Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 91 статтю
Запропонувати свій переклад для «ступити»
Шукати «ступити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Знать, гл.
1) зна́ти, (
ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)].
Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися.
Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)].
По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна!
Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)].
Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки.
Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)].
Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти.
Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо.
Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти.
Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)].
Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати.
Знай наших – отакі́ на́ші!
Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́.
Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)].
Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе.
Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)];
2) (
уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)].
Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло.
Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте.
Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́.
Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому.
Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)].
Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай.
Иступля́ть, -ся, иступи́ть, -ся (делать, -ся тупым) – зату́плювати, -ся и затупля́ти, -ся, затупи́ти, -ся, виту́плювати, -ся и витупля́ти, -ся, ви́тупити, -ся, сту́плювати, -ся, ступи́ти, -ся, (о мн.) позату́плювати, -ся, повиту́плювати, -ся и повитупля́ти, -ся, посту́плювати, -ся, потупи́ти, -ся; см. Затупля́ть, -ся. [Ступи́в мені́ так ножа́, що й са́ла не врі́жеш (Сл. Гр.). Ви́тупиться міч (Куліш)].
Исту́пленный – зату́плений, ви́туплений, сту́плений, (о мн.) позату́плювані, повиту́плювані, посту́плювані, поту́плені.
Ми́мо
1)
предл. с род. п. – повз, проз, (реже) поз, попри ко́го, що, побіля́, (п)о́біч ко́го, чо́го, (диал.) ми́мо що и чого́. [Повз ньо́го проско́чив кі́ньми станови́й (Коцюб.). Ї́демо повз тютюно́ві планта́ції (Кониськ.). Що-дня́ йду проз ва́шу ха́ту (Звин.). Нагля́дів га́рну молоди́чку та все бі́га поз двір, щоб як-не́будь зачепи́ти її́ (Рудч.). Орлі́в імпе́рії нести́ поз о́браз імпера́тора (Л. Укр.). Му́сів бі́гти попри ва́с (Франко). Іду́ попри ко́рчму (Кам’янеч.). А трива́йте лише́нь, я піду́ побіля́ йо́го (Квітка). Ми́мо коло́дізь ішли́ (Сл. Гр.). Азі́йське купе́цтво тягло́ ва́лками з Кри́му ми́мо Черкас (Куліш)].
Проходить, пройти, проезжать, проехать, пролетать, пролететь -мо кого, чего – прохо́дити, пройти́, ї́хати, прої́хати, леті́ти (проліта́ти), пролеті́ти повз ко́го, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти кого́, що. [Пішла́ сте́жкою навпросте́ць, мину́ла манасти́р (Н.-Лев.). Але по́душка помину́ла його́ та влучи́ла благочи́нного по голові́ (Н.-Лев.)].
Я прошол -мо вас – я пройшо́в повз вас, я мину́в вас.
Проезжал -мо моего дома, а ко мне не заехал – ї́хав повз мою́ ха́ту (или мина́в мою́ ха́ту), а до ме́не не заї́хав.
-мо такого явления пройти нельзя – об[по]мину́ти таке́ я́вище не мо́жна. Пропускать, пропустить -мо ушей, глаз, см. Пропуска́ть 5;
2)
нрч. – ми́мо (малоупотребит.), стороно́ю, побіля́, (п)о́біч, не туди́; повз ко́го, що; (обыкновенно же мимо передаётся описательно через выражения с глаголом мина́ти и пр.). [Стої́ть собі́ кацапчу́к, ті́лько погляда́є, а каца́пка ми́мо йде та й його́ пита́є (Рудан.). Стороно́ю дощ іде́, стороно́ю (Купал. пісня). Побіля́ ї́хав, до нас не заї́хав (Звин.). Дим несе́ться не в ві́чі, а побіля́ (о́біч) (Крим.)] Поля, луга, река, текущая -мо – лани́, лу́ки, ріка́, що повз їх протіка́є.
Он выстрелил -мо – він не влучи́в.
Опять -мо! – знов не влучи́в! знов не туди́! знов по́біч!
Не -мо говорится, молвится – не на ві́тер гово́риться (ка́жеться).
Проехать -мо – мину́ти, помину́ти кого́, що.
-мо, всё -мо и -мо – геть да́лі, все да́лі і да́лі; побіля́, все побіля́ й побіля́.
Поди-ка ты -мо! проваливай -мо! – іди́ (собі́) геть! (отвяжись, не получишь) дзу́ськи! дзусь! адзу́сь!
Пошол -мо! (кучеру) – мина́й! не с[зу]пиня́йся! поганя́й! (фамил.) паня́й!
Ступить -мо – не так ступи́ти, ступну́ти о́бік, (споткнуться) спотикну́тися, спіткну́тися.
Нога́
1) (
вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)].
Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)].
Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́.
Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги.
Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця.
Вверх -га́ми
а) (
в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю;
б) (
перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)].
-га́ми вниз (к земле) – долі́ніж.
Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж.
В -га́х – в нога́х.
Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії.
На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се.
Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7.
Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув).
Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х.
В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х.
Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)].
Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)].
С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)].
Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят).
Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом.
С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми.
У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)].
Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го).
-ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́.
-ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе.
Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)].
Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4.
Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні).
Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)].
Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка).
Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)].
Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться).
Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х.
Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)].
Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)].
Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу.
Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)].
Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́.
Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)].
Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)].
-ги носят – но́ги но́сять.
Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́.
Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го.
Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3.
Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.
Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́.
-ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися).
-ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли).
Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги
а) (
больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)];
б) (
перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1.
Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку).
Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу.
Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище.
Протянуть -ги
а) (
в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги;
б) (
умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги).
Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ.
Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́.
Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги
а) (
в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги;
б) (
перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)].
Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки).
Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти).
Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти.
Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки.
Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги.
Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми.
Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу.
Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)].
Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми.
Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)].
За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка).
Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II);
2) (
подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2;
3)
строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на;
4) (
у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3;
5) (
снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).
Оступа́ться, оступи́ться – зашпо́татись, не так ступа́ти, ступи́ти, (спотыкаться) спотика́тись, спотикну́тись, спіткну́тись на що.
Пойти́
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (
направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
-ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
-ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
-ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
-ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
-ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
-ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
-ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
-ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
-ти́ за водой – піти́ по во́ду.
-ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
-ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
-ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
-ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
-ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
-ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
-ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
-ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
-дё́м(те)! – ході́м(о)!
-шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
-шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
-шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
-шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
-ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
-ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
-ди́ с ним – що з ним поро́биш.
Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
-шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
-шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
-шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
-шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
-шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
-шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
-шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
-ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
-ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
-ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
-шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
-ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
-ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
-ти́ на уступки – поступи́тися.
-ти́ в пари – заложи́тися.
-ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
-ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
-ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
-ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
-ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
-ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
-ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
-ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (
согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
-ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
-ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (
начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
-шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
-шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
-шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
-шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
-шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (
начаться) піти́, поча́тися.
-шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
-шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
-дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (
поступить) піти́.
-ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
-ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
-ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
-ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (
кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.
Положе́ние
1) (
чего) поклада́ння, кладі́ння.
-ние основания постройки – закла́дини;
2) (
предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни].
-ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста.
-ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний.
В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки.
В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки.
Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста.
-ние в пространстве – мі́сце в про́сторі.
-ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви];
3) (
состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний].
Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт.
Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище.
Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́.
Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́.
Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́.
Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)].
Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут.
В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в].
Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)].
Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний).
-ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне.
-ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)].
Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько).
Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву.
-ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого).
-ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає).
Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти.
Неестественное -ние – неприро́дній стан.
Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні.
Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї).
Неустойчивое -ние – хитки́й стан.
Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан.
Ложное -ние – фальши́ве стано́вище.
-ние мирное – ми́рний стан.
-ние военное – військо́ви́й стан.
-ние осадное – стан обло́ги.
Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги).
В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни;
4) (
социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)].
-ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий].
Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д).
Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі;
5) (
тезис) тве́рдження, заса́да, те́за.
Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина;
6)
-ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого.
-ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини.
-ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства.
-ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.
Попада́ть, попа́сть
1)
куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)].
Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?
-дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста?
Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час.
Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)].
-па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му.
-па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́).
-па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)].
-па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти.
В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)].
-па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)].
-па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р.
-па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)].
-па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)].
-па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́.
Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли.
-па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́.
-па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся.
-па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд.
-па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти.
-па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би.
-па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)].
-па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)].
Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко.
Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню.
-дё́т ему за это – бу́де йому́ за це.
Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався.
Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як.
Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)].
Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)].
Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в.
Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому.
С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)].
Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
2) (
наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)].
Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)].
-па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)].
-па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)].
-па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти.
Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка.
Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)];
3)
в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву].
-па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́.
Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв).
Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову.
Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку.
-па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в.
Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути.
Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив).
-па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку.
-па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́.
-па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.
Поступа́ть, поступи́ть
1) чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, пово́дитися, пове́сти́ся, (
опис.) ходи́ти яки́м ро́бом. [Чині́мо так, як чи́нять адвока́ти: поспо́ривши, їдя́ть і п’ють уку́пі (Куліш). Не до́бре ми собі́ учини́ли, що свою́ ма́тінку прогніви́ли (Дума). Міркува́в, пове́сти́ся в цім ді́лі].
Как мне -пи́ть? – як (или що) ма́ю чини́ти?
-па́ть против совести (чести) – пово́дитися, пове́стися як безсумлі́нний, чини́ти проти сумлі́ння; пово́дитися, пове́стися безсумлі́нним (безче́сним) ро́бом, ходи́ти лихи́м ро́бом.
-па́ть честно – чини́ти (роби́ти) че́сно; ходи́ти че́сним ро́бом. [Я в твої́й спра́ві ходи́в найчесні́шим ро́бом (Куліш)].
-па́ть несправедливо – криви́ти, покриви́ти (душе́ю), чини́ти, роби́ти не по пра́вді. [Він пе́рвих вас за кри́вду покара́є, дарма́ що ви криви́ли задля йо́го (Куліш)].
-па́ть таким образом – роби́ти таки́м чи́ном, чини́ти (ходи́ти) таки́м (тим) ро́бом. [Не тим-би ро́бом тре́ба тут ходи́ти (Куліш)].
-пи́ть с кем – пове́стися з ким, поверну́ти ким. [Чи ти зна́єш, як Це́зар хо́че поверну́ти мно́ю? (Куліш)].
-пать по дружески с кем – пово́дитися, пове́стися з ким по дру́жньому (дру́жнім ро́бом), дружи́ти кому́. [Дру́гові дружи́, а дру́гого не гніви́].
-па́ть несправедливо с кем – кри́вдити, скри́вдити кого́.
-па́ть по закону – чини́ти (роби́ти) по зако́ну (зако́нним ро́бом), ходи́ти в зако́ні. [Щоб мені́ ви́пробувати їх, чи ходи́тимуть у зако́ні мойо́му, чи ні (Св. Пис.)].
Жестоко -па́ть с кем – пово́дитися, пове́стися з ким жорсто́ко, нелю́дським ро́бом.
-па́ть правильно – справедли́во, правди́во роби́ти, чини́ти по пра́вді.
-па́ть по своему – свої́м ро́бом роби́ти, зроби́ти (чини́ти, вчини́ти); ходи́ти свої́м ро́бом; свої́м бо́гом іти́, піти́, ходи́ти.
-па́ть по чьему-л желанию – чини́ти во́лю чию́. [Чини́ мою́ во́лю].
Не знаешь, как -пи́ть – не зна́єш, що (в)чини́ти (роби́ти), як пове́стися; не зна́єш, на яку́ ступи́ти.
-па́ть иным способом – чини́ти и́ншим ро́бом; роби́ти и́ншим чи́ном.
-па́й с оглядкой – чини́ (роби́) оба́чно; (шутл.) позира́й (озира́йсь) на за́дні ко́ле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні ко́ле́са (Конис.)];
2) (
в школу, на должность) вступа́ти, вступи́ти, іти́, піти́ у шко́лу, до шко́ли, на поса́ду; (наниматься) найма́тися, найня́тися куди́, до ко́го, іти́, піти́ в на́йми, става́ти, ста́ти до ко́го. [Найня́вся на башта́н за башта́нника. Найму́сь до ті́тки за ня́ньку. Дівча́та у Ки́їві стаю́ть за наймичо́к до ку́хні, або за няньо́к до діте́й].
-пи́ть на срок, считающийся годами – ста́ти на годи́. [Піду́ за на́ймичку куди́ або до шва́чки: ста́ну у не́ї на годи́, до́ки ви́вчусь ши́ти (Конис.)].
-пи́ть на военную службу – піти́ у ві́йсько (до ві́йська), у москалі́;
3) (
прибывать, итти) вступа́ти, вступи́ти, надхо́дити, надійти́ до чо́го.
Деньги уже -пи́ли в государственное казначейство – гро́ші вже вступи́ли до держа́вної скарбни́ці.
Имущество уже -пи́ло в продажу – майно́ вже пішло́ в про́даж.
Налоги -ют своевременно – пода́тки надхо́дять (прибува́ють) своєча́сно.
Поступа́ющий – вступни́й. [Вступні́ папе́ри].
Преде́л – межа́, грани́ця, грань, рубі́ж (-бежа́), бе́рег, (конец) край, кіне́ць (-нця́).
-дел жизни – кіне́ць життя́.
-лы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (об’ём) о́бсяг чого́.
Расширить -лы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви.
-лы власти – о́бсяг вла́ди.
В -лах чего – в ме́жах, в о́брубі, в о́бсягу чого́. [Замі́сть істори́чних коро́нних краї́в тре́ба пороби́ти краї́ни в ме́жах ко́жної націона́льности (Грінч.). Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко)].
В -лах нашего рассмотрения – в ме́жах, в о́бсягу на́шого ро́згляду.
За -лами чего – по-за ме́жами чого́, поза чим. [Я тепе́р по-за ва́шою вла́дою].
За -лами возможного – по-за ме́жами можли́вого (Франко).
Выйти из -ловступи́ти, перейти́ через край (через мі́ру), зайти́ за край чого́, ви́йти по-за ме́жі чого́.
Выйти из -лов благопристойности – перейти́ ме́жі звича́йности.
Это переходит за -лы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вости, мі́ру можли́вости.
Всему есть -де́л – всьому́ єсть край.
Достичь (своего) -ла – дійти́ кра́ю.
До крайних -лов – до кра́ю. [Нена́висть його́ дійшла́ до кра́ю (Крим.)].
Положить -де́л чему-л. – край покла́сти чому́, бе́рега да́ти чому́.
Положить -де́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству.
Преуспева́ть, -пе́ть – доспіва́ти, доспі́ти в чо́му, ма́ти по́спіх (у́спіх), поступа́ти, (по)ступи́ти напере́д в чо́му. [Ісу́с-же доспіва́в у прему́дрості (Єв.)].
-ва́ть в искусстве – ма́ти по́спіх, поступа́ти в мисте́цтві.
Он -ва́ет, -пе́л – йому́ до́бре веде́ться, повело́ся. [Молю́ся, щоб у всьо́му до́бре тобі́ вело́ся (Св. П.)].
Путь
1) (
в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
П. планет – шлях, доро́га плане́т.
П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
-тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
-тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
-тё́м жизни – шля́хом життя́.
-тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
-тё́м расследования – ро́зслідом.
-ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
-ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
-ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
Морской путь – морськи́й шлях.
Морским -тё́м – мо́рем.
Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
Санный путь – са́нна путь, доро́га.
Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
Каким -тё́м
а) (
дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (
как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
Таким -тё́м
а) (
дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (
способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
Этим -тё́м
а) (
сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (
способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
Сбить с -ти́
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (
с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
Сбиться с -ти́
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (
с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.)];
2) (
самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (
способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
-тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
-тё́м голосования – голосува́нням.
-тё́м подписи – пі́дписом.
-тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
-тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (
прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
-тё́м
а) (
толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (
хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
-тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть.
[Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси.
[Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть.
Срв. Существовать, Находиться, Иметься.;
будем бдительны! – будьмо пильні;
будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!;
будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!;
будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!);
будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!;
будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.);
будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…;
будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе);
будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!;
будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.);
буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…;
будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам;
будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо;
будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би;
будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві);
будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…;
будьте уверены – будьте певні, майте певність;
будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало;
была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.);
была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.);
был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші);
было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти);
было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло;
был таков – зник;
быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха;
быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого;
быть благорозумным – мати розум;
быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким;
быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким;
быть в новость кому – бути за новину кому;
быть в обиходе – бути в ужитку;
быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести;
быть в обиде на кого – ображатися на кого;
быть в ответе за что – відповідати за що;
быть в сборе – зібратися, бути вкупі;
быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним);
быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким;
быть вынужденным – мусити; бути приневоленим;
быть годным к чему – надатися, надаватися до чого;
быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу;
быть довольным чем – бути задоволеним із чого;
быть забытым – піти в непам’ять;
быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого;
быть известным под названием – бути відомим під назвою;
быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити;
быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити;
быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому;
быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть;
быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари);
быть на виду, на глазах – перед очима бути;
быть напечатанным – вийти друком;
быть на примете – бути на оці;
быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним;
быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону;
быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!;
быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим;
быть непричастным – бути, лишатися в боці;
быть нужным – бути в знадобі;
быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним;
быть полезным кому – у пригоді стати кому;
быть позади всех – пасти задніх;
быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!;
быть после кого – постати по кому;
быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого;
быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися;
быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого;
быть расположенным к кому – бути прихильним до кого;
быть сведущим в чем – знатися на чому;
быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.;
быть считанным – під рахунком, на обліку бути;
быть тактичным – знатися на речах;
быть угрожающим – погрожувати;
быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо);
всё может быть – усе може статися, все може бути;
да будет! – хай (най) буде!;
должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути);
и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав);
и не было никогда – нема й заводу;
как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?;
как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь;
как не быть – як (це, так, то) не бути;
как быть человек – як слід людина;
каков бы ни был – хоч би який був;
какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли);
кто бы ни был – хоч би хто був, хто б був не був;
может быть – може;
надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай;
не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.);
не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду;
не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…;
не было и близко – не було й зроду;
не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити;
не может быть удовлетворено – не можна задовольнити;
не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.);
не тут то было – та ба, годі;
одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде;
он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди;
пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться;
стало быть – отже, значить, виходить, отож;
так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе;
хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо;
чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.);
чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!;
что будет, то будет – що буде, те (то) й буде;
что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора?
[Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?]
Обговорення статті
Вступать, вступить – вступати, вступити, поступати, поступити, входити, увійти; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд:
вступать во второй брак – братися вдруге, одружуватися вдруге;
вступать в открытый бой с кем – давати поле кому;
вступать в сношения – заходити в стосунки;
вступать, вступить, идти, пойти в бой – вступати, вступити в бій, ставати, стати до бою, стинатися, зітнутися, стятися; сточити бій, см. Бой;
вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого, см. Брак;
вступать, вступить в борьбу с кем – вступити в боротьбу, зітнутися, стятися, см. Борьба;
вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти (зайняти) посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду;
вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; задружити; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися;
вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки;
вступать, вступить в переговоры – починати, розпочинати, почати, розпочати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов);
вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права;
вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким;
вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; починати, розпочинати, почати, розпочати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким;
вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися);
вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (груб., неприязн.) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким;
вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності);
вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким;
вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким;
вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (совет. еще заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися; зазмагатися; зітнутися;
вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти (засісти, усадовитися) на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати;
вступать, вступить на путь – ступати, вступати, ступити, вступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого;
вступать в тяжбу – позиватися, запозиватися;
вступить в законную силу – набрати сили (чинності) закону;
вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися).
[Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш (Сл. Гр.). Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий (Сл. Гр.). 3 дурнем зчепитися — дурнем зробитися (Пр.). Він трон обняв за юних літ… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Очі йому були, щоправда, заплющені, бо він таки спав і снив, що з велетнем воює: так йому вбилася в тяму пригода, в яку він удався, що зразу примарилось, ніби він уже прибув у царство Обізіянське і сточив бій із лютим ворогом. Отож він і затинав мечем по бордюгах, думаючи, що рубає велетня, аж уся комірчина вином підпливла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Коли стає жарко, набирає сили закон джунглів. 2. — Коли в спорі народжується істина? — Коли в суперечку заходить начальник].
Обговорення статті
Дорожка, дороженька
1) доріжка, доріженька, (
узкая) стежка, стежечка, стеженька, стежина, стежиночка;
2) (
половик) пости́лка, дорі́жка, сте́жка, про́стілка:
взлётная дорожка – злітна́ доріжка;
присесть на дорожку – присістися (сісти, посидіти) на доріжку;
пойти по чьей дорожке – на стежку чию ступити (спасти, попасти);
протоптанная дорожка – протоптана (утоптана) стежка; протопт;
протоптать дорожку – протоптати (утоптати) стежку.
[От і я на дідову стежку спала; він учора розбив кухля, а я сьогодні (Сл. Гр.). Поклади́ пости́лку біля поро́гу — но́ги обтира́ти. В хата́х на підло́зі попрости́лувані були́ самотка́ні дорі́жки (сте́жки́) (АС). Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники (Гр.Тютюнник). Зорі світять на ялинці, Дід Мороз приніс гостинці. Прометем собі доріжки, Потанцюємо хоч трішки (Л.Костенко). Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої (А.Малишко). Строкатий килимок, наче всіяний яскравими квітами прямокутний острівець у тропіках, омивало розбурхане море вичовганих постілок (О.Логвиненко, перекл. О.Генрі). Софронія була твоя, бо навряд чи ти знайдеш іншу, котра тобі так припала б до серця, а мені не трудно буде протоптати стежку куди-інде: так буде добре і тобі, й мені (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жодна із цих огорож і жодна з ділянок цих огорож не були продовженням попередньої. Але тулилися вони так щільно одна до одної, що в окремих місцях плечистий чоловік або жінка з не дуже вузькою талією, коли їм випадало просуватися цими вузькими протоптами, змушені були, аби врятувати свої костюми, сукні чи просто штани, рухатися не скоком, а боком (В.Діброва, перекл. С.Бекета). У нас є традиція посидіти на доріжку, але немає традиції прибрати за собою].
Обговорення статті
Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого:
аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку;
Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…];
всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.);
Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити;
давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати;
дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися);
делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш;
если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…;
знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас;
знаете [ли] – знаєте, бачте;
знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.);
знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.);
знай наших! – отакі наші!;
знай [себе] – знай [собі];
знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте);
знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого;
знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти;
знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки;
знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах);
знать меру – знати міру;
знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що;
знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу;
знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка;
знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці;
знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло);
знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг;
знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега;
знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах);
знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому;
знать (уметь) делать что – вміти чого;
знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте;
знать этого не хочу – не хочу про це й чути;
кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.);
как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо;
как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?;
кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати;
надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри;
не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.);
не знать износу (износа, веку) – не знати зносу;
не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем);
не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити;
не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка;
не знать меры в баловстве – ходити на головах;
не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву);
не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо);
не знать сна – не спати, не стуляти очей;
не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.);
не могу знать – не знаю;
не хотеть знать кого – не признаватися до кого;
он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає;
разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?;
решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю;
сами знаете – не вам казати (питати);
твёрдо знать – добре (твердо) знати;
то и знай – раз у ра́з;
только и знает, что… – тільки й знає, що…;
чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає);
я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий.
[Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. Обговорення статті
Попадать, попасть
1) (
куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися;
2) (
наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що;
3) (
в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го:
блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́;
болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив);
вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого;
все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в;
в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…;
вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час;
где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку;
делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що;
еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу;
зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить;
как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?;
какой попало – аби́-який, бу́дь-який;
как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай;
камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову;
кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому;
куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться;
не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути;
попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль;
он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався;
попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну;
попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що;
попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо;
попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це;
попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя;
попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в;
попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́;
попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку;
попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя;
попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́;
попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́);
попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти;
попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся;
попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю;
попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то;
попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му;
попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́;
попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище;
попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби);
попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти;
попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки;
попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р;
попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи;
попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка;
попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу;
попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го;
попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд;
попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому;
пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку;
с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́;
соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко;
стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв);
что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно.
[Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Предел – межа, край, кінець, границя, грань, рубіж, поріг, ліміт:
вне пределов – поза межами;
вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом;
в пределах – в межах, (диал.) в о́брубі;
в пределах Украины – у межах України;
всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець);
выйти из пределов чего – перебрати міри в чому, перейти за межі (зайти за край, ступи́ти (перейти) через край) чого; перейти́ через край (через мі́ру), ви́йти поза ме́жі чого;
выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного;
до предела – до краю (межі), (наполнить) вщерть;
достичь (своего) предела – дійти́ кра́ю;
за пределами возможного – поза ме́жами можли́вого (Франко);
за пределами чего, вне пределов чего – за (поза) межами чого, за (поза) чим;
за пределы города – за межі міста;
положить преде́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству;
положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; (фиг.) берега дати чому;
предел верхний – границя верхня;
предел выносливости, измерения, насыщения, отклонения, ползучести, прочности, текучести, упругости – границя витривалости, вимірювання, насичування, відхиляння, повзучости, прочности, міцности, текучости, пружности;
предел жизни – кіне́ць життя;
предел чувствительности – межа чутливости;
пределы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (объём) о́бсяг чого́;
пределы власти – о́бсяг вла́ди;
пределы интегрирования – межі інтеґрування;
пределы колебания температуры – межі (границі) коливання температури;
расширить пределы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви;
ситуация дошла до предела – ситуація перейшла за межі (через край); ситуація зайшла за край;
этому надо положить предел – цьому треба покласти край (кінець);
это переходит за пределы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вості, мі́ру можли́вості.
[Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко). Розумна людина ставить собі межу навіть в добрих справах (М. де Монтень)].
Обговорення статті
Сокрушаться
1) (
печалиться) побива́тися, убива́тися, побива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим, журитися, смутитися, (редко) скрушуватися, крушитися;
2) (
рушиться) розтрощуватися, трощитися.
[Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (Казка). Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся (Н.п.). А Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці б то й багато дечого є, так язик не слуха, не пошевельнеш його; а тут ще, на біду, підслухав, що Маруся об комусь вже дума і що йому нічого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку… От і стоять вони обоє, сердешні, і не знають, на яку ступити, і чи йти їм куди, чи що робити? (Г.Квітка-Основ’яненко). Стали вони йому ото розказувать, як Зінька убивалась, почувши, що його десь на війні убили (О.Стороженко). — Як же мені не плакати, як не побиватися, слухаючи таке за його? Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж він у мене один, як порошина в оці! Я його кохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала… А тепер — самій прийшлося по чужих людях хилятися… (П.Мирний). — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (І.Франко). Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.). Йому трохи шкода матері, що так дуже побиваються. Він не розуміє, чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода (У.Самчук). «Оце так союзники!» Селяни бідкалися в розпачі: «Що ж це таке?! Ті грабують, і ці грабують! Боже ж ти наш, Боже!» І дякували своїм воякам (І.Багряний). Загублений між днів, не спам’ятаюсь досі. Під вибухами сосон — мов на морському дні. Важкі обвали літ і пам’яті провали. Але ж і дні настали — оцей вселенський гніт. Мій Боже, білий світ — це біле божевілля — не варт твого зусилля, то й бідкатися встид (В.Стус). Отже, не дуже побивайтеся за мною (В.Стус). Після вистави виявилось, що в прими прямо з гримерки украли її вставну щелепу. Мама побивалась, беззубо шамкаючи ротом. Але за пару днів невідомий щелепу повернув, щоправда, без двох кутніх зубів. У супровідному листі він і далі називав стареньку «своєю Марлен», писав про дивовижну форму її вилиць, потім збивався на огляд останньої вистави, писав про художньо-стильові особливості образу видри-перевертня, а насамкінець запрошував акторку на побачення (С.Жадан). — Звати мене Карденіо, родом я з найкращого міста в Андалузії, походжу з шляхетної і багатої родини, але моя недоля така велика, що як би не плакались на неї отець-мати, як би не побивались кревні, ніякі достатки тут не поможуть: як судилось кому нещастя з неба, то ні на що не здадуться всі дари фортуни (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У країні проржавілих труб про «витік мізків» побиватися не прийнято (Міхаїл Мамчіч)].
Обговорення статті
Умирающий – який (що) помирає, вмирає, конає; вмирущий (мирущий, мрущий), присме́ртний, смертельний, (реже) смертник, смертниця.
[На панщину не пішов: «в мене жінка присмертна», — одпрохався тим (М.Вовчок). Що краплина роси для вмирущого, Для того, хто конає без сил? (П.Грабовський). Вмирущий лебедю, співай! Хай лине Твій скорбний голос, твій солодкий спів! (В.Мисик). Все теє чув Камачо і все теє так зачудовувало його й пантеличило, що він не знав, на яку ступити. Однак Басільєві друзі знай просили його дозволу, щоб Кітерія віддала умирущому руку, а то Басільйо, мовляв, сконавши невтішним, занапастить свою душу, аж нарешті умовили, точніше, уламали, і він заявив так: якщо Кітерія згодна, то сам він не проти, адже це затаїть виконання його бажаннів лише на мить (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вмирущий іще раз припав до правиці маршала, поцілував її і впав; останній тихий подих вирвався з його благородної душі (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Іноді тілом смертниці перебігав дріж (Ю.Прохасько, перекл. Й.Рота). — Певне, що й кат може бути добрий. Усі знають, що він допомагає слабим і стражденим, навіть умирущим, від яких уже відмовилися всі лікарі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Педді й досі плакав, але не за Френком, а за тим життям, що пішло з обличчя Фіони, плакав через вмирущий вираз у її очах (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Усміхнувшись на цей простенький мотив, він зняв очі на обличчя священика і, уздрівши в ньому невеселий відблиск мрущого дня, повільно забрав руку, що потиском своїм вже майже висловила згоду на побратимство (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Нещасний Фридерик, упійманий зором умирущої — себто зором небезпечним, — скам’янів, зблід, став майже струнко (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Нащо зв’язувати Неліду з умирущою твариною? Нічого доброго з того не вийде: на неї чекатиме розчарування, яке він може передбачити, але не відвести… (А.Вовченко, перекл. А.Б.Касареса)].
Обговорення статті
Употребление, употребленье – (действие) уживання, вжиття (ужиття), заживання, застосо́вування, застосува́ння, використо́вування, використа́ння, ви́трачення, витрача́ння; (состояние) вжиток (ужиток):
бывший в употреблении, б/у, бу – вживаний (був уживаний, б/у), (поношенный, ещё) тандитний;
в большом употреблениии – широко вживаний, у широкому вжитку;
вводить в употребление – запроваджувати в ужиток;
выходить из употребления – виходити з ужитку; виводитися;
годный к употреблению – ужитний (ужитковий); придатний до (для) вжитку;
для (домашнего) употребления – для (хатнього) вжитку;
изъять из употребления – вилучити з ужитку;
для внутреннего употребления – для внутрішнього вживання;
по употреблении – вживши;
при употреблении чего – вживаючи що;
способ употребления – спосіб уживання;
целесообразное употребление – доцільний ужиток.
[Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (І.Франко). Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією, що носила виразні сліди надмірного вживання гострих напитків (І.Франко). Плекання поетистичности в творах Стуса не тільки потреба душі, але й свідома технічна програма. Деякі дрібниці суто граматичного характеру зраджують це. Обмежуся на одному прикладі: вживання кличної форми. У сучасній українській мові клична форма виходить поволі з ужитку, за винятком часто вживаних слів типу мамо, сестро, тату, брате, друже… Зокрема в назвах не-осіб клична форма вживається чимраз менше. Стус удається до кличної форми дуже систематично, здається, без жодного відхилення. Але один деталь показує, що це в нього не жива форма. У кличній формі наголос не падає звичайно на останній склад, а відтягається ближче до початку слова, як от сестра’, але се’стро, земля’, але зе’мле, весна’, але ве’сно. У Стуса послідовно наголос лишається на кінці (Ю.Шевельов). У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються. Сина в дитячому садку задражнили, навіть Борька сказав: «Хохол». Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови (Л.Костенко). За дослідженнями, куріння, надмірне вживання алкоголю, переїдання, малорухомий спосіб життя різко скорочують тривалість відведених нам років. При цьому з’ясувалося, що пробіжки щоранку, вживання здорової їжі та відмова від шкідливих звичок можуть суттєво продовжити ваше жалюгідне існування].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БИТКО́М на́пхом, (у різних значеннях) фраз. на́трусом;
зал наби́т битком в за́лі аж сті́ни тріща́ть;
битком наби́то по́вно, аж тріщи́ть /тріща́ло/, як оселе́дців у бо́чці, го́лці ні́де впа́сти, ку́рці ступи́ти ні́де;
битком наби́тый по́вний по са́му за́в’язку, по́вний уще́рть.
ВОЙТИ́, про́чно войти гли́боко закорени́тися;
войти в аза́рт загорі́тися душе́ю, розпали́тися, розгуля́тися, розвогні́ти, зайти́ в раж;
войти в берега́ (про річку) убра́тися в береги́, верну́тися у свої́ береги́;
войти в дру́жбу заприязни́тися;
войти в колею́ зайти́ в но́рму;
войти в конта́кт сконтактува́тися;
войти в ми́лость запопа́сти ла́ски, підійти́ під ла́ску;
войти в но́рму унормува́тися;
войти в обыкнове́ние зайти́ в мо́ду;
войти в обще́ние заспілкува́тися;
войти во вкус 1. розсмакува́ти, добра́ти смаку́, 2. = войти в азарт;
войти в плоть и кровь ста́ти пло́ттю і кро́в’ю;
войти в положе́ние кого згля́нутися на кого /на чиї обста́вини/;
войти в помещение образ. ступити на поріг чого;
войти в раж упа́сти в па́сію, зайти́ в раж, (у бою) сві́та пе́ред собо́ю не ба́чити, сві́ту пе́ред собо́ю не ба́чити;
войти в употребле́ние ста́ти на конве́єр;
войти в чемода́н вмістити́ся у валі́зі;
войти ма́ршевым стро́ем галиц. вмаршува́ти;
разреши́те войти дозво́льте зайти́;
ВОШЕ́ДШИЙ (до числа) зане́сений, (хто) оказ. прихожа́нин, ОКРЕМА УВАГА;
вошедший в быт поши́рений;
вошедший в дове́рие вже цілко́м дові́рений;
вошедший в колею́ унормо́ваний;
вошедший в мо́ду тепе́р мо́дний;
вошедший в обихо́д галиц. удома́шнений;
вошедший в обы́чай /вошедший в привы́чку/ узвича́єний;
вошедший в плоть и кровь стил. перероб. ста́вши пло́ттю і кро́в’ю;
вошедший в погово́рку /вошедший в посло́вицу/ ста́вши при́казкою /прислів’ям/;
вошедший в положе́ние згля́нувшись на обста́вини;
вошедший в роль призвича́єний до ро́лі;
вошедший в си́лу с чи́нний з;
вошедший в систе́му заве́дений; вошедший в суть де́ла ознайо́млений із су́ттю ре́чі /спра́ви/;
вошедший в тради́цию оказ. затрадиці́єний;
вошедший с хода́тайством подаве́ць клопота́ння.
ВЫ́ЙТИ ще піти́ з, (= вдатися) фаміл. ви́горіти [ничего́ не вы́йдет нічо́го не ви́горить], (з ідеї) ви́лупитись [ничего́ не вышло нічо́го не вилупилось];
выйти замуж е. на рушнику́ ста́ти;
выйти из грани́ц ступи́ти че́рез край, перебра́ти мі́ру;
выйти из затрудне́ния ви́в’язатися з ха́ле́пи, да́ти собі́ ра́ду;
выйти из игры́ прибл. зійти́ з диста́нції;
выйти из оцепене́ния розбу́ркатися;
выйти из печа́ти поба́чити світ;
выйти из-под вла́сти кого позбу́тися чиєї вла́ди;
выйти из этого положе́ния ви́в’язатися з цього;
выйти из себя́ розпасіюва́тися;
выйдет одно́ и то же на одне́ ви́йде; вийде у кого́ что ви́вестися з чого [вышли деньги у кого вивівся з грошей хто], лиши́тися без чого;
ничего́ не вы́йдет ви́йде пшик, шко́да й за́ходу;
ка́к бы чего́ не вы́шло коли́ б чого́ не ви́йшло /ста́лося/;
вы́шел из заблужде́ния кто о́чі відкри́лися кому;
вы́йдя на дво́р образ. за поро́гом;
вы́шедший ви́ходець, ви́йшлий, присл. вже [вышедший в отста́вку вже у відста́вці];
вышедший из берего́в розли́тий;
вышедший из дове́рия /вышедший из употребле́ния, вышедший из мо́ды/ вже не дові́рений /вжи́ваний, мо́дний/;
вышедший из затрудне́ния стил. перероб. да́вши собі́ ра́ду;
вышедший из пелёнок ви́рослий зі сповитку́;
вышедший из подчине́ния бі́льше не підле́глий вышедший из терпе́ния знетерпеливлений;
вышедший из употребле́ния образ. зня́тий з виробни́цтва;
вышедший на пе́нсию вже пенсіоне́р.
ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус;
делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти;
делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти;
делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі;
делать вид ще става́ти в по́зу;
делать внуше́ние вичи́тувати кому;
делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/;
делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати;
делать в отме́стку відпла́чуватися;
делать вред шко́дити;
делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок;
делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку;
делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри;
делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/;
делать га́дости ка́постити;
делать зака́з замовля́ти;
делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву;
делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти);
делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку;
делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло;
делать киносъёмку фільмува́ти;
делать круг (в русі) роби́ти гак;
делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову;
делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди;
делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати;
делать одолже́ние роби́ти до́брість;
делать отво́д кому відво́дити кого;
делать отступле́ние ухиля́тися;
делать оце́нку цінува́ти;
делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати);
делать па́кости ще чини́ти ка́верзи;
делать переме́ны міня́ти декора́ції;
делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом;
делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що;
делать попы́тки про́бувати;
делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́;
делать предупрежде́ние попереджа́ти;
делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку;
делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на;
делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки;
делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́;
делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос;
делать упо́р на что ще підкре́слювати що;
делать уси́лия ще напру́жуватися;
делать честь додава́ти че́сти кому;
делать ши́ворот-на-вы́ворот ста́вити віз попере́д коня́;
что ни делай образ. хоч скач хоч плач;
с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду;
делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру];
делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі;
делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі;
делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все;
делающий га́дости ка́посник;
делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці;
делающий два де́ла кова́ль на два міхи́;
делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/;
делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло;
делающий круг зму́шений зроби́ти гак;
делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням;
делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́;
делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову;
делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний;
делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко;
делающий отступле́ние що ро́бить у́хил;
делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний;
делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра;
делающий сто́йку що стає́ на ру́ки;
делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти;
делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись;
делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил;
делающий честь кому що ро́бить честь;
ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба;
не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що;
НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти;
наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха;
наделать зигза́гов накривуля́ти;
наделать зла негара́зд вчини́ти;
наделавший ОКРЕМА УВАГА;
наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА;
ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш;
но что поделаешь та що поді́єш;
СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти;
сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю;
сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі;
сделать в благода́рность за что віддя́чити за;
сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду;
сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна;
сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому;
сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́;
сделать вы́чет відрахува́ти;
сделать грима́су скриви́тися;
сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти;
сделать досту́пным кому удосту́пнити;
сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би;
сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти;
сделать намётку намі́тити (пункти́ром);
сделать неподви́жным знерухо́мити;
сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти;
сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во;
сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість;
сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́;
сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця;
сделать поку́пки обкупи́тися;
сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати;
сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/;
сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило;
сделать справедли́вым усправедли́вити;
сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі;
сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить];
не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти;
сделавший ОКРЕМА УВАГА;
СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний;
СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.
ЗНАТЬ 2 ще бу́ти свідо́мим, бу́ти в ку́рсі чого;
как знать? живомовн. (чи) я зна́ю?;
реши́тельно ничего́ не знать ні сно́м ні ду́хом не зна́ти;
знать в лицо́ зна́ти з лиця́, зна́ти на вид, зна́ти з ви́ду;
знать как свои́х пять па́льцев ще зна́ти як свою́ доло́ню, зна́ти як свою́ кише́ню, зна́ти як облу́пленого;
знать почём фунт ли́ха ще ба́чити сма́леного во́вка;
знать со́кола по полёту ви́дно па́на по халя́ві /халя́вах/;
не знать, куда́ дева́ться не зна́ти, на яку́ ступи́ти;
не знать, куда́ де́ться от стыда́ позича́ти оче́й у Сірка́;
не знать ме́ры в баловстве́ ходи́ти на голова́х;
не знать, что сказа́ть не могти́ прийти́ до сло́ва;
знать не зна́ю сном-ду́хом не зна́ю;
не хоте́ть знать кого не признава́тися до кого;
кто мо́жет знать? хто ж то зна́є?;
где уж ему́ знать! ірон. він там зна́є!;
са́ми зна́ете фраз. не вам ка́зати /пита́ти/;
Вы э́то прекра́сно знаете Вам не тре́ба говори́ти;
не знаешь, где найдёшь, где потеря́ешь не зна́єш, де ви́граєш, а де програ́єш;
всяк сверчёк, знай свой шесто́к не літа́й, воро́но, в чужі́ї хоро́ми, прибл. ше́вче, знай своє́ ше́вство (а в краве́цтво не міша́йся);
зна́ющий що /мн. хто/ зна́є тощо, знаве́ць, зна́йко, віду́н, прикм. тяму́щий, досві́дчений, обі́знаний, піду́чений, компете́нтний, /погляд тощо/ знаве́цький, образ. з голово́ю, з кле́пкою в голові́, у ку́рсі чого, складн. всезна́вець [всезна́ющий всезна́вець];
знающий что свідо́мий чого;
ни сном ни ду́хом не знающий без найме́ншого поня́ття;
знающий в лицо́ що зна́є на вид /з ви́ду/;
знающий всех наперечёт вже пізна́вши ко́жного одно́го /всіх до о́дного/;
знающий всю подного́тную втаємни́чений в усе́, всезна́вець, знаве́ць усі́х секре́тів;
знающий гра́моту, письме́нний;
знающий как свои́х пять па́льцев что до́бре підку́тий на чому;
знающий ме́ру помірко́ваний;
знающий на зубо́к піду́чений на зубо́к;
знающий наскво́зь прошива́ючи зо́ром на́скрізь;
знающий своё ме́сто невиба́гливий, невимо́гливий, скро́мний, без прете́нс[з]ій;
знающий себе́ це́ну 1. спо́внений самопова́ги, гі́дний себе́, 2. пе́вний у собі́;
знающий со́весть со́вісний, сумлі́нний, з Бо́гом у се́рці;
знающий толк тяму́щий;
знающий счёт деньга́м оща́дливий, еконо́мний;
знающий та́йну втаємни́чений;
знающий це́ну знаве́ць ціни́ /ва́ртости/;
знающий честь ненабри́дливий;
знающий ходы́ и вы́ходы знаве́ць ході́в та ви́ходів;
не знающий ве́ку ві́чний;
не знающий зимы́ беззи́мний;
не знающий поко́я невто́мний, безуто́мний;
не знающий сна невсипу́щий, стил. перероб. не зна́ючи сну;
знающийся (з чим) обі́знаний, (з ким) знайо́мий.
ИЗМЫВА́ТЬСЯ ще зану́дствувати;
измываться над кем ще поневіря́тись ким, не дава́ти ступи́ти /про́світку/ кому, тягти́ ду́шу /варити во́ду, вива́рювати воду/ з кого, пи́ти кров з, плюва́ти в ка́шу кому;
не позво́лит измываться над собо́й не дасть наплюва́ти собі́ в ка́шу;
измыва́ющийся що /мн. хто/ глузу́є тощо, зда́тний /гото́вий/ ви́тягти ду́шу з, вари́вода, мучи́тель, діял. з’їди́тель, пор. издевающийся;
ПОИЗМЫВА́ТЬСЯ, позмываться над кем ще ви́варити во́ду з кого, прибл. наплюва́ти в ка́шу кому.
ИСПЫ́ТЫВАТЬ ще піддава́ти про́бі, бра́ти на про́бу, (му́ку) терпі́ти, (труднощі) ма́ти;
испытывать конфу́з не зна́ти на яку ступи́ти;
испытывать на про́чность фраз. про́бувати на зуб;
испытывать невзго́ды /испытывать лише́ния/ поневіря́тися /док. попоневіря́тися/;
испытывать недоста́ток /испытывать нужду́/ відчува́ти брак /потре́бу/;
испытывать ра́дость раді́ти се́рцем;
испытывать свою́ судьбу́ гра́тися з вогне́м;
испытывать судьбу́ гра́тися з до́лею навпере́ваги;
не испытывать недоста́тка в чём ма́ти до́сить чого;
не испытывать нужды́ ни в чём ма́ти все, що тре́ба;
испытывает чу́вство облегче́ния кто образ. розви́днюється на се́рці кому;
испытывающий 1. що /мн. хто/ випро́бує тощо, за́йня́тий про́бою, зда́тний ви́пробувати, ста́вши випро́бувати, випро́бувач, дослі́дник, реконстр. випробо́вець, прикм. випробо́вчий, випро́бувальний, дослі́джувальний, 2. що /мн. хто/ зазнає́ тощо;
испытывающий влече́ние = влекомый;
испытывающий влия́ние /испытывающий возде́йствие/ під впли́вом /ді́єю/;
испытывающий го́лод и хо́лод голо́дний і холо́дний, в го́лоді і в хо́лоді;
испытывающий жа́жду спра́глий;
испытывающий лише́ния поневі́рюваний;
испытывающий наслажде́ние /испытывающий удово́льствие/ = наслаждающийся;
испытывающий недоста́ток стил. перероб. відчува́ючи брак;
испытывающий нужду́ то́чений зли́днями див. ще нуждающийся;
не испытывающий недоста́тка в чём забезпе́чений чим;
не испытывающий нужды́ ни в чём забезпе́чений усі́м, чим тре́ба, стил. перероб. усе́ йому́ й є;
испытывающийся/испыту́емый 1. випро́буваний, дослі́джуваний, (учень) екзамено́ваний, прикм. піді́спитний;
испытывающийся/испытываемый зазна́ваний, зві́дуваний, зажи́ваний, відчу́ваний, пережи́ваний, пізна́ваний;
КОНФУ́ЗИТЬСЯ ще встида́тися, ні́яковіти, ні́титися, образ. не зна́ти на яку́ ступи́ти;
конфузящий що /мн. хто/ соро́мить тощо, зда́тний засоро́мити, соромі́тник, сороми́тель, прикм. соромни́й, соромі́тний, непристо́йний, образ. з мето́ю засоро́мити;
конфузящийся соромли́вий, сором’я́зливий, встидли́вий, запозич. конфу́зливий;
СКОНФУ́ЗИТЬСЯ ще зні́якові́ти, завстида́тися, ф скапшу́читися;
сконфузивший, сконфузившийся ОКРЕМА УВАГА;
сконфузившийся засоро́млений, сконфу́жений, зні́якові́лий;
СКОНФУ́ЖЕННЫЙ ще зні́якові́лий.
НЕРЕШИ́ТЕЛЬНОСТЬ, в нерешительности нерішу́че;
быть в нерешительности ще те́ртися, м’я́тися, не зна́ти, на яку ступи́ти; не зна́ти,з яко́го кінця́ узя́тись.
ОЧУТИ́ТЬСЯ док. ще знайти́ся [очутиться в петле́ знайти́ся в за́шморзі];
очутиться в да́мках пройти́ в да́мки;
очутиться в дво́йственном положе́нии опини́тись між двох стільці́в;
очутиться в затрудни́тельном положе́нии ско́чити на слизьке́;
очутиться в нело́вком положе́нии не зна́ти на яку́ ступи́ти.
ПЕРЕМИНА́ТЬСЯ, переминаться с ноги́ на́ ногу не зна́ти на яку́ ступи́ти;
перемина́ющийся с ноги на́ ногу стил. перероб. не зна́ючи на яку ступити, переступа́ючи з ноги́ на но́гу.
ПОПА́СТЬ ще тра́пити, фраз. знайти́ся, впа́сти [попасть в ру́ки впа́сти в ру́ки], (в халепу) уско́чити;
попасть в беду́ добі́гти ха́лепи, уско́чити ви́ще халя́в;
попасть в безвы́ходное положе́ние зайти́ у безви́хідь;
попасть в затрудни́тельное положение тра́пити на слизьке́;
попасть в нело́вкое положение знайти́ся ні в сих ні в тих, не зна́ти на яку́ ступи́ти, сі́сти в калю́жу попасть в непоня́тную жарг. прибл. уско́чити у сливки́;
попасть в опа́лу збу́тися ла́ски;
попасть в переде́лку /попасть в переплёт/ знайти́ся між двох огні́в;
попасть впроса́к ушеле́патися, уско́чити в ха́лепу, набра́ти в халя́ви, сі́сти ма́ком, втра́пити як рябко́ в дерть, уско́чити як кара́сь у ве́ршу, галиц. зароби́ти як забло́цький на ми́лі;
попасть в са́мую то́чку як в о́ко вліпи́ти;
попасть в тон попа́сти в масть, умасти́ти;
попасть на зубо́к кому потра́пити на язи́к;
не попасть куда лиши́тися за борто́м чого;
попал па́льцем в не́бо ірон. притули́в горба́того до сті́нки;
как попа́ло (абияк) ще хто́зна-як, (зробити) на хіп-хо́п, на гала́й-бала́й;
где попа́ло де припа́ло;
с кем попа́ло з будь-ки́м, з ким не при́йдеться;
попа́вший образ. тепе́р уже́ [попа́вший в ко́гти кому тепе́р уже́ в ла́пах чиїх], ОКРЕМА УВАГА;
попа́вший в безвы́ходное положе́ние заско́чений безви́хіддю;
попавший в западню́ спі́йманий, перен. спе́чений;
попавший в нело́вкое положе́ние заско́чений ні в сих ні в тих;
попавший в са́мую то́чку (жарт) дошкульни́й, стил. перероб. влучи́вши в самі́сіньке о́ко;
попавший как кур во щи стил. перероб. уско́чивши по са́мі ву́ха /по са́ме ні́куди/;
попавший на зубо́к кому тепе́р уже́ на язику́ в кого.
ПРИЙТИ́ ще приди́бати і похідн., (в голову) зайти́;
прийти́ в аза́рт ще розшалі́ти;
прийти́ в го́лову спливти́ на ду́мку;
прийти́ в го́сти загости́ти;
прийти́ в движе́ние піти́ в рух, завору́шитися, фаміл. розру́хати, (про села) сколоти́ти;
прийти́ в замеша́тельство спантели́чити, не зна́ти на яку́ ступи́ти;
прийти́ в запусте́ние порости́ терна́ми, порости́ бур’яна́ми;
прийти́ в изумле́ние здивува́тися, (про кількох) пороззявля́ти роти́;
прийти́ в кра́йнее изумление вда́ритись у по́ли рука́ми;
прийти́ в недоуме́ние не могти́ ви́йти з ди́ва, розве́сти́ рука́ми;
прийти́ в неи́стовство знесамови́тіти;
прийти́ в но́рму прийти́ до но́рми;
прийти́ в отча́яние ще взя́тися за го́лову;
прийти́ в поря́док безпідставно забуте ви́ладнатись;
прийти́ в себя́, прийти́ до па́м’яті, стя́митися, фраз. ого́втатися, да́ти собі́ ра́ду, діял. прийти́ до се́бе;
прийти́ в себя́ от чего запозич. отрясти́ся з чого;
прийти́ в себя́ от удивле́ния ви́йти з ди́ва;
прийти́ в состоя́ние чего ста́ти чим [прийти́ в состояние разруше́ния стати руї́ною];
прийти́ в состояние упа́дка занепа́сти;
прийти́ в я́рость розлюті́ти, розпасіюва́тись [прийти́ в таку́ю ярость так розлютитися];
прийти́ к заключе́нию ще ви́міркувати собі́;
прийти́ к заключе́нию, что... фраз. зупини́тися на то́му, що...;
прийти́ к реше́нию наду́мати;
прийти́ к оконча́тельному решению остато́чно ви́рішити;
прийти́ к соглаше́нию дійти́ зго́ди;
прийти́ на по́мощь кому галиц. підрятува́ти кого;
прийти́ на ум наверну́тися на ду́мку;
никому́ не могло́ прийти́ в го́лову не промайну́ло че́рез ду́мку ніко́му;
придёт коне́ц образ. уві́рветься ни́тка;
пришёл, уви́дел, победил прийшо́в, поба́чив, поборо́в /перемі́г/;
пришла́ беда́ – отворя́й ворота́ іде́ біда́ – відчиня́й воро́та;
пришло́ ма́хом ушло́ пра́хом як прийшло́, так і пішло́;
и в го́лову не пришло́ й на га́дку не спа́ло;
прише́дший прибу́лий, гість, відві́дувач, прибу́лець, прихо́да, прихі́дець, прихі́дько, забут. пришля́к, книжн. при́йшлий, ОКРЕМА УВАГА; пор. приходящий;
прише́дший в бе́шенство /прише́дший в я́рость/ розшалі́лий;
прийти́ в да́вность зада́внений /передавнений/;
прише́дший в замеша́тельство сторопі́лий;
прише́дший в исступле́ние = прише́дший в неистовство;
прише́дший в него́дность вже неприда́тний;
прише́дший в негодова́ние обу́рений;
прише́дший в неи́стовство розшалі́лий, знесамови́тілий, знетя́млений;
прише́дший в себя́ очу́маний, ого́втаний;
прише́дший в смуще́ние засоро́млений;
прише́дший в упа́док занепа́лий /підупалий/, забу́тий Бо́гом;
прише́дший в я́рость /прише́дший в бе́шенство/ розшалі́лий;
прише́дший к заключе́нию дійшо́вши ви́сновку;
прише́дший на вы́ручку прийшо́вши на підмо́гу;
прише́дший с пови́нной прийшо́вши з розка́янням.
РОБЕ́ТЬ ще ні́титися, губи́тися, підсил. тетері́ти, образ. не зна́ти, на яку́ ступи́ти /де поді́ти ру́ки/;
робе́ющий що /мн. хто/ торопі́є тощо, забут. торопле́нний, суч. зні́чуваний, засоро́млюваний, ско́вуваний нерішу́чістю, щора́з розгу́бленіший, напівсторопі́лий, ма́йже сторопі́лий, стил. перероб. не зна́вши, на яку́ ступи́ти;
ОРОБЕ́ТЬ ще зні́титися, проковтну́ти язи́к(а́), не зна́ти, на яку́ ступи́ти, фраз. розгуби́тися і похідн.;
оробе́вший зні́чений, розгу́блений, отетері́лий, сторопі́лий, ОКРЕМА УВАГА
СБИ́ТЬСЯ (з дороги) схи́бити, (з думки) зби́тися з пантели́ку;
сбиться со счёта загуби́ти лік;
сбиться с пути́ (морально) зби́тися на манівці́, піти́ слизьки́ми доро́гами;
сбиться с то́лку ще заморо́читись, загуби́ти ро́зум, зби́тися з пли́гу;
сбиться с че́стного пути́ ступи́ти на хистку́ кла́дку, ступи́ти на слизьку́ сте́жку;
сби́вший, сби́вшийся ОКРЕМА УВАГА сбившийся с доро́ги заблу́каний, заблука́лий, блука́ч.
СМЕША́ТЬСЯ не зна́ти, на яку́ ступи́ти, (в голові) хо́дором піти́;
смеша́вший, смеша́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
смеша́вшийся збенте́жений, зні́якові́лий.
СМУЩА́ТЬСЯ ще ні́титися, не зна́ти, на яку́ ступи́ти;
смуща́ющий 1. що /мн. хто/ бенте́жить тощо, зда́тний збенте́жити, збенте́жувач, прикм. бенте́жний, 2. беспокоящий;
смуща́ющийся/ смуща́емый збенте́жуваний, засоро́млюваний, зні́чуваний;
смуща́ющийся схи́льний /ста́вши/ ні́якові́ти, прикм. соромли́вий, сором’язли́вий;
СТАТЬ 1 (богом) обожестви́тися;
стать кем поши́тися в кого, фраз. ста́ти за кого [стать жено́й ста́ти за жі́нку];
стать а́хать /стать о́хать/ заа́хкати;
стать бо́лее твёрдым /весёлым тощо/ потве́рдшати /повеселі́шати тощо/;
стать более прозра́чным ви́прозоритися;
стать бо́льно кому заболі́ти кого [как ей ста́ло бо́льно! як її заболі́ло!];
стать водяни́стым зводяні́ти;
стать второ́й нату́рой зайти́ у кров;
стать в тупи́к не зна́ти, що роби́ти /що каза́ти, що ду́мати, на яку́ ступи́ти/, спантели́читися, зби́тися з пантели́ку;
стать горба́тым згорба́тіти;
стать же́ртвой пожа́ра (про речі) піти́ з ди́мом;
стать зави́симым от чего образ. опини́тися в ла́пах /пазуря́х/ чого;
стать изве́стным укри́тися сла́вою;
стать кале́кой скалічі́ти;
стать крести́ться захрести́тися;
стать лауреа́том жарт. облавреа́титися;
стать на путь /стать на гре́шный путь/ ступи́ти на шлях, ступи́ти на хистку́ сте́жку, ступи́ти на хистку́ кла́дку;
стать на жи́тельство галиц. заме́шкати;
стать на но́ги зве́сти́ся /зіп’я́стися, зіпну́тися/ (на но́ги);
стать на путь и́стины піти́ доро́гою пра́вди;
стать на я́корь зая́коритися;
стать невыноси́мым в’ї́стися в печінки́, сиді́ти в печінка́х;
стать недействи́тельным юр. втра́тити си́лу;
стать незаме́тным відійти́ в тінь;
стать неподви́жным знерухо́міти;
стать поня́тным зрозумі́тись [что́бы зву́ки ста́ли поня́тными щоб зву́ки зрозумі́лись];
стать поперёк го́рла ста́ти кі́сткою в го́рлі;
стать поперёк доро́ги заступи́ти сте́жку;
стать предме́том обсужде́ния ста́ти при́тчею;
стать причи́ной причини́тися, спричини́тися;
стать распева́ть под нос /стать напева́ть под нос/ замуги́кати;
стать серьёзнее /соли́днее/ споважні́ти;
стать ско́льзким осли́знути;
стать ску́чным занудні́ти;
стать челове́ком ви́людніти;
стать чужи́м кому відчужі́ти від кого, рідко почужа́тіти;
ни стать ни сесть ні́де ку́рці клю́нути, ні́де го́лкою ткну́ти, нема́ де го́лки /па́льця/ просу́нути /встроми́ти/;
во что бы то ни ста́ло (на́до) ще хай там що, щоб тут що, (кров з но́са – тре́ба);
ста́нет /ста́ло/ ту́го /невыноси́мо, невмоготу́/ кому припече́ /припекло́/ кого;
ста́вший ОКРЕМА УВАГА;
ста́вший водяни́стым зводяні́лий;
ста́вший кале́кой скалічі́ти;
ста́вший невозмо́жным (бунт) унеможли́влений, (хто) = ста́вший невыносимым;
ста́вший невыноси́мым що його́ го́ді ви́тримати;
ста́вший неподви́жным знерухо́мілий;
ста́вший пе́ред диле́ммой стил. перероб. як пі́вень на пло́ті /у чий город стрибне/;
ста́вший под зна́мя тепе́р під пра́пором;
ста́вший равноду́шным збайдужі́лий;
ста́вший ско́льзким осли́злий;
ста́вший традицио́нным (засіб) утрадиці́йнений, галиц. вте́ртий;
ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/;
теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі];
теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х;
теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси;
теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́;
теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися);
теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу];
теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що;
теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу;
теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка;
теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім;
теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план;
теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку;
теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти;
теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу;
теря́ть охо́ту знеохо́чуватися;
теря́ть равнове́сие ще точи́тися;
теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд;
теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́;
теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі;
теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́;
теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці;
теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль;
не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́;
теря́ет созна́ние кто мло́сно кому;
ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду;
потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті;
потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого;
потеря́ть из ви́ду погуби́ти;
потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що;
потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́;
потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́;
потеря́ть нить погуби́ти кінці́;
потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись;
потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого;
потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х;
потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися;
потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном;
потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка;
потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху;
потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти;
потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто;
потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом;
потеря́вший ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений;
потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий;
потеря́вший интере́с збайдужі́лий;
потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений;
ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти;
теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах;
теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві;
теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й;
теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний;
теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти];
ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т;
теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/;
теря́ющий ве́ру зневі́рюваний;
теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім;
теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі;
теря́ющий дове́рие зневі́рюваний;
теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший);
теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час;
теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко;
теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й;
теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим;
теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю;
теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що;
теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять;
теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми;
теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу;
теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/;
теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/;
теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений;
теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний;
теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти;
теря́ющий ум = теря́ющий го́лову;
теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний;
теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений;
теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів;
теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/;
теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю;
теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й;
ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений;
затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту;
РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти;
растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА
ТОРОПЕ́ТЬ ще знетя́млюватися, губи́тися, ніякові́ти, не зна́ти, що роби́ти /на яку ступи́ти/; ОТОРОПЕ́ТЬ див. ОЦЕПЕНЕТЬ;
оторопе́ть от чего ще знетя́митись чим;
оторопе́вший отетері́лий, сторопі́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА
ЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. ма́ти на се́рці, (лихо) передчува́ти, ду́хом /серцем/ чу́ти, фраз. бу́ти [чувствуйте себя́ как до́ма бу́дьте як удо́ма], оказ. вичува́ти;
чувствовать что спо́внюватися чим [чувствовать го́рдость спо́внюватися го́рдістю];
чувствовать кра́йнее неудо́бство ве́сти́ся як го́лому на їжаку́;
чувствовать нело́вкость = неловко себя чувствовать; чувствовать неограни́ченную свобо́ду образ. ди́хати на по́вні гру́ди;
чувствовать неприя́знь к кому ва́жко /підсил. пе́клом/ ди́хати на кого;
чувствовать неудо́бство гніти́тися;
чувствовать отвраще́ние (к чему) відверта́ти ніс (від чого), (бри́дитися чим, бри́дити /док. збри́дити/ що);
чувствовать расположе́ние к кому прихиля́тися /душе́ю/ до кого;
чувствовать своё превосхо́дство зна́ти собі́ ціну́;
чувствовать себя́ почува́тися, чу́тися;
чувствовать себя́ в безопа́сности бу́ти пе́вним у свої́й безпе́ці, чу́тися як за кам’яни́м му́ром /стіно́ю/;
чувствовать себя́ винова́тым відчува́ти, що ви́нен, галиц. почува́тися до вини́;
чувствовать себя́ в родно́й стихи́и бу́ти в своє́му репертуа́рі;
чувствовать себя́ в си́лах чу́тися на си́лі;
чувствовать себя́ как до́ма розго́щуватися, док. розгости́тися [чувствуйте себя как до́ма! про́шу́ розгості́ться!];
чувствуй себя́ на седьмо́м не́бе землі́ не чу́ти під собо́ю;
чувствовать себя́ нело́вко не зна́ю, на яку́ ступи́ти, чу́тися ні в сих ні в тих;
чувствовать себя́ непло́хо ма́тися не зле /зле́цьки/;
чувствовать себя́ обя́занным (кому) галиц. чу́ти на собі́ обо́в’язок, (почува́тися до обо́в’язку пе́ред ким);
чувствовать себя́ уве́ренно (чувствовать себя́ хозя́ином положе́ния) ма́ти /відчува́ти/ міцни́й /тверди́й/ ґрунт під нога́ми;
чувствовать симпа́тию к кому припада́ти се́рцем до кого тощо СИМПАТИЗИРОВАТЬ;
чувствовать угрызе́ния со́вести угриза́тися со́вістю;
чувствовать шесты́м чу́вством чу́ти шкі́рою;
инстинкти́вно чу́вствовать (интуити́вно чу́вствовать) чу́ти се́рцем;
пло́хо себя́ чувствовать незду́жати;
не чувствовать ста́рости фраз. почува́тися мо́лодо;
он не чувствует к ней симпа́тии у ньо́го не лежи́ть до не́ї душа́;
что она́ чувствует що у не́ї на се́рці;
как ты себя́ чувствуешь? коротк. як твоє́ здоро́в’я́?;
чувствующий що /мн. хто/ відчува́є тощо, ста́вши відчува́ти, зда́тний відчу́ти, охо́плений /обтя́жений/ почуття́м чого, прикм. чутли́вий, чу́лий, образ. з почуття́м чого (в се́рці), стил. перероб. відчува́ючи;
чувствующий что 1. свідо́мий чого [чувствующий опа́сность свідо́мий небезпе́ки], 2. спо́внений чого [чувствующий тоску́ спо́внений ту́ги], 3. з чим у се́рці [чувствующий доса́ду з доса́дою в се́рці], травмо́ваний чим [чувствующий перхоту́ в го́рле травмо́ваний ло́скотом у го́рлі];
хорошо́ себя́ чувствующий (хто) нічи́м не травмо́ваний, (де) як ри́ба у воді́;
чувствующий жа́жду спра́глий;
чувствующий недомага́ние нездужа́лий;
чувствующий неудо́бство не зна́вши, на яку́ ступи́ти;
чувствующий по́чву под нога́ми (чувствующий по́чву под собо́й) з міцни́м ґру́нтом під нога́ми, упе́внений у собі́;
чувствующий при́стальный взгляд відчу́вши пи́льний по́гляд;
чувствующий себя́ каким фраз. з чим у душі́ [чувствующий себя́ оби́женным з обра́зою в душі́];
чувствующий себя́ в безопа́сности пе́вний у свої́й безпе́ці;
чувствующий себя́ на седьмо́м не́бе з душе́ю на сьо́мому не́бі;
чувствующий себя́ нело́вко не зна́вши, на яку́ ступи́ти;
чувствующий себя́ поко́йно безтурбо́тний, незаклопо́таний;
чувствующий себя́ уве́ренно = чувствующий почву под ногами;
чувствующий трево́гу спо́внений триво́ги;
чувствующий уваже́ние спо́внений пова́ги;
чувствующий уста́лость охо́плений вто́мою;
чувствующий уважение во всех чле́нах з почуття́м уто́ми в усьо́му ті́лі;
ПЕРЕЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. попотлі́ти душе́ю;
перечувствовавший попотлілий душею, ОКРЕМА УВАГА;
ПРЕДЧУ́ВСТВОВАТЬ ще недок. вичува́ти, док. передчу́ва́ти, ви́чува́ти;
ПРОЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. пропусти́ти крізь се́рце, відчу́ти се́рцем, фраз. перевідчу́ти, недок. пропуска́ти че́рез ду́шу;
ПРОЧУ́ВСТВОВАННО ще із се́рцем, перечу́лено;
ПРОЧУ́ВСТВОВАННЫЙ перечу́лений, відчутий се́рцем, пропу́щений крізь се́рце.
ШАГ фраз. ступа́;
ни на шаг ще ні на п’ядь;
шагом, ступо́ю;
шаг за шагом ще ступа́ за ступо́ю, ма́ло-пома́лу, поета́пно;
в шагу́ (про штани) у кро́ці;
с пе́рвого шагу /пе́рвых шаго́в/ від поча́тку, поперва́х;
ша́гу не сде́лать кро́ку го́ді ступи́ти;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ступать, ступить – ступа́ти, -па́ю, -па́єш, ступи́ти, -плю́, -пиш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Граница – межа; грань; (только политическая) – кордон. Провести границу между чем – покласти межу. Выйти из границ, перейти границы – перебрати міри; перейти, ступити через край. Проводить границу чего – обмежовувати що.
Попадать – влучати; потрапляти. Попасть в тон – узяти в лад. Попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися. Попасть в неловкое положение – не знати на яку ступити; опинитися на льоду. Попасть в тяжелые обстоятельства – потрапити в тяжке становище.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Быть
• Будем бдительны!
– будьмо пильні!
• Будем готовы!
– будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.]
• Будем здоровы!
– будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.]
• Будем знакомы!
– будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!)
• Будет!
– годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.]
• Будет и на нашей улице праздник
– буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр.
• Будет по-моему, по-твоему…
– вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.]
• Будет с меня (тебя…)
– буде (досить) з мене (тебе).
• Будет тебе! будет вам!
– буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!
• Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут
– не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр.
• Будь добр, будьте добры
– будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.]
• Будь здоров, будьте здоровы
– бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.]
• Будь он…, он бы…
– якби (коли б) він був…, він би…
• Будьте так любезны
– як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.]
• Будьте уверены
– будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.]
• Будь что будет; была не была
– що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.]
• Была бы собака, а палка будет
– хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр.
• Была бы шея, а ярмо найдётся
– аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр.
• Был конь, да изъездился
– був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр.
• Быть беде
– без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха.
• Быть без души от кого
– всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.]
• Быть в компании, водить компанию с кем
– бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким.
• Быть в ладах, не в ладах с кем
– бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.]
• Быть в новость кому
– бути за новину кому.
• Быть во главе
– на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.]
• Быть в ответе за что
– відповідати за що.
• Быть в сборе
– зібратися; бути вкупі.
• Быть в состоянии, в силах (сделать что)
– змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.]
• Быть в ссоре с кем
– бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.]
• Быть или не быть
– бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.]
• Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего)
– бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.]
• Быть мужем и женой
– бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.]
• Быть начеку (настороже)
– бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним.
• Быть не может!
– бути не може!; [це] неможливо!
• Быть ни при чём
– бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим.
• Быть по сему!
– хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.]
• Быть постоянно в чём
(в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.]
• Быть постоянно (находиться)
– завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.]
• Всё может быть
– усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.]
• Да будет!
– хай (най) буде!
• Должно быть
– певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.]
• И был таков
– тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.]
• Как быть?
– як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.]
• Кто бы ни был
– хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.]
• Может быть
– може.
• Надо быть (надо полагать, вероятно)
– мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.]
• Не будь я (пусть я не буду)
– [Не] хай я не буду.
• Не будь я тогда где…
– якби я не був тоді де…
• Не знает, как ему быть
– не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.]
• Не то будет, не то нет
– може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр.
• Одно и то же будет
– на одне (на те саме) вийде.
• Пока ещё что будет
– пока там ще до чого дійдеться.
• Стало быть
– отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.]
• Так и быть
– (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.]
• Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д
– хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.]
• Чему быть, того не миновать
– що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр.
• Чтоб тебя здесь не было!
– щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]
Висеть
• Беда висит над головой
– лихо (біда) звисає (висне) над головою.
• Висеть на волоске, на ниточке
(перен.) – висіти на волосин[ц]і (на волоску), на ниточці (на павутинці); як на волосинці (як на волоску), як на ниточці (як на павутинці) висіти.
• Висеть на ногах у кого
(перен.) – не давати ступити кому; висіти на ногах у кого.
• Висеть над душой у кого
(перен.) – стояти (висіти) над душею кому, в кого; просвітку (просвітлої години) не давати кому; набридати повсякчас кому. [Ой, Доле, змилуйся в пригоді! Напало лишенько та й годі: Король просвітку не дає, Клює нас та й клює! Глібов.]
• Висит у меня на шее
(перен.) – висить мені (в мене) на шиї.
• Это висит в воздухе
(перен.) – це висить у повітрі; це ще не певне.
Вступать
• Вступать, вступить, идти, пойти в бой
Див. бой.
• Вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем
Див. брак.
• Вступать, вступить в борьбу с кем
Див. борьба.
• Вступать, вступить в должность
– заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду. [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Сл. Гр.]
• Вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем
– заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися. […Вона бездоганно правила своє шкільне діло, але ніколи ні з ким не заходила у приязнь. Дніпрова Чайка. Вони ще дужче затоваришували. Мирний.]
• Вступать, вступить в перебранку
(разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки. [Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий. Сл. Гр.]
• Вступать, вступить в переговоры
– (роз)починати, (роз)почати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов).
• Вступать, вступить в права
– уступати, уступити (увіходити, увійти) в права.
• Вступать, вступить в пререкания с кем
– заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким. [Не будемо в суперечку заходити, бо я і так нагризся з тобою за ці часи! Тобілевич.]
• Вступать, вступить в разговор с кем
– заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; (роз)починати, (роз)почати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким. [В розмову вона не заходила. Вовчок. Він сподівався, що Порадюк дасться з ними у розмову… Чендей.]
• Вступать, вступить в родство
– ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися). [Ми хазяїни, як і були, а Хома старець! Нема рації нам ріднитись з ним. Тобілевич.]
• Вступать, вступить в связь с кем
– уступати, уступити в зв’язок з ким; (згруб. неприхильно) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким.
• Вступать, вступить в силу (в действие)
– набирати, набрати сили (чинності).
• Вступать, вступить в соглашение с кем
– ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким. [Погодились брати хуру, та підвід нема. Сл. Гр.]
• Вступать, вступить в союз с кем
– уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким.
• Вступать, вступить в спор, заспорить
– заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (докон. також заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися. [З дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр.]
• Вступать, вступить на престол
(книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати. [Він трон обняв за юних літ… Лукаш, перекл. з Гете.]
• Вступать, вступить на путь
– (в)ступати, (в)ступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого. [На добру стежку вступив я, піду й далі по ній… Коцюбинський.]
• Вступать в тяжбу
– позиватися.
• Вступить в любовную связь
– зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Зазнався з молодичкою. П. Куліш.]
Выходить
• Выйти в тираж
(перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги.
• Выходит
– виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.]
• Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего
– буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.]
• Выходит случай
(разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.]
• Выходить, выйти в люди
– виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.]
• Выходить, выйти замуж за кого
(разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.]
• Выходить, выйти за пределы, из пределов чего
– виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.]
• Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума
– виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.]
• Выходить, выйти из детского возраста
Див. возраст.
• Выходить, выйти из доверия, из веры
– утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию.
• Выходить, выйти из затруднения
– виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.]
• Выходить, выйти из моды
– виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.]
• Выходить, выйти из окружения
– пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення.
• Выходить, выйти из себя
– гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».]
• Выходить, выйти из строя
– виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.]
• Выходить, выйти из терпения
– утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти из употребления, из обычая
– виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.]
• Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…)
– виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого.
• Выходить, выйти навстречу кому
– виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти наружу
– виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти на самостоятельную дорогу
– виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.]
• Выходить из годов, из лет
– виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.]
• Выходить из повиновения
– переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху).
• Выходить из-под опеки, из-под влияния
– виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу.
• Выходить на пенсию, в отставку
– виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок).
• Вышел сухим из воды
– вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр.
• Книга вышла в свет
– книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.]
• Не выходит из головы у кого
– не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.]
• Не выходить из долгов
– не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.]
• Не выходить из какой-либо одежды
– не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.]
• Окно, дверь выходит в сад
– вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.]
• Река выходит, вышла из берегов
– рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).
Выход
• Выход замуж
– віддання (віддавання).
• Выход из положения
– вихід із становища; рада (порада); рятунок (порятунок); викрут. [Братця, однаково іншого порятунку немає. Будемо одбиватись! Головко. Треба інший якийсь викрут шукати. Головко.]
• Выход из строя чего
– вихід з ладу; (військове) вихід із строю; втрата боєздатності.
• Дать выход чувствам
– дати вихід почуттям; дати волю почуттям.
• Знает все ходы и выходы
(разг.) – знає всі ходи і виходи; знає всі стежи і перестежки; знає, на яку ступити; знає, якої [тропи] вхопити.
• Найти выход
– зарадити кому (собі); дати собі раду; зарадитися; найти вихід. [Та, слава Богу, мені тепер нічиєї помочі не треба — здоров’я до мене вернулось, і я сама собі дам раду. Українка. Дід Івко найшов вихід. Гордієнко.]
• Нет выхода (безвыходное положение)
– нема ради (поради, виходу); нічим не можна зарадити; кінці в край; викруту нема. [Скажу панам, що не було ніякої ради, ані їсти що, ані в хаті затопити, ані випрати, ані голову змити, ані ніц! Стефаник. А що я тобі казатиму, дочко? — заговорила Чайчиха.— Поради нема! Вовчок. Ой, умру, умру, вже виджу, що мені нема виходу,— шепотіла Катруся. Стефаник. На прю ж! До смерті, до загину. — Немає викруту, нема! Старицький.]
Годиться
• В подмётки не годится кому
– не годен у слід ступити кому; не варт і нігтя чийого; далеко куцому до зайця.
• Не годится (так поступать, делать…)
(разг.) – не годиться (не випадає, не гоже) (так робити, чинити…). [Так не годиться говорить. Н.-Левицький. Не випада шукать щодня нового друга. Мисик, перекл. з Рудакі.]
• Он на всё годится
– він до всього придався (удався); він до всього здатний (придатний). [Він хлопець дуже розумний і до всього придатний. Н.-Левицький.]
• Эта вещь никуда не годится
– ця річ нікуди не годиться; ця річ ні до чого непридатна (ні на що не здасться); (ірон. розм.) надібок у піч (іноді мишам на снідання).
Граница
• Выйти из границ приличия
– вийти (по)за межі пристойності (звичайності); перейти (переступити) межу пристойності (звичайності); перебрати міру (міри) пристойності (звичайності); ступити через край пристойності.
• Живущий у границы
– прикордонець; (застар.) узграничанин.
• За границей
– за кордоном; на чужині.
• Из-за границы
– з-за кордону; з чужини.
• Не знать границ
– не знати меж.
• Определить границу чего
– обмежувати (іноді заграничити) що.
• Перейти все (всякие) границы
(перен.) – перебрати [всяку] міру; перейти всі (усякі) межі; зайти за край; (іноді) перейти за край.
• Проводить, провести границу
– класти, покласти межу.
• Ставить границы чему
– обмежувати (іноді заграничувати) що.
Делать
• Делай, что хочешь
– роби, що хочеш; чини, що [твоя] воля.
• Делать лениво
– робити ліниво (поволі); робити, як (мов) не своїми [руками].
• Делать на авось что
– робити навмання (на гала(й)-бала(й)) що.
• Делать не спеша, с толком
– не поспішаючи робити; покладаючи робити.
• Делать нечего; что делать (так и быть)
– нічого не вдієш; (не)хай і так; що маю (що маєш, що маємо) робити.
• Делать плохо, неаккуратно, неумело
– партачити (спец. парторити, лок. партолити, партьорити); базграти (поганити, паскудити); (іноді) капарити; (про шиття та ін. - кремсати, глемуздити).
• Делать по примеру
– робити за прикладом чиїм; робити як хто; (іноді) іти у слід кого; (давн.) робити чиїм робом.
• Делать, сделать в (за) один приём, в два приёма
– робити, зробити за одним заходом, за двома заходами (одним нападом, двома нападами).
• Делать, сделать вид
– удавати, удати; робити, зробити вигляд.
• Делать, сделать возможным
– уможливлювати, уможливити.
• Делать, сделать всё по чьему указанию
– робити, зробити (чинити, учинити) все з чийогось наказу (за чиїм наводом); (ірон.) перевестися на чий розум.
• Делать, сделать выговор
– робити, зробити догану (іноді зробити нагану, наганити); висловлювати, висловити догану; вимовляти, вимовити (вичитувати, вичитати) [догану] кому.
• Делать, сделать добровольно по собственному желанию
– робити, зробити [своєю] волею (самохіть, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, з власної волі, [своєю] охотою, по охоті).
• Делать, сделать зло
– лихо (зло) чинити, учинити (робити, зробити); лихо коїти, скоїти.
• Делать, сделать иначе
– робити, зробити інакш(е); переіначувати, переіначити (переінакшувати, переінакшити).
• Делать, сделать кое-как, как попало что
– робити, зробити абияк що.
• Делать, сделать круг
– накидати, накинути (надавати, надати) круга; кодувати (докон. іноді окружляти); (гіперболізоване) іти, піти кругасвіта (галасвіта). [Хто колує, той дома не ночує. Пр.]
• Делать, сделать легко, как бы играя что
– за іграшки робити, зробити що.
• Делать, сделать на зло
– робити, зробити на зло (на прикрість, на лихо, на пеню, на збитки).
• Делать, сделать несчастным кого
– робити, зробити нещасним кого; знещасливлювати, знещасливити (недолити, знедолити) кого.
• Делать, сделать одолжение кому
– робити, зробити (чинити, учинити) ласку (послугу) кому.
• Делать, сделать подарки
– давати, дати подарунки; дарувати, подарувати що.
• Делать, сделать покупки
– накуповувати, накупувати, накупити чого.
• Делать, сделать по-своему
– чинити, учинити свою волю; брати, узяти свою волю; своїм ладом (давн. робом) ходити; робити, зробити своїм розумом.
• Делать, сделать по своему усмотрению что
– робити, зробити на свій розсуд що; робити, зробити на свою волю (по своїй волі, іноді на свою вподобу) що.
• Делать, сделать ссылку на что
– посилатися, послатися (покликатися, покликатися) на що.
• Делать, сделать счастливым, осчастливливать, осчастливить кого
– у[о]шасливлювати, у[о]щасливити кого.
• Делать с оглядкой
– робити обережно (оглядаючись, з оглядом, з осторогою); (образн. жарт.) поглядати (позирати) на задні колеса.
• Делать усердно что
– робити щиро (щирим серцем) що; припадати до якоїсь роботи; пильнувати чого.
• Делать что-либо медленно, не спеша, мешкотно
– робити повільно (звільна, спроквола, покволом); марудитися (длубатися, діал. момсатися); (образн.) робити як мокре горить; як через пень колоду тягти.
• Изо всех сил что-либо делать
– робити що як не перерватися.
• Меньше говори, а больше делай
– менше говори — більше діла твори. Пр. Менше слів, а більше діла. Пр. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати. Пр.
• Не делает погоды кто, что
(разг.) – багато не важить хто, що; не багато (не велико) важить хто, що; не що й важить хто, що; не має великої сили (ваги) хто, що; мало що залежить від кого, від чого; (іноді) не робить погоди хто, що.
• Не знать, что делать, как поступить
– не дати собі ради; не знати, на яку (на котру) ступити.
• Не следует так делать
– не годиться (не гоже, не личить, не слід) так робити.
• Нечего было делать
– не було чого робити; не мав чого робити; нічого було робити.
• Нечего делать
– нема чого (що, нічого) робити; діла ніскільки (ніякісінького).
• Ничего не делать
– нічого не робити; (образн. розм.) байдики бити; походеньки та посиденьки справляти; лежні справляти; ханьки м’яти; мухи (лок. бомки) бити.
• Он может делать, что хочет
– йому вільно (він може) робити, що хоче; йому вільний світ.
• От нечего делать
– знічев’я; аби скоротати час. [Півень… знічев’я смітник розгрібав… Глібов.]
• По неволе, по принуждению делать что
– з неволі (неволею) робити що; з примусу (з принуки) робити що.
• Решительно ничего не делать
– (а)нічогісінько не робити; (образн.) ні кує, ні меле; і за холодну воду не береться (не візьметься); ані до холодної води.
• Хорошо, аккуратно сделать вещь
– добре, акуратно зробити річ; як з воску вилив.
• Что делать!
(разг.) – що маєш (що маю…) робити (діяти)!; що тут робити (чинити)!; нічого не вдієш!
Дорожка
• Пойти по чьей дорожке
– на стежку чию ступити (спасти, попасти). [От і я на дідову стежку спала; він учора розбив кухля, а я сьогодні. Сл. Гр.]
Душа
• Без души делать что
– без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що.
• Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что
– боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що.
• Брать, взять за душу кого
(разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого.
• Брать на душу
– брати на себе.
• В глубине души
– у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці).
• В душе (мысленно)
– у душі (у думці, у думках).
• В душу не идёт
– у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне.
• В нём (в ней) едва, чуть душа держится
(разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй).
• Всей душой
– усією душею; цілим серцем.
• Всеми фибрами души ненавидеть кого, что
– ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що.
• В тайниках души
– у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі.
• В чужую душу не влезешь
– в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр.
• Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому
(разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким.
• Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого
(разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому.
• Вынуть душу кому
(разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого.
• Говорить, поговорить по душе, по душам
– говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто).
• Для души
– для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення).
• До глубины души
(книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця.
• Душа в пятки ушла у кого
(разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув.
• Душа горит в ком
(разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто.
• Душа меру знает
(разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає.
• Душа нараспашку у кого
(разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого.
• Душа не лежит к этому
(разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це.
• Душа не на месте у кого
(разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто.
• Душа не принимает чего
(разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що.
• Душа разрывается
– серце розривається (крається); серце рветься з болю.
• Душа согрешила, а спина виновата
– душа грішить, а тіло покутує. Пр.
• Душа-человек
– добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце).
• Душу открывать, открыть
– душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце.
• Еле-еле душа в теле
(разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр.
• Жить душа в душу
(разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі.
• За милую душу
(разг.) – залюбки; з дорогою душею.
• Из глубины души
(книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі.
• Как бог на душу положит
– як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому.
• Кривить, покривить душой
(разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу.
• Лежит на душе
(разг.) – лежить на серці (на душі).
• Лезть, влезть в душу кому
(разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому.
• Наболевшая душа
– наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце.
• На душе кошки скребут
– на душі (на серці) скребе [як кішка лапою].
• На душе мутит у кого; с души воротит, тянет
– з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому.
• Не иметь ничего за душой
(разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі).
• Не по душе
– не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.]
• Не по душе мне это
(разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це.
• Не чаять души в ком
– душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким.
• Ни души
(разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько.
• Ни души не видно
– (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко).
• Ни душой, ни телом не виноват
– і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний.
• Отвести душу чем, с кем
(разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким.
• От [всей] души
(разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі.
• Отдать Богу душу
(устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки.
• От души сказать
– з (від) душі сказати (вимовити).
• Отлегло от души кому
(разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому.
• Отпусти душу на покаяние
(разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій.
• Погубить душу
– згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею.
• Приходиться, прийтись по душе
– припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі.
• Рад душой
– щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают
– рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр.
• С душой играть, говорить
– з почуттям грати, говорити.
• С душой работать
– щиро (щирим серцем) робити (працювати).
• Сколько душе угодно
– скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу.
• Стоять, торчать над душой чьей
(разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.]
• У него ничего нет за душой
(разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина.
• Хоть мошна пуста, да душа чиста
– хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр.
• Хоть шуба овечья, да душа человечья
– хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр.
• Чего душе угодно
– чого душа забажає (захоче).
• Человек без души
– людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина.
• Человек большой души
– людина великої душі (великого серця).
• Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки
– чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок
– багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает
– вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт
– час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу
– усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо
– усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом
– рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт
– голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад
– діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о…
– ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт
– дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год
– вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом
– життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте
– ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт!
– гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло
– пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру
– на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём
– чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда!
– ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны
– під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего
– іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору
(перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу
– іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход
– іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему
– на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого
– іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать)
– перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем
– різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому
– іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем
(для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом)
– іти за ким, за чим.
• Идти к делу
– стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну
– іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому
– бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят
– іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели
– іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему
– личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом
– іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось
– іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах
– іти повним ходом.
• Идти на всё
– наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому
– іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому
– іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого
– іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор]
– відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом
– пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу
– іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку
– іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому
(нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что
– іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги
– іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём
– іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь
– іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком
– іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду
– іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу
– іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая
– іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж
– іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим
– іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии
– іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему
– прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу
– іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам
(перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь
– іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда
– іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами
– іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне
– іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём
– іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами
– дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем
– іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной
– лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело
– на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло
– ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело
– до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке
– крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти
– іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить
– не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт
(разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло
– один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт
– він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь?
– про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо
– робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо
– ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы
– ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт
– сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук
– крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо
– господарство ведеться добре.
• Шли годы
– минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт
– на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город
– ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти
– я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.
Недоумение
• Быть в недоумении
– не розуміти (не тямити); бути ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (іноді) вагатися; дивуватися.
• В недоумении
– Непорозуміло; (іноді) здивовано.
Нерешительность
• Быть в нерешительности
– вагатися; (іноді образн. розм.) не знати, на яку (на котру) ступити; бути (стояти) на двох дорогах.
• Проявить нерешительность
– завагатися; виявити нерішучість (незважливість); не наважитися (на що).
Нога
• Баба-яга костяная нога
– баба-яга костяна нога; баба-яга, нога-костюга.
• Бежать, побежать со всех ног
(разг.) – бігти, побігти щодуху [в тілі] (що є духу, скільки духу, що ноги несуть, несли); бігти, побігти чимдуж (щосили, з усієї сили).
• Без задних ног остаться
(разг.) – ніг під собою не чути; ледве на ногах стояти.
• Бросаться, броситься кому в ноги
– кидатися, кинутися кому до ніг (в ноги, під ноги); падати, упасти кому до ніг (в ноги, під ноги); (образн.) опукою в ноги кому кинутися (впасти).
• Быть весь день на ногах
– бути цілий (увесь) день на ногах; цілий (увесь) день не сідати (не присідати).
• Быть на дружеской, на короткой ноге с кем
(разг.) – бути у дружніх (у близьких) взаєминах (стосунках) з ким; бути на короткій (бли́зькій) стопі́
• Быть на равной ноге с кем
– бути як рівний з рівним з ким; бути рівнею з ким.
• Валить с ног
– валити з ніг.
• Валиться, падать с ног
– на ногах не стояти; валитися, падати (з ніг).
• Валяться в ногах у кого
(разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому.
• Вертеться, путаться под ногами у кого
– плутатися під ногами в кого.
• В ногах правды нет
(разг.) – у ногах нема(є) правди; за постій грошей не платять; сідайте.
• Вооружённый с головы до ног
– озброєний від голови до п’ят (до ніг).
• Вскочить на ноги
– схопитися (зірватися) на ноги; зірватися (схопитися) на рівні (ноги).
• Встать с левой (не с той) ноги
(разг.) – встати лівою ногою (на ліву ногу); встати не тією ногою (не на ту ногу); бути в лихому (у злому, у поганому) настрої (гуморі).
• Давай бог ноги
(разг.) – ноги на плечі (за пояс); у ноги; ходу (хода); навтіки (навтікача); дати ногам знати.
• Держать свой дом на приличной ноге
– тримати (держати) свою господу на пристойній стопі (на пристойній лінії, як у [добрих] людей, як порядним людям годиться).
• Едва, с трудом держаться на ногах
– ледве (усилу, силу-всилу) на ногах триматися (стояти); (образн. розм.) мало від вітру не валитися.
• Еле (едва, насилу) ноги волочить, таскать
(разг.) – насилу (всилу, насилу, ледве) ноги тягти (волокти); ледве тягтися (волоктися); (образн. розм.) волочити (тягти) ноги, мов колоди.
• Еле (едва) ноги унести откуда
(разг.) – ледве ноги винести звідки; ледве втекти звідки.
• Еле ноги передвигает кто
– ледве (насилу) ноги пересуває (переставляє) хто; ледве (насилу) ногами соває (ворушить) хто.
• Жить на широкую (на большую, на барскую) ногу
– жити на всю губу (по-панському, на широку стопу, у розкошах); широко жити; розкошувати (панувати).
• За глупой головой и ногам непокой
– за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. За дурною (за лихою) головою і (та й) ногам лихо (біда). Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр.
• Земля горит под ногами у кого
– земля горить під ногами в кого.
• Идти в ногу с эпохой
– іти в ногу з добою (з часом); іти з духом часу; потрапляти добі (часові).
• Идти нога в ногу
– іти (ступати) нога в ногу; іти (ступати) ступінь у ступінь; іти в лад; тримати (рівний) крок.
• Идти нога за ногу
(разг.) – іти нога за ногою (поза ногу); іти тихою (повільною) ходою; іти помалу-малу (тихо); тільки що ступати; ледве дибати; плентатися (плуганитися, тарганитися).
• Кланяться в ноги кому
(перен.) – кланятися (уклонятися) в ноги (до ніг) кому; кланятися аж до землі кому.
• К ноге!
(воен.) – до ноги!
• Куда ноги понесут
– куди ноги понесуть; навмання.
• Левой ногой сделать что
– спартачити (скапарити) що; зробити що абияк (на швидку руку, нашвидкуруч).
• Лёгкий (лёгок) на ногу (на ноги)
– швидкий (прудкий, легкий) на ноги; швидкий (моторний).
• На ногах не стоит, едва стоит кто
– на ногах не стоїть (не встоїть), ледве стоїть хто.
• На ногах перенести болезнь
– на ногах перебути хворобу; переходити хворобу.
• На свои ноги становиться
– свого хліба шукати.
• Не знает, на какую ногу стать
– не знає, на котру (на яку) ступити (ступнути).
• Не слыша ног (бежать, мчаться…)
– не чуючи ніг (бігти, мчати…).
• Ни ногой к кому, куда
– ні ногою ((а)нікроку) до кого, куди.
• Ногами вниз (к земле)
– ногами вниз (до землі, додолу); долініж.
• Ноги подкосились у кого
– ноги підломилися (підтялися, помліли) в кого, кому.
• Ноги чьей не будет у кого, где
– ноги чиєї не буде в кого, де; нога чия не ступить до кого, куди.
• Нужен (нужна, нужно) как собаке пятая нога
– треба як п’ятого колеса до воза; потрібний (потрібна, потрібне) як собаці п’ята нога; як п’ятої ноги собаці; потрібний (потрібна, потрібне) як діра в мості (як торішній сніг); треба як болячка на лоб.
• Обойми ногами (стоять на чём)
– обома ногами; обоніж.
• Одна нога здесь, [а] другая там
– одна нога тут, друга там; (рідше) на одній нозі. [Бігай на одній нозі. Пр.]
• Отбиваться от чего руками и ногами
– відбиватися від чого руками й ногами; опинатися (огинатися) [щосили] проти чого.
• Падать
(устар. пасть) к ногам, в ноги кому; упасть в ноги кому – падати, упадати, упасти до ніг (у ноги) кому; припадати, припасти кому до ніг.
• Переступать, переминаться с ноги на ногу
– переступати з ноги на ногу (з однієї на другу); тупцюватися (тупцятися, топтатися).
• Поджав ноги
– підібгавши (підгорнувши) ноги; скулиніж.
• Поднять (поставить) кого на ноги
(перен.) – звести (поставити, зняти, зіп’ясти) кого на ноги; довести до розуму (до пуття) кого.
• Подставлять, подставить ногу кому
– підставляти, підставити ногу кому; підчеплювати, підчепити кого; (образн.) підставляти, підставити стільчика кому; укинути гадючку кому.
• Пока ноги носят
– поки (доки) ноги носять (ходять). [А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять… Барвінок.]
• Попирать, попрать ногами что
(перен.) – топтати, стоптати, потоптати [ногами] що; топтати (підтоптувати), підтоптати під ноги що; нехтувати, знехтувати (зневажати, зневажити) що; ламати, зламати що.
• Почва уходит из-под ног у кого
– земля (ґрунт) усувається (зникає, іноді вислизає) з-під ніг кому, у кого; грунт западається під ногами чиїми.
• Почву теряет под ногами кто
– ґрунт утрачає під ногами хто; ґрунт вислизає з-під ніг кому, у кого.
• Протянуть ноги
(перен. разг.) – простягти (випростати) ноги; простягатися (випростатися); (зниж. емоц.) задерти ноги; дуба дати (врізати); ґиґнути (опрягтися, освіжитися, перекинутися).
• Руками и ногами, с руками и с ногами; с руками, ногами
(разг.) – руками й ногами; [з] руками й [з] ногами.
• [Сам] чёрт ногу сломит где-либо
– [Сам] чорт спіткнеться (ногу зламає) на чому, де.
• Сапоги, ботинки… по ноге, не по ноге
– чоботи, черевики… до ноги, не до ноги (об нозі, не об нозі).
• Сбивать, сбить с ног кого
– збивати, збити (валити, звалити) з ніг кого.
• Сбиться с ног
– збитися з ніг; ледве стояти на ногах; (іноді) відбігати ноги.
• Сбиться с ноги
– ступнути не в ногу; не тією ногою ступнути.
• Слетать на одной ноге куда» к кому
– полетіти (іноді злітати) на одній нозі куди, до кого.
• С ног до головы
– від потилиці до п’ят; (з) голови до п’ят (до ніг).
• Ставить, поставить на ноги кого
(перен.) – ставити, поставити на ноги кого; (іноді) на хліб настановити кого.
• Становиться, стать, вставать, встать, подниматься, подняться на задние ноги
– ставати, стати (спинатися, сп’ястися, зводитися, звестися, здійматися, знятися, про багатьох поставати, поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги; ставати, стати (про багатьох поставати) цапа (цапки, ставма, дуба, дубки, гопки).
• Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги
(перен.) – ставати, стати на [власні] ноги; зводитися, звестися (здійматися, знятися, спинатися, сп’ястися, зіп’ястися) на ноги; (розм.) оклигати, оклигати; на стану стати. [Гнат став на ноги, зробився хазяїном. Коцюбинський.]
• Стать на дружескую (короткую) ногу с кем
– стати на дружній (на близькій, на короткій) стопі з ким; зайти в близькі взаємини (стосунки) з ким; заприязнитися (заприятелювати, потоваришувати, здружитися, про жінок також заподругувати) з ким; (фам.) запанібрататися з ким; (діал.) засябрувати з ким.
• Стоять на [своих] ногах; стоять на ногах крепко (прочно)
– Стояти на [своїх] ногах; стояти на ногах міцно (твердо, певно); (образн.) як дуб стояти.
• [Стоять] одной ногой в могиле (в гробу); одна нога в могиле (в гробу)
– стояти одною ногою над гробом (у гробі, у домовині); бути одною ногою у труні (в домовині); на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чи й; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світу кому; не довго вже ряст топтати кому; три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто.
• Ходить, переваливаясь с ноги на ногу
– ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); переваги-ваги ходити; коливати з ноги на ногу; (образн. жарт.) ходити качиною ходою.
• Хромать на обе ноги
– на обидві ноги (обома ногами, обініж) кульгати (шкандибати, шкутильгати).
• Чего моя (твоя…) [левая] нога хочет
– що хочу, те й роблю (що хочеш, те й робиш…); роблю, що мені (робиш, що тобі…) захочеться (забагнеться, заманеться).
• Чтобы ноги чьей не было у кого, где
– щоб чия нога не була в кого, де.
Перепутье
• Быть на перепутье
(книжн.) – бути (стояти) на роздоріжжі (на розпутті); (іноді розм. перен.) не знати, на яку (на котру) ступити.
Подметка
• В подмётки не годится (не стоит, не станет) кому
(разг.) – не годен у слід (у)ступити кому; і в слід не ступить кому; і нігтя не вартий чийого; не гідний з ким до пари стати; не годен йому до п’ят досягнути; і до колін (до п’ят) не сягне кому; не гідний кому пити дати; не вартий з чийого сліду води напитися; (іноді) Далеко куцому до зайця. Пр.
• На ходу подмётки рвёт (режет) кто
(перен. разг.) – з-під стоячого підошву випоре; майстер чужі торби різати; майстер до чужих тайстер; (іноді) що побачив, те і його.
Положение
• Безвыходное (безысходное) положение
– безпорадне (безрадне, безвихідне) становище (безпорадний, безрадний, безвихідний стан); безвихідь; безпорадна година; тісний кут (тісна діра); (образн.) І тут боляче, і там гаряче. Пр.
• Быть в бедственном положении
Див. бедственный.
• Быть, находиться в затруднительном положении
– бути у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) стані (становищі); бути у скруті (притузі, тісноті); (образн.) загнатися на слизьке; упасти у тісну діру; (іноді) зайти у велике галуззя.
• В безвыходном положении кто
– у безпорадному (у безвихідному) становищі (стані) хто; у безвиході хто; нема ради кому; кінці в край кому; попав (потрапив) у тісний кут (у тісну діру) хто; опинився на слизькому хто; (жарт.) у матню попав хто.
• В интересном (в счастливом, в таком) положении
(разг.) – бути такою (в такім ділі); на таких порах бути; бути у поважному стані; бути при надії.
• В лежачем положении
– лежачи (лежачки, навлежачки); у лежачому стані.
• В сидячем положении
– сидячи (навсидячки, навсидьки); у сидячому стані.
• В стоячем положении
– стоячи (навстоячки); у стоячому стані.
• Входить, войти в положение кого, чьё
Див. входить.
• Выйти из затруднительного положения
– вийти із скрути (із скрутного стану); вирятуватися із скрути; вихопитися із тісної діри.
• Занять в отношении кого, чего положение дружественное, враждебное…
– зайняти щодо кого, чого дружню, ворожу… позицію; поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно…; узяти постать до кого дружню, ворожу…; стати до кого на стопу прихильну, ворожу…
• Напиться, напоить кого до положения риз
(устар.)Див. риза.
• Положение больного улучшается (ухудшается)
– хворому ліпшає (гіршає).
• Положение изменилось к лучшему, к худшему
– становище змінилося (повернулося) на краще, на гірше.
• Положение хуже губернаторского
(перен. шутл.) – становище (ситуація) дуже (вельми) неприємне (неприємна).
• Попасть в неловкое положение
– опинитися в ніяковому (у прикрому) становищі (стані); опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (образн.) опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах).
• Попасть в смешное положение
– попасти у смішне становище (у смішну ситуацію); опинитися у смішному становищі.
• Поставить в глупое положение
– зробити дурня з кого; завдати дурня кому.
• Поставить в затруднительное, в трудное положение кого
– призвести до скрутного (трудного) стану (становища) кого; поставити кого в скрутний (трудний) стан (у скрутне, трудне становище); (жарт.) загнати на слизьке (у тісну діру, у суточки); у тісний кут поставити кого; на лід посадити кого; загнути карлючку кому; завдати скрути (клопоту, халепи кому).
• Поставить себя (кого) в безвыходное положение
– поставити себе (кого) в безпорадне (у безвихідне) становище; (образн. жарт.) попастися у матню; загнати у матню кого; сісти на льоду; посадити на льоду (на лід) кого; попасти (потрапити) у тісний кут (у тісну діру); опинитися на слизькому.
• Прийти в надлежащее, нормальное положение
– дійти до належного, нормального стану (становища); (іноді) на стану стати.
• Человек с положением
– людина на становищі; людина з (видатним) становищем; (іноді розм.) людина на стану; значна (поважна) людина.
Последовать
[Давай, давайте] последуем за ним
– ходім(о) за ним.
• Последовать примеру чьему
– наслідувати чий приклад; піти за чиїм прикладом; піти чиїм слідом; у слід чий уступити; ступити на чию стежку.
• Последовать совету чьему
– піти за чиєю порадою (радою); пристати на (по)раду чию; зробити, як радить (як радив) хто; послухати ради (поради) чиєї.
• Смерть последовала от холеры, от инфаркта
– смерть сталася з (від) холери, з (від) інфаркту.
Поступать
• Как мне поступить?
– як (що) мені (з)робити ((в)чинити)?; що (як я) маю (з)робити ((в)чинити)?
• Не знаешь, как поступить
– не знаєш, що робити (чинити, як повестися); не знаєш, на яку ступити.
• Поступать, поступить по желанию чьему
– робити, зробити, як хоче (бажає) хто; чинити, учинити волю чию; (образн.) танцювати, затанцювати під чию дудку.
• Поступать с оглядкой
– робити (чинити) обачно; (жарт.) поглядати (позирати, озиратися) на задні колеса.
Стопа
• Идти, пойти (следовать) по стопам чьим
– іти, піти чиїм слідом (слідами чиїми); іти, піти чиїми стопами; іти, піти в стопу за ким; у сліди (у)ступати, (у)ступити чиї; наслідувати кого.
Ступать
• Ступай к чёрту!
– іди під три вітри (під три чорти)!; іди до дідька (к бісу)!
• Шагу ступить нельзя (невозможно, не может кто) без кого, чего
– і ступнути не можна (не може хто) без кого, без чого; і кроку (ні кроку) ступити не можна (не може хто) без кого, без чого.
Танцевать
• С какой ноги танцевать
– на яку ступити.
Шагнуть
• Шагнуть вперёд
ступити вперед (наперед); зробити крок (ступінь) уперед.
• Шагнуть далеко вперёд
– сягнути далеко вперед, зробити великий крок уперед.
Шаг
• Большой шаг вперёд
(перен.) – великий крок уперед; великий (значний, чималий) поступ.
• В двух (в трёх, в нескольких) шагах от кого, от чего
– за два (за три, за кілька) кроків (ступнів) від кого, від чого; близісінько від кого, від чого.
• Делать большие шаги
– широко ступати; робити великі (стягнисті) кроки.
• Делающий большие шаги
– той, що робить великі (стягнисті) кроки; (також) сягнистий.
• Ехать шагом (верхом, на лошадях…)
– їхати ступою. [Їде собі ступою. Сл. Гр.]
• Замедлить шаг
– притишити ходу; сповільнити крок (ходу).
• Идти скорым шагом
– іти швидкою ходою (ступою).
• Идти тихим шагом
– іти тихою ходою; (переважно про коней) іти (ступати) тихою ступою. [Іду я тихою ходою, Дивлюсь — аж он передо мною, Неначе дива виринають… Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• На каждом шагу
– на кожному кроці (ступ(е)ні); що [не] ступінь (що не крок); (іноді) де ступну, де ступиш (що ступиш).
• Ни на шаг не продвинуться
– (а)ні на крок (на ступінь) не посунутися [уперед]; і на крок (і на ступінь) не посунутися [уперед], не поступити(ся) наперед.
• От великого до смешного один шаг
– від великого до смішного (між великим і смішним) один крок (один ступінь).
• Предпринимать, предпринять [дальнейшие] шаги к чему
– уживати, ужити [дальших] заходів до чого.
• Прибавить шагу
– наддати (піддати) ходи [в ноги]; збільшити (прискорити) крок; (іноді) на ноги налягти.
• Сбиться с шага
ступити не в ногу; не тією ногою ступити; збитися з ноги.
• Семимильными (гигантскими) шагами
– семимильними (гігантськими, широкосягнистими) кроками.
• С первых шагов (с первого шага)
(перен.) – з самого початку (від первопочатку); з перших кроків (з першого кроку).
• Чеканить, печатать, отбивать шаг
(воен. разг.) – карбувати (чітко відбивати) кроки (крок).
• Шаг вперёд, два шага назад
– крок уперед, два кроки назад.
• Шаг за шагом
– ступінь по ступеню, ступінь за ступ(е)нем; крок за кроком; (розм. іноді) нога за ногою.
• Шагом марш!
(воен.) – ходом (кроком) руш!
• Шагу не ступить, не сделать для кого, для чего
– і кроку не зробити (і ступня не ступити) для кого, для чого.
• Шагу ступить не может кто
– кроку не може зробити (і ступнути) хто.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ступа́ти, -па́ю, ступи́ти, -плю́ступать, итти.
Не зна, на яку́ ступи́тине знает, как ему быть, попал в неловкое положение.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Граница
1) межа́, границя
; выйти из границ – перейти край, ступити через край; определять -цы (чего) – визнача́ти ме́жі; провести -цу (между чем) – покла́сти межу́;
2) (
государственная) – кордо́н (-ну); за-границей – закордо́ном.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ступи́ти, -плю́, -пиш, -пить, -плять

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вода́, -ди́, ж. Вода. Тихо-тихо Дунай воду несе. Мет. 14. Ой я гляну в чисту воду да на свою вроду. Мет. 65. Не все те переймай, що на воді пливе. Посл. Щоб росло — як з води йшло. Мил. 43. Будь здорова як вода! По во́ду піти́. Пойти къ колодезю, къ рѣкѣ набирать воду. Ой пійду я, да до броду по воду. Мет. 65. За водо́ю піти́. Пойти за теченіемъ воды, т. е. исчезнуть, пропасть. Не дав мені Господь пари, та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою. Нп. І за холо́дну во́ду не ві́зьметься. Рѣшительно ничего не дѣлаетъ, пальцемъ не двинетъ. Увесь день Божий сидить та ґави ловить і за холодну воду не візьметься. МВ. I. 26. Нема́ й проми́тої води́ (кому). Постоянныя преслѣдованія (кого). І ступити мені не дасть; уже нема мені й промитої води. МВ. I. 21. Вода́ живу́ща й зцілю́ща. Живая и мертвая вода (въ сказкахъ). Си́льна, бе́зсильна вода (въ сказкахъ); Вода дающая и отнимающая силу. См. Сильний. Те́плі во́ди. = Вирій. Драг. 7. Ум. Води́ця, води́чка, води́ченька, во́донька.
Завдяки́, нар. Благодаря. Завдяки доброму чоловікові, що порятував мене шматком хліба, я, поснідавши, спромігся переваги-ваги додому доплентатись, а то пак нездужав уже і ступіня ступити.
Кро́к, -ку, м.
1) Шагъ.
Дурному з кроку ступити, — сто днів одпусту доступити. Ном. № 6212. По що ту приходиш кроком зрадливим. Гол. І. 346.
2) Часть основы, которую ткачъ можетъ заткать до новаго поворота навоя: заткавъ ее, ткачъ, поворачивая верхній навой, развиваетъ съ него часть основы, навертывая въ то-же время сотканный
крок полотна на нижній навой; крок находится между ма́ґлем і ля́дою. Шух. І. 258. МУЕ. III. 20.
Ну́ди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Наводить, нагонять скуку.
2) Томить, мучить.
Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить. Нп.
3) Принуждать.
Учора у росправі нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші у Грицька. Волч. у. Став ізнов Грицько нудити Настусиного батька (щоб Настусю за його віддав). Г. Барв. 455.
4)
безл. Тошнить.
5) =
Нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу. Чуб. V. 5.
6)
Ну́дити сві́том. Томиться. А Василь собі нудить світом і не знає, на яку ступити. Кв. І. 11. Вечір стою, світом нужу, тебе не видати. Мет. 38.
Обсоро́мити, -млю, -миш, гл. Осрамить. Вона так відріже, так обсоромить усякого, що не знатиме, на яку ступити. Кв. І. 164.
Проми́тий, -а, -е. Промытый. Нема́ проми́тої води́ кому́. Постоянныя придирки къ кому. Г. Барв. 288. Почала братова мене знов допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть; уже нема мені й промитої води: та те не добре, та се не гаразд. МВ. І. 21. Промитої води не дав. И вздохнуть не даетъ. Г. Барв. 493. Не було́ в те́бе проми́тої годи́ни — не было у тебя и часу свободнаго. Кролев. у. Сказано: промитої години дитя не дасть — усе плаче. Кролев. у.
Ступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. ступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ступать, шагать, итти. Я ледве ступаю. Шевч. Ступай сміло: куля не візьме. ЗОЮР. І. 97. Широко ступав Марко. Стор. М. Пр. 25. А чи позволить батенько гуляти, а чи додому ступати? Грин. III. 384. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Не зна на яку ступити. Не знаетъ что ему дѣлать, попалъ въ неловкое положеніе. Ном. № 3189. Стара зовсім скрутилась, не зна далі, на яку й ступити. МВ. (О. 1862. III. 47). Ступи́ти в бо́жу пу́ть. Умереть. Дай, Боже, щоб Василь удавсь у твого батька, то я б спокійно ступила в Божу путь. Г. Барв. 540.
І. Ступи́ти. См. Ступати.
ІІ. Ступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Иступить. Ступив мені так ножа, що й сала не вріжеш.
Тепе́р, тепе́ра, нар. Теперь. Як не тепер, то в четвер. Оставайся, мамо, в лузі, вже тепера ми сами друзі. Ном. № 11036. Ум. Тепе́рка, тепе́рки, тепе́ркива, тепе́ренька, тепе́реньки, тепе́ренько, тепе́речка, тепе́речки. Перше коло чобіт ходив, а теперки не знає, як на них ступити. Шейк. Де то вона тепереньки? Левиц. І. 10. Теперечки не дам байбарака. Шевч. Ой кохав тебе, потішав тебе та казав: моя будеш, а теперенько коло иншого як голубонька гудеш. Грин. III. 225.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Ступать, ступить — ступа́ти, ступи́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Грани́ца = грани́ця, кордо́н (гал.), грунта одного господаря від другого — межа́, поміж ланами і частинами поля — обмі́жок, узе́нькі — су́голов, су́головки. С. Л. – Коло гряницї не став сьвітлицї. н. пр. — Пішов поміж нивами по обміжках. С. З — Вы́йти изь грани́цъ = перейти́, ступи́ти через край, переборщи́ти.
Неотёса = неоте́са, незгра́ба, одоро́бло, нескре́ба, чвала́й, бе́цман, ка, мурло́, мурми́ло, хамло́, муги́рь (С. Л.), ге́вал (С. З.). — Ступити не вміє: де йде, так і зачепить ся за щось, сказано — неотеса. Кн. — Ой вийду я за ворота — нема мого злота, тільки той стоїть нескреба, що мінї не треба. н. п. — Чвалаями ходять та бісів проводять. н. пр.
Оступа́ться, оступи́ться = неві́рно ступати, ступи́ти, спотика́тись, спотикну́тись, спіткну́тись.
Предѣ́лъ = 1. гряни́ця, грань, межа́, край, крайни́ця (С. З.), рубі́ж. – А там простягаєть ся степ аж до китайської гряницї. н. о. — За Божу грань не перейде чоловік. Кн. 2. кіне́ць, край. — Вы́йти изъ предѣ́ловъ = ступи́ти, перейти́ чере́з край.
Преуспѣва́ть, преуспѣ́ть = ма́ти по́спіх, поступа́ти (С. Жел.), ступи́ти впере́д.
Ступа́ть, ступи́ть = ступа́ти, ступи́ти, ступну́ти, важко — чвала́ти, чала́пати. — Куди не ступне, гроші за ним. Кр. — Ступай, коню, ступай ворон з гори камъяної до тиєї дївчиноньки, що чорниї брови. н. п.
Тепе́рь = тепе́р, тепе́ра (С. Ш.), тепе́ря, тепе́речка, тепе́речки (С. Л. Ш.), тепе́рка (С. Ш.), тепе́ренька (С. Л. Ш.), ни́нї, ни́ньки. — Як не тепер, то в четвер. н. пр. — Летїла тепера, не вчора — тепера... впала в лободу, хоч убий, не знайду. (н. заг. — голка). — Перше коло чобіт ходив, а теперки не знає, як на них ступити. н. пр.

Запропонуйте свій переклад