Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «стих»
Шукати «стих» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Адони́ческий – адоні́чний.
-ский стих – адоні́чний вірш.
Ду́ма
1) (
мысль) ду́ма [Ду́ми мої́, ду́ми мої́, ли́хо мені́ з ва́ми! (Шевч.)], га́дка, пога́дка.
Думать -му – ду́му гада́ти (ду́мати).
Без дум – безду́мно. [Безду́мно ди́влячись у про́стір (Л. Укр.)].
Тяжёлые -мы – важкі́ ду́ми.
Тяжёлые -мы теснят меня – важкі́ ду́ми обсіда́ють мене́;
2) (
собрание) ду́ма. [Держа́вна ду́ма. Міська́ (городская) ду́ма].
Здание городской ду́мы – ра́туша, ра́туш (р. -шу) (м. р.), ду́ма;
3) (
лир.-эпич. стих.) ду́ма. [Украї́нські істори́чні ду́ми].
Заприча́стный (стих, молитва) – запричаща́льний (стих, моли́тва).
Зацы́кать – заци́тькати, (языком) зацмо́кати. [Оте́ць Лука́ заци́тькав на школярі́в, ре́гіт стих (Васильч.)].
Лё́гкий и -гок
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].

-кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
-кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
-кий мусор, горн. – штиб (-бу).
-кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
-кая кавалерия – легка́ кінно́та.
-кое войско – легке́ ві́йсько.
-кая атлетика – легка́ атле́тика.
-кое орудие – легка́ гарма́та.
-кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (
малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
-кая проседь – леге́нька сивина́.
С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
-кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
-кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
-кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
-кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
-кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
-кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
-кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
-кая вина – неважка́ прови́на.
-кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
-кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
-кая улыбка – леге́нька у́смішка.
-кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
-кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
-кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
-кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
-кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
-кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
-кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
-кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
-кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
-кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
-кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
-кое сердце – м’яке́ се́рце.
-кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
-кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
-кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
-кий напиток – легки́й напі́й.
-кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
-кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (
необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
-кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
-кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
-кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
-кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
-кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
-кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
-кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (
нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
-кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
-кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
-кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
-кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
-кий слог – легка́ мо́ва.
Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
-кий стих – легки́й вірш.
-кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
-кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
-кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (
весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
-кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
-кая шутка – леге́нький жарт.
-кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
-кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
-кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
-кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
-кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
-кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
-кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
-кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
-кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
-кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
-кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
-кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
-кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (
легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
-кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
-кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (
быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
-кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
-кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
-кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
-кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
-кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
-кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
-кий на язык
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.

-гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
-кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (
негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
-кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
-кие украшения – легкі́ оздо́би.
Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
Становиться более -ким, см. Легча́ть.
Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Липометри́ческий (стих) – ліпометри́чний вірш, недомі́рний вірш.
II. Находи́ть, наха́живать, найти́, ср. з.
1) (
наталкиваться) нахо́дити, найти́, натрапля́ти, натра́пити, тра́пити, (наскакивать) наганя́тися, нагна́тися, наска́кувати, наско́чити, (набегать) набіга́ти, набі́гти, (нападать) напада́ти, напа́сти, (напарываться) напо́рюватися, напоро́тися на ко́го, на що. [За на́ші гріхи́ нахо́дять ляхи́ (Номис). Бода́й на те́бе лиха́ годи́на найшла́! (Брань). Хто зна, щоб ча́сом на яко́го во́рога не (на)тра́пив (Брацл.). Тра́пила (Натра́пила) коса́ на ка́мінь (Приказка). Паропла́в нагна́вся на мілину́ (Київ)]. Не на такого -шё́л! – не на тако́го напа́в (натра́пив, наско́чив)!;
2) (
о тучах, облаках) наступа́ти, наступи́ти, надхо́дити, надійти́, набіга́ти, набі́гти; срв. Надвига́ться 2. [Набі́гла хма́ра, мов чума́цьке ряде́нце (Коцюб.)].
-шё́л туман – запа́в (упа́в, насу́нув, налі́г, наполі́г) тума́н.
-шё́л шквал – зірва́вся (зня́вся, схопи́вся) шквал, зірва́лася (зняла́ся, схопи́лася) бу́ря;
3) (
натекать) набира́тися, набра́тися, набіга́ти, набі́гти, натіка́ти, натекти́, нахо́дити, найти́, (усилит.) понабира́тися, понабіга́ти, понатіка́ти, понахо́дити. [В чо́вен набра́лося (набі́гло) бага́то води́ (Київщ.)];
4) (
о людях: собираться во множестве) нахо́дити, найти́, понахо́дити, збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (наталпливаться) нато́вплюватися, нато́впитися; понато́вплюватися. [Найду́ть ку́пою у ха́ту (М. Вовч.). Найшло́ до ши́нку бага́то люде́й (Сл. Ум.). На я́рмарок бага́то люде́й понахо́дило з око́лишніх сіл (Київщ.). До збо́рні бага́то люде́й зібра́лося (Сл. Ум.)];
5) (
перен.: нападать на кого) нахо́дити, найти́ на ко́го, напада́ти, напа́сти на ко́го и кого́, опада́ти, опа́сти кого́, спада́ти, спа́сти на ко́го; срв. Напада́ть 4. [На ме́не таке́ нахо́дить, що сам не тя́млю, що чиню́ (Кониськ.). На ме́не нахо́дить щось, від чо́го все навкруги́ тьмари́ться (Країна Сліпих). Це на ме́не ча́сом напада́є, – ось нічо́го не хо́чу роби́ти, та й вже! (Гр. Григор.). На ньо́го спада́ла байду́жість (Стефаник)].
На меня -шё́л такой стих – таки́й стих на ме́не найшо́в (накатил: насу́нув, нари́нув), таки́й ві́тер на ме́не війну́в, таке́ на ме́не найшло́.
Негла́дкий – нері́вний, негладе́нький, неви́гладжений; (о речи, выражении и т. п.) коструба́тий. [У нас земля́ нері́вна (Рудан.)].
-кая речь, -кий стих – коструба́та мо́ва, коструба́тий вірш.
-док лицом кто – ма́є нечи́сте обли́ччя хто, нечи́сте обли́ччя в ко́го.
Переды́шка
1) перепочи́нок, перепочи́вок, відпочи́нок, ві́дгал (-лу), стих (-ху). [Хіба́ в на́шій робо́ті перепочи́нок бува́?];
2)
см. Переды́х.
Притиха́ть, прити́хнуть – притиха́ти, прити́хнути и прити́хти, прити́хшати (о мн. попритиха́ти), прини́шкнути, (несколько) – надтиха́ти, надти́хнути, (затихать) за[с]тиха́ти, за[с]ти́хнути, ущуха́ти, ущу́хнути, (примолкнуть) примовка́ти, примо́вкнути. [Мару́ся прити́хла і ста́ла-б то засипа́ти (Квітка). Мо́же надти́хне тро́хи ві́тер (Камен. п.). Походе́нко зра́зу прини́шк, аж присі́в (Кониськ.)].
Боль немного -хла – біль тро́хи вгамува́вся, стих, ущу́х.
Ветер -тих – ві́тер надти́х, ущу́х.
Прити́хший, -нувший – прити́хлий, прини́шклий.
Прича́стный
1)
чему – приче́тний до чо́го, приви́нний до чо́го, чому́. [Ва́ше ді́ло пере́дано на дослі́дування, бо ще знайшо́вся оди́н приче́тний до йо́го (Тесл.). Як я не приви́нна до то́го (Борз.). Якби́ хоч ми приви́нні були́ тому́ (Борз.)].
Он этому делу не -ча́стен – він до то́го ді́ла (до тіє́ї спра́ви) не приче́тний, не приви́нний и не приче́тен, не приви́нен. [Якби́ я до то́го приче́тен, – ну, так (Черкаськ. п.). Я не приви́нен до то́го (Звягельськ. п.)];
2) прича́сний.

-ный стих – прича́сний спів.
Пятисто́пный – п’ятисті́пний.
-ный стих – п’ятисті́пний вірш.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Громадьё – грома́ддя, (громадина) громадище:
планов громадьё
– планів громаддя.
[Звісно, „громадьйо планів” президента, уряду та коаліції вражає — тут і драконівські податки, і підвищення цін, і пенсійний вік, і придушення ЗМІ, і репресії проти музейників та архівістів, знищення системи шкільної освіти, перелицювання історії, переслідування „неправильних” церков… Проте головною мішенню для людей, що перебувають зараз при владі, залишається українська мова. Чим вона завинила перед ними, судити не візьмемося — але очевидно, що це глибинна ненависть, практично на клітинному рівні (брати Капранови). Згаса вогонь небесної безодні. І вітер стих, і зникло пасмо туч. В зеленкуваті сутінки холодні Вдруковане громаддя чорних круч (Валентин Солодовник)]
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫСМЕ́ИВАТЬ (кого) укр. висміва́ти, викпива́ти, бра́ти /підійма́ти/ на глум /глу́зи, кпи́ни, сміх/, кпи́нити /глузува́ти/ з кого, де́рти ла́хи на кому;
высмеивающий що висміва́є тощо, ра́ди́й ви́сміяти, метки́й на кпи́ни, висмівака, глузі́й, критика́н, сати́рик, гумори́ст, ґедзь, оса́, прикм. глузли́вий, насміха́стий, (стиль) епігра́мний, фраз. де висмі́вано [стих, высмеивающий царя́ вірш, де висмі́вано царя]́;
высмеивающийся/высмеиваемый висмі́ваний, піді́йманий на глу́зи /глум тощо/ і похідн..

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Стих – вірш, -шу.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Стих
Стих нашёл (напал) на кого
(разг.) – падь пала на кого; найшло на кого; дур напав (найшов) на кого.
Находить
• Дай Бог с умным найти и потерять
– дай Боже з розумним загубити, а з дурним не знайти. Пр. З дурним знайдеш, то й не поділишся. Пр.
• Еле вас нашёл
– ледве знайшов вас; насилу до вас добувся.
• За чем пойдёшь, то и найдёшь
– чого шукаєш, те й напитаєш. Пр.
• Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) найти
– краще з розумним [двічі] загубити, як з дурнем [раз] знайти. Пр. Ліпше (лучче) з доброго коня впасти, ніж лихим (поганим) їхати. Пр.
• Найти доступ к чьему сердцу
– доступитися (добутися) до чийого серця; здобути ласки чиєї (ласку чию, прихильність чию).
• Найти общий язык с кем
– знайти спільну мову з ким.
• Найти себя
– знайти себе; збагнути своє призначення (в житті).
• [На меня] находит, нашла тоска
– [На мене] находить, найшла (нападає, напала, налягає, налягла) нудьга (туга); [мене] оступає, оступила (опадає, опала) нудьга (туга).
• На меня нашёл такой стих
– така падь на мене пала; такий вітер на мене війнув; таке на мене найшло.
• Находить возможным
– уважати за можливе; визнавати за можливе (можливим).
• Находить, найти вкус, приятность в чём
– добирати, добрати смаку в чому; набирати, набрати смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; знаходити, знайти втіху (приємність) у чому.
• Находить, найти в себе силу для чего
– знаходити, знайти в собі силу нащо; здобуватися, здобутися на силу для чого (робити що).
• Находить, найти выход [для себя] в чём
– знаходити, знайти [собі] вихід (порятунок, раду) у чому; давати, дати [собі] раду (пораду) з чим; зараджувати, зарадити [собі] з чим.
• Находить, найти кого виновным, невиновным
– уважати (визнавати, визнати, признавати, признати) за винного (за винуватого), за невинного (за невинуватого) кого; признавати, признати чию вину (винність), невинність (невинуватість); признавати, признати винним (винуватим), невинним (невинуватим) кого.
• Находить, найти по вкусу кого, что
– знаходити, знайти (добирати, добрати) [собі] до смаку (до вподоби) кого, що; уподобати кого, що.
• Находить, найти путём расспросов кого, что-нибудь
– напитувати, напитати кого, що; допитуватися, допитатися кого (до кого), чого.
• Находить, найти своё выражение в чём
– знаходити, знайти свій вияв (вираз) у чому; вилитися в чому.
• Находить, найти случайно что
– знаходити, знайти випадково що; надибувати, надибати що.
• Находить, найти удовольствие (наслаждение) в чём
– знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; тішитися (утішатися), утішитися чим, з чого.
• Находить, найти хорошим, плохим что-нибудь
– визнавати, визнати за гарне (за добре), за лихе (за зле, за погане) що; признавати, признати добрим (гарним), лихим (злим, поганим) що.
• Нахожу, что вы правы
– уважаю (визнаю), що правда ваша (що ви маєте рацію).
• Нашёл друга!
– ото приятель!
• Нашёл кому поверить
– було кому повірити; [не] мав кому повірити.
• Нашёл (нашли) дурака
– знайшов (знайшли) дурня; аякже!
• Нашёл с кем знаться
– було з ким знатися; добра знайомість, нема що (чого) казати.
• Нашёл у кого спрашивать
– знайшов, у кого (кого) питатися; було (мав, не мав) у кого (кого) питатися.
• Нашла коса на камень
– наскочила ((на)трапила, наткнулася) коса на камінь (та камінь не подається). Пр. Наскочив чорт на біса. Пр. Добрий на доброго й наскочив. Пр. Наскочив удівець на вдову. Пр. Наскочила кулага на врага. Пр. Яке брело, таке й стріло. Пр.
• Нашло много людей
– понаходило (назбиралося, натовпилося, понатовплювалося) такого (багато) люду (людей).
• Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь
– не знаєш, де заробиш, де проробиш. Пр. Хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. Пр. Якби знав, де знайду, то б туди пішов, а якби знав, де загублю, то б туди не пішов. Пр.
• Не нахожу в этом ничего остроумного, опасного
– не бачу (не вбачаю, недобачаю) у цьому нічого дотепного, небезпечного…
• Он не находит себе места
– він не знаходить собі місця; він не знає де приткнутися (де приткнути себе); (іноді) він ходить, як (мов) неприкаяний; (лок.) він попору не знайде.
• По лесу ходит, дров не найдёт
– по лісі товчеться, а до дров не допадеться. Пр. По горло в воді, а шукає, де напиться. Пр.
• Что это на вас нашло сегодня?
– що це сьогодні на вас напало (найшло)?; що це вас сьогодні навідало?
• Я нашёл его за работой, за обедом…
– я застав його при роботі (за роботою), при обіді (за обідом)…

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вірш, -ша
1)
стих.
Говори́ти ві́ршом – говорить стихами.
2)
стихотворение.
Падь, -ди
1)
падь;
2)
падеж (скота). На ме́не падь па́ла – на меня стих нашел.
3)
медвяная роса;
4)
склон, логовина.
Стих, -ха́стих (библейск.). У стих чита́ти, говори́ти – монотонно читать, говорить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́рш, -шу, м. Стихъ. Ві́рші. Стихи, стихотвореніе. Латинський віршник.....як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші. Шевч. 299.
Заполоска́ти, -щу́, -щеш, гл.
1) О парусахъ: обвиснуть, опасть.
Вітер стих, то й паруси заполоскали. Херс. г.
2) См.
Заполіскувати.
Оббива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обби́тися, обіб’ю́ся, -єшся, гл. Обиваться, обиться. Оббивсь як билина. Ном. № 1852. Пропившись і як крем’ях той оббившись. К. МБ. X. 3. Обби́лася бала́чка. Разговоръ стихъ, смолкъ. Оббилася балачка, тим і не чутно стало. Новомоск. у.
Падь, -ді, ж.
1) =
Падина.
2) Падежъ скота. Черк. у.
3) Медвяная роса, причиняющая болѣзнь колосьевъ. Балт. у.
Падь пала (шкодлива на хліб роса). Ном. №585.
4)
На ме́не падь па́ла. На меня стихъ нашелъ. У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала. Лукаш. 167.
Подзижча́ти, подзича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Пожужжать (о комарѣ, мухѣ). Подзичав комарь та й стих. Харьк.
Стих, -ха, м.
1) Стихъ (въ Библіи).
2)
У стих. Безпрестанно, безпрерывно. Угор.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Стихъ, стишо́къ, стишо́нки = вірш, ві́рші, ві́ршик, ві́рші (аби-які).

Запропонуйте свій переклад