Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «тишком»
Шукати «тишком» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Втихомо́лку, втиши́тишко́м, тихце́м, ни́шком, ти́шком-ни́шком, ни́щечком, мовчко́м. Срв. Вта́йне.
Исподтишка́ – ни́шком, ни́щечком, ти́шком-ни́шком, зни́шка, сти́ха, стихе́нька, сти́шка, сти́шку́, стихача́, крадькома́, крадькоє́мці, (пров.) спо́тиньга, спо́тання. [Це така́ соба́ка, що спо́тиньга рве (Мнж.). Спо́тання мо́вчки лу́снув по голові́ (Катериносл.)].
Келе́йно – келі́йно, (секретно) потає́мно.
Сделать что -но – зроби́ти що потає́мно, ни́шком, ти́шком-ни́шком, на самоті́ з ким, віч-на́-віч з ким, у чоти́ри о́ка з ким, (шутл.) та́йно образу́юще.
Молчко́м, нрч. – мо́вчки, мовчко́м, мовчуко́м, мовчака́, мовчана́; (тихомолком) ни́шком, ти́шком, ти́шком-ни́шком; срв. Мо́лча.
Потихо́ньку[о]
1) тихе́нько, сти́ха, по́ти́ху, потихе́нько[у], стихе́нька, тихце́м, ни́шком, пома́лу, пома́лу-ма́лу. [Він поти́ху (тихе́нько) встав. Сти́ха підійшо́в і гля́нув на йо́го (Грінч.). Сти́ха промовля́є. Щось ни́шком бала́кали. Ми ра́дились ти́хцем. Заспіва́й щось потихе́ньку (Л. Укр.). Пома́лу-ма́лу, бра́тіку, грай (Пісня)];
2) (
тайно, украдкой) по́тайки, ти́шком, ни́шком, крадькома́. [Ни́шком прийшла́ (М. В.)].
Приворо́вывать – кра́сти часа́ми, (тайком) ни́шком (ти́шком) или потро́ху, підкрада́ти.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Втихомолку, втихомолочку, втихаря, втихую, разг., прост. – ни́шком, ни́щечком, ни́шком-ти́шком, ти́шком-ни́шком, тихце́м, тишко́м, тишкома, (молча) мо́вчки, мовчко́м, (украдкой) крадькома́, кра́дьки, по́тай, по́тайки, тайкома́.
[Ні, хоч дуже я люблю Україну-неньку, А сидітиму собі Краще потихеньку (Б.Грінченко). І вечір ника тишкома надовкруги блукає — ні друга поблизу нема, ні подруги немає (В.Стус)].
Обговорення статті
Украдкой, украдучи, украдучись – крадькома́, по́крадьки, по́крадці, покра́денці, крадає́мці, тишком, тишкома́, зни́шка, ни́шком, ни́щечком, по́тай, тихце́м, (устар.) спо́тання, спо́тиньга, (тайком) по́тай, по́тайці, потає́мне, потає́нно, потає́нці, тайкома́, крадькома́.
[А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Т.Шевченко). Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую (Т.Шевченко). Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (М.Вовчок). Діти знов полізли крадькома на грушу (І.Нечуй-Левицький). Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л.Українка). Вони ще й не одно лихо тишком коять (І.Франко). Довкола убогої Ван-Гехтової лабораторії, поміщеної в наймленій вогкій квартирі в сутерені, почали тишком та крадькома забігати різні агенти: один другого уникав, а нікотрий не приступав прямо до діла, тільки вітрив з боків, мов собака (І.Франко). Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С.Васильченко). — Де ж тут вода? — То зробіть її! — тоскно скрикнула дівчина. Терпець йому урвався, і він, озирнувшись крадькома, поцілував її. — Яке нахабство! — скрикнула Зоська. — Я люблю вас, — жалісно пробубонів Степан. — Я вам цього не дозволяла, — якнайсуворіше відповіла вона, ідучи геть (В.Підмогильний). Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, і гарячої та  запашної (Гр. Тютюнник). Але Стус не добирав літературного епіграфа до своїх «Палімпсестів». Не добирав, бо не мав змоги добирати, писавши у варварських обставинах радянських в’язниць і таборів, під кожночасною загрозою конфіскації й знищення написаного й дикої кари за вдіяний ним «злочин». Не мав він, так само, змоги циклізувати свої поезії, пересівати їх, відсортовувати цілком довершене від начерків для майбутнього. Списуючи свої рядки крадькома й лихоманкове, він міг мріяти хіба про те, щоб ці клаптики паперу, заповнені найдрібнішими літерами, використовуючи кожний міліметр білого простору, якось дісталися поза мури його вужчої і його ширшої, всерадянської тюрми, якось потрапили до рук тих, хто знає ціну людському духові, вільній думці й добірному слову (Ю.Шевельов). Пригинаючись до вулиці, краєчком, покрадці від людського ока, наче злодій, побіг Мотьо до Олени – Штефанової жони. Пригинці виглядав смішним, бо й так мав криві ноги, що аж пес би йому помежи ноги проскочив (Володимир Федишинець). Одного разу етапом пригнали триста чоловік німців. Бідували. Просили льоду. Не раз бувало, покраденці давав їм груду льоду, а вони мені хліб (Андрій Говіщак). — Та, доречи,— я ж зовсім забув,— а як там твоє пацаняча любов потай від усіх балетиком та ранковою гімнастикою по телебачику милуватися? (В.Триндюк). — От упізнала я його, здивувалась і зраділа, а він тільки глянув на мене крадькома, щоб татко не постеріг — він усе від нього ховається, як ми зустрічаємось десь на шляху або в заїзді. Знаю добре, що він мене любить і з тої любові пустився йти пішки, труд такий великий приймає, а я аж гину з жалю, і куди він ступенем ступить, туди й моє око біжит (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона намагається його підпоїти? Може, розраховує на те, що він впаде спати. Певно, хоче покрадьки вислизнути геть (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Іван-царевич крадькома від Царівни-жаби ходив по жабах…].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВТИХУ́Ю ти́шком, оказ. тихома́, тишкома́.
ОГЛА́СКА, без огласки ти́шком-ни́шком.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Молчком – мо́вчки, ни́шком, ти́шком.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Исподтишка
• Действовать исподтишка
– діяти нишком (тишком-нишком); діяти спотайна (спідтиха-тиха).
Молчок
• Играть в молчок (в молчки)
– грати(ся) у мовчана (у мовчанку); справляти мовчана (мовчанку).
• Молчок — сто рублей
– мовчи, язичку, кашки дам. Пр. Мовчи, язичку, будеш їсти кашичку. Пр. Мовчи, язичку, то з’їси (будеш їсти) плотичку. Пр.
• Об этом молчок
– про це (а)нічичирк (мовчок). Мовчок! розбив батько горщок. Пр.
• Сделал всё молчком
– зробив усе мовчки (нишком, тишком-нишком).
Сапа
• Тихой сапой
(перен.) – тихою сапою; діяти тишком-нишком (потаємно) і хитро.
Сурдинка
• Под сурдинку, под сурдинкой
(сделать что) – тихцем; тишком-нишком (нишком); потайки; крадькома.
• Под сурдинку
(сказать что кому) – тихо, пошепки; нишком.
Шито
• Шито-крыто; шито да (и) крыто
(разг.) – потай, як ніде нічого; тишком, тишком-нишком, нишком; (іноді) шите й крите (шито й крито).
Шумок
• Под шумок делать что
(разг.) – тихцем; тишком (нишком), тишком-нишком (нишком-тишком); під колотнечу (під [той] колот, під [той] галас).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ти́шком, нар. втихомолку, тайком.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ни́шком, присл.; ни́шком-ти́шком
ти́шком, присл.; ти́шком-ни́шком

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Лю́бо, нар.
1) Пріятно; хорошо; красиво.
У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004.
2) Съ наслажденіемъ.
Не дві ночі карі очі любо цілувала. Шевч. 66. Невольники лежять, простягшись любо. К. Іов. 8.
3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум.
Любе́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Шевч. 492. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Кв. Тихенько й любенько день мине. МВ. І. 18. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Шевч. 622. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. МВ. І. 12. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком. Котл. Ен. V. 44.
Прогорюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Прогоревать. Прогорювала ще скілько літ з малим Тишком. МВ. І. 53.
Ти́шком, нар. Втихомолку, тайкомъ. Часом і по щоці дасть нишком та тишком. Левиц. І. 32.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Тишко́мъ = д. Тихо́нько.
Втихомо́лку = мо́вчки, ни́шком, зни́шка, ти́шком-ни́шком, крадькома́, тихе́нько, пота́й, криткома́. (Чайч.) — Хиріє собі мовчки, а далї взяв тай умер. К. X. — Кочубей та Іскрa пишуть листи знишка. н. п. — Нахили ся тишком-нишком над рум’яним, білим личком. Руданський. — Скажу йому тихенько: люблю тебе, серденько. н. п.
Испо́дтиха, исподтишка́ = ни́шком, ти́шком, ти́шком-ни́шком, сти́шку, зти́шка, зни́шку, спідти́ха. — А той нишком у куточку гострить ніж на брата. К. Ш. — Нахили ся тишком-нишком, над румяним білим личком. Руд. — Зять на мене скоса поглядає, він мене нишком лає. н. п — Ниця собака знишку рве. н. пр. — Підкрадеть ся спідтиха лихо, запалить рай той чарівний. К. Ш.
Молчко́мъ = мо́вчки, ни́шком, ти́шко́м (С. Ш.), ти́шком-ни́шком, тихе́нько. (С. Ш.). — Він нишком вийшов з хати.
Нагиба́ть, нагну́ть, ся = 1. нагина́ти, гну́ти, нахиля́ти, нагну́ти, нахили́ти, ся. — Сердитий вітер завива, до долу верби гне високі, горами хвилю підійма. К. Ш. — Хвірточка низенька, треба нахилятись. — Нахили ся тишком-нишком над румьяним білим личком. Руд. 2. нагина́ти, гну́ти (багато), нагну́ти. — Чи багато обіддя нагнули?
Негла́сный, но = негла́сний, по, нея́вний, но, безопові́дно, ни́шком, ти́шком.
Поиска́ть = пошука́ти (С. З. Л.), прошука́ти (С. З.), тишком — поша́рити, скрізь — ви́шукати, ви́шарити, в голові — поська́ти (д. Иска́ть). — Ой піду я боса полем, пошукаю свою долю. К. Ш. — Доброго, кажуть, пошукай, а ледаче само тебе знайде. О. Мир. — А тим часом пошукаєм на край сьвіта раю. К. Ш.
Потихо́ньку, потихо́хонько = ти́хе́нько (С. Ш.), тихе́сенько (С. Ш.), сти́ка, поти́ху, стихе́нька, потихе́сеньку, тихце́м, ти́шко́м (С. Л. Ш.). тихі́сенько (С. Ш.), пома́лу (С. Л.), помале́ньку (С. Л.), ни́шком, ни́щечком (С. З.). — Сиди тихенько, щоб не знало тебе лишенько. н. пр. — А лїта пливуть за ними, пливуть собі стиха, забірають за собою і добро і лихо. К. Ш. — До иньшої йдеш, а до мене стиха — помаленьку голос подаєш. н. п. — Вийди, Грицю, на улицю і ти, Коваленку, — пожартуєм, попустуєм стиха помаленьку. н. п. — Пливи доля за водою, а я стиха за тобою. н. п. — Білі руки до серденька ломить, своїй неньцї стихенька говорить. н. п. — Вітер ніби потиху зворухне гилля. Кроп. — Потихесеньку-помалесеньку, моя матїнко, йди — спить пъяниця в рубленій коморі, гляди ж його не розбуди. н. п. — Нахили ся тишком-нишком над румъяним білим личком. Руд.
Приклоня́ть, приклони́ть, ся = пригина́ти, прихиля́ти (С. Л.), схиля́ти (С. Л.), нагина́ти, нахиля́ти, ся, пригну́ти, нагну́ти, прихили́ти, нахили́ти, схили́ти, ся. — Гуде вітер, нагинає лози. н. п. — Нахили ся тишком-нишком над румъяним білим личком. Руд. — Колосків прямих я бачу тут багато, а деякі зовсїм схилили ся униз. Гр. — Чужий я на сьвітї, нема де й голову прихилити. н. п.
Припада́ть, припа́сть = 1. припада́ти, нахиля́ти ся, нагина́ти ся, припа́сти, нахили́ти ся. — На колїна припадають, Христа Бога вихваляють. н. п. — Нахили ся тишком-нишком над румъяним білим личком. Руд. 2. припада́ти, тули́ти ся, припа́сти, притули́ти ся. – Припала йому на груди. — Притулила ся до матері. 3. припада́ти, приступа́ти, настава́ти, припа́сти, приступи́ти, наста́ти, приспи́чити. — Бо припада йому пропасти. Кот. — Добре дуріти, коли приступає. н. пр. — От приспичило йому! 4. занепада́ти, занеду́жувати, занепа́сти (С. Аф.), занедужа́ти і д. Заба́ливать. — Стала пригода: занепав чумак, занепала чумачина тай дуже лежить. н. п. — Припада́ть на но́гу = шкандиба́ти, шкитильга́ти.
Склоня́ть, склони́ть, ся = 1. нахиля́ти, схиля́ти (С. Л.), нагина́ти, підхиля́ти, нахили́ти, схили́ти, похили́ти, ся, нагну́ти, ся, підклони́ти, склони́ти, ся, прихили́ти, ся. — Нахили ся тишком-нишком над румъяним білим личком. Руд. — Головою молодою на руку схилилась, до півночи невесела на зорі дивилась. К. Ш. — Став журитись, сидить, головоньку схилив. Б. Г. – От як над вечір сонечко схилилось, мій Влас полуднувати сїв. Б. Г. — Вершок до вершечка ісхиляєть ся, листок до листочка, притуляєть ся. н. п. — Всі Кайдаші стояли кругом, посхилявши голови. Лев. — Ой там на горі стоять два дуби, ой схилили ся верхи до купи. н. п. — Сирота втомив ся, на тин похилив ся. н. п. — Похилившись, сидїли довгенько та зітхали обоє важенько. Чайч. Гр. — Вже і сонце похилилось низько. Чайч. Гр. — Як би-то, думаю, як би́, не похилили ся раби. К. Ш. — Великий сьвіт та нїгде голову прихилити. н. пр. — Склони́ть го́лову = схили́ти го́лову, пону́ритись, похню́питись. С. Л. — Склонённый, склони́вшійся = похи́лий (С. Л.), похи́листий. — На похиле дерево і кози скачуть. н. пр. — Шапка похилиста. К. З. о Ю. Р. Склони́вшись = схили́вшись, зігну́вшись, хи́льцї. — Козак молоденький та й того злякав ся, — хильцї, хильцї по під тином та в зїлля сховав ся. н. п. 3. схиля́ти, прихиля́ти, хили́ти, ся, намовля́ти (С. Л.), змовля́ти (С. Л.), підмовля́ти, схили́ти, прихили́ти, нахи́лити, ся, підмо́вити, намо́вити (С. Л.). — Ледве ми схилили його злегка, щоб признав ся. Ст. Г. — Народ більше схиляєть ся до поєднання з Турками. Кн. — Ви хилили ся не до мене, а до моїх ворогів. Кн. — Чи не можна прихилити Обручева, щоб не засилав Шевченка. Кн. — Склони́ть на свою́ сто́рону = залучи́ти, приверну́ти, наверну́ти (до себе, на свій бік). С. Л. — Склони́ть могорыче́мъ = примогри́чити, підмогри́чити. 4. склоня́ти, одміня́ти в падежа́х.
Сурди́на, сурди́нка = сурди́на, гаси́лко (С. Пар. — штучка, що підкладаєть ся в муз. струментах, щоб притлумити голос). — Подъ сурди́нку = ни́шком, ти́шком-ни́шком, крадькома́.
Тихомо́лкомъ, тихомо́лкою = сти́ха, тихце́м, ти́шком (С. Ш.), ти́шком-ни́шком, ни́шком. — Було лаєть ся — на ввесь куток гукаючи, а тепер коли що, так тихцем на батька — матїр загне. Кн. — Нахили ся тишком-нишком над pyмъяним білим личком. Руд. Д. ще під сл. Тайко́мъ.
Ухо́дкою, ухо́домъ = уте́ком, ти́шком, тихце́м, ни́шком, крадькома́ (вийти, піти). — Він утеком з Харькова. Сп.

Запропонуйте свій переклад