ть, Утоми́ть.
• Притомлё́нный – прито́млений.
• -ться – притомля́тися, притоми́тися, бу́ти прито́мленим. [Притоми́вся він і сів собі́ спочива́ти (Рудч.)].
Приуста́ть – змори́тися тро́хи, при[під]томи́тися, (о мн.) потоми́тися; см. Уста́ть. [Притоми́вся він і сів собі́ спочива́ти (Рудч.). Притоми́лося ли́царство (Л. Укр.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛЕЖА́ТЬ ге. бу́ти розташо́ваним, розташо́вуватися, (про обов’язок) забут. зависа́ти, (на плечах) фраз. спочива́ти;
ле́жнем лежать лежа́ти ле́жма;
лежать без де́ла дармува́ти;
лежать нетро́нутым стоя́ти обло́гом;
душа́ не лежи́т /се́рдце не лежи́т/ у кого к чему се́рця не ма́є хто до чого, не йде на ду́шу кому що;
не лежи́т душа́ к кому ще се́рце не прийма́є кого;
пло́хо лежи́т что уво́дить зло́дія в гріх що;
лежа́щий 1. що /мн. хто/ лежи́ть, лежа́чий, розпросте́ртий, просте́ртий, простя́гнути, покла́дений, розкла́дений, зви́клий лежа́ти, ле́жень, валя́ка, (річ) лежа́к, стил. перероб. ле́жачи, ле́жма, навле́жачки, ле́жачки, 2. розташо́ваний;
ле́жнем лежащий ві́чно на боку́, ві́чний ле́жень;
пло́хо лежащий без до́гляду;
лежащий без де́ла гуля́щий, поки́нутий дармува́ти;
лежащий в осно́ве покла́дений в осно́ву, основополо́жний, (принцип) нарі́жний, головни́й;
лежащий в разва́линах у руї́нах;
лежащий ка́мнем на се́рдце як ка́мінь на се́рці;
лежащий мёртвым гру́зом /капита́л/ безко́рисний, без нія́кої ко́ристи;
лежащий на боку́ /лежащий на печи́/ = лежнем лежащий;
лежащий на плеча́х чьих покла́дений на кого;
лежащий невозде́ланным облого́вий;
лежащий пласто́м просте́ртий кри́жем;
лежащий под сукно́м заморо́жений, законсерво́ваний, покла́дений під сукно́;
НАЛЕЖА́ТЬСЯ укр. пополе́жати;
належа́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
СЛЕЖА́ТЬСЯ, слежа́вшийся зле́жаний, зле́жа́лий, зле́глий, ОКРЕМА УВАГА
ОБРЕТА́ТЬ книжн. ще здобува́ти, набува́ти, рідко придбава́ти;
обретать в борьбе́ вибо́рювати;
обретать поко́й спочива́ти душе́ю;
обретаёт кто да́сться кому;
обрета́ющий що /мн. хто/ здобува́є тощо, ста́вши набува́ти, ра́ди́й доско́чити, здобу́вець, див. ще добывающий, приобретающий;
ОПОЧИВА́ТЬ (вічно) поко́їтися, спа́ти /док. засну́вати/ ві́чним сном;
опочива́ющий що /мн. хто/ спочива́є тощо, ра́ди́й спочи́ти, ста́вши /зви́клий/ спочива́ти, відпочива́льник, образ. на спочи́нку;
ОСТАНА́ВЛИВАТЬСЯ (на темі) торка́тися чого, приділя́ти ува́гу чому, (на малому) задовольня́тися чим, (за графіком) ма́ти зу́пи́нку;
(не) останавливаться на дости́гнутом (не) спочива́ти на ла́врах;
не останавливаться ни пе́ред чем іти́ в ого́нь і во́ду /ваба́нк/;
останавливающийся 1. = останавливаемый тощо ста́вши зупинятися, зму́шений зупини́тися, (на темі) приділи́вши увагу чому, 2. що стає́ тощо, зви́клий спиня́тися, гість, образ. із зу́пи́нкою;
останавливающийся в гости́нице зви́клий спиня́тися в готе́лі;
останавливающийся на собы́тиях стил. перероб. торка́ючися поді́й;
ОТВОДИ́ТЬ ще відпрова́джувати, (винувачення) відкида́ти;
отводить глаза́ кому забива́ти ба́ки; ману́ пуска́ти на кого;
отводить ду́шу ще вилива́ти ду́шу, вилива́ти се́рце, спочива́ти душе́ю;
отводить роль признача́ти /приділя́ти, готува́ти/ ро́лю /роль/;
отводя́щий що /мн. хто/ відво́дить тощо, ста́вши відво́дити, покли́каний відве́сти́, за́йня́тий відво́дом, відві́дни́к, реконстр. відводі́й, прикм. тех. відвідни́й, відводо́вий, для відво́ду /відве́дення/;
отводя́щий глаза́ окозами́ювач;
отводя́щий ду́шу ра́ди́й ви́лити ду́шу, спочи́ти душе́ю;
отводя́щий мы́сли зда́тний відверну́ти думки́;
отводя́щий обвине́ние відкида́ч винува́чення;
отводя́щий роль ра́ди́й приділи́ти роль;
отводя́щий уда́р стил. перероб. відві́вши уда́р;
отводя́щийся/отводи́мый відво́джуваний, відпрова́джуваний, відхи́люваний, відки́даний, відве́ртаний, приді́люваний;
ОТВЕСТИ́, отвести́ ду́шу (не стриматися) да́ти се́рцю во́лю, (гнівно) ви́кипіти, (у спокої) відпочи́ти душе́ю;
отвести́ ме́сто да́ти мі́сце;
Бог отвёл Бог ми́лував.
САМОУСПОКА́ИВАТЬСЯ ще спочива́ти на ла́врах;
самоуспокающийся самозаспоко́юваний, зви́клий спочива́ти на ла́врах.
УСПОКА́ИВАТЬ ще гамува́ти;
УСПОКА́ИВАТЬСЯ ще сти́шуватися; (не) успока́иваться на дости́гнутом (не) спочива́ти на ла́врах;
не успока́иваться (про заворуху) колоти́тися;
успокаивающий що /мн. хто/ заспоко́ює тощо, ра́ди́й заспоко́їти, зви́клий заспоко́ювати, заспоко́ювач, розра́джувати, прикм. заспокі́йливий, миротво́рчий, гамівни́й, гамува́льний, /голос/ поті́шливий, розра́дливий, спокі́йний, заспоко́ювальний, ути́шувальний, сти́шувальний, утихоми́рювальний, гамува́льний, прибо́ркувальний, розра́джувальний, поті́шувальний;
успокаивающий боль (лік) протибольови́й;
успокаивающий не́рвы мед. седати́вний;
успокаивающее сре́дство ще транквіліза́тор;
успокаивающийся/успокаиваемый заспоко́юваний, ути́шуваний, сти́шуваний, утихоми́рюваний, гамо́ваний, прибо́ркуваний, розра́джуваний, поті́шуваний;
не успокаивающийся колотли́вий; (не) успокаивающийся на дости́гнутом (не) зви́клий спочива́ти на ла́врах;
УСПОКО́ИТЬСЯ ще відпочи́ти се́рцем і похідн., (про біль) замлі́ти;
успокоивший, успокоившийся ОКРЕМА УВАГА;
успокоившийся заспоко́єний, сти́шений, (про бурю) ущу́хлий, зати́хлий, (про біль) замлі́лий;
успокоившийся на дости́гнутом спочи́лий на ла́врах.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Опочивать, опочить – спочива́ти, -ва́ю, -ва́єш спочи́ти, -чи́ну, -чи́неш.
Отдыхать, отдохнуть –
1) відпочива́ти, відпочи́ти, спочива́ти, спочи́ти;
2) (в процессе работы) перепочива́ти, -ва́ю, -ва́єш, перепочи́ти, -чи́ну, -чи́неш.
Почивать – спочива́ти, -ва́ю, -ва́єш, спа́ти (сплю, спиш).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Лавр
• Венчать лаврами победителя – вінчати лаврами переможця; уславлювати переможця.
• Лавры чьи не дают спать кому (перен.) – заздрить хто чиїм успіхам (чиїй славі); лаври чиї не дають спати кому.
• Пожинать лавры (перен.) – збирати лаври; заживати (добувати) слави.
• Почивать, почить на лаврах (перен.) – спочивати, спочити на лаврах; спочивати, спочити по успіхах (по великій і славній праці, після великої і славної праці).
• Увенчанный лаврами (перен.) – увінчаний (покритий) лаврами; [вельми] уславлений.
Отводить
• Не в силах отвести голос кто – голосу не зведе (не відтягне) хто.
• Отводить, отвести глаза (взгляд, взор) от кого, от чего – відводити, відвести очі (погляд, зір) від кого, від чого.
• Отводить, отвести глаза кому – відводити, відвести (заснічувати, заснітити) очі кому; (іноді) ману пускати, пустити (напускати, напустити) на кого. [Секлета: Та годі, годі! Нічого мені ману пускати, очі одводити. Старицький. Та вони… так тобі засвітять очі, що ти й сама незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• Отводить, отвести душу – розважати, розважити (відводити, відвести) душу; (іноді) спочивати, спочити душею; (поет.) душу відволожувати, відволожити. [Хоч би одна людина, з якою можна було б поговорити, розважити душу. Щербак, перекл. з Чехова. Зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й одводив там душу. Коцюбинський.]
• Отводить, отвести от себя, от кого-либо подозрение, обвинение… – відводити, відвести (відвертати, відвернути) від себе, від когось підозру, обвинувачення (звинувачення)…
Отдыхать
• Отдыхать, отдохнуть душой (сердцем) – спочивати, спочити душею (серцем). […Минулі вакації надовго лишаться у моїй пам’яті як час, коли я спочивав душею. Коцюбинський. Лиш біля тебе ще я серцем спочиваю, Бо один одного так щиро ми любили. Сосюра, перекл. з Пушкіна.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Сопочи́ти, -чну́ и -чи́ну, см. Спочива́ти.
Спочива́ти, -чива́ю, спочи́ти, -чи́ну –
1) спать, почивать, выспаться;
2) отдыхать, отдохнуть;
3) почивать в могиле.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бо-м. Сложное слово: бо и окончаніе 1-го лица ед. ч. отъ глагола бути: єсьм. Галиц. Спочивайте, милі братя, бо вам добре спочивати; але я — о ні! ніколи, бо-м в кайданах, бо-м в неволі. Федьк.
Дріма́ти, -ма́ю, -єш, гл. Дремать. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. Ном. № 5742. Зирнув місяць тихесенько з-за чорної хмари: дрімай, дрімай, Туреччино, до нової кари. Морд. (Млр. л. сб. 66). Стали спочивати, став Марко дрімати. Мет. 100.
Одина, -ни, ж. Одиночество, уединеніе. Та в одині-самотині в садочку буду спочивати. Шевч. 630.
Повожа́тий, -того, м. = Поводарь. Ішов кобзарь до Київа та сів спочивати: торбинками обвішаний його повожатий. Шевч. 89.
Притомля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. притоми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Утомляться, утомиться. Циган пішов на заклад, що буде косить до захід сонця, але, притомившись добре, і почав його благати і репетувати, щоб мерщій заходило. Ном. № 10057. Притомився він і сів собі спочивати. Рудч. Ск. І. 118.
Спочива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. спочи́ти, -чи́ну, -неш, гл.
1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. Ном. № 11448.
2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Шевч. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю. Мет. 153.
Спочи́ти. См. Спочивати.
Хо́дка, -ки, ж.
1) Путь. Ночуй з нами прочанами.... а завтра, як на світ благословиться — і у ходку. Морд. Пл. 25.
2) Переходъ. Як піду, то в одну ходку дійду до Харькова, бо ніколи спочивати. Зміев. у.
3) Партія, группа, обозъ. А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: Магай-бі! МВ. І.
4) Хо́дкою. Шагомъ. Ми скрізь ходкою їхали. Борз. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Води́льщикъ, води́тель = повода́рь, поводи́рь. повода́тарь, повожа́тий С. З. Л., (старцїв) — старчово́д, міхоно́ша. — Ішов козак до Києва та сїв спочивати. Торбинками обвішаний його повожатий. К. Ш. — Слїпий сьмілїше ходить, як поводатарь водить. н. пр. — Хто йде, їде — не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дївчата — шажок міхоноші. К. Ш.
Започива́ть, ся, започи́ть = засип́ати, ся, заспа́ти ся, засну́ти, спочива́ти, спочи́ти.
Лавръ, рос. Laurus nobilis L. = лавр, лаври́на. С. Жел. — Пожина́ть, собира́ть ла́вры = сла́ви зажива́ти, залуча́ти, добува́ти. — Ой хотїв козак Сопрон та й славоньки зажити, гей зібрав військо запорозське та й пішов Орду бити. н. п. — Гей нум, браття, до зброї, на герць погуляти, слави залучати! М. Лобода. — Почива́ть на ла́врахъ = спочива́ти після вели́кої й сла́вної пра́цї.
Опочива́ть, опочи́ть = спочива́ти, спочи́ти, відпочива́ти, відпочи́ти. — Батюшка лягли після обіда спочивати. н. к.
Отдыха́ть, отдохну́ть = од(від)почива́ти, опочива́ти, спочива́ти, од(від)почити, опочи́нути, спочи́ти, спочи́нути, трохи — перепочива́ти, перепочи́ти, припочи́ти, з отарою, гуртом, чередою — тирлува́ти. — Жала-ж вона, жала, стала спочивати. н. п. — З роботою поспішають, а в недїлю спочивають. Ряб. —Цитьте вітри, цитьте буйні! Горя не будїте! Дайте мінї молодому хоч на час спочити! Мет. — І. спочинуть невольничі утомлені руки і колїна одпочинуть кайданами куті. К. Ш. — Після обіда батюшка лягли спочивати. Лев.
Поко́ить, ся = поко́їти ся, упоко́їти, ся (С. Ш.). спочива́ти.
Почива́ть, почи́ть, опочи́ть = 1. спочива́ти, спочи́ти. — Прийдїть пізнїше, бо пан ще спочивають. — Батюшка після обід спочивають. 2. спочива́ти, спочи́ти, опочи́ти, уме́рти, поме́рти, переста́вити ся, полягти́. — Т. Шевченко родив ся 25 лютого 1814 р., опочив 26 лютого 1861 р. (з напису на його могилї.). — Поїхав в Італію і там полїг. Кн.
Со́вѣсть = со́вість (С. Жел.), сумі́ння (С. Л.), сумлїння (С. Жел.), сумне́ння. — Як говорить правда Божа, як прокаже совість гожа. Ков. — Хто чисте суміння мав, той спокійно спать лягає. н. пр. — Хіба б же я суміння не мала, щоб я тобі загинути да́ла. н. п. — Руки білі, а сумлїння чорне. н. пр. — Борода як у владики, а сумлїння як у чорта. н. пр. — Твоє сумлїння заговорить й не дасть тобі спокійно спочивати. Зїньк. — Але самого Бога і сумнення своє перед очима маючи. Ст. Л. — Чи́стая со́вѣсть = душа́ чи́ста, чи́сте сумі́ння, сьві́тле о́ко.