Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 67 статей
Запропонувати свій переклад для «ум»
Шукати «ум» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́бка, -ки, ж. Ум. отъ баба.
1) Употребляется какъ ум. отъ
баба 2. Старій бабці добре і в шапці. Ном. № 8673. Сидить бабка на печі, в головку ся скрепче. Чуб. V. 1130.
2)
= Баба 3. Промовила бабка до... свого внука. Гн. І. 182.
3)
= Баба 4.
4)
= Баба 6. До ста бабок піди, — сто немочей скажуть. Посл.
5) Бабка, игральная кость изъ ступни животнаго. Шейк.
6) Игральный камешекъ при игрѣ въ
бабки́, — то же, что креймах. Шейк.
7) Застежка, проволочная петля на одеждѣ, которой застегиваютъ за
гапли́к. Шейк.
8) Маленькая наковальня, на которой отбиваютъ косу. Шейк. Состоитъ изъ желѣзной
бабки и деревяннаго обрубка, бабчера, въ который вставлена металлическая часть. Шух. І. 169. Въ Константиногр. у. различается бабка отъ коваленьки (см.): въ первой металлическая часть имѣетъ сбоку видъ ромба, во второй — треугольника. Б. Г.
9) Въ заговорѣ: соринка, попавшая въ глазъ: поднявъ за рѣсницы вѣко, говорятъ:
Виплинь, бабко, дам тобі ябко. Ном. № 8408.
10) Камешекъ, комокъ чего либо, пускаемый по водѣ рикошетомъ.
Бабки́ пуска́ти, перево́зити. См. ба́бу перево́зити. Шейк.
11) Родъ кушанья, испеченнаго изъ муки, картофеля, пшена съ яйцами и пр. Шейк. Маркев. 150.
Карто́пляна, пшоняна бабка.
12) Зоол. Стрекоза.
У лузі маківка весною зацвіла, промеж других квіток як жаром червоніла; до єї раз-у-раз літа бджола, бабок, металиків над нею грає сила. Греб. 370.
13) Зоол. Рыба a) Aspro. ЕЗ. V. 171; б)
= Бабе́ць. Вх. Пч. 19; в) Gobius. Шух. I. 24.
14) Родъ гриба: Boletus scaber, ЗЮЗО. І. 114. Agaricus procerus.
Гайку, гайку! дай нам гриба й бабку! Ном. № 340.
15) Раст. а) Подорожникъ, Plantago major. Вх. Пч. І. 12; б) во мн. ч. Цвѣтокъ Nuphar luteum. ЗЮЗО. I. 129; в) Salvia dumetorum. ЗЮЗО. I. 135; г) Salvia pratensis. ЗЮЗО. I. 135; д) Centaurea mollis. Лв. 97. e)
— смердя́ча. Scrophularia nodosa. Лв. 101.
Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл.
1) Брать, принимать.
Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118.
2) Брать, набирать.
Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118.
3) Собирать.
Дівчата брали гриби в лісі.
4) Рвать, дергать.
Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394.
5) Получать (вознагражденіе, плату).
Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк.
6)
— (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81.
7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ.
Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118.
8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать.
Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184.
9)
— баса́. Пѣть басомъ.
10)
— влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе.
11)
— город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч.
12)
— дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у.
13)
— зави́чку. См. Завичка.
14)
— контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
15)
— ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.
16)
— за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209.
17)
— мі́рку. Снимать мѣрку.
18)
— на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349.
19)
— на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку.
20)
— на спи́ток. Испытывать.
21)
— на спо́відь. Исповѣдывать.
22)
— на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13.
23)
— о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3.
24)
— під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у.
25)
— під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118.
26)
— розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302.
27)
— шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп.
28)
Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.
Брязку́тка, -ки, ж. = Брязкало? Въ пѣснѣ ум. брязку́точка является собственно вмѣсто слова нагаєчка. Тріщатиме руса коса в мене під ногою, брязчатиме брязкуточка услід за тобою. Чуб. III. 112.
Бука́та, -ти, ж. = Букат. Въ томъ же значеніи и ум. бука́тка. Прийде нам сі без букатки хліба пропадати. ЕЗ. V. 29.
Букурі́я, -рії, ж. и въ томъ же значеніи ум. букурійка. Узкій ремень, узкій кожаный поясъ для подвязыванія у мужчинъ штановъ, у женщинъ юбки. Шух. І. 120, 123, 127, 132.
Вистріля́нка, -ки, ж. Названіе ружья. Встрѣчено въ пѣснѣ въ ум. видѣ: вистріля́ночка. Сам на себе надіюся і на свого коня вороного і на сіделечко з-під злота самого, на два пістолі барзе грімкії, на третю рушничку-вистріляночку. Нп.
Вн.... См. Ум.
Гак, -ку, м.
1) Крюкъ. Рудч. Ск. І. 69. Грин. ІІІ. 412.
Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146.
2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25.
3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется ум.
гачо́к.
4) Шипъ подковы.
Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353.
5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ.
9)
Тут тобі́ й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь!
7)
З га́ку плоди́ти ота́ру. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37.
8)
З га́ком. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачо́к, гаче́чок.
Ги́шки́, -шо́к, ж. мн. = Гижки. Желех. Ум. Гишечки́.
Глу́зд, -ду, м.
1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе.
Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глу́зду зсу́нутися, з’їхати, скрути́тися, спа́сти. Сойти съ ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глу́зди відби́ти. Лишить разсудка. Ном. № 6333. До глу́зду прийти́. а) образумиться; б) опомниться. Глу́зду відби́тися. Лишиться ума, рехнуться.
Глу́м, -му, м. Насмѣшка, издѣвка, посмѣяніе. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. На глум пода́ти. Отдать на посмѣяніе. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23.
Гнузда́, -ди́, ж. Чаще употребляется ум.: гнузде́чка. Чуб. II. 319. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Части: вудила — удила, одинъ конецъ которыхъ имѣетъ бара́нчик, которымъ и зацѣпляется за кільце́; ремень поверхъ морды внизу — нахра́пник, вверху нало́бник, застегивающійся подъ шеей — підборо́дник. (Е. Чикаленко).
Голова́, -ви́, ж.
1) Голова.
Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька.
2) Умъ, разумъ.
Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303.
3)
м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751.
4)
м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95.
5)
ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI.
6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у.
7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24.
8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24.
9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у.
10)
= Маточина. Рудч. Чп. 250.
11) Часть гончарнаго круга. См.
Круг 11. Вас. 179.
12) Часть толчеи. См.
Стула походюча. Шух. I. 162.
13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155.
14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ
ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
Гру́да, -ди, ж.
1) Комокъ, кусокъ.
За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ ум. формѣ: гру́дка. (См.).
2) и
груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Ном. № 486. Пробила ніженьку на сухую груду. Грин. ІІІ. 159.
3)
= Груд. Волынск.
Гря́да, -ди, ж.
1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420.
Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще въ ум. формѣ гря́дка.
2) Островъ. лежащій въ
плавнях, хребетъ острова не затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. І. 57. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. О. 1862. II. 63.
3) Мѣсто, гдѣ рѣка проходитъ узкое русло и волны ея подпрыгиваютъ и плещутъ. Вх. Пч. II. 25.
4) Бревно, жердь въ сельской хатѣ, амбарѣ, ниже потолка, тянущаяся отъ одной стѣны къ другой;
такихъ жердей обыкновенно двѣ, на нихъ развѣшиваютъ одежду, сушать бѣлье, дрова, коноплю. Фр. Пр. 189. МУЕ. ІІІ. 46.
Гуля́тоньки и гуля́точки, неспрягаемый ум. глаголъ отъ гуля́ти. А тепер єсь у пригоді, гулятоньки годі. Гол. І. 325.
Гурто́к, -тка́, м. Ум. отъ гурт.
Ґляґ, ґа, м., ґля́ґа, -ґи, ж. Часть желудка жвачнаго животнаго, употребляемая для створаживанія молока. (Херс. г.). Створожившееся молоко изъ желудка маленькаґо теленка, кусочекъ котораго (молока) бросаютъ въ удой молока, чтобы оно скорѣе створожилось. (Гол. I. Вступленіе, 700). Употребл. также лишь во мн. ч.: ґля́ґи, ум. ґляґу́шки. Маркев. 158.
Ґудз, -дза и ґудзь, -дзя, м.
1) Пуговица. Мет. 403.
Ціновим ґудзем застебнувся. Котл. Ен. IV. 26.
2) Шишка отъ ушиба, опухоль.
Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби сьмо ґудза не набили. Св. Л. 27. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж ґудзь під оком. Грин. ІІІ. 54.
3) Узелъ на веревкѣ, ниткѣ.
Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці ґудз як голуб’яче яйце. Св. Л. 74. Ум. Ґу́дзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні ґудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного. Морд. Оп. 23.
Дрібо́чок, -чка, м. Ум. отъ дрібок.
Ду́лька, -ки, ж. Ум. отъ дуля.
Духопе́л, -лу, м. Употр. въ выраженіи: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирнаго ум. духопе́лик въ знач. ударъ рукой. Мир. ХРВ. 34.
Дя́тини, -тин, ж. мн., также ум. дятинки́. Обычай: на третій день Христова Воскресенія, послѣ обѣдни раздавать бѣднымъ куски освященныхъ пасхи, мяса, колбасъ и яйца. О. 1862. І. 55. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Жовтячо́к, -чка́, м. Ум. отъ жовтяк.
Забрести́, -реду́, -деш, гл.
1) Забресть, зайти.
Ой ти брів, чорнобрів, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126 — в го́лову. Взбрести на умъ. Робе, що в голову йому забреде. Харьк.
2) Зайти въ водѣ (напр. во время ловли рыбы неводомъ). Аф.
Залю́блювати, -люю, -єш, сов. в. залюби́ти, -блю́, -биш, гл. Любить, полюбить. Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють..., бо вовкулака їсти падло гидує. Г. Барв. 451. Тепер уже сама не промовляє слова, не залюбила і других чути, як говорять. МВ. II. 97. Він залюби́в, не залюби́в. Ему понравилось, не понравилось. На добрий ум научали, — ти не залюбив. Грин. III. 142. Не залюбив небіжчик кулі. Греб. 353. Одкинула вашу масть од чиряка — не залюбив: дуже почав сіпати. Харьк.
Кри́ллячко, -ка, с. соб. ум. Крылья. Вибрала голубка: таке й криллячко, таке й пір’ячко, така й голова, як в мого була. Чуб.
Ку́дерь, -дря, м.
1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во
мн. Ку́дері и ку́дрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Грин. III. 129. Від роскоші кудрі в’ються, від журби січуться. Ном. № 13499. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ ум. формѣ). Ум. Ку́дерець, ку́дрик, мн. ку́дерьки, ку́дречки, ку́дроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Шух. І. 176. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Kolb. І. 118. Кудерьки чеше. Чуб. III. 434.
Куна́, -ни́, ж.
1) Куница.
Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283.
2)
мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном.
3) Пробой у дверей.
По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. К. МБ. XII. 278. Въ Камен. у. въ этомъ значеніи только ум. ку́нка.
4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности.
Перше була куна... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Чуб. VI. 20. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Кв. II. 87. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма. К. ЧР. 424.
5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. О. 1862. V. Кух. 37. Ум.
Ку́нка, ку́ночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила. Мет. 123.
Ла́гід, -году, м. Употребл. какъ нарѣчіе: лагодом, ум. Ла́годиком, ла́годком. Кротко, мягко, ласково, миролюбиво. Навчає лагодом. Ном. № 9288. Як набігли на мене, як зачали лаяться!.. Я дивлюсь, що непереливки, — давай біля їх лагодком, лагодком, — утихомирилися. Лебед. у. Вона боїться чоловіка та так коло його лагодком. Черк. у.
Лебе́донько, -ка, м. Ум. отъ ле́бідь.
Лебе́дочко, -ка, м. Ум. отъ ле́бідь.
Лі́тепло, -ла, с. Теплая вода. Вас. 169. Начерпай води холодної і постав на огонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Ум. Лі́теплечко.
Наверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. наверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Поворачиваться, поворотиться.
2) Наваливаться, навалиться.
3) Заходить, зайти, заѣзжать, заѣхать.
Почали й старости навертатись. Св. Л. 13. Навернувся в хату. Одна ж біда минулась, а друга незабаром навернулась. КС. 1882. X. 36. Навернеться було хто з панночок сусідок, допитуються. МВ. (О. 1862. III. 47). Ви увечері наверніться. О. 1862. VII. 37.
4) Обращаться, обратиться.
До Христа навернувсь.
5)
Душа́ не наверта́ється. Противно (кому). Як то його душа навернеться у п’ятницю скоромне їсти. Ном. № 537.
6)
Наверта́тися на о́чі. Попадаться на глаза. А як Порося навернеться на його очі горді та смутні, — одвертає од неї очі. МВ. II. 27.
7)
на ду́мку. Приходить на умъ. І пані моя тож мені на думку навертається. МВ. (О. 1862. III. 59).
Небо́рейко, -ка. Ум. отъ небір.
Обліжо́к, -жка́, м. Ум. отъ обліг.
Овесо́к, -ска́, м.
1) Ум. отъ
овес.
2) Родъ узора въ вышивкахъ. (Залюб.).
О́сух, -ха, м. Сухарь изъ овсянаго хлѣба, засохшій кусокъ хлѣба. Вх. Зн. 45. Желех. См. ум. Осу́шок.
Па́цьор, -ра, м. Бусина. Употр. больше во мн. ч. па́цьори, и гораздо чаще въ ум. формѣ: пацьо́рки — бусы. Чуб. VII. 426. Гол. Од. 77. Шух. І. 130, 215, 306. Гапулини пацьорки. АД. II. 312. А в нашої Олени все пацьори зелені, то по штирі, то по п’ять все на шиї цуркотять. Гол.
Пое́зія, -зії, ж.
1) Поэзія. (Квітка)
постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. К. (Хата. X.). Народня поезія. К. (Хата. X.).
2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ
мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича (Колом. 1867). Въ этомъ значеніи ум. пое́зійка. Желех. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. К. Оп. 119. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна. К. Хата 2.
Призво́дити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Чуб. V. 681. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. Харьк. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив. КС. 1883. II, 471.
При́щик, -ка, м. Ум. отъ прищ.
Ро́доньків, -кова, -ве, прил. отъ ум. родонько: принадлежащій родственникамъ, роду. Первий же двір — свекорків, а другий же двір — батеньків, а третій же двір — родоньків. Маркев. 139.
Ро́зум, -му, м.
1) Разумъ, умъ.
Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. Дурни́й ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. З дурно́го ро́зуму. По глупости. Бра́ти на ро́зум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. Ном. № 6076. На ро́зум навести́. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. З ро́зуму звести́. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. Ном. № 3311. Навча́ти ро́зуму, навча́ти на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. II. 19. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. II. 9. До ро́зуму прийма́ти. Внимательно слушать. До ро́зуму дійти́. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. МВ. II. 36. До ро́зуму довести́. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. Ном. № 7236. Держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. Чуб. V. 62. Добра́ти ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. Чуб. V. 1008. В ро́зум прийти́. Образумиться. Не сповна́ ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. Рудч. Ск. І. 187. Перевести́ся на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов’їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. Левиц. Пов. 343. Спа́сти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. Кв. II. 286. Піти́, ходи́ти до голови́ по ро́зум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася. МВ. II. 157.
2) Смыслъ.
Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Левиц. І. 244. Ум. Розуме́ць, розумо́к, розумо́чок, розу́монько. Чуб. V. 347. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь. Алв. 7.
Силе́ча, -чі, ж. Ум. отъ. си́ла въ 3-мъ знач., множество. Раків силеча.
Си́лечка, -чі, ж. Ум. отъ. си́ла.
Сі́ра, -ри, ж. Сѣра. Він мене сірою не подкурить. Рудч. Ск. І. 63. Болѣе употребительно ум. сі́рка.
Скле́п, -пу, м.
1) Сводъ.
2) Склепъ.
Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати. Чуб. V. 428.
3) Подвалъ, подземелье; погребъ. НВолын. у.
Від смерти і в склепу не замуруєшся. Чуб. І. 294. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть? Шевч. 58.
4) Магазинъ, лавка. Гал. Ум.
Скле́пик.
Снопо́к, -пка, снопо́чок, -чка, сно́понько, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Сповива́льниця, -ці, ж. Такъ, — преимущ. въ въ формѣ ум.: сповива́льничка. — наз. въ свадебныхъ пѣсняхъ новобрачная во время завязыванія ея головы въ женскій уборъ (намі́тку). Сповивальничка плаче, сповиватися хоче у тканки в коханки, в тонкії серпанки. Грин. III. 548.
Тино́к, -нка́, тино́чок, -чка, м. Ум. отъ тин.
То́лок, -ка, м.
1) =
Толк = Товк. Треба брехні толок дать. Ном. № 6862. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. Кобел. у. Ви́пасти, спа́сти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Драг. 183. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Драг. 79. Йому не спади на толок. Харьк. г.
2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока. Лебед. у. Міус. окр.
Трям, -му, м. Чаще употр. въ ум. формѣ тря́мо́к.
1) Въ жилой комнатѣ: перекладины подъ потолкомъ. ЗОЮР. I. 79. К. ЧР. 427.
Приніс чоловік гроші, двадцять п’ять рублів. Я забрала.... і так у папері на трямку й положила. Г. Барв. 267. Въ сараѣ: перекладина отъ одной стѣны къ другой, поверхъ стѣнъ; на чердакѣ или въ крышѣ сарая то-же, что и ба́нтина. Рудч. Ск. І. 67. Рядно висіло в хліві на трямкові. Новомоск. у. Той лом лежав у них на горищі на трямку, або сказать, на бантині. Новомоск. у.
2)
мн. Трямки́. Часть ткацкаго станка: стойки съ перекладинами для подвѣшиванія блоковъ. Вас. 166.
Уді́вонька, уді́вочка, -ки, ж. ум. отъ удова́. Вдовушка.
У́м, ума́, м. Умъ. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. № 1553. Не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась — не при умі. МВ. І. 102. З добра́ ума́. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сим. 131. Ума́ виві́дувати. Узнавать образъ мыслей, разспрашивать, разузнавать. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує. Черк. у. Ум. Уме́ць, умо́чок.
Уме́ць, умця́ и умцю́, м. Ум. отъ ум. У його умцю за дурну вівцю. Ном. № 6262.
Умо́чок, -чка, м. Ум. отъ ум.
У́хо, у́ха, с. = Вухо. Кругом як в усі, все мовчить. Шевч. 28. См. Як у ву́сі. В ушу́. Въ ушахъ. Так і дзвеніла в мене в ушу пісня. Г. Барв. 457. Ум. У́шко, у́шечко.
Цві́тонько, -ка, м. Ум. отъ цвіт.
Цвіто́чок, -чка, м. Ум. отъ цвіто́к.
Цура́, -ри́, ж. Палочка. Чаще употребляется въ различныхъ значеніяхъ ум. цу́рка (см.). Ні цури, ні пилинки. Ном. № 1924. До цу́ри поби́в, перевів. До остатка побилъ, истребилъ.... Мнж. 166.
Цу́рка, -ки, ж.
1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. Вас. 174, 155. КС. 1893. V. 277. б) Палочка для стягиванія чего-либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты
цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Грин. ІІІ. 655. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Ном. № 6275. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Ном. № 10770. Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). Ном. № 8178. В серці мені мов цуркою крутить. Г. Барв. 99. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. Г. Барв. 294. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. МУЕ. І. 71. Шух. І. 253. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. Вас. 151. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. ум.: цу́рочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цу́рка. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473.
2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. Лебед. у.
3) Родъ игры. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. Ив. 16.
Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Левиц. Пов. 150. Ум. Цу́рочка. Усе до цурочки згоріло. Гліб.
Чіпо́к, -пка́, м.
1) Ум. отъ
чіп.
2) =
Чепець 1. Бреніють жіночі чіпки, чоловічі шапки. Г. Барв. 148. Ум. Чіпо́чок, чі́пчик, чі́пчичок. Глянь, Палазю, на поріг, несуть чіпчичок либонь твій. Грин. III. 548.
Чіпо́чок, -чка, м.
1) Ум. отъ
чіп.
2) Ум. отъ чіпок.
Чі́пчик, -ка, чі́пчичок, -чка, м. Ум. отъ чіпок.
Шпа́ра, -ри, ж.
1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129.
2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у.
Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпа́ри одійшли́. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей-либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв’язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. Ум. Шпа́рка, шпа́рочка.
Юха́, юхи́, ж.
1) Супъ, уха, вообще жижица въ вареной пищѣ. Вх. Уг. 278.
Юхи підсип, коли єсть. Ном. № 13363. З дешевої риби і юха дешева. Ном. № 10535. Чаще въ этомъ знач. употребляется ум. ю́шка. (См.). Набра́тися чиє́ї юхи́. Усвоить чьи манеры, обычаи, духъ. Школярської юхи набрався. Ном. № 6096.
2) Кровь (презрительно). Желех.
Соба́ча ю́ха́, употр. какъ бранное слово. Як поп’ється, то йому не кажи ні злого ні доброго, — така собача юха. ЗОЮР. І. 152.

Запропонуйте свій переклад