Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 53 статті
Шукати «струни*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вдруг, нар. –
1) (внезапно) враз, нара́з, ра́птом, знена́цька, на́гло, на́пруго, як стій, вмить. [Враз, несподі́вано, з бо́ку почу́вся бря́зкіт рушни́ць (Коцюб.). Аж нара́з почу́вся сту́кіт (Франко). Ра́птом сти́хло усе́ (Л. Укр.). Знена́цька промі́ння ясне́ од сну пробуди́ло мене́ (Л. Укр.). Ми розмовля́ємо, коли́ це як стій прихо́дить він. Засла́б на́пруго. Поме́р як стій (на́гло)];
2) (сразу, разом) – ра́зом, відра́зу, враз. [Музи́ки ра́зом ста́ли, нена́че стру́ни порва́ли (Неч.-Лев.). Ла́зар простя́г ру́ку до хлі́ба і враз одсмикну́в (Коцюб.). Вся моя́ злість на Йва́ся відра́зу десь і зни́кла (Грінч.)];
3) как вдруг – аж, аж гульк, аж ось, як ось, коли́, коли ра́зом, коли ра́птом. [Ті́льки-що поблагослови́всь ї́сти, аж та́я стріла́ так і встроми́лася у пече́ню (Гр.). Сиджу́, кни́жку чита́ю. Як ось ба́тько: «Козаки́!» (Тесл.). Поспіша́ла в Моско́вщину; аж гульк зіма́ впа́ла (Шевч.). Сиді́ла уве́чері пі́зно в свої́й ха́ті, коли́ у две́рі щось стук-стук (М. Вовч.)].
Ве́щий –
1) (пророческий) ві́щий, проро́чий. [Ві́щий дух проро́чий. Ві́щі стру́ни];
2) (мудрый, вдохновенный) ві́щий, надхне́нний. [Ві́щий Оле́г. Ві́щий (надхне́нний) співе́ць].
Лад –
1) (порядок) лад (р. ла́ду́), по́лад (-ду). [Пра́вда дає́ лад, тво́рить життя́ на землі́, кри́вда його́ руйну́є (Мирний)].
• Ни складу, ни -ду – ані ла́ду, ані скла́ду; ні ла́ду, ні по́ладу нема́.
• Дело идёт, пошло на (в) лад – спра́ва в (на) лад іде́, пішла́, спра́ва йде (веде́ться), пішла́ (повела́ся) до́бре (гара́зд), спра́ва налаго́джується (вирі́внюється), нала́годилася (ви́рівнялася). [Спра́ва таки́ не заги́нула і почала́ вже була́ потро́ху вирі́внюватись (Єфр.)].
• На лад их дело не пойдёт – не пі́де ї́хня спра́ва в лад;
2) (взаимное согласие, мир) лад, ла́года, зла́года, зго́да. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти (Грінч.)].
• Быть, жить в -ду́ с кем – бу́ти, жи́ти з ким у (до́брій) (з)ла́годі (зго́ді), ладна́ти з ким, жи́ти з ким ла́дно (ладне́нько). [Вони́ вгово́рювали Гна́та помири́тись з жі́нкою та жи́ти з не́ю в зла́годі (Коцюб.). Я жив у до́брій ла́годі з ди́кими звірми́ (Крим.)].
• Быть не в -ду́, не в -да́х с кем – бу́ти не в лада́х, не в зла́годі, (в ссоре) у гніву́ з ким. [Паноте́ць з грома́дою у гніву́ (Франко)].
• Они меж собою не в -ду́ – між ни́ми (поміж ї́ми) незла́года (незго́да), вони́ не ладна́ють між собо́ю (оди́н (одна́) или одно́[е́] з о́дним (з о́дною)).
• Он не в -ду́ с моим братом – між ним і мої́м бра́том незла́года (незго́да), він не в зла́годі з мої́м бра́том, він не ладна́є з мої́м бра́том.
• Никаких -до́в с ним нет – з ним не мо́жна да́ти собі́ ра́ди, з ним ладу́ не доведе́ш;
3) муз. – лад. [Мій го́лос журли́веє щось почина́є, а стру́ни твої́ на весе́лім ладу́ (Л. Укр.). Загра́ли знов – ще гірш нема́ ладу́! (Гліб.)].
• В лад – у лад. [Ро́бить свої́ ско́ки в лад, ритмі́чно (Єфр.). В лад брені́ло бе́зліч казанкі́в (Васильч.)].
• Скрипка настроена в лад – скри́пку настро́єно в лад (до ла́ду, ла́дно).
• Не в лад – не в лад.
• Не в лад поют – співа́ють не в лад.
• На все -ды́ – на всі лади́, на всі бо́ки. [Покрути́вши че́сністю на всі бо́ки… (Єфр.)];
4) -ды́ (в струнн. муз. инструменте) лади́ (-ді́в), ладки́ (-кі́в);
5) (образец) лад, (к)шталт (-ту), штиб (-бу); ма́ні́р (-ру). [На німе́цький лад вимовля́в «філологі́я» (Крим.). На великопа́нський шталт (Мова). Котляре́вський у свої́й «Енеї́ді» «перелицюва́в» стару́ пое́му на украї́нський штиб (Єфр.). Коли́сь лю́ди вшива́ли хати́ ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять: бля́хою (Звин.)].
• На свой лад – на свій лад, (к)шталт; (по своему) свої́м ладо́м, свої́м ро́бом. [(Слов’я́нські племена́) жили́ свої́м ладо́м та звича́ями (Єфр.)].
• Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-сво́єму (на своє́), на и́нше, на чужи́й лад (штиб) переро́блювати, на свій, на и́нший, на чужи́й кшталт поверта́ти, (на иной лад) перекшталто́вувати що. [Не мо́жна приму́сити люди́ну ду́мати на чужи́й лад (Наш)];
6) см. Клё́пка;
7) см. Паз.
Лю́тня – лю́тня (-ні). [Стру́ни лю́тні, ві́щі стру́ни, си́пте і́скри золоті́ (Вороний)].
• Играть на -не – гра́ти на лю́тні (и на лю́тню).
Многостру́нный, -стру́нчатый – багатостру́нний, струни́стий.
Настра́ивать, настро́ить –
1) (строение), см. Надстра́ивать;
2) (строений) набудо́вувати, набудува́ти, наста́вити, (каменных, кирпичных) намуро́вувати, намурува́ти, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудо́вувати, понамуро́вувати чого́. [Будува́в, будува́в, – ото́ й набудува́в (Брацл.). Понабудо́вував комі́р по́вен двір (Сл. Ум.). Понабудо́вували і понамуро́вували собі́ пани́ за́мочків (Куліш)];
3) (проказ) наро́блювати, нароби́ти, нако́ювати, нако́їти (фі́ґлів, вредных: зби́тків, шко́ди; пакостей: ка́постів), набро́ювати, набро́їти; срв. Напрока́зить;
4) (музык. инструмент) настро́ювати, стро́їти, настро́їти (в лад, до ла́ду), нала́джувати, ла́дити, нала́дити, нала́годжувати, нала́годити, наладно́вувати, наладнува́ти, вила́годжувати, ви́лагодити, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понастро́ювати и т. п. що. [Як ду́дку настро́їш, так вона́ гра́є (Чуб. I). Настро́їв лі́ру (Рудан.). Ой ти, Дави́де, свої́ гу́сла стрій! (Колядка). Ти теж (зозу́ле) стро́їла стру́ни моє́ї душі́ (Коцюб.). Нала́годжує свою́ скри́пку (Васильч.). Ви́лагодить скри́пку (Федьк.). Взяла́ гіта́ру, напра́вила її́, натя́гуючи стру́ни (Н.-Лев.)].
• -ть радио-антенну – настро́ювати, настро́їти ра́діо-анте́ну;
5) (перен.) –
а) кого, что как, на какой лад – настро́ювати, настро́їти, нала́джувати, нала́дити, направля́ти, напра́вити кого́, що як, на яки́й лад (тон). [Се вже при́ятелі Виго́вського про́стих козакі́в так нала́дили (Куліш)].
• -ить кого на враждебный лад – настро́їти кого́ воро́же;
б) кого на что – (подговаривать) намовля́ти, намо́вити кого́ на що и (чаще) що (з)роби́ти, підмовля́ти, підмо́вити, підбива́ти, підби́ти кого́ на що, до чо́го, що (з)роби́ти, (направлять) направля́ти, напра́вити кого́ на що, (насоветывать) нара́ювати, нара́яти, (преимущ. на что-л. плохое) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити кого́ на що, що (з)роби́ти, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підтрою́джувати, підтрою́дити, (наущать) науща́ти, наусти́ти кого́ що (з)роби́ти, призво́дити, призве́сти́ кого́ на що и що (з)роби́ти, (науськивать) нацько́вувати, нацькува́ти, підцько́вувати, підцькува́ти кого́ що (з)роби́ти. [То він намо́вив (підмо́вив, напра́вив) її́ на це (Київщ.). Нара́яли люд на святе́ ді́ло (Стор.). То вони́ настру́нчують та підшпиго́вують, то бо їх ко́ристь (Мирний). Все Васю́ту настре́нчує, щоб із те́бе на ву́лиці знуща́вся (Грінч.). Не хто й наусти́в Ва́рку, як не Дми́трик (Кониськ.). То його́ пани́ч підтрою́див (Харківщ.)].
• -ить кого на тяжбу с кем – намо́вити (нара́яти, настру́[е́]нчити, підби́ти) кого́ – позива́тися з ким;
в) кого против кого, чего – настро́ювати, настро́їти, ста́вити, поста́вити кого́ про́ти ко́го, про́ти чого́, (исподтишка) настру́[е́]нчувати, настру́[е́]нчити кого́ про́ти ко́го, (возбуждать) підбу́рювати, підбу́рити кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Не настру́нчуй дру́гих про́ти йо́го (Мирний). Настре́нчила всіх діте́й про́ти ме́не (Грінч.)].
Настро́енный –
1) см. Надстро́енный;
2) набудо́ваний, наста́влений, намуро́ваний, понабудо́вуваний, понамуро́вуваний;
3) наро́блений, нако́єний, набро́єний;
4) настро́єний, нала́джений, нала́годжений, наладно́ваний, ви́лагоджений, напра́влений, понастро́юваний и т. п. [Стру́ни тугі́, нала́джені (Коцюб.)];
5) –
а) настро́єний, нала́джений, напра́влений. [Було́ тут бага́то мо́лоди, настро́єної романти́чно (В. Петров). Поети́чно напра́влена душа́ (Н.-Лев.)];
б) намо́влений, підмо́влений, підби́тий, напра́влений, нара́яний, настру́нчений, настре́нчений, під’ю́джений, підтрою́джений, нау́щений, нацько́ваний, підцько́ваний;
в) настро́єний, настру́[е́]нчений, підбу́рений.
-ться –
1) см. Надстра́иваться;
2) набудо́вуватися, набудува́тися, понабудо́вуватися; бу́ти набудо́вуваним, набудо́ваним, повабудо́вуваним и т. п.;
3) (перен.) настро́юватися, настро́їтися, настру́[е́]нчуватися, настру́[е́]нчитися; бу́ти настро́юваним, настро́єним, настру́[е́]нчуваним, настру́[е́]нченим и т. п.; (собираться) нала́годжуватися, нала́годитися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (забрать себе в голову) навра́титися, наповра́титися. [Знахо́дити шлях до и́ншого се́рця, що й само́ настро́юється в унісо́н до співця́ свого́ інти́много сві́та (Рада). Значні́ гру́пи украї́нського пролетарія́ту, селя́нства та ві́йська настро́єні по-більшови́цькому (Н. Рада). Коли́ думки́ настру́нчилися так, то їх не ле́гко зби́ти з тіє́ї сте́жки (Мирний). Уя́ва у Васи́лька настре́нчувалася вже заздалегі́дь (Корол.). Вже він навра́тився прода́ти свою́ тели́чку, – нічи́м його́ не перекона́єш (Звин.). Коли́ наповра́тилися вкра́сти, то вкраду́ть (Звин.)].
• Вы сегодня хорошо -ны – ви сього́дні в га́рному (до́брому) на́строї (в до́брому гу́морі), ви сього́дні га́рно настро́єні. [О! ви настро́єні сього́дні га́рно (Куліш)].
• Всё общество явно было -но против этой авантюры – усе́ суспі́льство (громадя́нство) я́вно ((в)очеви́дячки) було́ настро́єне (стоя́ло) про́ти ціє́ї аванту́[ю́]ри;
4) (вдоволь, сов.) –
а) (строя здания) набудува́тися, наста́витися, понабудува́ти (досхочу́), (каменные, кирпичные) намурува́тися, попомурува́ти (досхочу́), (о мног.) понабудо́вуватися, понамуро́вуватися;
б) (настраивая музык. инстр.) настро́їтися, нала́дитися, нала́годитися, наладнува́тися, нанаправля́тися, попостро́їти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понастро́юватися и т. п.;
в) (строя в ряды) нашикува́тися и т. п. Срв. Стро́ить.
Натя́гивать, натяну́ть –
1) (напрягать) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, напру́жувати, напру́жити, (натуживать) нату́жувати, нату́жити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти и т. п. що. [Не натяга́й так ві́жок! (Сл. Гр.). Як не натя́гнете свого́ лу́ка, то станові́ться на бата́лію (ЗОЮР I). Уве́сь свій вік я лу́ка напина́в (Грінч.). Як напне́ стріле́ць тяти́вочку (Рудч.)].
• -ть струну – натяга́ти (напина́ти), натяг(ну́)ти́ (напну́ти), (подкручивать) накру́чувати, накрути́ти струну́;
2) что над кем, чем, поверх чего, между чем – натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти що над ким, над чим, поверх чо́го, (по)між чим. [А паву́к собі́ швиде́нько від верха́ до спо́ду вхо́ду ни́тку натяга́в (Франко). Ски́нув з се́бе си́ній жупа́н та над ни́ми і нап’я́в (Чуб. V)];
3) (надевать с усилием) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о тесной одежде, обуви ещё) нацу́плювати, нацу́пити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати и т. п. що на ко́го, на що. [Ши́ну натягти́ на ко́лесо (Сл. Гр.). Земля́ напну́ла бу́де́нну оде́жу (Коцюб.). Со́ня соромли́во напина́ла щось на го́лі пле́чі (Васильч.). Нацу́пив на се́бе соро́чку (Кониськ.). Постоли́ я́к-же позсиха́лись!.. наси́лу нацу́пив (Основа 1862)];
4) (изв. время, сов.) натяг(ну́)ти́, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́) кого́, що и т. п.; срв. Тяну́ть;
5) (перен.) -вать дело – наверта́ти спра́ву, поверта́ти спра́ву на чию́ ко́ри́сть, по-сторонни́чому (не по пра́вді, небезсторо́нно) суди́ти, спри́ятельствувати (приязни́ти, догоджа́ти) кому́ в спра́ві.
• -вать на чью сторону – тяг(ну́)ти́ за ким, (реже) за ко́го. [Не тя́гнеш ти за беззако́нних, що прикрива́ються зако́ном (Куліш)].
• -ну́ть кому нос –
а) (осадить) уте́рти но́са кому́, наста́вити (до́вгого) но́са кому́;
б) (отказать) да́ти відкоша́ кому́, вда́рити по но́сі кого́.
• Как-нибудь да -нем (изворотимся) – яко́сь ви́крутимося.
Натя́нутый –
1) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, напру́жений, нату́жений, понатя́г(ув)аний, понапи́наний и т. п.; накру́чений. [Мов стрі́ли з на́п’ятого лу́ка – леті́ть! (Франко). Не́рви йому́ аж тріпотя́ть, на́че накру́чені стру́ни (Крим.)].
• -тые нервы – напру́жені не́рви;
2) натя́гнутий и натя́гнений и т. п.;
3) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, нацу́плений, понатя́г(ув)аний и т. п.;
4) прлг., см. отдельно. -ться –
1) натяга́тися и натя́гуватися, натяг(ну́)ти́ся, понатяга́тися и понатя́гуватися; бу́ти натя́г(ув)аним, натя́гнутим и натя́гненим, понатя́г(ув)аним и т. п. [Стру́ни осла́бли, поша́рпані гру́бими пу́чками, а тепе́р натя́гуються зно́ву (Коцюб.). Струна́ напина́ється (Сл. Гр.)];
2) насмо́ктуватися, насмокта́тися, набира́тися, набра́тися; см. Напива́ться 2;
3) (вдоволь, сов.) –
а) (тянучи) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися;
б) (тянучись) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ся (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися и т. п.; срв. Тяну́ть, -ся.
I. Нацепля́ть (несов.), нацепи́ть – начі́[е́]плювати, начепи́ти, почепи́ти, (о мног.) поначі́[е́]плювати, почіпля́ти що на ко́го, на що. [Начепи́ла ланцюжо́к (Котл.). Почепи́в собі́ сакви́ на пле́чі (Греб.). Взяла́ землі́ під ви́шнею, на хрест почепи́ла (Шевч.)].
• Наце́пленный – наче́плений, поче́плений поначі́[е́]плюваний.
-ться –
1) (стр. з.) начі́[е́]плюватися, бу́ти начі́[е́]плюваним, наче́пленим, поначі́[е́]плюваним. [Поначі́плювано гу́сто стру́ни золоті́ї (Куліш)];
2) (возвр. з.) начі́[е́]плюватися, начепи́тися, поначі́[е́]плюватися.
• -пи́ться на кого (перен.) – причепи́тися до ко́го;
3) (вдоволь, сов.)
а) (цепляя) начіпля́тися, попочіпля́ти (досхочу́);
б) (цепляясь) начіпля́тися, попочіпля́тися (досхочу́).
Обвива́ться, обви́ться чем или вокруг чего – обвива́тися, обви́(ну́)тися, о(б)повива́тися, о(б)пови́тися, (с)повива́тися, (с)пови́тися, обгорта́тися, обгорну́тися; (обматываться) обмо́туватися, обмота́тися, обкру́чуватися, обкрути́тися, обві́рчуватися, обверті́тися чим или круг (навко́ло) чо́го. [До́вга коса́ обвива́ється круг тонко́го ста́ну (Стор.)].
• Басовые струны -ва́ются тонкой медной нитью – басо́ві стру́ни обкру́чуються (обмо́туються) тоне́ньким мі́дяним дро́том.
Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть –
1) (ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти];
2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му].
• -тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло.
• -ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд.
• -ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися.
• Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися.
• -ти́ть руки – спусти́ти ру́ки.
• Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли.
• -ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла.
• -ти́ть хвост – попусти́ти хвіст.
• -ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду.
• -ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки).
• -ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче.
• Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів.
• Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив;
3) (из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й.
• -ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок;
4) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни].
• -ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су;
5) -ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти.
• Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений.
• -ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд.
• -ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́.
• С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.).
Опуска́ться и Опуща́ться, опусти́ться –
1) спуска́тися, спусти́тися; спада́ти, спа́сти. [Над садко́м спуска́вся ти́хий лі́тній ве́чір (Кониськ.)].
• Ночь -а́ется на землю – ніч спуска́ється (спада́є) на зе́млю, ніч запада́є над земле́ю.
• Туман -ти́лся в долину – тума́н спусти́вся в доли́ну, тума́н пови́в доли́ну.
• Занавес -а́ется – заві́са па́дає.
• Голова -лась на грудь – голова́ схили́лась на гру́ди, голова́ пони́кла.
• У меня и руки -лись – мені́ й ру́ки впа́ли, (ру́ки ув’я́ли). лись крылья – опа́ли кри́ла.
• -ся на колени – впа́сти навко́лішки, уклякну́ти;
2) (об уровне чего) знижа́тися, зни́зи́тися, подава́тися, пода́тися вниз, ни́жчати, пони́жчати, (о)[за]пада́ти, о[за]па́сти. [Вода́ в крини́ці ду́же зни́зилася (подала́ся вниз)];
3) (о струнах и т. п.) осла́бнути. [Осла́бли стру́ни – накрути́ти тре́ба];
4) (о почве) осіда́ти, осі́сти;
5) (нравственно) знижа́тися, зни́зитися ду́хом, занепада́ти, занепа́сти мора́льно, пуска́тися, пусти́тися бе́рега, спуска́тися, спусти́тися до ко́го, до чо́го.
Перебира́ть, перебра́ть –
1) перебира́ти, перебра́ти, (о мног.) поперебира́ти що. [Перебира́ти гру́ші, я́годи, книжки́. Мо́вчки стру́ни на банду́рі я перебира́ю (Куліш)].
• -ра́ть листы в книге – перегорта́ти листки́ в кни́зі, перегорта́ти (горта́ти) кни́гу.
• -ра́ть пальцами, ножками – перебира́ти пу́чками (па́льцями), ні́жками.
• -ра́ть на себе перья (о птицах) – шоло́пати на собі́ пі́р’я, пу́стритися, по́штритися. [Гу́ска там по́штрилася, ми́лася, пі́р’я понапуска́ла].
• Я вас всех -ру – я до всіх вас доберу́ся, я вам усі́м дам.
• -ра́ть избу, дежку – пересипа́ти (переси́пати) ха́ту, ка́довба, перекида́ти (переки́дати) ха́ту.
• -ра́ть кого по косточкам – перемина́ти, перетира́ти кого́ на зуба́х, пересу́джувати кого́, обсу́джувати кого́ з голови́ до ніг;
2) (прихотничать, привередничать) перебира́ти ким, чим и що, вередува́ти, ганьбува́ти, перебе́ндювати ким, чим. [Наш паниче́нько-переберниче́нько ко́ники перебира́є. Хо́чеш ї́сти – бери́ що є та й ї́ж, а не вереду́й (Грінч.)]; (лишнее) перебира́ти перебра́ти чого́. [Перебере́ гро́шей у хазя́їна, більш як зроби́в ві́зьме (Грінч.)];
4) (набрать исподволь) сов. перебра́ти, поперебира́ти, набра́ти, понабира́ти.
• Много -бра́л он у нас (у всех) денег – бага́то перебра́в (набра́в) він у нас гро́шей, бага́то поперебира́в (понабира́в) він у всіх гро́шей.
• Пере́бранный – пере́браний; переси́паний, переки́даний.
Перело́паться – поло́пати(ся), потрі́скати(ся). [Поло́пали(сь) усі́ стру́ни. Потрі́скали(сь) горшки́ з (від) жа́ру]. Срв. Перетре́скаться.
Позва́нивать – подзво́нювати, подзе́нькувати, подзеле́нькувати, потеле́нькувати в що. [Подзво́нюючи в мідяні́ стру́ни так су́мно, на́че на по́хороні (Куліш)].
Потро́гивать, потро́гать – торка́ти, поторка́ти, торкну́ти кого́, що, торка́тися, поторка́тися, торкну́тися до ко́го, до чо́го. [Ста́рець поторка́в стру́ни (Загір.)].
• -гай-ка (пощупай) сам – пола́пай-но (пома́цай-но) сам.
• Потро́ганный – пото́рканий.
Прикоснове́ние – до́тик (-ку), ді[о]ткне́ння, до́торк, при́торк (-ку), (до)торкне́ння; (прикасание, соприкасание) дотика́ння, (до)торка́ння, приторка́ння (до чо́го). [Невимо́вна ро́зкіш сповня́ла її́ ті́ло од того́ до́тику (Коцюб.). Коли́сь живі́ї, стру́ни тя́жко сто́гнуть під ме́ртвим доторка́нням ме́ртвих рук (Л. Укр.). I зо́лото в чужи́х рука́х, не зра́зу, а все-ж від ча́стого торка́ння ту́скне (Куліш)].
• Почувствовать -ние чего – почу́ти до́тик чого́. [На свої́й ши́ї він почу́в холо́дний до́тик її́ голови́ (Франко)].
• Многие заразы передаются -нием – бага́то які́ зара́зи перехо́дять через дотика́ння (доторка́ння, приторка́ння).
• Точка -ния – то́чка дотика́ння; см. Соприкоснове́ние.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Концертина – (англ.) концертина.
[Закохані в музику невтомно розтягували верескливі концертини або біля дверей та вікон перебирали тужливі струни гітар (В.Мисик, перекл. О.Генрі)]. Обговорення статті
Концертино –
1) (итал., небольшой концерт) концертино;
2) (инструмент, ещё концертина) концертино, концертина.
[Він чув, як Боб грав на концертино «Десь на річці Саванні», і на серці в нього стало солодко й сумно (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі) . Закохані в музику невтомно розтягували верескливі концертини або біля дверей та вікон перебирали тужливі струни гітар (В.Мисик, перекл. О.Генрі)]. Обговорення статті
Простирающийся – що (який) простягається, розпростертий, розпросторений, простя́гнутий, простя́гнений, просте́ртий:
• простирающийся через, от… – простягнутий (розпростертий, простягнений) через, від…
[Музикою сповнена вся ніч. Вона струменить від місячного сяєва, що, немов золоті і срібні струни, простягнуте від місяця до землі! (Терень Масенко). На самому краю лісу на горбку ріс дуб-велет, обхватів у чотири, ще не старий, дужий, розпросторений у всі боки — ціла зелена держава (Ю.Мушкетик). Іноді мені доводилося, асистуючи професору, брати участь в археологічних розкопках старовинних німецьких замків і фортець, і тому я досить швидко зміг визначити, що стіна, простягнута між дерев на декілька сот метрів, була зруйнована часом і корінням (Дмитро Білий)]. Обговорення статті
Рюш, рюши – (франц.) рюш, рюші:
• рюшки, рюшечки – рюшки, рюшики, рюшечки.
[Лялька була в білій сукні з безліччю рюшиків та мереживних гаптувань (О.Жовна). Так хочеться якоїсь етики. Пера, і пензля, і струни. Якоїсь дивної поетики в шляхетських німбах сивини. Натомість маєм бздуру модню, амбіцій вистріпаний рюш. І чорний викид сірководню з отруєних століттям душ (Л.Костенко)]. Обговорення статті
Срывающийся – який (що) зривається, рветься, обривається, уривається, здирається, схоплюється:
• срывающийся голос – зривистий (зривчастий, нерівний) голос.
[Шальке! Рюде! Вони стали, як були. Один у своїй безсоромній наготі, другий у бичачій тупості, бринькнули струни в два голоси — один ляскучо-зривистий, другий хрипкий і густий — почато й доведено до кінця, хоч ніколи не гадала Євпраксія, що імператор може дозволити своїм блазням так топтатися по її горю, по душі й серцю (П.Загребельний). У Котьки щось обірвалося всередині. І якимсь незнайомо-тонким зривистим голосом він, хвилюючись, вигукнув: — Ну, чого ви?! Ну! Ну, людина просто плавати не вміє. Що ж тут такого? (В.Нестайко). Вона все зрозуміла зі зміни в поведінці Ореста, надто видавали його радісну збентеженість блискітки в очах, нервові рухи, зривистий голос, що він є наразі абсолютно певним у знахідці таємничого місця, якого так довго намагався знайти сам, то повернеться хутенько, навіть спробує вже зразу залізти до тої дірки замість Бруно… (Ю.Завгородній). Вже у воді почув з острова писклявий жіночий лемент, та заспокійливий, але  зривистий, чоловічий басок… (В.Триндюк). Климентія трусило. — Пане-господарю, — сказав він нерівним голосом. — І ви, пані-господине! Мушу признатися, що заклинання не подіяло, дуже потужного біса має в собі ваша дочка (В.Шевчук). В нього виривається протяжний зривчастий зойк — глибинний, зсередини (Мечеслав Рисич). Сердитий полковник не встиг втратити терпіння. Проте він не дочекався закінчення перекладу молодого офіцера і, махнувши нагайкою, припинив його різким і зривистим голосом (С.Панько, перекл. І.Андрича)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГОЛОСОВО́Й, голосовы́е свя́зки галиц. голосові́ стру́ни.
ПОДСТРА́ИВАТЬ (каверзу) ще підла́джувати, прибл. бра́ти на Бо́га;
ПОДСТРА́ИВАТЬСЯ (про музи́ку) перебира́ти стру́ни, (приставати) ще підпряга́тися,;
подстраивать под кого ще приподо́блюватися кому;
подстраивающий що /мн. хто/ підбудо́вує тощо, ста́вши перебира́ти стру́ни, зда́тний підбудува́ти, для підбудо́ви, за́йня́тий підбудо́вою, прикм. підбудо́вувальний, підмурува́льний підшикува́льний, підла́джувальний, настро́ювальний, складн. підбудуй- тощо;
подстраивающий ка́верзу това́рищу складн. підсу́нь-свиню́-това́ришу;
подстраивающийся/подстраиваемый підбудо́вуваний, підмуро́ваний підшико́ваний, підла́джуваний, настро́юваний;
подстраивающийся приє́днуваний, підпря́ганий;
ПРО́БОВАТЬ (робити) ще силкува́тися, сі́катися, (їжу) зніма́ти про́бу, (звуки струн) перебира́ти стру́ни, фольк. бра́тися [пробовал ползти́ на четвере́ньках бра́вся ра́чки];
пробовать свои́ си́лы в литерату́ре, бра́тися за перо́;
про́бующий 1. що /мн. хто/ про́бує тощо див. ще испытывающий, 2. що /мн. хто/ кушту́є, зви́клий куштува́ти, ра́ди́й покуштува́ти, 3. пытающийся;
про́бующий си́лы стил. перероб. про́буючи си́ли;
про́бующийся/про́буемый 1. випро́буваний, 2. кушто́ваний;
ИСПРО́БОВАТЬ ще зроби́ти про́бу, (у житті) зазна́ти;
испробовать всего́ в жи́зни наї́стися всі́х хлібі́в;
про́бовавший = испытавший;
СОГЛА́СНО (гомоніти) як струна́ до струни́;
согласно с чем фраз. у па́рі з.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бессознательный
• Быть в бессознательном состоянии – бути непритомним (безпритомним, в непритомному стані); в непритомності (без тями, в не(с)тямі, без пам’яті) бути. [А нечистий довго без тями лежав, та й увечері стогнав та кректав, як поліз у запічок. Легенда.]
• Впадать, впасть в бессознательное состояние, терять, потерять сознание – втратити, втрачати свідомість (притомність); падати, впасти в не(с)тяму (в нестям, в нестямку, в нестямок); непритомніти, знепритомніти; мліти, (з)омліти. [Та Ораз-Гельди вже не чув Василькового запитання, бо знову втратив свідомість. Турчинська. Та адреси так і не встиг сказати — знепритомнів. Завгородній. Упала лицем на струни — омліла. Кобилянська.]
• Находящийся в бессознательном состоянии – непритомний (безпритомний, знепритомнілий); зомлілий; (зрідка) нетямний. [Зомлілого чи вбитого екзекутора несли до хати. Турчинська.]
Лад
• Быть в ладу, в ладах с кем – бути у [добрій] згоді (злагоді, у [добрім] ладу) з ким; ладнати (іноді добре тривати) з ким.
• Быть не в ладу, не в ладах с кем – бути не в ладу, не в ладах (не в злагоді) з ким; (посварившись) у гніву з ким бути.
• Дело идёт, пошло на лад – діло на (у) лад іде; пішло; справа йде, пішла (ведеться, повелася) добре (гаразд); діло (справа) налагоджується, налагодилося (налагодилася).
• Ладу нет с кем – не можна дати собі ради з ким; ладу не доведеш з ким.
• На все, на разные лады – на всі, на різні лади (способи); (іноді) на всі боки.
• На книжный лад (по-книжному) говорить – говорити з-письменна (по-книжному). [Наталка: Воля ваша, добродію, а ви так з-письменна говорите, що я того і не зрозумію… Котляревський.]
• На лад их дело не пойдёт – не піде їхня справа в лад.
• На один лад, на тот же лад – на один, на той-таки (на той самий) лад; на один, на той самий (на той-таки) копил (іноді кшталт).
• На свой лад – на свій лад (копил, іноді кшталт); по-своєму, своїм ладом (своїм робом).
• Ни складу, ни ладу – (а)ні складу, (а)ні ладу. Пр. Ні ладу, ні поладу. Пр.
• Они между собою не в ладу – (по)між ними незлагода (незгода); вони не ладнають між собою (один з одним, одна з одною, одне з одним); (іноді образн.) вони живуть, як кішка з собакою.
• Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-своєму (на своє), на інше переробляти; на свій, на інший, на чужий лад (копил, стрій, іноді кшталт) переробляти; на свій, на інший, на чужий лад (копил, стрій, іноді кшталт) повертати (обертати).
• Старая погудка на новый лад; старая песня на новый лад – стара пісня на новий лад (по-новому співана). Пр. Стара пісня - нові струни. Пр.
Погудка
• Старая погудка на новый лад – стара пісня на новий лад. Пр. Стара пісня по-новому співана. Пр. Стара пісня — нові струни. Пр.
Старый
• Старая погудка на новый лад – стара пісня на новий лад. Пр. Стара пісня — нові струни. Пр. Стара пісня по-новому співана. Пр.
• Стар и мал (млад) – (і) старе й мале; (і) мале й велике; геть усі (геть-чисто всі).
• Старой бабе и на печи ухабы – стара баба і на печі мерзне. Пр. Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.
• Старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр.
• Старый ворон даром не каркает – старий ворон пусто не кряче. Пр. Старий пес дарма не бреше. Пр. Дарма й курка не гребе.
• Старый холостяк – підтоптаний (старий) парубок; (рідше) старий кавалер.
• Старый что малый, а малый что глупый – старе, як мале. Пр. Що старе, що мале, що дурне. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

уравне́ние 1. зрі́внювання, рівня́ння; зрівня́ння, зрі́внення
2. мат. рівня́ння
у. алгебраи́ческое рівня́ння алґебри́чне
у. биквадра́тное рівня́ння біквадра́тне
у. бимоме́нтное рівня́ння бімоме́нтне
у. бу́квенное рівня́ння лі́терне [бу́квене, бу́ковне]
у. вариацио́нное рівня́ння варіяці́йне
у. ве́кторное рівня́ння ве́кторне
у. волново́е рівня́ння хвильове́
у. вре́мени рівня́ння ча́су
у. вспомога́тельное рівня́ння допомі́жне
у. вы́сшей сте́пени рівня́ння ви́щого сте́пеня
у. ги́бкой ни́ти рівня́ння гнучко́ї ни́тки
у. движе́ния мех. рівня́ння ру́ху
у. д. звена́ приведе́ния рівня́ння ру́ху ла́нки зве́дення
у. динами́ческое рівня́ння динамі́чне (Ляґра́нже)
у. дифференциа́льное рівня́ння диференці́йне
у. д. изги́ба рівня́ння диференці́йне згина́ння
у. изо́гнутой оси́ рівня́ння зі́гнутої [ви́гнутої] осі
у. интегра́льное рівня́ння інтегра́льне
у. иррациона́льное рівня́ння ірраціона́льне
у. канони́ческого ме́тода сил рівня́ння каноні́чного ме́тоду сил
у. колеба́ний рівня́ння колива́нь
у. корреляцио́нное рівня́ння кореляці́йне
у. криво́й уста́лости рівня́ння криво́ї вто́млености
у. Лапла́са рівня́ння Ляпля́са (термодинамі́чне)
у. лине́йное рівня́ння ліні́йне
у. логарифми́ческое рівня́ння логаритмі́чне
у. математи́ческое рівня́ння математи́чне
у. ма́тричное рівня́ння ма́тричне
у. меха́ники о́бщее рівня́ння меха́ніки зага́льне
у. нача́льных пара́метров рівня́ння початко́вих пара́метрів
у. нейтра́льной ли́нии рівня́ння нейтра́льної лі́нії
у. непреры́вности деформа́ций рівня́ння непере́рвности деформа́ції
у. неприводи́мое рівня́ння незвідне́
у. неразры́вности рівня́ння нерозри́вности
у. несовмести́мое рівня́ння несумі́сне
у. обобщённое рівня́ння узага́льнене
у. определя́ющее рівня́ння визнача́льне
у. переходно́го проце́сса рівня́ння перехідно́го проце́су
у. пери́одов рівня́ння пері́одів
у. погре́шностей рівня́ння по́хибок
у. показа́тельное рівня́ння показнико́ве
у. приведённое рівня́ння зве́дене
у. приводи́мое рівня́ння звідне́
у. Пуассо́на рівня́ння Пуасо́на
у. равнове́сия рівня́ння (ста́ну) рівнова́ги
у. равноси́льное рівня́ння еквівале́нтне
у. се́точное рівня́ння сіткове́
у. совме́стное рівня́ння сумі́сне
у. совме́стности рівня́ння сумі́сности [спі́льности]
у. с. деформа́ций рівня́ння спі́льности деформа́цій
у. с. перемеще́ний рівня́ння спі́льности перемі́щень
у. состоя́ния рівня́ння ста́ну
у. ста́тики рівня́ння ста́тики
у. стеснённого круче́ния рівня́ння ску́того [обме́женого] закру́чування
у. струны́ рівня́ння струни́
у. теплопроводи́мости рівня́ння теплопрові́дности
у. термодинами́ческое рівня́ння термодинамі́чне
у. тожде́ственное рівня́ння тото́жне
у. трансценде́нтное рівня́ння трансценде́нтне (не алгебричне)
у. трёх моме́нтов рівня́ння трьох моме́нтів (Кляпейрона)
у. тригонометри́ческое рівня́ння тригонометри́чне
у. угло́в закру́чивания рівня́ння кутів закру́чування
у. универса́льное мех. рівня́ння універса́льне
у. упру́гой ли́нии мех. рівня́ння пру́жно́ї лі́нії
у. упру́гости мех. рівня́ння пру́жности
у. усло́вное рівня́ння умо́вне
у. установи́вшегося режи́ма рівня́ння уста́леного режи́му
у. усто́йчивости рівня́ння сті́йкости
у. функциона́льное рівня́ння функці́йне; рівня́ння функціона́льне
у. характеристи́ческое рівня́ння характеристи́чне
у. хими́ческое рівня́ння хемі́чне
у. часто́т рівня́ння часто́т

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ри́нявий – струнистый, шелудивый.
Струни́стий – струноподобный.
Струни́ці, -и́ць – тонкие кишки.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

струна́, -ни́; стру́ни, струн

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аче́й, нар. Авось, можетъ быть. Струни мої, струни золотії, заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. ЗОЮР. І. 316. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п.
Гони́тва, -ви, ж.
1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11.
2) Гоненіе. Св. Л. 107.
Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -ти́ш, гл.
1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить. Левиц. І. 12.
Забре́нькнути, -кну, -неш, гл. = Бренькнути. Ще раз забренькли струни всі. Млак. 73.
Колиха́ти, -шу́, -шеш, одн. в. колихну́ти, -хну́, -не́ш, гл.
1) Качать, качнуть, колебать. Як тії струни колихнеш. Руд.
2) = Колисати 2. Прийшлося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910. Там я буду ночувати, дитиночку колихати. Мет.
3) Качать на качеляхъ.
На́дих, -ху, м. Вдохновеніе, наитіе. Надих правдивої релігії. К. Кр. 23. Ми всі під надихом твоїм, як струни, грімим-рокочемо лицарські думи. К. Бай. 72. Повінуло тоді по хуторах поетичнім надихом. К. ХП. 19.
Нетя́га, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? Рудч. Ск. II. 9. На козаку, бідному нетязі три сиром’язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап’янці — видні п’яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. ЗОЮР. І. 200 — 201. Ум. Нетя́женька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Грин. III. 206. Ув. Нетя́жище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. ЗОЮР. І. 316.
Поначі́плювати, -люю, -єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Левиц. Пов. 143. Поначіплювано густо струни золотії. К. МБ. 141.
I. Справа, -ви, ж.
1) Дѣло, дѣйствіе. В той час була честь, слава — військовая справа. Макс. Ке́пська спра́ва. Плохо! Плохо дѣло!
2) Дѣло, тяжба, судебный процессъ. Нехай судці розберуть тую справу. НВолын. у. З бабою і дідько справу програв. О. 1862. X. 34.
3) Въ ариѳметикѣ: дѣйствіе. К. Гр. 100. Кон. Ар. 2. Чотирі справи з арифметики. О. 1862. ІІІ. 76.
4) У Мирнаго: актъ, дѣйствіе сценическаго произведенія. Перемудрив. Комедія в п’яти справах. (К. 1886)).
5) Необходимые для какого-либо дѣла инструменты, снаряды. «Заграв би вам, та бачите — справи нема, справи. Учора був на базарі — кобза зопсувалась, розвалилася» — А струни? — «Тільки три осталось». Шевч. 267. Ум. Спра́вка.
Струна́, -ни́, ж.
1) Струна. Що скрипочка з васильочок, а струни із рути. Мет. 20.
2) См. Лун 3. Ум. Стру́нка, стру́ночка. Іде вона як струночка. О. 1861. IV. 32.
Струни́стий, -а, -е. Струноподобный.
Струниці, -ць, ж. мн. Тонкая кишка. Вх. Лем. 471.
Ударяти, -ря́ю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл.
1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Нп. Ударив києм. Куля вдарила. Ударити під ли́чко, під лице. Ударить въ ухо. НВолын. у. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. НВолын. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. Ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. — ли́хом об землю. См. Лихо. Ном. № 2426.
2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60.
3) Только сов. в. — нога́ми, — гопака́. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. Нп.
4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161. — в тимпа́ни. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189. — у стру́ни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв.
5) — з гарма́ти. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. Вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104.
6) Вдаря́ти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930.
7) Вдаря́ти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Аво́сь = мо́же, аче́й, чень. — Струни мої, золотиї, заграйте мінї стиха, ачей козак нетяжище та забуде лихо. (З віршованого напису під мальованим запорожцем з бандурою.) — Чень може й мінї всміхнеть ся година. Фр.
Ключъ = 1. ключ, здр. клю́чик. – Загубив ключ від скринї. — Ключем понатягував струни. — Візьми ключ та приверни гайку. — Ключем вирвав зуба. (В пилцї) розві́дка. — Ходи́ть въ ключа́хъ = д. Клю́чничать. 2. джерело́, же́рело, дже́рело, здр. джере́льце, жи́ла, живе́ць, (роскопаний) — ко́панка, (оброблений) — крини́ця, керни́ця, здр. крини́ченька, (де саме бъє вода) — криничо́вина. — Як напив ся, то до криницї задом обернув ся. н. пр. — Ой у полї криниченька, з неї вода протїкає, ой там чумак молоденький сїрі воли наповає. н. п. (Иньші пр. д. ще під сл. Исто́чникъ). — Бить ключёмъ = джере́лом би́ти, ринути. —Кипѣ́ть ключёмъ = клекотїти.
Многостру́нный = струни́стий.
Перело́пываться, перело́паться = трі́скати ся, ло́пати ся, потрі́скати ся, поло́пати ся. — Потріскались горшки од жару. — Полопались усї струни.
Подгри́фокъ = пристру́нник. — Вподовж нижньої части брямки, супроти ручки, прироблена деревъяна полоска, міцно прикріплена до брямки — се єсть приструнник. До його навъязані всї струни бандури. Боян. Зоря 1895 – 1.
Резона́нсъ = 1. ві́дголос, ві́дгук, ві́длясок і д. Отголо́сокъ. 2. в музич, струментах — до́шка, на ко́трій на́пнуті стру́ни.