Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «трощити»
Шукати «трощити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) би́ти, убива́ти, товкти́, товкма́чити, ба́нити, ту́зати, лупи́ти, лупцюва́ти; (плетью, кнутом, розгою) бато́жити, пу́жити, лупцюва́ти, шмага́ти, тя́ти, затина́ти, сі́кти, пі́рити, пі́жити, пері́щити, опері́зувати, шпа́рити, чухра́ти, чеса́ти, хво́їти, хворости́ти; (палкою, дубинкою) дуба́сити, дубцюва́ти, грі́ти, оклада́ти, молоти́ти; (чем-л. тяжёлым) гати́ти, гніти́ти, сади́ти, мости́ти, би́ти на олі́ю, гнізди́ти (в одно место); (коленом) колі́нчити; (по физиономии, по роже) би́ти по лицю́, би́ти по пи́ці, дава́ти в лице́, дава́ти ляпаса́, (ирон.) дава́ти ляща́ по пи́ці; (немилосердно, нещадно) катува́ти, на забі́й би́ти; (о лошади: лягать) брика́ти, -ся, хви́цяти, хвица́ти, -ся; (лбом, рогами) бу́ц(к)ати, би́тися рога́ми;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) рі́зати, коло́ти. [Рі́зана пти́ця – битая птица]; (диких животных и зверей) би́ти, убива́ти;
3) (раздроблять, разрушать) би́ти, розбива́ти, трощи́ти;
4) (вбивать) забива́ти;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) би́ти, вибива́ти.
• Бить тревогу – збива́ти триво́гу.
• Б. в набат – би́ти на ґвалт, на споло́х.
• Б. в ладоши – плеска́ти, вибива́ти в доло́ні.
• Б. челом – чоло́м дава́ти, проха́ти ми́лости.
• Б. поклоны – би́ти [грі́ти] покло́ни.
• Бить себя в грудь – би́тися в гру́ди;
6) бить масло – колоти́ти ма́сло; (из семян) би́ти, забива́ти олі́ю. Б. баклуши, см. Баклу́ша;
7) (о болезни, сильном чувстве) ті́пати, трясти́. [Злість ті́пала обома́. Пропа́сниця трясе́];
8) (стремительно течь, вырываться) би́ти, бу́хати. [Пі́на би́ла йому́ з ро́та. Кров бу́хає до голови́].
• В голове точно молотом бьёт – в голові́ на́че ковалі́ кую́ть.
Зуб –
1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) руба́к, їда́к (-ка), макої́д (-да); мн. (у челов., животн.) зу́бы (dentes) – зу́би (-бів). [До́брі зу́би і ка́мінь перегризу́ть (Номис)].
• Передний зуб – пере́дній зуб.
• Коренной зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́), (у жив.) жвач (-ча).
• Коренной задний зуб, зуб мудрости – чере́ній зуб, череня́к, зуб му́дрости.
• Молочный зуб – моло́чний зуб, теля́чий зуб, мн. телячки́ (-кі́в).
• Глазной зуб – о́чний зуб.
• Волчий зуб – во́вчий зуб.
• Зуб резец – сміюне́ць (-нця́), (у жив.) різа́к (-ка́), сіка́ч (-ча́).
• Зуб клык – і́кло и кло, клива́к, мн. і́кла, кла (р. клів), кливаки́ (-кі́в).
• Вставной зуб – вставни́й зуб.
• Искусственный зуб – шту́чний зуб, ро́блений зуб.
• Мелкие -бы – дрібні́ зу́би.
• -бы выпали – зу́би повипада́ли, ви́пали, посхо́дили.
• Рвать -бы – рва́ти зу́би, тягти́, тягну́ти зу́би, бра́ти зу́би.
• -бы прорезываются – зу́би рі́жуться.
• -бы шатаются – зу́би хита́ються.
• -бы болят у кого – зу́би боля́ть кого́.
• У меня болят -бы – мене́ боля́ть зу́би.
• Лишить -бо́в кого (обеззубить) – збеззу́бити кого́, (перен.) підрі́зати кому́ зу́би.
• Лишиться -бо́в – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти.
• Проесть, с’есть -бы на чём – з’ї́сти зу́би на чо́му.
• Положить -бы на полку (голодать) – покла́сти зу́би на поли́цю.
• Ударить по -ба́м – да́ти в зу́би кому́, заги́ли́ти по зуба́х кому́.
• Посчитать кому -бы – повибива́ти, порахува́ти зу́би кому́.
• Оскаливать, -лить -бы – вищиря́ти, ви́щирити зу́би, вишкіря́ти (и шкі́рити), ви́шкірити зу́би, (диал.) зашкі́рюватися до ко́го (Стеф.), (огрызаться) відз(в)іря́тися. [Лежи́ть соба́ка, та й відзіря́ється (Полт.)].
• -бы скалить (насмехаться) – скалозу́бити, смішкува́тися з ко́го, бра́ти на глум кого́, глузува́ти з ко́го; см. Насмеха́ться.
• Полно -бы скалить – го́ді тих смі́шків, го́ді зу́би ясни́ти, до́сить глузува́ти.
• Что -бы скалишь (кажешь)? – по чім зу́би продає́ш?
• Ему на зуб не попадайся – йому́ на зуб не дава́йсь!
• Точить, острить скалить -бы на кого – гостри́ти зу́би на ко́го.
• Острить -бы на что – ла́ситися на що.
• -бы чесать (болтать вздор) – тереве́ні пра́вити; см. Вздор.
• Говорить сквозь -бы – ціди́ти (сов. проціди́ти) крізь зу́би. [Стрепену́вся і крізь зу́би проціди́в (Кониськ.)].
• Щёлкать, щёлкнуть -бами – кла́цати, кла́цнути зуба́ми. [Вовк як кла́цне зуба́ми (Рудч.). Зуба́ми кла́цав, мов-би пес (Котл.)].
• Скрежетать -ми – зуба́ми скрегота́[і́]ти, скрипі́ти, скрипоті́ти.
• Стучать -бами (от дрожи) – зуба́ми цокоті́ти, зуба́ми дзвони́ти. [Дрижи́ть, як мо́крий хірт, зуба́ми, знай, цоко́че (Греб.)].
• Зуб на зуб не попадает у кого – зу́б(а) з зу́бом не зведе́ хто, зу́би цоко́чуть у ко́го, зуба́ми цоко́че хто. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка)].
• Око за око, зуб за зуб – о́ко за о́ко, зуб за зуб.
• Сжать -бы – зціпи́ти зу́би. [А вона́ ті́льки зу́би зціпи́ла (М. В.)].
• Разжать -бы – розня́ти, розці́пити зу́би.
• Хватить -бами – гризну́ти кого́. [А як гризне́ його́ соба́ка (Звин.)].
• Крошить -бами – трощи́ти що.
• Заговаривать -бы кому – замовля́ти зу́би кому́. [Зубі́в ви не замовля́йте (Мирн.)].
• В -ба́х навязнуть у кого (надоесть) – в зуба́х нав’я́знути кому́.
• В -ба́х завязнуть – в зу́би зав’я́знути, у зуба́х застря́(г)нути. [Взя́ла та в зу́би і зав’я́зла (лушпи́на) (Звин.)].
• С густыми -бами – густозу́бий.
• С редкими -бами – рідкозу́бий.
• С гнилыми -бами – гнилозу́бий.
• С волчьим -бом – вовкозу́бий.
• Без одного или нескольких -бо́в – несповназу́бий, щерба́тий. [Мене́ в москалі́ не ві́зьмуть, бо я несповназу́бий (Звин.). Щерба́тий рот].
• Вооружённый до -бо́в – озбро́єний (геть, аж) до зубі́в;
2) (часть снаряда) зуб, зубо́к (-бка́); мн. зу́бья – зу́б’я (-б’я, ср. р.), зубки́; см. Зубе́ц 1;
3) (злоба) храп (-пу).
• Иметь на (против) кого зуб – ма́ти храп на ко́го.
Изла́мывать, -ся и Изла́мливать, -ся, излома́ть, -ся и Изломи́ть, -ся – лама́ти, -ся, полама́ти, -ся, злама́ти, -ся, ломи́ти, -ся, зломи́ти, -ся, поломи́ти, -ся, (на куски) трощи́ти, -ся, потрощи́ти, -ся; срвн. Лома́ть, -ся. [Злама́в ко́су об ка́мінь (Харківщ.)].
• Изло́манный – пола́маний, зла́маний, поло́маний, зло́маний, потро́щений.
Кове́ркать и Кове́ркивать –
1) гну́ти, лама́ти, ні́вечити, трощи́ти, псува́ти що; (корчить) ко́рчити, криви́ти що;
2) (слова, язык) перекру́чувати, перекове́рс[з]увати, переверта́ти, виверта́ти, лама́ти, (калечить) калі́чити, ні́вечити (слова́, мо́ву). [Як він украї́нське сло́во перекове́рзує (Куліш). Його́ (ім’я́) ніхто́ не мо́же ви́мовити і страше́нно переверта́ (Грінч.). По ха́ті розно́сились ла́мані ури́вки ла́маних чудни́х фраз (Н.-Лев.)].
Колоти́ть –
1) (стучать) калата́ти, грю́[у́]кати, лупи́ти, гати́ти, гу́пати, вибива́ти, (диал.) лелу́щити, гамсе́ли́ти чим у що, чим по чо́му, об що. [Сторожі́ калата́ли усю́ ніч у бо́дню. Закрича́в Оме́лько і поча́в лупи́ть з усіє́ї си́ли кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). Були́ за́мкнені в нас сіне́шні две́рі, і як не гру́кали, не впу́щено та й го́ді (Куліш). А ну, чи почне́ да́лі лелу́щить та гу́пати кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). У бу́бон калата́йкою вибива́є (Херс.)].
• -ти́ть зубом – зуба́ми кла́цати, цокоті́ти, вибива́ти.
• -ти́ть лбом – покло́ни би́ти, стели́тися перед ким.
• -ти́ть языком – молоти́ти (калата́ти) язико́м, ля́пати;
2) (что) би́ти, товкти́, (разбивать) розбива́ти, трощи́ти що. [Трощи́в посу́ду, грю́кав у две́рі і в стіл кулако́м (Коцюб.)].
• -ти́ть бельё (вальком) – вибива́ти біли́зну (шма́ття) праче́м.
• -ти́ть вещи, посуду – би́ти, товкти́, трощи́ти ре́чі, по́суд; см. Разбива́ть.
• -ти́ть воздух (языком) – бреха́ти на ві́тер, ля́пати язико́м, торохті́ти.
• -ти́ть гвозди, колья – заганя́ти, би́ти, побива́ти цвя́хи́, кілки́.
• -ти́ть денежки – грошву́ (гро́шики) збива́ти.
• -ти́ть карту – рі́зати, би́ти, кри́ти ка́рту.
• -ти́ть коноплю, лён – ті́па́ти коно́плю (точнее пло́скінь, ма́тірку).
• -ти́ть ковры, одежду – вибива́ти килими́, о́діж.
• -ти́ть налоги – вибива́ти, дої́ти, тягти́ пода́тки (з люде́й);
3) (кого: кулаками, палкой) би́ти, побива́ти, лупи́ти, лупцюва́ти, (избивать) убива́ти, (образно) ба́нити, ту́зати, ті́па́ти, мотло́ши́ти лушпа́нити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти, гніти́ти, сади́ти, гнізди́ти, пі́жити, пі́рчити, пі́рити, тасува́ти, гамсе́ли́ти, креса́ти, (ш)па́рити, ги́лити, лу́щити, лелу́щити, духопе́лити, чеса́ти, чи́стити, туса́ти, стусува́ти, молоти́ти, кі́бчити, мости́ти, бу́х(к)ати, грі́ти, лата́ти, воло́жити, мере́жити, пра́ти, го́мшити, штапува́ти, шу́стрити кого́ по чо́му, у що, дава́ти затьо́ру, хло́сту, прочухана́, духопе́лу, -пе́лів, -пе́лків, парла́, шква́рки, ма́тланки, чо́су, ду́ху, духану́ кому́, годува́ти бе́бехами, стусана́ми, товче́никами, частува́ти кулака́ми, товче́никами кого́ и т. п.; срвн. Бить, Лупи́ть. [Я – лупи́ти її́, а вона́ товче́ своє́ (Крим.). Раз погла́дь, а по́тім хоч що-дня лупцю́й, – все сте́рплять (Л. Укр.). Небі́жчик Лесь, повіда́ють, убива́в її́ тя́жко за молоди́х літ (Франко)];
4) -ти́ть себя – би́ти (лупи́ти) себе́; см. Колоти́ться 1;
5) (трясти, приводить в дрожь) колоти́ти, би́ти, трясти́, ки́дати ким, кого́.
• -ло́тит в виски – у виски́ га́ти́ть, у виска́х стуко́че.
• В груди -тит – у гру́дях стуко́че.
• Злость его -ти́ла – злість його́ трясла́.
• Лихорадка его -тит – його́ тря́сця (лихома́нка) трясе́.
Коло́ченный –
1) (о вещах) би́тий, то́вчений;
2) (кто) би́тий, поби́ваний, лу́плений, уби́ваний, ба́нений, ту́заний, ті́паний; мотло́шений и т. д. В темя не -ный – не гвіздко́м у ті́м’я би́тий.
Копьё́ –
1) спис (-са́), спи́са, (устар.) коп’є́ и копія́ (ж. р.). [Встава́йте, вийма́йте списи́ і шаблі́ (Олесь). Як пришпили́в змію́ лю́ту та списою під ребро́ (Рудан.). Коп’є́ своє́ приломи́ти в по́лі полове́цькім (Рудан.)].
• Добыть -пьё́м, на -пьё́ – взя́ти на-списа́. [Загі́н Павлю́ги ви́садив замкову́ бра́му і взяв за́мок на-списа́ (Стор.)].
• Ломать -пья (переносно) – креса́ти шабля́ми, лама́ти (трощи́ти) спи́си за що;
2) (церк.) коп’є́ (-п’я́);
3) (охотн. снаряд) ра́тище (-ща).
Кроши́ть –
1) (мельчить ломая, разбивая, и т. п.) криши́ти, трощи́ти, (и зубами при жевании) локши́ти, сі́кти, кавальцюва́ти що, (капусту на крошиле) шаткува́ти (капу́сту). [Криши́в го́стрим ноже́м тютю́н (М. Грінч.). Літа́, дощі́ та вітри́ навдивови́жу вмі́ють криши́ти мурува́ння (Куліш). П’я́ний трощи́в па́лицею миски́ та го́рщики (М. Грінч.). Голо́дні трощи́ли, аж у зуба́х хруща́ло (Н.-Лев.). Так в гні́ві си́льно їх локши́в (Котл.). Бу́дем ляхі́в, вра́жих сині́в, як капу́сту сі́кти (Пісня). Наро́д пам’ята́є, як шаткува́в свої́х ворогі́в (Н.-Лев.)].
• Крошё́нный – кри́шений, сі́чений, шатко́ваний;
2) (сорить крошками) криши́ти. [Їж так, щоб не криши́ти хлі́ба додо́лу (М. Грінч.)].
Круши́ть –
1) (что) розбива́ти, трощи́ти що;
2) кого, см. Кручи́нить.
Лома́ть, ломну́ть –
1) лама́ти (-ма́ю, -ма́єш и ламлю́, ла́млеш), ломи́ти (-млю́, -миш), ло[а]мну́ти; (крушить) тро́щити; срв. Ломи́ть 1. [То не ві́тер, то не бу́йний, що ду́ба лама́є (Шевч.). Страх ла́мле життя́ (Коцюб.). Ду́рень і м’я́ло ло́мить (Номис). Ки́далися трощи́ти все, що нага́дувало їм про ї́хню ганьбу́ (Єфр.)].
• -ма́ть себе над чем голову – моро́чити, лама́ти, суши́ти собі́ го́лову (мо́зок), мізкува́ти, крути́ти мо́[і́]зком над чим, моро́читися коло чо́го, над чим. [Бідола́шна Мару́ся моро́чила собі́ го́лову і з ту́гою безнаді́йною впевня́лася, що пособи́ти вона́ нічи́м не мо́же (Грінч.). Мірку́ю собі́, го́лову лама́ю, а не тя́млю, як дійти́ до кра́ю (Кониськ.). Даре́мне крути́в мі́зком над загадко́вою спа́дщиною, що мені́ діста́лася (Крим.)].
• -ма́ть дверь – лама́ти, би́ти две́рі. [Одчиня́й! Лама́йте две́рі! (Шевч.)].
• -ма́ть камень, соль – лама́ти, би́ти, лупа́ти ка́мінь, лупа́ти сіль. [Би́ли ка́мінь під горо́ю, хра́ми будува́ли (Рудан.). Оста́вся він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Рудч.)].
• -ма́ть комедию, см. Коме́дия 3.
• -ма́ть коноплю – би́ти, те́рти, лама́ти коно́плі.
• -ма́ть копья – лама́ти, трощи́ти спи́си; см. Копьё́ 1.
• -ма́ть на куски что – трощи́ти, лама́ти (и трощи́ти) на дрі́зки́ (диал. на дру́зки́), на дрі́[у́]зочки, на скалки́, на г[к]аму́з що. [Трощі́те со́сну на дрізки́ (Чуб.)].
• -ма́ть мёд – підрі́зувати ву́лика.
• -ма́ть овёс, яровое – двої́ти, (бороной) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, (ралом) перера́лювати ове́с, ярину́.
• -ма́ть (заламывать) руки – лама́ти, ломи́ти, зала́мувати ру́ки. [Лама́є ру́ки ста́рець (Франко). Умліва́є, ло́мить ру́ки (Рудан.). Блага́ла, зала́муючи ру́ки (Коцюб.)].
• -ма́ть старые порядки – лама́ти, (сильнее) ни́щити старі́ зви́ча́ї.
• -ма́ть строение, дом – розбира́ти, буря́ти буді́влю, буди́нок (ха́ту).
• -ма́ть (собирать) табак – руба́ти тютю́н, (обрывать листья) обрива́ти тютю́н.
• -ма́ть целину – ора́ти (вору́шити) цілину́, ора́ти пар, облі́г (-ло́гу).
• -ма́ть язык – лама́ти язи́к (язика́). [Та говори́-бо по-лю́дському, не лама́й язика́ (Богодух.)];
2) безл. Ветром -ет лёд – ві́тер лама́є лід (кри́гу).
• Меня -ет – мене́ ло́мить, мне, тре, (корчит) судо́мить; срв. Ломи́ть 2.
• Ло́ман(н)ый, нрч. – ла́маний, ло́млений; тро́щений; би́тий, лу́паний и т. п.; срв. Ло́ман(н)ый, прлг. -ная посуда – би́тий по́суд.
Лупи́ть, лу́пливать –
1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупи́ти (-плю́, -пиш), облу́плювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білува́ти що. [Облу́плює яйце́ (Луб.). Зарі́зав чолові́к ягня́, зібра́вся білува́ти (Манж.)];
2) (драть, обирать) дра́ти, де́рти, обдира́ти, лупи́ти. [Що сту́пить, то лу́пить (Номис)];
3) (уписывать) умина́ти, тро́щити, лупи́ти. [Лев умина́в за сні́данням ягня́ (Глібов). Бу́блики лу́пить, як хто ку́пить (Номис)];
4) (бить) лупцюва́ти, лупи́ти, ч[ш]у́стрити. [Ма́ти її́ взяла́ лупцюва́ти неща́дно (Крим.). Ди́вимося: вже шу́стрить коня́ (Звин.)];
5) (таращить) витріща́ти, лупи́ти, виря́чувати о́чі (грубее ба́ньки) на що; срв. Пя́лить глаза;
6) (ковырять) колупа́ти. [Ста́ла коло пе́чі та й колупа́є її́ па́льцем (Квітка)];
7) (бежать) чухра́ти, чеса́ти, лупи́ти. [Час мов віл з гори́ чухра́, його́ не налига́єш (Гул.-Арт.)].
Лущи́ть –
1) (шелушить, чистить) лу́щити, (щелкать, грызть) лу́скати, луза́ти, (шутл.) дзьо́бати. [Лу́щити горо́х (Полт.). Кабачки́ (семечки тыквенные) лу́скати (Сл. Гр.). Шутку́ють, луза́ючи насі́ння та орі́хи (Чуб. VII)];
2) (снимать накипь, эмаль) лупи́ти, облу́плювати;
3) (производить взмёт) лу́щити, дра́ти.
• -щи́ть жнитво – лу́щити стерню́;
4) (уплетать) умина́ти, трощи́ти, лупи́ти; срв. Лупи́ть 3;
5) (жадно пить) ду́длити, джу́ґлити, жлу́ктати, цму́лити; срв. Пить 2.
• Лущё́ный – лу́щений, лу́сканий, лу́заний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Громить – громити, розбивати, бурити, руйнувати, нищити, пустошити, плюндрувати, (врага) трощити, (образн.) давати дрозда.
[В Аркадцях закипіла кров! Одні других випереджають, Врагів, як хмиз, трощать, ламають; Така підданців єсть любов (І.Котляревський). Всю  ніч  у  Азові  хазяйнували запорожці, а ранком, постягавши з  недогорілих  турецьких  галер  гармати, начали громити з них замок та розбивати браму (Адріян Кащенко). Восени 1675 року турки покинули Україну й рушили за Дністер, та з того не стало легше, бо польський король Ян Собеський задумав скористатися відсутністю їх і повернути Україну під владу корони, а для того він набрав чимале військо й кинувся пустошити українські землі ще гірше, ніж татари (А.Кащенко). А найстрашніше, що цар велить перед шведами городи й села палити, пустошити край (Б.Лепкий). — Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (М.Зеров). Крига, ухопивши довбню за один кінець, пішов трощити ворожі голови (В.Гжицький). Крупнодеринецький млин використовувався ще донедавна, на одній зі стін збереглася іржава стрілка з написом: «Стоянка підвод». Однак тепер йому, за словами місцевої мешканки, «добре дали дрозда» — світить повибиваними шибами (Ю.Джугастрянська). Особливу ж мудрість, і мужність, і доблесть, і стійкість, і щирість, і вірність появив Амадіс тоді, коли, згордований од сеньйори Оріани, він накинув на себе покуту й подався на Бідну Скелю, прибравши ймення Милосума; се промовисте ймення дуже добре пасувало до того способу життя, що він обрав собі з вольної волі своєї. І мені набагато легше наслідувати його саме в цьому, аніж рубати велетнів, стинати голови драконам, убивати песиголовців, громити цілі війська, потопляти флоти чи розбивати чари (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Ухлёстывать, ухлестать, разг. –
1) (уплетать) уминати, ум’я́ти, трощи́ти, строщи́ти, лупи́ти, влупи́ти;
2) (ухаживать) тя́гатися за ким, волочитися за ким, упада́ти коло ко́го, лиця́тися, полиця́тися, залиця́тися, позалиця́тися до ко́го, жениха́тися, пожениха́тися до ко́го, (образно) смали́ти, посмали́ти халявки́ коло ко́го:
• ухлёстывать щи – уминати щі (капусняк). Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРОМИ́ТЬ ще розбива́ти, руйнува́ти, ни́щити, (ворога) трощи́ти, розтро́щувати, фаміл. колошма́тити, образ. би́ти в хвіст і гри́ву, макого́нити;
громя́щий що гро́мить тощо, зви́клий /ста́вши/ громи́ти, за́йня́тий погро́мом, ім. див. ГРОМИЛА, прикм. погро́мний, громи́льний;
громи́мый гро́млений, розгро́млюваний, розби́ваний, руйно́ваний, ни́щений;
РАЗГРОМИ́ТЬ ще розби́ти до ноги́, розби́ти на го́лову.
ОПРОКИ́ДЫВАТЬ (нищити) трощи́ти, (плани) руйнува́ти /док. з-/, (бочку) виверта́ти;
опрокидывающий що /мн. хто/ перекида́є тощо, ста́вши руйнува́ти, зда́тний переверну́ти, за́йня́тий тро́щенням, перекида́йло, переверта́йло, виверта́йло, валі́й, руйнівни́к, плюндрі́й, прикм. пере́кидни́й, перекида́льний, переверта́льний, виверта́льний, відкида́льний, зва́лювальний, розбива́льний, розтро́щувальний, спростува́льний, руйнівни́й;
опрокидывающий устаре́вшие до́гмы руйнівни́к застарі́лих догм;
опрокидывающийся/опрокидываемый ва́лений, переки́даний, переве́ртаний, виве́ртаний, відки́даний, зва́люваний, розби́ваний, розтро́щуваний, спросто́вуваний, прикм. перекидни́й.
ПОРАЖА́ТЬ ще рази́ти, трощи́ти, (виглядом) впада́ти в о́ко, (вогнем) військ. накрива́ти, (органи тіла) ушко́джувати;
поража́ть в права́х позбавля́ти прав;
поража́ть на́ смерть ще убива́ти;
ПОРАЖА́ТЬСЯ (дивуватися) н.з. нетя́митися;
поража́ющий 1. що /мн. хто/ вража́є тощо, маста́к вражати, зда́тний врази́ти, прикм. разю́чий, вразли́вий /для кого/, приголо́мшливий, засліпу́щий, дивови́жний, (про вістку) оказ. землетру́сний, (виглядом) феєри́чний див. ще удивляющий, 2. що /мн. хто/ уража́є тощо, ста́вши трощити, зда́тний розтрощи́ти, прикм. нищівни́й, руйнівний, розтро́щувальний, разю́чий, фраз. уда́рний, аґреси́вний, ура́жувальний, розбива́льний, побива́льний, розтро́щувальний, (ефект) з род. відм. калі́чення;
поража́ющий воображе́ние захо́пливий, гостроціка́вий;
поража́ющий на́ смерть уби́вчий, смертоно́сний;
поража́ющийся/поража́емый 2. ура́жуваний, розби́ваний /поби́ваний/, тро́щений, розтро́щуваний, прикм. діткли́вий;
поража́ющийся 1. ди́вом диво́ваний, приголо́мшуваний, захо́плюваний, прибл. вра́жений, здиво́ваний, незда́тний ви́йти з ди́ва;
РАЗБИВА́ТЬ (ніс) розква́шувати, (кригу) пробива́ти, (армію) розгро́млювати, (надії) руйнува́ти; (на групи) ще діли́ти;
разбива́ть вдре́безги трощи́ти (на га́муз);
разбива́ть в ще́пы трощи́ти на дрізки́;
разбива́ть ла́герь розта́борюватися;
разбива́ть на ру́брики рубрикува́ти;
разбива́ть око́вы ще розрива́ти пу́та /кайда́ни/;
СОКРУША́ТЬСЯ ще побива́тися, (про плян) лама́ти, (душею) ма́ти тяжки́й жаль, болі́ти се́рцем, зало́млювати ру́ки;
чересчу́р сокруша́ться чем роби́ти біду́ з чого [чересчу́р не сокруша́йтесь не робі́ть біди́ з];
сокруша́ющий 1. що /мн. хто/ тро́щить тощо, зви́клий трощи́ти, зда́тний розби́ти вщент, нищівни́й, руйнівний, бурело́мний, розтро́щувальний, стил. перероб. ста́вши трощи́ти, 2. зви́клий завдава́ти жалю́ див. ще опечаливающий;
сокруша́ющийся/ сокруша́емый 1. тро́щений, розтро́щуваний, розби́ваний;
сокруша́ющийся 2. печалящийся.
УМИНА́ТЬ ще м’я́ти, (їжу) намина́ти, трощи́ти, тереби́ти, затира́ти;
умина́ющий що /мн. хто/ умина́є тощо, зви́клий умина́ти, зда́тний ум’я́ти;
умина́ющийся/умина́емый м’я́тий, рідко уми́наний, розми́наний, прими́наний, (про їжу) уку́туваний, тро́щений, тере́блений, зати́раний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Сокрушать, сокрушить – розбива́ти, -ва́ю, -ва́єш, розби́ти (розіб’ю́, розіб’є́ш), трощи́ти, розтрощи́ти, потрощи́ти, -тро́щу, -трощи́ш.
Уписывать, уписать –
1) впи́сувати, -сую, -суєш, вписа́ти, -шу́, -шеш;
2) (жадно есть) умина́ти, ум’я́ти, трощи́ти, строщи́ти, -щу́, -щи́ш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бить
• Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам – Див. рука.
• Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.
Копье
• Поломать, ломать копья из-за чего (перен.) – ламати (трощити) списи за що; кресати шаблями за що.
• Ни копья [нет] – ані копія (ані копійки) [нема]; ані шага (ані шеляга) [нема].
Ломать
• Ломать голову над чем (разг.) – сушити (морочити, клопотати) [собі] голову над чим; морочитися коло чого, над чим; у голову заходити.
• Ломать дурака (фам.) – строїти (клеїти) дурня (дурника); робити дурниці.
• Ломать комедию (разг.) – удавати (грати) комедію; удавати штуку.
• Ломать копья – ламати (трощити) списи; кресати шаблями.
• Ломать строение, дом – розбирати будівлю, будинок (хату).
• Ломать шапку перед кем (разг.) – шапкувати перед ким, кому.
• Ломать язык – калічити (іноді ламати) мову.
• Меня, его… ломает (разг.) – мене, його… ломить (мне, тре).
• Нечего над этим руки ломать (разг.) – нема чого (нічого) над цим ламати (ломити, заламувати) руки.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Трощи́ти, -щу́, -щи́ш –
1) ломать, трощить;
2) есть с жадностью.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

трощи́ти, трощу́, тро́щиш, -щать

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать, Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана. — дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло.
2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять.
4) Допускать, позволять. Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.
5) Выдавать замужъ. Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.
6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.
7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.
8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.
9) Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!
10) Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Трощи́ти, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб.
2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. М. Пр. 18.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Лома́ть = 1. лама́ти, (що сухе) – трощи́ти (С. Л. Ш.). – Гуде вітер вельми в полї, реве, ліс ламає. В. Забіла. – Трощіте сосну надрізки. н. п. 2. трясти́, мня́ти, те́рти, ко́рчити. — Мне, як гостець бабу. н. пр. — Усього мене корчить, неначе в лихоманцї. — Лома́ть надъ чѣ́мь го́лову = моро́чити ся, мізкува́ти. — Лома́ть коно́плю = би́ти, те́рти, тїпати коно́плї (С. Ш.). — На горо́дї терлиця сама тре. н. п. — Лома́ть мёдъ = підрі́зувати стільники́. — Лома́ть хлѣбъ = перео́рювати (засїяне поле, як нїчого не зійшло).
Лома́ться = 1. лама́ти ся, трощи́ти ся (С. Ш.), про кригу на річцї – кре́снути. 2. виверта́ти ся, викру́чувати ся, витина́ти ся, викривля́ти ся, ко́рчити ся. — Викривляєть ся, неначе комедїянт. 3. опина́ти ся. — Його ведуть, а він ще й опинаєть ся. 4. чва́нити ся, бундю́чити ся, пиндю́чити ся, инди́чити ся (д. Ва́жничать). 5. полюва́ти, бі́гати, тїкати ся. — Корови почали полювати. — Коло Ганни Зачатія вовки тїкають ся.
Побива́ть, поби́ть = побива́ти, поби́ти, попоби́ти, хворостиною — хльо́сту да́ти, почухра́ти, палицею — полома́чити, посуду — потовкти́, хліб, траву — потоло́чити, трохи — поколо́шкати, камінням — каменува́ти, на друзки — трощи́ти, мотлоши́ти, потрощи́ти, помотлоши́ти, вірьовкою — моту́зити, помоту́зити. — Попобив його добре та й пустив. Чайч. — Потовк горшки й миски. — Гряд поколошкав трохи хліб. Чайч. — Ще й мінї він ребра поломачив. Гр. Чайч.
Размозжа́ть, размозжи́ть, ся = мозчи́ти, розмозчи́ти; чаву́чити, трощи́ти (С. Ш.), розчаву́чити, розтрощи́ти.
Расще́пывать, расщепа́ть, расщепи́ть = 1. коло́ти, розко́лювати, трощи́ти (С. Ш.), розколо́ти, розтрощи́ти, розча́лити. — Трощіте сосну на дрізки. н. п. 2. роби́ти розке́п у пера́.
Сокруша́ть, сокруши́ть, ся = 1. розбива́ти, трощи́ти (С. Л. Ш.), розби́ти, потрощи́ти, розтрощи́ти, ся, на черепки — розчере́пити. — Гляди мінї, я тобі всї зуби потрощу! Кр. — Розчерепив вазу. Руд. 2. засму́чувати, жа́лю завдавати, круши́ти, ся, жури́ти ся, тужи́ти (С. З.), засмути́ти, жа́лю завда́ти, в ту́гу вдати ся. — Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю. н. п. — Журба сушить, журба крушить козаченька молодого. н. п. — Ой не плачте, не журіть ся, в тугу не вдавайтесь. н. п. — І жив не любила, і вмер не тужила. н. п.
Ѣсть, съѣ́сть = 1. їсти, зъїсти, здр. — їстки, їстоньки, їсточки (С. Л. Жел.), з дїтьми балакаючи — га́мкати (С. Аф.), га́мцї (С. Л.), ласо — ласува́ти, з смаком — смакува́ти, тихо і довго — хамели́ти (С. Ш.), лемза́ти, а жадобою — лига́ти, трощи́ти (С. Ш.). — Питочки вона не хоче, істки не береть ся. Макар. — Як я молодою бувала, по 40 вареників їдала, а тепер хамелю, хамелю, насилу 50 вмелю. н. пр. 2. пожива́ти, поживля́ти, зажива́ти, вжива́ти, пожи́ти, зажи́ти. — Наша панї велика, зарубала индика, сама пожила і нїкому не дала. н. пр. — Я риби не вживаю. 3. куса́ти, гри́зти. — Цїлу ніч кусали блощицї.

Запропонуйте свій переклад