Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 54 статті
Шукати «судор*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Би́ться –
1) (сражаться, состязаться) би́тися, бра́тися.
• Би́ться об заклад – заставля́тися, заклада́тися, іти́ об закла́д.
• Би́ться яйцами – би́тися на́вби́тки, товка́тися я́йцями;
2) (ударяться) би́тися, товкти́ся, колоти́тися;
3) (стараться) би́тися, побива́тися, по́ратися коло чо́го, з чим, над чим. [До́вго я над тим бивсь];
4) (в лихорадке, в судорогах) ті́патися, трі́па́тися;
5) (барахтаться) би́тися, трі́па́тися, тріпота́тися, трепета́тися, бу́рхатися, пруча́тися (в руках),
6) (о сердце, пульсе) би́тися, калата́ти, колоти́тися, ки́датися, ті́патися, те́нькати, теле́нькати, тьо́хкати. [Перен. о чувствах: В гру́дях колоти́лося бажа́ння… Трі́палось при́кре почуття́];
7) (лягаться) брика́тися, хви́ця́тися.
Бурла́к –
1) (судорабочий, тянущий судно) галівни́к, (для челна-байдака) байда́чник;
2) (бездомник) бурла́ка, бурла́к.
Движе́ние –
1) рух, хід (р. хо́ду). [Життя́ – то ві́чний рух. Мо́ре-мо́ре, без кра́ю просто́ре, ру́ху по́вне і ра́зом споко́ю! (Л. Укр.). Грома́дський рух. Хід небе́сних плане́т];
2) (проявление -ния, жест) рух, по́рух, мах. [Її́ ру́хи зроби́лися жва́вими, нерво́вими (Коцюб.). Зви́чним по́рухом торкну́всь держака́ від кинжа́ла. Інти́мний по́рух душі́ (Єфр.). Ки́нув зру́чним ма́хом на пле́чі пальто́ (Неч.-Лев.)].
• Он весь в движе́нии (фамил.) – дви́жки його́ всього́ беру́ть.
• Движе́ние рефлекторное (невольный жест) – ві́друх.
• Сделать быстрое движе́ние к чему – порва́тися до чо́го́. [Порва́вся бі́гти (Крим.)].
• Делать, сделать быстрое судорожное движе́ние ногою – дри́ґа́ти, -ся, дри́ґну́ти, -ся, дриґону́ти.
• Быстрое судорожное движе́ние ногою – дри́ґання;
3) движе́ние многих одушевл. предметов – рух, ворушня́, рухани́на.
• Движе́ние суетливое – метушня́. [Метушня́ в ха́ті зчини́лася: всі метуша́ться, не зна́ють, що поча́ти. Ворушня́, га́мір, крик, бігани́на (Франко)];
4) (волнение, смута) ро́зрух, ворохо́бня́;
5) движе́ние вперёд (о культуре = прогресс) – по́ступ. [Шляхо́м ві́чного по́ступу]; (к известной цели) прямува́ння, простува́ння, хід (р. хо́ду) до чо́го. [Невпи́нний хід до кра́щих форм життя́ (Єфр.)].
• Дать делу движе́ние – да́ти спра́ві хід, зру́шити спра́ву.
• Дело лежит без движе́ния – спра́ва не руша́є напере́д, (диал.) ді́ло лежи́ть (в суді́) без по́двигу;
6) прийти в движе́ние (зашевелиться) – заворуши́тися. [В корчмі́ все заворуши́лося; жид уті́к; горі́лка булькоті́ла на зе́млю].
• Привести в движе́ние – двигну́ти, зворухну́ти, пусти́ти в рух.
Забива́ться, заби́ться –
1) куда – забива́тися, заби́тися, зашива́тися, заши́тися, зала́зити, залі́зти, засу́нутися куди́; см. Забира́ться, забра́ться. [Заби́лася в найда́льший куто́к. А де ти так заши́всь, Іва́не? Хло́пець засу́нувся під яки́йсь пліт і засну́в (Франко)];
2) чем – забива́тися, заби́тися, захара́щуватися захара́сти́тися, засні́чуватися, засніти́тися, засмі́чуватися, засміти́тися, (о мног.) позабива́тися, позахара́щуватися и т. д. чим. [Ву́шко в го́лці заби́лося. Гре́блі порозва́лювалися, шлю́зи позахара́щувалися. Дірочки́ в чайнико́ві чимсь позасні́чувалися].
• -ться мукой – заборошни́тися. [Си́то заборошни́лося];
3) -ться (о сердце) – заби́тися, затьо́хкати, заколоти́тися, закалата́ти, заки́датися, зат(р)і́патися, затріпота́ти, затріпоті́ти, затокоті́ти, застукоті́ти, (однокр.) тьо́хнути, ки́нутися, тіпну́тися. [Се́рце затьо́хкало (тіпну́лось) і заме́рло. Се́рце в ба́тька й ма́тери шви́дше застукоті́ло (Н.-Лев.)]; (о пульсе) заби́тися, затокоті́ти, закалата́ти, (однокр.) ки́нутися, тіпну́тися.
• -ться в судорогах – заті́патися.
• -лся в судорогах кто – заті́пався хто, ко́рчі взяли́ кого́, почало́ ко́рчити кого́. [Ди́ко, прони́кливо кри́кнувши, заті́пався мов у ко́рчах (Л. Укр.)].
Конву́льсия – конву́льсія, (судорога, корчи) ко́рчі (-чів), (у детей) мимохі́д (-хо́ду), (особ. у животн.) перело́ги (-гів). [Нові́ ко́рчі вхопи́ли його́ (Грінч.). Перело́ги бува́ють і в люде́й і у скоти́ни (Звин.)].
• У него -сии – його́ ко́рчить (судо́мить). [Відра́зу його́ ско́рчило всього́ (Грінч.)].
Ко́рчить, ско́рчить –
1) (что) ко́рчити, ско́рчити, (загибать, фамил.) коцю́бити, скоцю́бити, кандзю́бити, скандзю́бити, (о мн.) поко́рчити, покоцю́бити, покандзю́бити що. [Хло́пці сиді́ли, посто́лики ко́рчили (Грінч. III)];
2) (безлично: сводить судорогой) ко́рчити, ско́рчити, судо́мити, зсудо́мити, су́дити, зсу́дити, розсу́дити, коцю́рбити, скоцю́рбити, кандзю́бити, скандзю́бити, коно́зи́ти, сконо́зи́ти, (о мн.) поко́рчити, посудо́мити, покоцю́рбити, покандзю́бити, поконо́зити кого́. [Ві́дьму щоб ко́рчило і ломи́ло (Чуб. I). Щоб тобі́ но́ги посудо́мило (Прилуцьк. п.). А бода́й тебе́ розсу́дило (Звин.). Су́дорга су́дить ру́ку (Борзенщ.)].
• -чит его (в припадке) – його́ б’є, ко́рчить (в на́паді хворо́би);
3) (кого что из себя) удава́ти, уда́ти, ко́рчити, ско́рчити, стро́їти, лама́ти з се́бе кого́, що. [Удає́ з се́бе па́на (Сл. Ум.)].
• -чить дитя – вдава́ти дити́ну, дити́нитися.
• -чить старика – вдава́ти старо́го, старува́ти.
• -чить рожи – викривля́тися, криви́тися, ви́кривитися, мі́ни виробля́ти.
• -чить казанскую сироту – прибідня́тися ста́рця співа́ти; бі́днитися – мов з тата́рської нево́лі втік.
• Ско́рченный – ско́рчений, скоцю́блений, скандзю́блений.
I. Подё́ргивать, подё́ргать – сі́пати, посі́пати, сми́кати, посми́кати, то́рсати, пото́рсати; (окно, дверь, ставню) то́ргати, пото́ргати. См. Дё́ргать.
• -нуть плечами – стену́ти (знизну́ти) плечи́ма.
• Судорога -ет лицо – ми́шка бі́гає по обли́ччю (ті́пає обли́ччя), обли́ччя сі́пається, обли́ччя пересми́кує.
• Судорога -ет ему руку – йому́ сі́пає руку, зле́гка ко́рчить ру́ку.
• Подё́рганный – посі́паний, посми́каний, пото́рсаний; пото́рганий.
Подё́ргиваться, подё́рнуться –
1) (несов.) -ваться судорогой – сі́патися, сми́катися, ті́патися. [Гу́би йому́ почали́ нерво́во ті́патися].
• Лицо начало -ся – обли́ччя почало́ сі́патися (сми́катися, ті́патися); ми́шка забі́гала по обли́ччю.
• Быстро -ся (об ушах у животных) – стри́гти. [Його́ підрі́зані ву́ха стрижу́ть (Коцюб.)];
2) затяга́тися, затяг(ну́)ти́ся, заволіка́тися, заволокти́ся, повива́тися, пови́тися, понима́тися, поня́тися чим.
• -ся тонким слоем чего – затяга́тися, затягти́ся плі́вкою, шку́ркою. [Молоко́ затягло́ся плі́вкою. Кисі́ль затя́гся шку́ркою].
• -ся тонким слоем льда – зашерха́ти, заше́рхнути, пришерха́ти, прише́рхнути, затяга́тися, затягти́ся.
• Вода -лась льдом – вода́ заше́рхла (прише́рхла); во́ду затягло́ (вода́ взяла́ся) кри́гою.
• Глаза -лись слезами – о́чі замру́жіли слі́зьми.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Судорога – судома, судорга, судомлення, корч, корчі, конвульсія. Обговорення статті
Судорожно – судо́мно, су́доржно, зсудо́млено, конвульси́вно, гарячко́во. Обговорення статті
Стянуто – стягнуто, стягнено, постягувано, (затянуто) затягнено, затягнуто, позатягувано, (сведено судоргой) зсудомлено, посудомлено, скорчено, покорчено, (украдено) потягнуто, потягнено, поцуплено, (получено с кого) злуплено, здерто, зідрано. Обговорення статті
Учёный –
1) (сущ.) науковець, учений;
2) (прилаг.) науковий, учений;
3) (причаст.) учений:
• не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.);
• учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь;
• ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження;
• учёное общество – наукове товариство;
• учёное сообщество – наукова спільнота;
• учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник;
• учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар;
• учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада;
• учёный человек – учена людина.
[Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СУ́ДОРОГА ще конву́льсія [би́ться в су́дорогах ко́рчитися в конву́льсіях];
су́дорога свела, напа́ли ко́рчі́.
СУ́ДОРОЖНО ще спазмати́чно, конвульси́вно, судо́мно, оказ. зсудо́млено, з дриґото́ю;
СУ́ДОРОЖНЫЙ ще дриґотли́вий, дриґотю́чий, конвульси́вний /конвульсі́йний/ і похідн., (про мову) запи́куватий, заї́куватий;
су́дорожный спазм ко́рчі, забут. корчі́й;
су́дорожные движе́ния дриґотли́ві ру́хи.
ЗАБИ́ТЬСЯ, заби́ться куда, запха́тися, зати́ритися;
заби́ться в су́дороге, заті́патися, (про тварин) задри́ґатися;
заби́ться в у́гол, зати́снутися в кутку́;
заби́вшийся, ОКРЕМА УВАГА, (про серце) що ма́ло не ви́скочить з груде́й;
заби́вшийся в у́гол, завме́рлий у кутку́, ОКРЕМА УВАГА
КОНВУЛЬСИ́ВНЫЙ див. СУДОРОЖНЫЙ
СВОДИ́ТЬСЯ, сводиться к чему ще схо́дити на що, обме́жуватися на чому (див. СВЕСТИСЬ);
сводиться к нулю́ схо́дити на нуль;
сводиться к сле́дующему схо́дити на таки́й кіне́ць;
сводиться на нет схо́дити на ні́ве́ць, схо́дити на нуль;
своди́ло живо́т ішли́ мло́сті в животі́;
сводя́щий що /мн. хто/ зво́дить тощо, зви́клий зводить, взя́вшись зве́сти́, негат. зві́дник, реконстр. зводі́й, прикм. галиц. зводли́вий, тех. зводо́вий, стил. перероб. ста́вши зво́дити;
е́ле сводящий концы́ с конца́ми що тя́гнеться з оста́ннього;
сводящий к ми́нимуму /сводящий к нулю́/ зда́тний зве́сти́ до мі́німуму /на нуль/;
сводящий на нет зда́тний зве́сти́ на ні́ве́ць;
сводящий су́дорогой стил. перероб. ста́вши ко́рчити;
сводящий с ума́ зда́тний зве́сти́ з ро́зуму /скрути́ти з глу́зду/;
сводящий счёты за́йня́тий пораху́нками, пор. мстящий;
сводящийся/сводимый зво́джуваний, ско́рчуваний, ко́рчений, судо́млений, зби́раний доку́пи, зво́джуваний /перезводжуваний, визводжуваний/, вини́щуваний, скоро́чуваний, переби́ваний, обме́жуваний, прибл. зве́дений, прикм. звідни́й, перебивни́й, збі́рний;
сводимый су́дорогой зсудо́млюваний;
сводимая к чему [н. изуче́нию], обме́жуваний на чому [н. ви́вченні];
СВЕСТИ́ (запізнати) зве́сти́ доку́пи;
свести к шу́тке оберну́ти на жарт;
свести концы́ с конца́ми кінці́ доку́пи пов’яза́ний;
свести на втору́ю роль удругоря́дний;
свести на нет (зусилля) ще ударе́мнити;
свести счёты с кем образ. заби́тий оси́кового кілка́ в чию моги́лу;
свести с ума́ ще скрути́ти з глу́зду, обезглу́здити;
свело́ (живіт) стягло́, підвело́;
не свёл слу́чай не довело́ся;
су́дорога свела́ напа́ли ко́рчі́;
СВЕДЁННЫЙ, сведённый су́дорогой поко́рчений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Судорога – корч, -чу; судороги – ко́рчі, -чів; (у скота) перело́ги.
Судорожный – конвульсі́йний.
Корчить –
1) (стягивать судорогами) судо́мити, -млю, -миш, ко́рчити, -чу, -чиш;
2) (представлять) ко́рчити, удава́ти, стро́їти (кого́ з се́бе).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Судорабочий – судноробітни́к (-ка́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Забиться
• Забился в судорогах кто – затіпався хто; корчі взяли кого; взяло (почало) корчити кого; забився в корчах хто. [Дико, проникливо крикнувши, затіпався мов у корчах. Українка.]
Сводить
• Свести дружбу с кем – зайти в приязнь із ким; заприязнитися (заприятелювати) з ким.
• Сводит, свело [судорогой] руку, ногу кому – корчить, скорчило руку, ногу кому; судомить, зсудомило руку, ногу кому.
• Сводить, свести знакомство с кем – заходити, зайти у знайомство (у знайомість) із ким; знайомитися, зазнайомитися (спізнаватися, спізнатися, іноді запізнаватися, запізнатися) з ким.
• Сводить, свести с ума кого – зводити, звести з розуму (з ума) кого. [Бо Кармалюк, хлопець добрий, по всім світі ходить, не одну дівчиноньку із розуму зводить… Н. п.]
• Сводить, свести счёты с кем (перен.) – мститися, помститися на кому.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

судоремо́нт судноремо́нт,-ту
судоремо́нтный судноремо́нтний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Змика́ти, зімкну́ти –
1) смыкать, сомкнуть;
2) сводить, свести судорогой.
Корчі́й, -чія́ – судороги.
Перело́ги, -гів – корчи, судороги (у скота).
Судо́ма – судорога.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Двиг! меж. для выраженіи движенія. Мамо! чого се в тебе брови тільки двиг-двиг? — Судорга, синку.
Дри́ґа́ння, -ня, с. Быстрое движеніе ногою; судорожное подергиваніе членовъ.
Дри́ґа́ти, -ґа́ю, -єш, одн. в. дриґну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Ном. № 3340. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. Ном. № 868. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. Стор. І. 192. І старому собаці дриґають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою. Котл. Ен.
Дри́ґа́тися, -ґа́юся, -єшся, гл. Дѣлать судорожныя движенія, содрогаться. Зарізав барана, — і не дриґався. НВолын. у.
Засу́дити, -джу, -диш, гл. Стянуть, свести. Судорга засудила руку. Борз. у.
Змика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зімкну́ти, -кну́, -неш, гл.
1) Сводить, свести судорогой. Ном. № 456, стр. 282. Зомкнуло пальці. Славяносерб. у.
2) Закрывать, закрыть. Зомкнула очі. Гроб. 319.
3) О водѣ: покрывать, покрыть. А вже дідові по шию вода забірає... А вже дідові чупер вода зімкнула. Гол. 1. 204.
Змика́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. зімкну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. Сводить, свести судорогой. Як підняв руку, так вона і зомкнулась, так і заклякла. Эварн. Запор. І. 14.
Корчі́й, -чія́, м. Судороги.
Перело́ги, -гів, м. мн. Корчи, судороги у скота. ХС. VII. 417. Перелоги, ідіть собі на дороги од його жил, од його піджил, од жовтої кости, од такої масти. Грин. II. 42.
Перехі́д, -хо́ду, м.
1) Переходъ, переправа. Нема льоду, нема льоду, нема й переходу, коли тобі люба мила, — бреди й через воду. Чуб. III. 128. То поляки через три ріки три переходи мали. Макс.
2) ? Переходом в чистім полі зацвіли волошки. Чуб. V. 136
3) Припадокъ падучей болѣзни, эпилепсія. Грин. II. 319. У дѣтей: родимецъ, сильныя судороги. Мил. 34, 19.
Подри́ґувати, -ґую, -єш, гл. Дергать судорожно ногами. Вх. Зн. 51.
Позмика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Свести судорогой (во множествѣ). Позмикало йому і руки й ноги.
Посудо́мити, -мить, гл. безл. Свести, судорожно стянуть. Щоб тобі руки посудомило. Ном. № 3719.
Су́дити, -джу, -диш, гл. = Судомити. Судорга судить руку. Борз. у.
Судо́ма, -ми, ж. Судорога, корчь.
Су́дорга, -ги, ж. Судорога. Хто бреше, того нехай судорга зомкне. Ном. № 6978.
Ті́патися, -паюся, -єшся, гл.
1) Дрожать, трястись, судорожно подергиваться; о сердцѣ: сильно биться. Розмордувавсь, роспаливсь, аж губи тіпаються. Харьк. у. Тіпається индик після того, як голова одрубана. Мир. ХРВ. 91. Тіпалось серце в Мирона. Мир. ХРВ. 93.
2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпа́тися. О коноплѣ, льнѣ: трепаться для очищенія отъ кострики.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ми́шка, -ки, ж.
2) ...мускулов, *судорога на лице.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Судорабо́тникъ, судорабо́чій = бурла́ка, ло́цман і вся́кий робі́тник на су́днах.
Су́дорога, spasma, spasmus — корч (С. Жел. Пар.), ко́рчі (С. Л.), корчі́й, перело́ги (С. З. Л.).
Су́дорожиться = ко́рчити ся, криви́ти ся.
Су́дорожный = корчови́й.
Всхли́пывать = хли́пати, (тихо) — пхи́кати. — Прийшла Венера іскривившись, і стала хлипать перед ним. Кот. — Чути було, як хрипів бідний хлопець, судорожно хлипаючи. Фр.