Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «ся»
Шукати «ся» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Блужда́ние – блуд, блука́ння, блу́ки; (безысходное) блукани́на. [Тай набри́дла вже мені́ ся блукани́на].
Вдо́вствовать – удові́ти, удовува́ти. [Ся па́ні удові́є – вже три ро́ки то́му, як похова́ла чолові́ка (М. Вовч.). Живе́ вона́ сама́ собі́ вдову́ючи (Г. Барв.)].
Вдо́вствующая королева – короле́ва-вдова́.
Вдо́вствующая епархия – овдові́ла єпа́рхія.
Возвыша́ть, -ся, возвы́сить, -ся
1) підніма́ти (підійма́ти) (кого́, що до чо́го, над ко́го, над що), -ся,
сов. підня́ти (підійня́ти), -ся, підніма́ти вго́ру, -ся вго́ру, підня́ти вго́ру, -ся вго́ру, підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся [Таки́х люде́й підійма́ти нау́кою до мора́льної і соція́льної рі́вности з собо́ю (Сл. Грінч.). Він той, кого́ я підняла́ над всіх (Грінч.). Аж до не́ба підня́всь. Підня́всь Лито́вський край аж геть уго́ру (Куліш)], підно́сити (кого́ над ким, чим), -ся, підне́сти, -ся [Котру́ хо́чуть па́ртію – підно́сять (Куліш). Його́ престі́л підно́сився до хма́ри (Крим.). Підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.)], зно́сити, -ся, зне́сти, -ся [По-над вели́чними вона́ його́ знесе́ (Сам.)].
-ся – з[дій]німа́тися, зня́тися [Колоса́льна по́стать зніма́ється аж до не́ба (Грінч.)], підбива́тися вго́ру, підби́тися вго́ру, става́ти, ста́ти по-над що [Ста́ти по-над шабло́н (Єфр.)], виви́щувати, -ся (вивища́ти, -ся), ви́вищити, -ся [Вивища́лись мо́вою своє́ю над про́стою грома́дою (Куліш). Ви́вищилися політи́чно (Дом.)], височи́ти, -ся, звисочи́ти, -ся, ви́сити, -ся [Росту́ть і ви́сяться царі́ (Шевч.)];
2)
-ша́ть, -сить (устремлять к верху) – підно́сити, підне́сти, зно́сити, зне́сти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти.
-ша́ться (выситься) – підно́ситися, зно́ситися, здійма́тися (зніма́тися), ви́ситися, височи́тися. [З тає́много са́ду підно́ситься над усі́м бі́ла ве́жа (Черк.). А над усі́м зно́сяться стрімкі́ па́льми (Фран.). Ля́хів шпиль ви́сився по-над усіє́ю окру́гою (М. Вовч.). На горбку́ височи́лася це́рква (Крим.)];
3) (
увеличивать, -ся) підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся, підій[ні]ма́ти, -ся, підня́ти, -ся, збі́льшувати, -ся, збі́льшити, -ся. [Підня́ти ціну́. Підви́щити тари́ф]; (о голосе) підійма́ти, -ся, підня́ти, -ся, підно́сити, -ся, підне́сти, -ся, рости́. [Підня́в го́лос і сказав. На тре́тьому скла́ді го́лос підно́ситься (Єфр.). Го́лос Анто́нів міцні́шав, ріс].
-ся (о цене) – йти вго́ру, піти́ вго́ру, скака́ти вго́ру, сов. підско́чити, (о мн.) попідска́кувати [Ці́ни на все ду́же підско́чили, попідска́кували];
4) (
в сан, должность) підно́сити (підне́сти) до гі́дности, на поса́ду;
5) (
прославлять, возвеличивать) підно́сити, -ся, підно́сити себе́, підне́сти, -ся, підне́сти себе́, звели́чувати, -ся, звели́чити, -ся, вславля́ти, -ся, всла́вити, -ся.
-ша́ть душу – підій[ні]ма́ти (сов. підня́ти) вго́ру ду́х(а). [Ся кни́га підніма́є вго́ру наш дух (Грінч.)].
До́брый
1) до́брий (
к кому, – для ко́го или до ко́го), ласка́вий, (добряк) – благи́й. [До́брим сло́вом не згада́ють. Він для ме́не (до ме́не) до́брий. Кость – бла́жчий за Григо́ра].
До́бренький – ласкаве́нький.
Очень до́брый – добре́нний, добря́ч[щ]ий. [Добре́нна душа́ з йо́го. Добря́чі були́ лю́ди, покі́йнички (М. Вовч.)].
Становиться, стать до́брым – добрі́ти, добрі́шати, ласкаві́шати, подобрі́шати; поласкаві́шати. [Ба́ба на́че тро́хи подобрі́шала до Мико́ли].
Сделать кого до́брым – роздо́брити, (провинц.) – роздобру́хати.
Доброе дело сделать – до́бре (добро́) вчини́ти.
Будь добр, будьте до́бры (пожалуйста) – будь ла́ска, будь ла́скав, бу́дьте ласка́ві, зроби́ (зробі́ть) ла́ску, спаси́бі тобі́ (вам). [Скажі́ть, будь ла́ска, й мені́. Скажі́ть, спаси́бі вам, з яки́х ви є: чи ви з пані́в, чи ви із мужикі́в (Грінч.)];
2) (
хороший) – до́брий, га́рний, хоро́ший. [Ду́же се до́бре ді́ло. До́брого го́лоса ма́єш. Хоро́ший (га́рний) робітни́к з ньо́го].
В до́брый час – час до́брий вам, на до́брий час.
В до́бром ли вы здоровьи? – чи до́бре ся ма́єте?].
Чего до́брого – бува́, бува́є, ча́сом, хто зна. [Чи ти, бува́, не здурі́в? Не диви́сь на ньо́го, щоб ча́сом не підійшо́в].
До́брое утро, до́брый день, до́брый вечер, до́брой ночи – добри́день, (только у интеллигентов) – до́брого ра́нку; добри́вечір; добра́ніч; на добра́ніч.
Дрема́ть – дріма́ти, (сидя) куня́ти, (шутл.) окуні́в лови́ти.
Он -млет – він дріма́є (куня́є), (гал. шутл.) він з дрімако́м ся віта́є.
Враг не дре́млет – во́рог не дріма́є.
Дю́же, дю́жо – ду́же, си́льно, мі́цно, ве́льми.
Не дю́же давеча – не так давно́, нещо́давно́.
Дю́же ль могиш? – як ма́єшся? як ся ма́єш? як живе́ш? (зап. жиє́ш)?
Жи́ться, безл. – жи́тися, ма́тися, ве́сти́ся, пово́дитися.
Как живё́тся? – як живете́? Як ся ма́єте? Як вам веде́ться, пово́диться? [Як вам пово́диться в нові́й осе́лі?].
Здо́ро́во – здо́рово, пожи́точно.
-ро́во! (привет) – здоро́в був! здоро́ві були́! здоро́в! (шутл.) доро́в!
-рово живёте? – як ся ма́єте? чи жи́ві-здоро́ві? (За) -рово живёшь – ні за́ що, ні про́ що; ні сі́ло, ні впа́ло; ні з то́го, ні з сьо́го; з до́брого ди́ва; га́рма-да́рма; дурні́сінько. [Ви́лаяв з до́брого ди́ва. Напа́вся на ме́не га́рма-да́рма (Сл. Гр.)].
Здоро́вье – здоро́в’я, ду́жість.
Отсутствие -вья – безздоро́в’я.
Беречь -вье – шанува́ти здоро́в’я.
Дай бог -вья кому – дай бо́же здоро́в’я кому́, поздоро́в бо́же кого́.
Лишить -вья кого – здоро́в’я зба́вити кому́.
Набираться -вья – набира́ти здоро́в’я.
Ослабевать -вьем – занепада́ти (занепа́сти) (на здоро́в’ї).
С надорванным -вьем – занепа́лий.
Его -вье падает – він упада́є на здоро́в’ї.
Плохое -вье – лихе́ здоро́в’я.
Слабый -вьем – кво́лий.
Пить (выпить) за чьё -вье – пи́ти (ви́пити), здоро́вкатися до ко́го, поздоро́вкати кого́.
Пей (пейте) на -вье – здоро́в пий, пи́йте здоро́ві, здоро́ві пи́вши.
Если -вье позволяет, то… – як здоро́в’я змага́є, то…
Поправить -вье – порятува́ти (підпра́вити) здоро́в’я.
Спрашивать о -вьи – пита́ти за (на) здоро́в’я.
Как -вье? – як ся ма́єш (ма́єте)? чи живі́-здоро́ві? я́ково-мо́жете? (гал.) як ду́жі?
На -вье ему – на здоро́в’я йому́, неха́й здоро́в хо́дить.
Здра́вствовать – здоро́вому бу́ти, до́бре ся ма́ти.
Дай бог -вать – поздоро́в бо́же.
Желаю -вать – до́брого здоро́в’я (зи́чу), до́брого здоро́в’я, здоро́в’ячка.
Здра́вствуй, -те – здоро́в (був), здоро́ва (була́), здоро́ві були́, добри́день, добри́вечір, чоло́м (говорит приветствующий), до́брого здоро́в’я (говорит отвечающий). Да -вует! – (не)ха́й живе́! хай здоро́в живе́!
Зо́лото – зо́лото, ум. золотце́, (в поэзии) зла́то, ум. злі́тце, зло́течко, (слав.) зла́то. [Зо́лото і в огні́ блищи́ть (Приказка). Єсть лю́ди на сві́ті срі́блом-зло́том ся́ють (Шевч.). Дружи́на, о́троки, наро́д круго́м його́ во зла́ті ся́ють (Шевч.)].
Жильное -то – жилове́ зо́лото.
Красное -то – черво́не зо́лото, че́рвінь (-іни).
Сусальное -то – сухозлі́тка, шуми́ха, позоло́тка, позлі́тка.
Самородное -то – саморі́дне зо́лото.
Чистое -то – щи́ре (чи́сте) зо́лото.
Из чистого -та – щирозолоти́й, сутозолоти́й, (в поэзии) щирозло́тий, сутозло́тий. [Щирозло́тий пе́рстень (Чуб. III). Черві́нці сутозло́ті (Драг.)].
-том шитый – зо́лотом гапто́ваний.
Сиять -том – ся́яти зо́лотом.
Сияющий -том – золотося́йний.
Блестеть, заблестеть как -то (-том) – золоті́ти, зазолоті́ти, зазолоти́тися.
Лить, плавить -то – ли́ти, топи́ти зо́лото.
Накладывать -то на что – сади́ти зо́лото на що.
Плющить -то – би́ти, плющи́ти зо́лото.
Слиток -та – ви́ливок зо́лота.
-то в слитках – зо́лото у ви́ливках.
Не всё то -то, что блестит – не все те зо́лото, що блищи́ть (Номис); (зап.) не все те зо́лото, що ся сві́тить.
Ценить что на вес -та – цінува́ти (шанува́ти) що як зо́лото.
Продавать на вес -та – продава́ти (ва́жити) на́че зо́лото.
Иде́я – іде́я, (мысль) га́дка, ду́мка. [Все, що мав у життю́, він відда́в для одно́ї іде́ї, і горі́в, і ясні́в, і стра́ждав, і труди́вся для не́ї (Франко). Між уче́ними людьми́ пронесла́сь тоді́ га́дка: чи не була́-б украї́нська мо́ва згі́дна до літерату́рної робо́ти (Куліш). І ся його́ про́повідь у вели́кій мі́рі приверта́ла його́ суча́сників до визво́льної ду́мки (О. Пчілка)].
Руководящая иде́я – провідна́ іде́я.
Неотступная, навязчивая иде́я – невідсту́пна (непозбу́тна), насти́рлива іде́я.
Изра́нивать, изра́нить – зра́нювати, зра́ни́ти, завдава́ти, завда́ти ран, рани́ти, порани́ти, (развередить) розра́нювати, розрани́ти. [Ся ві́дповідь зрани́ть се́рце (Л. Укр.). Розрани́ла в ме́не се́рце, розрани́ла ду́шу (Франко)].
Изра́ненный – зра́нений, пора́нений. [Ла́скою бо́жою в се́рце зра́нений (Тичина). Пора́нений був неприто́мний (Грінч.)].
-ниться – зра́ни́тися (Франко).
Как, нрч.
1) (
для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)].
Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)].
Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти?
Как велик? – яки́й завбі́льшки?
Как вы говорите? – як ка́жете?
Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)?
Как дорого? – чи до́рого? по чо́му?
Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́?
Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко?
Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)].
Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти?
Как именно? – як са́ме?
Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь?
Как? как? (при переспрашив.) – що? що?
Как много? – як бага́то? як забага́то?
Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна?
Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не?
Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете?
Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти?
Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці?
Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)?
Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так?
Как так? – я́к то? через що́? я́к то так?
Как таки так? – як таки́ так?
Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)];
2) (
для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)].
А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́!
Вот как! – о́сь як, о́н як!
Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)].
Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)].
Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні.
Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)].
Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)].
Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)].
Да как не – я́к не, я́к-же не.
Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)].
Как же!
А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)].
Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)].
Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)].
Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)].
Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)].
Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)].
Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють].
Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)].
Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)].
Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де.
Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)].
Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)].
Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)];
3) (
при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)].
Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)].
Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)].
Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний.
Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́.
Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на].
Как есть все – чи́сто всі, геть усі́.
Как живой – як живи́й, як живі́сінький.
Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)].
Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)].
Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло].
Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше.
Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться).
Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь.
Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)].
Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)].
Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма.
Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)].
Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)];
4) (
обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)].
Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь.
Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й.
Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)].
Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то.
Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)].
Как-либо – а) см. Как-нибудь;
б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь.

Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)].
Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)].
Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)].
Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)].
Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь;
б) (
в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі.
Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)].
Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)].
Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)].
Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)].
Таккак (причин.), см. Так;
5) (
союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)].
А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)].
Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)].
Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)].
Между тем как… – тим ча́сом як…
Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)].
Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)].
Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)].
С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як.
Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)].
Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)].
Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не;
6) (
условный союзесли) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)].
Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)].
Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].
Како́в, Каково́й – якови́й, яки́й. [Якова́ то я, бра́тіку, у сві́ті ста́ла (Пісня)].
-во ваше здоровье? – як ся ма́єте?
Како́в… таков – якови́й… такови́й; яки́й… таки́й.
Како́в поп, таков и приход – якова́ ни́ва, такове́ й насі́ння; яки́й піп, така́ й пара́хвія; яки́й цар, таки́й і псар (Приказки).
-ко́в! – яки́й!
-ко́в ни есть – яки́й є.
-ко́в бы ни был – будь-яки́й, хоч яки́й.
Како́й, Каково́й
1) (
по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й. [Яки́й со́ром!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за. [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Приказка). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М. Вовч.)];
2) (
который) ко́три́й, кото́рий. [Котрі́ бу́ли по селу́ красиві́ші і багаті́ші дівча́та, ті вже жда́ли (Квітка). Де? В котрі́м мі́сці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; см. Кото́рый 3. [Ся по́вість подо́бається слухача́м бі́льше, ніж усі́ и́нші М. Вовчко́ві оповіда́ння, що я до́сі чита́в (Грінч.). А там зві́рі такі́ були́, що ніде́ таки́х не було́ (Рудч.)].
-ко́й лучший, больший и т. п. – де-лі́пший, де-кра́щий, де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є].
-ко́й дорогой – кудо́ю? [Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Грінч.)].
В -ко́е время? – яко́го ча́су?
До -ко́го времени – на яки́й час? до яко́го ча́су?
-ка́я нужда знать? – що за потре́ба зна́ти?
-ки́м образом – яки́м чи́ном, по́битом, сві́том.
На -ко́го чорта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са, на бі́са. [На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? (Звин.)].
Како́е! – де́ там! [Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (Крим.)].
Како́й из – котри́й, (реже) кото́рий. [Три пани́ – їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Приказка)].
Вот -ко́й! – о(т)таки́й, от(т)аке́нний. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)].
С -ко́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!
Како́й-то
а) (
некоторый) де́який(сь), котри́йсь. [В де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)];
б) (
неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь. [Прихо́дили які́сь лю́ди (Ніков.)];
в) (
не без оттенка пренебрежения) яки́йсь-то, яки́йсь-там, котри́йсь-там. [Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Шевч.)].
Како́й-нибудь (из нескольких) –
а) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котри́й-бу́дь, (
диал.) бу́длі-яки́й. [Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л. Україн.). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (Стор.)];
б) (
неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь. [Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (Мирн.)];
в) (
с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й. [Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Греб.)];
г) (
не более как) яки́й. [За мить яку́ поки́ну я сей світ (Грінч.)].
Не како́й-нибудь – не аби́-який. [І поча́ли нову́ ха́ту розпина́ти, та ще не аби́-яку й зроби́ли (Гр. Гр.)].
Кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, де́який. [Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Приказка). Хафі́з де́які відно́сини до двірськи́х сфер уже́ й тоді́ мав (Крим.)].
Како́й попало – аби́-який, бу́дь-який. [Звінча́лась аби́ з яки́м батрако́м (Квітка)].
Како́й бы ни – хо́ч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (руссизм) яки́й би не. [Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
Како́й бы ни был – будь-яки́й, уся́кий. [Взяли́ його́ до се́бе: неха́й бу́де в ха́ті будь-яки́й робі́тник (Київщ.). Ма́тері уся́ка дити́на хоро́ша здає́ться (Квітка)].
Како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой), пере́який. [Забува́єш про бу́дь-яке все́ньке життя́ суча́сне (Крим.). Подиви́сь, яке́! – Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа)].
Хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, (устар.) яки́й-хотя́. [Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (Куліш)].
Бог знает како́й – бо́-зна яки́й, (невесть какой) не́ві́дь яки́й. [Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (Кон.)].
Не бог весть како́й – не яки́й. [У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (Кон.)].
Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)].
-ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)].
-ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)].
-ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)].
Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях.
Маятник -тся – вага́ло хита́ється.
Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись).
Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д.
Коли́чество – кі́лькість (-кости) (редко скількість), число́, числе́нність (-ности), (отношение) мі́ра. [Коли́ така́ кі́лькість ді́йсних чле́нів не прибу́де на спі́льне зі́брання, то ви́бори перено́сяться (Ст. Акад. Н.). Ся кни́га є спро́ба поясни́ти скі́лькість факти́чного матерія́лу (Грінч.). Хоч мале́ число́ поле́гкости собі́ ма́ли (АД. 1). Пана́м зручні́ше було́ пра́вити з ме́ншою числе́нністю люде́й (Кон.). Люде́й тут була́ вже не та мі́ра (Звин.)].
Большое -во – вели́ка кі́лькість (числе́нність), вели́кість.
В большом -ве – у вели́кій кі́лькості, у вели́кому числі́, у вели́кій мі́рі.
Огромное (несметное неизмеримое) -во (множество) – си́ла, вели́ка си́ла, си́ла силе́нна, незліче́нна (незчисле́нна) си́ла, бе́зліч (-чи), бе́змір (-ру), (фам.: масса) шмат (-ту). [Чи змо́же сільськи́й гляда́ч орієнтува́тися серед си́ли люде́й та поді́й? (Грінч.). Вели́ка си́ла арти́стів-малярі́в захо́плюється портре́тами (Наш). Бе́зліч літ (Л. Укр.). Бе́зліч не аби́-якої си́ли (Єфр.). Ще того́ по́ля – бе́змір (Коцюб.). Худо́би було́ шмат (Рудан.)].
Достаточное -во – доста́тня кі́лькість, дово́лі.
Иметься, имеющийся в достаточном -ве, см. Доста́точный 2.
Изрядное -во – чима́ло, читро́хи.
Некоторое (известное) -во – де́яка (пе́вна) кі́лькість, де́яке (пе́вне) число́, де́яка мі́ра, де́що, скі́льки(сь), скі́льки-там. [Да́йте йому́ скі́льки-там гро́шей (Звин.). Де́що гро́шей у ме́не є (Звин.)].
Какое -во? – скі́льки? яка́ кі́лькість? (яка́) си́ла? [Гро́шей не ста́не. – А си́ла-ж гро́шей вам тре́ба? (Звин.)].
В каком -ве? – в яко́му числі́? яко́ю мі́рою?
Учёт по -ву – о́блік на кі́лькість.
Дело не в -ве – спра́ва не в числі́, не в мі́рі, не в кі́лькості.
Дело не в -ве, а в качестве – спра́ва не в числі́, а в добро́тності (в до́брих прикме́тах); спра́ва не в кі́лькості, а в я́кості.
Коми́ческий – комі́чний, (для смеха) посміхо́вий, сміхови́нний. [Старшина́ допи́тує Ри́ндичку, і ся комі́чна сце́на виклика́є бага́то весе́лих іроні́чних ува́г (Грінч.). Казки́ посміхо́ві (Куліш)].
-ский актёр – комі́чний акте́[о́]р, ко́мік.
-ский автор – комеді́йний а́втор, а́втор коме́дій.
-ское произведение – комі́чне писа́ння, сміхови́н(к)а.
-ский стихотворец – пое́т-ко́мік, пое́т-гумори́ст.
-ская старуха – комі́чна стара́ (бабу́нька), акто́рка на хара́ктерні ро́лі.
-ская опера – комі́чна о́пера.
-ское положение (в драме) – комі́чне стано́вище.
Кото́рый
1) (
вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
-рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
Когда вы уезжаете?
В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
-рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
-рый ей год? – котри́й їй рік?
-рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
-рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
-рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
А в -рые двери нужно выходитьв те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
-рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2)
-рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
-рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
Не толпитесь!
Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (
относ. мест.):
а)
в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
-рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
-рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
-рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
Принято резолюцию, в -рой – ухва́лено резо́люцію, де…
Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
Тоткото́рыйтой – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
Такойкото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б)
в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
-рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
-рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (
в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
-рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5)
кото́рыйкото́рый, кото́рыекото́рые (одиндругой, однидругие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)].
Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)].
Самый -вый – найкра́щий.
Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)].
-вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)].
-вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)].
Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)].
-вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3.
Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).
Кровопроли́тие – розли́в (-ву), розлиття́ кро́ви, кроволи́ття́, (резня) різани́на. [Ти-ж так боя́лася розли́ву кро́ви, а ся війна́ найпа́че братовби́йна (Л. Укр.)].
Без -тия – без розли́ву кро́ви, без кроволиття́.
Кури́ть
1) (
жечь для благоухания) кури́ти (-рю́, -риш), кади́ти чим, (о ладане ещё) ладани́ти. [Я вже й ла́даном кури́ла (Кониськ.)].
-ри́ть можжевельником – кури́ти (кади́ти) ялівце́м;
2) (
табак) пали́ти, кури́ти, смали́ти (тютю́н), тютюну́ зажива́ти, (метафор.) з ди́мом гро́ші пуска́ти (попыхивая) па́кати, па́хкати, пи́хкати.
Вы -те? – ви па́лите (ку́рите)?
Я не -рю – я не палю́.
-ри́ть папиросу, трубку – пали́ти (кури́ти) цига́рку, лю́льку, (попыхивая) па́(х)кати лю́льку. [Лю́лечки пали́ли (Сл. Гр.). Ду́рень нічи́м ся не жу́рить, горі́лку п’є та лю́льку ку́рить (Номис). Па́кає лю́льку (Л. Укр.)].
-ри́ть воспрещается – пали́ти (кури́ти) неві́льно (заборо́нено).
-рё́ная сигара – надку́рена сига́ра.
Куря́щий
а)
прич. що па́лить, ку́рить;
б)
сущ., см. Кури́льщик 1.
Я не -щий – я не палю́, не вжива́ю (тютюну́), не курі́й з ме́не.
Для -щих – для курці́в.
Для некуря́щих – для некурці́в;
3)
-рить (перегонять) водку, дёготь – горі́лку гна́ти, кури́ти дьо́готь, горі́лку;
4) (
кутить) кури́ти, пия́чити, (диал.) кубря́чити, (бедокурить) шурубу́рити, колобро́дити. [Троя́нці до́бре там кури́ли (Котл.)];
5) (
мести, вьюжить) мести́, би́ти.
Гляди, как -ри́т на дворе – диви́сь, яке́ б’є (яка́ ку́ря) надво́рі.
Леле́ять, взлеле́ивать, взлеле́ять – (холить) коха́ти, скоха́ти, вико́хувати, ви́кохати (о мн. повико́хувати), плека́ти, ви́плекати, (вскормить) годува́ти, згодува́ти, (нежить, ласкать), пе́сти́ти, ви́пестити, пе́стувати, ви́пестувати, голу́бити, зголу́бити, милува́ти; (убаюкивать) лелі́яти (зап. лелі́ти), злелі́яти. [Ви́кохала свою́ діво́чу красу́ (Н.-Лев.). Соціялі́зм, – така́ нау́ка, яку́ ви́кохали розу́мні й до робітникі́в прихи́льні лю́ди (Єфр.). Пести́ мене́, моя́ не́не, як малу́ дити́ну (Куліш). Я був син-одине́ць; мене́ ду́же пе́стували (Крим.). Було́ тобі́ зна́ти: ворони́м коне́м ї́здити, хло́пця собі́ зголу́бити (Гол. I). Я вам кажу́, ми згодува́ли бу́йство, руї́ну кра́ю (Куліш). Ма́ти си́на лелі́яла, поті́хи ся наді́яла (Гол. I). Ма́ла собі́ си́на єди́ного, зма́лку лелі́ла, у на́йми не пуска́ла (Метл.)].
-ять надежду, мечту, мысль и т. п. – пе́сти́ти, голу́бити, плека́ти, коха́ти, лелі́яти, живи́ти (наді́ю, мрі́ю, ду́мку и т. п.), (поэт.) грі́ти в се́рці наді́ю, мрі́ю. [Пе́стив він мрі́ю про ща́стя (Коцюб.). Голу́блячи такі́ думки́ в се́рці (Мирний). Люблю́ я вла́сну мрі́ю, що там у се́рденьку на дні відма́лечку лелі́ю (Франко). Андрі́й плека́в тає́мну наді́ю, що все мине́ться (Коцюб.)].
Взлеле́ять мечтою, в мечтах – ви́мріяти що.
Леле́янный, леле́емый – пе́щений, пле́каний, голу́блений, ко́ханий, (убаюкиваемый) лелі́яний. [Рій згадо́к ви́кликав у па́м’яті коли́сь пе́щені наді́ї (Коцюб.). Облиши́в він свої́ голу́блені за́міри (М. Грінч.). Ой ко́со, ко́со ко́хана! Сім літ я тебе́ коха́ла (Метл.). Співе́ць без наді́ї – лелі́яний сму́тком, іду́ одино́кий (Пачов.)].
Взлеле́янный – ви́коханий, ви́пещений, ви́плеканий, зголу́блений, злелі́яний. [Ви́кохана іде́я (Н.-Лев.). Ви́плекане звіря́тко (Коцюб.)].
-ный в мечтах – ви́мріяний. [В голові́ пробі́г давно́ ви́мріяний о́браз: ти́ха ніч, шепоті́ння со́сон (Корол.)].
-ться – коха́тися, вико́хуватися, ви́кохатися, пе́сти́тися, ви́пеститися, плека́тися, ви́плекатися, голу́битися, (убаюкиваться) лелі́ятися; бу́ти ви́коханим, ви́пещеним, ви́плеканим, злелі́яним. [Коха́лась у ба́тенька, як утя́ на воді́ (Слов’яносербщ.). Я ви́росла, ви́кохалась у бі́лих пала́тах (Шевч.)].
Лепё́шка
1) ко́ржик (-ка); (
круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник (-ка), жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка, підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к (-ка́); (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка. [Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (Ніжен.). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Грінч.)];
2)
техн. – ко́ржик; (металлич.) пла́тівочка.
Дубильные -ки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики.
Цементная -ка – цементо́вий ко́ржик;
2) (
лекарственная) пасти́лька, (пров.) ліпа́шка. [Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (Самійл.)].
Мятная -ка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к (-ка́).
Лихора́дка
1) пропа́сниця, лихома́нка, тря́сця (-ці), трясо[а]ви́ця, трясу́чка, (
веснянка) весну́ха. [Добри́день, пропа́сниці! Єсть вас сімдеся́т сім (Чуб. I). Я на пропа́сницю неду́гував (Л. Укр.). Як же ся ма́єте по ва́шій лихома́нці? (Самійл.). Тря́сця на́шим ворога́м (брань) (Чуб.)].
Болотная -ка – боло́тяна пропа́сниця (тря́сця). [Смерть од боло́тяної тря́сці (Крим.)].
-ка с бредом – гаря́чка, (в)огневи́ця.
Гастрическая -ка – шлунко́ва́ трясови́ця.
Жёлтая -ка – жо́вта пропа́сниця, корчі́й (-чія́), пога́нка.
Изнурительная -ка – висна́жлива (виснажна́) пропа́сниця, гнітю́чка, гніту́ха.
Крапивная -ка – кропи́в’яна пропа́сниця; см. Крапи́вница 1.
Нервная -ка – нерво́ва пропа́сниця. [Катери́ну труси́ла нерво́ва пропа́сниця (Грінч.)].
Перемежающаяся -ка – перемі́нна пропа́сниця.
-ка бьёт, трясёт кого – пропа́сниця (лихома́нка, тря́сця) б’є, тру́сить кого́, ті́пає кого́ и ким. [Мене́ би́ла (труси́ла) пропа́сниця (Крим.). Ща́стя – як тря́сця, кого́ схо́че, того́ тру́сить (М. Вовч.). Злість ті́пала обома́, немо́в пропа́сниця (Коцюб.)].
-ка меня, его схватила – лихома́нка (тря́сця) мене́, його́ схопи́ла, напа́ла. [Мене́ тря́сця схопи́ла (Н.-Лев.)].
Дрожать как в -ке – труси́тися (тремті́ти), мов (як) у пропа́сниці (у лихома́нці, у тря́сці), мов з пропа́сниці; труси́тися, мов пропа́сниця (лихома́нка) б’є (кого́). [Вся труси́лася, мов з пропа́сниці (Грінч.)].
Лежать в -ке – лежа́ти в пропа́сниці (в лихома́нці), на пропа́сницю (на лихома́нку);
2) (
перен.: горячка) гаря́чка, лихома́нка.
Строительная -ка – будіве́льна гаря́чка (лихома́нка).
Лицеме́рный – лицемі́рний, фальши́вий, лука́вий; (двуличный) дво(є)ду́шний; (притворчивый) прики́дливий; (притворный) уда́ний. [З лицемі́рною ла́гідністю спита́в (Крим.). Ся ді́вчина зрадли́ва, прики́длива (М. Вовч.)].
Мелкота́
1)
см. Ме́лкость 1;
2) дрібно́та,
ум. дрібно́тка, дрібно́тонька. [Узгряни́чня дрібно́та шука́ла в похо́дах для се́бе сла́ви лица́рської (Куліш)];
3) (
мелкие людишки) дрібно́та, дробина́, нікче́мні людці́ (-ці́в), низо́та. [Чи бач, ся дробина́ мене́ навча́ти хо́че! (Франко). Тре́ба дать почу́ти низо́ті, що вона́ про́ти ме́не (Свидниц.)].
Многогре́шный – великогрі́шний, (устар.) многогрі́шний, (сщ.) великогрі́шник, -ниця. [За́молоду ся жі́нка великогрі́шниця була́ (Грінч.)].
II. Мочь, глаг.
1) могти́ (
н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)].
Всё, что -гу – усе́, що мо́жу.
Он всё -жет – він усе́ мо́же.
Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти.
Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти.
Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти?
Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати?
Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу.
Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу.
Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)].
Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти.
-гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися?
Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)].
Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися.
Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим.
Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)].
Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша.
Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́.
Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)].
Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го.
Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во.
Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во.
-жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во?
Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні.
Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во.
Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу?
Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)].
Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)].
Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться.
Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)].
Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)].
Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти?
Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)];
2) (
быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати.
Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть).
Му́дро, нрч. – му́дро. [Хто по кла́дці му́дро ступа́є, той ся в боло́ті не купа́є (Номис)].
Мука́ – бо́рошно, (особ. зап.) мука́; (из предварит. ободранного зерна) шерето́ване бо́рошно; (мелево) мли́во. [Де бо́рошно, там і по́рошно (Номис). «Ото́, та́ту, ма́єм во́ду», – ка́же циганчу́к, – «а якби́ нам іще́ си́ру та муки́ до рук, – навари́ли-б варе́ників» (Рудан.). У нас і жме́ні мли́ва нема́є (Кам’янеч.)].
Ржаная, пшеничная -ка́ – жи́тнє, пшени́чне бо́рошно.
Крупичатая -ка́ – питльо́ване бо́рошно, питльо́ванка, пи́тель (-тлю), питлі́вка, крупча́тка. [Ко́ники пу́рхнули з санка́ми в сніг, нена́че в питльо́ване бо́рошно (Н.-Лев.). На пи́тель, на пи́тель пшени́чка ся ме́ле (Гол. II)].
Пылить, напылить -ко́й – борошни́ти, наборошни́ти. [Хто це наборошни́в на ла́ві? (Богодух.)].
Пачкаться, запачкаться в -ку́ – борошни́тися, заборошни́тися, уборошни́тися, убра́тися в бо́рошно.
Наве́рно, нрч. – напе́вне[о], запе́вне[о], допе́вне[о], з пе́вністю, пе́вна річ, (реже) на пе́вність, (определённо) ді́йсне[о], дові́дно, (обстоятельно) докла́дно, (диал.) ри́хтенно. [От тоді́ напе́вно ще́знуть ча́ри (Франко). Се таке́ ді́ло, що запе́вне дасть нам мілійо́ни (Кониськ.). Тре́ба допе́вне зна́ти, що і як (Мирн.). Так, з пе́вністю так (О. Пчілка). Пе́вна річ, ся по́вість їм сподо́балась-би (Грінч.). Це я ді́йсне (ді́йсно) зна́ю, його́ нема́ вдо́ма (Звин.). Дові́дно ніхто́ не ска́же, що дав йому́ (Кам’янеч.). Я пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Та се ри́хтенно він зроби́в (Брацл.)].
Это я -но знаю – це я запе́вне[о] (напе́вне[о], з пе́вністю) зна́ю.
-но не знаю – напе́вне[о] (запе́вне[о], на пе́вність, дові́дно, докла́дно) не зна́ю. [Найгі́рше було́ те, що ніхто́ напе́вно не знав, чи одмі́нять проце́сію (Коцюб.)].
-но ли вы это знаете? – чи запе́вне[о] (допе́вне[о], ді́йсне[о]) ви це зна́єте?
Вы -но его найдёте – ви напе́вне[о] (ви, пе́вна річ.) його́ зна́йдете.
Наде́лывать, наде́лать
1)
что, см. Надде́лывать;
2)
чего
а) (
изделий) наро́блювати и наробля́ти, нароби́ти, (о мног.) понаро́блювати, понаробля́ти чого́, (неумело, без толку, сов.) напарта́чити, наба́зграти, напо́рати, (пров.) награму́зляти чого́. [Ляльо́к нароби́ли (Богодух.). Понаро́блював вил та грабе́ль і пові́з продава́ти (Канівщ.). Чого́ оце́ ти тут награму́зляв? (Липовеч.)];
б)
чего, что (о поступках) – наро́блювати и наробля́ти, нароби́ти, начини́ти, (натворять) натво́рювати, натвори́ти чого́, що, нако́ювати, нако́їти, набро́їти чого́, нашко́дити, (о мног.) понаро́блювати, понаробля́ти, понатво́рювати, понако́ювати чого́. [До́ню моя́, що ти нароби́ла? (Шевч.). Дурни́ць чима́ло нароби́ла (Київ). Не мало́го ко́лоту ся новина́ по всіх се́лах і города́х начини́ла (Куліш). Бага́цько по́гани нако́їв (Крим.). Тепе́р-же на мене́ зверта́є, сама́ набро́ївши біди́ (Котл.). Бага́то за свій вік нашко́див (Канівщ.)].
-лать себе беды – напита́ти (нароби́ти) собі́ ли́ха (біди́).
-лать зла кому – нароби́ти зла (ли́ха) кому́, (пров.) зазлости́ти кому́. [Почне́ каламу́тити в грома́ді, мо́же ли́ха нароби́ти (Грінч.). Він так зазлости́в грома́ді, що вона́ йому́ нічо́го не зро́бить, чого́-б він хоті́в (Черкащ.)].
-лать печали кому – жалю́ (су́му) завда́ти (нароби́ти) кому́. [Та жалю́ нароби́ла, та се́рце засмути́ла (Грінч. III)].
-лать хлопот – завда́ти кло́поту (турбо́т(и)). [Я ва́шій щи́рості турбо́ти завдала́ (Самійл.)].
-дать шуму (крику), тревоги – нароби́ти га́ласу (ґва́лту), нагаласува́ти, наґвалтува́ти, зби́ти бу́чу, (образно) ше́лесту вели́кого нароби́ти.
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь
1) (
стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (
возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3)
-ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4)
-ди́ться (только несов.) –
а) (
быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
-ться в бегах, см. Бег 2.
-ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
-ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
-ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
-ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
-ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
-ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
-ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
-ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
-ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
-ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
-ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
-ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
-ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
-ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
-ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
-ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
-ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
-ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
-ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
-дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (
о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
-щийся близко – близьки́й, по́близький.
-щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
-щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
-щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
-щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
-щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Неблагоскло́нность – неприхи́льність, неприхи́лля (-лля), неласка́вість, нела́ска, недоброзичли́вість (-ости) до ко́го, до чо́го. [Ся неприхи́льність старши́х до виста́в зале́жала від нещасли́вого добо́ру п’єс (Грінч.)].
Неради́вость – недба́лість, недба́йливість, недба́йність, недба́льство, недба́ння́ (-ння́), нестара́нність, непи́льність, непадкови́тість, леда́чість (-ости), ле́дарство. [Адже́-ж Петро́ своє́ю недба́лістю пропа́в (Канівщ.). Од лі́нощів похи́литься буді́вля, а через недба́лість текти́ме дощ у ха́ту (Куліш). Ми вже зана́дто до́вгий час випра́вдуємо свої́ лі́нощі, своє́ недба́льство, свою́ гане́бну байду́жість (Грінч.). Помпе́я недба́ння на́ше ті́льки підкрепля́є (Куліш). Ся леда́чість дохо́дить на́віть аж до куме́дного (Грінч.). Ле́дарством свої́м вони́ його́ гніви́ли (Куліш)].
Неуда́чный – невда́лий, невда́тний, (редко) невда́чний; специальнее: (несчастливый) нещасли́вий, (зап.) нефорту́нний; (нескладный) недола́дни[і]й; (неметкий) невлу́чний, (неостроумный) недоте́пний. [З йо́го терори́ст ви́йшов-би погане́нький, невда́лий (Крим.). Не ли́хо жу́рить і чужа́ сторона́, а невда́ла жі́нка (Номис). Невда́ла бата́лія (Л. Укр.). Невда́лі бу́лочки (Сл. Ум.). Невда́тний був хан з Магоме́та Оглі́ (Леонт.). Невда́тна зу́стріч (Крим.). Ся пое́ма – невда́тне наслі́дування Шевче́нка (Грінч.). Напечу́ хлі́ба – невда́чний, наварю́ борщу́ – несма́чний (Харк. Збірн.). Нещасли́вий добі́р п’єс на пе́ршу виста́ву (Грінч.). Той рома́н ви́дався мені́ ду́же недола́днім (Крим.)].
-ный исход – невда́лий (нещасли́вий) кіне́ць.
-ное сравнение – невда́ле (невлу́чне) порівня́ння.
-ная шутка – невда́лий (недоте́пний, невлу́чний) жарт.
Неуме́лый – невмі́лий (чого́ и в чо́му), (неискусный, неспособный) недоте́пний, (без навыка) невпра́вний. [У невмі́лого ру́ки боля́ть (Номис). Струну́ заче́плено невмі́лою руко́ю (Крим.). Невмі́ле по́рання біля пе́чи (Мирний). Для недоте́пного, незру́чного то воно́ до́бре (діли́тися з компаньйо́нами свої́м заробі́тком) (Франко). Обло́га ся – через його́ упе́ртість та через те, що недоте́пний він (Грінч.). Красу́ її́ списа́ти моє́ перо́ невпра́вне не здола́є (Крим.). Невпра́вною руко́ю взяв соки́ру (Звин.)].
-лое пение – невпра́вний спів.
II. Обна́шивать и обноси́ть, обнести́ и обне́сть
1) (
носить кругом) обно́си́ти, обне́сти, (яства, вина) обно́сити, обне́сти що кому́ или кого́ чим. [Почали́ обно́сити корова́й го́стям. Він так щи́ро всіх обно́сить горі́лкою];
2) (
миновать, обходить кого при угощении) проно́сити, проне́сти, мина́ти, мину́ти кого́. [Не пронесе́ ніко́го і себе́ не забува́є (Кв.). Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як ся б’ють, то від ме́не почина́ють (Ном.)].
Его -несли́ жарким – його́ мину́ли пече́нею;
3)
что чем (огораживать, окружать) – обво́дити, обве́сти, обклада́ти, об(і)кла́сти, обкида́ти, обки́дати що чим; (камен. стеной) обмуро́вувати, обмурува́ти (му́ром), (о мног.) пообмуро́вувати; (оградою, плетнём) обгоро́джувати, обгороди́ти, обтини́ти чим, упаркани́ти, заділува́ти; (окопами) ошанцюва́ти. [Хоч-би ла́тами було́ обки́дати лева́ду. Обмурува́в мі́сто (город) му́ром].
-нести́ сад забором – обгороди́ти сад.
Город обне́сен рвом – мі́сто обве́дено ро́вом;
4) (
оклеветать, очернить кого) клепа́ти, оклепа́ти, обплеска́ти кого́ перед ким, облихосло́вити кого́, обно́сити, обне́сти, (гал.), ви́славити кого́ чим. См. Оклевета́ть, Очерни́ть, Огова́ривать;
5) (
обобрать) обне́сти що, (о мног.) пообно́сити. [Горо́жу (ограду) круго́м обне́сено на то́пливо (Конис.). Діти́ська усі́ садки́ пообно́сили], см. Обира́ть;
6)
безл. Небо обно́сит, обнесло́ – обклада́є, обкла́ло не́бо.
Обнесё́нный – обне́сений; проне́сений, проми́нутий; обве́дений, обкла́дений, обмуро́ваний, обгоро́джений; окле́паний, обпле́сканий.
Обоюдуо́стрый – двосі́чний, обосі́чний, го́стрий з обо́х бокі́в. [Двосі́чний меч. Ся пі́сня двосі́чна, мов збро́я: і бу́дить одва́гу й жалю́ завдає́ (Л. Укр.)].
Обходи́ть, обойти́
1) обхо́дити, обіхо́дити, обійти́ що
и круг чо́го. [Обійшо́в двір, садо́к і ніко́го ніде́ не поба́чив. Обійшли́ ха́ту навкруги́].
-ди́ть круг – кружля́ти. [Ча́рка кружля́ла по че́рзі];
2) обмина́ти, обмину́ти, омина́ти, омину́ти, помина́ти, помину́ти, оббіга́ти, оббі́гти, відбіга́ти кого́. [Обмина́йте цей двір деся́тою ву́лицею. Лю́ди його́ оббіга́ють].

Обходи́ть, обойти́ закон – розмина́тися, розмину́тися з зако́ном; зне́хтувати зако́н;
3)
обходи́ть, обойти́ кого чем-либо – мина́ти, обмина́ти, обмину́ти кого́ чим. [Як горі́лку п’ють, то мене́ (об)мина́ють, а як ся б’ють, то від ме́не почина́ють. Чи́ном його́ помину́ли];
4)
обойти́ (обмануть) – о(б)дури́ти, піддури́ти кого́.
Обойдё́нный – обми́нутий, поми́нутий; о(б)ду́рений, підду́рений.
Об’е́зживать и об’езжа́ть, об’е́здить
1) об’їзди́ти, об’ї́здити, ви́їздити, з’ї́здити. [Об’ї́здив усі́х ро́дичів, поряту́нку проха́в – не порятува́в ніхто́. Ви́їздив я на своє́му віку́ чима́ло по сві́ту (Квітка). З’ї́здив з ним бага́то чужи́х краї́в, ба́чив бага́то сві́та (Мирн.)];
2)
-ать лошадь – виїжджа́ти, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́. [Сиди́ть мале́ циганя́, коня́ виїжджа́є (Рудан.)].
Невы́езженный (о лошади) – неїзджа́лий, не́ук, неу́кий (-кого). [Ко́ничок неу́кий ви́рве мі ся з ру́ки. Нія́кий кінь-не́ук не ски́не його́ з се́бе].
Об’е́зженный (о лошади) – їжджа́лий, уї́жджений, принату́рений до їзди́. [Уї́жджена коня́ка везе́ не зупиня́ючись].
Повора́чиваться, повороти́ться – поверта́тися, поверну́тися, оберта́тися, оберну́тися, заверта́тися, заверну́тися. [Почува́є на собі́ по́гляд його́ і поверта́ється. Оберну́вся (заверну́вся) обли́ччям до стіни́].
-ваться с боку на бок – оберта́тися з бо́ку на бік. [Як зболи́ть її́ їде́н бік, вона́ оберта́ється на дру́гий (Рудан.)].
-ся к кому спиной – поверну́тися (заверну́тися) до ко́го плечи́ма.
-ться (обращаться) к чему – зверта́тися, зверну́тися до чо́го. [Щасли́веє створі́ння, кві́тка, й та раді́ючи зверта́ється до сві́ту (Грінч.)].
Там так тесно, что нельзя -ти́ться – там така́ тісно́та, що не мо́жна (ні́як) заверну́тися. Ну, -вайся живей! – А ну лиш, мерщі́й (хутчі́й)! звиха́йся (звива́йся, воро́чайся) шви́дше! [Ой, ма́тінко, у́тко, вороча́йся ху́тко: уже́ со́нце низе́нько, дру́жечки́ близе́нько (Грінч. III). Ой, ма́тінко-ву́тко, звиха́й-же ся ху́тко (Грінч. III)].
Подбира́ться, подобра́ться
1) підбира́тися, підібра́тися, попідбира́тися, збира́тися, зібра́тися, позбира́тися, визби́руватися, ви́збиратися, повизби́руватися, бу́ти піді́браним, попідби́раним, позби́раним, повизби́руваним; добира́тися, добра́тися, прибира́тися, прибра́тися
и т. д., см. Подбира́ть;
2) підбира́тися, підібра́тися, підсми́куватися, підсми́катися, підтика́тися, підти́катися
и підіткну́тися, зака́суватися, закаса́тися, підка́суватися, підкаса́тися, зака́чуватися, закача́тися, підку́цатися, (во множ.) попідбира́тися, попідсми́куватися, попідтика́тися и т. д. См. Подобра́ть платье (Подбира́ть). [І підсми́калася, і підти́калася, і підпереза́лася (Стор.). Мала́нка закаса́лась та лі́зе в во́ду (Коцюб.). Очере́том ка́чки гна́ла, ви́соко-м ся закача́ла (Пісня)];
3) (
подкрадываться) підбира́тися, підібра́тися, підкрада́тися, підкра́стися, чали́тися, прича́литися до чо́го. Срв. Подкра́дываться. [Підбира́ється під ха́тнє віко́нце. Онде коро́ва до капу́сти ча́литься (Переясл.)].
Волк -бира́ется к стаду (овец) – вовк підкрада́ється (ча́литься) до ота́ри;
4) (
подольщаться) добира́тися, добра́тися до ко́го, захо́дити до ко́го и коло ко́го, підмо́щуватися и підмоща́тися, підмости́тися до ко́го, підхо́дити, підійти́ під ла́ску кому́. Срв. Подольща́ться, Подбива́ться 3. [Спрокво́ла добира́ючись, запу́тав пан-отця́, як паву́к му́ху (Свидн.). Не погля́не, не загово́рить, хоч там як до йо́го не захо́дь (М. Вовч.)];
5) (
о припасах: приходить к концу) схо́дити. [Уже́ на́ші припа́си схо́дять];
6) (
тощать) ху́днути, сху́днути, охлява́ти, охля́сти, з ті́ла спада́ти, спа́сти, (о мног.) поху́днути, похля́сти и поохлява́ти, з ті́ла поспада́ти.
Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)].
-ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що.
-ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна.
Тяжолоене -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́.
Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)].
-ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)].
-ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту).
-ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́].
-ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го.
-ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти.
-ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3.
-ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба.
-ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного.
Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́.
-ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого.
-ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги.
-ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́.
-ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки.
-ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́.
-ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло.
-ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну).
-ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції.
-ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)].
-ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву.
-ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́.
-ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик.
-ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.).
Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.).
-ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу.
-ть бунт, см. Бунт.
-ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть.
-ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́.
-ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти.
-ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти.
-ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що.
-ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий.
Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.).
-ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́.
-ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти).
-ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го.
-нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!].
-ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4.
-ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів].
-ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г).
-ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю.
-ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́].
-ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.).
-ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя.
-ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву.
-ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́.
-ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть).
-ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити.
-ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю).
-ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо].
Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений.
Пожива́ть – ма́тися, ма́ти себе́, жи́ти, жива́ти, пробува́ти, (шутл.) брика́ти.
Как -ва́ете? – як ся (себе́) ма́єте? я́ково мо́жете? як прожива́єте?
Как там она -ва́ет – як там вона́ собі́ ма́ється (себе́ ма́є), як там вона́ пробува́(є), як там їй пово́диться (веде́ться), що там з не́ю ді́ється.
По́льзоваться, воспо́льзоваться чем
1) кори́стува́тися, скори́стува́тися
и покори́стува́тися з чо́го и чим, (реже) кори́стува́ти, скори́стува́ти и користа́ти, скориста́ти з чо́го, (гал.) хіснува́тися, похіснува́тися чим; (использовать) використо́вувати, ви́користувати що, пожиткува́ти и спожитко́вувати, спожиткува́ти, зужитко́вувати, зужиткува́ти що, (потреблять) (с)пожива́ти, (с)пожи́ти що, зажива́ти, зажи́ти, ужива́ти, ужи́ти чого́ и що, живи́тися чим. Срв. Воспо́льзоваться, Попо́льзоваться. [Кори́стуватися з усі́х здо́бу́тків лю́дського ро́зуму й культу́ри (Єфр.). Тре́ба ті́льки, аби́ ввесь цей скарб незліче́нний лю́дської мо́ви письме́нник використо́вував умі́ючи (Єфр.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є, та не дав йому́ бог ро́зуму хіснува́тись тим (Еккл.). Скупи́й склада́є, а ще́дрий пожива́є (Номис). На сві́ті так скупи́й живе́: і сам не пожива́, і лю́дям не дає́ (Боров.). З чужо́ї пра́ці живи́тися (Єфр.)].
-ться своими правами – кори́стува́тися з свої́х прав (и свої́ми права́ми), використо́вувати свої́ права́.
Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею – ця земля́ йому́ не нале́жить, він ті́льки посіда́є (ору́дує) і кори́стується з не́ї.
Он -зуется моей лошадью – він кори́стується мої́м коне́м, моє́ю коня́кою.
-ться силою ветра, воды – використо́вувати си́лу ві́тра, води́, послугува́тися (ору́дувати) си́лою ві́тра, води́, (употреблять) ужива́ти си́ли ві́тра, води́ на що и для чо́го.
-ться временем, случаем – використо́вувати (ви́користати) час, наго́ду, скориста́ти з ча́су, з наго́ди.
-ся слабостью противника – кори́стува́тися з сла́бости во́рога, використо́вувати сла́бість во́рога.
-ться жизнью – ужива́ти (запобіга́ти) сві́та, життя́ спожива́ти. [Ужива́й (запобіга́й) сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Номис)].
-ться всеми благами – заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)].
-ться наслаждениями – заживати втіх (розкошів).
-ться свободой – ві́льности вжива́ти, зажива́ти. [У нас неві́рні во́льности вжива́ють більш, ніж у вас (Куліш). Во́лю ся в рі́чці напи́ти, але во́льности зажи́ти (Гол.)].
-ться нечестными способами борьбы – нече́сних за́собів боротьби́ вжива́ти.
Он умеет -ться другими для своих целей – він умі́є загріба́ти жар чужи́ми рука́ми.
-ться чьим-л. расположением, чьими милостями – тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою.
-ться славою, популярностью, симпатией – ті́шитися сла́вою, популя́рністю, симпа́тією. [Але не на белетристи́чному по́лі суди́лось йому́ зажи́ти тіє́ї величе́зної популя́рности, яко́ю ті́шиться і́м’я його́ серед украї́нського й не украї́нського громадя́нства (Єфр.)].
-ться славой, репутацией, реноме кого – ма́ти славу кого́, як хто. [Він ма́є сла́ву до́брого шевця́, як до́брий швець (= сапожник)].
-ться дурной репутацией – недо́бру сла́ву ма́ти, у несла́ві бу́ти.
Он -зуется большой известностью – він ду́же (ве́лико) відо́мий;
2) курува́тися, лікува́тися, лічи́тися (
срв. Вы́пользоваться); ужива́ти, зажива́ти чого́.
У кого вы -зуетесь? – у ко́го ви куру́єтесь (ліку́єтесь)?
Он -зуется от ревматизма – він ліку́ється (куру́ється) від ревмати́зму.
Он -зуется минеральными водами – він зажива́є (вжива́є) мінера́льних вод.
Понемно́гу – потро́ху[и], пома́лу, пома́лу-ма́лу, зві́льна, пово́лі, спрокво́лу[а], спокво́лу, спокво́ля́.
Начал -гу затихать – поча́в потро́ху затиха́ти.
Выплачивать деньги -гу, по частям – випла́чувати гро́ші пома́лу, частка́ми (ра́тами).
Он -гу пришёл в себя – він пома́лу оприто́мнів.
-гу привыкать – зві́льна привика́ти.
Как поживаете?
-гу! – як ся ма́єте? Потро́ху!? (помале́ньку).
Понемно́жку – потро́шку, потрі́шки, потро́[і́]шечки, помале́ньку.
Живём -жку – живемо́ помале́ньку.
Родило всякого зерна -жку – уроди́ло вся́кої пашні́ потрі́шки.
Прихра́мывать – наку́льгувати, припада́ти, наляга́ти на но́гу; срв. Хрома́ть. [Вона́ тро́шки криве́нька: на пра́ву но́гу наку́льгує (Черніг.). На ні́женьку наляга́є, топірце́м ся підпира́є (Гол.). Бі́гла, наляга́ючи тро́хи на лі́ву но́гу (Коцюб.)].
-вая – наку́льгуючи, припада́ючи, наляга́ючи на но́гу.
Проезжа́ть, прое́хать
1) (
мимо чего) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, мина́ти, помина́ти, помину́ти що. [Усю́ди, де не проїзди́в Ко́бза, наро́д воруши́вся (Стор.). Стої́ть ци́ган на снігу́, мужи́к проїжджа́є (Рудан.). Козаки́ на байдака́х поро́ги мина́ли (Шевч.). Ми вже той ху́тір помину́ли (Зміїв. п.)].
-хать в карете, верхом, четвёркою – прої́хати в каре́ті; прої́хати, пробі́гти ве́рхи (коне́м), четверне́ю. [Пан четверне́ю пробіжи́ть (М. Вовч.)];
2) (
по известному месту, по чём-л. из конца в конец) переїжджа́ти, переїзди́ти, переї́хати чим или що, проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати чим или що. [Спочи́ну, за́ким піски́ переї́демо (Кониськ.). Як переї́деш Вересо́ч, так їдь куди́ хоч (Номис). Переї́хав лі́сом. Над ве́чір дру́гого дня він уже́ переїзди́в Ки́євом (Крим.). Прої́хали по́ле, прої́хали дру́ге (Чуб.). Переї́хали по́ле, переї́хали дру́ге, а на тре́тім чи́стім по́лі кінь ся спотика́є (Чуб.). Три́дцять семи́сотних верст, іще́ з га́ком, не спочива́ючи переї́хав (Квітка)].
-е́дем-ли дорогой? – чи прої́демо сюдо́ю?
Когда -жа́ют по мостовой, то у нас в доме окна дрожат – як проїздя́ть (переїздя́ть) бру́ком, то в на́шому буди́нку шибки́ дрижа́ть;
3) (
известное расстояние) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, в’їжджа́ти, в’їзди́ти, в’ї́хати. [Прої́хав дві верстви́. Ще сей послане́ць мо́же й верстви́ не в’ї́хав (Свидн.). Виїзди́ли ми пі́зно, в’їзди́ли ма́ло (Корол.)].
-жа́ть сто километров в час – в’їзди́ти, проїзди́ти, пробіга́ти сто кіломе́трів за(на) годи́ну.
-жать, -хать быстро – пробіга́ти, пробі́гти, проско́чити; (известное расстояние) перебіга́ти, перебі́гти. [Проско́чили ми так іще́ ста́нцій зо три (Грінч.)].
-хать рысью – прої́хати тю́пки, вклус, клу́сом, трусько́м.
-хать шагом – прої́хати ходо́ю, ступо́ю.
-хать цугом – ви́тягом, упро́стяж прої́хати.
Прожива́ть, прожи́ть
1) (
быть на свете) прожива́ти, прожи́ти, вижива́ти, ви́жити, жи́ти, зжи́ти. [Сам він прожи́в уже́ півсо́тні й шість літ (Грінч.). Поспита́ла її́, чи вона́ вже бага́то ви́жила ві́ку (М. Вовч.). І в ти́хую само́тність до Вудсто́ку ве́рнусь, де лі́та молоді́ зжила́ (Грінч.)].
-жи́ть чем – прожи́ти з чо́го, чим.
-жи́ть трудами рук своих – прожи́ти з пра́ці рук свої́х, прожи́ти з пу́чок.
На эти деньги не -вё́ш – на ці гро́ші (ци́ми гроши́ма) не проживе́ш.
-жи́ть жизнь (свой век) – вік зжи́ти, пережи́ти, (вік) звікува́ти, (вік) провікува́ти, збу́ти вік. [Вік пережи́ти – не по́ле перейти́ (Приказка). В ми́рі не переживе́ш (Г. Барв.)].
-жи́ть богато, широко, припеваючи – прожи́ти у розко́шах у доста́тках.
-жи́ть в своё удовольствие – зажи́ти життя́, сві́ту.
-жить кое-как, с грехом пополам – скалата́ти життя́, вік.
-жи́ть без чего-н. – перебу́ти без чо́го.
-жи́ть в муках, страданиях – зму́читися. [Не зжила́, а зму́чилась (О. 1861)];
2) (
находиться пребывать где) прожива́ти, жи́ти, прожи́ти, пробува́ти, пробу́ти; оберта́тися; (иметь жилище) ме́шкати, промешка́ти, сиді́ти, проси́діти, домува́ти де; (сколько времени, где) вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути; (временно) перебува́ти, перебу́ти, переме́шкувати, пере́мешкати. [Він узи́мку живе́ в мі́сті, а влі́тку на селі́. Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). В и́ншому краї́ пробува́ючи (Грінч.). Де ся моя́ ри́бочка оберта́є (Голов.). Проси́дів до сме́рти на ба́тьківськім ґру́нті. Мі́сяць переме́шкав у знайо́мого].
-жива́ть, -жи́ть определённый срок (выжить) – вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути, (а специальнееособенно в обучении мастерству) термінува́ти, протермінува́ти. [Термінува́в п’ять літ, за́ким ви́зволили в челя́дники (Шейк.)];
3) (
издерживать) прожива́ти, прожи́ти, (о мног. попрожива́ти), тра́тити, потра́тити; (расточать) марнува́ти, промарнува́ти, проманта́чити, прове́сти́, прод(в)и́ндрити. [Що нажива́ли, те й прожива́ли (Кониськ.). Сам ба́чу, що худо́бу тра́чу (Шейк.). Всі свої́ гро́ші провела́ (Звин.)].
Прожи́тый – прожи́тий, ви́житий, зжи́тий, перебу́тий. [Перебу́те життя́ (Крим.)].
Пуга́ться, испуга́ться – ляка́тися, зляка́тися, страха́тися, устрахну́тися, страши́тися, устраши́тися, жаха́тися, ужахну́тися, поло́хатися, і споло́хатися, полоши́тися сполоши́тися, (о многих) поляка́тися, пополо́хатися, пополоши́тися; (о лошадях) торопи́тися, харапу́дитися, [І даре́мне ляка́ться не тре́ба, бо переля́каний чолові́к за́вжди, зро́бить ду́рість (Тобіл.). Ви не ляка́йтесь, па́ні… мо́же нічо́го й не бу́де (Коцюб.). Як чорт хреста́ жаха́ється (Приказка). Ви мене́ не жаха́йтеся: я чолові́к сми́рний (М. Вовч.). Як почу́єте про ві́йни та бунти́, не поло́хайтесь (Єв.). Ті́льки мину́в міст, за́раз зачали́ ся ко́ні полоши́ти (Драг.). Чого́ він торо́питься, оце́й торопле́ний кінь (Канівщ.). Ко́ні харапу́дяться, стаю́ть го́пки (Н.-Лев.)].
Он всего -га́ется – він усього́ ляка́ється, жаха́ється.
Пуска́ться, пусти́ться
1)
страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́.
Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно;
2)
возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)].
-ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми.
-ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)].
-сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри.
-сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре.
-сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися.
-ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви.
-ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́.
-сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега.
Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся.
-сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю.
-сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)].
-ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)].
Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди;
3) (
броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)].
-ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)].
-ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)].
-сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)].
Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́.
-сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал.
-сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку.
-сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)];
4) (
вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що.
-ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. ] [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)].
-сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування.
Пустова́ть – пустува́ти, порожнюва́ти, порожне́м стоя́ти, (о земле) ваканцюва́ти, вакува́ти(ся), гуля́ти, галюва́ти, облогува́ти. [Неха́й двори́ і городи́ пусту́ють (Куліш). Руї́на ся пусту́є вже столі́ття (Куліш). Ха́та ці́лу зи́му порожню́є (Гр.). Скрізь земля́ ваканцю́є (Житом.). Чого́ в те́бе горо́д галю́є, – хіба́ нема́ чого́ посади́ти? (Гр.). Оце́ по́ле ваку́ється цього́ ро́ку (Звин.). Серед ро́зрухів та боротьби́ бага́то лані́в облогува́тиме (Н. Рада)].
Пусту́ющая земля – гуля́ща, ваканце́[ьо́]ва земля́, вакане́ць (-нця́), пусти́зна.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Котироваться – розцінювати (розцінюватися), оцінювати (оцінюватися), котуватися, (ценоваться) цінувати (цінуватися), (перен.) цінитися, мати оцінку:
он высоко котируется – його високо оцінюють.
[— Це ви вкрали в мене гроші? — Така підозра мене ображає. Коли вас принесли, ви вже були чистісінький, до того ж я беру лише чеки, що котуються на біржі (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)].
Обговорення статті
Арина – (греч.) Ори́на, Ори́ся, Ори́нка, Ори́нонька, Ори́ночка, Ори́ня, Ори́нька, Ори́ська, Ори́сенька, Ори́сечка, Ори́сонька, Ори́сочка, Ори́шка, Ори́шенька, Ори́шечка, О́рка, О́ронька, О́рочка, (как рус. имя) Аріна.
[Ся Орина Була єдиная людина, Що не відбігла ще її, Чим мала, хору годувала І доглядала, й пильнувала (І.Франко). Була в мене дівчина Орися, Тоді в мене всі кучері вилися (Н.п.). Прохор Осауленко до вбогої сироти Оринки Лободівни горнеться (П.Куліш). Ориня кінчила другий рік учительської семінарії (С.Ковалів)].
Обговорення статті
Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть.
[Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси.
[Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть.
Срв. Существовать, Находиться, Иметься.;
будем бдительны! – будьмо пильні;
будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!;
будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!;
будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!);
будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!;
будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.);
будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…;
будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе);
будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!;
будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.);
буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…;
будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам;
будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо;
будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би;
будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві);
будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…;
будьте уверены – будьте певні, майте певність;
будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало;
была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.);
была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.);
был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші);
было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти);
было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло;
был таков – зник;
быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха;
быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого;
быть благорозумным – мати розум;
быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким;
быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким;
быть в новость кому – бути за новину кому;
быть в обиходе – бути в ужитку;
быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести;
быть в обиде на кого – ображатися на кого;
быть в ответе за что – відповідати за що;
быть в сборе – зібратися, бути вкупі;
быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним);
быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким;
быть вынужденным – мусити; бути приневоленим;
быть годным к чему – надатися, надаватися до чого;
быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу;
быть довольным чем – бути задоволеним із чого;
быть забытым – піти в непам’ять;
быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого;
быть известным под названием – бути відомим під назвою;
быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити;
быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити;
быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому;
быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть;
быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари);
быть на виду, на глазах – перед очима бути;
быть напечатанным – вийти друком;
быть на примете – бути на оці;
быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним;
быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону;
быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!;
быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим;
быть непричастным – бути, лишатися в боці;
быть нужным – бути в знадобі;
быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним;
быть полезным кому – у пригоді стати кому;
быть позади всех – пасти задніх;
быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!;
быть после кого – постати по кому;
быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого;
быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися;
быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого;
быть расположенным к кому – бути прихильним до кого;
быть сведущим в чем – знатися на чому;
быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.;
быть считанным – під рахунком, на обліку бути;
быть тактичным – знатися на речах;
быть угрожающим – погрожувати;
быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо);
всё может быть – усе може статися, все може бути;
да будет! – хай (най) буде!;
должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути);
и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав);
и не было никогда – нема й заводу;
как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?;
как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь;
как не быть – як (це, так, то) не бути;
как быть человек – як слід людина;
каков бы ни был – хоч би який був;
какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли);
кто бы ни был – хоч би хто був, хто б був не був;
может быть – може;
надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай;
не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.);
не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду;
не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…;
не было и близко – не було й зроду;
не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити;
не может быть удовлетворено – не можна задовольнити;
не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.);
не тут то было – та ба, годі;
одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде;
он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди;
пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться;
стало быть – отже, значить, виходить, отож;
так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе;
хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо;
чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.);
чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!;
что будет, то будет – що буде, те (то) й буде;
что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора?
[Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?]
Обговорення статті
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (
видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (
разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (
биол.) відміна, вид;
7) паспорт (
давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (
грам.) вид, форма;
9) (
виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
в виде процента – як процент;
в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
величественный вид – величний вигляд;
в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
виды спорта – види спорту;
в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
в связанном виде (хим.) – у сполуках;
все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
дерзкий вид – зухвалий вигляд;
для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
заочный вид обучения – заочна форма навчання;
зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що;
иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
можно представить в виде – можна подати у вигляді;
на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
на виду – на оці; на видноті;
на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
не упускать из виду – не спускати з ока;
никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
растерянный вид – спантеличений вигляд;
скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].
Обговорення статті
Всезнающий – усезна́вець, всеві́дець, всеві́да, всезна́йко, знаю́ка.
[— Мене цар послав до Діда-всевіда, щоби я приніс від нього у царський двір три золоті волоси (Казка). Тоді Єлена подумала, що, може, ся баба не досить сильна. Все ж, ла-не-ла, баба. А от у Чорних Ославах є дід, так про того повідають, що дійсно великий знаюка. Пішла до діда. Той теж одразу оприділив, що се вроки. А наврочила чорнява молодиця, що сидить на схід (Г.Хоткевич). — Ще не скінчилася б баталія, а вже горлали б наші всезнайки, що гетьман винуватий, що його скинути треба, або, ще чого гіршого, залунав би клич — переходіть на другий бік! От де наше нещастя, панове! (Б.Лепкий). Чуйним і мудрим був той знаюка козацький, отаман січової школи, який сказав одного разу і на всі часи, для всіх поколінь: «Козацькому роду нема переводу!» Воістину так. Нема, і не буде (О.Виженко). Він проник у саме серце людськості, за ту єдину мить промовисто висловив глибокий сумнів мислителя, навіть всезнавця, в гідності, в сенсі людського існування взагалі (Є.Попович, перекл. Г.Гесе)]. Обговорення статті
Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє:
а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!;
без дела не входить – без потреби не заходити;
безотлагательное дело – пильна справа;
ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць;
браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи;
браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити;
браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (разг.) шитися не в своє [діло];
быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим;
вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає);
вводить в дело – ознайомлювати зі справами;
ведение дела – провадження справи;
везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть;
вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб;
вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу;
виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?;
внешние (иностранные) дела – закордонні справи;
военное дело – військова справа;
возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого;
вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!;
в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно;
всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися;
в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть);
в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?;
выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що;
главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно);
говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі;
горное дело – гірництво;
гражданское дело – цивільна справа;
грешным делом – на жаль; признатися;
громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація);
да и в самом деле – та й справді; та воно й правда;
дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше);
дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі;
дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.);
дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще);
дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого);
дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі;
дело во времени – йдеться про час, залежить від часу;
дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому);
делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього;
дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…;
дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…;
дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!;
дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа;
дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ;
дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами;
дело за небольшим стало – діло за малим стало;
дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь;
дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб;
дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого;
дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала;
дело ладится – справа налагоджується;
дело лежит без движения – справа не рушає;
дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.);
дело начато – справу розпочато;
дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила;
дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива;
дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться);
дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.);
дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати;
дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа;
дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки;
дело обыкновенное – звичайна річ;
дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке;
дело обычное – звичайна річ;
дело о ком – справа кого;
дело окончено – справу закінчено (кінчено);
дело подвернулось кстати – справа нагодилась;
дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається;
дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому;
дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що;
дело привычки – звичка, звичай;
дело проиграно – справу програно;
дело случая – випадкова річ;
дело стало за чем – затримка за чим;
дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги;
дело табак – кепська справа;
дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота);
дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
другое (иное) дело – інша річ (справа);
его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав;
её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий);
ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться;
если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде;
за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його;
за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає);
за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати;
затруднительное дело – клопітна, морочлива справа;
золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник;
и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта);
известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано;
иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким;
иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого;
как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?;
каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.);
какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?;
к делу! (разг.) – до діла!;
круг дел – обсяг справ;
к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба;
личное дело (документ) – особова справа;
личное дело – особиста, приватна справа;
между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь;
мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить;
моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким;
на деле доказывать – ділом довести;
на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі;
на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці;
начинать судебное дело – піти у позов;
не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого;
не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа;
не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться;
не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад;
немного дела – діла ніскільки (не багато);
не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.);
не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн;
не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане;
ну и дела – ну й робота;
обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу;
обнять дело – збагнути справу;
обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою;
общее дело – спільна справа;
он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах);
он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків;
оставлять дело без движения – лишати справу без руху;
первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ;
плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що;
плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза;
погубить дело – занапастити справу;
по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками;
по делу – за ділом (за справою), у справі;
пойти в дело – піти в надобу, піти до діла;
по личному делу – в особистій (у персональній) справі;
положение дел – стан речей (справ);
помочь делу – зарадити справі;
понимать в деле – розумітися на справі;
понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло;
поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу;
по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою;
по сути дела – до суті справи (діла), фактично;
по ходу дела – з розвитку справи;
пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре);
по этому делу – у цій справі, за цим ділом;
по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі;
правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа;
прийти по делу – прийти у справі;
приобщать к делу – прилучати до справи;
приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що;
приостановить дело – припинити справу;
пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що;
расследовать дело – розслідити, розвідати справу;
сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти;
смотреть за делом – наглядати за справою;
спешное дело – нагальна, термінова справа;
справиться с делом – дати (собі) раду із справою;
статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?;
столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся;
странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа;
судебное дело – судова справа;
такие-то дела – от такі діла (справи);
таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла);
текущие дела – теперішні справи;
тёмное, подозрительное дело – непевна справа;
типографское дело – друкарство;
то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку;
то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так;
торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство;
тяжебное дело – позов;
уголовное дело – карна, кримінальна справа;
у меня дела идут хорошо – мені ведеться;
у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа);
умно вести дело – з розумом провадити справу;
употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим;
управиться с делом – упоратися з справою;
управляющий делами – керівник справ;
ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися;
часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар;
что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття;
шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла];
экстренное дело – пильна справа;
это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!;
это дело другое – це що инше; це инша річ;
это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу;
это дело потерянное – це річ пропаща;
[это] дело случая – [це] річ випадкова;
это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується);
это не дело (разг.) – це не годиться;
это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать;
это совсем другое дело – це щось зовсім інше;
это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло);
я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.);
я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї.
[Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].
Обговорення статті
Долг
1) (
заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість;
2) (
обязанность) повинність, обов’язок:
брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися;
быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого;
быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким;
в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір;
в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди);
взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги);
взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг);
взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати;
влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию;
возврат долгов – повернення, повертання боргів;
входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що);
вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів);
выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок;
давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити);
дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання;
дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло;
долг гражданский – громадянський обов’язок;
долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.);
долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.);
долг погашенный – борг сплачений;
жить в долг – жити на позички (у борг, у довг);
забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру;
изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок);
исполнять долг – чинити обов’язок;
накупить в долг – набрати набір, наборг;
не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати;
не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність;
он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого;
отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу;
отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища;
отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати;
отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що;
отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу;
первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед;
поверить в долг – повірити набір;
погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів;
по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність);
покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг);
по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць;
раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти);
расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики);
сложить долг с кого – дарувати кому борг;
считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним;
сомнительные долги – непевні борги;
требовать долг – правити борг (довг, позику);
у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї;
часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос;
человек долга – людина обов’язку;
чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності);
это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша;
я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому;
я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш;
я у вас в большом долгу – я вам багато винен.
[Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].
Обговорення статті
Дремать – дрімати, куняти, (шутл.) окунів ловити:
враг не дремлет – ворог не дрімає;
на то и щука в море, чтоб карась не дремал – на те й щука в морі, щоб карась не дрімав (Пр.); для того й муха на світі, щоб ліниві удень не спали (Пр.);
он дремлет – він дрімає (куняє), (
гал. шутл.) він з дрімаком ся вітає.
[Дідона зараз одгадала, Чого сумує пан Еней, І все на ус собі мотала, Щоб умудритися і їй; З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать. Еней же думав, що вже спала, І тілько що хотів дать драла, Аж ось Дідона за чуб хвать (І.Котляревський). Лежить собі неборака, Думає, гадає, Як то будем мандрувати, І тихо дрімає… (Т.Шевченко). Мале дитя коло його на сонці куняє (Т.Шевченко). Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г.Квітка-Основ’яненко). Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає (Номис). — Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (М.Вовчок). Місто заснуло; скелі стояли над водою, неначе тяжку думу думали; куняв ліс на горі, сумували зелені верби (І.Нечуй-Левицький). Сваха Марта почала дрімати, все куняла, сидячи на стільці, й трохи не заснула (І.Нечуй-Левицький). Дух минулого, злеглий, могутній, прокинувся в нім, дух віків, що дрімає в душі й підводиться хвилинами зрухів, манячи до завмерлості й тиші, той непереможний, хоч і приборений голос, що шепоче казки про втрачений рай та співає пісні природності (В.Підмогильний). Левко куняв, схилившись на стіл (В.Підмогильний). По тій фразі очі його, що вже почали були дрімати, враз широко відкрились (І.Багряний). У Тібеті монахи повертаються з літнього усамітнення. У нас депутати з курортів. За літо зал засідань зазнав значних реконструкцій. Крісла розширили на вісім сантиметрів, зручніше буде дрімати (Л.Костенко). Або ж куняв; тоді взуття впиналось у небо, ніби церковні шпилі, високий овес виструнчувався, мов рота ландскнехтів у зелених строях, а маковий цвіт ввижався гожою дівчиною із заледве прим’ятою сукнею (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Поки ми спимо, ворог не дрімає. Спіть більше — вимотуйте ворога].
Обговорення статті
Дух
1) (
бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (
душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (
расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (
дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (
пар) пара, дух;
6) (
запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (
быстрота) дух, мент, мах;
8) (
исповедь) сповідь (р. -ди):
близкий по духу – рідний душею; одного духу;
быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
в духе чего – як що;
в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
в один дух – удух;
вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
за одним духом – одним нападом;
злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
идёт дух (запах) – чути, вже чути;
идти на дух – до сповіди йти;
идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
на дух не переносить – нутряна неприязнь;
не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
по духу – по духу;
подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
Святой Дух – Святий Дух;
святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
упавший духом – занепалий духом;
упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)].
Обговорення статті
Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування:
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна;
бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину;
будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина);
вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя;
вести жизнь – провадити життя; жити;
вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати;
в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота;
влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб;
вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя;
воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що;
в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті);
всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку;
вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити;
дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком);
доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу;
до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота;
долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий;
дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево;
дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя;
достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя;
жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому;
жизнь барская – панування;
жизнь без событий – безподієве життя;
жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття;
жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя;
жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить);
жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток;
жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий;
жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік;
жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє;
жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!;
жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці);
жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад;
жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.);
жизнь райская – раювання;
жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві
[: і кукіль, і пшениця];

жизнь совместная – життя (пожиття) спільне;
жизнь современная – сучасність, сучасне життя;
жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне;
жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім;
жизнь холостяка, бобыля – бурлакування;
за всю жизнь – за все (за ціле) життя;
загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому;
замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво;
заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що;
заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття);
как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?;
лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки;
на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний;
на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя);
не на жизнь, а на смерть – до загину;
ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не;
никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку);
образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя;
оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати;
он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить;
осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє;
по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця);
по жизни — по життю;
покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити;
покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого;
полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що;
пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя);
поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що;
портить жизнь кому – заїда́ти вік чий;
пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати;
право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю;
претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що;
при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо;
проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя;
проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати;
прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя;
прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік;
прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати;
радости жизни – життьові розко́ші;
рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям;
скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя;
скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри;
средства к жизни – засоби до життя (існування);
счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік;
тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування;
уйти из жизни – піти з життя;
укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому;
уклад, строй жизни – лад;
устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому;
хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток;
ход жизни – триб життя.
[Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!]. Обговорення статті
Жить
1) жити, (
умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити;
2) (
жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати:
век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.);
ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі;
ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст;
живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться;
живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи;
живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.);
живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де;
жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому;
жил-был – був собі; жив-був;
жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу);
жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити;
жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько;
жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді;
жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів;
жить весь век – вікувати;
жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, душа в душу) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою;
жить в нищете – злидарювати;
жить в нужде – бідувати;
жить воинской ратной жизнью – воячити;
жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно);
жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати;
жить в семье жены – у приймах бути, жити;
жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити;
жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися;
жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік;
жить дома – жити [в]дома, домувати;
жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді);
жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де;
жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися;
жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити;
жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового;
жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким;
жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку);
жить на счёт чужого века – заживати чужий вік;
жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом;
жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт);
жить одиноко – жити самотньо, самотіти;
жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким;
жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия;
жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти;
жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати;
жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день);
жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок;
жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти;
жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким;
жить чем – жити з чого, за чим;
[за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма;
как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?;
как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.);
каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі;
кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.);
на свете всяко живёт – на світі всякого буває;
не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить;
отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці);
плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі;
пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя);
приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь;
сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку;
стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство;
с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві…
[Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано:
живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче]
. Обговорення статті
Который
1) (
вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий;
2) (
из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий;
3) (
относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается);
4) (
в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь):
берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко;
века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни;
в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?;
в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї);
в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?;
война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й);
в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось;
в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше);
дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли;
дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив;
изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся);
источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості;
король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося;
которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис);
которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?;
который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.);
который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?;
который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі;
кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́;
который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь;
который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший;
который раз – вкотре;
который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!;
который час? – котра година?
которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?;
лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас;
люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс;
материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́;
многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися;
надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли);
обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув;
общество, в котором… – суспі́льство, де…;
положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди;
постановление, в котором… – постано́ва, де…;
принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…;
произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но;
река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись;
с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х;
страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо;
такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий);
тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий);
у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися);
условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця;
цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне;
человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить);
эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́);
эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…;
это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся;
я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський).
[І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].
Обговорення статті
Лепёшка, (прост.) Лепёха
1) корж, ко́ржик; (
круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник, (редко) жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка (перепічайка), (диал.) підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к, (из мака с мёдом) маківни́к, (из сыра с яйцами) мандри́ка, (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка; (жаренная в масле, ещё, диал.) бу́цик, (вареная с теста) варениця, варяниця, (кондитерская) пасти́лка;
2) (
техн.) ко́ржик; (метал.) пла́тівочка;
2) (
лекарственная) пасти́лька (пастилка), пігулка, (пров.) ліпа́шка:
дубильные лепёшки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики;
мятная лепёшка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к, м’ятний коржик;
разобьюсь (расшибусь) в лепёшку, а сделаю – перервуся (розірвуся, з шкури вилізу), а зроблю що (дійду, доб’юся чого);
цементная лепёшка – цементо́вий ко́ржик.
[Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Г.Квітка-Основ’яненко). Взяла У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Т.Шевченко). Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Г.Барвінок). Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника (П.Мирний). Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (О.Стороженко). З’явились пісні пироги з гречаною кашею та з грибами, борщ з карасями, а потім стіл аж захряс під варениками, мнишиками в сметані, пампушками, шуликами з маком та медом маковниками (І.Нечуй-Левицький). — Чи коржа і балабушки печете вже? (М.Кропивницький). — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (І.Нечуй-Левицький). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Б.Грінченко). З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Б.Грінченко). Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? (Сл. Гр.). Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто (Сл. Гр.). Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (В.Самійленко). Розквасив губу, як варяницю (Сл. Ум.-Сп.). Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (АС). — А я від землі. Дивіться на мої руки: сі в мозолях, і дивіться на чиїсь… Піонери зирнули на руки диригента-партійця, м’які,  як  балабушки,  але він помигонув грізним знаком — знов кричати (В.Барка). —   Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.., маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О.Довженко). Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (М.Стельмах). На другій таці парували га-ря-чі, тільки но з печі горохляники (Ю.Логвин). Перший день посту називається Жилавий (Жиляний) понеділок і вважається днем очищення від гріхів і скоромної їжі. Цього дня господині готують гречаники з хріном, житні пампушки, а також печуть із житнього борошна довгасті прісні коржі («жиляники», «житники»), які, за повір’ям, наділяють людей силою і витривалістю на весь семитижневий піст (Олена Чебанюк). Як почув теє Санчо, слізно почав благати пана, щоб на таке діло не поривався, бо проти нього і пригода з вітряками, і притичина зі ступарями, і всі інші оказії, досі пережиті, були, сказано б, наче коржі з маком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Перепічка, — мовила Керол. — Ти так вирячився на неї, що бідолаха от-от зашаріється. Заради Бога, або з’їж, або викинь. Я не можу нормально пити каву, дивлячись, як ти витріщився на перепічку! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Готувала казани, в яких лужили білизну; пекла бублики, тістечка з айвою, робила пастилки з виноградного сусла та инші ласощі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].
Обговорення статті
Любовник
1) коха́нець (-нця), коха́нок (-нка), (
зап.) полюбовник (любовник), лю́бко́, лю́бчик, лю́бас, (ещё) ласкавець, (грубо) ба́хур;
2) (
влюблённый) улю́блений, лю́бий, любко́, лю́бчик, милода́н, уко́ханий, коха́ний, коха́нець, закоханець, коха́нок, коха́ння (ср. р.), зако́хання (ср. р.), ла́до (ср. р.):
он выступает в ролях первого любовника (театр.) – він на ро́лях пе́ршого коха́нця.
[А я собі́ лю́бчика привела́ (Пісня). Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (Пісня). — А вчора., де була? — У любовників. Тут їх у мене ціла метка (П.Мирний). Десь за и́ншим лю́басом ходи́ла (І.Франко). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Полюбо́вник Га́ннин Бі́рон став її́ проси́ти (С.Руданський). В не́ї вже й ба́хур є (В.Мова). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). В голові її вічно шуміла сивуха; вена все ще моргала на хлопців, але вже забула лік своїм полюбовникам (М.Коцюбинський). — Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою— і по мужу, і по коханцю! (Л.Українка). А онде нещасний коханець край брами У розпачі голову стиснув руками: «Найгірша для мене ся люта година! Не любить мене чарівниця-дівчина. Подвійний мій розпач, подвійний мій жаль, Моя нерозважна печаль!..» (Л.Українка). Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Л.Мартович). Ірен промандрувала з ним два роки по всяких усюдах, по селах і містах, де кидано її коханця, що тримав свою милу, не гребуючи способами, в теплі й великих на той час достатках (В.Підмогильний). Ми вже твої коханці, смерте: життя нам світить крізь туман. Але возрадуйся тепер ти, як місячний засіявсь лан (В.Стус). — Ой! — вигукнула перша дівчина.— Благаймо, товаришко, щоб він тут зостався, наші батьки й брати велико його вподобають… Я теж чула про його доблесть і його людяність, про яку ти оце казала; а ще кажуть, що він найвірніший і найстійкіший закоханець з усіх, що є на світі, а дама його то якась Дульсінея Тобоська, якій у всій Гишпанії належить пальма краси (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). Тієї ночі молодий флорентієць припав до забороненого джерела, приручив жагучий близнючок цієї юної кізки, навчив її вуста ігор і витівок любощів. На світанку нарешті завойована Хільзонда віддалася йому вповні, а на ранок, розчистивши нігтями місце на морозяному вікні, діамантовою обручкою вишкребла на нім об’єднані ініціали — свої та ласкавця, утверджуючи їхнє спільне щастя на тонкій і прозорій субстанції, такій нетривкій, але ж людські тіло й серце не набагато тривкіші (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотні, мов королеви. Їх зневажають — це зрозуміло само собою. Вони обидві приречені на немилість через власні тіла — тіла, пещені і обціловувані їхніми коханцями, кожна піддана анафемі, бо пізнала насолоду, від якої можна вмерти, так вони кажуть, умерти загадковою смертю з коханцями, але без кохання (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас). Усі жінки мріють про ласкавого і ніжного коханця. Але, на жаль, у ласкавих і ніжних чоловіків уже є коханці].
Обговорення статті
Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́:
да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!;
двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.);
чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.);
ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік;
зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася);
как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.);
минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці;
не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари;
опасность миновала – небезпека минула (минулася);
смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!;
чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.).
[Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)]. Обговорення статті
Повезти, разг. – пощасти́ти, поталани́ти, повести́ся, пофорту́нити, спосу́дитися, попайди́ти, (образно) піти́ руко́ю кому́ в чо́му, з чим; (рус.) повезти:
повезло кому (разг.) – пощастило (поталанило, повелося, пофортунило, попайдило, (рус.) повезло) кому; мав (мала, мало) щастя хто; (образн.) пішло рукою (пішло в руку) кому, масть пішла.
[Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою (Н.п.). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М.Коцюбинський). — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду й далі по їй… (М.Коцюбинський). — З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (І.Нечуй-Левицький). А тим часом бурлаки були вже далеко од Стеблева. Йдучи шляхом темної ночі, вони все бідкались, що їм не спосудилось добре оддячить своєму панові (І.Нечуй-Левицький). Мені попайдило (Сл. Гр.). До переміни місць такі охочі. Всі ті, кому в житті не повелось (Є.Плужник). Хата гула <…>, кожному хотілося розповісти, що з ним трапилося, як він мудро та хитро виплутався, чим йому повезло (Г.Хоткевич). Проте на Зоську він не брав жодних намірів і міркував навіть, що через неї йому, може, пощастить познайомитись ще з кимсь і отак розірвати вузькі пута відлюдності й уяви, що вже починали його душити. З такими думками він висякався й постукав у двері, що їх дівчина сама й відчинила (В.Підмогильний). Зайцеві повезло тоді. Але чи й йому тепер повезло б на цій станції винести головою шиби й вирятуватись? (І.Багряний). — Оце сам аж стільки назбирав красноголовців? — недовірливо округлив свої хитрі очі. — А за що б я найняв помічників? — запитав і я, гордо тримаючись на своїй коняці. — Ти ба, як пофортунило, — Юхим притримав коняку і поліз до мого бриля, потім одним оком пильно заглянув у торбу, щоб пересвідчитися, чи нема в грибах червлятини (М.Стельмах). Діда Шевчика з ними не було. Йому ще звечора не поталанило, і він, програвшись до цурки, з досади ліг спати. Не пофортунило йому і з місцем для спання (В.Малик). Його життя, яке він спланував після закриття магазину, скінчилося. Із ним самим покінчено. Тільки справу ще не доведено до кінця. Але як тільки він зможе протриматися за межами туалету довше, ніж на п’ять хвилин, він щось із цим вирішить. Може, стрибне під поїзд. Втретє пощастить (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). — Та й моя ж така думка,— одказав Санчо,— тільки навряд, чи вашій милості пощастить розмовитись із нею чи побачитись десь на вигоді, щоб благословення взяти, хіба що поблагословить вас через загороду з товарячого двору, де я бачив її першого разу, як ото носив їй цидулку про вибрики та витворки, що ваша милость витворяла в самій щирині Моренських гір! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. — Нарешті моєму бідному чоловікові повезло… Коли рили йому могилу — наткнулися на нафту. 2. «Перебудовні часи». Міліціонер совістить молоду повію: — Ну як же так? Ваш батько — професор, мати — доцент, а ви стали валютною проституткою?!  — Не повірите — просто пощастило!].
Обговорення статті
Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин:
Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг;
да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!;
если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги);
как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?;
не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере);
ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю);
ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди);
ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило;
помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному;
помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим;
помогите! – рятуйте!, про́бі!;
помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю);
помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах;
помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми);
помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим);
помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав;
эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель;
это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні;
это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є);
это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя.
[Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон]. Обговорення статті
Ткань – тканина; (уменш.-ласк.) тканинка, (ласк.) тканиночка, тканинонька; (реже, поэт.) тканка, ткання́; (разг.) матерія, (полотно) полотно, (сукно) сукно, (мануфактура, устар.) мануфактура, (устар.) крам:
ткань брючная, льняная, хлопчатобумажная, шерстяная, шёлковая – тканина штаняна, лляна (льняна), бавовняна (бавовнянка), шерстяна (вовняна), шовкова;
ткань жировая, костная, мышечная, нервная, хрящевая – тканина жирова, кісткова, м’язова, нервова, хрящова;
ткань Пенелопы – (греч.) ткання Пенелопи (Пенелопине).
[Так кравець крає, як матерії стає (П.Чубинський). Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І.Нечуй-Левицький). — Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти? Хто се буде ткати? Та й нащо ткати? Он їх цілі стоси, тканин, мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. Ха, ха, ха! Аж смішно, як марила колись я день і ніч принцесою зробитись чепурною, багатою і гордою такою, щоб навіть приступить ніхто не смів (Л.Українка). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л.Українка). Мережає на шибках крижану тканку мороз (С.Васильченко). Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І.Нечуй-Левицький). На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М.Вороний). В перший ярмарок набрала їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (А.Свидницький). Виходить, що жили, і кров, і кістки, всі тканини Нашого тіла вбирають багато часток чужородних (М.Зеров). Невже навіки засуджений він на цю кару, на спокуту за нерозважливу вигадку — сліпу, несподівану вигадку написати оповідання? Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши! (В.Підмогильний). І ще  не  пролунала відповідь, як вичахлі й прозорі, мережані блідими жилками повіки стали наповзати на суху випуклість гарячкових очей. Наповзали повільно, як невідворотна біда, й тепер уже їхнє болісне ткання лежало на  очах (Є.Гуцало). Хотів сорочки попрати, запхав у машину, але якась кольорова тканина пустила фарбу, тепер ходжу у білій сорочці з голубими хмарками (Л.Костенко). Жоден поганин, жоден єретик не встоїть перед стількома тонкощами. Щоб з ними боротися, треба бути: або цілковитим невігласом; або соромітником, що схильний над усім кепкувати; або ж бути настільки вченим, щоб наважитися вступити з ним у сварку. Але це все одно, якби чубилися б маг з магом або володар щасливого меча бився б із супротивником, що має таку ж саму зброю. їхнє змагання було б тоді схоже на розпущене ткання Пенелопи (Володимир Литвинов, перекл. Д.Е.Ротердамського). Бережіть час: це тканина, з якої зіткане життя (С.Річардсон). Молода красива дівчина в магазині: — Скажіть, а скільки коштує ця тканина? — Недорого, панно. Один метр — поцілунок. — Справді недорого, я візьму вісім метрів. Ось моя адреса. Бабуся заплатить]. Обговорення статті
Трепещущий – який (що) тріпотить, тріпотливий, тремтливий, трепетливий, трепетний, лопотючий, (об огне) мерехтливий, мигтючий, миготючий, миготливий, (робкий, боязливый) боязки́й.
[Трепетна земля (Т.Шевченко). Зуби його цокотіли, і руки зробилися тріпотливими, неспокійними, вони ніби шукали чогось (Г.Тютюнник). Дід ішов і співав. І ся немудра стареча пісня, тремтливий голос, і сей темний силует церкви..— все те творило гармонію тихої гуцульської ночі (Г.Хоткевич). Скажи, що прологом ночі Буває вечір тремтливий, І день пригаса. Додам я: Хай буде це наша ніч (В.Стус). Письмен прадавніх тріпотлива в’язь Снує узори сірі й невеселі… Та що казати, коли навіть князь Щитом прикрився від краплин зі стелі!.. (Любов Проць). Йому подобалося вважати себе безжалісним вівісектором, який порпається у тріпотливих надрах власної душі (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Тіло звернуло праворуч, занурилося в миготючий світляний ґаз, в глибину провалля поміж шкляними блоками, де танцювали басамаги світла (Л.Кононович, перекл. Ж.-П.Сартра)]
Обговорення статті
Чаша – ча́ша, ке́лих (ке́лех, ке́ліх), (заздравная) ча́ра:
бросить (положить) на чашу весов – (перен.) кинути (покласти) на шальки терезів;
водосвятная чаша – кропи́льниця;
выпить, испить… горькую чашу чего (книжн.) – випити гірку [чашу] чого; випити (скуштувати) гіркої; випити добру повну; набідувати (набідитися);
да минё́т (мину́ет) нас ча́ша сия! – хай мине́ нас ця гірка́ (лиха́) до́ля, ця лиха́ годи́на, (возвыш.) ця (ся) ча́ша;
заздравная чаша – заздоро́вна ча́ра, заздоро́вний ке́лих;
круговая чаша – кругова́ ча́ра, ручкова́ ча́рка;
переполнить чашу терпения – перевищити міру терпіння;
чаша весов – шальки терезів;
чаша горести – келех гіркоти;
чаша любви – чаша кохання;
чаша питателя – чаша живильника;
чаша поилки – чаша напувалки;
чаша чьего терпения переполнилась – терпець урвався кому.
[— А вас, голодранці, вас, підлі гультіпаки, — кричав ізнов на погоничів, — я за невіщо маю. Кидайтесь на мене, бийтесь, лайтесь, що хочете робіть! За дурощі ваші й зухвальство піднесу я вам добру повну! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). По дорозі додому дядько Чарлз частенько завертав до церкви, і позаяк Стівен не міг дотягнутися до кропильниці, то старий умочав руку й спритно кропив і Стівена, і паперть (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Чаша життя прекрасна! Яка дурість гніватися на неї тільки тому, що бачиш її дно (Жуль Ренар)]
Обговорення статті
Чесать, чеснуть, чесануть – чесати, чеснути; чухати, чухнути, (усилит.) чухонути, (расчёсывать) розчісувати, зачісувати, ми́кати, ми́кнути, (перенос., идти) чесати, почесати, чухрати, почухрати, шкварити, смалити, кресати:
чесать затылок (в затылке) – чухати потилицю (чуприну), чухатися в потилиці, чухмарити голову;
чесать пеньку – микати мичку;
чесать языком – клепати (ляпати, плескати, молоти, теліпати) язиком, базікати, теревені правити, ляси (баляси, баляндраси) точити (розпускати), перетирати на язиках, (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати, чухати піднебіння.
[Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І.Котляревський). Де у кого не свербить, там ся не чухає (Номис). Язиком що хоч клепай, а руки при собі тримай (Номис). Паршиве порося даремно чесати (Номис). — Нам, старче, ніколи точити ляси, — розшнуровує варги Стопочка й осуркувато оглядає торбешника (М.Стельмах). Та хоча я не беруся стверджувати, що саме вони, у цій комісії, чухали, але чухали це вони безмовно три місяці (Євгенія Чупріна). Всіх обпліткують…переб’ються… З чужим сміттям у власну хату… І, нумо язики чесати Ділити власну каламуть… (Олександр Смик)].
Обговорення статті
Констатировать – констатувати, (сов.) сконстатувати, (ещё) стверджувати, підтверджувати, відзначати, засвідчувати, встановлювати:
констатировать факт – констатувати (засвідчити, встановити) факт.
[Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення (І.Франко). Прикро, але доводиться констатувати, що на млин імперської пропаганди затято ллють воду українські телеканали, які стали головними провідниками інформаційної політики Кремля в Україні (С.Олійник). Отож доводилося констатувати, що він не загинув, не постраждав. Просто зник (В.Нестайко). Нані приголомшено констатувала руйнування примарних світів (Л.Дашвар). «ПІСЛЯ» настає одразу. Воно — нове. До нього треба звикати, примірювати, мов нову сукню, дослухатися і констатувати: біль зник! (І.Роздобудько). На превеликий жаль, мушу нині констатувати малоприємний факт, що цього разу вийшло так само, як і минулого… (Макс Кідрук). Мені, як науковцю, було приємно констатувати, що наукової літератури тут було найбільше: праці з механіки, балістики, гідрографії, метеорології, географії, зоології, а також з інших природничих наук… (І.Базилянська перекл. Ж.Верна). Здається, ми потрапили до якогось вантажного трюму, хоча через темряву можна було констатувати лише цей факт, і не більше (В.Горбатько перекл. Ренсома Ріґза). Форд Префект ніяк не міг збагнути, чому люди мають звичку постійно констатувати очевидне. Наприклад, «сьогодні чудовий день!» або ж «як ти підріс!», чи «люба, ти впала в колодязь, як ся маєш?» (О.Антономов, перекл. А.Дуґласа). — Змушений констатувати — половина складу нинішнього кабміну — ні на що не здатні пройдисвіти. — А друга половина? — А друга половина — на все здатні пройдисвіти].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЕРЕПО́РТИТЬ(СЯ) фаміл. перекапу́стити, перекапу́ститися;
перепортивший, перепортившийся ОКРЕМА УВАГА;
перепортившийся (вже) перепсо́ваний, перепсу́тий;
ПРОХЛАЖДА́ТЬ(СЯ) ще студи́ти, студи́тися, вихоло́джувати, вихоло́джуватися;
ДЫМ, ще ку́риво;
нет ды́ма без огня́, ще де не гори́ть, там ся не ку́рить.
ЗДОРО́ВЬЕ, как ва́ше здоровье? як ся ма́єте?;
здоровье доро́же де́нег здоро́в’я найбі́льше бага́тство, над здоро́в’я нема́ бага́тства;
для подде́ржки здоровья (захід) прикм. галиц. здорове́льний.
КРОВОТОЧИ́ТЬ укр. крива́вити, крива́витися;
кровоточа́щий що /мн. хто/ крива́вить(ся), прикм. кровоточи́вий, крива́вий, образ. з невпи́нною кровоте́чею, пор. кровавящийся.
ПА́ДАТЬ ще ге́пати(ся), (помалу) опуска́тися, (до ніг) припада́ти, (про води) уроч. зверга́тися, (на голову) зва́люватися, (про рівень) зни́жуватися, іти́ вниз /галиц. надоли́ну/, (про росу) сіда́ти, (про волос) звиса́ти, (про тінь) ляга́ти;
падать в цене́, спада́ти з ціни́;
падать ду́хом ще вдава́тися в ту́гу, розпуска́ти ню́ні, па́дати на ду́сі;
не падать ду́хом док. вда́рити ли́хом об зе́млю;
падать на коле́ни ще укляка́ти;
падает в о́бморок кто мло́сно кому;
подозре́ние падаает на живомовн. ду́мають на;
чуть не падали в о́бморок аж умліва́ли;
падающий що /мн. хто/ па́дає тощо, зва́люваний, ва́лений (як сніп), підко́шуваний [падающая мише́нь підко́шувана мета́], (показник) зме́ншувати, зви́клий па́дати, щора́з ни́жчий, (плід) па́далка, прикм. долубі́жний, долуйду́чий, низхідни́й, спадови́й, спа́дистий, забут. па́далишній, валю́щий, живомовн. паду́щий (згори́, з не́ба), реконстр. па́дошній, фраз. дзьоба́стий [замо́к с падающим кли́ном замо́к з падущим кли́ном], /про зорі/ паду́чий, /про потужність/ сла́бший, стил. перероб. па́даючи, берки́ць на зе́млю;
падающий в о́бморок гото́вий умлі́ти, напівзомлі́лий, стил. перероб. ще тро́хи й умлі́є;
падающий ду́хом зневі́рений, зневі́рювати, зневі́рюватись;
падающий ка́мнем стил. перероб. як той ка́мінь згори́;
падающий к нога́м стил. перероб. припада́ючи до ніг; падающий на коле́ни укляка́ючи; падающий с ног от чего зва́люваний чим;
падающая валю́та знеці́нювана валю́та;
падающая волна́ долубі́жна хви́ля;
падающая звезда́ живомовн. летю́ча зоря́;
падающие це́ны щора́з ни́жчі ці́ни;
ПЕРЕСТРА́ИВАТЬ, ПЕРЕСТРА́ИВАТЬСЯ (про лад) реформува́ти(ся), (про роботу) реорганізо́вувати, реорганізо́вуватися;
УГОДИ́ТЬ ще прислужи́тися, приподо́битися, (в яму) шубо́вснути, шу́рхнути, шморгну́ти;
стара́ться угодить (публіці) гра́ти на пу́бліку;
всем не угоди́шь галиц. ще ся той не вроди́в, хто всім догоди́в.
УТОПА́ТЬ ще топи́тися, іти́ на дно;
утопа́ет поет./емоц. то́не-то́не [доро́га утопа́ет в цвета́х то́не-то́не у кві́тах шлях];
утопа́ющий 1. що потопа́є тощо, поки́нутий потопа́ти, прире́чений потону́ти, то́плений, потопе́льник, уто́пленик, прикм. тону́чий, 2. (в чому /наспр., зелені/) що купа́ється, ото́чений /оку́таний, опере́заний/ чим;
утопа́ющий в зе́лени се́ред мо́ря зе́лені;
утопа́ющий в крови́ зали́тий кро́в’ю;
утопа́ющий в ро́скоши зви́клий купа́тися в зо́лоті;
утопа́ющий в слеза́х зали́тий слі́зьми́;
утопа́ющий хвата́ется за соло́минку хто то́не, хапа́ється за соло́мку, галиц. хто потопа́є, бри́тви ся хапа́є;
УТОПИ́ТЬ (деталь у деталь) загнізди́ти;
утопи́ть в ло́жке воды́ ще з’ї́сти, не соли́вши /без со́ли/;
УТОПИ́ТЬ, УТОПИ́ТЬСЯ утопивший, утопившийся ОКРЕМА УВАГА;
утопившийся уто́плений, потопе́льник, уто́пленик.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Наклевывать, наклевать – надзьо́бувати, -бую, -буєш, надзьо́бати, -баю, -баєш; -ся
1) надзьо́буватися, надзьо́батися;
2) накльо́вуватися, -вуюся, -вуєшся, наклюва́тися, -люю́ся, -лює́шся.
Поживать – ма́тися (ма́юся, ма́єшся), пожива́ти, -ва́ю, -ва́єш; как поживаете – як ся ма́єте?

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Здоровье – здоров’я; здоровля. Находиться в добром здоровьи – матися добре. Лишать здоровья – збавляти здоров’я. Лишаться здоровья – втратити, збутися здоров’я. Как ваше здоровье – як ся маєте. Ослабевать здоровьем – занепадати на здоров’ї. Плохое здоровье – лихе здоров’я. Слабый здоровьем – кволий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беда
• Беда беду родит
– біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только
– лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как…
– страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник
– коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет
– біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть
– навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит
– біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого
– лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого
– лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками
– біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит
– від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды
– злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать)
– [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда
– буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого
– накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда
– то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут
– де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому
– грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)!
– начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед
– бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой
– жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде
– (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься
– лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду
– мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало
– почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
– лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду
– на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды
– набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого
– накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды
– накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду
– набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду
– нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда!
– дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде
– чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет
– біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда!
– лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду
– біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду
– перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде
– зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого)
– зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду
– упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду
– на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду
– запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде
– прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда
– біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому
– чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда
– чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем
– впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ
– більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды
– вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем
– впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда!
– велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу
– чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу
– чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Бежать
• Бежать без оглядки
– бігти ((в)тікати) не оглядаючись (неоглядки, неоглядком); бігти ((в)тікати) не озираючись (необзир, необзирці); бігти ((в)тікати) без очей. [Уся купа побігла, як отара овець, побігла щосили, не оглядаючись, тікаючи від смерті. Яновський. Біжить неоглядки. Казка. Давай на Буджаки необзир утікати. П. Куліш.]
• Бежать без памяти
– бігти ((в)тікати), летіти, гнати, мчати(ся)…) не тямлячи себе (не тямлячись, не чуючи себе); бігти ((в)тікати, летіти, гнати, мчати(ся)…) не своїми [ногами]; бігти ((в)тікати, летіти, гнати, мчати(ся)…) землі під собою не чуючи (не чувши). [Я, як почула, то й полетіла вітром, не тямлячись… Старицький. Біг так, що сам себе не чув. Котляревський. Настя побігла додому не своїми. З нар. уст.]
• Бежать быстро
– бігти ((в)тікати) швидко (хутко, прудко, живо); гнати (гонити, гнатися); мчати(ся), летіти; (поет.) линути; (розм. емоц.) чухрати; махати; чесати; катати; мести; дмухати; стригти; (згруб.) лупити; чкурити; жарити; драти; (образн.) бігти ((в)тікати), аж падати (аж підошвами (литками) кресати); (образн. глузл.) в кошечу (собачу) ристь бігти. [Женуть вітри, мов буйні тури. Тичина. Ану ноги на плечі та й чухрай. Номис. Дмухнім лиш, братці, ми до неї. Котляревський. А далі аж не оглядівся.]
• Бежать вдогонку за кем
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) на(в)здогін (на(в)здогінці, уздогінці, удогонь) за ким, кому; бігти (гнати, мчати(ся), летіти) нагонцем за ким; гнатися (уганяти) за ким. [Ой годі ж мені за кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати. Дума.]
• Бежать взапуски, вперегонки
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) навзаводи (навпередки). [Зирк! — окружний біжить попереду. Я коня під боки та навзводи. Кониський.]
• Бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щодуху (що є духу, скільки духу, чимдуж, на всі заставки). [Літо поспішало, гнало щодуху, летіло… Тихий. Заквітчалась і побігла чимдуж по воду. Барвінок.]
• Бежать во весь опор, во всю прыть
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щодуху (чимдуж, з усієї сили, навзаводи); (образн.) на всі жили брати. [Дивлюсь, а Петько на всі жили бере попід соняшниками. З нар. уст.]
• Бежать вприпрыжку
– бігти (гнати, мчати (ся), летіти) вискоком (підскоком, вистрибом, підстрибом). [Антосьо їде! — стали кричать. І вискоком за бричкою. Свидницький. Васько… помахав на прощання рукою і вистрибцем помчав у напрямі глейової гори. Байдебура.]
• Бежать, броситься врассыпную
Див. врассыпную.
• Бежать галопом
Див. галопом.
• Бежать изо всех сил, что есть силы
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щосили (скільки сили, з усієї сили); бігти ((в)тікати) щодуху; (застар.) щотху). [Він уже не йшов, а біг з усієї сили. Трублаїні. За ним фрігійські воєводи щотху навзаводи летять. Котляревський.]
• Бежать из тюрьмы
– (в)тікати, втекти із в’язниці (із тюрми); виламуватися, виламатися із в’язниці (із тюрми).
• Бежать наперерез
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) навперейми.
• Бежать от кого, чего, куда, откуда
– (в)тікати, втекти від кого, чого, куди, звідки; (згруб.) давати, дати драла (дмухача, дропака, дьору, тягу) від кого, чого, куди, звідки; (образн.) кивати, накивати п’ятами; кресати, закресати підошвами. [Од напасті поли вріж та тікай. Пр. Став думати-гадати, як би й собі звідтіля драла дати. Казка. Пушкар: Немає… Зник безслідно… Завірюха: Тягу дав. Дмитерко. Граф Рачинський п’ятами накивав. Харчук.]
• Бежать (побежать) куда глаза глядят
– бігти, побігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) світ за очі (куди очі, куди ведуть очі, куди глядя); бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) галасвіта (навмання, навмани, навманці). [І куди очі почухрав. Котляревський.]
• Бежать рысцой
– бігти підтюпцем (тюпцем, тюпки, підтюпки).
• Бежать рысью
– бігти риссю (клусом, клуса).
• Бежать через дверь, окно
– (в)тікати, втекти дверима, вікном; (в)тікати, втекти у двері, у вікно (через двері, через вікно). [Як став милий з постелі вставати, А милая — в віконце тікати. Н. п.]
• Броситься бежать
– кинутися (пуститися) бігти ((в)тікати); (розм. емоц.) дременути; гайнути; жахнути; ударитись навтікача (навтік, навтіч); (згруб. лок.) лепеснути; герсонути; (про багатьох) сип(о)нути; пороснути, шугнути; (образн.) дати ногам волі. [Стрілець, мов наполоханий заєць, дременув із світлиці. Хижняк. Кабан як схопився та навтіки. Казка. Гуртом сипнули школярі до класу. Барвінок. Діти так і шугнули од тих дверей. Вовчок.]
• Я (ты, он…) не в силах бежать
– я (ти, він…) не підбіжу (не підбіжиш, не підбіжить…). [Не йди, сину, так швидко, а то я останусь… Стара за молодим не підбіжить. Тесленко.]
Благой
• Благая муха его укусила
– ґедзь (дрік) його вкусив (на нього напав); ґедзь (дрік) вджиґнув його; джиґавка вджиґнула його; дур (комиз) напав його (на нього); сіла муха на носі йому. [Який це дрік тебе вджиґнув? Лукаш, перекл. із Гете.]
• Благим матом кричать, орать
– несамовито кричати; криком кричати; кричати щодуху (щосили); репетувати (лементувати) [на все (на ціле) горло]; пробі кричати; (згруб.) кричати як на живіт; [як] на пупкричати; репетом репетувати. [І таке гостре каяття пронизало дівчину, що захотілося криком кричати. Козаченко.]
• Он избрал благую честь
– він обрав найкращу долю; він найліпший шлях обрав; він дав собі найкращу раду з чим.
• Яко наг, яко благ
– яко наг, яко благ. Пр. Прийшов нестаток, забрав остаток. Пр. Були коралі, та пішли далі; були перли, та ся стерли. Пр. Ані я в’ївся, ані я впився. Пр.
Быльё
• Было [прошло] и быльём поросло
– було, та загуло. Пр. Було ремесло, та хмелем (бур’яном) заросло. Пр. Були коралі, та пішли далі; були перли, та ся стерли. Пр.
Гора
• В гору, на гору идти, ехать…
– на гору (під гору) йти, їхати…
• Гора горой
– як гора; товстий (-та, -те).
• Гора родила мышь
– вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр.
• Гора с голой вершиной
(не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера.
• Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся
– гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр.
• Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе
– не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр.
• Живущий между горами
– межигірець.
• За горами, за долами
(нар.) – десь далеко; за горами, за долами.
• Идти, пойти в гору
(перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися.
• Как гора с плеч
(перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр.
• Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого
(разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого.
• Нагрузить горой
(разг.) – навантажити з верхом (високо).
• Не за горами (весна, праздники)
– незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята).
• Не за горами живёт
(разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе.
• Обрывистые горы
– круто гори; кручуваті гори; кручі.
• Обещать, сулить золотые горы
– золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати.
• Отрог горы
– відгір’я; віднога (відножина) гори.
• Пир горой
(перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта).
• По горе
– горою (по горі).
• Под горою
– (по)під горою; на підгір’ї.
• С горы ехать, идти…
– з гори їхати, йти…
• Склон горы
– узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога.
• Смерть не за горами, а за плечами
– смерть не по горах ходить, а по людях. Пр.
• Стоять горой за кого, что
– стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що.
• Укатали сивку крутые горки
– був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр.
• Ходить по горам и долам
– ходити горами й долами (долинами і поділлям).
• Цепь гор
– пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.
Горе
• Вот горе!
– от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе
– їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое
– лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только
– лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно
– горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер
– гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант
– горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит
– лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат
– журба не матінка.
• Горе от ума
– лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает
– жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит
– горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор…
– гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться
– вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна
– смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало
(разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя
– зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе
– пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам
– жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя
– зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе
(разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе
– на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить
– біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости
– не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит
– старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя
– безнапасний (безжурний).
• Не зная горя
– не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот
– лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал
– з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю
– зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость
– терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого
– лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе
– запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что
– розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому
– завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка
– чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый
– загорьований.
• С горем пополам сделать что
– з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь
– сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе
– спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе
– покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя
– якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой
– ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем
– пригнічений горем.
• Узнать много горя
– випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя
(разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит
– добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.
Делишки
• Как делишки?
(фам.) – як ся маємо?; як наші діла (справи)?
• Обделывать делишки
(фам.) – залагоджувати всякі там [свої] оборудки.
• Тёмные делишки
(фам.) – усякі там підозрілі (темні) діла.
Дело
• А мне какое дело, что за дело?
(разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!
• Без дела не входить
– без потреби не заходити.
• Ближе к делу
– [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць.
• Браться за дело
– братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи).
• Браться за дело, не стоящее того
– братися за діло, яке не варте того; руки поганити.
• Браться не за своё дело
– не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло.
• Быть в курсе дела
– бути в курсі справи; бути поінформованим.
• Вам до меня и дела нет
– вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є).
• Вводить в дело
– ознайомлюватися з справами.
• Везде испортишь дело
– скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть.
• Вести дело
(юр.) – провадити справу.
• Вести дело к тому (так), чтобы…
– вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…
• Виданное ли, слыханное ли дело?
– чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?
• Возбудить дело против кого
– порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого.
• Вот это дело!
– оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума!
• В самом деле
– справді; (іноді) дійсно.
• Все употребить в дело
– усе зробити; на всі способи братися, узятися.
• В том-то и дело
– отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові.
• В чём дело?
– у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?
• Выходит дело, что
(разг.) – виходить, що; кладеться на те, що.
• Главное дело
– головна (найголовніша) річ; головне (головно).
• Говорить дело
– казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі.
• Горное дело
– гірництво.
• Грешным делом
– на жаль; признатися.
• Громкое дело
– голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація).
• Да и в самом деле
– та й справді; та воно й правда.
• Дела, дела, как сажа бела
– живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр.
• Дела идут к лучшему
– справи (діла) покращали (повернули на краще).
• Дела нет до чего
– байдуже про що (до чого).
• Дела тайные
– таємні діла (справи); таємнощі.
• Дело во времени
– йдеться про час; залежить від часу.
• Дело вот в чём
– річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому).
• Дело в том, что…
– річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що…
• Дело в том, чтобы…
– ідеться за те (про те), щоб…
• Дело в шляпе
(разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці!
• Дело дрянь, табак
(разг.) – погане діло; погана (кепська) справа.
• Дело житейское, обыкновенное
– світова, звичайна річ.
• Дело за вами
(разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами.
• Дело идёт к осени
– ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь.
• Дело кончено, поздно уже
(образн. разг.) – клямка запала.
• Дело мастера боится
– діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр.
• Дело не в том
– не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила.
• Дело не выйдет
(разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива.
• Дело не клеится
– діло (справа) не йде в лад (не ладиться).
• Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит
– діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр.
• Дело нешуточное
– це (то) не жарт; (розм.) непереливки.
• Дело обстоит так
– справа стоїть так; діло таке.
• Дело обычное
– звичайна річ.
• Дело подходит к концу
– справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця.
• Дело подходящее
– [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому.
• Дело по обвинению кого в чём
– справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що.
• Дело привычки
– звичка; звичай.
• Дело твоих рук
(разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота).
• Дело только в том, чтобы…
– ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб…
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Доказать на деле
– довести ділом.
• Его слова не расходятся с делом
– його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав.
• Ее (его) дело молодое
(разг.) – вона (він) молода (молодий).
• Если уж до чего дело дойдёт
– коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде.
• За дело он наказан
(разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його.
• За малым дело стало
(разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає).
• За ним дело не станет
(разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати.
• Золотых дел мастер
– золотар.
• И дело с концом
(разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта).
• Известное, видимое, ясное дело
(разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно).
• Иметь дело с кем
– мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким.
• Как дела?
– як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться?
• Каков у хлеба, таков у дела
– як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр.
• Какое [кому] дело до этого?
– що до того [кому]?
• К делу!
(разг.) – до діла!
• К чему мне такое дело
– на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба.
• Между делом
(разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь.
• Мне (тебе, ему…) нет до этого дела
– мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить.
• Моё дело сторона
(разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим.
• На [самом] деле
– (на)справді (іноді, доправди); на ділі.
• Не было дела до кого, до чего
– байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого.
• Не в этом дело
– не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила.
• Не идёт дело
– діло не йде; (образн. розм.) не прядеться.
• Не к делу
– не до діла (не до речі); не в лад.
• Немного дела
– діла ніскільки (не багато).
• Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов
– менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр.
• Не твоё, не ваше дело
– не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн.
• Не твоего ума дело
(разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане.
• Обделывать, обделать дело (прост.)
– оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу.
• Он знаток своего дела
– він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах).
• Он не у дел
– він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків.
• Первым делом, первое дело
– (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ.
• Плёвое дело
(разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що.
• Плохо дело
– погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза.
• По делам; по делам службы
– за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом).
• По делу
– за ділом (за справою); у справі.
• Пойти в дело
– піти в надобу; піти до діла.
• По личному делу
– в особистій (у персональній) справі.
• Понятное, ясное дело
– зрозуміла, ясна річ; зрозуміло.
• По ходу дела
– з розвитку справи.
• Пошло дело на лад
– пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре).
• По этому делу
– у цій справі; за цим ділом.
• Правое дело
– праве діло; справедливе діло.
• Приниматься, приняться за дело
– братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що.
• Пускать, пустить в дело что
– пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.]
• Сидеть, быть без дела
– сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти.
• Статочное ли дело?
– чи подоба?; чи годиться [ж]?
• Столько дела, что не успеешь всего сделать
– діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся.
• Странное дело
– дивна річ; чудасія, чуднота, диво.
• Такие-то дела
– от такі діла (справи).
• Таково положение дел
– такий стан речей; такі маємо справи (діла).
• Типографское дело
– друкарство.
• То и дело
(разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.]
• То ли дело
(разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так.
• У меня к тебе дело
– я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа).
• Умно вести дело
– з розумом провадити справу.
• Употребить в дело
– узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим.
• Ходить по делу
(устар.) – позиватися; тягатися.
• Часовых дел мастер
– годинниковий майстер; годинникар.
• Что дело, то дело
– що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття.
• Шататься, болтаться без дела
(разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла].
• Это дело
– це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд.
• Это дело потерянное
– це річ пропаща.
• [Это] дело случая
– [Це] річ випадкова.
• Это к делу не относится
– це до діла не належить (не стосується).
• Это не дело
(разг.) – це не годиться.
• Это особое дело
– це інша (особлива) річ; це інша стать.
• Это совсем другое дело
– це щось зовсім інше.
• Это уж моё дело
– це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло).
• Я в деле, я и в ответе
– що роблю, за те й відповідаю. Пр.
• Ясное дело
– ясна (видима) річ.
Добрый
• Будь добр, добра
– будь ласка; будь ласкав, ласкава; коли ласка [твоя]; (іноді) зроби ласку; (розм.) спасибі тобі.
• Будьте добры
– будьте ласкаві (будь ласка); коли ласка [ваша]; (іноді) зробіть ласку; (розм.) спасибі вам. [Піди, спасибі тобі, принеси водички. З нар. уст.]
• Будьте так добры
– будьте такі ласкаві.
• В добром ли вы здоровье?
– чи здоровенькі?; як здоров’я ваше?; (іноді давн.) чи добре ся маєте?
• В добрый час
– час добрий [вам]!; на (у) добрий час!
• Всего доброго!
(разг.) – на все добре!; усього доброго [бажаю]!
• Доброго здоровья!
– доброго здоров’я!; здоров був!; здорові були!; здоровенькі були!
• Доброго утра желать кому
– казати добридень кому; давати на добридень кому; доброго ранку бажати кому.
• Доброе дело сделать
– добре діло зробити; (іноді) добро (добре) вчинити.
• Доброе начало — половина дела
– добрий початок — половина діла. Пр. За початком діло становиться. Пр. Як добре почнеш, то і діло добре піде. Пр.
• Доброе старое время
(ирон.) – добрі старі часи; давні (старі) часи; золоті часи; золота давнина (минулість, іноді минувшина).
• Доброе утро!
– добридень (добрий день)!; доброго ранку!; (іноді про ранній досвітній час) добрисвіток!
• Доброй ночи!
– добраніч!; на добраніч!
• Добрые вести не лежат на месте
– добрі вісті не лежать на місці. Пр.
• Добрый вечер!
– добривечір (добрий вечір)!
• Добрый день!
– добридень (добрий день)!
• Добрый добру научает, а злой на зло наставляет
– з ледачим спізнався, з розуму спався. Пр. Лихе (зле) товариство (лиха компанія) і доброго чоловіка зіпсує. Пр.
• Добрый малый
(разг. фам.) – добрий хлопець (хлопчина, хлоп’яга).
• Добрый молодец
(нар. поэт.) – добрий (славний) молодець (діал. давн. левенець); славний козак (юнак); (кличн. форма) добрий (славний) молодче!; славний козаче (юначе)!; хлопче-молодче!; козаче-молодче!; (діал. давн.) козаче-левенче!
• Добрый пёс на ветер не лает
– добрий собака на вітер не гавка. Пр.
• Добрый час просидел
– чималу годину просидів (пересидів).
• Добрыми намерениями ад вымощен
– добрими намірами пекло встелене; з добрих намірів (замірів) поміст у пеклі зложений (зложився).
• Люди добрые!
(нар. поэт.) – люди добрі!; людочки!; людоньки!
• Он [был] так добр, что…
(разг.) – він [був] такий добрий, що…
• По доброй воле
– з доброї (з своєї, з власної) волі; своєю волею (охотою); охотою; доброхіть (самохіть, самохіттю); добровільно.
• Прикидываться добрым
– прикидатися добрим; добрим себе становити; удавати [з себе] доброго; (іноді образн.) листом стелитися.
• Становиться, стать добрым
– добріти, подобріти (іноді здобріти).
• Уходи, убирайся подобру-поздорову!
(фам.) – іди, забирайся, поки цілий (поки живий та цілий, поки цілий та здоровий)!; іди, забирайся, поки не пізно!
• Чего доброго
(разг.) – бува(є); часом; дивись; наді(й)сь; може статися; чого доброго.
Довольный
• Будь доволен своей судьбой
– шануй свою долю.
• Быть довольным чем
– бути задоволеним (удоволеним) з чого (також чим); задовольнятися, задовольнитися (удовольнятися, удовольнитися) з чого (також чим); здобріти чим; тішитися (радіти) з чого. [Здобрій тим, що тобі волость присудила. Н.-Левицький.]
• Он никем, ничем не доволен
– йому ніхто не догодить, йому нічим не догодиш; його ніхто не вдовольнить, його нічим не вдовольниш; (іноді, також давн.) ще ся той не вродив, щоб йому догодив.
• Остаться довольным чем
– задовольнитися (удовольнитися) з чого (також чим).
• Я этим не доволен
– я з цього (також цим) не вдоволений (не задоволений, іноді не радий).
Дурак
• Валять, ломать дурака
(разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати.
• Где умному горе, там дураку веселье
– де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр.
• Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут
– як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр.
• Дурак дурака хвалит
– дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр.
• Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак
– дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати.
• Дурак дураком останется
– хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр.
• Дурак красному рад
(устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр.
• Дурак на дураке
– самі дурні.
• Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску
– дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр.
• Дурака озолоти, а он будет всё то же нести
– дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр.
• Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь
– пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр.
• Дурака учить — что мёртвого лечить
– ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр.
• Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком
– з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр.
• Дуракам закон не писан
– дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр.
• Дуракам счастье
– дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр.
• Дураков не сеют, они сами родятся
– дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр.
• Дураку всё смех на уме
– пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр.
• Дураку море по колено
– дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр.
• Ешь, дурак, с маслом
– їж, дурню, бо то з маком. Пр.
• Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт
– загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр.
• Ищи дурака!; нашёл дурака!
(фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже!
• Не дурак выпить, поиграть, поухаживать
(фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого).
• Оставить в дураках кого
(перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого.
• Остаться в дураках
– пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити.
• Свяжись с дураком, сам дураком будешь
– з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр.
• С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь
– з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр.
• Сказать, послать, пустить… дурака кому
(устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого.
• Смотрит дурак дураком
(фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр.
• У дурака дурацкая и речь
– пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр.
• Умный учится, дурак учит
– розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр.
• Услужливый дурак опаснее врага
– нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.
Дух
• Быть в духе
(разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі); добре матися (добре ся мати).
• Быть не в духе
(разг.) – бути у поганому (лихому, у негарному, не в доброму) настрої; бути не в доброму дусі; бути не в настрої; (жарт.) муха в носі в кого.
• В здоровом теле здоровый дух
– здорове тіло — здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух.
• Во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться…
(разг.) – щодуху (скільки духу, іноді давн. щотху) бігти, летіти, мчати.,.; на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…; дух уступив у кого; (зрідка слов’янізм) воспрянув духом хто.
• Дух вон у кого
(разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого; (іноді) дух спустив хто.
• Дух времени, эпохи
– дух часу, доби.
• Дух захватывает, захватило
(разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло); дух займається, зайнявся (забивається, забився).
• Дух противоречия, отрицания, сомнения
– дух суперечності (протиріччя), заперечування, сумніву.
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові.
• И дух вон у кого
(разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер).
• Испустить дух
(книжн. устар.) – віддати дух; спустити дух (іноді душу); пуститися духу; (зниж.) визіхнути (визівнути) духа; зітхнути; (згруб.) кикнути (ґиґнути). [Бити коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув. П. Куліш.]
• Как на духу
(разг. устар.) – щиросердно; як на сповіді.
• Не иметь духа (духу) сделать что (не решиться)
– не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що; не наважитися (не зважитися) зробити що.
• Не хватает, не хватило духу у кого
(разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому; не насміє, не насмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто.
• Нечистый дух попутал
(разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (іноді підневідив).
• Ни слуху ни духу
(разг.) – (а)ні чутки (а)ні звістки за кого нема; і голосу нема(є); слухи загули за ким; слід за ким загув; (а)ні слуху (а)ні духу; ні слуху ні прослуху.
• Ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю
(разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю.
• Одним духом
(разг.) – одним духом; за одним духом; за один дух; духом (душком, удух); миттю (вмить).
• Падать духом
– занепадати (підупадати) духом; упадати на дусі; (іноді) падати серцем.
• Переводить, перевести дух, передохнуть
– зводити, звести (переводити, перевести) дух; віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути); передихати, передихнути; відсапувати(ся), відсапати(ся), відсапнути(ся).
• Подъём духа; испытывать подъём духа
– піднесення [духу]; зазнавати (відчувати) піднесення [духу]; (образн.) рости вгору; душа росте вгору в кого, кому; світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого; дух уступив у кого.
• Придавать, придать духу кому
(разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому; додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому.
• Присутствие духа
– самовладання, притомність духу (іноді духопритомність).
• Продолжать в том же духе
– провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); (образн.) виводити далі ту саму нитку; співати і далі тієї ж (тієї самої).
• Расположение, состояние духа
(арх.) – настрій (гумор); дух.
• Святым духом питаться
(разг. шутл.) – жити святим духом.
• Собраться с духом
– набратися духу (відваги, зваги, сміливості); зібратися на відвагу; наважитися (зважитися).
• Упадок духа
– зневір’я; занепад (підупад) духу.
• Чтоб твоего духу здесь не было!
(фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!; щоб і твого духу не чути було!
• Что есть духу бежать
– щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти; на всю витягу бігти.
Дым
• Дым клубами, дым клубится
– дим кужелем (кужелить, кужелиться); дим клубами (клубочеться); дим кублиться; дим звоями.
• Дым коромыслом, дым столбом
(перен. разг.) – гармидер; буча; веремія; шарварок; (лок.) бурло.
• Загулял (закрутил) так, что дым коромыслом
(разг.) – загуляв (запив, закубрячив), як закуріло.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает
– диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить. Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Обратиться в дым
– [Димом] здиміти.
• Рассеяться как дым
– як здиміти; розвіятися (як дим).
Житься
• Ему жилось то лучше, то хуже, неровная жизнь была у него
– кому жилося то краще, то гірше, по-різному бувало; грався з долею навпереваги.
• Ему жилось хорошо, недурно
– жилося (велося) йому добре (гарно), незле (непогано).
• Ему там не живётся
– йому там не ведеться, (не живеться); йому там зле; йому там лихо.
• Как живётся?
– як живете?; як ся маєте?; як маєтеся?; як вам ведеться (поводиться)?
Жить
• Жить в соседстве с кем
– сусідувати (сусідити) з ким; жити в сусідстві (суміж) з ким; сидіти поруч кого; (образн.) тин у тин жити.
• Жить, губя других, портить кому жизнь
– заживати чужий вік.
• Жить дома
– жити (в)дома; домувати.
• Жить душа в душу
– жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій злагоді (згоді).
• Жить лето, зиму где
– жити літо, зиму де; літувати, зимувати де.
• Жить на большую, широкую ногу, жить по-барски
– жити на широку стопу (в розкошах); розкошувати; по-панському (на всю губу) жити; паном діло жити; панувати; (діал.) велико жити.
• Жить на всём готовом
– жити на всьому готовому; жити (брати) з готового.
• Жить на два дома с кем
– жити різно (нарізно) з ким; жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким.
• Жить на отлёте, на отшибе
– жити на відшибі (у відшибі, на стирчку).
• Жить на чужих хлебах
(разг.) – їсти чужий хліб; жити чужим (людським) хлібом.
• Жить на чужой счёт
– жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт).
• Жить одним домом с кем
– жити разом (спільно, вкупі) з ким; мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким.
• Жить по своему состоянию
– жити відповідно до своїх достатків; жити як змога (спроможність, спромога) чия.
• Жить припеваючи
(разг.) – жити лиха не знавши (не знати); (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши); жити лихом (горем) покотивши.
• Жить со дня на день
– жити з дня на день (день поза день).
• Жить трудами рук своих
– жити з праці рук своїх; жити з пучок.
• Жить уединённо
– самотою (відлюдно) жити; самотіти.
• (За) здорово живёшь
(разг.) – [Ні] з доброго дива; ні сіло ні (в)пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі; знічев’я.
• Как живёте?; как живёте-можете?
(разг.) – як ся (себе) маєте?; як ви собі маєтеся?; як вам ведеться (поводиться)?; як ви пробуваєте?; як здужаєте?; що з вами діється?; яково можете?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как живёшь, так и слывёшь
– яке життя, така й слава. Пр.
• Каково вино? Живёт
– чи добре вино? Нічого собі.
• Кто живёт тихо, тот не увидит лиха
– коли тихо, то мине (й) лихо (не буде лиха). Пр.
• Не живёт, а только небо коптит
– не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить.
• Отдельно жить
– нарізно (різно, окремо, окреме, осібно) жити; жити навідріз(н)і (іноді на відлуці).
• Плохо живёт
– погано (зле, кепсько) живе; (образн.) живе як горох при дорозі.
• Пока я живу
– поки (доки) я живу; поки мого віку (життя).
• Приказал долго жить
– духа (душу) віддав; віддав богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер); (давн.) переставився; на той світ пішов.
• Сколько я живу
– відколи живу; зроду; зроду-віку.
• Стараться жить на барский лад
– старатися жити по-панськи; помазатися паном; гнутися на панство.
• С тех пор, как я живу в Киеве…
– з того часу, як я живу в Києві…
Здоровье
• Беречь здоровье чьё
– шанувати (берегти, іноді жалкувати) здоров’я чиє, чийого. [Не вміла нас шанувати, як здоров’я свого. Н. п.]
• Будем здоровы!
– будьмо здорові!; будьмо!
• Быть при здоровье
– при здоров’ї (при здоров’ячку) бути; при доброму здоров’ї бути; здоровим (дужим) бути; здужати: (іноді) не нездужати. [Я не нездужаю, нівроку… Шевченко.]
• Дай Бог здоровья кому
– дай Боже здоров’я (здоров’ячка) кому; поздоров, Боже, кого.
• Его здоровье падает
– він упадає (спадає, занепадає) на здоров’ї; він занепадає здоров’ям.
• Если здоровье позволяет, позволит, то…
– як здоров’я змагає (дозволяє), то…; як здоровий буду, будеш, то…
• Здоровье всему голова
– нема над здоров’я. Пр. Над здоров’я нема старшого. Пр. Здоров’я всьому голова. Пр.
• Здоровье дороже богатства (дороже денег)
– найбільше багатство — здоров’я. Пр. Здоров’я — дорожче від багатства (за багатство). Пр. Здоров’я — найбільший (найдорожчий) скарб. Пр. Здоров’я — найбільше щастя. Пр. Ліпше (краще) здоров’я, як [готові] гроші. Пр. Здоровий злидар краще за хворого царя. Пр.
• Здоровье уходит пудами, а приходит золотниками
– здоров’я летом (пташкою) вилітає, а по-воловому вертає. Пр. Здоров’я легко збути, та тяжко (трудно) набути. Пр.
• Как ваше здоровье?
– як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи добре мається?; як ся маєте?; чи здужаєте?
• Кушайте на здоровье!
– їжте на здоров’я (на здоров’ячко)!; споживайте здорові!
• Лишать, лишить здоровья кого
– збавляти, збавити здоров’я кому.
• Лишиться здоровья
– утратити (стратити) здоров’я; збутися здоров’я.
• Не спрашивай здоровья, а глянь на лицо
– глянь на вид, здоров’я не питай. Пр.
• Нет у него здоровья
– нема(є) в нього здоров’я; не має він здоров’я; (образн.) нема в нього цвіту.
• Отсутствие здоровья, нездоровье
– безздоров’я (нездоров’я); нема здоров’я.
• Пей, пейте на здоровье
– здоров пий (пий здоров), здорові пийте (пийте здорові); пий, пийте на здоров’я; (іноді) здорові пивши; доброго здоров’я пивши. […Як доброго здоров’я пивши Коло криниці степової. Тичина.]
• Плохое здоровье
– лихе (недобре, погане) здоров’я; нездоров’я.
• Пожелаем [же] здоровья!.
– побажаймо [ж] здоров’я!..
• По состоянию здоровья
– (за) станом здоров’я; через нездоров’я; через стан здоров’я. [Через нездоров’я мусив кинути роботу. З нар. уст.]
• Пышащий здоровьем
– аж пашить здоров’ям; (іноді) розкішний.
• Пьём за здоровье!.
– пиймо за здоров’я!..
• Слабеть, ослабеть здоровьем
– занепадати, занепасти на здоров’ї.
• С надорванным здоровьем
– з підірваним здоров’ям; занепалий [на здоров’ї]; (образн.) здоров’ям як розбите горня.
• Спрашивать о здоровье
– за здоров’я питати(ся); на здоров’я питати.
Как
• А как же!
– аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то
– а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как!
– ось як!; он як!
• Всякий раз как
– щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не
– та як не; як же не.
• Как
(в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь
– як пак; як-бо.
• Как будто
– як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы
– начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не
(разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так!
(фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни
– хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было
– хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть?
– як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье?
– як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг
– як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик?
– який завбільшки?
• Как видно
– знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится
– як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот
– аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите?
– що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену
– як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре
– я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно
– як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть
(разг.) – як є; все по правді; наголов; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все
(разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же!
(разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так?
– як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как?
(переспрашивая) – що-що?
• Как-либо
– хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много
– як багато; якого багато.
• Как можно!
– хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно?
– як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше…
– якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло
– як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например
– як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус
– як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни
– хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет
– якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду
– якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как)
– як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало
– наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак
– як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый
– як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете?
– як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени?
– як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается
– як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало
– як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся
– як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло
– як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз!
(ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро
(устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует
– як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову
– як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший
– як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так…
– як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно!
– як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды)
– якось; колись; одного разу.
• Как-то
(пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только
– тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите
– як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой
– як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен…
– який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как
– абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой
– то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как
– тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого
– нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он
– не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как
– не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит
– він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как
– перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как
– по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как
– як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как
– відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как
– бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как
– тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут
– як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит
– так то вже хвалить.
Красный
• Долг платежом красен
– що винен — віддати повинен. Пр. Бувши винним, треба бути і платним. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а з позикою розплатись. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Коли [ти] взяха, то [будь] і даха. Пр. Коли взяв, то й віддай. Пр. Любиш позичати, люби й віддавати. Пр.
• Красная горка
– проводи; провідний тиждень.
• Красная девица
(нар. поэт.) – красна (гожа) дівчина (дівиця, дівка, давн. панна).
• Красная площадь
– красний майдан (Красна площа).
• Красная строка
– новий рядок; абзац; [новий] уступ.
• Красная цена
– красна (найвища, найбільша) ціна.
• Красное крыльцо
– чільний (передній) ґанок.
• Красной нитью проходит что
(перен. книжн.) – червоною ниткою проходить що; геть усе пронизує що.
• Красный лес
– шпильковий ліс; бір.
• Красный молодец
– добрий (славний) молодець.
• Красный поезд
– весільний поїзд.
• Красный угол
– покуття (покуть); (для молодих під час весілля) посад (посаг). [Воліла б я гіркий полин гризти, як з тобою на посазі сісти. Н. п.]
• На миру и смерть красна
– у гурті то й смерть не страшна. Пр. При гурті і смерть добра. Пр. У гурті й куліш з кашею їсться. Пр.
• Не красна изба углами, а красна пирогами
– коли є хліба край, то й під вербою рай. Пр. Дарма яка миска, аби було що в мисці. Пр. Хоч нема де й сісти, аби було з’їсти. Пр. Дарма, що в черепку, аби курка смажена. Пр.
• Не красна моя жизнь
– сумне (невеселе) моє життя.
• Прошли красные денёчки, дни
(разг.) – минули (ся) ясні днинки, дні; минули(ся) розкоші.
• Пустить красного петуха
(разг.) – пустити (посадити) червоного півня; підпалити.
• Ради (для) красного словца
(разг.) – ради (для, задля) красного (дотепного) слівця (дотепу).
Легко
• Легко добыто, легко и прожито
– що легко прийде, то легко й піде. Пр.
• Легко и вольно стало кому
– легко і вільно (і гарно) стало кому; (образн.) світ [угору] піднявся кому; наче на світ удруге народився хто.
• Легко на душе, на сердце
– легко (добре) на душі, на серці.
• Легко относиться к чему
– легковажно ставитися до чого; легковажити що.
• Легко пришло, легко и ушло
– легко прийшло, легко й пішло. Пр. Легко ся дістало, легко й пропало. Пр.
• Легко сказать
(разг.) – легко сказати (мовити).
• Наука давалась ему легко
– наука йому легко давалася (гладко йшла).
• Хоть далеко, да легко, а близко, да слизко
– далеко, та легко, а близько, та слизько. Пр.
Миловать
• Бог миловал (милует)
(устар. ирон.) – бог (Господь) милував (милує); Бог ласкав; Бог милостивий.
• Как (вас) Бог милует?
(ирон.) – як [вас] Бог милує?; як ся маєте?
Миновать
• Да минует нас чаша сия!
– хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!
• Двум смертям не бывать, одной не миновать
– дві смерті не буде, а одної не минути. Пр. Одної смерті не минеш, другої не буде. Пр. Більш(е) як раз не вмреш. Пр. Двом смертям не бути, а одної не минути. Пр. Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Пр. Раз мати породила, раз і помирати. Пр. Хто вмер тепер, не вмре у четвер. Пр. Раз козі смерть. Пр.
• Ему минуло двадцать лет
– йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік.
• Зима ещё не миновала
– зима ще не минулася (не проминула, не перейшла, не перезимувалася).
• Не миновать ему тюрьмы
– не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари.
• Как не беречься, а не миновать ожечься
– хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся. Пр.
• Смерти не миновать!
– смерті не минути (не обминути)!; від смерті не втекти!; смерті не відперти!
• Чему быть, того не миновать
– чому бути, того не минути. Пр. Що має статися, те станеться. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде. Пр. Що суджено, те не розгуджено. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр.
I. Мир
• Малые мира сего
– малі світу сього.
• На весь мир
– на цілий (на весь) світ.
• Он не от мира сего
(книжн. устар.) – він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього.
• От сотворения мира
– відколи світ [настав]; від початку світу; від с(о)творення світу.
• Сего мира (мира сего)
– сього світу; сьогосвітній.
• Сильные (великие) мира сего
– сильні (можні, владні) світу сього; зверхники (володарі) світу сього.
• Того мира, потустороннего мира
– того світу; тогосвітній; несьогосвітній.
• Тот, потусторонний, загробный мир
– той (книжн. потойбічний) світ; (іноді) тогосвіття.
• Этот, здешний мир
– сей (книжн. сьогобічний) світ; (іноді) сьогосвіття.
• [Всем] миром
– [Усією] громадою; [усім] миром.
• Идти, пойти, ходить по миру
(разг.) – іти, піти, ходити з торбами (з торбою); іти, піти у старці (на жебри, у жебри); з довгою рукою ходити; на проханий хліб переходити, перейти; іти, піти по ласкавий (по проханий) хліб; попідвіконню іти, піти, ходити; по жебри іти, піти, ходити, жебрачити (жебрати, жебрувати, жебракувати); старцювати.
• На весь мир (всему миру) мягко не постелешь (не угодишь)
– усім не догодиш; усім (на всіх) не настачиш; на всіх не настараєшся; Ще ся той не вродив, щоб усім догодив. Пр.
• На миру и смерть красна
– у гурті то й смерть не страшна. Пр. При гурті і смерть добра. Пр. У гурті й куліш з кашею їсться. Пр. Громада — великий чоловік. Пр.
• Пускать, пустить по миру кого
(разг.) – пускати, пустити по світу кого; пустити з торбою (з торбами, старцем, на жебри) кого.
• С миром и беда не убыток
– як усім біда, то вже півбіди. Пр.
• С миру по нитке — голому рубашка
– з миру по нитці — голому сорочка. Пр. З кожної хати нитка — сироті свитка. Пр. З миру по крихті — голому пиріг. Пр. Зернятко до зернятка — от і ціла мірка. Пр. З крихіток купка виходить, а з краплинок — море. Пр.
Мочь
• Видеть (слушать) не могу (не может) кого, чего
– бачити (чути) не можу (не може) кого, чого; він би не бачив (не чув) кого, чого.
• Как живёшь-можешь (живёте-можете)?
(разг. фам.) – як ся маєш?; як маєшся? (як ся маєте?; як маєтеся?); як тобі (вам) ведеться?; як здужаєш (як здужаєте)?
• Может быть (быть может)
– може, можливо.
• Может статься (статься может)
(разг.) – може; (іноді) може бути (може статися).
• Не могу знать
– не знаю; не скажу [вам].
• Не может быть!; быть не может!
– не може бути!; бути не може!; [це] неможливо!
• Бежать изо всей мочи
– бігти з усієї сили (щосили, скільки сили, щодуху [в тілі]).
• Выбиться из мочи
– вибитися з сили (з моці, з снаги); знемогтися (вкрай). [Із моці вибився, сердешний. Гребінка.]
• Кричать во всю мочь, что есть мочи
– кричати щосили (з усієї сили, скільки сили); кричати чимдуж.
• Мочи нет (не стало)
– несила; нема (є) сили (снаги).
• Нет мочи терпеть, выдержать кому
– несила терпіти кому; (розм.) нема витерпу (терпцю) кому.
Мудрено
• Мудрено всем угодить
– мудра річ (важко, тяжко, трудно) всім догодити. Ще ся той не вродив, щоб усім догодив. Пр.
• На эти деньги мудрено жить
– на ці гроші важко (нелегко) жити.
• Не мудрено в такой холод простудиться
– легко (не важко, не трудно) під такий (у такий) холод застудитися.
• Не мудрено, что…
– не дивно (не диво, не дивниця, нема чого дивного, не дивна річ, іноді не штука), що…
Мудрость
• Беды человека научают мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дурніють. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда вимучить, біда і навчить. Пр. Біда навчить. Пр.
• Невелика мудрость
– невелика мудрість (мудрація); невеликі мудрощі.
• Тут нет никакой мудрости
– тут нема(є) ніяких мудрощів (ніякої мудрації); нема(є) тут ніяких (жодних) труднощів.
Нет
• А почему [бы] и нет?
– а чом би й ні?; а чом(у) не так?
• А то нет?
(разг.) – а хіба ні?; а хіба не так?
• Возражений нет
– заперечень нема(є).
• Где только его нет
– де тільки його нема; Де (й) не посій, то вродиться. Пр.
• Да нет!
– та ні!; ба ні!; та де!
• Дела нет кому до чего.
Байдуже кому про що; діла нема(є) кому до чого.
• И в помине нет кого, чего
– і (с)помину (згадки) про (з а) кого, про (за) що нема(є); і в заводі кого, чого нема(є); ані знати кого, чого; і зазором не видати кого, чого.
• На нет и суда нет
– як нема, то й дарма. Пр. На нема і суду нема. Пр. Як є, то розійдеться, а нема, то обійдеться. Пр.
• Нет дыма без огня
– нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить. Пр. Де вода, там і верба. Пр. Де верба, там і вода. Пр.
• Нет и нет, нет да нет
(разг.) – нема та й нема; (іноді) не йде та й не йде.
• Нет как нет
– як нема, так нема; нема та й нема; як від(од)різано. [То було щодня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. Сл. Гр.]
• Нет-нет да и…
(разг.) – нема-нема та й…; (а) часом (коли-не-коли) трапляється (буває), що й…; час від часу (від часу до часу).
• Нет ничего выше, лучше…, как…
– нема в світі, як…; нема [в світі] над що; нема(є) нічого вищого, кращого…, як…
• Нет - так нет
– як (якщо) нема, то й нема.
• Нет (того), чтобы
(разг.) – нема (того), щоб.
• Нет худа без добра
– лихо не без добра. Пр. Нема лиха без добра (без щастя). Пр. Немає злого, щоб на добре не вийшло. Пр.
• Ни да ни нет
– (а)ні так, (а)ні ні; не так і не ні; ні сяк, ні так.
• Пироги с нетом
(шутл.) – пироги з таком; нізчимні пироги.
• Сводить, свести на нет
(разг.) – нема що (нема чого) (й) казати; нічого й казати; що й казати; годі (шкода, не варт) і казати; шкода й мови; і мови про те нема.
• Совершенно нет чего
[Анічогісінько нема(є) чого; [геть] зовсім нема(є) чого; нема й крихти чого; і заводу (і на позір) нема чого.
• Сходить, сойти, сводиться, свестись на нет
– сходити, зійти нанівець (нінащо, на ніщо); зводитися, звестися (переводитися, перевестися) нінащо (на ніщо); іти, піти внівець; (розм. зниж.) зійти на пси; (іноді, наприклад, про голос) сходити, зійти на нуль; помалу (поволі) змовкати, змовкнути (згасати, згаснути).
• Так нет же
– так (іноді дак) ні(ж); так же ні; та ні ж, та ж ні.
• Уже нет чего
– вже нема(є) чого; (образн.) вітер має що.
• Чего [только] нет
– чого-чого нема; чого [тільки] нема.
Обоюдоострый
• Обоюдоострый кинжал, меч; обоюдоострое оружие
– двосічний (дволезний, обосічний, гострий з обох боків) кинджал, меч; двосічна (дволеза) зброя. [Ся пісня двосічна, мов зброя, і будить одвагу, й жалю завдає. Українка.]
Огонь
• Беглый огонь
(воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня
– тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо
– боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…)
– у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь
– кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо
– очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо
– горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь
– дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь
– і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём
– будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни)
– світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём
– гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя
– з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней
(разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму
– нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом
(книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь
– (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь
– доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу
(книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы]
– пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне
– сидіти при світлі.
• С огнём не шути
(перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься
– з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится)
– не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.
Отговорка
• У всякого Федорки свои отговорки
– на роботу йти для нього кара — заважає то сонце, то хмара. Пр. Жати вдень душно, а вночі кусаються комарі. Пр. Доки був голоден, робити був негоден, а як ся наїв, то тільки б (лише б) сидів. Пр.
Поживать
• Как (каково) поживаешь, поживаете?.
– як ся маєш, маєте?..; як тобі, вам… ведеться (живеться)?..; як ти поживаєш (проживаєш, пробуваєш), як ви поживаєте (проживаєте, пробуваєте)?..
Сивка
• Уходили (укатали) Сивку крутые горки
– був кінь, та з’їздився. Пр. Доконала Гнідка дорога негладка. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр. Був колись горіх, та став свистуном. Пр. Був лісничим, а став нічим. Пр.
Угождать
• На всех (всему миру) не угодишь
– усім не догодиш. Пр. Годі всім догодити. Пр. Ще той ся не вродив, щоб усім догодив. Пр.
• Сильно угождать кому
– дуже (вельми) догоджати кому; (іноді) розпадатися коло кого; (фіг.) годити, як хирі (як болячці) кому.
Чувствовать
• Давать себя чувствовать
– давати себе знати; даватися взнаки.
• Как вы себя чувствуете?
– як ви себе почуваєте?; як ся маєте?
• Чувствовать себя в силах
– відчувати свою силу; чутися (почуватися) на силі (на силу).
• Чувствовать себя хорошо
– матися (чутися, почувати себе) добре.
Чужой
• В чужих руках ломоть шире
– у чужій руці, у чужих руках завжди більший шматок. Пр. Гарна дівка, як засватана. Пр. На чужій ниві все ліпше пшениця. Пр. На чужому дворі і кізяк золотом блищить. Пр.
• Есть чужой хлеб
– їсти чужий хліб.
• Жить чужим умом
– жити чужим розумом (чужою головою).
• На чужой роток не накинешь платок
– рот не город — не загородиш. Пр. Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти. Пр. Людям язика не зав’яжеш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Від людського поговору не запнешся пеленою. Пр.
• На чужой стороне и весна не красна
– на чужині не мило й навесні. Пр.
• На чужой счёт
– чужим коштом; на чужі кошти (на чужий кошт, на чужі гроші).
• С чужого воза и посреди болота сведут
– з чужого воза — хоч серед калюжі [вставай]. Пр. З чужого воза і серед дороги злізай (і серед води вставай, і серед калябухи злазь). Пр.
• Чужие люди, чужой человек
– чужина (чужанино, чужаниця); чужа чужина (чужа чужанина, чужа чужаниця); чужі люди; чужа людина; чужинець, чужинка.
• Чужим добром не разживёшься
– чужим добром не збагатієш. Пр. У чужій кошарі овець не розведеш. Пр. Чуже добро бере за ребро. Пр. Чуже не гріє. Пр. Чужим волом не доробишся. Пр. Хто на чужий обід ся спускає, той з голоду вмирає. Пр. Чужий добиток не прийде в пожиток. Пр.
• Чужим добром подносить ведро
– щедрий на батьківські гроші. Пр. Бери, це батько купив, не за свої гроші [куплене]. Пр.
• Чужое горе не болит
– чужий біль нікому не болить. Пр. Від чужої біди голова не болить. Пр. Чуже горе — не горе. Пр. Чуже горе в бік не коле. Пр. Чужа болячка не свербить. Пр. Чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр.
• Чужой рот не огород — не загородишь
– чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр. Чужого рота не замкнеш, не зашиєш. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Асоціюва́ти, -сяассоциировать, -ся.
Вгріба́ти, -ся, вгребти́, -сязарывать, -ся, зарыть, -ся.
Вдяга́ти, -ся, вдягти́, -сяодевать, -ся, одеть, -ся.
Ма́ти, ма́юиметь.
Ма́єш – на, вот.
От тобі́ й ма́єш – вот тебе и на.
Бог-ма́є, чорт-ма́ (чорт-ма́є) – нет.
Ма́ти за ко́го, за що – считать кого кем, чем.
Він не ма́є мене́ й за у́стілку – он считает меня ни во что.
Ма́є-бу́ти, см. Ма́буть. Ма́ти на ми́слі – предполагать, думать.
Ма́ти на пеньку́ – помнить, держать в памяти.
Ма́ти на о́ці кого, що – следить за кем, за чем;
ма́тися –
1)
быть, находиться, иметься;
2)
поживать, чувствовать себя.
Ма́тися в гара́зді – благополучно, спокойно жить.
Ма́тимешся – ужо будет тебе.
Як він ма́ється? – насколько он состоятелен? До́бре ма́ється – он состоятелен.
Ма́лося бу́ти – имело быть.
Як ся ма́єш – как поживаешь.
Напова́жуватися, напова́жити ся
1) до чо́го –
прилагать, приложить усилия, старания;
2) на ко́го –
браться, взяться за кого.
Сей, ся и ся́я, се и се́е, мест. этот, эта, это.
Се́є та те́є – се да то.
Сі, мест.
1) (
гал.) собі́ – себе;
2) (
им. пад. мн. ч. от сей) – эти.
3) (
гал.) -ся.
Я сі бо́ю – я боюсь.
Ся, мест.
1)
ж. р. от сей;
2)
-ся, себя.
Як ся ма́єш – как поживаешь.
Як, нар.
1)
как.
Як на ім’я́ – как по имени, как зовут.
Як ся ма́єш? – как поживаешь? Як ма́є бу́ти – как быть должно.
Як ви́дно з усьо́го – по всем данным.
Як же – а) как же; б) да как, уж как.
Як-не́будь – как-нибудь.
2)
как-будто, будто бы;
3)
если.
Як би, як би що – если бы, когда бы.
4)
когда, во-время;
5)
чем, нежели;
6)
лишь, только;
7)
смотря по, смотря как, смотря какой.
Одяга́ються, звича́йно, як у ко́го доста́ток – одеваются, понятно, смотря по тому, какие средства.
Це як до чолові́ка: оди́н заро́бить, а дру́гий і своє́ проро́бить – смотря по тому, какой человек: один зарабатывает, а другой и свое спустит.
8)
вот-вот, чуть, едва.
Ди́виться уві́чі, як не ска́же – смотрит в глаза, чуть не заговорит.
9)
что.
Як ка́жете – что вы говорите.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Возмещать, возместить, -ся
1) (
восполнять) – надолу́жувати, надолу́жити, наганяти, нагна́ти;
2) (
расходы кому) – поверта́ти, поверну́ти, спла́чувати, сплатити.-ся кому́; (убытки, вред и т. д.) – відшкодо́вувати, відшкодува́ти кого́ или кому́ що.
Предусматривать, предусмотреть, -ся – передбача́ти, передба́чити-ся; (в договоре, оговоривать) – застеріга́ти, застерегти, -ся; доход предусмотрен в размере… – добу́ток ма́є бу́ти ро́зміром….

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Всяк своего счастья кузнец.
1. Кожен жучок своєю доріжкою тягне.
2. Чужим волом не доробишся.
3. Всяк сам свою долю кує.
4. Не позичай у сусіда розума.
5. Хто дбає, той і має.
6. Хто робить, той ся доробить.
7. Всяка птичка своїм носиком живе.
Губа не дура, язык не лопатка, - знает, что горько, что сладко.
1. Знає свиня, що морква.
2. Не в потилицю битий.
3. Не заспить грушок у попелі.
4. І він колись під школою ночував.
5. Сова знає, де кури ночують.
6. Наздогад буряків, щоб дали капусти.
7. Буряк не дурак: на дорозі не росте, а все в огороді.
8. Занюхала ковбасу в борщі.
9. Савка не дурак - не б’є жінку та все мачуху.
10. Зна, де вовк, а де лисиця.
11. наша губа не халява: то ся би ззіла, як і ваша.
Дуракам счастье.
1. Дурневі Бог щастя дає.
2. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить.
3. Дурному дасть Бог щастя, та не дасть розуму.
4. О, де ви такі розумні й понабирались.
Нет дыма без огня.
1. Де не горить, там ся не курить.
2. Де верба, там і вода.
Яко благ, яко наг, яко нет ничего (опричь простоты).
1. Яко наг, яко благ, яко нема нічого.
2. Прийшов нестаток, забрав остаток.
3. Ані я в’ївся, ані я впився.
4. Були коралі, та пішли далі; були перли, та ся стерли.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ма́тися, ма́юся, ма́єшся. Як ся ма́єш? Як ся ма́єте?
сей, ся, се; в літ. мові цей, ця, це. Для означення часу звичайно сей: сього́ ро́ку; сю ніч; також частіше се́бто

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́бка, -ки, ж. Ум. отъ баба.
1) Употребляется какъ ум. отъ
баба 2. Старій бабці добре і в шапці. Ном. № 8673. Сидить бабка на печі, в головку ся скрепче. Чуб. V. 1130.
2)
= Баба 3. Промовила бабка до... свого внука. Гн. І. 182.
3)
= Баба 4.
4)
= Баба 6. До ста бабок піди, — сто немочей скажуть. Посл.
5) Бабка, игральная кость изъ ступни животнаго. Шейк.
6) Игральный камешекъ при игрѣ въ
бабки́, — то же, что креймах. Шейк.
7) Застежка, проволочная петля на одеждѣ, которой застегиваютъ за
гапли́к. Шейк.
8) Маленькая наковальня, на которой отбиваютъ косу. Шейк. Состоитъ изъ желѣзной
бабки и деревяннаго обрубка, бабчера, въ который вставлена металлическая часть. Шух. І. 169. Въ Константиногр. у. различается бабка отъ коваленьки (см.): въ первой металлическая часть имѣетъ сбоку видъ ромба, во второй — треугольника. Б. Г.
9) Въ заговорѣ: соринка, попавшая въ глазъ: поднявъ за рѣсницы вѣко, говорятъ:
Виплинь, бабко, дам тобі ябко. Ном. № 8408.
10) Камешекъ, комокъ чего либо, пускаемый по водѣ рикошетомъ.
Бабки́ пуска́ти, перево́зити. См. ба́бу перево́зити. Шейк.
11) Родъ кушанья, испеченнаго изъ муки, картофеля, пшена съ яйцами и пр. Шейк. Маркев. 150.
Карто́пляна, пшоняна бабка.
12) Зоол. Стрекоза.
У лузі маківка весною зацвіла, промеж других квіток як жаром червоніла; до єї раз-у-раз літа бджола, бабок, металиків над нею грає сила. Греб. 370.
13) Зоол. Рыба a) Aspro. ЕЗ. V. 171; б)
= Бабе́ць. Вх. Пч. 19; в) Gobius. Шух. I. 24.
14) Родъ гриба: Boletus scaber, ЗЮЗО. І. 114. Agaricus procerus.
Гайку, гайку! дай нам гриба й бабку! Ном. № 340.
15) Раст. а) Подорожникъ, Plantago major. Вх. Пч. І. 12; б) во мн. ч. Цвѣтокъ Nuphar luteum. ЗЮЗО. I. 129; в) Salvia dumetorum. ЗЮЗО. I. 135; г) Salvia pratensis. ЗЮЗО. I. 135; д) Centaurea mollis. Лв. 97. e)
— смердя́ча. Scrophularia nodosa. Лв. 101.
Ба́ва, -ви, ж. Встрѣчено только уменьш. отъ этого слова: ба́войка. Употреблено въ значеніи: гостепріимная хозяйка, задерживающая гостей: Ой буде ж нам ся, буде: забавили нас люде, забавила нас бавойка — Ганнусина матінойка при п’яній горілойці, при любій розмовойці. Pauli. І. 84.
Ба́витися, -влюся, -вишся, гл. 1. Забавляться, играть, развлекаться. Що-дня, що-вечора з нею бавились. МВ. II. 33. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті... — Чим воно ся бавить? — Золотим яблучком. Чуб. III. 39.
2) Мѣшкать, медлить, тратить время.
Ой їдь, милий, та не бався, бо ти мені сподобався. Чуб. V. 12. Не бався тут, іди швидче! — Поспіємо ще з козами на торг! Шевч. 306. Іди ж хутчій, не бався. О. 1861. III. Г.-Арт. 84. Не бавмося, та ходімо швидче додому. Канев. у.
Бає́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ баї (см. бая). Приходила і ся сюди в червоній юпочці баєвій. Котл. Ен. I. 19.
Бажи́тися, -жи́ться, гл. безл. Хотеться. Най ся тобі не бажить печеного рака. Ном. Най тобі ся того не бажить, чого ся дома не держить. Ном. № 2686.
Ба́нність, -ности, ж. Печаль, грусть; тоска. Желех. Доки ми ся тай любили — втіхи та радости, а як ми ся залишили — жалю та банности. Гол.
Ба́цькатися, -каюся, -єшся, гл. Сталкиваться рогами. Бацкают ся барани. Вх. Уг. 227.
Би, сокращ. б.
1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ.
Я ж би тую Україну кругом облітала. Нп. Дурним би назвали, од себе прогнали. Шевч. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. Литин. у. Би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? Рудч. Ск. І. 85. Би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Ном. № 2806. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Чуб. V. 1. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Федьк. І. 37. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Федьк. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте.
2) Сз. Дабы, что-бы.
І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали. Федьк. І. 3.
Бізува́тися, -зу́юся, -єшся, гл. Браться за что. Вх. Зн. 3. Не найшли нікого, хто би ся бізував відмолодити царівну. Гн. I. 107.
Бла́ня, -ні, ж. Мѣхъ. Галиц. Бо моє серце, браття, сардаком ся крило, під бланев ся ховало, під ременем крило. Федьк. І. 32.

Запропонуйте свій переклад