Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 72 статті
Шукати «сутуж*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

День – день (р. дня), (ум. деньо́к, деньо́чок: ув. дни́ще), дни́на (ум. дни́нка, дни́нонька; почти без мн. ч.). [Не все деньо́к, бува́є і дни́ще. Їв разі́в із п’ять на дни́ну. У субо́ту на годи́нку, у неді́лю на всю дни́нку. Дни́нонька пого́жа (Крим.)].
Присутственный, неприсутственный день – урядо́ва, неурядо́ва дни́на.
Белый день – бі́лий день, (реже) стари́й день. [Співа́ють, а надво́рі вже стари́й день (Свидн.)].
День наступает – дні́є.
День-денской – увесьде́нечки, день-де́нечки, день-де́нно, уве́сь день, цілі́сінький день.
Днём – уде́нь.
В тот день – того́ дня.
На тех днях – ти́ми дня́ми. [Ста́лося ти́ми дня́ми].
На днях – ци́ми дня́ми.
На следующий день – навза́втра, дру́гого дня. [Навза́втра, як розви́дніло, пішо́в до мо́ря].
Третьего дня – позавчо́ра, завчо́ра, передучо́ра.
В один из дней – одно́го дня. [Сиді́в я, одно́го лі́тнього дня, в свої́й кімна́тці (Крим.)].
В день, в течение дня – де́нно, за день. [Яка́ я́ма дава́ла дві, а яка й по п’ять бо́чок де́нно (Франко)].
В продолжение целого дня – че́рез цілі́сінький день, про́тягом ці́лої дни́ни. [Окро́ме сухо́го хлі́ба через цілі́сінький день нічо́го не поба́чить (Квітка)].
День идёт за днём – день по дню мина́є.
В течение одного и того же дня – тіє́ї са́мої дни́ни, оби́день, обиде́нкою, обі́ддень. [Я обиде́нкою спра́влюсь: ура́нці пої́ду, а на ніч і додо́му. Як обі́ддень хо́четься із’ї́здить у Борзну́, дак устаю́ удо́світа. Мені́ тра́пилося ба́чити, як оби́день хова́ли дочку́ й ма́тку].
Сделанный в один день – обиде́нний. [Щоб злови́ти ві́дьму, тре́ба зроби́ти обиде́нну бо́рону].
Продолжающийся целый день – цілоде́нний.
Несколько дней – скі́лькись день.
На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п.) – кількаде́нний.
В течение первых дней – у пе́рших днях.
Изо-дня-в-день – день крізь день, день-у-де́нь, день при дне́ві.
Со дня на́ день – день одо́ дня, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу).
День за днём – день по-за день, день за день. [День по-за день – так і пропа́ла спра́ва].
Каждый день – що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь.
С каждым днём – з ко́жною дни́ною, від дня до дня. [А тимча́сом від дня до дня Соломо́н мудри́вся (Рудан.)].
Каждые два, каждые три дня – що-два дні, що-три дні.
Спустя два-три дня – за два дні, за три дні, по двох, по трьох днях.
По сей день – по сю́ю дни́ну, пони́ні, аж до́сі, дотепе́р.
Проводить, провести день – днюва́ти, переднюва́ти, день з(о)днюва́ти.
Рабочий день – робо́чий день.
Четверть рабочего дня – опру́г. [З ра́нку до сні́дання – опру́г, до обі́д – дру́гий, до по́лудня – тре́тій, до ве́чора – четве́ртий].
Чорный день – чо́рний день, скрутни́й (суту́жний) час. [Про гро́ші про чо́рний день вона́ ніко́ли не дба́ла (Мирн.)].
Красные дни – я́сні (га́рні) дні, (только перен.) розко́ші.
День без росы – сухове́нь (р. -вня́).
Добрый день (приветствие) – добри́день. [На добри́день вам!].
Желать доброго дня – на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися.
Де́ньги – гро́ші, гріш (р. гроша́), (средства) кошт, (шутл.) купи́ло, плати́ло, побрязкачі́.
Большие де́ньги – вели́кі гро́ші, вели́кий гріш, вели́кі ко́шти; (деньжищи) грошва́; (деньжонки) грошеня́та, гро́шики. [З гроши́ма куди схо́чеш – доско́чиш. З грі́шми ле́гше жи́ти на сві́ті. Пропа́ли усі́ ко́шти грома́дські – рублі́в мо́же 400 – 500, а як на ті часи́ і для таки́х люде́й незамо́жних, – то то був гріш не аби́-який (Доман.). Усе́ село́ переві́шай – тако́ї грошви́ не збере́ш. Та вже чим хоч, а тільки зведи́ її́ – я ко́шту не пожалі́ю (Квітка). Хи́тро-му́дро і невели́ким ко́штом (Котл.) = не за большие де́ньги. Чом не ку́пиш? – Бо купи́ла не ма́ю. Плати́ти тре́ба, а плати́ла ні́де взя́ти (Конис.). Аби були́ побрязкачі́ (побренькачі́), то бу́дуть і послухачі́ (Ном.)].
Де́ньги медные, серебряные – мід(н)яки́, срібняки́, срі́бні.
Мелкие де́ньги – дрібняки́.
Наличные де́ньги – гото́ві гро́ші, готі́вка, (редко) готови́зна, готови́к.
Кормовые де́ньги – харчове́, харчові́ гро́ші.
Прогонные де́ньги – прого́ни.
Де́ньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні́ гро́ші, ле́гкий гріш.
Обратить в де́ньги – поверну́ти в гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть уже відсі́ль на Кавка́з на житло́, то сей садо́к згроша́ть].
За де́ньги – за гро́ші, запла́тно.
Без де́нег – беззапла́тно, за ду́рно, за так гро́ші (гро́шей), за спаси́бі.
Недостаток в деньга́хсуту́жно на гро́ші, грошова́ скру́та.
Де́нег нет (шутл.) – на гро́ші су́хо, в кеше́ні гуде́, в кеше́ні ві́три́ ві́ють (дю́дя свисти́ть).
Вот уже и нет де́нег – от і по гро́шах.
Быть при деньга́х – ма́ти гро́ші.
Не имеющий де́нег (шутл.) – безгрі́шний. [Ми зо́всім безгрі́шні: ні гріхі́в, ні гро́шей не ма́ємо].
Де́нег куры не клюют – гро́шей до сму́тку, до бі́са, до чо́рта.
Любящий де́ньги – грошолю́бний, грошолю́б.
Добыва́ть, -ся, добы́ть, -ся – добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, видобува́ти, -ся, ви́добути, -ся, а специальнее – дістава́ти, сов. діста́ти, (приобресть) придба́ти, розідба́ти, (наконец достичь) доско́чити чого́, засяга́ти чого́, сов. засягти́, запобіга́ти, запобі́гти чого́, доробля́тися, сов. дороби́тися чого́, сов. розстара́тися про що. [Або добу́ти, або вдо́ма не бу́ти (прик.). Чи се-ж не та земля́, що здобува́ли для нас батьки́ своє́ю кро́в’ю й по́том? (Л. Укр.). Здобу́вся чолові́к ли́ха. А хто-ж тобі́ гетьма́нськую булаву́ діста́не? (Рудан.). Крива́вим по́том доробля́тися хлі́ба насу́щного. Ні за які гро́ші не доско́чиш (Куліш). Робо́тою засягне́ собі́ ща́стя (Мирн.). Запобіга́й сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Ном.). Треба розстара́тися про гро́ші].
Добы́ть (заработать) с трудом, с горем пополам – розго́рити, загорюва́ти що, розгорюва́тися на що. [Тя́жко загорьо́ваний хліб їмо́. Як-не́будь розгорю́ємось на скоти́нку (Мирн.)].
Трудно (бывает) добыва́ть что – тру́дно (суту́жно) на що. [На сіль було́ тру́дно (Куліш)].
Добыва́емый – добу́ваний. [Вла́сник землі́ брав собі́ по копі́йці з пу́да добу́ваного ву́гілля].
Добы́тый – здобу́тий.
Добыва́ющий – добува́льний, видобутни́й; сирови́нний. [Добува́льна та обробна́ промисло́вість. Сирови́нна промисло́вість].
Добы́тое тяжёлым трудом – крива́ви́ця. [За чужу́ю кривави́цю купи́в у це́ркву плащани́цю (Ном.)].
Добы́ть работой – прироби́ти. [Збу́тися не до́вго, а спро́буй прироби́ти].
Добы́ть пением – ви́співати. [Ви́співав собі́ дівчи́ну лю́бу та га́рну (М. Вовч.)].
Добы́ть нищенством – ви́жебрати; обманом – ви́дурити; борьбой – вибороти́ и т. д.
Затрудни́тельно – ва́жко, скру́тно, суту́жно.
Затрудни́тельность – тру́дність, утру́дненість; скру́тність, суту́жність (-ности).
Затрудни́тельный – трудни́й, утру́дливий, важки́й, скрутни́й, суту́жний, при́крий, моро́чний, моро́чливий, заморо́чний, заморо́чливий, тісни́й, крути́й, утя́жливий, недогі́дний.
-ное дело, -ная вещь – трудна́ (важка́, моро́члива) спра́ва, трудна́ (важка́, моро́члива) річ.
-ные обстоятельства – скрутні́ (суту́жні, при́крі, тісні́, круті́, утя́жливі, недогі́дні) обста́вини.
-ное положение – скрутне́ (суту́жне, при́кре) стано́вище, скрут (-ту) и скру́та (-ти), суту́га, приту́га, ха́лепа. [Ви́дко, що реда́ктор «Ді́ла» і серед ха́лепи не тра́тить гу́мору (Франко)].
Попасть в -ное положение, очутиться в -ном положении – попа́сти в скрутне́ (суту́жне и т. д.) стано́вище, в скрут, (в неловкое положение) попа́сти в кло́піт, вско́чити в ха́лепу, загна́тися на слизьке́.
Поставить кого в -ное положение – (образно) загна́ти кого́ на слизьке́, посади́ти кого́ на лід.
Он очутился в -ном положении – він попа́в в скрутне́ (суту́жне и т. д.) стано́вище, прийшо́в йому́ скрут.
Земе́льный
1) земе́льний, г[ґ]рунтови́й.

-ный банк – земе́льний банк.
-ная знать – земе́льне па́нство.
-ный кредит – земе́льний креди́т.
-ный надел – ґрунт (-ту), наді́л (-лу).
-ный налог – земе́льний (ґрунтови́й) пода́ток, поземе́льне.
-ный участок – дільни́ця, обру́б.
-ная теснота – брак землі́, суту́жність на зе́млю, суту́жна земля́. [У нас земля́ ду́же суту́жна (Звин.)];
2) (
зажиточный) земляни́й. [Земляни́й чолові́к].
Кру́то
1) (
свить, ссучить, замесить, сварить) кру́то, ум. круте́нько. [Нитки́ зсу́кані ду́же кру́то (Харківщ.). Ті́сто заміси́ла кру́то (Київщ.)];
2) (
о наклоне) кру́то; (очень -то) стрі́мко, при́кро, кру́то. [Драби́на стої́ть кру́то (стрі́мко, при́кро). Кру́то спуска́лася гора́ (Стор.). Кру́то з’їзди́ти сюдо́ю (Сл. Гр.). Стрі́мко кро́кви поста́вив (Канівщ.)];
3)
-то повернуть, свернуть в сторону – кру́то (при́кро) поверну́ти, зверну́ти вбік. [Кру́то зверну́в з шля́ху. Кру́то (при́кро) поверну́в коня́ (М. Грінч.)].
Он повернул -то этим делом – він кру́то поверну́в цю́ю спра́ву.
-то поворачивающий (о повороте) – залі́[о́]мний, зало́мистий. [Залі́мний бе́рег];
4)
-то приходится (пришлось) комусуту́жно, кру́то, скру́тно, до скру́ту прихо́дить (прийшло́ся, довело́ся) кому́; кру́то було́ з ким; (насм.) урва́вся бас кому́.
-то добыть чтосуту́жно з чим. [Суту́жно з грі́шми тепе́р. В Звиногоро́дці суту́жно з земле́ю (Звиног.)].
-то обходиться с кем – суво́ро (кру́то) пово́дитися з ким; суво́рим бу́ти до ко́го.
Круто́й
1) (
круто свитый, сваренный, замешенный) крути́й. [Крута́ пря́жа. Крута́ ка́ша Крути́й хліб];
2) (
о горе́, береге, скале, лестнице, дороге) крути́й, при́крий, (очень) стрімки́й, стрімча́стий, кручува́тий, при́кро-крути́й; (о повороте) крути́й, рапто́вий. [Такі́ круті́ схо́ди, що наси́лу ви́йшла на їх (Київ). Мов се́рні по стрімки́х ска́лах тіка́ть їй довело́ся (Крим.). Стрімча́сті ске́лі (Тичина). Пішо́в шви́дко, деручи́ся кручува́тою сте́жкою вго́ру (Грінч.). Прошу́ злі́зти під го́ру, бо при́кра, та всіх не ви́тягнуть бички́ (Гнат.). При́крий бе́рег (Сл. Гр.)].
Дорога делает -то́й поворот вправо – шлях кру́то (рапто́во) поверта́є право́руч.
Уходили сивку -ты́е горки – був кінь та з’ї́здився (Приказка);
3) (
тяжёлый) суту́жний, при́крий, (о характере) крути́й, суво́рий.
-ты́е обстоятельствасуту́жні (при́крі) обста́вини.
У него очень -ты́е обстоятельства – йому́ ду́же кру́то, йому́ ду́же суту́жно.
-то́й характер, нрав – крута́, суво́ра, (пров.) сукри́ста вда́ча.
Человек -то́го характера, нрава – люди́на круто́ї вда́чі; люди́на крута́.
-та́я мера – суво́рий за́хід.
Придётся принять -ты́е меры – доведе́ться вжи́ти суво́рих за́ходів.
-то́й мороз – лю́тий моро́з.
Нало́г
1) (
действие), см. Налага́ние и Наложе́ние;
2) пода́ток (-тку), о́платка (
преимущ. во мн.: о́платки́, -то́к), соб. о́плать (-ти). [Пода́тків наш наро́д пла́тить бі́льше, ніж того́ вимага́ють офіція́льні ци́фри (Грінч.). Вели́кі оплатки́, – нія́к на гро́ші не зі́б’єшся (Конотіпщ.). О́платки ті́ї за ха́ту поплати́ли: і городські́, і зе́мські, і в казну́, і ще які́сь (Крим.). О́плать вели́ка (Сл. Гр.)].
Государственный -ло́г – держа́вний пода́ток.
Квартирный -лог – кварти́рний (житлови́й) пода́ток.
Косвенный -ло́г – посере́дній пода́ток.
Личный -ло́г – особо́вий пода́ток.
-ло́г с недвижимого имущества – пода́ток з нерухо́мого добра́ (майна́).
Обременительные -ло́гисуту́жні (тяжкі́) пода́тки (о́платки).
Подоходно-поимущественный -ло́г – прибутко́во-майно́вий пода́ток.
Подоходный -ло́г – прибутко́вий пода́ток, пода́ток з прибу́тку.
Поземельный -ло́г – поземе́льний пода́ток, поземе́льне (-ного).
Помольный -ло́г – пода́ток на ме́ливо (на мли́во).
Прогрессивно-подоходный -ло́г – прогреси́вно-прибутко́вий пода́ток.
Продовольственный -ло́г – харчови́й пода́ток.
Промысловый -ло́г – промисло́вий (гал. зарібко́вий) пода́ток.
Прямой -ло́г – безпосере́дній пода́ток.
Сельско-хозяйственный -ло́г – сі́льсько-господа́рський пода́ток.
Уравнительный -ло́г – з[ви]рівня́льний пода́ток.
Вносить, внести -ло́г за (на) что – вно́сити, вне́сти́, спла́чувати, сплати́ти, випла́чувати, ви́платити, (о мног.) повно́сити, пови[пос]пла́чувати пода́ток за (на) що, оплати́ти що. [Я вже ґрунт оплати́в, але́ є ще и́нші оплатки́ (Звин.)].
Внесение -га за (на) что – с[ви]пла́чування, оконч. спла́чення, ви́плачення пода́тку за (на) що, опла́та чого́.
Облагать, обложить -гом, гами кого, что – оподатко́вувати, оподаткува́ти кого́, що.
Обложение -гом, -гами – оподатко́вування, оконч. оподаткува́ння кого́, чого́.
Налагать, наложить -ло́г – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути пода́ток.
Облегчать, облегчить -ло́г – поле́гшувати, полегши́ти, зме́ншувати, зме́ншити пода́ток.
Освобождать, освободить от -га кого, что – звільня́ти, звільни́ти від пода́тку кого́, що.
Распределять, распределить -ги – розклада́ти, розкла́сти, (о мног.) порозклада́ти пода́тки.
Свободный от -гов – ві́льний від пода́тків.
Натрудчивыйсутужний, важкий, тяжкий; (надсадный) надсадний.
Нату́жливый и Нату́жныйсуту́жний, важки́й, тяжки́й; (надсадный) надса́дний.
Нелё́гкий
1) неле́гки́й, важки́й, трудни́й, суту́жний;
срв. Тяжё́лый, Тру́дный.
Это -кий труд – це неле́гка́ (важка́) пра́ця, це трудна́ робо́та.
-кое дело, -кая задача – неле́гка́ (важка́) спра́ва, неле́гке́ (важке́) завда́ння;
2) вра́жий, ді́дьчий, чортя́чий, бісі́вський, га́спидський;
срв. Бесо́вский.
-кая (сила) – нечи́ста (вра́жа) си́ла, враг, нечи́стий (-того), ді́дько, мара́, (перен.) лиха́ годи́на, х(в)оро́ба. [Нечи́ста си́ла з’ї́ла (ЗОЮР II.)].
-кая меня угораздила (дёрнула) сказать – і надало́-ж мені́ (і нада́в-же мені́ ді́дько (враг, нечи́стий)) сказа́ти.
Зачем меня туда -кая понесёт? – яка́ мара́ (х(в)оро́ба, лиха́ годи́на) мене́ туди́ потя́гне? і чого́-б мене́ туди́ поне́сло́ (нечи́ста си́ла поне́сла́ или нечи́стий (враг, ді́дько) поні́с)?
Понесла его -кая – поне́сло́ його́ (безголо́в’я, чортів’я́), поне́сла́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, х(в)оро́ба), поні́с його́ нечи́стий (ді́дько, враг), поне́сли́ його́ чорти́.
Эк его -кая куда угораздила! – ач (ба, чи ба) куди́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, зла мара́, х(в)оро́ба) поне́сла́ (чорти́ поне́сли́)!
Пуститься во все -кие – зо́всі́м бе́рега пусти́тися, піти́ всіма́ крути́ми манівця́ми, пусти́тися на бездорі́жжя (на всі чоти́ри ві́три).
Низ
1) (
нижняя часть предмета) низ (-зу), доли́на, (испод) спід (р. спо́ду). [Сті́ни всі од ви́шки до ни́зу розмальо́вані черво́ними пташка́ми (М. Вовч.). Я подаю́ нота́тки не в те́ксті, а в доли́ні під те́кстом (Франко). Підпали́ли со́сну від спо́ду до ве́рха (Чуб. V)].
Низ и верх строения – низ і верх буді́влі.
Низ горы – низ гори́, підгі́р’я (-р’я), підгі́рок (-рка).
Низ подсвечника – низ (спід) свічника́.
В самом -зу́ – на са́мому спо́ді (низу́). [У бри́чці, десь аж на са́мому спо́ді цвірча́в цвірку́н (Яворн.)].
На низ – наспі́д.
Под низ – під спід, наспі́д. [Підве́рне всіх собі́ під спід (Котл.). Схова́ла в скри́ню аж наспі́д (Сл. Гр.)].
Под -зом – наспо́ді, під спо́дом.
Станови тюк -зом – став па́ку спо́дом;
2) (
нижний этаж) діл (р. до́лу), до́лішній по́верх (-ху). [Ви, мату́сю, каза́ли-б лі́жко перене́сти в діл, бо вам суту́жно ла́зити на схо́ди (Л. Укр.). На Москві́ не зви́чай, щоб жі́нка ме́шкала на до́лі (Л. Укр.)];
3) (
фундамент) фунда́мент (-ту), (каменный ещё) підму́рок (-рка), підмурі́вок (-вка);
4) (
низина) низ (-зу), низькоді́л (-до́лу), (дол) діл (р. до́лу), доли́на. [Над доли́ною, ни́зом – со́нце горо́ю! (П. Тичина). Пішли́ низа́ми (Сл. Гр.). Скрізь уже ви́сохло, а по низа́х вода́ стої́ть (Кролевеч.). Я чвала́в низькодо́лом, натрапля́ючи на кущі́ (Остр. Скарбів). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми (Грінч. III). Що на го́рах та все сніги́ лежа́ть, по доли́нах во́ди стоя́ть (Гнід.)].
Низ реки – пони́ззя (низ) ріки́ (рі́чки); см. Низо́вье. Было, да на низ сплыло – було́, та за водо́ю пішло́;
5)
Ходить, пойти на низ – випорожня́тися, ви́порожнитися, (эвфем.) ходи́ти, піти́ до ві́тру (до дво́ру), (о больных) сіда́ти на го́рщик (горня́).
Было на низ у кого – випорожня́вся хто, (эвфем.) ходи́в до ві́тру (до дво́ру) хто; сіда́в на го́рщик (горня́) хто.
Проглоченная монета вышла -зом – проко́втнута моне́та ви́йшла відхо́дом;
6) низові́ но́ти, (
бас) бас (-са), низи́ (-зі́в).
Бери -зом, а я верхом – бери́ ба́сом (низа́ми), а я горо́ю (верха́ми), (в обиходе) бери́ то́всто, а я то́нко;
7)
-зы́ (мн.) – ни́жчі (неимущие: незамо́жні) кла́си (ве́рстви), спід (суспі́льства); низ (-зу) и низи́ (-зі́в); (чернь) низо́та; (подонки) поде́нки (по́толоч) (суспі́льства). [Ви́йшов із са́мого спо́ду соція́льної пірамі́ди (Рада). Із спо́ду, з наро́дніх мас ви́йшов Шевченко (Р. Край). Я прийшо́в із мас, із по́ля, з ни́зу (Сосюра)].
Нужда́ и Ну́жда
1) потре́ба, (
изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, (редко) по́тріб (-би), тре́ба; срв. На́добность. [Вже яка́ потре́ба, – ні до ко́го не йду, – вона́ заряту́є (Г. Барв.). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (Куліш)].
-да́ в чём – потре́ба чого́ или в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; срв. Потре́бность.
Иметь -ду́ в чём – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в чо́му, потребува́ти чого́; срв. Нужда́ться 1.
А тебе какая -да́ до этого дела? – а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви? а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фам.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?
-да́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го.
Ему -да́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, зап. інте́рес) до йо́го.
-да́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го. [Є в ме́не ді́ло до вас (Київ)] Какая мне -да́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе? [Яка́ мені́ нужда́ до те́бе? (Квітка)].
Мне до них -ды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже).
Не твоя -да́, не заботься – не твій кло́піт, не турбу́йся.
Что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!
Велика -да́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́.
Что за -да́ (Какая -да́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?
Нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ потре́би говори́ти про це.
Нет ну́жды́ (кому до чего) – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) (кому́ про (за) що), дарма́ (кому́), (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́. [Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Шевч.) Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). «Ба́йдуже!» – сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпр. Ч.). А мені́ про те й байдуже́чки (Кролевеч.). Хай світ зава́литься, – дарма́ мені́! (Грінч.). «Піду́, ті́льки неха́й об о́сени!» – «Дарма́, й підожде́мо» (Квітка)].
Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М. Рильськ.).
Ну́жды́ нет, что – дарма́ що. [Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий Приказка)].
Без видимой -ды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потре́би.
В случае -ды́, при -де́ – в потре́бі, під ну́жду; см. ещё На́добность (В случае -сти). [Що-ж, і го́рщик річ непога́на в потре́бі (Рада). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (Куліш)].
Крайняя (неотложная) -да́ в чём – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що.
Я имею крайнюю -ду́ в деньгах – мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба гро́шей, мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба (потрі́бно) ма́ти гро́ші.
Я имею крайнюю -ду́ видеть его, см. Кра́йний 3.
По -де́ от -ды́ – з потре́би, через потре́бу.
По крайней (неотложной) -де́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потре́бу.
Испытывать -ду́ в чём – зазнава́ти недоста́чі, (нужди́) в чо́му, (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим. [Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор. Левиц.). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.)].
Он не испытывает -ды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є.
-ды – потре́би (-тре́б), ну́жди (р. нужд), (редко) потреби́ни (-бин). [Уста́ми письме́нників наро́д гово́рить про своє́ життя́ і потре́би (Н. Громада). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Грінч.). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (Куліш)].
Повседневные, текущие -ды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фам.) потрі́бка.
На все -ды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́(р)чишся; і не тре́ба, і те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Приказка).
Отправлять свои -ды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потре́би.
Удовлетворение нужд – задово́л(ьн)ювання (заспоко́ювання), оконч. задово́л(ьн)ення (заспоко́єння) потре́б.
Большая, малая -да́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло. [Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (Звин.)];
2) (
недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку) и (чаще мн.) неста́тки (-ків), (реже) недоста́ток и (чаще мн.) недоста́тки, недоста́ча и недоста́чі (-та́ч), (нищета) зли́дні (-нів), убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.). [Нужда́ зако́н зміня́є (Приказка). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (Мирний). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (Сосюра). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (Свидн.). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Неста́тки ймуть (-да́ одолевает) (М. Вовч.). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (Коцюб.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Грінч.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л. Укр.)].
-да́ всему научит – ну́жда́ (біда́) всього́ на́вчи́ть, неста́тки (зли́дні) всього́ на́вча́ть, нужда́-му́ка – до́бра нау́ка (Приказка).
По -де́ – через ну́жду́ (неста́тки, зли́дні, убо́зство).
Жить в -де́, терпеть -ду́ – жи́ти в нужді́ (в не(до)ста́тках, в зли́днях, в убо́зтві, при зли́днях, при вбо́зтві, серед зли́днів, серед нужди́), жи́ти вбо́го (нужде́нно, злиде́нно, скру́тно), терпі́ти нужду́ (зли́дні), (бедствовать) (ду́же) бідува́ти, злиднюва́ти. [Вони́ живу́ть скру́тно (Звин.)].
Жить без -ды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го).
Денег наживёшь, без -ды проживёшь – гро́шей здобу́деш, життя́-вік перебу́деш (или біду́ перебу́деш).
Крайняя -да́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нно, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбо́зтво.
Быть, нах(о)диться в крайней -де́ – бу́ти в як-найбі́льшій (кра́йній) нужді́, терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, жи́ти у вели́ких зли́днях (недоста́тках, у вели́кому вбо́зтві), си́льно бідува́ти.
Испытывать, испытать -ду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідува́ти. [Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (Васильч.)].
Про -ду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не ва́жить.
Он близок к -де́ – йому́ недале́ко до зли́днів.
-да́ скачет, -да́ плачет, -да́ песенки поёт – зли́дні на́вча́ть співа́ти й скака́ти.
-да́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещади́ма.
-да́-птица – пу́гач (-ча).
-да́-хлеб – голо́дний хліб;
3) ну́жда́, (
затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре.
Быть, находиться в -де́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) ха́лепи. [Хіба́ ви ніко́ли не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ був у нужді́ і зголодні́в? (Морач.)].
Кто в море не бывал, тот -ды не знал – хто на мо́рі не бува́в, той ли́ха не зазна́в;
4) (
неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), прину́ка.
-до́ю
а) (
поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть;
б) (
принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом;
в) (
по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, нево́лею.
Нужда́ться
1)
в ком, в чём – потребува́ти кого́, чого́, ма́ти потре́бу в ко́му, в чо́му и кого́, чого, нужда́тися ким, чим, (редко, диал.) тре́бувати чого́. [Ми нови́х богі́в не потребу́ємо (Етн. Зб.). Стара́ люди́на тепла́ потребу́є, споко́ю (М. Левиц.). Сто́млене ті́ло потребу́є відпочи́нку (Черкас.). Потребува́ла учи́телька дров на зи́му (Коцюб.). Є́дности, яка́-б роби́ла нас незла́маною си́лою, потребу́ємо й ми (Коцюб.). Парубки́ вдаю́ть, бу́цім-то вони́ не нужда́ються дівка́ми (Звин.). Вони́ ба́бою нужда́ються (Вінниччина). Я ва́шою робо́тою не нужда́юся (Звин.). Він таки́й сильни́й, що не тре́бує на́шої по́мочи (Звин.). Весі́льні пісні́ – не для конце́ртів; вони́ немо́в требу́ють і всього́ ото́чення весі́льного (Ол. Пчілка)].
-ться в деньгах – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в гро́шах, нужда́тися грі́шми (гроши́ма), (жалуясь) бі́дкатися грі́шми (гроши́ма). [В Пе́рсію збира́юсь, то й бі́дкаюсь гроши́ма на доро́гу (Куліш)], Он крайне -ется в деньгах – йому́ аж на́дто (до скру́ту, ко́нче, аж-а́ж) потрі́бні гро́ші, він ма́є як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́ (потре́бу) в гро́шах, йому ду́же (аж на́дто, аж-аж) скру́тно (суту́жно) на гро́ші.
Он -дался в ста рублях – він не ма́в і ста[о] карбо́ванців, він нужда́вся ст(ом)а́ карбо́ванцями, йому́ бракува́ло (нестава́ло) сто карбо́ванців; (очень нужны были) йому́ були́ ду́же (аж на́дто, ко́нче, до скру́ту) потрі́бні сто карбо́ванців.
Он -ется во всём – він терпи́ть нужду́ і в усьо́му, він усі́м нужда́ється, йому́ всього́ браку́є (нестає́).
Он ни в чём не -ется – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є (не тре́ба).
Обувь -ется в починке – взуття́ потребу́є (ботинки: череви́ки и т. п. потребу́ють) (по)ла́годження (пола́годи); (фам.) чо́боти (череви́ки) про́сять попра́ви.
Это не -ется в комментариях – це не потребу́є (не вимага́є, изредка: не ва́рте) коментарі́в (поя́снення, поя́снень), до цьо́го коментарі́ непотрі́бні (за́йві).
Я не -даюсь в ваших советах – я не потребу́ю ва́ших пора́д, мені́ непотрі́бні (без потре́би) ва́ші пора́ди.
Я в нём не -даюсь – мені́ він непотрі́бний (без потре́би);
2) (
материально) терпі́ти ну́жду́ (зли́дні, недоста́тки), прийма́ти (зазнава́ти) ну́жди́, (бедствовать) бідува́ти, злиднюва́ти.
Они очень -ются – вони́ ду́же біду́ють.
Нуждающийся в ком, в чём – що потребу́є кого́, чого́ и т. п.: бі́дний на що, (диал.: испытывающий недостачу, не имеющий) жадни́й чим, чого́ и на що. [А скі́льки є сирі́т, бі́дних і на хліб і на прихи́льне сло́во! (Звин.). Коли́ це бува́ло, щоб ми хлі́бом жадні́ були́? (Ржищівщ.). На карто́плю ми не жадні́ (Звин.). У сусі́да до́ньок сім, та й є до́ля всім, а в ме́не одна́, та й та до́лі жадна́ (Приказка)].
Обремени́тельный – обтя́жливий, утя́жливий, суту́жний, приту́жний. [До́сить утя́жлива слу́жба (Єфр.). Суту́жні о́платки].
Обремени́тельно – обтя́жливо, утя́жливо, суту́жно, приту́жно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; раз за разом, иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло:
ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк;
ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти;
без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі;
без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.);
бешенные деньги – скажені (страшні) гроші;
больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.);
большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти;
брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.);
бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші;
бумажные деньги – паперові гроші;
быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми);
ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей;
взыскивать деньги – стягати гроші з кого;
вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди;
возврат денег – повертання, повернення грошей;
вот уже и нет денег – от і по грошах;
время – деньги – час [є] гроші;
выдавать деньги – виплачувати гроші;
выдача денег – виплата грошей;
давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші;
денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей;
денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить;
денег не хватает – бракує, не стає грошей;
денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма);
денег стоит (разг.) – недешево (дорого);
деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.);
деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні;
деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш;
деньги не пахнут – грошам лиця нема;
деньги не щепка – гроші не полова;
деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.);
деньги обесцениваются – гроші знецінюються;
деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися;
деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.);
есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого;
забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою;
за деньгами – по гроші;
за деньги – за гроші, за плату; заплатно;
за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку;
за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого;
за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші;
из-за денег – через гроші;
карманные деньги – кишенькові гроші;
копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи;
кормовые деньги – харчові гроші, харчове;
кровные деньги – кривавиця;
крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші;
куча денег – купа (сила) грошей (грошви);
лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші;
любящий деньги – грошолюбний, грошолюб;
мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо;
мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки;
наградные деньги – нагорода грішми;
наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна);
на чистые деньги – на готові гроші;
на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші;
недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута;
не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний;
немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш;
не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей;
ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий;
обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші;
обращение денег – обіг грошей;
он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах;
он падок на деньги;
алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші;
остальные деньги – решта грошей;
отмывать деньги – відмивати гроші;
отпускать деньги – видавати, давати гроші;
отсутствие денег, перен. – безгрішшя;
очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей;
подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне;
потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші;
предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти;
представлять деньги – подавати, здавати гроші;
прогонные деньги – прогони;
растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші;
свободные деньги – вільні (гулящі) гроші;
собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати;
собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші;
собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші;
сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші;
суточные деньги – добові [гроші];
только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.);
требовать деньги – правити гроші;
тряхнуть деньгами – сипнути грішми;
туго с деньгамисутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші;
у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє);
употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що;
шальные деньги – дурні гроші.
[Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше].
Обговорення статті
Затруднительно – ва́жко, тру́дно, скру́тно, суту́жно, приту́жно, (неловко) незру́чно, (затруднённо) утру́днено, (обременительно) обтя́жливо, (хлопотно) кло́пітно, моро́чливо, (нелегко) нелегко, (непросто) непросто:
это весьма затруднительно – це досить важко.
[Борги схожі на всяку іншу пастку: потрапити в них дуже легко, але вибратися досить важко (Б.Шоу)].
Обговорення статті
Напряжёнка, разг. – (разг.) туго, (с чем) нестача, недостача, о́бмаль, малува́то чого, суту́жно, скру́тно, затримки з чим:
напряжёнка с работой, деньгами – туго (сутужно) з роботою, з грошима. Обговорення статті
Нужда
1) потре́ба, (
изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, потребизна, (редко) по́тріб, (устар.) тре́ба;
2) (
недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, (реже) недоста́ток, (чаще мн.) недоста́тки, недостача, недоста́чі, (нищета) зли́дні, убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту), скру́та (-ти);
3) ну́жда́, (
затруднительное положение) скрут (-ту), скру́та (-ти), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре;
4) (
неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), принука:
а тебе какая нужда́ до этого дела? – а тобі яке діло до цього?, а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви?, а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фамил.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?;
большая, малая нужда́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло;
без видимой нужды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потреби;
быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко, сильно] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду; бу́ти в якнайбі́льшій (кра́йній) нужді́;
быть, находиться в нужде́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) халепи;
велика нужда́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́; який край!;
в случае нужды́, при нужде́ – у потре́бі, коли (як) буде потреба, під ну́жду; коли край треба буде;
в этом у нас большая нужда – ми цього дуже потребуємо;
денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш) (Пр.);
ему нужда́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, інте́рес) до його;
житейские нужды – життєві потреби;
жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у недостатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед зли́днів, серед нужди́); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); (бедствовать) [дуже] бідувати (злиднювати);
жить без нужды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го);
иметь нужду в чём – мати потребу (нужду) на що (в чому); потребувати чого;
испытывать, испытать нужду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, недостачі, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідувати; (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим;
какая мне нужда́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе?;
крайняя нужда́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нні, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбозтво;
крайняя (неотложная, кровная) нужда́ в чём – вели́ка (коне́чна, пильна, гостра, нагла) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що; край треба (конче треба) чого;
кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не знав (зазнав) (Пр.);
мне до них нужды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже);
на все нужды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́чишся (настарчишся) (Пр.); і (того) те тре́ба, і (того) те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Пр.);
не испытывать нужды ни в чём – не потребувати нічого, не мати потреби ні в чому;
неотложные нужды – невідкладні потреби;
не твоя нужда́, не заботься – не твій кло́піт, не турбуйся;
нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ (немає) потре́би говори́ти про (за) це; не варто говорити про це;
нет ну́жды́ кому до чего – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) кому́ про (за) що, дарма́ кому́ про (за) що, (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́ що;
нужда́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го;
нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить (Пр.); нестатки (злидні) всього навчать (Пр.); нужда́-му́ка — до́бра нау́ка (Приказка);
нужда́ в чём – потре́ба чого́, в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му;
нужда́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещадима;
нужда́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го;
нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти (Пр.); навчить лихо з маком коржі їсти (Пр.); навчить горе з салом кашу їсти (Пр.);
нужда́-птица – пугач;
нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа (Пр.); неволя плаче, неволя й скаче (Пр.); нужда мовчати не вміє (Пр.); злидні навчать співати й скакати (Пр.); навчить біда ворожити, як нема що в рот положити (Пр.);
нужда́-хлеб – голо́дний хліб;
нуждо́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, неволею;
нужды – потре́би, ну́жди, (редко) потреби́ни;
нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому;
нужды нет – байдуже; дарма; ні (ані) гадки, і гадки нема;
он близок к нужде́ – йому́ недале́ко до злиднів;
он не испытывает нужды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не бракує;
отправлять свои нужды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потреби;
повседневные, текущие нужды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фамил.) потрібка;
по крайней (неотложной) нужде́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потребу;
по нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво);
про нужду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не важить;
справлять нужду, справить нужду, сходить по нужде – справляти, справити потребу; випорожнятися, випорожнитися; (шутл.) відкрити кінґстон;
тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М.Рильський);
удовлетворение нужд – задово́лювання (задово́льнювання, заспоко́ювання), (оконч.) задово́лення (задово́льнення, заспоко́єння) потреб;
что за нужда́ (какая нужда́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?;
что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!;
я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні  (тре́ба (потрі́бно) ма́ти) гроші.
[— Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І.Котляревський). Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г.Квітка-Основ’яненко). І він з своїм требом (Сл. Гр.). Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Т.Шевченко). Вже яка́ потре́ба, — ні до ко́го не йду, — вона́ заряту́є (Г.Барвінок). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (П.Куліш). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (П.Куліш). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (П.Куліш). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (П.Куліш). Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (М.Вовчок). Неста́тки ймуть (М.Вовчок). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (П.Мирний). Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (П.Мирний). Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (П.Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л.Українка). Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий (М.Старицький). Працює з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І.Нечуй-Левицький). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (А.Свидницький). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (О.Кониський). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (М.Коцюбинський). «Ба́йдуже!» — сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпрова Чайка). Хай світ зава́литься, — дарма́ мені́! (Б.Грінченко). Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор.Левицький). — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (І.Франко). Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (С.Васильченко). Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (АС). А мені́ про те й байдуже́чки (АС). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (АС). Нужда́ зако́н зміня́є (Пр.). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (В.Сосюра). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Пр.). Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий (Пр.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Б.Грінченко). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Б.Грінченко). Вони́ живу́ть скру́тно (АС). Одна з них, Ганнуся, вчилась на курсах крою та шиття, готуючись поповнити армію швачок, що ремество їхнє підупало за військового комунізму й натурального господарства, коли кожен сам на себе прав, варив і нічого не шив, але під час непу потребувало швидкого поновлення відповідно до зросту потреб і смаків (В.Підмогильний). — Я вже від цього світу нічого не хочу, то й світ у мені потреби не має (В.Портяк). Щоб ту свою потребу справити, він зняв праву руку з заднього сідельного каблука і нищечком розв’язав собі очкура, що на ньому тільки штани й тримались — вони зразу спустились і обвисли йому на ногах, мов ті диби, тоді закотив якнайвище сорочку і випнув на вітер гузно, а воно було в нього чимале. Коли се зробив (а йому здавалось, що в такій халепі та притузі щось іншого годі було вигадати), ще одна труднація перед ним устала: як його одкласти без гуку й гурку. Зціпив сердега зуби, голову втягнув у плечі, надувся чимдуж — та ба, шкода заходу: все-таки не втримався, пустив із себе звучок… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нарешті настав день од’їзду, такий радісний для Дон Кіхота і такий смутний та гіркий для Санча Панси, що плавав, як сир у маслі, в сій щедрій господі і здригався тепер од думки, що знов доведеться по пустошах та пущах голодом мліти з худющими порожніми саквами; та поки що він напихав їх скільки мога всякою, мовляв, потребизною (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон мешкав у піддашші священницького будинку; на дошці, почепленій на сходах, усім мешканцям пансіону наказувалося збиратися для вечірньої молитви, заборонялося під страхом грошового стягнення приводити гулящих дівок і справляти нужду за межами відхожих місць (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Нужда незмірна, витираючи помиї всього світу, вона користується вашим обличчям як ганчіркою. Тож залишаються сліди (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Там був великий рів, який називався провалля і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними частинами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].
Обговорення статті
Трудность – важкість, тяжкість, трудність, скрутність, скрута, сутужність, складність, складнощі, (реже) труднота:
большие трудности – великі труднощі, велика скрута;
не составит трудности – не буде клопоту;
трудности – труднощі; (материальные, ещё) негаразди.
[Труднота життя].
Обговорення статті
Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба:
береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.);
блюсти свою честь – класти на собі честь; шануватися;
была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали;
быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого;
быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому;
Ваша честь – Ваша милість;
велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.);
всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд;
в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що;
в честь праздника – для (на) шанування свята;
выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги);
девичья честь – дівоча честь;
долг (дело) чести – справа честі;
ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити;
затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию;
из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани);
иметь честь (разг.) – мати [за] честь;
к чести кого – віддаючи належне кому;
много чести – багато (забагато) честі;
надо (пора) и честь знать – треба й міру знати;
оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому;
оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь;
отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому;
покушаться на честь чью – важити на честь чию;
попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї;
послушать честью – послухатись добром (добровільно);
по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи;
просить честью кого – добром просити (прохати) кого;
суд чести – суд честі;
с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що;
считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що;
честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування
[Вам]!;

честь и слава – честь і слава;
честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана);
честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.);
честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що);
это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.
[Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАТРУДНИ́ТЕЛЬНЫЙ, (стан) ще обтя́жливий, суту́жний, (питання) моро́чливий, клопітни́й;
затрудни́тельное положе́ние, ще приту́га.
СТАНОВИ́ТЬСЯ, станови́ться кем става́ти за кого;
станови́ться вверх нога́ми живомовн. става́ти ду́ба(ла́);
станови́ться в защи́ту ще става́ти в оборо́ні;
станови́ться в круг /станови́ться в хорово́дный круг/ става́ти кружка́, (спліта́ти ко́ло);
станови́ться в по́зу прибира́ти по́зу;
станови́ться в строй става́ти /шикува́тися/ до ла́в(и);
станови́ться длинне́е /тяжеле́е, у́же тощо/, до́вшати /ва́жчати, ву́жчати тощо/;
станови́ться достоя́нием гла́сности оприлю́днюватися, фаміл. засві́чувати;
станови́ться ды́бом става́ти ду́ба /ду́бом/, (про волос) бра́тися дро́том;
станови́ться жу́тко тягну́ти моро́зом по спи́ні;
станови́ться зажи́точным доробля́тися;
станови́ться зво́нче /звучне́е/ дзві́ншати;
станови́ться изве́стным кому (ти факт) дохо́дити до чиїх вух;
станови́ться ле́гче кому ле́гшати, попуска́ти [стано́вится ле́гче кому ле́гшає];
станови́ться на за́дние ла́пки пе́ред стели́тися листо́м пе́ред;
станови́ться на но́ги зво́дитися /спина́тися/ на но́ги, (про хворого) зали́зувати ра́ни;
станови́ться на пути́ чьём заступа́ти доро́гу кому;
станови́ться на цы́почки спина́тися (навшпи́ньки), става́ти на па́льчики;
станови́ться невмоготу́ припіка́ти;
станови́ться неподви́жным нерухо́міти;
станови́ться поперёк доро́ги = станови́ться на пути́; станови́ться предме́том обсужде́ния потрапля́ти на язики́, перетира́тися на язика́х;
станови́ться прозра́чнее прозо́ріти;
станови́ться тяжеле́е (про життя) суту́жніти;
станови́ться у вла́сти бра́ти кермо́ вла́ди;
стано́вится гру́стно /ра́достно, го́рько/ кому сум бере́ /ра́дість обійма́є, жаль за ду́шу бере́/ кого;
стано́вится не по себе́ кому неспо́кій і сум бере́ /обійма́є/ кого, неспо́кій заповза́є в ду́шу кому, ро́биться при́кро /му́лько/ на душі́, ні́би щось му́ляє на душі́ кому/у кого/чиїй, щось ні́би лягло́ на ду́шу;
становящийся 1. що /мн. хто/ стає́ тощо, зви́клий става́ти, гото́вий /зго́дний, ма́ючи на́мір/ ста́ти, стил. перероб. стаючи́, ста́вши, фраз. поста́влений, 2. що ро́биться тощо, схи́льний роби́тися /зда́тний зроби́тися/ яким;
становящийся в защи́ту гото́вий борони́ти;
становящийся в круг зби́раний у ко́ло;
становящийся во главе́ зго́дний очо́ли́ти;
становящийся в по́зу стил. перероб. прибра́вши по́зу;
становящийся глу́бже /длинне́е, у́же, гро́мче, зво́нче тощо/ щора́з гли́бший /до́вший, ву́жчий, гучні́ший, дзвінкі́ший тощо/;
становящийся ды́бом (волос) (ура́з) зди́блений;
становящийся на дыбы́ стил. перероб. ста́вши ду́ба, ПЕРЕН. гото́вий забунтува́ти;
становящийся на кварти́ру стаючи́ на кварти́ру;
становящийся на коле́ни зму́шений укля́кнути, стил. перероб. укляка́ючи;
становящийся на путь гото́вий ста́ти на шлях;
становящийся на учёт зго́дний /зму́шений/ ста́ти на о́блік;
становящийся на я́корь що ки́дає я́кір;
становящийся неприго́дным стил. перероб. стаючи́ неприда́тним;
становящийся пе́ред фа́ктом поста́влений пе́ред фа́ктом;
становящийся поня́тным що стає́ зрозумі́лим;
становящийся поперёк го́рла стил. перероб. як кі́стка в го́рлі, реконстр. поперекго́рлий;
становящийся причи́ной стил. перероб. стаючи́ причи́ною;
становящийся равноду́шным щора́з байдужіший;
становящийся у вла́сти що бере́ кермо́ вла́ди, стил. перероб. беручи́ кермо́ вла́ди;
ТРУ́ДНОСТЬ ще суту́жність, фраз. пробле́ма;
не соста́вит тру́дности не завда́сть /бу́де/ кло́поту;
ТЯЖЕЛО́ ще суту́жно і похідн. від тяжёлый, образ. як верблю́ду пройти́ крізь ву́шко го́лки, (прийдеться кому) кру́то;
ТЯЖËЛЫЙ ще нелегки́й, (хто) важкоті́лий, образ. стопудо́вий, (танк) поту́жний, (настрій) гнітю́чий, безра́дісний, (запах) неприє́мний, густи́й, (про повітря) несві́жий, (злочин) вели́кий, (про рану) небезпе́чний, (про враження) гнітю́чий, невідра́дний, (про горе) глибо́кий, (про задачу) складни́й, (крок) незгра́бний, (погляд) суво́рий, (про працю) увере́дливий, висна́жливий, суту́жний, підсил. ка́торжний;
тяжëлый на подъём кто важки́й на підмо́ву, ва́жко розру́хати кого, фольк. недви́га;
тяжëлым трудо́м (досягти) в по́ті чола́;
ТЯ́ЖКИЙ (про працю) суту́жний; збільш. тяжки́й як неща́стя;
ТЯГЧА́ЙШИЙ ще тяжки́м-тяжки́й, (гріх) неспокути́мий.
УТРУЖДА́ТЬ ще труди́ти, обтя́жувати, завдава́ти кло́поту /галиц. тру́ду/;
утружда́ть себя́ завдава́ти собі́ тру́ду;
я не ста́ну Вас (чрезме́рно) утружда́ть я не завда́м Вам (бага́то) тру́ду /кло́поту/;
утружда́ющий що /мн. хто/ завдає́ кло́поту тощо, зви́клий клопота́ти, зда́тний обтя́жити, прикм. обтя́жливий, суту́жний, оказ. клопотю́чий;
утруждающийся/утружда́емый обтя́жуваний, турбо́ваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Затруднительность – тру́дність, -ности, суту́жність, -ности.
Затруднительный – трудни́й, утру́дливий, суту́жний; -ное дело – трудна́ (важка́) спра́ва.
Обременительный – обтя́жливий, суту́жний, -а, -е; -но – обтя́жливо, суту́жно.
Отяготительный – обтя́жливий, суту́жний, -а, -е.
Туго
1) (
упруго) ту́го, цу́пко;
2) (
плотно) ті́сно;
3) (
трудно) суту́жно, скру́тно.
Туговатый
1) тугува́тий;
2) тіснува́тий;
3) суту́жнуватий, скрутнува́тий, -а, -е;
-ват на ухо – недочува́є;
-то
1) тугува́то;
2) тіснува́то;
3) скрутнува́то.
Тягостный
1) (
о работе) тяжки́й, важки́й, -а́, -е́;
2) (
о времени) суту́жний, -а́, -е́;
-но
1) тя́жко;
2) суту́жно.
Тяжелый
1) тяжки́й, важки́й, -а́, -е́;
2) (
о речи) туги́й, -а́, -е́;
3) (
об обстоятельствах) суту́жний, скрутни́й.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Деньги – гроші; (средства) – кошти. Большие деньги – великі гроші; великі кошти. Мелкие деньги – дрібняки; дрібні гроші. Серебряные деньги – срібняки. Медные деньги – мідняки. Отсутствие денег – безгрішшя. Обращение денег – обіг грошей. Взыскивать деньги – стягати гроші з кого. Собирать деньги – збирати гроші; назбирати грошей. Свободные деньги – гулящі гроші. Кровные деньги – кривавиця. Наградные деньги – нагорода грішми. Наличные деньги – готові гроші; готівка. Бумажные деньги – паперові гроші. Прогонные деньги – прогони. Подъемные деньги – дорожнє; допомічне. Суточные деньги – добові гроші. Кормовые деньги – харчові гроші. Из-за денег – через гроші. Отпускать деньги – видавати, давати гроші. Представлять деньги – подавати, здавати гроші. Предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти. Выдавать деньги – виплачувати гроші. Собраться с деньгами – спромогтися на гроші. Обратить в деньги – обернути на гроші. Потерять деньги – загубити гроші; (в операции) – втратити гроші. Требовать деньги – правити гроші. На чистые деньги – на готові гроші. Лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші. Недостаток в деньгах – грошова скрута; сутужно на гроші. Выдача денег – виплата грошей. Возврат денег – повертання, повернення грошей. Остальные деньги – решта грошей. За неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші. За деньги – за гроші; заплатно. За деньгами – по гроші. Денег не хватает – бракує, не стає грошей. Не стало денег – забракло грошей. Деньги падают – гроші падають. Деньги обесцениваются – гроші знецінюються. Вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) – вкладати гроші куди. Забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою. Не имеющий денег – безгрошовий. На это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші. У меня вышли все деньги – я витратився з грошей. Ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти. Ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк.
Добывать – добувати; здобувати; видобувати; (шутл.) – добігати чого; (приобресть) – придбати. Добыть (заработать) с трудом, с горем пополам – загорювати що; розгорюватися на що. Трудно добыть что – трудно, сутужно на що.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Время
• А в это время
– а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время
– [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена
– за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена
– давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время
– (в) цей час; тепер.
• В другое время
– іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время
– зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время
– якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время
– за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время
– літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена
– за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время
– будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время
– тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда…
– тепер (нині), коли.
• В наше время
– за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время
– за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени
– незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время
– уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время
– в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего
– за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы
– у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти)
– на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны
(устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна
– під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена
– за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время
– повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время
– у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена
– за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время
– у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит
– як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования
– волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля
– возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит
– час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит
– час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года
– пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги
– час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца
– досхідна пора (доба).
• Время жатвы
– жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы)
– золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт
– час минає (збігає).
• Время идёт быстро
– час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает
– відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце
(разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать
– час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица)
– косовиця.
• Время летит
– час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит)
– час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад)
– листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени
– від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты
– оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье
– підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба
– час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время
– передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет
– час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается
– (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда
– перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет
– досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи
– доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт
– час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее
– час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас
– час працює на нас.
• Время роения пчёл
– рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена
– гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено
– упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время
– на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время
– свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время
(разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время
– на все свій час; усьому свій час.
• В старое время
– за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени
– протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени
– не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время
– того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как…
– тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время
– одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время
– умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо)
– за доброго часу; за добра.
• Выбрать время
– вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время
– вигадати час.
• В это время
– у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени
– [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени
– до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить.
Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени
– передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время
– довгий (великий) час.
• До настоящего времени
– досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени
– донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший)
– донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры)
– до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени
– до останнього часу; донедавна.
• До сего времени
(книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший)
– дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени
– доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший)
– дотогочасний.
• Ей время выходить замуж
– їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться
– час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время
– якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время
– є час; є коли.
• За отсутствием времени
– за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место
– знай своє місце й час.
• И до настоящего времени
– і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время
– мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время
– маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя
– що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время
– саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время
– саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени
– на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время
– [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время
– надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время
– надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена
– на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время
– на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время
– визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время
– на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время
– на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время
– настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена
– настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам
– нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени
– на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время
– недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время
– не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя
– не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени
– не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время
– який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого
– не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена
– не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени
– не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена
– нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время
– обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени
– близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг
– брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время
– на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами
– часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени
– [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам
– як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени
– трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время
– згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести
– переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени
– передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время
– настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время
– минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время
– зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время
– саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени
– віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени
– відколи; з якого часу.
• Сколько времени?
– котра година?
• С недавнего времени
– з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен
– від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени
– з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем
– згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции
– від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время
– по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время
– [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена
– старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче житти — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени
– з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как…
– відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор
– з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне
– відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем
– тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время
– теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту]
– марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам)
– тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени
– гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени
– (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время
– лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время
– губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время
– указаний (зазначений) час.
• Улучить время
– знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени
– він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время
– з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время
– це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени
– це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Деньги
• Без денег
– без грошей; безоплатно; не за гроші; не за плату; за так грошей; (за)дурно ((за)дарма); за спасибі.
• Без денег человек худенек
– без грошей чоловік не хороший. Пр. Без грошей чоловік як дурень. Пр. Без грошей як без очей (як без рук). Пр. То пан хороший, як багацько грошей. Пр.
• Больше денег — больше хлопот
– сіль для їди, а гроші для біди. Пр. Великі гроші — готова біда. Пр. Гроші біду роблять найбільшу. Пр. Гроші не знать що, та спать не дають. Пр. Грошей багацько [на світі], а щастя мало. Пр. Гроші то й роблять біду. Пр. Срібло та злото тягнуть у болото. Пр. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно. Пр.
• Брат-брат, сват-сват, а денежки не родня
– брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. Пр. Сват не сват, а мого не руш нічого. Пр.
• Бросать деньги (деньгами)
– сипати (розкидатися) грішми (грошима); тринькати (розтринькувати) гроші.
• Быть при деньгах
– мати гроші; бути при грошах.
• Ввиду отсутствия денег
– за браком (через брак) грошей; через безгрішшя (безгрошів’я); бо нема(є) грошей.
• Вот уже и нет денег
– от і по грошах.
• Время — деньги
– час (є) гроші.
• Давать, дать деньги взаймы
– позичати, позичити гроші; давати, дати у пози(ч)ку гроші.
• Денег куры не клюют
– грошей і кури не клюють (і свині не їдять); грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха); валява грошей.
• Денег нет
– грошей нема(є); (жарт.) на гроші сухо; грошей голо; у кишені [аж] гуде; у кишені вітер віє (вітри віють); (іноді) дюдя в кишені свистить.
• Денег ни гроша
– грошей ні копійки; (розм.) грошей Біг дасть (катма).
• Денег стоит
(разг.) – недешево (дорого).
• Деньги — дело наживное
– гроші — набутна річ. Пр.
• Деньги не заработанные, доставшиеся даром
– дурні гроші; легкий гріш.
• Деньги не щепка
– гроші не полова.
• Деньги не щепки — на полу не подымешь
– грошей на дорозі не назбираєш. Пр.
• Деньги разошлись
– гроші вийшли; (образн.) гроші розкотилися.
• Деньги счёт любят
– копійка любить, щоб її рахували (лічили). Пр. Гроші лічбу люблять. Пр.
• Есть деньги у кого
– має гроші хто; є гроші в кого; (образн.) копійка волочиться у кого.
• За деньги
– за гроші; за плату.
• За наличные деньги
– за [гроші] готові; за готівку.
• За небольшие деньги
– не за великі гроші; невеликим коштом; недорого.
• Копить деньги
– складати (збивати, ховати) гроші; збивати гроші докупи.
• Кормовые деньги
– харчові гроші; харчове.
• Крупные деньги
– великі (великими купюрами, недрібні) гроші.
• Куча денег
– купа (сила) грошей (грошви).
• Мало денег
– мало грошей; грошей не гурт; грошей (на гроші) тонко; на гроші скупо. [Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко… Васильченко. Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо. Стефаник.]
• Медные деньги
– мідні гроші; мідяки.
• Мелкие деньги, мелочь
– дрібні [гроші]; дрібняки.
• Наличные деньги
– готові гроші; готівка (зрідка готовик, готовина, готовизна).
• Недостаток в деньгах
– брак (недостача) грошей; скрут(а) на гроші.
• Немалые деньги
– великі (немалі) гроші; чималий гріш.
• Не стало денег
– не стало (не вистачило, забракло) грошей.
• Ни за какие деньги
(разг.) – ні за які гроші; ні за яку ціну; ні за що.
• Обратить в деньги что
– повернути на (в) гроші що; (іноді) згрошити що. [Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать. Сл. Гр.]
• Он не при деньгах
– він не має грошей; нема в нього грошей; він не при грошах.
• Он падок на деньги; алчный, жадный до денег
(разг.) – він ласий на гроші (до грошей); він жадібний на гроші.
• Очень много денег
– дуже багато грошей; (іноді) грошей прірва (сила); до смутку грошей.
• Подъёмные деньги
– гроші на переїзд; переїзні гроші; переїзне.
• Потерять деньги
– загубити гроші; (жарт.) посіяти гроші.
• Растранжирить деньги
– розтринькати (протрясти) гроші.
• Свободные деньги
– вільні (гулящі) гроші.
• Серебряные деньги
– срібні гроші; срібняки.
• Собирать, собрать деньги
– збивати, назбивати грошей; (образн.) у кулак дбати.
• Собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что
– збитися (спромогтися) на що. [Збився Пилип і на хату. Сл. Гр.]
• Собраться с деньгами
– спромогтися (збитися) на гроші.
• Сорить деньгами
– сипати грішми; сипати гроші як полову; гатити гроші; (лок.) розкомашувати гроші.
• Суточные деньги
– добові [гроші].
• Только ума на деньги не купишь
– за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш. Пр.
• Тряхнуть деньгами
– сипнути грішми.
• Туго с деньгами
сутужно з грішми (з грошима); (лок.) куцо на гроші.
• У меня все деньги вышли
– у мене [вже] по [всіх] грошах; я витратився (вивівся, звівся) з грошей; я геть-чисто витратився; я [геть-чисто] згрошився; (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє).
• Употребить деньги на что
– повернути (обернути) гроші нащо.
• Шальные деньги
– дурні гроші.
День
• Белый день
– білий (старий) день.
• В ближайшие дни
– найближчими днями.
• В будний день
– буднього (буденного) дня; будньої днини; у будень; на будні. [А ви приходьте не в неділю, а на будні — ну, в вівторок. Кримський.]
• В былые дни
– (за) минулих (колишніх) днів; колись.
• В выходной день
– вихідного (вільного) дня, вільної (вихідної) днини.
• В день
– на день; денно. [До нас двічі на день ходить автобус. З нар. уст.]
• В дни войны
– (у) війну; за війни.
• Весь день напролёт
– цілісінький день (іноді через цілісінький день); з ранку [аж] до вечора.
• В наши дни
– за наших днів; за нашого часу.
• В один из дней
– одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день
– одної красної (гарної) днини; одного прекрасного (прегарного) дня.
• Во дни оны
(библ.) – во дні они; за днів оних; колись; давніш(е).
• В продолжение целого дня
– протягом цілого дня (цілої днини); (іноді) через цілісінький день.
• В течение дня
– за день; протягом дня.
• В течение одного и того же дня, в один [и тот же] день
– того самого дня (тієї самої днини); (іноді застар.) обидень. [Мені трапилося бачити, як обидень ховали дочку й матку. Сл. Гр.]
• В течение первых дней
– протягом перших днів; у перші дні (у перших днях).
• В тот день, в те дни
– того дня (тієї днини), тими днями.
• В этот день, в эти дни
– цього дня (цієї днини), цими днями.
• Два дня назад
– два дні тому; два дні перед цим; (зрідка) перед двома днями.
• День без росы
– суховень.
• День в день
– день у день; день крізь день; щодня (щодень).
• День да ночь — и сутки прочь
– день і ніч — доба пріч. Пр. Аби день переднювати, а ніч переночувати. Пр. Аби день до вечора. Пр. Час за час, а ближче до вечора. Пр.
• День-деньской
(разг.) – увесь (усенький) день; цілий (цілісінький) день; (розм.) увесьденечки.
• День за днём идёт
– день по дню (день за днем) минає (збігає).
• День к вечеру, ко смерти ближе
– день за день, а ближче до смерті. Пр. День за днем іде, а все ближче до смерті. Пр. Сюди тень, туди тень — та й до смерті тільки день. Пр.
• День клонится к вечеру
– хилилося (схилялося, клалося) на вечір; уже день вечорів (сонце вечоріло); було вже надвечір (надвечори); (давн.) сонце стояло (було) на вечірньому прузі. [Вже сонце стояло на вечірнім прузі, як вона приїхала до Стеблева. Н.-Левицький.]
• День наступает
– день настає (надходить, заходить, починається); на день заноситься; дніє.
• День ото дня, с каждым днём
– день (від(о)) дня; від дня до дня; з дня на день (з днини на днину); з кожним днем (з кожною дниною); що не день; щодень.
• День приёма гостей
– гостьовий (вітальний) день.
• Днём
– удень; за дня.
• Днём с огнём не сыщешь
– в світі [білому] не знайдеш. Пр. Удень з каганцем не відшукаєш. Пр. Того і вдень зі свічкою не найдеш. Пр. Ні слуху, ні прослуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр. Пропав, як Сірко на базарі. Пр.
• Добрый день!
– добридень!; добрий день!
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю
– їдеш на один день, а хліба бери на тиждень. Пр. Хоч їду в гостину, та беру хліба в торбину. Пр.
• Желать, пожелать доброго дня
– надень добрий ([на] добридень) давати, дати; поклонитися, поклонятися на добридень; доброго дня бажати, побажати (зичити).
• Жить день за день
– жити одноманітно; жити аби день.
• За день
– за день; обидень. [Ніяк не схоже на те, що чоловік обидень і повернеться. Головко.]
• За день перед этим
– день тому; день перед цим.
• Изо дня в день, день за днём
– день (від(о)) дня; день крізь день; день при дні; щодня (щодень); день у день.
• Ищешь вчерашний день, а он уже прошёл
– вчорашнього дня стома кіньми не доженеш. Пр.
• Каждые два, три дня
– що два, що три дні.
• Каждый Божий день
– що дня Божого (що Божої днини); що день Божий; що в Бога день. [Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра й серце розбиває. Шевченко.]
• Лишь бы день прошёл
– аби день до вечора; аби день переднювати.
• На другой, на следующий день
– другого (наступного) дня; на завтра.
• На несколько дней
– на (де)кілька днів; (як прикм.) кількаденний (напр., кількаденне відрядження).
• На чёрный день
(разг.) – про (на) чорний день.
• На [этих] днях
– цими днями.
• По сей день
– по сей день (по сю днину); понині (донині); [аж] досі; дотепер.
• По целым дням
– цілими днями; цілі дні.
• Почти весь день
– мало не ввесь день.
• Проводить, провести день
– днювати, переднювати [день]; день (і)зднювати.
• Продолжающийся целый день
– цілоденний. [У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота. Коцюбинський.]
• Проспал до белого дня
– до світу проспав.
• Решительно каждый день
– кожнісінький день (кожнісінької днини); (іноді) день-денно (день-де-нечки).
• Сегодняшний день не без завтрашнего
– ще й завтра день буде. Пр.
• Со дня на день
– з дня на день (з днини на днину); день від(о) дня; від дня до дня; щодня (щодень, щоднини); кожного дня. [Чекаю на тебе кожного дня. З нар. уст.]
• Спустя (через) два-три дня
– за два, за три дні; по двох, по трьох днях; через два-три дні.
• Среди, средь бела дня
– за [білого] дня; серед білого дня; середодня.
• Третьего дня
– позавчора (рідше передучора).
• Три дня подряд
– три дні поспіль (вряд).
• Целый, весь день
– цілий (цілісінький) день; увесь день; (розм.) увесьденечки.
• Целыми днями
– цілими (цілісінькими) днями.
• Через день
– за (через) день; через день; що другого дня (що другий день). [У нашому селі що другий день кіно. З нар. уст.]
• Через каждые два, три дня
– що другого, третього дня; через кожні два, три дні.
• Через несколько дней
– за (у, через) кілька днів.
• Чёрный день
(разг.) – чорний день; скрутний (сутужний) час.
Добывать
• Добывать, добыть борьбой
– здобувати, здобути в боротьбі (боротьбою); виборювати, вибороти.
• Добыть бегая
– вибігати.
• Добыть бранью
– здобути (узяти) лайкою; (іноді) висварити.
• Добыть на охоте
– здобути на ловах (на полюванні); виполювати (уполювати). [Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Казка.]
• Добыть нищенством, попрошайничеством
– вижебрати, видайкати, вистарцювати.
• Добыть обманом
– добути обманом, видурити; витуманити.
• Добыть пением
– добути співами; виспівати. [Виспівав собі дівчину любу та гарну. Вовчок.]
• Добыть с трудом, с горем что
– заробити (здобути) гіркою працею що; розгорювати (іноді розгорити) що; вигорювати (загорювати) що; розгорюватися на що. [Десь би собі розгорив шматочок дерева. Сл. Гр. Розгорювався десь на десять рублів. Мирний.]
• Добыть хитростью
– (з)добути хитрощами; вихитрувати.
• Добыть хождением
– виходити.
• Трудно добыть что
– трудно (скрутно, сутужно) на що.
Дружно
• Берись дружно, не будет грузно
– берись дружно — не буде сутужно. Пр. Де людей купа — не болить коло пупа. Пр. У гурті робити, як із гори бігти. Пр.
Затруднение
• Быть (оказаться) в затруднении
– бути у скрутному (сутужному, прикрому) становищі; бути у скруті (в сутузі).
• Встретить затруднения, встретиться с затруднениями
– натрапити на труднощі (на заваду); (іноді) зустріти труднощі; зустрітися (спіткатися) з утрудненнями.
• Вывести из затруднения
– вивести (вирятувати) з труднощів (з скрутного становища, з клопоту).
• Выйти из затруднения
– вийти з труднощів (з скрутного становища); вийти (виборсатися) із скрути; позбутися скрути (іноді перебути скруту); (розм.) викрутитися; вирятуватися.
• Это сопряжено с большими затруднениями
– це пов’язане(но) (зв’язане(но)) з великими труднощами (утрудненнями).
Затруднительный
• Затруднительное дело
– трудна (тяжка, важка, морочлива) річ (справа); трудне (тяжке, важке, морочливе) діло.
• Затруднительное положение
– трудне (прикре, сутужне, скрутне) становище; трудний (прикрий, сутужний, скрутний) стан; скрут(а) (сутута, притуга, халепа).
• Он попал в затруднительное положение, он очутился в затруднительном положении
– він попав (потрапив) у трудне (прикре, сутужне, скрутне) становище (у скрут(у)); він опинився у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) становищі; сутужно стало йому; прийшов (настав) йому скрут.
• Поставить в затруднительное положение кого
– поставити кого в трудне (прикре, сутужне, скрутне) становище; (образн.) загнати кого на слизьке; посадити кого на лід.
Находиться
• Вишь, какой нашёлся!
(разг.) – ач (бач, ба, диви), який ви(й)нявся (вирискався, обібрався, вибрався)!
• В мире такого другого не найдётся
– у (на) всьому світі такого другого не найти (не знайдеться); світ такого другого не покаже.
• Его не озадачишь, всегда найдётся
– його не спантеличиш, завжди дасть собі раду (знатиме, що робити, добере розуму, ніколи не розгубиться).
• Киев находится на правом берегу Днепра
– Київ лежить (іноді стоїть) на правому березі (боці) Дніпра.
• Находится в опасности кто
– у небезпеці хто; загрожує небезпека кому; під небезпекою хто.
• Находиться в бедности
– жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити (перебувати) у злиднях (в убозтві); (образн.) [голодні] злидні годувати, трусити злиднями.
• Находиться в ведении, подчинении чьём
– бути у віданні чиєму, у волі чиїй (під орудою чиєю); підлягати кому.
• Находиться в добром здоровье
– бути живим-здоровим (у доброму здоров’ї, у доброму здоров’ячку); матися добре; почувати себе добре.
• Находиться в живых
– бути живим (серед живих).
• Находиться в заблуждении
– помилятися; бути на хибному шляху.
• Находиться в затруднении (в затруднительном положении)
– бути в скрутному (у сутужному, у прикрому) становищі; бути у скруті (у сутузі).
• Находиться в [полной] зависимости от кого, чего
– бути в [цілковитій] залежності від кого, від чого; [цілком] залежати від кого, від чого.
• Находиться в соответствии с чем
– відповідати чому.
• Находиться дома
– бути (в)дома.
• Находиться за границей
– бути (перебувати) за кордоном.
• Находиться на военной службе
– бути у війську (на військовій службі); служити у війську.
• Находиться при последнем издыхании
– доходити (конати, умирати); розлучатися з життям; (розм. образн.) душа на волосинку в кого.
• Находиться при смерти
– бути при смерті (на смерті, на вмерті); бути на смертельній (на смертній) постелі; бути (стояти) на останній (давн. на Божій) дорозі.
• Не нашёлся что сказать, ответить
– не добрав (не дібрав) розуму (не знайшов, не зміркував), що сказати, відповісти; збентежився (сторопів, стерявся) і не зміг нічого сказати, відповісти; не здобувся на слово, на відповідь.
• Он везде найдётся
– він скрізь (у всьому) дасть собі раду (знатиме, що робити); він з усього викрутиться.
• Он нашёлся и сумел выпутаться из затруднений
– він дав собі раду (не збентежився, не сторопів, не стерявся) і зумів виплутатися (виборсатися) із скрутного становища (із скрути, із скруту).
Обстоятельство
• Более благоприятные обстоятельства
– сприятливі обставини; (іноді поет.) краща доля.
• Всего удивительнее было то обстоятельство, что…
– [А] найдивніше було те, що…
• Выбиться из тяжёлых обстоятельств
– вибитися (виборсатися) з [важкого] скруту (з [важкої] скрути); вибитися (виборсатися) з тяжких (важких, скрутних) обставин; піднестися з біди.
• Оказался в стеснённых обстоятельствах кто-либо
– опинився у скруті (у скрутних обставинах, у сутузі) хто; тісно (до скруту) прийшлося кому; до скруту (до сутуги) дійшлося кому.
• По личным (семейным) обстоятельствам
– через особисті (родинні, сімейні) обставини; з особистих (родинних, сімейних) причин.
• По независящим [от меня] обстоятельствам
– через незалежні [від мене] обставини; з незалежних [від мене] причин.
• По непредвиденным обстоятельствам
– з непередбачених причин (обставин); через непередбачені обставини.
• Поправить свои обстоятельства
– поліпшити свою долю; підмогтися. [Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю. Вовчок.]
• Поступать сообразно обстоятельствам
– чинити (робити) як до обставин (відповідно до обставин, залежно від обставин); чинити (робити), зважаючи на обставини (зваживши обставини).
• При всех обстоятельствах
– за всяких (за всіх) обставин.
• При неблагоприятных, при хороших обстоятельствах
– за несприятливих, за добрих обставин; (іноді) у доброму разі.
• При плохих обстоятельствах
– за лихих обставин; (іноді) при лихій годині.
• Произошло одно неожиданное обстоятельство
– сталася одна несподівана подія (річ). [Гарасим усе був за двірника і дуже був задоволений своєю долею, коли раптом сталася одна несподівана подія… Свідзинський, перекл. з Тургенєва. …Раптом сталася несподівана річ… Рильський, перекл. з Тургенєва.]
• Смотря (глядя) по обстоятельствам
– як до обставин; зважаючи на обставини; залежно від обставин.
• Так складываются обстоятельства
– так складається; так складаються обставини.
• Тонкий намёк на толстые обстоятельства
– тонкий (делікатний) натяк на грубу річ (на великий кус(ень)). [Наздогад буряків (навтяки буряки), щоб дали капусти (коли треба моркви). Пр. У вас, у молодих, теперечки й граматка, і всі смертні іріхи повиходили з моди, говорила Лекерія наздогад буряків, коли треба було моркви… Н.-Левицький.] – скрутні (сутужні) обставини; скрут(а) (сутуга).
• Учесть, взвесить обстоятельства
– зважити [на] обставини; узяти до уваги (на увагу) обставини.
Положение
• Безвыходное (безысходное) положение
– безпорадне (безрадне, безвихідне) становище (безпорадний, безрадний, безвихідний стан); безвихідь; безпорадна година; тісний кут (тісна діра); (образн.) І тут боляче, і там гаряче. Пр.
• Быть в бедственном положении
Див. бедственный.
• Быть, находиться в затруднительном положении
– бути у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) стані (становищі); бути у скруті (притузі, тісноті); (образн.) загнатися на слизьке; упасти у тісну діру; (іноді) зайти у велике галуззя.
• В безвыходном положении кто
– у безпорадному (у безвихідному) становищі (стані) хто; у безвиході хто; нема ради кому; кінці в край кому; попав (потрапив) у тісний кут (у тісну діру) хто; опинився на слизькому хто; (жарт.) у матню попав хто.
• В интересном (в счастливом, в таком) положении
(разг.) – бути такою (в такім ділі); на таких порах бути; бути у поважному стані; бути при надії.
• В лежачем положении
– лежачи (лежачки, навлежачки); у лежачому стані.
• В сидячем положении
– сидячи (навсидячки, навсидьки); у сидячому стані.
• В стоячем положении
– стоячи (навстоячки); у стоячому стані.
• Входить, войти в положение кого, чьё
Див. входить.
• Выйти из затруднительного положения
– вийти із скрути (із скрутного стану); вирятуватися із скрути; вихопитися із тісної діри.
• Занять в отношении кого, чего положение дружественное, враждебное…
– зайняти щодо кого, чого дружню, ворожу… позицію; поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно…; узяти постать до кого дружню, ворожу…; стати до кого на стопу прихильну, ворожу…
• Напиться, напоить кого до положения риз
(устар.)Див. риза.
• Положение больного улучшается (ухудшается)
– хворому ліпшає (гіршає).
• Положение изменилось к лучшему, к худшему
– становище змінилося (повернулося) на краще, на гірше.
• Положение хуже губернаторского
(перен. шутл.) – становище (ситуація) дуже (вельми) неприємне (неприємна).
• Попасть в неловкое положение
– опинитися в ніяковому (у прикрому) становищі (стані); опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (образн.) опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах).
• Попасть в смешное положение
– попасти у смішне становище (у смішну ситуацію); опинитися у смішному становищі.
• Поставить в глупое положение
– зробити дурня з кого; завдати дурня кому.
• Поставить в затруднительное, в трудное положение кого
– призвести до скрутного (трудного) стану (становища) кого; поставити кого в скрутний (трудний) стан (у скрутне, трудне становище); (жарт.) загнати на слизьке (у тісну діру, у суточки); у тісний кут поставити кого; на лід посадити кого; загнути карлючку кому; завдати скрути (клопоту, халепи кому).
• Поставить себя (кого) в безвыходное положение
– поставити себе (кого) в безпорадне (у безвихідне) становище; (образн. жарт.) попастися у матню; загнати у матню кого; сісти на льоду; посадити на льоду (на лід) кого; попасти (потрапити) у тісний кут (у тісну діру); опинитися на слизькому.
• Прийти в надлежащее, нормальное положение
– дійти до належного, нормального стану (становища); (іноді) на стану стати.
• Человек с положением
– людина на становищі; людина з (видатним) становищем; (іноді розм.) людина на стану; значна (поважна) людина.
Честь
• Береги честь смолоду
– бережи честь замолоду (змолоду). Пр. Шануйся ззамолоду. Пр.
• Блюсти свою честь
– класти на собі честь; (іноді) шануватися.
• Была бы честь предложена
– було б сказано; (іноді розм.) хоч не нагодували, аби запрохали.
• Быть в чести, не в чести у кого
– бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, не в шанобі) у кого; мати (по)шану чию, від кого, не мати (по)шани чиєї, від кого.
• Велика честь, коли нечего есть
– і честь дарма, як їсти чого нема. Пр. Що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти). Пр.
• В честь кого, чего
– на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що.
• В честь праздника
– для (на) шанування свята.
• Выйти с честью из затруднительного положения
– вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (із скрути, з сутуги).
• Ему всё не в честь
(разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити.
• Из чести
(устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі ((по)шани).
• Иметь честь
(разг.) – мати (за) честь.
• Оказать, сделать честь кому
– зробити (рідше учинити) честь кому; виявити честь кому, (по)шану до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому.
• Отдавать, отдать честь кому, чему
(воен. перен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Покушаться на честь чью
– важити на честь чию.
• Попадать, попасть в честь к кому
– заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (іноді розм. тільки докон.) доскочити честі чиєї.
• По чести сказать, по чести говоря
– правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), широ (по щирості) кажучи.
• Просить честью кого
– добром просити (прохати) кого.
• С честью делать, сделать что
– гідно (з честю, як належить) робити, зробити що.
• Считать за честь что
– мати (уважати) за честь що.
• Честь имею кланяться!
(устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]!
• Честь лучше богатства
– добре ім’я краще за багатство. Пр.
• Честь честью, (реже) честь по чести
(разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що).
• Это делает честь, не делает чести кому
– це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Суту́жний
1)
тяжелый, трудный, суровый;
2)
с трудом добываемый, трудно достижимый;
3)
затруднительный.
Суту́жно, сутя́жно, нар. трудно, тяжело, затруднительно.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Деньги – гро́ші (-шей); д. весовые (за взвешивание) – вагове́; д. вкладочные – вкладкові́ гро́ші; д. задаточные – завда́ток (-тку), завдатко́ві гро́ші; д. за доставку – доставне́; д. запасные – покладні́ гро́ші, гро́ші про запа́с; д. за помол – млинове́; д. золотые – золоті́ гро́ші; д. карманные – кишенько́ві гро́ші, дрібні́ гро́ші; д. квартирные – комі́рне, гро́ші за квартиру; д. командировочные – відрядне́, відрядні́ гро́ші, гро́ші на відрядження; д. кормовые – харчове́, гро́ші на годі́влю; д. ликвидационные – ліквідаці́йне; д. мелкие – дрі́бні, дрібні́ гро́ші, дрібняки; д. медные – мі́дні, мі́дні гро́ші, мідяки; д. набавочные – приплат (-ту); д. наличные – гото́ві гро́ші, готі́вка; д. незаработанные (доставшиеся даром) – ле́гкий гріш, незаро́блені гро́ші; д. оборотные – оборо́тні гро́ші; д. остальные – ре́шта з гро́шей; д. передаточные (переданные в излишке) – пере́дані гро́ші; (следуемые к передаче) – нале́жні до переда́ння гро́ші; д. передовые – завда́ткові гро́ші, ава́нсові гро́ші; д. поверстные – (по)верстове́; д. подъемные – гро́ші на виїзд, виїзні́ гро́ші; д. подделанные – підро́блені гро́ші, фалшо́вані, фалшиві гро́ші; д. полученные от продажи – уторго́вані гро́ші, у́торг (-гу); д. причитающиеся – нале́жні гро́ші; д. провозные – гро́ші на (за) переві́з; д. прогонные – прого́ни, переїзні́ гро́ші; д. разъездные – подоро́жні гро́ші, гро́ші на по́дорож, роз’їзні́ гро́ші; д. расходные – гро́ші на витра́ти; д. сборные (собранные) – скла́дка, збірні́ гро́ші, збирані гро́ші; д. свободные – ві́льні, гулящі гро́ші; д. серебрянные – срі́бні, срі́бні гро́ші, срібняки; д. спорные – спі́рні гро́ші; д. столовые – харчові́ гро́ші, харчове́; д. суточные – добові́ гро́ші; д. счетные – полі́чені, лі́чені гро́ші; д. фальшивые – фалшо́вані гро́ші; д. фрахтовые – перевізне́, перевозо́ве, фрахт (-хту); д. хожалые – ужитні́ гро́ші, гро́ші на пе́ршу потре́бу; д. чаевые – чайові́ гро́ші, чайове́; затруднительно с деньгами – скру́тно, суту́жно на гро́ші; изнашивание денег – стира́ння гро́шей; обратить в деньги – поверну́ти в гро́ші, згрошити (Г); при -гах быть – бу́ти з грошима; употреблять -ги на что – оберта́ти, оберну́ти, поверта́ти, поверну́ти гро́ші на що.
Затруднительный (о деле, вопросе) – трудний; (материально, о положении) – суту́жний, скру́тний.
Тяжелый (о труде) – важкий, тяжкий; (затруднительный, о положении) – трудний, суту́жний, скру́тний.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

суту́жний, -на, -не

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ро́диво, -ва, с.
1) Роды.
Померла з родива. Мнж. 191. Не дай Боже, яке в мене за першою дитиною сутужне родиво було. У мене було важке родиво. Сквир. у.
2) Хлѣбъ и полкварты водки, которые отецъ новорожденнаго, вмѣстѣ съ извѣстіемъ о рожденіи несетъ тестю. Мил. 21.
3) Родословная.
От се ж воно й родиво починається Господа нашого Ісуса Христа. Лубен. у.
Суту́жний, -а, -е. Тяжелый, трудный, суровый. Чом ти, гаю, не зеленієш? Як я маю зеленіти: була зіма сутужная. АД. І. 78.
Суту́жно, нар. Трудно, тяжело. Тепер на дрова стало дуже сутужно. Черк. у.
Сутя́жно, нар. = Сутужно. АД. І. 199. Так тяжко, так сутяжно довелося їм жити з Степаном. Г. Барв. 507. Сутяжно в чужій чужині, на чужій стороні без порядку погибати. Нп.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Суту́жный = дротяни́й (зроблений з залїзного дроту).
Затрудни́тельный, но = утру́дливий, во (С. Ш.), трудни́й, но, тяжки́й, ко, суту́жний, но, при́крий, ро, недого́дний, но, морочли́вий, во, моро́чний. — Сутужна праця. Кр. — Морочливе дїло.
Надса́дный, но = тяжки́й, важки́й, ко, суту́жний, но.
Накла́дный, но = суту́жний, утра́тний, но. (С. Ш.).
Нату́жливый, нату́жный = важки́й, тяжки́й, суту́жний, су́тяжний. — Дуже сутужна робота.
Обремени́тельный, но = важки́й, ко, суту́жний, су́тяжний, но. — Сутяжно стало — роботи побільшало у мене. — Сутяжно відбувати стійку. Кн.
Отяготи́тельный = важки́й, тяжки́й, утяжли́вий (С. Ш.), суту́жний, су́тяжний. (Д. під сл. Обремени́тельный).
Тру́дно = тру́дно (С. Ш.), ва́жко, тя́жко (С. Ш.), суту́жно (С. Л.), сутя́жно, скру́тно, цу́пко, як багато роботи — заві́зно. — Трудно вийти з біди, як каменю з води. н. пр. — Трудно стати паном, а то все піде даром. н. пр. — Ох мінї тяжко, ох мінї нудно, що з бородатим жити мінї трудно. н. п. — Через вороги тяжко до пекла дістати ся. н. пр. — Цупко стало у нас на лїс. — Мели, коли не запізно. н. пр.
Тяжело́ = тя́жко, ва́жко, суту́жно (С. Л.), сутя́жно, скру́тно. — Тяжко нести, а жаль покинути. н. пр. — Ох тяжко, ох важко з ним вік розмовляти. н. п. — Через вороги тяжко до пекла достати ся. н. пр. — Що року сутужно Хомі, що року не стає свого хлїба. Коц. — Скрутно їм жилось, але ж нїколи на се не ремствовали. Грінч. Чайч.
Тяже́лый = тяжки́й (С. Л. Ш.), важки́й (С. Л.), поб. — тяже́нний, важкеле́нний; суту́жний, сутя́жний, скру́тний, трудни́й, при́крий. — Важкий камінь. — Тяжка робота. — Своя сїрмяжка — не тяжка. н. нр. — Зняв у гору булаву тяженну, та й давай трощить ворота в серця. Ст. С. — Тяже́лое вре́мя = д. під сл. Вре́мя.Тяже́лая же́нщина = д. Бере́менная.Т. запахъ = тяжки́й, важки́й, пога́ний дух. — Тяже́лъ на́ ногу = д. Неповоро́тливыйТ. на подъёмъ = тяжкотїлий (С. Ш.), тюхтїй (С. Ш.), пудофе́т, си́день. — Так ви, бачу, всї легкодухи, передо мною так, як мухи, і пудофети на голо. Кот. — Тяже́лый человѣ́къ = а) крути́й, б) гладки́й, товсти́й.