Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Край
1) (
конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
Край болота – при́болоток (-тка).
Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
Шов через край – запоши́вка.
Шить через край – запошива́ти.
Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
На краю́ пропасти – край безо́дні.
На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (
ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
Край скошенный – скісни́й руб (край).
Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
Край кристалла – криста́ловий руб.
Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (
страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (
часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
II. Ло́пать и Ло́паться, ло́пнуть – ло́пати и ло́патися, ло́пнути, (диал. зап. ло́пти), лу́скати, лу́скатися, лу́снути, (трескаться) трі́скати, трі́скатися, трі́снути, ре́пати, ре́патися, ре́пнути, (распадаться) розсіда́тися, розсі́стися, розска́куватися, розско́читися, (о посуде ещё) розлу́пуватися, розлупи́тися, розко́люватися, розколо́тися, (от мороза, замёрзнув с жидкостью) розмерза́тися, розме́рзтися; (о почках, бутонах) розпу́кувати(ся) и розпука́ти(ся), розпу́кнути(ся) и розпу́катися; (о мног. или во мног. местах) поло́пати(ся), полу́скати(ся), потрі́скати(ся), поре́пати(ся), порозсіда́тися, порозска́куватися, порозлу́пуватися, порозко́люватися, порозмерза́тися; порозпу́кувати(ся) и -ка́ти(ся). [Ой, ло́пнув обру́ч коло ді́жечки (Пісня). Всі шклянки́ поло́палися (Звин.). Барабо́ля не допекла́ся, а вся поло́пала (поре́палася) (Брацлавщ.). Не пи́рскай водо́ю! лу́сне шкло (Звин.). Гладки́й аж шку́ра трі́скається (Номис). Стара́ літерату́рна мане́ра трі́скає, і Коцюби́нський з не́ї вихо́дить на ши́рший світ (Єфр.). Іде́ він льо́дом, коли́ лід ре́пнув (Грінч. I). Не наду́шуй кле́пку: обі́ддя розся́деться! (Звин.). Голова́ йому́ розска́кується, зу́би з ро́та виліта́ють (Стефаник). Не повно́сили молока́, а за ніч аж гле́чики порозмерза́лися, – таки́й моро́з удра́в (Харківщ.)].
Бомба -ла – бо́мба ло́пнула, (взорвалась) ви́бухла, розірва́лася.
Горшок -нул – го́рщик лу́снув (ло́пнув, трі́снув, розсі́вся, розско́чився, розлупи́вся).
Канат -нул – кодо́ла ло́пнула (лу́снула, перерва́лася).
Кожа на руках -тся от холодной воды – шку́[і́]ра на рука́х ре́пається від холо́дної води́.
Сапог -нул – чо́біт ло́пнув (ре́пнув, трі́снув, лу́снув).
Стекло -ло, стакан -нул – скло лу́снуло (ло́пнуло, трі́снуло), скля́нка лу́снула (ло́пнула, трі́снула).
Струна -ла – струна́ ло́пнула (лу́снула, урва́лася).
Чирей -нул – чиря́к ло́пнув (трі́снув, прорва́вся). [Трі́снув струп пога́ний (Франко)].
Шина на колесе -нула – ши́на на ко́лесі ло́пнула (розско́чилася).
Наелся так, что боюсь -нуть – так наї́вся, що коли́-б і не розсі́вся (не лу́снув); наже́рся як не лу́сну!
-нуть от злости – ло́пнути, лу́снути, розсі́стися з (від) зло́сти. [Скриго́че, та аж як не розся́деться од зло́сти (Еварн.)].
Хоть -ни – хоч лу́сни (ло́пни, розсядься, надсядься). [Нічо́го не скажу́, хоч проси́ і розся́дься (Свидниц.). Не хо́чу, та й го́ді, хоч ти надся́дься (М. Вовч.)].
Что б ты -нул! – щоб (бода́й) ти лу́снув! щоб (бода́й) ти ло́пнув! щоб ти лоп!
Ло́пни мои глаза! – хай мені́ о́чі повила́зять! бода́й мені́ о́чі повила́зили!
Терпение его -нуло – терпе́ць йому́ увірва́всь.
Налива́ть, нали́ть
1) налива́ти, нали́ти
и (зап.) налля́ти, (о мног., во мн. местах или во мног. сосуды) поналива́ти що, чого́, (о жидкой пище, напитках и т. п. ещё) насипа́ти, си́пати, наси́пати, всипа́ти, вси́пати (о мног.) понасипа́ти, повсипа́ти що, чого́, (из крана, из затыкаемого сосуда, из бочки ещё) нато́чувати, точи́ти, наточи́ти, вто́чувати, вточи́ти, (о мног.) понато́чувати, повто́чувати чого́ з чо́го; (набухать) набу́хати, вбу́хати, набу́рити чого́. [Ніхто́ не налива́є вина́ ново́го в бурдюки́ старі́ (Куліш). Нали́йте (и наллі́ть) мені́ ча́ю (Київ). Ї́ли як пани́, а налля́ли, як сви́ні (Чуб. I). Поналива́ла у казани́ оли́ви (Рудч.). Син мерщі́й борщу́, бо ї́сти хо́четься (Богодух.). Скі́лькись годи́н тяга́в во́ду, аж по́ки наси́пав дві вели́кі ді́жки (Крим.). Уси́п ме́ду і горі́лки (Метл.). Наточи́ли з ку́хви олі́ї (Грінч.). Вточи́в собі́ ча́ю з самова́ра (Звин.). Вточи́в слив’я́нки з бари́ла (Брацл.). Ото́, набу́рив сті́льки! (Сл. Ум.)].
-ли́ть на пол, на стол и т. п. – нали́ти (налля́ти), (во мн. местах) поналива́ти на підло́гу (на долі́вку) и на підло́зі (на долі́вці), на стіл и на столі́ и т. п. -ли́ть через край чего – нали́ти (налля́ти) через ві́нця, перели́ти и (зап.) перелля́ти (через ві́нця) чого́.
-ть кого, что чем – налива́ти, нали́ти кого́, що чим. [Намага́лися нали́ти мої́ ву́ха та моє́ се́рце, тим, чим самі́ були́ по́вні (Коцюб.). Чи пам’я́та́є зе́рно стебли́ну, корі́ння й зе́млю, що його́ налили́? (Ніков.)].
-ли́ть вина в стакан – нали́ти (налля́ти) вина́ в скля́нку.
-ли́ть стакан вином – нали́ти по́вну скля́нку вина́.
-ть водкой вишни и т. п. для наливки – налива́ти, нали́ти нали́вку (вишні́вку и т. п.). [Налили́ вишні́вки бари́льце (Харківщ.)].
-ть подо что – налива́ти, нали́ти (налля́ти) під(о) що, підлива́ти, підли́ти и (зап.) піділля́ти що. [Хто то дро́ва мені́ підли́в? – вони́-ж не горі́тимуть (Богодух.)].
-ли́ть бельма – зали́ти слі́пи; см. Нализа́ться 2. [Зали́в слі́пи зра́нку, то вже й не тя́миш, що верзе́ш? (Тобіл.)].
-ть колос – налива́ти (набира́ти), нали́ти (набра́ти) ко́лос; см. Налива́ться 2. [Жи́то вже набира́є ко́лос (Липовеч.)].
Корова стала -ва́ть – коро́ва почала́ налива́ти;
2)
чего (наготовлять отливкою) – вилива́ти, ви́лити (бага́то), (о мног.) навилива́ти чого́. [Навилива́ли свічо́к (Сл. Ум.)].
Нали́тый и Налито́й
1) нали́тий, на́лля́тий
и на́лляний, понали́ваний; наси́паний, вси́паний, пона[пов]си́п(ув)аний; нато́чений, вто́чений, пона[пов]то́чуваний; набу́ханий, набу́рений; перели́тий, перелля́тий. [Нали́та (на́лля́та) на підло́зі вода́ стіка́ла в щі́лини (М. Грінч.). Раз добро́м нали́те се́рце (Шевч.). Наси́паний у ми́ску борщ стоя́в на столі́ (Канівщ.)].
Лицо у него как -то́е – обли́ччя йому́ мов нали́те (на́лляне).
-той колос – нали́тий (на́браний, спо́внений) ко́лос;
2) ви́литий, навили́ваний.
Налива́ться, нали́ться
1) налива́тися, нали́тися
и (зап.) налля́тися, (о мног.) поналива́тися; бу́ти нали́ваним, нали́тим и (зап.) на́лля́тим, понали́ваним; (из крана и т. п.) нато́чуватися, наточи́тися, (о мног.) понато́чуватися; бу́ти нато́чуваним, нато́ченим, понато́чуваним и т. п. [Лице́ па́на налива́ється кро́в’ю, з уст при́скає пі́на (Франко)].
Чай -ется в стакан – чай налива́ють у скля́нку.
Вода -ла́сь в лодку – води́ набра́лося (налило́ся, налля́лося, набі́гло) в чо́ве́н.
Судно -ется водою – судно́ набира́є води́.
Глаза -ются, -ли́сь кровью – о́чі набіга́ють, набі́гли (зайшли́) кро́в’ю, о́чі червоні́ють, почервоні́ли, (пров.) о́чі ллю́ться (зап. лля́ються). [Розгні́вався, зача́в червоні́ти, аж о́чі йому́ лля́лись (Звин.)];
2) (
о хлебах, плодах и перен.) налива́тися, нали́тися (налля́тися), набира́тися, набра́тися, сповня́тися и спо́внюватися, спо́вни́тися, виповня́тися и випо́внюватися, ви́повнитися, напо́внюватися, напо́вни́тися, набро́щуватися, набрости́тися, (о мног.) поналива́тися, понабира́тися, пови[пона]по́внюватися, понабро́щуватися. [На ни́ві неозо́рій хліб дороги́й, нали́вшися, зросте́ (Грінч.). Вже жита́ налива́ються (Сл. Гр.). Я́блука налива́ються (Сл. Ум.). Недо́бра ра́дість налля́лась їй у се́рці (Коцюб.). Колоски́ вже набира́ються (Звин.). Уже́ жи́то спо́внилось (Звягельщ.). По куща́х випо́внюються розпуко́вочки (М. Вовч.). Гре́чка досто́юється: вже напо́внилася мов ґро́на (Звин.). У ячме́ні ко́лос набрости́вся (Мил.)].
Почки на деревьях -ются – бростки́ на дерева́х налива́ються (набира́ються и т. п.), дерева́ набро́щуються.
Оспа -ется – ві́спа набира́є;
3) (
напиваться) налива́тися, залива́тися, нали́тися горі́лкою (вино́м), напива́тися, напи́тися як ніч (як хлю́ща), наду́длюватися, наду́длитися.
На́скоро, нрч. – нашвидку́, на швидку́ (на ско́ру) ру́ку (ру́ч), швидкома́ (Сл. Ум.); (торопливо) по́хапцем, при́хапцем, при́хапці, по́хапки, по́хапком, хапко́м, хапкома́, хватко́м, хват(ь)кома́, нахватку́; срв. Поспе́шно. [Нашвидку́ вми́вшись (Грінч.). Обі́дать нашвидку́ (Греб.). Зроби́в сяк-так на швидку́ ру́ку (Сл. Ум.). На швидку́ ру́ч розгорну́в одно́ число́ газе́ти (Крим.). Поста́влять закуси́ти на ско́ру ру́ч чого-не́будь (Олекс.). Оле́ся хапко́м причеса́ла го́лову (Н.-Лев.). Ви́пив нахватку́ стака́н ча́ю (Мирний)].
Скоро (Скорым) -ро – ду́же шви́дко, як-найшви́дше, швиде́нько, (духом) (одни́м) ду́хом, за оди́н дух, (шутл.) хватопе́ком, за одни́м ма́хом-па́хом.
Небью́щийся – небитки́й; (прочный) міцни́й.
-щийся стакан – небитка́ скля́нка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Стакан – скля́нка, -ки; -нчик – скля́ночка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Стакан (стеклянный) – скля́нка;
• с. (металлический
) – ку́холь (-хля);
• с. буферный
– к. відпружнико́вий;
• с. коленчатый,
стекл. – скля́нка колінкува́та.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вино
• Вино веселит сердце человека; вино старику ноги подымает
– вино (горілка) серце веселить. Пр. Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, — чого ж від неї, ледачої, голова дуже болить Пр. Горілка така вода, що убогого зробить багатим, сліпого видющим, а слабого сильним. Пр.
• Вино пей, а дело разумей
– пий винце, та знай дільце. Пр. Пий, та ума не пропий. Пр.
• Вливать новое (молодое) вино в старые мехи
– вливати (лити) нове (молоде) вино в старі міхи (в старі бурдюки). [Лив, очевидно, в старі міхи молоде вино своєї невсипучої сойківськоі енергії… Тудор.]
• Хватить стакан вина
– хильнути склянку вина.
Осушать
• Не осушать глаз
– не осушувати (не висушувати) очей; не переставати невтішно плакати.
• Осушать, осушить слёзы чьи, кому
– осушувати, осушити (висушувати, висушити) сльози чиї, кому. [Нащо й сльози вдові лити, Коли той вже в небі, Що вмів сльози осушити В незгоді й потребі? Г.-Артемовський. Висушили мені сльози. Н.-Левицький.]
• Осушить стакан (рюмку)
– вихилити (дмухнути) склянку (чарку…); випити склянку (чарку…) до дна. [Було знати по веселих очах… що дід уже вихилив не одну чарку горілки. Н.-Левицький.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

стака́н 1. скля́нка,-ки
2. маш. стака́н,-на
с. измери́тельный скля́нка вимірна́
с. нажи́мный стака́н натисни́й (для вальцювання)
с. реду́кторный стака́н реду́кторний
с. устано́вочный стака́н устано́вний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Скляни́цястакан.
Скля́нка
1)
стакан;
2)
оконное стекло;
3)
кусок стекла;
4)
бутылка.
Склянчи́на, скляничи́на
1)
стакан, стаканчик;
2)
стекляные украшения;
3)
кусок стекла.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Пуга́рь, -ря́, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. Пуга́рчик.
Скляни́ця, -ці, ж. Стаканъ. Тоді крів’ю наповнились блюда і скляниці. Чуб. І. 173. Пішла до пивниці, взяла дві скляниці, в одну наточила солодкого меду. Гол. І. 81.
Скля́нка, -ки, ж.
1) Оконное стекло. Харьк. г. Шух. І. 95.
2) Стаканъ. Св. Л. 177. Грин. III. 514.
Треба риби, треба м’яса і горілки в склянці. Чуб. V. 676. Склянку води візьме. МВ. (О. 1862. III. 39).
3) Бутылка. Вх. Лем. 466.
4) Кусокъ разбитаго стекла. Ум.
Скля́ночка.
Склянчи́на, -ни, ж.
1) Стаканъ, стаканчикъ.
По склінчині води. Гн. І. 135.
2) Стекляныя бусы и вообще стекляныя украшенія. Вх. Лем. 466.
Хвато́к, -тка́, м. Въ выраженіи: на хватку́. Наскоро, спѣша. Випив на хватку стакан чаю. Мир. ХРВ. 261.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Стакан (снаряда) — ко́рпус, -су, (в пулеметах) цилі́ндер, -дра; скля́нка, -ки; С. донный — денний цилі́ндер; С. опорный — опо́рний цилі́ндер.
*Донный, доньевой — де́нний; (мн.); -ые — де́нні; Д. втулка — де́нний уту́лок; Д. мина — де́нна мі́на; Д. стакан — де́нний цилі́ндер; Д. фугас — де́нна фуга́са.
*Запальный — підпа́льний; З. отверстие — підпа́льний о́твір; З. стакан — підпа́льний цилі́ндер; З. трубка — підпа́льна тру́бка.
*Опорный — опо́рний; О. втулка — опо́рний уту́лок; О. плоскость — опо́рна пло́ща; О. пункт — опо́рний пункт; О. стакан — опо́рний цилі́ндер.
*Чугунный — чаву́нний; Ч. втулка — чаву́нний вту́лок; Ч. граната — чаву́нна грана́та; Ч. дно — чаву́нне дно; Ч. корпус с хвостом — чаву́нний ко́рпус із хвосто́м; Ч. носок — чаву́нний носо́к; Ч. стакан — чаву́нний ко́рпус (гарма́тня).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Стака́нъ, стака́нчикъ = стака́н, стакане́ць, с(ш)кля́нка (С. З.), скляни́ця, поминальний — ку́хлик. — Риба, гриби і дичина́ потребують шклянку вина. н. пр. — Сидїв над вихолонувшою шклянкою чаю. Лев. В.
Сбитевь = гаря́ч, гаря́чий (С. З.), гаря́че. — Випив стакан гарячу — зараз теплїше стало.
Стопа́ = 1. ступня́ (ноги). 2. нога́. — Къ стопа́мъ ва́шимъ = до ніг ва́ших. — Идти́ по чьи́мъ стопа́мъ = іти́ за ки́м, за чиїм слїдом, наслїдувати (кому). 3. стопа́ (у віршах). С. Жел. 4. ку́бок, пу́гарь (д. Ку́бокъ. Власне металїчний стакан або кружка без ушка). 5. стопа́ (паперу). С. Л.

Запропонуйте свій переклад