Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «страсть»
Шукати «страсть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Конё́к
1) (
ум. от Конь) ко́ник, ко́ничок (-чка), кониче́нько (м. р.), (жеребёнок) лоша́ (-ша́ти; ср. р.), лоша́к, лоша́тко.
-нё́к-горбунок – горбоко́ник (-ка);
2) (
для катанья по льду) ковза́н (-на́), ковзано́к (-нка́), ковзане́ць (-нця́), ковза́нь (-ня́), сков[б]зу́н, (зап.) ли́жва.
-ки́ – ковзани́, ковзанки́, ковзанці́, ковзані́, сков[б]зуни́ (-ні́в), полозки́ (-кі́в), (зап.) ли́жви (-жов), (преим. костяные в роде лыж) на́рти (-тів), (только костяные) костяни́ці (-ни́ць).
Кататься на -ках – бі́гати ((с)ко́взатися) на ковзана́х;
3) (
гребень кровли) гре́бінь (-беня), ко́ник (-ка);
4) (
лощило у сапожников) глади́ло, гладі́й (-дія́), клеса́чка.
5) (
в мельнице) ришта́к (-ка́);
6)
зоол., насек. Gryllus, см. Кузне́чик.
Морской -нё́к, рыба Phyllopteryx и Hippocampus – морськи́й ко́ник;
7)
перен. (страсть, слабость) ко́ник, при́страсть (-ти), сла́бість (-бости). [Ле́дві розбала́кавсь, одра́зу сів на свого́ ко́ника (Крим.)].
У всякого свой -нё́к – ко́жний ма́є свого́ ко́ника, свою́ при́страсть.
Это его -нё́к – це його́ ко́ник, при́страсть.
Люби́ть, -бливать
1) (
чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му. [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Лю́биш ба́тька, ма́тір, а коха́єш ми́лого (Мирн.). Нема́ тії́ дівчи́ноньки, що я в ній коха́вся (Метл.)].
-би́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́. [Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М. Вовч.)].
Он её -би́л безумно – він її шале́но коха́в.
-би́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́.
-би́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́.
Кого -лю́ того и бью – хто кого́ лю́бить, той того́ й гу́бить.
-би́ть друг друга – коха́ти, люби́ти одно́ о́дного, коха́тися, люби́тися; срв. Люби́ться. [Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня)];
2) (
питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залю́блювати и -ля́ти кого́. [Усі́ його́ в нас люби́ли, – балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М. Вовч.). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г. Барв.)].
-бить друг друга – люби́тися, ма́ти любо́в між собо́ю. [Любі́теся, брати́ мої́! (Шевч.)].
Он -бит родителей – він лю́бить батькі́в.
Я тебя -лю́ как самого себя – я тебе́ люблю́ як себе́ само́го.
-би́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край.
-би́ть больше всего на свете – люби́ти над усе́ в сві́ті. [Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М. Вовч.)];
3) (
иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му. [Люблю́ розмовля́ти (Шевч.). Не полюбля́ю я цього́ (Зміївщ.)].
Он -бит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці.
Я -лю́ фрукты – я люблю́ садовину́, мені́ садовина́ до смаку́ (смаку́є).
Я -лю́ жизнь в деревне – я люблю́ (мені́ до вподо́би) жи́ти на селі́.
Я больше -лю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця стра́ва.
Я -лю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; срв. Предпочита́ть.
Он -бит свободу – він лю́бить во́лю.
Он -бит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуля́ти.
Она -бит пение – вона́ лю́бить спі́ви, охо́ча до спі́вів.
Он -бит выпить – він лю́бить ча́рку, він ла́сий (голі́нний) до ча́рки, (шутл.) до скляно́го бо́га.
Это растение -бит тень – ця росли́на лю́бить холодо́к.
Сосна -бит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт.
Деньги -бят счёт – гро́ші лічбу́ лю́блять.
-бишь кататься, -би́ и саночки возить – лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку.
-би́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до теа́тру;
4) (
жалеть) жа́лувати. [Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (Н.-Лев.)].
Лю́бящий – що лю́бить, що коха́є; (полный любви) лю́блячий, лю́б’ячий, прихи́льний. [Лю́блячою руко́ю спи́сує Бордуля́к (Єфр.). Таки́й він лю́б’ячий до ме́не (М. Вовч.). Прихи́льним о́ком подиви́всь на си́на (Крим.)].
-щий что (любитель чего) – охо́чий, щи́рий, голі́нний, ла́сий до чо́го, на що; срв. Люби́тель.
-щий детей – дітолю́бний.
Любо́вь
1)
к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)].
Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в.
Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння.
Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в.
-бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в.
Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в.
Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в.
Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе.
Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням.
Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)].
Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́.
Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння).
Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)].
Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би).
С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)].
Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко).
Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма.
Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)].
-бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися;
2) (
любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)];
3) (
предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)];
4) (
нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)].
Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в.
Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в.
Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в.
Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в.
Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння.
-бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)].
Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві.
Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)].
Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
5) (
наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)].
Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням.
Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)].
Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно.
Необу́зданный
1) незагну́зданий. [Незагну́зданий кінь (Полт.)];
2) неприбо́рканий, невгамо́вний, непогамо́в(а)ний, нестри́м(а)ний, неспи́нний, (
образно) незагну́зданий, сваві́льний, своєві́льний; срв. Неукроти́мый, Своево́льный. [Ста́вити ме́жі й перешко́ди про́ти непогамо́ваної самово́лі (Гр. Думка). То́плять у нестри́мній розпу́сті своє́ го́ре (Ле). І га́рний хло́пець, та незагну́зданий (Кобеляч.). Він сам терпі́в од незагну́зданого па́нського но́рову (Грінч.)].
-ная страсть – невгамо́вна (неприбо́ркана) жага́ (при́страсть).
-ные поступки – сваві́льні (своєві́льні) вчи́нки.
Новизна́
1) (
состояние) но́вість, нові́тність (-ости), новина́, (реже) нови́зна. [Ко́жне сло́во Пи́сарева ди́хало прина́дою нові́тности (Крим.). Особли́вою новино́ю ця тео́рія не визнача́ється (М. Калин.). Там невідо́ме, небезпе́чне, але́ прина́дно-прекра́сне в свої́й нови́зні (А. Любч.)];
2) (
новшество) новина́, нови́зна. [В усі́й тій нови́зні давнина́ вчува́ється (Рада)].
Страсть к -не́ – при́страсть до всього́ ново́го.
Охва́тывать, охвати́ть
1) (
обнимать) обхо́плювати, обхопи́ти кого́, що, обніма́ти, обійма́ти, об(ій)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, осяга́ти, осяг(ну́)ти́ кого́, що, (о)повива́ти, (о)пови́ти. [Що то за цивіліза́ція була́, коли́ вона́ осягла́ ті́льки саме́ па́нство (Куліш)].
Это дерево не -ти́ть руками – цього́ де́рева не обхо́пиш рука́ми.
Зараза -ла весь город – по́шесть усе́ мі́сто обхопи́ла.
Этот период -вает несколько десятилетий – ця доба́ обійма́є кі́лька десятилі́ттів.
Пламя мигом -ло всё здание – по́лум’я враз поняло́ (обхопи́ло) ввесь буди́нок.
-ла прохлада – обняло́ холодко́м (прохоло́ди́ло) кого́.
Истома -вает – мло́сті беру́ть кого́, мло́сно стає́ кому́.
-ти́ть глазом – о́ком (за)сяга́ти, (за)сяг(ну́)ти́, зсяга́ти; зсягну́ти о́ком, запосягти́, захо́плювати, захопи́ти о́ком, згля́нути о́ком, скида́ти, ски́нути о́ком. [Скі́льки мо́жна було́ засягти́ о́ком на всі бо́ки. Пшени́ці таки́й лан, що й о́ком не згля́неш].
-ти́ть (постичь) умом, мыслью – збагну́ти, засягти́ що (ро́зумом, ду́мкою);
2) (
о чувствах, сне, дремоте и т. п.) поніма́ти, поня́ти, обніма́ти, обня́ти, бра́ти, взя́ти кого́, (перен.) (о)повива́ти, (о)пови́ти, о(б)горта́ти, о(б)горну́ти, окрива́ти, окри́ти, порива́ти, порва́ти кого́. [Ра́дощі ду́шу мені́ обніма́ли (Грінч.). Поняли́ його́ жа́лощі до тих нещасли́вих. Чого́сь і мене́ вже страх бере́. Обгорну́ла мене́ самота́. Го́ре тяжке́ опови́ло його́. Мене́ порива́є доса́да. Недо́бре почува́ння окри́ло їй ду́шу].
Грусть, тоска, жаль -вает кого – сум, ту́га, жаль поніма́є, бере́, посіда́є кого́.
-ла зависть кого – за́здрощі вхопи́ли кого́, за́видки взяли́ кого́, за́здрість поняла́ кого́.
-ла страсть кого – жага́ (при́страсть) вхопи́ла, поняла́, взяла́ кого́;
3) (
окружать) ото́чувати и оточа́ти, оточи́ти кого́, що, ким, чим. См. Окружа́ть, Облега́ть; (перехватать) перема́цувати, перема́цати, перела́пувати, перела́пати.
Всё в лавке -та́ет, а ничего не купит – усе́ в крамни́ці перема́цає, а нічо́го не ку́пить.
Охва́ченный – обхо́плений, обня́тий, по(й)ня́тий.
-ный ужасом – поня́тий жа́хом.
Па́ссия
1)
церк. – па́сія;
2) (
страсть) па́сія, за́пал; (об’ект страсти) па́сія, любко́ (-ка́), лю́бка (-ки).
Писа́тельство – письме́нництво, письме́нство, писа́тельство.
Страсть к -ству – письма́цька хворо́ба.
Пита́ть – живи́ти, поживля́ти, годува́ти, харчува́ти, харчи́ти. [Хазя́йське о́ко това́р жи́вить. Карти́на украї́нського відро́дження жи́вить наді́ї на перемо́гу одві́чньої пра́вди (Єфр.). Він своє́ю пра́цею усю́ сім’ю́ году́є].
-а́ть надежду (мечту, мысль) – держа́ти (ма́ти и живи́ти) наді́ю (мрі́ю, ду́мку).
-ать доверие – ня́ти ві́ру кому́, дійма́ти кому́ ві́ри.
-а́ть вражду к кому – ворогува́ти, враждува́ти, вражда́ти на ко́го (Квітка), ма́ти зуб на ко́го.
-ать любовь, склонность к чему – коха́тися в чо́му, (редко) до чо́го. [Вся́кий коха́ється до гро́шей (Звиног.)].
-а́ть пристрастие к чему – ми́луватися в чо́му.
-а́ть страсть к чему – ма́ти прилю́бність до чо́го. [Ма́єш прилю́бність до карт та гульні́ (Неч.-Лев.)].
-а́ть ненависть к кому – плека́ти знена́висть до ко́го.
-а́ть злобные чувства к кому – (описат.) ди́хати (лихи́м) пе́клом, злом на ко́го, ли́хо, во́лі бу́ти на ко́го.
-а́ть отвращение – ма́ти или почува́ти відра́зу (оги́ду).
-ать дружбу – почува́ти при́язнь.
-а́ть уважение к кому – ма́ти поша́ну до ко́го, ма́ти кого́ на пова́зі. [Всі їх на пова́зі ма́ють (М. Вовч.)].
Десна -а́ет водой Днепр – Десна́ подає́ во́ду в Дніпро́.
Пита́емый – жи́влений, годо́ваний, харчо́ваний.
Погубля́ть, погуби́ть – губи́ти, згуби́ти и загуби́ти, запа́губити кого́, погубля́ти, погуби́ти кого́, занапаща́ти, занапасти́ти, запропаща́ти, запропасти́ти кого́, збавля́ти, зба́вити, ні́вечити, зані́вечити, (диал.) тра́тити, стра́чувати, стра́тити, затра́чувати, затра́тити, (изводить), зво́дити, зве́сти́ (з сві́ту) кого́, з сві́ту зігна́ти (згла́дити) кого́, збавля́ти, зба́вити життя́ (ві́ку) кому́, (истратить понапрасну) марнува́ти, змарнува́ти, перево́дити, переве́сти (о мног. помарнува́ти, поперево́дити) що. [Приду́мували, як-би його́ згуби́ти (Єв.). Бода́й-би вам сті́льки кар, скі́льки ви люде́й занапасти́ли (Грінч.). Я сам зані́вечив свій вік (Шевч.). І ку́ля і шаблю́ка не звела́ тебе́ з сві́ту (Куліш)].
-би́ть душу, себя – загуби́ти (згуби́ти, погуби́ти, запа́губити, занапасти́ти, затра́тити) ду́шу, себе́.
-би́ть своё здоровье, счастье – занапасти́ти, зані́вечити своє́ здоро́в’я, свою́ до́лю.
Эта страсть -би́ла его – ця при́страсть згуби́ла його́.
-би́ли девушку – занапасти́ли (зані́вечили, звели́) ді́вчину.
Это навсегда -би́ло его в общественном мнении – це наза́всіди згуби́ло його́ перед грома́дською ду́мкою.
Погублё́нный – згу́блений, загу́блений, погу́блений, занапа́щений, зані́вечений, стра́чений, змарно́ваний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Страсть
1) (
страдание) страждання, мука, мучення, (церк.) страсті;
2) (
сильное влечение) пристрасть, жага, жадоба, запал, пал;
3) (
любовная) любощі;
4) (
страх) жах, ляк, страх;
5) (
множество, весьма) дуже, страх, страшенно, надто, сила:
иметь страсть к чему – мати пристрасть до чого, дуже кохатися в чому, горіти до чого;
накал страстей – кипіння (шал) пристрастей;
пылать, гореть страстью – палати пристрастю (жагою);
страсти Господни – страсті Господні, мучення Боже;
страсти разгорелись – пристрасті розпалилися (розгорілися);
страсть как хочется (разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться);
страсть сколько (разг.) – страх скільки; страшенно багато.
[Якщо кувати розпечене залізо пристрасти нерішуче, воно швидко охолоне. (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатися в замкненому колі (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Емма стала такою, як усі інші коханки, і зачарування новизни, спадаючи потроху, ніби одяг, оголювало вічну одноманітність пристрасті, яка завжди має ті самі форми і говорить тією самою мовою (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Стримано повискували пристрасті (В.Даниленко). І що усі твої напасті і сподівання, і жалі, як по Вітчизні довгі страсті ряхтять, мов рани на чолі! (В.Стус). Мене вабила північна округла стіна, я вже бачив на ній мальовидло Страстей Господніх… я здалека бачив, що мальовидло на цілу стіну потріскалося, фарба поскручувалася в спіралі, одначе я не відразу кинувся до стіни, до цього мальовидла, задля яких власне приїхав у Черчен, щось мене неначе притримувало біля дверей, не давало зробити ні кроку, чиєсь око пантрувало за мною (Р.Федорів). Їй неважко було лишатись чеснотливою: спроваджувати залицяльників не довелось, а не такий уже ярий чоловічий пал Філібера згас одразу після народження їхнього єдиного сина, тож навіть дозволених плотських утіх зазнати їй не випало (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Моя пристрасть була мов дика прірва, що хотіла його поглинути. І я бачила, що вона його лякала (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона схилилася й накрила його вуста своїми, немовби хотіла проковтнути його. За мить початкова ніжність між ними перетворилася на тваринну пристрасть, яку з її боку живили три роки вдовиної стриманості, а з його — солодка хіть юнака, що ніколи не куштував жіночого кохання, хіба що куплену вправність шльондр (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). Отож від тієї миті, коли він зустрів ту кралю, Рубенс ладен був поставити на вогонь горщик із почуттями і чекати, коли кипіння оберне почуття у пристрасть (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)].
Обговорення статті
Любить, любливать
1) (
чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му;
2) (
питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого;
3) (
иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му;
4) (
жалеть) жалувати:
деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.);
кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.);
люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.);
любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.);
любить безгранично кого – душі не чути в кому;
люби́ть безумно – шале́но кохати;
любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати);
любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю;
люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́;
любить как самого себя – любити як себе́ самого;
любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому;
люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру;
люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́;
люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край;
любить родителей – лю́бити батьків;
люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́;
любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому;
любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку;
любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.);
он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га);
он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти;
он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́;
он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів;
он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці;
он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить;
прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати);
сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт;
это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь);
я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва;
я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту;
я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є);
я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю).

[Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бекон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. Після того як він показав їй свій рахунок у банку, вона зрозуміла, що кохає його. 2. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].
Обговорення статті
Любовь
1) (
к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння;
2) (
любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння;
3) (
предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко);
4) (
нравственн. чувство) любо́в, люба́;
5) (
наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го:
безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання);
брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові);
брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би);
братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в;
вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в;
возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе);
вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися;
вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням;
гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого;
делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням;
жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві;
изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в;
любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність;
любовь к искусству – любов до мистецтва;
любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни);
любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в;
любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.);
любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.);
любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруванячко), дороге твоє кохання (коханячко);
нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!;
нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в;
не по любви – не до любові (любості);
объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння);
первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в;
объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою);
относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно;
питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му;
по любви – з кохання;
пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в;
пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві;
приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску;
родительская любо́вь – батькі́вська любо́в;
с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но;
старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.);
супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння;
сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в;
умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви.

[Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість:
Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СТРАСТЬ (до чого) па́сія, пра́гнення чого, (до знань) жадо́ба чого;
страсть к ли́дерству пра́гнення лідерува́ти;
страсти Госпо́дни жахи́ Госпо́дні.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Страсть
1) (
страдание) стражда́ння, -ння, му́ка, -ки;
2) (
сильное влечение) при́страсть, -сти, жага́, -ги́;
3) (
любовная) лю́бощі, -щів;
4) (
страх) жах, -ху, ляк, -ку, страх, -ху;
5) (
множество, весьма) ду́же, страх, страше́нно, на́дто, си́ла; мне страсть как хочется увидеть её – мені́ ду́же хо́четься поба́чити її́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Страсть
• Иметь страсть к чему
– мати пристрасть до чого; дуже кохатися в чому; горіти до чого.
• Пылать, гореть страстью
– палати пристрастю (жагою).
Страсть как хочется
(разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться).
Страсть сколько
(разг.) – страх скільки; страшенно багато.
Безумный
• Безумная страсть
– шалена (нестямна) пристрасть (жага).
• Безумное намерение
– безглуздий намір (замір, задум).
• Безумные цены
– безумні (шалені) ціни.
• Безумный день, безумное время
– безумний (божевільний, шалений, дурний) день, час.
Питать
• Питать враждебные чувства к кому
– ворогувати на (проти) кого; мати злість (іноді зазлість) на кого. [Ти на мене ворогуєш? Так змінилася одразу? Українка.]
• Питать доверие к кому
– мати довіру (довір’я) до кого; мати віру до кого; йняти (діймати) віри кому; довіряти кому.
• Питать злобные чувства к кому
– мати злість на кого; здувати на кого; (образн.) важким (лихим) духом дихати на кого; злом (пеклом, лихим пеклом) дихати на кого; лихої волі бути на кого. [І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Свидницький.]
• Питать любовь, страсть, пристрастие к чему
– кохатися (милуватися) в чому; любити що; бути замилуваним (залюбленим, закоханим) у чому; (іноді) мати прилюбність до чого; прилюблятися до чого. [Маю прилюбність до карт та гульні. Н.-Левицький.]
• Питать надежду
(книжн.) – плекати (живити, мати) надію; (поет.) гріти в серці надію; сподіватися.
• Питать нежные чувства к кому
– мати ніжні почуття (почувати ніжність) до кого.
• Питать отвращение к кому, к чему
– почувати (мати) відразу (огиду) до кого, до чого.
• Питать слабость к чему
– мати нахил до чого; любити що; (іноді) мати слабість до чого; грішити чим.
• Питать уважение к кому
– мати пошану (повагу) до кого; мати кого у повазі; поважати (шанувати) кого.
• Питать уверенность
– мати певність; бути певним.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Лю́бість
1)
любовь;
2)
приятность, удовольствие.
До лю́бости бу́ти кому́ – нравиться.
Роби́ти до лю́бости – в свое удовольствие, делать по своему желанию.
3)
страсть, наслаждение, любовные утехи.
При́страсть, -ти
1)
страсть;
2)
пылкость.
Страсть, -стистрасти, ужас.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Коха́ння, -ня, с.
1) Любовь, любовная страсть.
Чи всім людям із кохання так ся діє? Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Минулося моє кохання, моє женихання. Левиц.
2) Любимый предметъ; возлюбленный или возлюбленная.
Кохання моє! така в мене думка, що я тобі світ зав’язав. МВ.
3) Воспитаніе, взлелѣиваніе, возрощеніе (дѣтей, животныхъ, растеній).
Вони більш куповані, ніж із свого кохання. Кіев. Ум. Коха́ннячко. Ой жаль мені коханнячка, дівочого гуляннячка. Мет. Спасибі тобі та, мій батечку, за твоє коханнячко. Чуб. V. 485. То ж тобі, ненько, за твоє коханнячко, що мене викохала, як утя на воді, та людям — не собі. Чуб. III. 392.
Страсть, -сти, ж. Страсти, вечернее богослуженіе въ страстной четвергъ. Був я на страсті. Ном. № 12832.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 4) *Душа́ гори́ть до чо́го. Страсть хочется чего-нибудь. Сл. Нік. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Стра́сть = 1. му́ка, стражда́ння, скорбо́та, п́асия. — Стра́сти Госпо́дин = стра́стї, па́сия. С. Жел. 2. жада́ння, жага́, жаго́та, зага́ра (С. Жел.), паси́я, страсть, при́страсть, до чого — уна́да, кортя́чка (С. Жел.). — З жагою приставав він до спільної працї. Лев. В. — І була палка жагота до громадської роботи. Мова. — Тиж дїдові загари додаси. Ст. Б. X. — С. любо́вная = лю́бощі, любки́. — З любощів він загубив душу, з любків і голову поклав. Греб. 3. страх, жах, ляк, боя́сть. — С. взяла́ = страх, жах напа́в, опанува́в. – Со страсте́й не зна́лъ, что дѣ́лать = з ля́ку не зна́в, що й роби́ти. 4. ду́же, на́дто, страх, страше́нно. — Мнѣ страсть хо́чется = мінї дуже хо́четь ся. — Страсть какъ бо́ленъ = страше́нно хво́рий. — Страх мінї не хочеть ся з старим дїдом ворочать ся. н. п.
Возбуди́ть, возбужда́ть = 1. збуди́ти, буди́ти, розбу́ркати, пробу́ркати, розбуди́ти. 2. зворуши́ти, заохоти́ти, збуди́ти, буди́ти, приво́лити, розворуши́ти. — Приволив його до роботи. — Возбу́дить гнѣвъ = розлютова́ти, роздратува́ти. — В. смѣхъ = розсьміши́ти. — В. му́жество = підня́ти дух, відва́гу. — В. удивле́ніе = здивува́ти. – В. стра́сть = зворуши́ти, зру́шити, роздрочи́ти. — В. вопро́съ = підня́ти, зня́ти річ, пита́ння.

Запропонуйте свій переклад