Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 2 статті
Запропонувати свій переклад для «тяж»
Шукати «тяж» на інших ресурсах:

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бала́стъ = тяж, (? с. п.), саву́р.(Пісок, камінь то що, чим наружаєть ся для ваги судно, як не має краму або иншої клажі.) Слово Саву́р вживаєть ся на побережжі Озовського моря. (Чи не має з сим звязку назва звісної в народнїй думі „Про трьох братів“ Савур могили?)
Плугъ = плуг, плужо́к, що робить велику борозну — борозни́стий. — Плуг складаєть ся з двох частин: 1. плуг, 2. колїшня́, колїсня́ або телїга, телїжка. Части́ни плу́га: 1. градїль (основа або ричаг плуга), в йому ко́чит, ко́чик (Полт.), кучу́к (Херс.) — се кілок, за котрий чіпляєть тяж, гужа́ (Полт.) — ремінь або ланцюг, що звязує плуг з колїшнею, і па́склин — клин в градїлї, що держить чересло. 2. чересло́, що ріже землю, а в йому заборозе́ники — кілочки, що регулїрують чересло. 3. стовба́ — зъєдиняє градїль з лемішем. 4. жа́бка, щоб піднїмать або опускать градїль. 5. поли́ця, поли́чка, що одвертає скиби землї. 6. лемі́ш — підрізує скибу, кінець його — перо́. 7. чепі́га — дві ручки плугові, щоб повертати плуг — робо́ча, де треба одрізувати скибу, і я́лова або гуля́ча, що йде по борознї. 8. хвостовики́, їх два, кожний нарізно зоветь ся за́хвісток, вони зъязують чепігу з лемішем, щоб брать глибшу або мільшу борозну. — Нема над те ремесло, як леміш та чересло. н. пр. — На весїлля берись, а за чепігу держись. н. пр. — Гей, гей воли! Чого ж ви стали? Чи поле дуже заросло? Чи леміша иржа поїла? Чи затупилось чересло. Руд. — Части́ни колїшнї: 1. вісь, кінцї її — рукави́, середина — плече́, на нїй залїзнї штаби вверху — сто́си, знизу — піді́сок, на кіпцї рукавів — за́гвіздок або заколе́сник — кілочок. 2. ко́лесо одно цїле, а друге без обода — баране́ць, в йому сту́пиця або коло́дка або ма́точина, з шпи́цями і залїзним обручем навкруги ступицї — ри́хвою. 3. сокирня́ або тупірня́ — регулятор для постанови плуга на ширшу або вузчу скибу, в нїй кладеть ся соки́ра. 4. ключ, до котрого чіпляють війце, а в йому крючо́к (Херс.) або шлю́га або начо́ка (Полт.), що за його чіпляють війце. 5. війце́ — дишель: коли припрягають друге війце, то між ними прироблюють скра́клї. — Всї назви, належачі до плуга, записані Ф. Красиньським в с. Керелівцї в Звенигородщинї і провірені від людей з Полтавщини (село Срібне) і Херсонщини (с. Перешори); які були одміни в останнїх — те визначено — Полт. Херс.

Запропонуйте свій переклад