Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «сійба»
Шукати «сійба» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Засе́в, Засе́вка – сівба́, сійба́, сі́янка, за́сівка, за́сів (-ву). [Ра́ння сівба́ хоч не вро́дить, та з хлі́ба не зво́дить (Номис). Яка́ за́сівка, таки́й і врожа́й: густа́ за́сівка – густи́й і врожа́й; рідка́ за́сівка – рідки́й і врожа́й (Миргородщ.)].
Посе́в
1) (
дейст.) сі́яння, сіяття́, сі́в[й]ба́, за́сівка, сі́янка, за́[при́]сі́вок (-вку). [Прокі́п у по́лі кінча́в пі́зню сівбу́ (Коцюб.). У нас сіяття́ о́бмаль (Крим.). Яка́ за́сівка, таки́й і врожа́й (Яворн.). Пі́зній присі́вок];
2) (
время) сі́янка, сі́в[й]ба́;
3) (
что сеют и засеянное поле) сів (р. сі́ву), посі́в, за́сів (-ву), за́сівок (-вку), (обычно о дополнит.) при́сі́вок (-вку), сівбина́ (зап.), (только то, что сеют) сі́в[й]ба́. [Все помоло́ли, на́віть на сійбу́ не зоста́вили (Крим.). Оста́лось ті́льки що на посі́в (Грінч. II). Со́нце! ти сі́єш у мою́ ду́шу золоти́й за́сів (Коцюб.). На сівбу́ зе́рна нема́є (Грінч.). Сі́ють вони́ ті́льки му́ку, облу́ду та зра́ду і полива́ють той за́сів сльоза́ми та кро́в’ю (Грінч.). Впаде́ мій сів – і хліб ми бу́дем ма́ти (Грінч.)].
Производить -се́в – сі́яти, засіва́ти, засі́яти.
Кончить -се́вы – обсі́ятися, (мн.) пообсіва́тися, відсі́ятися, повідсіва́тися. [Обсі́ялись мужики́, дощу́ вигляда́ють (Руд.). Пообсіва́лись лю́ди ярино́ю (Квітка)].
-се́в на краю поля – пі́дсівки;
4)
см. Всхо́ды.
Яровые -се́вы – ярина́, яр (-ру).
Озимые -се́вы – ози́мина́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Сев – сівба́, -би́, сійба́, -би́, сі́янка.
Сеяние – сі́яння, -ння, сівба́, -би́, сійба́, -би́.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Сійба́, см. Сівба́.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

сівба́, -би́ і сійба́, -би́
сійба́, див. сівба́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ра́нній, -я, -є. Ранній. Раннії сійба хоч не вродить, то із хліба не зводить. Ном. № 10153. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Ном. № 11309. Ум. Ране́нький, ране́сенький. Чуб. V. 656.
Сійба́, -би́, ж. = Сівба. Жито на сійбу. ХС. 1. 77. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. Кв. II. 43. На Семена — середня сійба. Канев. у. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба. Мир. ХРВ. 125.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вре́мя = час, годи́на, пора́, доба́, вре́м’я, уре́м’я. (С. Ш.) — Час пла́тить, час тратить. н. пр. — Час до дому, час і пора. н. п. — Се було пізньої доби. — Та згинула добра година: вмерла моя вірна дївчина. В. Щ. — Во́-время = у свій час, вча́сно, впо́ру, за вчасу́. — Добре, коли все у свій час зроблено. — Коли вівцї плодять ся — обкі́т. — Во вре́мя = під ча́с. — А-ще би кто під час служби Божої розмовлял ся. Б. Н. — Во вся́кое вре́мя = по вся́к час. — Він по всяк час такий. — Вре́мя отъ вре́мени, отъ вре́мени до вре́мени = від ча́су до ча́су, коли не коли́, и́нодї, и́нколи, ча́сом, часа́ми. — Въ ночно́е вре́мя = ночно́ю добо́ю, ночно́ї доби́. — Де ти волочив ся ночною добою із чужою милою. н. п. — Ночної доби з неволї втїкали. н. д. — Въ рабо́чее вре́мя = в робо́чу по́ру, в дїльни́й час. (Ніс.) — Въ пре́жнее вре́мя = спе́ршу, допре́ж сьо́го, за пре́жнїх часі́в. — Въ то вре́мя = тодї, тодї са́ме, за тїєї годи́ни. — Въ послѣ́днее вре́мя = оста́ннїми часа́ми, в оста́нні часи́, оста́ннїми часи́. — Ну, останнїми часи був дуже зажурив ся. Рус. В. — На вре́мя = на яки́й час, до ча́су, доча́сно. — Съ како́го вре́мени = відко́ли, з яко́го ча́су. — Відколи та й досї не має. Съ этого вре́мени = з сього́ ча́су, від тепе́р. — Съ того вре́мени = з того́ ча́су, з тїї пори́. — З того часу, як женив ся, я нїколи не журив ся. Кот. — Съ да́вняго вре́мени = з да́внїх часів, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з давнїх да́ве́н. — Съ незапа́мятныхъ време́нъ = з поконві́ку, з вік-віку, вікові́чно. — Свобо́дное вре́мя = дозві́лля, вільний час, гу́лянки, погуля́нка. — Нехай колись на дозвіллї зроблю. — Благопрія́тное, тяже́лое вре́мя = годи́на, до́бра годи́на, лиха́ годи́на, зли́годня годи́на, лихолїття. — При добрій годинї — куми а побратими, а при лихій годинї, немає й родини. н. п. — В лихую годину якось недавно довелось мінї заїхать в Україну. К. Ш. — Як у нашій славнїй Українї були колись престрашниї злигодні години. н. д. — Въ како́е вре́мя = в яку́ годи́ну, яко́го ча́су. — Ой Бог знає, коли вернусь, в якую годину, прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину. н. п. — Это было не въ на́ше вре́мя = це ще не за на́с було́, не в на́ші часи́ дїялось. — До вре́мени, впре́дь до вре́мени = до яко́го ча́су, поки́-що — Мнѣ тепе́рь не вре́мя = не ма́ю ча́су, нїколи. — Сухо́е, дождли́вое вре́мя = годи́на, дощова́ годи́на. — Вік прожити — не дощову годину пересїдити. н. пр. — (Перед обідом) — передобі́док, (Перед вечерею) — підвече́р’я, підвечі́рок, (Перед сном або як саме полягали спати) — ля́гови, обляги́, обля́гома. — Це було саме в обляги. — Були вже обляги; і Юлїя лягла. К. Д. Ж. — От раз він входе у свою хату облягома, а за ним слїдом щось входе. н. о. (Між весною і лїтом) — за́лїтки. — Вре́мя во́зки копёнъ, хлѣ́ба съ по́ля = копові́з, возови́ця. — Се було саме у коповіз. — В. сгреба́нія = гребови́ця. — В. жа́твы = жнива́. — В. косьбы́ = косови́ця. — В. паха́нія = о́ранка, ра́лянка. — В. посѣ́ва = сїянка, сївба́, сїйба́. — Передъ, сбо́ромъ хлѣ́ба и о́вощей = переднївок, переднївка. — В. рое́нія пчелъ = рійба́, ройови́ця. — В. собира́нія ма́ку = макотру́с. — В. линя́нія = линьба́. — В. сва́дебъ = жени́тво. — Вре́мя пра́здно провести́ = змарнува́ти час, провакува́ти.
Засѣ́въ = сїйба, сївба́ (С. Л.), сїянка. — Рання сїйба хоч не вродить, та з хлїба не зводить. н. пр.
Посѣ́въ = сїв, посїв, засїв, засївок (найбільше те що сїють і засїяне); сїяття (Кр.), сївба́ (С. З. Л.), сїйба́, сїяння, сїянка (найбільше як дїя і час). — Ішов він через засїв і рвали ученики його колоски. К. Св. Н. — Що єсть засївку в огороді. Кіев. Ст. — Рання сїйба хоч не вро́дить, та з хлїба не зводить. н. пр. — Гарець, два — уся й сїйба наша. Хар.
Сѣвъ = сїв, сївба́, сїйба́, сїянка.
Сѣ́яніе = сївба́ (С. Л.), сїйба́, сївня́, скінчить — обсїятись. — Рання сївба хоч не вродить, так з хлїба не зводить. н. пр. — Обсїялись мужики, дощу виглядають. Руд.