Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «улога»
Шукати «улога» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гора́
1) гора́ (
ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду).
Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру).
Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́.
Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́.
Отлогая, покатая гора́уло́га гора́, поло́га гора́.
Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на.
Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя.
На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі.
Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я.
Отрог горы́ – відно́га.
Цепь гор – па́смо гір.
Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям.
В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́].
По́д гору – з гори́.
По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли].
Через го́ру – через го́ру, через верх.
Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю.
На горе́ – на горі́.
Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный.
Житель гор, см. Го́рец.
Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися.
Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го.
Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі.
Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч).
Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка;
2) (
масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч.
Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру.
Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
Горо́ю, нар.
1) горо́ю, як гора́.

Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́.
Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло.
Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла.
Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву.
Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким);
2) (
берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Воронка – (для переливания жидкости) лійка, (в земле от взрыва) вирва:
воронка водоворота – вікни́на;
воронка смерча, торнадо – лійка смерчу, торнадо;
карстовая воронка – карстова лійка (ещё: запа́дина, уло́го́вина, загли́бина, (редко) кітловина, кітла, (рус.) котловина, (диал.) улога, влягови́на, влоговина).
[Повітря в тухольській кітловині розігрілося, мов справді в кітлі (І.Франко). Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то… ховаються по байраках і котловинах (О. Стороженко). Перед очима Анатолія відкрилася вечірня панорама міста, що лежало в гігантській котловині (М.Руденко). Наші думки мов глина, їх формують дні, минаючи один за одним; думки хороші, коли ми відпочиваємо, а коли ми опиняємося під вогнем — вони мертві. Численні вирви є не тільки навколо нас, але і всередині, в наших душах (К.Главацька, перекл. Е.-М.Ремарка). Набрезклі пуп’янки бубнявіють в клеїстій піні, як зорі до рослин, зустрівшись в поцілунку, липнуть, і крізь лійки фіялок ніч фільтрує чар весінній, аж пригорщами пахощів у чаші квіття сипне (Б.-І.Антонич). «Ну, й завіяло! дихати не дає», — поскаржився в думці на негоду Мирон Данилович і став: трохи перепочинути, коли сніжини знов жахливо стовпились, наче не встигаючи бігти в невідому браму. Згодом наповнили весь обшир, як зірки небо, і тихо осідають, та тільки — на хвилину, і зразу ж знов мчати! Обернуться і закружать дикий вихор: обходити в неосяжній лійці — спускові вселенської прірви, звідки шарпнуться вбік, на обличчя землі (В.Барка). Аж раптом знявся смерч, як би торнадо, закрутив у чорну лійку Тодоріку і вже від землі відриває, а той руку простягає до неї, а вона стоїть як укопана і не хоче руки подати, лиш так спокійно дивиться, як смерч підіймає Тодоріку над землею і несе-несе світанковим небом аж за обрій (Г.Тарасюк)].
Обговорення статті

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Уло́га, см. Вло́га.
Уло́гий, см. Вло́гий. Уло́га гора́ – гора с некрутым под’емом, покатая гора.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Уло́га, -ги, ж. Впадина, углубленіе. Угор. Уло́ги. Каменныя котловины, амфитеатральнаго вида, въ юговосточной вѣтви галицкихъ Карпатъ. Шух. І. 3.
Уло́гий, -а, -е. Ровный, плоскій безъ возвышеній. Улоге поле. Улоге землище. Уло́га гора́. Гора съ некрутымъ подъемомъ. Вх. Зн. 73.

Запропонуйте свій переклад