Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 18 статей
Запропонувати свій переклад для «старець»
Шукати «старець» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безру́кий, -а, -е. Не имѣющій руки или рукъ. К. Досв. 16. То старець убогий, він безрукий, безногий. Чуб. V. 671.
Віддава́ти, -да́ю, -є́ш, сов, в. відда́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. І. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. І. 9. Відда́ти Бо́гові ду́шу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. Чуб. І. 156. — хвалу́. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. МВ. І. 16. — на добри́день. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. Левиц. І. 14. — поклі́н. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. Чуб. I. 160.
2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60.
3) Передавать, передать, выражать, выразить.
4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч.
5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Константиногр. у.
Відпра́ва, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. Відпра́ву пра́вити, чини́ти. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Рудч. Ск. II. 31. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу. МВ. І. 16.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня». Гол. І. 104.
Відскоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. відскоро́дити, -джу, -диш, гл.
1) Отрабатывать, отработать боронованіемъ.
2) Отплачивать, отплатить, отомщать, отомстить. Дав почубеньків (старець поводиреві), дак той і одскородив йому. Ном. № 13663.
Господа́рство, -ва, с.
1) Имѣніе, имущество, хозяйство. Не то господарь, що збереть господарство, а то, що готовоє задержить. Ном. № 10108.
2) Хозяйничанье, хозяйство. Привикай до господарства з молоду, не будеш знав на старість голоду. Ном. № 10100.
3) Хозяева, семейство. Курча як заспіва, віщує смерть кому з господарства. Ном. (Старець) у хаті бавить господарство кобзою. Ном. № 13664.
Конти́на, -ни, ж. Храмъ. А священник старець ходить по святій контині, молить слави Запорожу, щастя Україні. Федьк.
Ко́стур, -ра, м. Клюка, посохъ. — Діду Сидоре, собак боюся! — А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ном. № 12813. Ум. Костуре́ць. Я собак боюся. — Ой з костурцем, бабко. Грин. III. 659. Ув. Костуря́ка. (Старець) розбігся, опершися на костуряку. Ном. № 13663.
Ма́рець, -рця, м. Мартъ (мѣсяцъ). В марець ще змерзне старець. Ном. стр. 282, №413.
Ни́щий, -а, -е. Старець. Оддай нищим, а собі ні з чим. Ном. № 4758.
Оступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. оступи́ти, -плю́, -пиш, гл. = Обступати, обступити. Поти старець плохий, поки собаки оступлять, а як собаки оступлять, то тоді й кия найде. Ном. Турки, татари город оступили. Чуб. І. 161.
Пова́га, -ги, ж.
1) Уваженіе, честь. Ой були ми в пана, була нам повага: пили мед-горілку за Ганнусю жінку. Нп. Старець старцем, а повагу любить. Ном.
2) Важность, значеніе. Двір перейди тихо, у вічі глянь з повагою. МВ. Шевч.
3) Рѣшимость. Як би він не мав поваги, щоб підпалить і мене не підцькував, то не було б і пожежі. Екатериносл. у. (Залюб.).
Ри́ззя, -зя, с. Лохмотья. К. ПС. 51. Ветхе риззя обтріпалось і на латах лати. К. МБ. II. 135. Старець.... труситься в дирявому риззі. Г. Барв. 271.
Ста́рець, -рця, м. Нищій. Шух. I. 33. Котл. Ен. III. 66. ЗОЮР. І. 47, 57. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманеш. Ном. № 4650. Ум. Ста́рчик. ЗОЮР. І. 307.
Старе́чий, -а, -е.
1) Старческій, стариковскій. Послухайте моєї тітки, її старечої та розсудливої мови. МВ.
2) Нищенскій. Ой я старець — не старече в грудях серце в мене. К. Досв. 37.
Ста́рчик, -ка, м. Ум. отъ старець.
Угово́рювати, -рюю, -єш, гл. = Уговоряти. Старець вговорює панича: гріх тобі, каже, синку, знущатись над старими людьми. Стор. І. 17.
Ціпу́га, -ги, ж. Большая палка. Один старець сліпий, підперши бороду товстою ціпугою, сидить найближче коло огнища. Грин. II. 182. См. Ціпу́ра.
Ярми́с и ярміс, -су, ярмі́з, -зу, м.
1) Способъ, средство. Вас. 213. Уже ж можно якийсь ярміс прибрати. Черн. Знахо́дити, учиня́ти ярмі́с. Давать ладъ, порядокъ, находить, что нужно сдѣлать. Заносили до Явдохи накрадене, награблене добро, а вона вже сама знаходила йому ярміс. Мир. ХРВ. 166. Доти старець плохий, поки собаки не обступлять, тоді ярміс найде і палкою обганяється. Ном. № 4224. Но те Юнона повернула і в голові так коверзнула, щоб зараз учинить ярміз. Котл. Ен. ІІ. 25.
2) Предлогъ. І про що вони так довго балакають? — А вони вже знайшли ярмис для балачки. Переяс. у. Як діти встряють не в своє діло, то їм кажуть: О, знайшов уже ярміс! Конст. у.

Запропонуйте свій переклад