Знайдено 2 статті
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Тяг, -гу, м.
1) Тяга, движеніе воздуха. Дивись, вієш, а тягу зовсім нема. 2) Тя́гу да́ти. Уйти, убѣжать, удрать. Він, взявши торбу, тягу дав. Котл. Ен. І. 5. А він боявся її трохи.... та й тягу з хати. Рудч. Ск. II. 174. |
Тяга́, -ги́, ж. = Вага 2. Іваньківські мужики з тягою їхали. Драг. 47. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)