Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Колеи́ть – роби́ти (торува́ти) ко́лію.
I. Нака́тывать, наката́ть
1) (
дорогу колёсами) нако́чувати, накоти́ти, (полозьями) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (торить) торува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, (о мног.) понако́чувати, пона[пов,попро]тира́ти, повторо́вувати що. [Гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)];
2) (
навивать) навива́ти, нави́(ну́)ти, нака́чувати, накача́ти, нагорта́ти, нагорну́ти, (наматывать) намо́тувати, намота́ти, (о мног.) понавива́ти, понака́чувати, понагорта́ти, понамо́тувати що на що. [Навину́в карти́ну на кача́лку (Київ)];
3) (
чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) нака́чувати, накача́ти, (шариков из хлеба ещё) накру́чувати, накрути́ти, (сена) нагрома́джувати, нагрома́дити, (о мног.) понака́чувати, понакру́чувати, понагрома́джувати чого́;
4) (
чего: придавая гладкость, плоскость) нака́чувати, накача́ти; (о белье) нака́чувати, накача́ти, (на станке) намаґльо́вувати, намаґлюва́ти; (о металлах) нака́чувати, накача́ти, навальцьо́вувати, навальцюва́ти; (о шерсти) нава́лювати, наваля́ти и навали́ти, наби́ти; (о мног.) понака́чувати, понамаґльо́вувати, понавальцьо́вувати, понава́лювати чого́;
б) (
чего: навозить) наво́зити, наве́зти́ и навози́ти чого́;
6) (
кого: навозить) нака́тувати, наката́ти, попоката́ти кого́ (кі́ньми). [До́бре попоката́в діте́й (Богодух.)];
7) (
что: наделать во всю) нака́тувати, наката́ти, нашква́рювати, нашква́рити, начі́сувати, начеса́ти що. [Наката́в я йому́ ли́ста довжеле́зного (Київ)].
Нака́танный
1) нако́чений, нате́ртий, у[про]те́ртий уторо́ваний, понако́чуваний, пона[пов,попро]ти́раний, повторо́вуваний.

-ная дорога – нако́чена и т. п. доро́га, нако́чений (би́тий) и т. п. шлях. [Ї́хав до́бре нако́ченим шля́хом (Грінч.)];
2) нави́тий
и нави́нутий, нака́чаний, наго́рнутий и наго́рнений, намо́таний, понави́ваний, понако́чуваний, понаго́ртаний, понамо́туваний;
3) нака́чаний, накру́чений, нагрома́джений, понака́чуваний, понакру́чуваний, понагрома́джуваний;
4) нака́чаний, намаґльо́ваний, навальцьо́ваний, нава́ляний, наби́тий, понака́чуваний, понамаґльо́вуваний, понавальцьо́вуваний, понава́люваний;
5) наве́зений;
6) нака́таний, нашква́рений.

-ться
1) нако́чуватися, накоти́тися, понако́чуватися; бу́ти нако́чуваним, нако́ченим, понако́чуваним
и т. п.;
2) (
покататься вдоволь) –
а) (
перекатываясь) нака́чуватися, накача́тися;
б) (
ездя) нака́туватися, наката́тися, (верхом, сов.) наї́здитися ве́рхи; (с горки на салазках) наспуска́тися з гори́; (на коньках) набі́гатися на ковзана́[я́]х; (по льду) на(с)ко́вза́тися, насо́вгатися (на льоду́).
Ната́ривать и Наторя́ть, натори́ть
1) (
дорогу) наторо́вувати, торува́ти, наторува́ти, (накатывать) нако́чувати, накоти́ти, (полозьями) натира́ти, нате́рти, (о мног.) понаторо́вувати, понако́чувати, понатира́ти що;
2) (
приучать) призвича́ювати, призвича́їти, принату́рювати, принату́рити, привча́ти, привчи́ти, зуча́ти, зучи́ти, нала́мувати, налама́ти и нало́млювати, наломи́ти кого́ до чого.
-ри́ть рысака – ви́їздити рисака́.
Наторё́нный
1) наторо́ваний, нако́чений, нате́ртий, понаторо́вуваний
и т. п.;
2) призвича́єний, принату́рений, при́вчений, зу́чений, нала́маний
и нало́млений.
-ться
1) наторо́вуватися, торува́тися, наторува́тися, понаторо́вуватися; бу́ти наторо́вуваним, торо́ваним, наторо́ваним, понаторо́вуваним
и т. п.;
2) призвича́юватися, призвича́їтися; бу́ти призвича́юваним, призвича́єним
и т. п. до чо́го; (навастриваться) нала́муватися, налама́тися и нало́млюватися, наломи́тися до чо́го, (вульг., сов.) насоба́читися в чо́му и на що, (набивать руку) набива́ти (нала́мувати, нало́млювати, нава́жувати), наби́ти (налама́ти, наломи́ти, нава́жити) ру́ку до чо́го; срв. Натере́ть.
Ока́тывать, оката́ть
1) обка́чувати, обкача́ти, вика́чувати, ви́качати, округля́ти, округли́ти, викругля́ти, ви́круглити, закругля́ти, закругли́ти.

-вать пилюли – вика́чувати пігу́лки.
-вать дорогу – нако́чувати, накоти́ти, торува́ти, уторува́ти, уї́здити, уби́ти доро́гу.
-вать телегу – об’їжджа́ти, об’ї́здити во́за;
2) (
сов. Окати́ть) вокруг чего-л. – обко́чувати, обкоти́ти, об’їзди́ти, об’ї́хати круг чо́го.
Ока́танный – ви́качаний, окру́глений, закру́глений; (о дороге) нако́чений, уторо́ваний, уї́жджений, уби́тий; (об экипажах) об’ї́жджений. См. Обка́тывать.
II. Прокла́дывать, -ложи́ть – проклада́ти, прокла́сти, прово́дити, прове́сти́; торува́ти, уторува́ти срв. Пролага́ть, -вать дорогу к чему-н. – проклада́ти, торува́ти, промо́щувати доро́гу, шляг до чо́го. [Ново́му хи́сту тору́є шлях широ́кий (Л. Укр.). Промо́щує доро́гу буду́щині (М. Павлик)].
-жи́ть себе дорогу – прокла́сти собі́ доро́гу, срв. Проби́ть (дорогу).
-жи́ть новую улицу – прокла́сти, прорі́зати нову́ ву́лицю.
-жи́ть худую славу – пусти́ти погові́р.
-вать, -жи́ть курс корабля (на карте) – визнача́ти, ви́значити курс корабля́.
Проло́женный – прокла́дений, прове́дений, уторо́ваний, промо́щений.
Прота́ривать, проторя́ть, протори́тьторува́ти, проторува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, протира́ти, проте́рти, пробива́ти, проби́ти (шлях, доро́гу), (протаптывать) прото́птувати, протопта́ти, уто́птувати, утопта́ти (сте́жку). [Пра́ця єди́на нам шлях утору́є (Грінч.). Перед до́мом був широ́кий двір, таки́й широ́кий, що вози́ ле́дві всти́гли проте́рти круго́м йо́го вузьку́ доро́гу (Н.-Лев.)].
Проторё́нный – проторо́ваний, уторо́ваний, проте́ртий, проби́тий, прото́птаний, уто́птаний.
-ный путь, дорога – уторо́ваний, проте́ртий, уте́ртий (у)би́тий шлях, доро́га. [А вже-ж та́я та й до ра́я проте́рта доро́га (Вірша). Ви ї́дете не по вби́тій доро́зі зеле́ного сте́пу, а яки́мсь невідо́мим кра́єм краси́ (П. Мирний). Пово́зка покоти́лася не би́тим шля́хом, а траво́ю (П. Мирний)].
-ная тропа – прото́птана сте́жка, (переносно) уторо́вана, уте́рта, уто́птана сте́жка.
По -ному пути (переносно) – уторо́ваним, уте́ртим шля́хом, по гото́вому сліду́.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МОСТИ́ТЬ ще замо́щувати /вимощувати/, (чим) виклада́ти; (шлях) торува́ти;
мостя́щий 1. що /мн. хто/ мо́стить тощо, ра́ди́й підмости́ти, мости́льник, прикм. мости́льний, 2. що /мн. хто/ бруку́є, за́йня́тий брукува́нням, брука́р, бруківни́к, прикм. брукува́льний;
мости́мый = мостящийся 2.
НАКА́ТЫВАТЬ ПЕРЕН. нагрома́джувати; похідн. нако́чуватися, переко́чуватися;
накатывающий 1. що /мн. хто/ уторо́вує тощо, покли́каний уторува́ти, зви́клий торува́ти, за́йня́тий торува́нням, прикм. торува́льний, уторо́вувальний, нако́чувальний, нака́чувальний, 2. що /мн. хто/ нако́чує тощо, ста́вши нако́чувати, ра́ди́й накоти́ти, нако́чувач, прикм. нако́чувальний, наї́жджувальний;
накатывающийся/накатываемый 1. уторо́вуваний, нако́чуваний, нака́чуваний, 2. нако́чуваний, наї́жджуваний, прикм. нако́тистий; накатывающийся (що ближчає) = надвигающийся;
РАСКА́ТЫВАТЬ (шлях) ще торува́ти;
раскатывающий 1. що /мн. хто/ розгорта́є тощо, зви́клий розгортати, зда́тний розгорну́ти, за́йня́тий розгорта́нням, прикм. розгорта́льний, розка́чувальний, торува́льний, 2. що розко́чує, розкоті́й, зда́тний розкоти́ти, прикм. розко́чувальний, 3. катающий;
ТОРИ́ТЬ, торя́щий що /мн. хто/ тору́є тощо, зви́клий торува́ти, зда́тний прокла́сти, за́йня́тий торува́нням, торува́льник, прикм. торува́льний, прото́птувальний, уко́чувальний, проклада́льний;
тори́мый, торо́ваний, прото́птуваний, уко́чуваний, прокла́даний.
УБИВА́ТЬ ще позбавля́ти життя́, (час) гайнува́ти, (горем) засму́чувати, (землю) трамбува́ти, (шлях) торува́ти;
УКА́ТЫВАТЬ ще торува́ти, (куди) відко́чувати;
укатывающий 1. що /мн. хто/ второ́вує, зви́клий торува́ти, ра́ди́й уторува́ти, для торува́ння, за́йня́тий торува́нням тощо, прикм. уко́чувальний, нако́чувальний, торува́льний, уторо́вувальний, ука́чувальний, коткува́льний, прико́чувальний, запрото́рювальний, 2. що відко́чує тощо, зго́дний відкоти́ти, (на чому) ра́ди́й покоти́ти /дмухну́ти, махну́ти/;
укатывающийся/укатываемый 1. уко́чуваний, нако́чуваний, торо́ваний, уторо́вуваний, ука́чуваний, котко́ваний, прико́чуваний, запрото́рюваний, 2. ко́чений, зако́чуваний, відко́чуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Торить, проторитьторува́ти, уторува́ти, -ру́ю, -ру́єш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дорога
• Без дороги идти
– іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги).
• Большая дорога
(разг. большак) – велика дорога ([великий] шлях); гостинець.
• В дороге
– у дорозі; ідучи, їдучи.
• В дорогу, на дорогу
– на дорогу, (іноді) на відхід. [Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.]
• Все дороги ведут в Рим
– усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому
– давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому.
• Дорога весенняя, летняя, зимняя
– дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк.
• Дорога предстоит кому
– має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхається кому.
• Дорога пролегла по горе
– дорога йшла горою (по горі).
• Дорога уторенная
– (влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога.
• Железная дорога
– залізниця; (давн. розм.) чавунка.
• Живущий за дорогой
– який живе за дорогою; задорожний.
• Запала ему к нам дорога
(перен.) – заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема(є) дороги.
• Идти (действовать) прямой дорогой
– по правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. [Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.]
• Идти своей дорогой
– іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом.
• Какой дорогой, куда?
– яким шляхом?; (розм.) кудою?
• Мне не дорога к ним ходить
– мені нема чого до них ходити.
• На битой дороге трава не растёт
– на битій дорозі трава не росте. Пр.
• Найти дорогу; попасть на дорогу; (в)стать на настоящую дорогу
– вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях).
• На дороге стоит да дороги спрашивает
– іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр.
• На половине дороги
– на півдорозі.
• На этой дороге большой крюк
– це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно.
• Недорога тебе (мне, ему…) ходить туда
(разг.) – нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому…) туди ходити.
• Не стойте на дороге
– не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте).
• Отрезать дорогу кому
– перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого.
• Перебежать дорогу кому
(разг.) – перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого.
• По дороге
– дорогою; у дорозі.
• По дороге заехать, зайти к кому
– мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого.
• По дороге, не по дороге кому с кем
– по дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким.
• Поехать непрямой дорогой
– поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити.
• По кривой дороге поломаешь ноги
– не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр.
• Пробить, проложить себе дорогу
(перен.) – прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку).
• Пролагать, прокладывать дорогу к чему
– прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого.
• Просёлочная дорога
– путівець; польова (степова, міжселищна) дорога.
• Санная дорога
– санна дорога; зимняк.
• Сбивать, сбить с дороги кого
(перен.) – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого.
• Сбиться с дороги
– збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити).
• Свернуть с дороги
– звернути (збочити) з дороги.
• С дороги!
– з дороги!; набік!; оступися! (оступіться!).
• Скатертью дорога
(перен. разг. ирон.) – полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю!
• Собираться в дорогу
– лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь).
• Столбовая дорога
– стовповий (верстовий) шлях; гостинець.
• Стоять на хорошей, правильной дороге
– стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху.
• Стоять, стать поперёк дороги кому
– стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав’язати дорогу кому; (арх.) переп’ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому.
• Счастливой дороги!
– щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)!
• Туда ему и дорога!
(разг.) – так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі!
• Тянет в дорогу кого
– тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому.
• У дороги
– при дорозі; край дороги (шляху).
• Уставший от дороги
– Задорожений.
• Устать от дороги
– стомитися з дороги; здорожитися.
• Этой, той дорогой
– цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); (о)сюдою, тудою. [Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.]
Перевес
• Взять перевес над кем
– гору (верх) узяти над ким; здобути перевагу (верх, перемогу) над ким; переважити (перемогти) кого; зломити (про багатьох позаломлювати) кого.
• Иметь, получать, получить перевес над кем, над чем
– мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; переважати, переважити (перемагати, перемогти) кого, що; торувати над ким, над чим; здобувати, здобути перевагу (верх, перемогу) над ким, над чим; брати, узяти гору над ким, над чим.
• Перевес на моей (на твоей…) стороне
– перевага на моєму (на твоєму…) боці; мій (твій…) верх; моє (твоє…) зверху.
• Это мнение получило перевес
– ця думка (гадка) узяла гору (верх); ця думка (гадка) переважила (перемогла).
Прокладывать
• Прокладывать, проложить дорогу (путь) кому, чему
– прокладати, прокласти (торувати, проторувати, іноді промощувати, промостити) дорогу (шлях, путь, стежину) кому, чому. [Новому хисту торує шлях широкий. Українка. Промощує дорогу будущині. Павлик.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Торува́ти, -ру́юутаптывать, пролагать (дорогу).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

торува́ти, -ру́ю, -ру́єш (доро́гу); торо́ваний, -на, -не

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Тори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. = Торувати. Шейк.
Торува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Утаптывать, пролагать дорогу. Шейк.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Разъѣ́зживать, разъѣ́здить, ся = торува́ти, уто́птувати, уторува́ти (С. Ш.), утопта́ти, накоти́ти (дорогу).
Тори́ть = 1. (вы́торить) — привча́ти, призвича́ювати і д. Пріуча́ть. 2. (протори́ть)торува́ти (С. Ш.), топта́ти, уторува́ти (С. Ш.), протопта́ти і д. Протори́ть.

Запропонуйте свій переклад