Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Шукати «умисл*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Заду́мывать, заду́мать – заду́мувати, заду́мати, зага́дувати, загада́ти, замишля́ти, зами́слити, умишля́ти, уми́слити; (вознамериться) намишля́ти, нами́слити, наду́мувати(ся), наду́мати(ся), бра́ти (взя́ти) на ду́мку що, нава́жуватися, нава́житися (ду́мкою), замі́рятися, замі́ритися (зроби́ти що).
• Отгадайте, что я -мал – угада́йте, що я загада́в (заду́мав).
• -мал казак жениться – заду́мав (наду́мав) коза́к ожени́тися.
• Он -мал злое дело – він зами́слив (уми́слив, нами́слив) недо́бре (ді́ло).
• Он -мал написать книгу – він заду́мав (нами́слив, намі́ривсь) написа́ти кни́жку.
• Они -мали (сделать) великое дело – вони́ заду́мали (наду́малися, нава́жилися) зроби́ти вели́ке ді́ло.
• -вать козни – підсту́пні думки́ заду́мувати, (вульг.) крути́ти мі́зком веремі́ю.
• Заду́манный – заду́маний, наду́маний, зами́слений, нами́слений и т. д.
Замышля́ть, замы́слить – замишля́ти, зами́слити, намишля́ти, нами́слити, ви́мислити, уми́слити, заміря́ти, замі́рити, ду́мати, заду́мувати, з(а)ду́мати. [Він мовчи́ть та щось замишля́є (Кониськ.). Заду́мав, зами́слив, як дру́га прода́ти (Федьк.). Лихи́й чолові́к і вдень, і вночі́ лихе́ заміря́є (Грінч.). Світ небе́сний ду́ма лю́дям погаси́ти (Грінч.)].
• -ля́ть многое сделать – ши́роко зага́дувати. [Ши́роко я зага́дував, ді́тки, та не дожи́в (Загір.)].
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
• -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
• -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
• -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
• -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
• Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
• Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
• Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
• -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
• -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
• -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
• Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
• Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
• В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
• Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
• И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
• Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
• По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
• При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
• С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
• Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
• Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
• Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
• Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
• Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
• Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
• Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
• Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
• Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
• Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
• Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
• Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
• Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
• Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
• Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
• Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
• Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
• Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
• Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
• Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
• Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
• У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
• От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
• Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
• Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
• Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
• Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
• Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
• Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
• Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
• Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
• Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
• Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
• Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
• -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
Предумышля́ть, -мы́слить –
1) заду́мувати, заду́мати напере́д, у[за]мишля́ти, у[за]ми́слити напере́д (заздалегі́дь); см. Преднамерева́ться, преднаме́риться;
2) -мы́слить о чём (позаботиться заранее) – подба́ти, потурбува́тися, попіклува́тися напере́д (заздалегі́дь) про ко́го, про що; см. Позабо́титься.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Соумышлять, соумышлить – умишля́ти, -ля́ю, -ля́єш, уми́слити, -слю, -слиш разом з ким.
Умышлять, умыслить – нава́жуватися, -жуюся, -жуєшся, нава́житися, -жуся, -жишся, умишля́ти, -ля́ю, -ля́єш, уми́слити, -лю, -лиш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вмишля́ти, умишля́ти, вми́слити, уми́слити – придумывать, придумать, задумывать, задумать.
Умисло́вий – рассудочный.
• Умисло́ва пра́ця – умственный труд.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Розбива́ти, -ваю, -єш, сов. в. розби́ти, -зіб’ю́, -єш, гл.
1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розби́ти з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538.
2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356.
3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741.
4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140.
5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70.
6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розіб’є ті чари. Стор. II. 215.
7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.
У́мисел, -слу, м. Мысль. Став лях бутурлак дорогії напитки пити-підпивати, стали умисли козацьку голову клюшника розбивати. АД. І. 212.
Уми́слити. См. Умишляти.
Умишля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. уми́слити, -лю, -лиш, гл. Придумывать, придумать, задумывать, задумать. Вони на правих умишляють, безвинного судом осудять. К. Псал. 219.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Соумышля́ть, соумы́слить = умишля́ти, ма́ти злий замір, уми́слити (разом з ким), наклада́ти. — Мазепо гетьмане, ізрадливий пане! Злеє починаєш, з Шведом накладаєш. н. д.
Умышля́ть, умы́слить = умишля́ти (С. Ш.), наклада́ти, уми́слити (С. Ш.).