Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «стьожка»
Шукати «стьожка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ле́нта
1) (
принадлежн. туалета) стрі́чка, (широкая) би́нда, (преимущ. завязка у ворота) стьо́жка (и стя́жка), (полон.) стьо́нжка, стьо́(н)жи́на, а специальнее: (косоплётка) кісни́к (-ка, мн. кісни́ки), підкі́сник, уплі́т (-льо́ту), уплі́тка, ви́плітка, ви́пліток (-тка), соб. ви́пліт (-льоту), (повязываемая на голову) (с)киндя́к (-ка́), скиндя́чка, (позументная, парчёвая) гальо́нка, огальо́н (-ну), (бархатка) оксами́тка. [Тріпотя́ть на ві́трі стрічки́ в дівча́т (Коцюб.). На що́глах ма́яли кольори́сті бинди́ (Загір.). Всі ко́си вона́ обти́кала квітка́ми з вузе́ньких стьожо́к (Н.-Лев.). Ді́вчинка з запле́теною в ко́сах, за́мість кісни́ків, моту́зочкою з ва́лу (Мирний). Твої́ ко́си розпліта́в, – де твої́ ви́плітки подіва́в? (Весільна пісня). Пов’яжу́ на го́лову черво́ну скиндя́чку (Квітка)].
Орденская -та – о́рденська стрі́чка, (широкая) би́нда. [Зніма́є з йо́го (гра́фа Ле́йчестера) блаки́тну би́нду і надіва́є її́ на Больє́вра (Л. Укр.)].
Быть в -те – бу́ти при би́нді (при стрі́чці).
Обшить -той – облямува́ти стрі́чкою (би́ндою) що;
2)
техн. – стрі́чка, стьо́жка, (широкая) би́нда; (ремень в транспорте) пас (-са).
-та пишущей машины – стрі́чка в самопи́сці.
-та бесконечная – безкрайби́нда, (в транспортере) пас безконе́чний, безкрайпа́с (-са).
-та (из)мерительная, землемернаястьо́жка вимірна́, землемі́рний (землемі́рський, межови́й) шнур (-ра́).
-та изоляционная, телеграфнаястьо́жка ізоляці́йна, телегра́фна;
3) (
полоса) сму́га, стяга́, та́сьма, (образно) стрі́чка, би́нда.
Течь -той (о реке), тянуться -той (о лесе, дороге и т. п.) – текти́ стрі́чкою (би́ндою, стяго́ю), тягти́ся та́сьмою (сму́гою, стяго́ю). [Зеле́ною та́сьмою вниз тя́гся попере́к піль невели́чкий яро́к (Франко)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Полоска – смужка, тасьмочка, стяжка, стьожка, (метал.) штабка:
в полоску – у па́ски, у смужки.
[Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка в визолоченим шумихою вершком, прядиво прив’язували червоною стяжкою (П.Куліш). Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (П.Мирний). Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (П.Мирний). По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М.Коцюбинський). Від мене до тебе — стелиться ясна дорога. Як срібна стяжка (О.Кобилянська). І коли пішла вона, він глянув їй услід нахабним і побожним оком. Він, стенаючись, думав, що ця спідниця теж підіймається, хоч яка вона біла, що це пахуче тіло він теж міг би взяти, як і кожне, і зразу ж думка ця здавалась йому диковиськом і страхіттям. Але ця помащена Парижем киянка згладила йому рубець, що належав Надійці, в бліду, непомітну смужку (В.Підмогильний). Тепер мені потрібно чотири грами кокаїну на добу. Починаю з самого ранку – перша “смужка” іде ще до кави (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Цю лекцію вона, певне, знала напам’ять, а промовляючи, весь час перебирала однією рукою ґудзики на грубому светрі у зелену й білу смужку або зрідка притискала великим пальцем праве око, мабуть, щоб погамувати нервове сіпання (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Усе життя в смужку: то смуга невдач, то смуга перешкод].
Обговорення статті
Сапог – чобіт:
болотные сапоги – болотні чоботи;
в сапогах – у чо́ботах, у чобо́тях;
два сапога пара – зустрівся Яким з таким (Пр.); обоє рябоє (Пр.); яке брело, таке й стріло (Пр.); яке їхало (дибало), таке й здибало (Пр.); який їде, такого і на віз бере (Пр.); одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять (Пр.); така кваша, як би й наша (Пр.); який сам, таку взяв (Пр.); рудий сам, руду взяв (Пр.);
кирзовые сапоги – кирзові чоботи, кирзяки;
охотничьи сапоги – мисливські чоботи;
под сапогом быть, находиться – під чоботом бути (жити);
резиновые сапоги – гумові чоботи, гумаки;
сапог!, перен., прост. – чобіт!, дурний як (драний) чобіт;
сапоги всмятку – на вербі — груші [а на осиці — кислиці] (Пр.); три мішки гречаної вовни [і всі неповні]; ні се ні те, ні трете чортзна-що (Пр.);
сапоги-скороходы – чоботи-скороходи;
сапоги смазные, а дырочки сквозные – у чоботях ходить, а босі сліди знати (Пр.); чоботи нові, а підошви голі (Пр.); пані повзувані, сліди ваші босі (Пр.); костюм рипить, а в животі булькотить (Пр.);
сапоги, у которых передок и передняя часть голенища из цельной кожи (устар.) – витяжні чоботи;
сапог каши просит – чо́біт ї́сти про́сить; чо́біт зу́би ви́щирив, чоботи роти пороззявляли;
сапог скрипит, да в горшке не кипит – на возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить (Пр.); чоботи скриплять, а горшки без сала киплять (Пр.); хоч голий, та в поясі (Пр.); голе й босе, а голова в вінку (Пр.);
сафьяновые сапоги – чоботи-сап’янці;
цельные сапоги с неотрезным передом – пасові чоботи;
я про сапоги, а он про пироги – я йому про цибулю, а він мені про часник (Пр.); ти йому про Тараса, а він тобі півтораста (Пр.); ти йому печене, а він тобі варене (Пр.); їй кажи «овес», а вона каже «гречка» (Пр.); ти йому про діло, а він тобі про козу білу (Пр.); я йому про індики, а він мені про кури дикі (Пр.); ти йому образи́, а він тобі луб’я (Пр.); хто про Хому, а він про Ярему (Пр.); ти йому кажи «отче наш», а він тобі — «од лукавого» (Пр.); йому кажи «тату», а він каже «кату» (Пр.); ти йому — стрижене, а він тобі — смалене (Пр.); де Крим, а де Рим (Пр.).
[Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис). Оце мене дурні парубки скупали в ставку в квітках та в стрічках та в червоних чоботях (І.Нечуй-Левицький). З густими, навіть дуже густими бровами, що нависнули над блискучими похмурими очима, з чорним, як той чобіт, лицем і такими ж розхристаними грудьми — він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М.Коцюбинський). В нього червона стьожка гарна в застіжках і нові чоботи витяжні (Номис). На порозі став Моссаковський в чорному довгому жупані, в пасових чоботях (І.Нечуй-Левицький). В кожухах і шапках смушкових, В великих чоботах пасових До церкви люди потягли (І.Франко). Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами і форменими гудзиками, все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (О.Довженко). Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан з вильотами, обувсь у чоботи-сагіянці (Олекса Стороженко). Якби мав я скороходи, Я б помчав, як вітер, прудко (Л.Українка). — Ото я дурний, як чобіт, — воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І.Франко). За «совєтів» Германівка змінилася: якщо на дореволюційних фото селяни красувалися у накрохмалених сорочках із краватками, у капелюхах, то вже у 1920-х найліпшою вдяганкою стали куфайки і кирзяки (Ярослава Музиченко). На великій платформі стоять пластмасові контейнери, а дядько у високих гумаках вибирає жирних, рухливих риб і вкидає їх до похиленого жолоба (Олег Белей, перекл. Кшиштофа Варґи). Іноді й дурний чобіт залишає незгладний слід (С.Є.Лєц). 1. Генерал до солдатів: «Товарищі бійці! Я хочу мати крокодилячі чоботи». Вночі спецгрупу десантують на берег Ніла. Минає місяць, від групи ніяких новин, генерал вилітає на місце подій і бачить: на березі, заваленому трупами крокодилів, сидять солдати. З води появляється крокодил, тут же на голову падає ломака, його витягують на берег і кричать старшому: — І цей без чобіт! 2. Жінка у взуттєвому магазині, тримає в руках чобіт, і запитує продавця: — А для чого такі дірки в чоботях? — Для ніг. 3. Якщо ви досі думаєте, що ваша дружина любить вас більше, ніж вашого кота, спробуйте теж надзюрити їй у чобіт].
Обговорення статті
Слава – слава, (большая, ещё) просла́ва:
во славу кого-чего – на славу кому-чому;
Геростратова слава – Геростратова слава;
добрая слава лежит, а плохая бежит – добра слава лежить, а недобра біжить. (Пр.); добре далеко чути, а ледаче ще далі (Пр.); добро довго пам’ятається, а зло ще довше (Пр.);
на славу – на славу, прегарно (чудово); прегарний (чудовий);
петь славу кому – співати хвалу кому; славити, прославляти кого;
приобресть, снискать славу, войти в славу – зажити (залучити) слави; убитися у славу; (иногда фам.) доскочити слави;
слава Богу – слава Богу (Богові);
только [одна] слава, что… (разг.) – тільки [й] слави, що…;
хорошая, дурная слава (разг.) – добра слава, недобра (лиха) слава; неслава; (пересуды) поговір, слава-поговір.
[Все очі вгору піднімали, По світу нашому вздихали, Що рано їх побрала смерть; Що трохи слави учинили, Не всіх на світі подурили (І.Котляревський). Дівчата на славу красиві (Г.Квітка-Основ’яненко). Людська слава — як трава зів’яла (Пр.). — Слави треба мирові, а не тому, хто славен (П.Куліш). Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т.Шевченко). Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди (Т.Шевченко). Не мені тепер, старому, Тепер прелютая година На нашій славній Україні. Не мені вас, братця, На ляха водити. Не мені тепер, старому, Булаву носити. Нехай носить Наливайко Козакам на славу, Щоб лякались вражі ляхи У своїй Варшаві (Т.Шевченко). Не дві ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село Недобрая стала (Т.Шевченко). Мені уже сімнадцятий пішов. Хлопці біля мене, як хміль коло тичини, в’ються; а найпаче Будненко Василь. Чорнявий, кучерявий: картина— не хлопець! Люди казали: от би спарувати — на славу була б пара! (П.Мирний). — Хто крав гроші, у кого вони на руках були, — той хай і одвіча. А через віщо ж народ таку славу терпітиме (П.Мирний). ). Він готувався, скуповувався, щоб угостити Власова на славу (П.Мирний). Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї (П.Мирний). Колись у веселі ставки заглядали а гір столітні дуби та граби, свідки слави козацької, а тепер їх унучата обступили рівною межею ті зелені яри (І.Нечуй-Левицький). Слава про те свято пішла кругом по селах, де ще не завівся празник мироносиць (І.Нечуй-Левицький). Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить (Л.Глібов). Славо, горда та пишна царице! Хоч склонив своє чоло співець, Та не вірить тобі, чарівнице, Як зрадливому морю плавець (Л.Українка). Авжеж! Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають «слава»! (Л.Українка). Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу… (Л.Українка). — Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова, а то яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М.Кропивницький). Він легко стрибав з каменя на камінь, наче гірський потік, і вітав стрічних, аби тільки почути свій голос: — Слава Ісусу! — Навіки слава (М.Коцюбинський). Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М.Коцюбинський). Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський). — Хіба ж ти не знав, що так воно буде? — крізь сльози вимовляв дівчина. Тепер ти поїдеш, мене в славі покинеш,— будуть мене люди обминати. Бо хто ж візьме тую дівчину-наймичку, що парубок покинув (С.Васильченко). Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко). Про нього, про Козака Мамая, не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (Олександр Ільченко). Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих. Світ весь — на вітрах. Ти подолала, доле, слава Богу. На хижім вітрі чезне ниций страх (В.Стус). Слава впала на бідного хлопця зненацька, як надгробна плита, зачавивши в нім людину і залишивши одне тільки ім’я (Г.Тарасюк). — Для людини доброчесної і небуденної,— промовив Дон Кіхот,— то, мабуть, найбільша втіха — ще за життя діждатися прослави доброго свого ймення на мовах розмаїтих народів словом друкованим і типованим; я недарма сказав «доброго», бо як буде навпаки, то вже гірше над усяку смерть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Після тих засідань, на листовне прохання ласої на гроші матері-флорентійки, він тут-таки помчав отримувати борг від родини Адорно у Брюгге, зметикувавши, що було б доречно якнайшвидше одержати кошти для вдалої кар’єри на прославу Церкви (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «Так минає слава світова!, — засміялася Енн, хоча в усмішці її було знати й нотку жалю (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Якщо хочеш вести людей на смерть, скажи їм, що ведеш їх до слави (Талейран). Слава зношується (Наполеон)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лента
1) стрі́чка, стьо́жка, -ки, би́нда, -ди;
2) (
в косе) кісни́к, -ка́;
3) (
бархатная) оксами́тка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Лентастьо́жка;
• л. (ремень в транспортере
) – пас (-са);
• л. (широкая
) – би́нда;
• л. асфальтированная
стьо́жка асфальто́вана;
• л. бесконечная
– безкрайби́нда;
• б. (в транспорте
) – пас безконе́чний;
• безкра́йпас (-са); л. дерновая
– б. дернико́ва;
• л. дугообразная
– с. дугува́та;
• л. измерительная, мерительная
– с. вимі́рча;
• л. изоляционная
– с. ізоляці́йна;
• л. кардная,
текст. – би́нда чухра́льна;
• л. позументная
– гальо́нка;
• л. прорезиненная
стьо́жка (про)гумо́вана;
• л. телеграфная
– с. телегра́фна;
• л. тормозная
– с. гальмівна́;
• л. торфяная
– б. торфо́ва;
• л. транспортная (в элеваторе
) – пас транспорто́вий;
• л. хлопчатобумажная
– с. бавовня́на.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Стьожи́на, стьо́жка, стьо́нжкалента.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Лента (к пишущ. машинке, телеграфная) – стьо́жка, стрі́чка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

стьо́жка, -жки, -жці; стьо́жки́, -жок

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

За́ставка, -ки, ж.
1) Заслонка, заставка. Шух. І. 174.
2) Вешнякъ, ставень для удержанія воды въ плотинахъ и запрудахъ.
З млина вийшов мірошник заставку заставлять. Грин. II. 160. На всі за́ставки. Изо всѣхъ силъ, во всю ивановскую, во всѣ лопатки и пр. Сі баби ніяк не збагнуть, що сьогодні можна з чоловіком рубатись на всі заставки, а завтра гуляти вкупі по братерськи. К. ЧР. 242. Стьожка довгими кінцями так і має на всі заставки. О. 1862. IX. 60. Гей, ріжте на всі заставки музики. К. ПС. 24. На всі заставки лає. Ном. № 3534. Ум. За́ставочка. У лотоках заставочки мельник заставляє. Чуб. III. 178.
За́стіжка, -ки, ж. Застежка, снурокъ или ленточка для завязыванія воротника рубахи. Чуб. VII. 415. Сим. 182. Гол. Од. 54. Подарую миленькому на застіжку стрічки. Чуб. V. 194. Во мн. ч. за́стіжки значитъ петли, въ которыя продѣвается застежка. В його червона стьожка гарна в застіжках. Ном. № 11181. Як тобі, козаченьку, угодить, яку тобі та стьожину купить? Червоную, дівчино, червону, щоб висіла з застіжок додолу. Мил. Ум. За́стіжечка. Сукню шили да й покоротили... остаточки на подарочки, обрізочки на застіжечки. Грин. III. 46.
Слі́чка, -ки, ж. = Стьожка. Вх. Зн. 64.
Стьожи́на, -ни, ж. = Стьожка. Яку тобі та стьожину купить? Червоную, дівчино, червону, щоб висіла із застіжок додолу. Мил. 110.
Стьо́жка, стьо́нжка, -ки, ж. Лента. Стьожка гарна, голубая, на грудіх лежала. Мкр. Н. Ум. Стьо́жечка, стьо́нжечка. Сорочечка тонесенька і стьонжечка краснесенька. Чуб.
Стьо́нжка, -ки, ж. См. Стьожка.
Стя́жка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
стяга.
2) =
Стьожка. Гол. Од. 77. Ум. Стя́жечка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ле́нта, ле́нточка = стьо́жка, стьо́жечка, (С. З. Л.), стьо́нжка (Прав. С. З.), би́нда, би́ндочка (Прав. С. Л.), широка — стрі́чка, стрі́чечка (С. Л. З.), червона, вовняна — жи́чка, оксамитова — оксами́тка, що в косу вплїтаєть ся — кіндя́к, скіндя́к, мн. скіндяки́, частїше здр. — скіндячки́, що завъязує кінець коси — кісни́к, кісничо́к, підкі́сник, ви́плїток. — В запасцї гарній фаналевій, в стьожках, в намистї і в ковтках. Кот. — Ой скиньте ся, хлопцї, по грошу, купіть мінї бинду хорошу. н. п. — Ой дай мінї, моя мамо, ще й шовкову бинду, не зачиняй, мамо, двері, бо я зараз прийду. н. д. Под. — Де тут була Маріїна мати, що сказала биндочки скидати. н. п. — Що дївочки гуляють, стрічечками мають. н. п. — За віночок та у таночок, за стрічечку, та на уличку. н. п. — (Стрічкою зоветь ся теж головъяний дївочий убір з стьожок).
Ло́пасть = 1. стьо́жка в чепцю́. 2. ло́пать, пелю́стка (Сп). — Як повернув весло, так воно по саму лопать і зломилось, так я тоді давай держаком гребти.
Нало́бникъ = 1. набрі́вник (повъязка чи стьожка на чолї над бровами). Полт. 2. начо́лка (в уздечцї).
Отка́ливать, отколо́ть = 1. од(від)ко́лювати, одколо́ти, одщепи́ти, ся. – З краю трохи одкололо ся. 2. од(від)шпи́лювати, одшпили́ти, ся. С. З. — Одшпилилась стьожка, мабуть шпилька вискочила. — Отколо́ть шту́ку = вшква́рити, ушква́рити, утну́ти, утя́ти. — От так ушкварив!
Пе́тля = 1. петля́, здр. пете́лька, в сорочці — за́стіжка, особлива, щоб завъязувати — за́шмор (С. Аф.). — Стьожка в застіжках. Номис. 2. заві́са. С. Л. — Хвіртка на поржавілих завісах. Кв. 3. ба́бка (металева в одежї). С. Ш. 4. о́чко, ві́чко (в плетїннї).
Флоре́нтъ = стьо́жка, стьо́жечка, би́ндочка (шовкова, узенька). Д. Ле́нта.

Запропонуйте свій переклад