Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «тліти»
Шукати «тліти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гнить – гни́ти, гни́сти, зогнива́ти, прі́ти, тлі́ти; (о зубах и дереве) порохна́віти, струпі́шати; (о дереве) тру́хнути, трухля́віти.
Загора́ться, загоре́ться
1) займа́тися, за(й)ня́тися, запа́люватися, запали́тися, загоря́тися, загорі́тися, підпа́люватися, підпали́тися. [Вночі́ зайняла́ся ха́та. Гу́бка зайняла́ся і почала́ тлі́ти. Моє́ се́рце загорі́лося (Л. Укр.). Се́рце моє́ запа́люється по́мстою (Васильч.). Підпа́лював, підпа́лював у печі́ – не підпа́люються дро́ва];
2) (
зардеться) займа́тися, за(й)ня́тися, зашарі́тися, зажарі́ти, спалахну́ти, спахну́ти; срвн. Вспы́хивать, вспы́хнуть. [На його́ виду́ зайня́всь рум’я́нець (Н.-Лев.). Зажарі́ли голі́вки гори́цвіту (Васильч.)];
3) (
засветиться) займа́тися, за(й)ня́тися, загоря́тися, загорі́тися, сов. зазори́тися, зазорі́ти. [Пи́шно займа́лися зо́рі (Л. Укр.). Крізь хма́ру со́нце заняло́сь (Шевч.). Мов зоря́ зазори́лася. Зазорі́ли на не́бі зо́рі].
-ре́лась война – спалахну́ла (спахну́ла) війна́.
Прах
1) (
пыль в букв. и переносном значении) по́рох (-ху, мн. порохи́, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), ку́рява; (распадающаяся гниль) порохно́ (-на́), порохня́ (-ні́), трухло́, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що ца́рство? – по́рох (Куліш). Все йде в одно́ мі́сце: взяло́сь із пе́рсти й усе́ ве́рнесь у по́рох (Еккл.). Лихе́є і́м’я розлеті́лось, мов прах (Грінч.). О́браз страху́, що держи́ть у свої́х холо́дних обі́ймах уве́сь світ, хоч сам явля́є собо́ю ті́льки порохно́ нікче́мне (Єфр.)].
Отрясти прах от ног – по́рох, пил з ніг обтруси́ти. [По́рох з ніг ва́ших обтрусі́ть (Єв.). І пил, що приста́в до нас з ва́шого го́рода, обтру́шуємо вам (Єв.)].
Обращаться, обратиться в прах – по́рохом, на по́рох (пра́хом, на прах) розпада́тися, розпа́стися, по́рохом бра́тися, узя́тися (ста́ти), по́рохом, порохно́м, порохне́ю, трухло́м, по́пелом розсипа́тися, розси́патися, тлі́ти, потлі́ти, попелі́ти, спопелі́ти. [І не раз як рука́ чи пові́тря, чи со́нце торка́лись тисячолі́тнього тру́па, він розпада́вся на по́рох (Л. Укр.). Та бода́й я собі́, – ка́же, – по́рохом розпа́вся (Рудан.). А бода́й-же ти пра́хом розпа́всь (Яворн.). І в годи́ні ста́ла пра́хом пи́шная столи́ця (Рудан.). Як я на те́бе дихну́ свої́м ду́хом, то ти розси́плешся по́пелом (Звин.)].
Пасть во прах – упа́сти в прах. [Впаду́ть у прах куми́ри гордови́ті (Грінч.)].
Обращать, обратить во прах – поверта́ти, поверну́ти, стира́ти, сте́рти на по́рох (на га́муз), поверта́ти, поверну́ти в ні́вець, розві́яти на ку́ряву.
Идти, пойти -хом – іти́, піти́ з ві́тром, за ві́тром, за водо́ю, ди́мом (до гори́), на ма́рне, в ні́вець, випада́ти, ви́пасти ви́падком. [Пішло́ усе́ добро́ в ні́вець (Грінч.). Чужи́м жи́вимося, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.). Все його́ добро́ пі́де на ма́рне (Франко)].
Все его проекты пошли -хом – всі його́ проє́кти ди́мом до гори́ пішли́. Прах его возьми! – щоб його́ прах забра́в! Бода́й він пра́хом розпа́всь! Хай воно́ стеря́ється! Прах с ним! – цур йому́! Хай йому́ ли́хо (вся́чина)!
2) (
смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволя́ючи оста́нню во́лю му́жа, молода́ княги́ня му́сіла ру́шити з дороги́м тлі́ном в тру́дну і дале́ку доро́гу, до мі́ста його́ ві́чного поко́ю (О. Лев.)].
Здесь покоится прах моего друга – тут почива́є тлін мого́ дру́га.
Мир -ху твоему – перо́м (пу́хом) земля́ тобі́, неха́й земля́ тобі́ перо́м (пу́хом).

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДРОЖА́ТЬ, рідко дриґоті́ти, фаміл. дрижаки́ ї́сти, (про світло) ще мерехті́ти, (перед ким) труси́ти штана́ми, боя́тися кого, (за кого) уболіва́ти, тлі́ти душе́ю, (у трясці) би́тися, труси́тися, ті́патися;
дрожа́ть над кем, здува́ти порохи́ з кого;
дрожа́ть от стра́ха, фраз. цокоті́ти зуба́ми;
дрожа́ от стра́ха, із стра́хом Бо́жим;
дрожи́т, как оси́новый лист кто, дрижаки́ б’ють кого, дрожа́щий, що тремти́ть тощо, прикм. тремтли́вий, тремтя́чий, / - світло/ мерехтли́вий, тріпотли́вий, мигтю́чий, тріпотю́чий, /голос/ перери́вчастий, образ. як у тря́сці, з тремті́нням;
дрожа́щий за свою́ жизнь, боягу́злива шку́ра, стил. перероб. з душе́ю у п’я́тах, потерпа́ючи за свою́ шку́ру;
дрожа́щий над чем, гото́вий трясти́ся над;
дрожа́щий над ка́ждой копе́йкой, ла́ден вме́рти за ко́жну копі́йку;
дрожмя́ дрожа́щий, ті́паний як у тря́сці.
ИЗНЫВА́ТЬ ще ну́дити сві́том, (душевно) тлі́ти /му́читися, скні́ти/ душе́ю, в’я́нути /со́хнути, скні́ти/ се́рцем, діял. сни́діти [снидіти грибо́м];
изнывать в нево́ле гну́тися в ярмі́;
изнывать от чего потерпа́ти;
изнывать под и́гом стогна́ти під ярмо́м;
изныва́ет кто се́рце те́рпне у кого;
изныва́ющий що /мн. хто/ ни́діє тощо, по́йнятий нудьго́ю, прикм. напівме́ртвий від чого, образ. у нудо́тному ста́ні, у ста́ні зану́ди /нудьги́/, з ка́менем на се́рці;
изнывающий от жа́жды спра́гнений, спра́глий, напівме́ртвий од спра́ги;
изнывающий от тоски́ /изнывающий от ску́ки/ по́йнятий нудьго́ю, образ. з ка́менем на се́рці;
ИСТЛЕВА́ТЬ ще тлі́ти;
истлева́ющий що тлі́є тощо, перетлі́ваний, ма́йже зотлі́лий, поки́нутий тлі́ти;
ПЕРЕЖИВА́ТЬ ще потерпа́ти, умліва́ти /болі́ти, тлі́ти, млі́ти/ се́рцем /душе́ю/, (горе) терпі́ти, пізнава́ти, перебува́ти;
переживать о ком уболіва́ти /потерпа́ти/ за кого;
переживать об утра́те болі́ти втра́тою;
не пережива́й за нас фраз. не бі́йся за нас;
пережива́ющий 1. що /мн. хто/ пережива́є тощо, зда́тний пережи́ти, пережи́вець, 2. що /мн. хто/ потерпа́є тощо, болі́льник, уболіва́льник, образ. з бо́лем у се́рці /спо́внений душе́вних мук, з ту́гою в се́рці, зате́рплий се́рцем/ від чого, гли́боко вра́жений чим;
переживающий го́ре обтя́жений го́рем;
переживающийся/пережива́емый 1. пережи́ваний, прикм. /зараз/ тепе́рішній, /колись/ тоді́шній, 2. взя́тий бли́зько до се́рця, прикм. пережива́льний;
ТЕРЗА́ТЬСЯ катува́тися, мордува́ти /тлі́ти/ душе́ю, не́сти́ тяга́р у се́рці, карта́тися, гри́зтися душе́вно, образ. кара́тися в душі́ /душе́ю/, не могти́ знайти́ мі́сця;
терза́ться мы́слью угриза́тися со́вістю, стил. перероб. переслі́дувати ду́мкою кого;
терза́ющий що /мн. хто/ шмату́є тощо, зви́клий шматува́ти, зда́тний розде́рти, мучи́тель, кат, катю́га, прикм. гризьки́й, терпкий, гризу́чий, болю́чий, несте́рпний, складн. (роз)дери́- [терза́ющий ду́шу роздеридуша́];
терза́ющий ду́шу зда́тний розкра́яти се́рце;
терза́ющая боль ятру́щий /гризу́чий/ біль, серде́чний щем;
терза́ющийся/терза́емый розди́раний, шмато́ваний, му́чений;
терза́ющийся мы́слью переслі́дуваний /обтя́жений/ ду́мкою;
ИСТЕРЗА́ТЬСЯ попому́читися, рідко попорва́тися.
ТЛЕТЬ, тле́ющий що тлі́є тощо, напівзотлі́лий, по́йня́тий тлі́нням, поки́нутий тлі́ти, у проце́сі тлі́ння, ле́две те́плий, прикм. жари́стий, розже́врілий, складн. тлій- [тле́ющий разря́д тлі́й-розряд].
ТОСКОВА́ТЬ ще тлі́ти душе́ю, сповива́ти журбу́;
тоскова́ть по ком ну́дити сві́том за ким /без кого/, пла́кати за ким [тюрьма́ тоску́ет по нём тюрма́ пла́че за ним];
тоску́ющий що /мн. хто/ ту́жить тощо, спо́внений ту́ги /журби́/, охо́плений /по́йня́тий/ ту́гою, ого́рнутий журбо́ю, зну́джений, сту́жений, засму́чений, прикм. ту́жний, тужли́вий, зажу́рливий, образ. у ту́зі, з ту́гою в се́рці, без мі́ри смутни́й, стил. перероб. тлі́ючи душе́ю;
ЗАТОСКОВА́ТЬ ще засумува́ти;
затоску́ет кто ві́зьме жаль кого;
затоскова́ть от чего зану́дитись чим;
ИСТОСКОВА́ТЬСЯ, СТОСКОВА́ТЬСЯ ще попотужи́ти, попожури́тися, перемлі́ти, зотлі́ти /попомлі́ти/ душе́ю;
стоскова́ться по ком вда́тися в ту́гу /пойня́тися ту́гою, стужі́ти/ за ким;
душа́ стоскова́лась душа́ зотлі́ла;
стоскова́вшийся, що сту́жився тощо, сту́жілий, сту́жений;
стоскова́вшийся по ком по́йня́тий ту́гою за ким. стоскова́вшийся перемлі́лий, зну́джений, знудьго́ваний, зотлі́лий душе́ю, образ. з наболі́лим се́рцем, ОКРЕМА УВАГА НАТОСКОВА́ТЬСЯ у́ попотужи́ти, попожури́тися, перену́дитися;
натоскова́вшийся перену́джений, перемлі́лий, образ. з наболі́лим се́рцем, ОКРЕМА УВАГА
ТЯГОТИ́ТЬСЯ ще гніти́тися чим, ма́ти за тяга́р що, ну́дитися /тлі́ти, скні́ти/ се́рцем від чого;
тяготи́тся кто чем ляга́є що тягаре́м на се́рце кому;
тяготя́щий що /мн. хто/ обтя́жує тощо, зви́клий обтя́жувати, зда́тний обтя́жити, прикм. обтя́жливий, гнітю́чий, образ. як тяга́р на се́рці;
тяготя́щийся що /мн. хто/ гні́титься тощо, пригні́чений чим, зви́клий /стил. перероб. ставши/ ну́дитися, зну́джений се́рцем від, з тягаре́м чого на се́рці.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Тлеть
1) тлі́ти (тлі́ю, тлі́єш);
2) (
о дровах, углях) тлі́ти, же́вріти, -рію, -рієш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Тлетьтлі́ти, зотліва́ти.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

тле́ть же́вріти, тлі́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Тлі́ти, тлі́ю, -єш
1)
тлеть, гореть без пламени;
2)
тлеть, гнить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

тлі́ти, тлі́ю, тлі́єш, тлі́є

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Тлі́ти, тлі́ю, -єш, гл.
1) Тлѣть, горѣть безъ пламени.
Не згоріла (душа), а зосталась, — тліє й досі тліє. Шевч. Тлів він серцем, глядючи на мене. Г. Барв. 90. Нема та й нема з ярмарку мого чумака, а я тлію та млію. Вас. 213.
3) Тлѣть, гнить.
Піп не схоче даром ховати.... хоч нехована тлій. Мир. Пов. II. 115.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гнить = гни́ти, гноїти ся, гни́сти, (про дерево) — тру́хнути, трухнїти, трухля́віти, тлїти. — Одежа гноїть ся на дощі. С. Л. — Потрухли чумацькі вози і занози (перевелась чумачка). н. пр.
Тли́ться = тлїти (С. Ш.) і д. Тлѣть 2.
Тлѣ́ть, истлѣ́ть = 1. тлїти (С. Ш.), гни́ти, трухнїти (С. Ш.), затлїти, згни́ти, потру́хнути, зпорохнїти (д. Истлѣва́ть). 2. тлїти (С. Ш.), же́вріти (С. Л.), че́вріти, потлїти, зотлїти. — Іскорка в попелї ледве жевріє. О. С. — Полумъя вже не було, тільки головешки чевріли. Кн.