Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 97 статей
Запропонувати свій переклад для «строить»
Шукати «строить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возводи́ть, -ся, возвести́, -ся, возве́сть, -ся – зво́дити кого́, -ся, зве́сти, -ся, виво́дити кого́, -ся, ви́вести, -ся. [Звів (ви́вів) його́ на висо́ку го́ру] а теснее:
1) (строить) зво́дити що, -ся. [Сам му́сів зво́дити нові́ му́ри (Грінч.)], зве́сти, -ся [Тре́ба ко́нче розки́дати стару́ пові́тку та зве́сти нову́ (Коц.)], виво́дити що, -ся, ви́вести, -ся [Виво́дили мур], будува́ти, -ся, збудува́ти, -ся, ста́вити, -ся, поста́вити, -ся.
• -ди́ть, -ся что-н. из камня, кирпича – мурува́ти, -ся, сов. з[ви́]мурува́ти, -ся, помурува́ти, -ся; (высокую постройку) спина́ти, сов. сп’я́сти [Цілі́сіньке лі́то мая́к спина́ли (Кониськ.)];
2) (обращать устремлять вверх) зво́дити, -ся, зве́сти, -ся, підво́дити, -ся, підве́сти, -ся, зніма́ти, -ся, зня́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся. [Зве́сти о́чі до не́ба. По́гляд свій на не́бо зво́жу (Л. Укр.). Зніма́в ру́ки та о́чі до не́ба (Неч.-Лев.). Підво́дити о́чі вго́ру];
3) (на степень чего-л.) зво́дити на що, -ся [Ці́ле життя́ зво́дити на оди́н суці́льний по́двиг (Єфр.) = всю жизнь возводи́ть на степень одного сплошного подвига].
• -ди́ть в квадратную степень – підно́сити (підніма́ти) до квадрато́вого сте́пеня.
• -ди́ть что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. – ста́вити, поста́вити що-не́будь як щось самості́йне, ви́ще і т. и. [Намага́ється поста́вити письме́нство, як щось самості́йне (Єфр.)].
• -ди́ть в должность, в сан – підно́сити (підне́сти), вино́сити (ви́нести) кого́ на поса́ду, до гі́дности [За йо́го заслу́ги підне́сено його́ до князі́вської гі́дности], а скромнее – ста́вити (поставити) кого́ на що. [Поста́вив на вчи́теля. За бра́ком осві́чених люде́й, тепе́р одра́зу ста́влять дякі́в на попі́в, на попі́вство], (срв. Повы́сить).
• -ди́ть в перл создания – підно́сити (підне́сти) на рі́вень архітво́ру (гал.), роби́ти (зроби́ти) з чо́гось перли́ну над тво́рами (віне́ць тво́рива), виве́ршувати;
4) -ди́ть на кого что (напраслину) – натяга́ти (натягти́) на ко́го що [Ці лю́ди на́пасть на нас натяга́ють], пеню́ волокти́ (наволокти́) на ко́го. [Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́!].
Возду́шный – повітряни́й, (редко) воздухо́вий.
• -ное пространство – пові́тря, (повітряна́ про́сторінь).
• -ные течения – течії́ в пові́трі.
• -ная баня (сушильный шкаф) – суша́рня.
• -ная опухоль – шкурна́ я́духа (пухлина́).
• -ный флот – повітряна́ фло́та.
• -ный насос – духови́й смок.
• -ные замки – химе́ри, надхма́рні будува́ння.
• Строить -ные замки – думка́ми (ду́мкою), багаті́ти, у хма́рах літа́ти, надхма́рні пала́ти будува́ти.
Возобновля́ть, -ся, возобнови́ть, -ся – відновля́ти, -ся, віднови́ти, -ся, поновля́ти, -ся (поно́влювати, -ся), понови́ти, -ся, зновля́ти, -ся, знови́ти, -ся, підновля́ти, -ся, піднови́ти, -ся, (вновь строить) відбудо́вувати, -ся, відбудува́ти, -ся; (о разговоре, речи) (зно́ву) зніма́ти, -ся, (зно́ву) зня́ти, -ся. [Розмо́ва зно́ву зняла́ся. Зняли́ перепи́нену розмо́ву].
• Возобновлё́нный – відно́влений, поно́влений, відбудо́ваний.
Глаз – о́ко (ум. – о́чко, о́чечко, оченя́, оченя́тко; мн. – о́чі, о́чка, оченя́та, оченя́тка, очи́ці, ві́ченьки); (пренебр. – очи́ща, очи́ська, зі́ньки, слі́пи, сліпаки́); (о глаза́х на выкате) ви́рла, баньки́, булькані́, ба́лухи, о́чі зве́рху.
• В глаза́ – в о́чі, у ві́чі, притьма́, очеви́сто. [Як ма́єш каза́ти по-за о́чі, – притьма́ (в-ві́чі) кажи́. Йому́ само́му очеви́сто пові́дати хо́чу].
• Прямо в глаза́ – у живі́ о́чі.
• За глаза́ –
а) поза́очі, позаочи́ма. [Так я скажу́ і в-ві́чі, і поза́очі. А позаочи́ма що він виробля́є!]
б) аж на́дто. [Цього́ аж на́дто ста́не].
• На глаза́х, перед глаза́ми – перед очи́ма, при оча́х, перед ві́ччю, в о́ці, під о́ком, уві́ччю, в-очу́, в-очеви́дьки, в-очеви́дь, в-очеви́дячки. [Уві́ччю вона́ та й вона́ (Мирн.). Хри́сті, мов живе́, усе те ста́ло в-очеви́дячки (Мирн.). Голова́ в-очеви́дь сиві́є].
• В глаза́х – в очу́. [Од со́нця так пожовті́ло в очу́].
• Во все глаза́ – на все о́ко, у дві о́ці.
• На глаз – як гля́нути, як на о́ко. [Як гля́нути, то пуді́в з ві́сім бу́де, а на вагу́ хто й зна скі́льки потя́гне].
• С гла́зу на глаз – віч-на́-віч, сам-на́-сам з ким, у чоти́ри о́чі, на дві па́рі оче́й, на самоті́. [Я та ма́ма зоста́лися на самоті́ (Крим.)].
• С глаз чьих – спе́ред ко́го.
• Своими глаза́ми – на свої́ о́чі, на вла́сні о́чі, очеви́дячки, нао́чне, очеви́сто. [Як не ві́риш, то поба́чиш сам очеви́дячки (Звин.)].
• Дурной глаз (сглазящий), порча – навро́чливе о́ко, урі́чливі о́чі, прозі́р.
• Человек с дурным гла́зом – лихи́й на о́чі.
• От гла́зу (от сглаза) – з оче́й, від уро́ків.
• Простым, невооружённым гла́зом – на про́сте (го́ле) о́ко, про́стим (го́лим) о́ком.
• Одним гла́зом – на одно́ о́ко. [Ті́льки на одно́ о́ко мо́же ба́чити].
• С блестящими ясными глаза́ми – ясноо́кий, яснозо́рий.
• Со светлыми глаза́ми – білозо́рий.
• С глаза́ми, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроо́кий.
• И в глаза́ не видал – і на о́чі не ба́чив, і на о́чах не бу(ва́)ло.
• Для отвода глаз – про лю́дське о́ко.
• Куда глаза́ глядят – куди́ о́чі, куди́ веду́ть о́чі, світ за́ очі, навмання́, навмани́, гала́світа.
• Не на чем и глаз остановить – ні́где й о́ком зачепи́тися.
• Не показаться на глаза́ – на о́чі не да́тися.
• Прочь с глаз – геть з-пере́д оче́й, згинь мені́ з оче́й!
• Глаз не отведешь от чего – о́чі бере́ на се́бе що.
• Гла́зки строить – бі́сики пуска́ти, бі́сики очи́ма посила́ти, очи́ма пря́сти, морга́ти на ко́го.
• Глаза́ закрывши – сліпма́, о́сліп.
• Ни в одном гла́зе – ані же́, ані трі́шечки. [Пили́ ра́зом одна́ково, ті дво́є п’яні́сінькі, а цей – ані же́].
За́мок – за́мок (-мка), ум. за́мочок (-чка).
• Воздушный -мок – надхма́рний, захма́рний за́мок.
• Воздушные -ки строить – химе́ри ганя́ти, у хма́рах літа́ти, надхма́рні за́мки будува́ти.
• Место, где стоял -мок – за́мчи́ще, замкови́ще.
Зи́ждить –
1) будува́ти; см. Созида́ть, Стро́ить;
2) споруджа́ти, фундува́ти що; см. Осно́вывать.
Золото́й, прил. – золоти́й, (ум.-ласк.) золоте́нький, золоте́сенький; совершенно -то́й – золоті́сінький. [Золоти́й пе́рстень. Про́мінь золоти́й (Філян.). Над Ки́ївом золоти́й го́мін, і голуби́ і со́нце (Тичина). Моя ма́тінко, моя́ золоті́сінька (Мил.)].
• -тых дел мастер, см. Золота́рь 1.
• -тая валюта – золота́ валю́та.
• -ты́е прииски – золоті́ копа́льні (ко́пні), золотокопа́льні (-лень), золотоко́пні (-пень).
• -та́я шейка – золота́ ши́йка, золотоши́йка.
• С -ты́ми перьями – золотопе́рий; с -ты́ми (золотистыми) полями – золотопо́лий; с -тыми волнами – золотохви́лій; с -то́й корой – золотоко́рий и т. д. Это человек -то́й – це люди́на – зо́лото.
• -той ребёнок (перен.) – золота́ дити́на. [Що за золота́ в вас дити́на! (Н.-Лев.)].
• Зачем терять -то́е время? – на́що марнува́ти (га́яти) золоти́й час?
• Обещать -ты́е горы – обіця́ти золоті́ го́ри кому́.
• -тая рота, иноск. (золоторотцы, босячьё) – босо́та, босячня́, золота́рська кома́нда.
• -та́я середина –
а) золота́ сере́дина. [Гора́цієва про́повідь про золоту́ сере́дину (Крим.)];
б) (посредственность) золота́ посере́дність, пересі́чність, люди́на з того зо́лота, що п’ятаки́ ро́блять.
• -то́й мешок (иноск.) – золота́ то́рба.
• -ты́е руки (иноск.) – золоті́ ру́ки, ру́чки.
• -ты́е яйца – золоті́ я́йця.
• -то́й век – золота́ доба́.
• -ты́е годы, -та́я юность – золоті́ (кра́сні) ро́ки, кра́сна мо́лодість.
• -та́я молодежь – золота́ (бага́та) мо́лодь.
• -то́й телец – золоти́й і́дол (куми́р).
• -то́й молоток и железные двери (запоры) отпирает – золоти́й клю́чик до ко́жних двере́й прида́сться (Приказка); или Золоти́й обушо́к скрізь две́рі відчи́не (Номис).
• -то́й мост строить (иноск.) – перекида́ти кому́ золоти́й місто́к, роби́ти золоти́й місто́к (до во́рога) (Номис).
Изобража́ть, изобрази́ть –
1) зобража́ти, зо́брази́ти, обычно употреб. (словом, красками) малюва́ти и змальо́вувати, змалюва́ти, намалюва́ти, вимальо́вувати, ви́малювати, (резцом) різьби́ти, ви́різьбити що. [Під фре́скою моза́їка, що зобража́є цілу́ плетени́цю (вереницу) місте́рій (Л. Укр.). Само́тніх люде́й надзвича́йно лю́бить малюва́ти Л. Українка (Єфр.). Люби́в він (Олесь) теж і приро́ду, яку́ взагалі́ вмі́є відчу́ти й змалюва́ти (Єфр.)].
• Писатель -жа́ет общественные недостатки самыми черными красками – письме́нник малю́є суспі́льні хи́би найчорні́шими фа́рбами.
• Эта картина -жа́ет последний день Помпеи – ця карти́на зобража́є (пода́є) оста́нній день Помпе́їв.
• Эта статуя символически -жа́ет революцию – ця ста́туя символі́чно зобража́є револю́цію;
2) кого, что из себя (строить) – удава́ти, уда́ти кого́ (яко́го), що (з се́бе); см. Представля́ть 9. [Не взива́й її́ цига́нкою, бо бу́деш би́тий! – кричи́ть уже Андрі́й, вдаючи́ з се́бе обра́женого (Васильч.)].
• Изображё́нный – зо́бра́жений, змальо́ваний, намальо́ваний, ви́малюваний, уда́ний.
• -ться – зобража́тися, зобрази́тися, малюва́тися и змальо́вуватися, змалюва́тися, бу́ти зо́бра́женим, змальо́ваним, намальо́ваним. [На його́ блідо́му виду́ (лице) малюва́вся бе́змір му́ки (Коцюб.)].
Ка́мень –
1) ка́мінь (р. ка́меню и -меня), ум. каміне́ць (-нця́), камі́нчик (-ка), ув. каменю́ка (м. р.), камени́ще (м. р.). [Сиди́ть сестра́ на ка́мені, ру́ченьки лама́є (Рудан.). Бода́й пани́ при доро́зі камі́нчики би́ли (Пісня)].
• Ка́мень и Ка́мни (соб.) – камі́ння (-ння), ув. каміню́ччя, каміня́ччя (-ччя). [У́хо ле́две зачува́є пле́скіт хви́лі об камі́ння (Ворон.). Вгорі́ теж каміню́ччя стирча́ло і обдира́ло спи́ну (Загірня)].
• Адский, прижигательный -мень – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь.
• Аспидный -мень – писа́рський лупа́к.
• Бутовый -мень – груз (-зу), бу́тор (-ру), бутори́ння (-ння).
• Винный -мень – ви́нник (-ка).
• Воздушный -мень – аеролі́т, метеоролі́т (-ту).
• Гороховый -мень – горохови́к.
• Горшечный -мень – горшківе́ць (-вця́).
• Гремучий, орлиный -мень, мин., см. Орле́ц 1 и 2.
• Дикий -мень – дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р. [Як заклада́ють стіжка́ пе́рший раз, то на са́мий спід кладу́ть ка́меня-дикаря́ (Звиног.)].
• Драгоценный, самоцветный -мень – самоцві́т (-ту); соб. самоцві́тне камі́ння. [Срі́бло, зло́то, самоцві́ти (Крим.). На до́вгих листо́чках гра́є і ся́є, мов самоцві́тне камі́ння, чи́ста роса́ (Мирн.)].
• Едкий -мень – їдке́ ка́лі, їдки́й пота́с.
• Жерновой, мельничный -мень – жорнови́й (млино́ви́й) ка́мінь; ка́мінь, жо́рно; срвн. Жё́рнов. [Млин на два ка́мені (Желех.)].
• Замочный -мень, архит. – замко́ви́й ка́мінь.
• Краеугольный -мень – нарі́жний ка́мінь.
• Мелкий -мень, соб. – дрібне́ камі́ння, (речной) рінь (-ни), рі́ння, (песчаный) жорства́, (щебень) груз (-зу); см. Ка́мешек и Ще́бень.
• Надгробный -мень – надгро́бок (-бка), надгро́бний ка́мінь. [Га́рний надгро́бок, з золоти́м хресто́м (Звиног.)].
• Оловянный -мень – циня́к, цино́вий ка́мінь.
• Плитный -мень – плитняко́вий ка́мінь, плитня́к.
• Подводный -мень – підво́дний ка́мінь, риф (-фу), кли́пень (-пня), соб. підво́дне камі́ння, (гряда подводных камней) ла́ва, ла́виця; срвн. Риф и Поро́г 2.
• -мень преткновения – ка́мінь спотика́ння, прити́ка, прити́чина, перешко́да; см. Преткнове́ние.
• Пробирный, пробный -мень – спро́бний ка́мінь.
• Пробный -мень, перен. – спро́бний ка́мінь, (с)про́бний брусо́к (-ска́) до чо́го (Куліш).
• Растирочный -мень – розтира́льний ка́мінь, ка́мінь для розтира́ння (розтира́ти).
• Самоцветный -мень – самоцві́т (-ту).
• Сводный -мень, архит. – дужни́й (склепі́нний, переми́чний) ка́мінь.
• Синий -мень –
а) (берлинская лазурь) берлі́нська блаки́ть (-ти);
б) (медный купорос) си́ній ка́мінь, синя́к, мідяни́й вітріо́ль (-лю).
• Смоляной -мень – смоляни́й ка́мінь, смо́лич, обсидія́н.
• Сточный -мень – камі́нний ришта́к.
• Строительный -мень – будіве́льний ка́мінь.
• Точильный -мень – брус (-са), брусо́к (-ска́).
• Угловой -мень – нарі́жний ка́мінь (-меня).
• Философский -мень – філосо́фський ка́мінь.
• Цедильный -мень – ціди́льний (фільтрува́льний) ка́мінь.
• Вымостить улицу -мнем – ви́брукувати (вульг. ви́буркувати) ву́лицю.
• Побивать -мнями – побива́ти (сов. поби́ти) камі́нням, каменува́ти (сов. скаменува́ти, покаменува́ти) кого́. [Наро́д покамену́є нас (Св. П.)].
• Превращать превратить в -мень – оберта́ти, оберну́ти в ка́мінь, кам’яни́ти, скам’яни́ти, камени́ти, скамени́ти кого́, що. [Моро́з ті́ло камени́ть (Рудан.). І очи́ма-гадю́ками до́ню скамени́ла (Куліш)].
• Превращаться, превратиться в -мень – оберта́тися, оберну́тися в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти, закам’я[ме]ні́ти, (о многих) покам’я[ме]ні́ти, ка́менем ста́ти (сі́сти), (худож.) камі́нням скамені́ти. [І камі́нням скамені́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)].
• Строить, построить из -мня что – мурува́ти, ви́мурувати и змурува́ти, (о многом) пови[поз]муро́вувати що.
• -мни возопиют – камі́ння заголо́сить.
• Держать -мень за пазухой – хова́ти (держа́ти) ка́мінь у па́зусі (за па́зухою). [З москале́м зна́йся, а каменю́ку за па́зухою держи́ (Приказка)].
• Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал – як ка́мінь у во́ду, як водо́ю вми́ло, як вода́ вми́ла кого́, що; як у во́ду впав; пропа́в, як з мо́сту упа́в.
• Как -мень ко дну – як ка́мінь на дно (на спід).
• Капля по капле и -мень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь (ске́лю) продо́вбує, вода́ і ка́мінь довбе́ (до́вба).
• Деньга и -мень долбит – гро́ші і ка́мінь кую́ть.
• Нашла коса на -мень – тра́пила (наско́чила) коса́ на ка́мінь.
• -мня на -мне не оставить – ка́меня на ка́мені не поки́нути, зни́щити до-ще́нту (до дна) що.
• Падать -мнем – опу́кою (гру́дкою) па́дати.
• Под сим -мнем лежит тело такого-то – тут похо́ваний таки́й-то, тут похо́вано тако́го-то.
• Сердце не -мень – се́рце не ка́мінь.
• Словно -мень на сердце налёг – на́че ка́мінь на се́рце впав.
• Словно -мень спал с сердца – на́че ка́мінь від се́рця відпа́в.
• Это мне как -мень на шее – це мені́ як ка́мінь на ши́ю;
2) мед. – ка́мінь, ум. каміне́ць (-нця́).
• Мочевой -мень – се́чний (сечови́й, мочови́й) ка́мінь.
Карье́ра –
1) кар’є́ра, каріє́ра.
• Строить -ру – роби́ти кар’є́ру.
• Удачная -ра – щасли́ва кар’є́ра;
2) (жизненная дорога) життьова́ путь.
• Найти свою -ру – знайти́ свою́ життьову́ путь, ста́ти на свою́ кар’є́ру.
Кова́рствовать, см. Ко́вы строить.
Ко́вы – пі́дступ (-пу) и пі́дступи (-пів), лука́вство, хи́трощі (-щів), підко́пування (під) кого́, злий (лихи́й) у́мисел (-слу) на ко́го.
• Строить -вы – кува́ти ли́хо про́ти (на) ко́го, копа́ти (ри́ти) про́ти ко́го, під ким, на ко́го, умишля́ти (зле, лихе́) на ко́го; срвн. Подка́пываться под кого. [Десь дале́ко кує́ться про́ти вас ли́хо, розставля́є свої́ сі́льця чия́сь підсту́пна ворожне́ча (Крим.)].
Кознь и Ко́зни – пі́дступ (-пу) и пі́дступи (-пів), ка́верзи (-верз). Делать, строить -ни, см. Строить ко́вы (под Ко́вы).
Коке́тничать – кокетува́ти з ким, лиця́тися з ким, чепури́тися, хизува́тися, пиша́тися, (образно) підско́кувати перед ким; (жеманничать) мані́ритися; (строить глазки) бі́сики пуска́ти. [Лю́бить кокетува́ти з мужчи́нами (Н.-Лев.)].
• -чать чем – кокетува́ти, хизува́тися чим.
Крючо́к, Крючо́чек –
1) гачо́к (-чка́), гаче́чок, (редко) крючо́к, крюче́чок (-че́чка); (деревянный) клю́чка, клю́чечка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлю́чка, (за)карлю́чечка. [На них (дощечка́х) були́ понамальо́вані які́сь гачки́ (Франко). Це слове́чко одно́ в моє́ се́рце вп’яло́ся гачка́ми (Вороний). Ой, яка́ карлю́чка танцю́є зо мно́ю! – поду́мала На́стя (Н.-Лев.)].
• -чо́к вязальный, см. Вяза́льный; (для вязанья грубой шерсти) клю́чка.
• -чо́к дверной, оконный – за́щіпка, ум. за́щіпочка.
• Запирать, запереть, брать, взять дверь на -чо́к – защіпа́ти, защепну́ти (о мног. позащіпа́ти) две́рі, заки́нути две́рі на за́щіпку.
• -чо́к застежной (в одежде) – гапли́к (-ка́), ум. гапличо́к (-чка́), (вместе с петлёй) дід і ба́бка, ко́ник і коби́лка, гапли́к і гапли́чка.
• Застегнуть платье на -чки́ – застебну́ти, позастіба́ти, позапина́ти убра́ння (женское: су́кню), (самому себе) застебну́тися (на гаплики́).
• Сделанный на -чка́х (об одежде) – гаплико́вий. [Гаплико́ва жиле́тка (Сл. Гр.)].
• -чо́к спусковой (у ружья) – язичо́к (-чка́), ци́нґель (-ґля); срвн. Соба́чка.
• -чо́к рыболовный – гачо́к, гак (риба́льський); (двойной) козу́ля, ум. козу́лька. [Скуй гачо́к на у́дку (Н.-Лев.). На сей гачо́к його́ не зло́виш (Коцюб.)];
2) (росчерк пера) (за)карлю́чка;
3) (лукавый изворот в деле) (за)карлю́чка. Строить -чки́, см. Крючкотво́рствовать;
4) см. Крючкотво́р;
5) (чарка) крючо́к, ча́рка, чарчи́на, ча́рочка;
6) (у змеи) зуб (-ба);
7) (у винограда) ву́сик (-ка).
II. Ку́ры строить кому (франц. faire la cour) (подольщаться) – підле́щуватися, підла́щуватися, підлабу́знюватися, (любезничать) бі́сики пуска́ти кому́, халявки́ смали́ти бі́ля ко́го, жениха́тися з ким. [Полю́биться її́ він мо́сці і бу́де бі́сики пуска́ть (Котл.)].
I. Леса́ –
1) ліси́; см. Лес I;
2) (при строительных работах) ришто́вання (-ння), і (реже) лашту́нки (-ків). [Уже́ ха́ту добудува́ли, розбира́ють ришто́вання (Звин.)].
• Устанавливать, установить, воздвигать, строить, построить -са вокруг чего, обстраивать, обстроить -ми что – риштува́ти, обриштува́ти, пориштува́ти що, ста́вити, поста́вити ришто́вання коло чо́го.
• Постройка -сов вокруг чего – риштува́ння, оконч. обриштува́ння чого́.
• Переустраивать, переустроить -са – переришто́вувати, перериштува́ти, (во мн. местах) попереришто́вувати що.
• Разбирать, разобрать -са вокруг чего – розришто́вувати, розриштува́ти що, розбира́ти, розібра́ти ришто́вання коло чо́го.
I. Ми́на (выражение лица) – мі́на, ви́раз (-зу), ви́гляд (-ду). [Вас одури́в шахра́й бундю́чним ви́глядом і мі́ною пісно́ю (Самійл.)].
• Кислая -на – ки́сла (квасна́, сква́шена) мі́на, квасни́й ви́раз, ки́сле обли́ччя (лице́).
• Делать, иметь кислую -ну – роби́ти, ма́ти ки́слу (квасну́) мі́ну, (насм.) ква́сити гу́би, ква́ситися.
• Делать, сделать недовольную -ну – роби́ти, зроби́ти незадово́лену мі́ну, криви́тися, скриви́тися.
• Строить -ны – виробля́ти мі́ни.
• На его лице появилась весёлая, недовольная (и т. п.) -на – його́ обли́ччя набра́ло весе́лого, незадово́леного (и т. п.) ви́разу.
Мости́ть, ма́щивать –
1) (досками, стланью) мости́ти, (настилать) стели́ти (стелю́, -лиш) и сла́ти (стелю́, -леш); (камнем, булыжником) брукува́ти и (вульг.) буркува́ти, (щебнем) си́пати що; (плотину) гати́ти (гре́блю), (дорогу или плотину фашинником) тарасува́ти (шлях, гре́блю). [Мости́ мости́ли, гре́блі гати́ли (Макс.)];
2) (строить, наваливать ворохом) мости́ти що.
• -ти́ть гнездо – ку́блити гніздо́ (кубло́). [Чорногу́з ті́льки на щасли́вім господа́рстві ку́блить своє́ гніздо́ (Звин.)].
• Мощё́нный – мо́щенний, бруко́ваний и (вульг.) бурко́ваний, си́паний, га́чений, тарасо́ваний. [Ку́ряві стовбури́ со́сон по бока́х бурко́ваного шля́ху (Васильч.). Доро́га широ́ка, си́пана ка́мньом (Гн. I)].
Наряжа́ться, наряди́ться –
1) зряджа́тися, зряди́тися; бу́ти зря́джуваним, зря́дженим; признача́тися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим и т. п.; срв. Наряжа́ть 1, 2 и 4.
• Я сам -ди́лся в работу – я сам зряди́вся (поряди́вся) працюва́ти.
• -жа́ться в дорогу – ви́рядитися в доро́гу.
• -жа́ться дом строить – збира́тися (ла́годитися) дім (ха́ту) будува́ти;
2) (нарядно одеваться) (га́рно, пи́шно) убира́тися, убра́тися, прибира́тися, прибра́тися, виряджа́тися, ви́рядитися, зряджа́тися, зряди́тися, уряджа́тися, уряди́тися, (зап.) вистро́юватися и (редко) стро́їтися, ви́строїтися, (прихорашиваться) причепу́рюватися, чепури́тися, причепури́тися, вичепу́рюватися, ви́чепуритися, прикуко́блюватися, прикуко́битися, ви́штатуватися, (о мног.) повбира́тися, поприбира́тися, повиряджа́тися и повиря́джуватися, поз[пов]ря́джуватися, повистро́юватися, попри[пови]чепу́рюватися; бу́ти (га́рно, пи́шно) уби́раним, приби́раним, виря́джуваним, вистро́юваним, у́браним, при́браним, ви́рядженим, ви́строєним, повби́раним, поприби́раним, повиря́джуваним, повистро́юваним и т. п.; срв. Наряжа́ть 3. [Марну́єш гро́ші, вбира́єшся немо́в княги́ня (Самійл.). В неді́лю, прибра́вшись по-лі́тньому, не вважа́ючи на о́сінь, побі́гла до ньо́го (Н.-Лев.). Як у те́бе дочки́ виряджа́ються серед бу́дня! (Мова). Повиряджа́ються та йдуть удво́х на село́, ся́ючи нами́стом (Гр. Григор.). Ви́строїлася, як до шлю́бу (Липовеч.)].
• -ди́ться во что – убра́тися в що и (реже) убра́ти що, прибра́тися, ви́рядитися, уряди́тися, повбира́тися и т. п. в що. [Вбери́сь у ша́ти пи́шні (Грінч.). Убра́вся в жупа́н і ду́ма, що пан (Номису). В голуби́й жупа́н прибери́ся (Макс.). Ви́рядивсь у са́му кра́сну оде́жу (Яворн.). У жупа́н си́ній уряджу́ся (Пісня)].
Настра́ивать, настро́ить –
1) (строение), см. Надстра́ивать;
2) (строений) набудо́вувати, набудува́ти, наста́вити, (каменных, кирпичных) намуро́вувати, намурува́ти, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудо́вувати, понамуро́вувати чого́. [Будува́в, будува́в, – ото́ й набудува́в (Брацл.). Понабудо́вував комі́р по́вен двір (Сл. Ум.). Понабудо́вували і понамуро́вували собі́ пани́ за́мочків (Куліш)];
3) (проказ) наро́блювати, нароби́ти, нако́ювати, нако́їти (фі́ґлів, вредных: зби́тків, шко́ди; пакостей: ка́постів), набро́ювати, набро́їти; срв. Напрока́зить;
4) (музык. инструмент) настро́ювати, стро́їти, настро́їти (в лад, до ла́ду), нала́джувати, ла́дити, нала́дити, нала́годжувати, нала́годити, наладно́вувати, наладнува́ти, вила́годжувати, ви́лагодити, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понастро́ювати и т. п. що. [Як ду́дку настро́їш, так вона́ гра́є (Чуб. I). Настро́їв лі́ру (Рудан.). Ой ти, Дави́де, свої́ гу́сла стрій! (Колядка). Ти теж (зозу́ле) стро́їла стру́ни моє́ї душі́ (Коцюб.). Нала́годжує свою́ скри́пку (Васильч.). Ви́лагодить скри́пку (Федьк.). Взяла́ гіта́ру, напра́вила її́, натя́гуючи стру́ни (Н.-Лев.)].
• -ть радио-антенну – настро́ювати, настро́їти ра́діо-анте́ну;
5) (перен.) –
а) кого, что как, на какой лад – настро́ювати, настро́їти, нала́джувати, нала́дити, направля́ти, напра́вити кого́, що як, на яки́й лад (тон). [Се вже при́ятелі Виго́вського про́стих козакі́в так нала́дили (Куліш)].
• -ить кого на враждебный лад – настро́їти кого́ воро́же;
б) кого на что – (подговаривать) намовля́ти, намо́вити кого́ на що и (чаще) що (з)роби́ти, підмовля́ти, підмо́вити, підбива́ти, підби́ти кого́ на що, до чо́го, що (з)роби́ти, (направлять) направля́ти, напра́вити кого́ на що, (насоветывать) нара́ювати, нара́яти, (преимущ. на что-л. плохое) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити кого́ на що, що (з)роби́ти, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підтрою́джувати, підтрою́дити, (наущать) науща́ти, наусти́ти кого́ що (з)роби́ти, призво́дити, призве́сти́ кого́ на що и що (з)роби́ти, (науськивать) нацько́вувати, нацькува́ти, підцько́вувати, підцькува́ти кого́ що (з)роби́ти. [То він намо́вив (підмо́вив, напра́вив) її́ на це (Київщ.). Нара́яли люд на святе́ ді́ло (Стор.). То вони́ настру́нчують та підшпиго́вують, то бо їх ко́ристь (Мирний). Все Васю́ту настре́нчує, щоб із те́бе на ву́лиці знуща́вся (Грінч.). Не хто й наусти́в Ва́рку, як не Дми́трик (Кониськ.). То його́ пани́ч підтрою́див (Харківщ.)].
• -ить кого на тяжбу с кем – намо́вити (нара́яти, настру́[е́]нчити, підби́ти) кого́ – позива́тися з ким;
в) кого против кого, чего – настро́ювати, настро́їти, ста́вити, поста́вити кого́ про́ти ко́го, про́ти чого́, (исподтишка) настру́[е́]нчувати, настру́[е́]нчити кого́ про́ти ко́го, (возбуждать) підбу́рювати, підбу́рити кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Не настру́нчуй дру́гих про́ти йо́го (Мирний). Настре́нчила всіх діте́й про́ти ме́не (Грінч.)].
Настро́енный –
1) см. Надстро́енный;
2) набудо́ваний, наста́влений, намуро́ваний, понабудо́вуваний, понамуро́вуваний;
3) наро́блений, нако́єний, набро́єний;
4) настро́єний, нала́джений, нала́годжений, наладно́ваний, ви́лагоджений, напра́влений, понастро́юваний и т. п. [Стру́ни тугі́, нала́джені (Коцюб.)];
5) –
а) настро́єний, нала́джений, напра́влений. [Було́ тут бага́то мо́лоди, настро́єної романти́чно (В. Петров). Поети́чно напра́влена душа́ (Н.-Лев.)];
б) намо́влений, підмо́влений, підби́тий, напра́влений, нара́яний, настру́нчений, настре́нчений, під’ю́джений, підтрою́джений, нау́щений, нацько́ваний, підцько́ваний;
в) настро́єний, настру́[е́]нчений, підбу́рений.
-ться –
1) см. Надстра́иваться;
2) набудо́вуватися, набудува́тися, понабудо́вуватися; бу́ти набудо́вуваним, набудо́ваним, повабудо́вуваним и т. п.;
3) (перен.) настро́юватися, настро́їтися, настру́[е́]нчуватися, настру́[е́]нчитися; бу́ти настро́юваним, настро́єним, настру́[е́]нчуваним, настру́[е́]нченим и т. п.; (собираться) нала́годжуватися, нала́годитися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (забрать себе в голову) навра́титися, наповра́титися. [Знахо́дити шлях до и́ншого се́рця, що й само́ настро́юється в унісо́н до співця́ свого́ інти́много сві́та (Рада). Значні́ гру́пи украї́нського пролетарія́ту, селя́нства та ві́йська настро́єні по-більшови́цькому (Н. Рада). Коли́ думки́ настру́нчилися так, то їх не ле́гко зби́ти з тіє́ї сте́жки (Мирний). Уя́ва у Васи́лька настре́нчувалася вже заздалегі́дь (Корол.). Вже він навра́тився прода́ти свою́ тели́чку, – нічи́м його́ не перекона́єш (Звин.). Коли́ наповра́тилися вкра́сти, то вкраду́ть (Звин.)].
• Вы сегодня хорошо -ны – ви сього́дні в га́рному (до́брому) на́строї (в до́брому гу́морі), ви сього́дні га́рно настро́єні. [О! ви настро́єні сього́дні га́рно (Куліш)].
• Всё общество явно было -но против этой авантюры – усе́ суспі́льство (громадя́нство) я́вно ((в)очеви́дячки) було́ настро́єне (стоя́ло) про́ти ціє́ї аванту́[ю́]ри;
4) (вдоволь, сов.) –
а) (строя здания) набудува́тися, наста́витися, понабудува́ти (досхочу́), (каменные, кирпичные) намурува́тися, попомурува́ти (досхочу́), (о мног.) понабудо́вуватися, понамуро́вуватися;
б) (настраивая музык. инстр.) настро́їтися, нала́дитися, нала́годитися, наладнува́тися, нанаправля́тися, попостро́їти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понастро́юватися и т. п.;
в) (строя в ряды) нашикува́тися и т. п. Срв. Стро́ить.
Песо́к – пісо́к (-ску́), ув. піщуга́. [Там таки́й піщуга́, що й не ви́їдеш].
• Чистый -со́к – пісо́к-щире́ць.
• Крупный -со́к (чаще речной или морской) – рінь (-ни), ріня́к (-ку́), соб. рі́ння, жорства́, жо́рост; срв. Гра́вий. [Му́дрому і на рі́ні пшени́ця уро́дить (Федьк.)].
• -со́к-сыпун, сыпучий, зыбучий -со́к – пісо́к-сипе́ць, сипки́й пісо́к.
• Наносный -со́к – наметни́й пісо́к, (нанесенный водой) напливни́й пісо́к, напли́нок.
• Строить на -ске́ – будува́ти на піску́.
• Сахарный -сок – цу́кор-сипе́ць, дрібни́й цу́кор, піско́ватий цу́кор.
План – план.
• Составить -ан – скла́сти, списа́ти план.
• Начертить -ан – зрисува́ти (накре́сли́ти) план.
• -ан сочинения – план тво́ру.
• Строить -ны – уклада́ти пла́ни, планува́ти, снува́ти в голові́.
• -ан не выдержан – пла́ну не доде́ржано.
• Это широкий -ан – це ши́ро́ко (на широ́ку) закро́єно.
• Пользоваться чем для проведения своих -нов – (образно) гра́ти на чо́му в свою́ сопі́лку (Єфр.).
• Сойти, отойти на второй -ан – поступи́тися наза́д, зоста́тися на (у) бо́ці.
I. Подря́д –
1) (сделка) підря́д, ря́да.
• -ря́д на поставку муки, хлеба – підря́д постача́ти бо́рошно, хліб.
• Строить что-н. -дом – будува́ти що-не́будь підря́дом, з підря́ду;
2) (сапож.), см. Поднаря́д.
Подстра́ивать, подстро́ить –
1) підбудо́вувати, підбудува́ти, (о камен. строении) підмуро́вувати, підмурува́ти що, під що;
2) (строить близко, вплоть) прибудо́вувати, прибудува́ти;
3) (о муз. инстр.) підла́джувати, підла́дити, підладно́вувати, підладнува́ти; см. Подла́живать, Стро́ить;
4) підстро́ювати, підстро́їти кому́ що. [Підстро́їв я йому́ шту́ку];
5) кого, против кого – піду́чувати, підучи́ти, (о мног.) попіду́чувати кого́ проти ко́го; см. Возбужда́ть (кого против кого).
Подстро́енный –
1) підбудо́ваний, підмуро́ваний;
2) прибудо́ваний;
3) підла́джений, підладно́ваний;
4) підстро́єний;
5) піду́чений.
-ться –
1) під[при]будо́вуватися, під[при]будува́тися, бу́ти під[при]будо́ваним. [Ха́рків потро́ху підбудо́вується].
• Сосед вплоть ко мне -ро́ился – сусі́да аж до ме́не прибудува́вся;
2) (о муз. инстр.) підла́джуватися, бу́ти підла́дженим.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

План – план, задум, ідея, намір, думка:
• ввести, поставить в план – запланувати;
• в плане чего – щодо (стосовно) чого;
• начертить, наметить план – накреслити, назначити план;
• отойти на второй план – поступитися назад, лишитися на (у) боці, відійти на другий план;
• план перемещений – план перемістин (перемістів);
• по определённому плану – планово; за певним планом;
• расстроить планы – розладнати (розбити, зруйнувати) плани (наміри, задуми);
• снимать план – сплановувати;
• составить план – скласти план;
• по плану – за планом, з плану;
• строить планы – планувати; укладати плани; снувати в голові; задумувати;
• такого плана – такого штибу.
[Витягши з шухляди старий план Києва, він доручив його хлопцеві як провідну зорю (В.Підмогильний). План і справді виглядав блискуче — був складений просто і ясно. Єдина складність полягала в тому, що Аліса уявлення не мала, як підступитися до його виконання (Валентин Корнієнко, перекл. Л.Керола). Дні збігали, а нічого важливого не відбувалося. Він наповнював їх планами самовдосконалення: прочитати цілого Плінія у хронологічному порядку, вивчити давню греку, вигадати собі якесь заняття; можливо, допомагати бідним. Він відвідував лікарні та збори філантропів, пачками писав листи в газети. Але ні товариства, ні повторювані листи нічого не змінювали. Укладання планів займало стільки часу, що не встигав їх утілювати в життя (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Якщо ви хочете, щоб Бог розсміявся, розкажіть йому про свої плани (В.Ален). План відрізняється від мрії тільки кількістю потраченого паперу (В.Гжегорчик)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СТРА́ИВАТЬ /СТРОИ́ТЬ/ (про луну тощо) потро́ювати /потро́їти/;
страивающий що /мн. хто/ стро́ює, зви́клий потро́ювати, зму́шений /покли́каний/ потро́їти, потро́ювач, прикм. потро́ювальний, стро́ювальний, стил. перероб. ста́вши потро́ювати;
страивающийся/страиваемый потро́юваний /стро́юваний/;
СТРО́ИТЬ, стро́ить ряды́ потро́їти /стро́їти/ ла́ви.
СТРО́ИТЬ ще зво́дити, (мости) /наво́дити/, (теорію) розвива́ти, базувати, (дороги) проклада́ти, (взаємини) розвива́ти, (світогляд) формува́ти, (фразу) уклада́ти, компанува́ти, (кого) ко́рчити, прикида́тися ким, ши́ти /стри́гти/ у кого, військ. шерегува́ти, збира́ти в ла́ві;
стро́ить возду́шные за́мки ще зано́ситися у хма́ри, багаті́ти ду́мкою;
стро́ить гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
стро́ить из себя́ ко́рчити з се́бе;
стро́ить иллю́зии ма́ти ілю́зії;
стро́ить ко́зни про́тив кого роби́ти /чини́ти/ ка́верзи кому;
стро́ить пла́ны плянува́ти;
стро́ить /ра́дужные/ пла́ны плека́ти /роже́ві/ мрі́ї;
стро́ить расчёты на что розрахо́вувати /роби́ти ста́вку, ва́жити/ на що;
стро́ить ро́жи ко́рчити мі́ни;
стро́ить себе́ иллю́зии ті́шити себе́ ілю́зіями;
ПОСТРО́ИТЬ (кар’єру) зроби́ти;
постро́ивший ОКРЕМА УВАГА;
постро́ивший на костя́х стил. перероб. зві́вши на кістка́х;
постро́ившийся військ. ви́шикований, зі́брати у ла́ві, ОКРЕМА УВАГА СТРО́ИТЬСЯ шикува́тися до лав [стро́йтесь! шику́йтеся до лав!];
в шере́нгу стро́йся! в ла́ві збі́рка!;
Москва́ не сра́зу стро́илась нара́з Рим не збудува́ли, вели́ке де́рево пово́лі росте́;
стро́ящий 1. що /мн. хто/ буду́є тощо, за́йня́тий будо́вою, покли́каний збудува́ти, будівни́к, будіве́льник, будівни́чий, прикм. будівни́й, будіве́льний, 2. що шику́є, зви́клий шикува́ти, 3. настраивающий, 4. що вдає́ тощо, зви́клий удава́ти, кривля́ка, комедія́нт;
стро́ящий возду́шные за́мки зви́клий зано́ситись у хма́ри;
стро́ящий гла́зки моргу́н /жін. моргу́ха/;
стро́ящий грима́сы /ро́жи, ми́ны/ ра́ди́й кривля́тися, кривля́ка;
стро́ящий заключе́ния маста́к /схи́льний/ роби́ти ви́сновки;
стро́ящий ко́зни ка́верзник, інтриґа́н;
стро́ящий ку́ры кому відо́мий зальо́тами до, зальо́тник;
стро́ящий на песке́, зда́тний /гото́вий/ будува́ти на піску́;
стро́ящий пла́ны за́йня́тий уклада́нням пля́нів, творе́ць пля́нів, плека́ч мрій;
стро́ящий предположе́ния схи́льний припуска́ти;
стро́ящий свою́ гипо́тезу стил. перероб. розвива́ючи свою́ гіпо́тезу;
стро́ящий смире́нника (из себя) святи́й та бо́жи́й;
стро́ящий тео́рию стил. перероб. розвива́ючи тео́рію;
стро́ящий фра́зу уклада́ч фра́зи;
стро́ящийся 1. будо́ваний, муро́ваний, спору́джуваний, зво́джуваний, формо́ваний, пляно́ваний, базо́ваний, укла́даний, скла́даний, прокла́даний, 2. шико́ваний, 3. настро́юваний.
ЛОМА́ТЬ (хліб) розла́мувати, (гілля) /обламувати/;
ма́стер ломать ма́йстер-лама́йстер;
ломать дрова́ перен. перебива́ти че́рез колі́но;
ломать зу́бы на чём лама́ти зу́би об що;
ломать ко́пья ще воюва́ти, змага́тися;
ломать – не стро́ить руйнува́ти – не мурува́ти;
ломать ша́пку (перед ким) шапкува́ти;
ПОЛОМА́ТЬ, поломать зу́бы перен. не ма́ти у́спіху, зазна́вати невда́чі;
по криво́й доро́ге полома́ешь но́ги не зверта́й з доро́ги, бо поло́миш но́ги;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Строить –
1) (в ряды) шикува́ти, -ку́ю, -ку́єш;
2) (в муз.) ладнува́ти, -ну́ю, -ну́єш;
3) (архит.) будува́ти, -ду́ю, -ду́єш;
4) (выделывать штуки) виробля́ти, -ля́ю, -ля́єш; -ться –
1) (в ряды) шикува́тися;
2) (о здании) будува́тися.
Возводить –
1) (строить) будува́ти, -ду́ю, -ду́єш, ста́вити, ста́влю, -виш. зво́дити, виво́дити (виво́джу, виво́диш);
2) (в. глаза) зво́дити, підво́дити;
3) (в степень) підно́сити, вино́сити.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Строить – будувати. Строить дом – класти будинок. Строить козни – лиху думку мати. Что он там строит – що мудрує; що він на думку взяв. Строить воздушные замки – химери ганяти; думкою багатіти.
Воздушный – повітряний. Воздушный флот – повітряний флот. Воздушные замки – химери. Строить воздушные замки – думками багатіти; химери ганяти.
План – план. Составить план – скласти план. Начертить, наметить план – накреслити, назначити план. Строить планы – планувати; укладати плани; снувати в голові. Снимать план – сплановувати. Ввести, поставить в план – запланувати. Отойти на второй план – поступитися назад, лишитися на (у) боці. По плану – за планом; з плану.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Строить – будува́ти.
Возводить, возвести, -ся (строить) – виво́дити, ви́вести, -ся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Строить
• Строить из себя кого – удавати з себе кого; становити себе ким.
• Строить козни, каверзы… – кувати лихо проти (на) кого; копати (рити) яму під ким, на кого; копати (рити) проти кого, під ким, на кого; підкопуватися під кого; підступом обходити кого; умишляти [зле, лихе] на кого.
Ангел
• Ангел за трапезу! (устар.) – хліб та сіль! [Олеся: Хліб та сіль! Влас: Милості просимо. Садовіться в нас. Кропивницький.]
• Ангел тьмы – злий дух; нечистий. [Надав мені нечистий встрять у се діло. Пр.]
• На людях ангел, а дома чёрт (бес) – між людьми ангел, а дома чорт. Пр. На людях ягня, а дома вовк. Пр. Перед людьми святий, а дома — бісові рідня. Пр. На людях гуляка, а дома собака. Пр.
• Строить из себя ангела – удавати з себе ангела (святого та Божого, святу та Божу); ангелом себе становити. [Перед людьми вдаєте з себе святого та Божого, а наодинці — бісові рідня! Кропивницький.]
Арап
• Заправлять (запускать, строить арапа) (шутл.) – арапа підвозити, підвезти; завдавати, завдати дурня кому; харамана гнути (пускати) кому; (образн.) підголити кого; підвозити, підвезти воза кому; туману (ману) пускати кому. [Бо як стане тобі бувало словами мастити та харамана пускати, то тоді навіть і самого рабина в дурні пошиє. Федькович.]
• Играть на арапа – грати навмання (без грошей).
• Попасть куда на арапа – дістатися куди зайцем (дурницею, на дурничку).
Воздушный
• Воздушная ванна – повітряна ванна (купіль).
• Воздушная походка – легка хода.
• Воздушное платье – ефірне (легеньке) убрання (плаття).
• Воздушные течения – течії в повітрі (повітряні течії).
• Воздушный пирог (кулинар.) – гірка; збите печиво; легкий (духовий) пиріг.
• Воздушный поцелуй (разг.) – поцілунок здаля; поцілунок рукою.
• Строить воздушные замки (перен.) – надхмарні палаци (палати) будувати (виводити, спинати); у хмарах літати; химери ганяти; кохатися в химерах; химерувати; думками (думкою) багатіти.
Глазок
• Анютины глазки (бот.) – братки (братики); брат-і-сестра; полуцвіт (полуцвітки). [Ой на горі полуцвітки процвітають. Сл. Гр.]
• [Взглянуть] одним глазком (разг. фам.) – [Глянути] одним оком.
• Делать, сделать, строить, состроить глазки (разг.) – бісики (бісика) пускати, пустити (посилати, послати) [очима, оком]; очима грати (прясти); стріляти (стригти) очима; моргати. [З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Стороженко. Послала йому бісика очима. Мирний. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона. Мирний. Очима і стріляє і благає. Н. п. Так очима на нього і стриже. Тютюнник.]
• На глазок, на глазомер (разг.) – на око; як оком зміряти. [Я будь-яку ділянку прикину вздовж і впоперек на око і скажу, скільки якої породи буде на ній… Стельмах.]
Догадка
• Строить догадки – робити (снувати) припущення; припускатися; здогадуватися; гадати.
• Теряться в догадках – не знати, що й думати; губитися у здогадках (у догадках).
Замок
• Строить воздушные замки – у хмари (у хмарах) заноситися думкою; у хмарах літати; надхмарні замки будувати; будувати замки на льоду; удаватися в химери; химери ганяти; думкою багатіти.
• Держать под замком, на замке – тримати на замку (під замком, під ключем); тримати замкненим.
• За семью (десятью) замками (разг.) – замкнений на сім (на десять) замків; за сімома (за сьома, за десятьма) замками; старанно захований; пильно стережеться.
• Поцеловать замок (перен. разг.) – поздоровкатися (повітатися, привітатися) до замкнених (замкнутих) дверей; поцілувати замок (колодку); застати замкнені (замкнуті) двері; не застати (в)дома.
Иллюзия
• Не делайте на этот счёт себе никаких иллюзий – не робіть (не чиніть, не плекайте) собі щодо цього ніяких ілюзій.
• Строить, создавать себе иллюзии – створювати собі ілюзії; надхмарні палаци (палати) будувати (виводити, спинати); у хмарах літати; химери ганяти; кохатися в химерах; химерувати; думками (думкою) багатіти.
Козни
• Строить козни против кого – умишляти зле (лихе) на кого; кувати лихо проти кого, на кого; копати (рити) проти кого, під ким, на кого; підкопуватися під кого; підступи чинити проти кого; інтригувати проти кого.
Комедия
• Вот так комедия! – от (оце) так чудасія (комедія)!
• Комедия да и только – Чудасія (комедія) та й годі; (іноді) комедія (діал. кумедія) без грошей.
• Кукольная игра (перен.) – дешевенька комедія.
• Ломать, играть, строить комедию – удавати (виробляти, робити, грати) комедію; удавати штуку.
• Просто комедия с ним – чиста комедія з ним.
• Сыграть с кем комедию – удати штуку кому, з ким.
Куры
• Строить куры кому (устар. шутл.) – упадати коло кого; залицятися до кого; бісики пускати (підпускати) кому; смалити (присмалювати) халявки (литки) біля кого.
Мина
• Делать весёлую (хорошую) мину при плохой игре – робити веселу (добру, гарну) міну при лихій (при поганій) грі (коли погана гра).
• Делать, сделать, строить, состроить кислую мину (разг.) – робити, зробити кислу (квасну) міну; (іноді) квасити, сквасити губи.
• Корчить, скорчить мину – кривити, скривити обличчя; кривитися, скривитися.
• На его лице появилась удивлённая, недовольная… мина – його обличчя (лице) набрало (набуло) здивованого, невдоволеного… виразу.
Песок
• Как (что) песку морского – як (що) піску в морі (піску морського).
• Когда песок на камне взойдёт – як на камені пісок зійде (кукіль уродиться). Пр. Як на долоні волосся поросте. Пр. Як сова світ уздрить. Пр. Як свиня на небо гляне. Пр. Як у курки зуби виростуть. Пр.
• Песок сыплется из кого – порохня (іноді пісок) сиплеться з кого.
• Продирать, продрать (протирать, протереть, пробирать, пробрать) с песком (песочком) кого (разг.) – протирати, протерти з пісочком кого; давати, дати прочухана (прочуханки) кому; шпетити, вишпетити кого; переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Строить, построить на песке (перен.) – будувати, збудувати, побудувати (ставати, поставити) на піску.
Подряд
• Строить по подряду – будувати з підряду (підрядом).
• Несколько дней подряд – кілька (декілька) днів (день) поспіль (уряд).
Рожа
• Корчить (делать, строить) рожу (рожи) (разг.) – кривитися (викривлятися); строїти (виробляти) міни; робити гримаси.
• Ни кожи, ни рожи у кого (прост.) – ні з очей, ні з плечей хто; кощава потвора хто.
• Рожей не вышел (разг.) – не вдався на вроду; поганий на виду; потворний; препоганий.
• С посконной рожей да в красные ряды – із свинячим писком та в пшеничне тісто. Пр.
Шут
• Какого шута? – на якого біса (дідька)?; якого біса (чорта, дідька)?
• Корчить, разыгрывать, строить [из себя] шута [горохового] – удавати [з себе] блазня (блазнити); дурника [з себе] строїти (клеїти); у дурні шитися.
• Шут его, её, их… знает – біс (дідько, лихий) його, її, їх… знає.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

стро́ить 1. будува́ти; мурува́ти (з цегли); споруджа́ти, спору́джувати, ста́вити
2. шикува́ти (у ряди)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Будува́ти –
1) строить, воздвигать, выстраивать, сооружать, созидать;
2) основывать.
Збудо́вувати, -вую, збудува́ти, -ду́ю – строить, построить, соорудить, создавать, создать.
Каверзува́ти, -зу́ю – проказить, строить каверзы.
Кла́сти, -ду́, -деш –
1) класть.
• Кла́сти о́чі на ко́го – останавливать взор на ком.
2) ставить;
3) раскладывать;
4) вить (гнездо);
5) допустить, предположить.
• Кла́сти ва́риво – солить на зиму (капусту, бураки, огурцы). Кла́сти копу́ – копнить.
• Кла́сти межу́ – проводить межу.
• Кла́сти ни́тку – забрасывать невод.
• Кла́сти приса́ди – прививать прищепы.
• Кла́сти ски́рту – метать скирду, стог.
• Кла́сти ха́ту – строить избу.
• Кла́сти до мі́ри – мерять.
• Кла́сти у го́лову – догадываться, думать, ожидать.
Кури́ти, -рю́, -риш, курну́ти, -ну́ –
1) курить, курнуть;
2) дымить;
3) пылить;
4) мчаться, поднимая пыль;
5) строить куры.
Лабу́дати – кое-как строить, лепить.
Поклада́ти, покла́сти, -кладу́, -де́ш –
1) класть, полагать, положить, сложить;
2) налагать, наложить;
3) строить, построить;
4) решать, решить.
• Поклада́ти гнів на ко́го – сердиться, гневаться.
• Поклада́ти наді́ї – возлагать надежды, надеяться.
• Поклада́ти гріх на ко́го – взводить на кого грех.
• І в го́лову сьо́го не поклада́й – и не думай этого.
• Поклада́ючи роби́ти – не спеша и с толком делать.
• Поклада́тися, покла́стися – 1) укладываться, уложиться, быть положенным;
2) ложиться, лечь;
3) на ко́го – полагаться, надеяться, положиться на кого.
Пря́сти, -ду́, -де́ш – прясть.
• Пря́сти очи́ма – играть глазами, строить глазки.
Ри́ти , ри́ю –
1) рыть, копать;
2) на ко́го – подкапываться под кого, строить козни.
Ста́вити, -влю –
1) ставить, поставить;
2) ставить, уставлять;
3) строить, позводить, возвести.
• Ста́вити на суд, пе́ред суд – отдавать под суд.
• Ста́вити за вину́ кому́ – вменять в вину.
• Ста́витися – 1) становиться;
2) являться.
• Ста́витися на суд – явиться на суд.
3) являться, представляться, выказываться;
4) подниматься;
5) строить, строиться;
6) до кого, до чого – относиться к кому, чему.
• Ста́витися вороже́ до ме́не – относиться враждебно ко мне.
Станови́ти, -влю́, -влять –
1) ставить;
2) строить.
• Станови́ти піч – класть печь.
3) составлять;
4) выставлять;
станови́тися –
1) становиться;
2) останавливаться;
3) решаться, складываться.
Стро́їти, -ро́ю –
1) кого – одевать, наряжать;
2) настраивать;
3) готовить, приготовлять, снаряжать;
4) делать, сооружать, строить.
Халя́ва –
1) голенище;
2) развратная женщина.
• 3 губи́ халя́ву роби́ти – врать, обещать и не сдержать слова.
• Розпусти́в мо́рду, як халя́ву – слишком много говорит.
• Халявки́ смали́ти, присма́лювати, пекти́ до ко́го – строить с кем шуры-муры.
Шерегува́ти, -гу́ю – строить в ряды.
Шикува́ти, -ку́ю – строить в ряды;
шикува́тися – строиться в ряды.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Строить, построить –
1) будува́ти, збудува́ти; (из камня) – мурува́ти, змурува́ти; с. дом – ста́вити будинок; с. в ряды (напр., солдат) – шикува́ти, ушикува́ти.
Подряд (сделка) – підряд (-ду); п. на поставку муки, хлеба – підряд постача́ти бо́рошно, хліб; брать подряд – підряджа́тися, підрядитися, бра́ти, взяти підряд; взятие -да – підрядження; договор -да и поставки – догові́р про підряд та постача́ння; по -ду доставлять – підрядившись (з підряду) постача́ти; сдавать п-д – здава́ти на підряд; сдать работу с -да – зда́ти робо́ту з підряду, підрядити кого́ виконати робо́ту; строить, что-нибудь -дом – будува́ти щоне́будь з підряду (підрядом).
Расчет –
1) розраху́нок (-нку), розрахува́ння; (предварительный) – обраху́нок (-нку); (окончательный) – поквитува́ння, поквита́ння; (расплата) – розпла́та, остато́чний розраху́нок; р. копеечный – а) обраху́нок на копійки; б) розплата до копі́йки; р. междуконторный – розра́хунок між конто́рами, міжконто́рний; р. предварительный – попере́дній обраху́нок; р. приблизительный – примі́рний, приблизний розраху́нок; р. примерный – примі́рний розраху́нок; р. хозяйственный – господа́рчий розраху́нок; за наличный р-т – на готі́вку, на гото́ві гро́ші; покончить -ты – розрахува́тися, поквитува́тися; получить расчет (посчитаться) – розрахува́тися, порахува́тися, взяти розраху́нок; по следующему -ту – з тако́го розраху́нку, обраху́нку; произвести расчет рабочим – попла́тити робітника́м; учинить расчет – робити, зробити розраху́нок;
2) (предположение) – міркування, споді́ванка, обраху́нок; взять, принять в расчет – взяти на ува́гу, взяти під ува́гу, ма́ти на ува́зі, зважа́ти на що; -ты не оправдались – споді́ванки не спра́вдились; ошибиться в -те – прогада́ти; переместить сотрудников с таким -том – перемістити співробі́тників з таким обраху́нком; строить -ты на чем – ва́жити, поклада́ючись на що;
3) (увольнение) – зві́льнення; дать расчет кому – звільнити, відпра́вити кого́;
4) (выгода, интерес) – вигода, інтере́с (-су); иметь расчет что делать – ма́ти вигоду що робити; нет -та – невигідно.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бі́сик, -ка, м.
1) Ум. отъ біс.
2) Бі́сики пуска́ти. Строить глазки, ухаживать: строить куры; разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. І. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Стор. І. 53. Послала йому бісика очима. Мир. ХРВ. 63.
Будува́ти, -ду́ю, -єш, гл.
1) Строить, сооружать, созидать. Дерево везено, церков будовано. Чуб. ІІІ. 131. Для кого ж ти, мала, сей двір будувала? Чуб. V. 167, Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. Труну́ будува́ти. Дѣлать гробь.
2) Основывать. Розмовляють, росказують: як Січ будували... Шевч. 125.
Дилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Строить изъ бревенъ. Ой у полі корчма дильом дильована. Нп.
Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8) — ко́пу. Копнить.
9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Морга́ти, -га́ю, -єш, одн. в. моргну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Моргать, моргнуть, мигать, мигнуть. От зараз світова зірниця на небі зачала моргать. Котл. Ен. VI. 50. Моргни, сліпа, коржа дам. Ном. № 6482. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. О. 1862. X. 36. Морга́ти у́сами, брова́ми. Шевелить усами, бровями. І усом не моргне. Ном. № 4220. Зевес моргнув, як кріль, усами. Котл. Ен. VI. 5. Я на тебе моргала і очима, і бровами. Левиц. Морга́ти на ко́го. Подмигивать кому-либо, кокетничая, строить глазки. Гей хороша молодичка моргала на мене. Лукаш. На петрушку копала, на Петруся моргала. Нп.
Поклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. покла́сти, -кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. АД. І. 212. Поклони покладати. Г. Барв. 106. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. АД. І. 193.
2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. АД. І. 90.
3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. Гол. ІІІ. 478.
4) = Паренити. Вх. Зн. 46.
5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Волын. г. Двори собі поклав на боці від своєї мами. Гн. І. 153.
6) — гнів на ко́го. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. І. 187.
7) — наді́ї. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. Стор. МПр. 93.
8) — гріх на ко́го. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? АД. І. 188. Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра.
9) І в го́лову сього́ не поклада́й. И не думай этого.
10) Поклада́ючи роби́ти. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать. Лубен. у. (Леонтовичъ).
Ри́ти, ри́ю, -єш, гл.
1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323.
2) Ри́ти на ко́го. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.
Ста́вити, -влю, -виш, гл.
1) Ставить, уставлять.
2) Строить. На льоду дурний хату ставить. Ном. № 6671. Треба ставити дзвіницю посеред села. Ном. № 13751.
3) — на о́чі. Давать очную ставку.
4) — чим. Выставлять чѣмъ. Не ставити мого батенька брехуном. Чуб. II. 18.
Ста́витися, -влюся, -вишся, гл.
1) Становиться. Скорій, хлопці, кругом хати ставтесь. Рудч. Ск. II. 145.
2) Являться. Коли ваш цар Давид ще жив, то най мені ставиться за тілько й тілько неділь до мене в гостину. Гн. II. 228.
3) Являться, представляться, выказываться. Ставився як лев, а згинув як муха. Ном. № 4351.
4) Подниматься. Довго дивились на куряву, що стовпом ставилась за бричкою. Св. Л. 280.
5) Строить, строиться. Коби мої будинки погоріли, я б знав де і як ставитись. Гн. II. 115.
Станови́ти, -влю́, -виш, гл.
1) Ставить. Сип борщ, станов кашу, — чи поїмо бо ми. Ном. № 14120. Чорт тобі, дівчино, угодить, які тобі закаблуки становить. Чуб. V. 105.
2) Строить. Бодай тії пани жили, що гуральні становили. Ном. № 11659. Станови́ти гру́бу. Класть печь. Конст. у.
3) Составлять. Вода становить найважнішу частину землі. Дещо. Се мені нічого не становить.
4) Выставлять чѣмъ. Я себе не становлю розумною. Зміев. у.
Стро́їти, -ро́ю, -їш, гл.
1) Одѣвать, наряжать. Ном. № 9313.
2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій. Чуб. III. 384.
3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. НВолын. у. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть. Чуб. III. 416.
4) Дѣлать, сооружать, строить. На один копил дідько всіх ляхів строїв. Ном. № 864. З чужого добра не строїть двора. Ном. № 9658.
Шерегува́ти, -гу́ю, -єш, гл. Строить въ ряды. Військо збірає.... все шерегує. АД. І. 15.
Шикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Строить въ ряды. Шикувати до бою військо. К. ЧР. 343.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Вимуро́вувати, -вую, -єш, сов. в. ви́мурувати, -рую, -єш, гл. Строить, построить (из кирпича, камня). Стоїть вимурованний стовп. Грин. II. 123.
Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 2) *Зво́дити ха́ту. Воздвигать, строить дом. Н.-Левиц.
3) *Зве́сти́ бу́чу. Поднять крик, шум. Харьк. г. Сл. Яворн. *6) Сочинять, выдумывать. Баби звели брехню. Сл. Яворн.
8) Истреблять, истребить, *изводить, извести. *—час. Попусту тратить время. Годі! не зводьте часу ні собі, ні мені. Кон. «Баба Явдоха». *12) — на о́чі кого́. Устроить очную ставку кому. Тра їх на вічі звести. Крим.
Копа́тися, гл. *3)—на ко́го. Интриговать против кого, строить козни. Вони копаються на нашого попа. Крим.
*Лабуда́ти, -да́ю, -єш, гл. Строить. Под. г.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Строить, -ся — ладна́ти, -ся, будува́ти, -ся; „Строй фронт“ — „Ладна́й фронт“; „Стройся“ — „Ладнайсь“; „Стройся по звеньям“ — „Ла́нки ладна́й“; „Стройся по шести“ — „Ші́стки ліпній“.
*Возводить, возвести — зво́дити, зве́сти; (строить) — будува́ти, збудува́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Стро́ить = 1. (постро́ить) — будува́ти, стро́їти, ста́вити, збудува́ти, постро́їти, ся, поста́вити, мурований будинок — мурова́ти, змурова́ти. — Мости, де би потреба указувала, будовать. Ст. Л. — Не міг Шевченко забути, хто будував Петербург. Зап. Кок. — Хоч позволив хан на пісках новим кошем стати, та заказав Запорожцям церкву будувати. К. Ш. — Збудуй хату з лободи, а в чужую не води. н. п. — Д. ще під сл. Постро́ить. — Не вдругъ Москва́ стро́илась, н. пр. = не ра́зом Ки́їв будував ся н. пр. — С. возду́шные за́мки = д. під сл. За́мокъ — С. лѣса́ = рештува́ти, ста́вити решто́вання. 2. (настро́ить) — стро́їти, нала́жувати, ладнува́ти і т. д. д. Настра́ивать 2. 3. (вы́строить) — стро́їти, шикува́ти (С. З. Л.), шерегува́ти, ви́строїти, вшикува́ти, ся. — Зібрав і кінних і піхоту і всїх до битви шикував. Кот. — Що за радість вибірати старого дїда? Не шерегувати йому козацького війська. І. Г. 4. (настро́ить) — витворя́ти, виробля́ти, ко́їти, бро́їти, нако́їти. — С. ку́ры = д. під сл. Ку́ры. — С. шту́ки = штукарюва́ти. — Таке витворяв, що ну... — Накоїв багато лиха.
Трои́ть, строи́ть, ся = тро́їти, ся (С. Ш.), тройни́ти, потро́їти, потройни́ти. — Трои́тся въ глаза́хъ = тройни́ть. — На віщо не гляну, то усе мінї двойнить, тройнить у очіх. Хар.
Возду́шный = воздухо́вий; ле́гкий. — Возду́шный насо́съ = духови́й смок. — В. кирпи́чъ = це́гла ви́сушена на сонцї (а не випалена). — Возду́шные за́мки = химе́ри. С. З. — Возду́шные за́мки стро́ить = ду́мками багатїти, химе́ри ганя́ти, у хма́рах лїтати. — Дурень думкою багатїє. н. пр.
За́мокъ = за́мок. — Стро́ить возду́шные за́мки = химе́ри ганя́ти, у хма́рах лїта́ти, ду́мкою багатїти.
Ковъ, частїше мн. ко́вы = підступ, підступи, лука́вство. — Стро́ить ко́вы = підко́пуватись під ко́го, чига́ти на ко́го, лиху ду́мку ма́ти.
Ку́ры, 2 відм. – куръ = ку́ри, куре́й. – На база́рѣ мно́го куръ = на база́рі бага́то курей. — Стро́ить ку́ры = бі́сики пуска́ти.
Ста́вить, ста́вливать, поста́вить = 1. ста́вити, станови́ти, поста́вити, постанови́ти і д. Поставля́ть 1. — Ставити стовпи. — Поставила сьвічку. — Становив сьвічки перед образами. Кн. — С. огра́ду = городи́ти, тини́ти. — С. ребро́мъ = ру́ба ста́вити, сторчи́ти. — Ста́вить, поста́вить лѣса́ = рештува́ти, ста́вити решто́вання, підрешто́вувати, обрештувати. — С. въ строй = д. Стро́ить 3. — С. въ счётъ = карбува́ти, закарбува́ти. — С. на видъ = виставля́ти, зверта́ти увагу́. 2. вважа́ти і д. Почита́ть, поче́сть. — Ни во что́ его́ ста́вить = нї за що його́ ма́є, за нї що́, за не ві́-що ма́є. 3. постача́ти і д. Поставля́ть 2. 4. настановля́ти і д. Поставля́ть 3. і Назнача́ть 2.

Запропонуйте свій переклад