Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 39 статей
Запропонувати свій переклад для «стук»
Шукати «стук» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Брязь! меж., выраж. звукъ металла или стекла. Перстень бризь! Чуб. II. 94. Стук, брязь в віконечко: вийди, вийди, коханочко! Чуб. V. 207.
Гарми́дер, -ру, м. Шумъ, крикъ, тревога, безпорядокъ, смятеніе. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 334. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. III. 103).
Гирмота, -ти, ж. Стукъ, грохоть. Вх. Лем. 403.
Голоси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Ном. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. Шевч. 87. Го́лосом голоси́ти. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. Мет. 17.
2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 103). Сині хвилі голосили. Шевч. 386. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога. Левиц. І. 375.
II. Гра́к, меж. и пр. = Гряк и пр. Стук! грак! то й п’ятак. Ном. № 10433.
І. Грюк, меж. для обозначенія стука: стукъ. Стук-грюк в віконечко!
ІІ. Грюк, -ку, м. Стукъ, грохоть. Ні стуку, ні грюку. Ном. № 8988.
Гря́к! меж. І. Грюк. Стук-гряк та й свіжий п’ятак. Ном. № 10433. Гряк по столу кулаком. Мир. ХРВ. 195. Загуркотів грім — гряк! трісь! Мир. ХРВ. 169.
ІІ. Гук, -ку, м.
1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Ком. Р. ІІ. 27. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав’янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. Петренко. (Юж.-р. Зб. А Метл. 40).
2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Мкр. Г. 48, Ой гук, мати, гук, де козаки п’ють. Мет. 449. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. К. ЧР. 282. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. МВ. II. 65. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Федьк. Настя розчахнула двері з гуком. МВ. II. 46. Гук з замкової гармати. Стор. МПр. 73.
3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. Шух. І. 6.
4) Трубка волынки. О. 1862. V. Кух. 37, 34. Гуде, як гук. Ном. № 13895.
5) Птица. а) = Гукало. Вх. Пч. II. 8; б) = Гукарня. Вх. Лем. 406.
6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. І. 7. См. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к. Вх. Лом. 406.
Гу́ркіт, -коту, м. Стукъ, грохоть. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи. ЕЗ. V. 197.
Гуркотли́вий, -а, -е.
1) Производящій стукъ, грохоть, грохочущій.
2) Воркущій.
Гуркотне́ча, -чі, ж. Сильный стукъ, стукотня, грохоть. Там таку гуркотнечу підняли, що страх!
Дурк, -ку, м. Стукъ. Вх. Уг. 237. Ду́рки роби́ти = Дуркати. Вх. Лем. 412. См. Туркіт.
Згорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811.
2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже... Г. Бар. 106.
Кола́т, -ту, м. Стукъ. Kolb. І. 82.
Пил, -лу, м. Пыль. Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. Ум. Пило́к, пило́чок. Як ось стук! Пилок піднявся, кінськії два вози їдуть в дворик. Мкр. Н. 16.
Погріма́ння, -ня, с. Стукъ, звонъ, громъ. Погрімання кубків за трапезою. К. ЧР. 180.
По́стук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук. Г. Барв. 237.
Пуку́! меж. Стукъ. Пуку, пуку в оконечко, виглянь, виглянь, дівчиночко! О. 1861. XI. 130.
Сту́гон, -ну, м. Глухой гулъ, глухой стукъ. Чую, десь коло хати стугон, наче що довбало глину. Новомоск. у.
І. Стук! меж. Стукъ. Стук-стук в віконце. Рудч. Ск. II. 4.
ІІ. Сту́к, -ку, м. Стукъ. У сту́к сту́кати. Сильно стучать. У стук серце стукало. МВ. (О. 1862. І. 99).
Сту́кіт, -коту, м. Стукъ.
Стукоті́ння, -ня, с. Стукъ, стучаніе. Лохв. у. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу. Левиц. Пов. 236.
Сту́ку! межд. = Стук! Ой стуку-стуху, подай, серце, руку. Чуб. V. 53.
Тара́х! меж., выраж. стукъ паденія, ударъ, грохоть. Тарах щастя в хату. Ном. № 2059.
Тара́хкання, -ня, с. Стукъ, стучаніе. Шейк.
То́рох, -ху, м. Стукъ, грохотъ. Що ж то за торох да по дорозі? Чуб. III. 213.
Торо́х! меж., выраж. ударъ, стукъ: трахъ! Торох рутульця в лівий бік. Котл. Ен. Торох, торох у вікно, аж скло дзеленчить. Г. Барв. 272.
Торохне́ча, -чі, ж. Стукъ, грохоть, шумъ. О. 1862. IX. 65. Ну, та й не торохнеча у вас у городі, аж у голові гуде. Харьк.
Торохті́лка, -ки, ж. Родъ дѣтской игрушки: полый шарикъ или ящичекъ, наполненный малыми шариками, внизу ручка; отъ сотрясенія — стукъ. Ум. Торохті́лочка.
II. Тук! меж. Стукъ! Прийшов же я під віконце — тук, тук! Чуб. V. 173.
Ту́ркіт, -коту, м. Стукъ, шумъ. Желех.
Туркота́ння, -ня, с.
1) Воркованіе.
2) Ворчаніе.
3) Толкованіе одного и того же.
4) Стукъ.
Ту́ртус, -са, м. Стукъ, грохоть. Наче табун коней женуть.... Кругом хати бігає, шукає, гукає; такий туртус, аж хата двигтить. Драг. 64.
Тюрю́, меж., выраж. стукъ экипажа при ѣздѣ. Я з своїм дідом коли схочу то поїду: чи пізненько, чи раненько — тюрю, тюрю помаленьку. Чуб. IV. 493.
Цок! меж., выражающее стукъ, звонъ отъ удара по твердому тѣлу. Рудч. Ск. II. 5. Тут хвись! шабельки засвистіли, цок, цок! — і іскри полетіли. Котл. Ен. VI. 83. Цок, цок підківками, стук, стук ніженьками. Нп.
Цокотне́ча, -чі, цокотня́, -ні, ж.
1) Рѣзкій и быстрый стукъ.
2) Стрекотаніе.
3) Быстрый разговоръ. Зостались без Масі тільки вдвійзі мати з дочкою, та ще й разом після весільного гомону, після її цокотні. Св. Л. 280.
Чо́ко, меж., выражающее стукъ сапожныхъ подковъ. Як піду я в скоки та в боки.... а підківки тільки чоко, чоко, чоко, чоко! О. 1861. XI. Кух. 25.

Запропонуйте свій переклад