Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 3 статті

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Сторі́нка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
сторона. Не лихо журить і чужа сторінка, а невдала жінка. Ном. № 9112.
2) Страница.
Сторона́, -ни́, ж.
1) Страна, земля.
Помолись за мене Богу, мій ти сину, на тій преславній Україні, на тій веселій стороні. Шевч. Своя́ сторона́. Родина. Тільки замітиш свою сторону, дак і кажи «тпру»! Рудч. Ск. І. 72. Чужа́ сторона́. Чужбина. Полетів орел до чужих сторін. Мет. 108. Да вже ж мені да докучила да чужая да сторононька. Лукаш.
2) Сторона, бокъ.
Єсть десь річка Жовтенька. То по одну сторону заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. І. 100. І з якої тебе, брате, сторононьки ждати: чи од чистого поля, чи од Чорного моря. Макс. Стороно́ю. Въ сторонѣ, на сторонѣ. Стороною дощик іде. Ном. № 13961. Стороною люде сплять, вони за нас говорять. Чуб. у. 270. Всіма́ сторона́ми. Со всѣхъ сторонъ. Славне було Запорожжя всіма сторонами. Лукаш. Осторонь. Въ сторонѣ. Зміев. у.
3) Партія.
До зострінуться в шинку чи на дорозі то й затнуться: «чия сторона?» «А ти чия?» «Васютина». «Геть же к нечистому, переяславський крамарю». К. ЧР. 25. Ум. Сторі́нка, сторі́нонька, сторі́ночка.
Чужи́й, -а́, -е́. Чужой. Зайшов аж у чужу землю. Рудч. Ск. І. 85. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Чужа́ сторона́. Чужбина. На чужій стороні кланяйся й вороні. Посл. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Ум. Чуже́нький, чуже́сенький.