Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 41 статтю
Запропонувати свій переклад для «управление»
Шукати «управление» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Власть –
1) власть, вла́да, си́ла, пра́во, во́ля, верх. [Його́ власть, що схо́че, те й дасть. Ба́тьківська власть. Вла́да законода́тна. Обу́рення про́ти пра́ва одніє́ї люди́ни над життя́м, че́стю, со́вістю і добро́м дру́гої (Єфр.). Не бу́дуть ма́ти вра́жі ляхи́ на Вкраї́ні во́лі. Шляхе́тське пра́во дава́ло па́нові над слуго́ю ма́ло не таки́й верх, як і над рабо́м (Куліш)].
• Иметь власть что-л. делать – ма́ти си́лу що роби́ти.
• Это не в моей (не в нашей) вла́сти – не мо́я (не на́ша) на це си́ла, не від ме́не це зале́жить.
• Приобрести власть над кем, над чем – си́лу (го́ру) взя́ти над ким, над чим, міць узя́ти над ким, над чим, забра́ти си́лу (вла́ду) над ким, над чим. [Таку́ – ка́же – вони́ міць узя́ли, що й пані́в посі́ли].
• Власть имущий – зве́рхник, вла́дний, мо́жний;
2) (обладание, сила) вла́да, си́ла. [Чу́ю, що тра́чу вла́ду над собо́ю];
3) (владычество, управление, правительство) вла́да, власть, держа́ва. [Монго́льська вла́да в А́зії. За твоє́ї держа́ви як бу́де – поба́чим].
• Верховная власть – найви́ща (верхо́вна) вла́да.
• Быть, находиться под вла́стью (во власти) кого – бу́ти під ким, бу́ти під вла́дою, під володі́нням, під зве́рхністю чиє́ю, (в) кого, хили́тися під ко́го. [Бу́де до́бре запорі́жцям і під ту́рком жи́ти. Під володі́нням По́льщі. Під нівеляці́йною зве́рхністю моско́вською. Під ме́не хи́ляться і до́брі і злю́щі (Куліш)].
• Иметь под своею властью что – ма́ти в свої́й руці́ що, ма́ти (держа́ти) під собо́ю, бу́ти вла́сним над чим. [Він був вла́стен над десятьма́ города́ми].
• Подчинить своей вла́сти – підгорну́ти (підхили́ти) під се́бе, під свою́ ру́ку, під свою́ во́лю, вла́ду.
• Переходить под власть (во власть) – перехо́дити під ко́го, під ру́ку, (вла́ду) кого́ (чию́). [В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жого сусі́ди (Єфр.)].
• Отдавать под власть (во власть) кого – піддава́ти під ко́го, під чию́ ру́ку.
• Освободиться из-под власти кого-л. – ви́зволити(ся) з-під чиє́ї вла́ди, з-під ко́го;
4) (начальство и начальники; должность) вла́да, власть, уря́д, вла́сті (мн.) уря́ди. [Близькі́ до наро́да вла́сті. (Самійл.). Щоб воєво́ди, старости́ і и́нші украї́нські уря́ди не перебива́ли йому́ чини́ти во́лю короля́ (Куліш)].
Госуда́рство – держа́ва (ум. держа́вка), (реже) держа́вство, па́нство. [Незале́жна держа́ва-респу́бліка, яко́ю була́ Украї́на за Хмельни́цького (Єфр.) На́ша радя́нська пролета́рська держа́ва].
• Управление -ом – державува́ння.
Духовноуче́бный – духовнонавча́льний.
• -ное заведение – духо́вна шко́ла.
• -ное управление – духовношкі́льне управлі́ння, управлі́ння духо́вними шко́лами.
Заводско́й –
1) завідськи́й. [Це хло́пці завідські́ – на заво́ді ро́блять].
• -ско́е управление – завідське́ управлі́ння; (правление) завідська́ упра́ва;
2) до́брого за́воду, завідськи́й. [До́брий кінь – не мужи́цький, а завідськи́й].
Княже́ние –
1) (управление княжеством) князюва́ння.
• Во время -ния кого – за (під час) князюва́ння кого́, за кня́зя тако́го-то;
2) см. Кня́жество 1.
Кома́ндование –
1) (действие) кома́ндування;
2) (управление) кома́ндування, зве́рхність (-ности).
• Высшее -ние – зве́рхня кома́нда;
3) (о заправилах) верхово́діння.
Коменда́нтский – коменда́нтський.
• -ское управление – коменда́нтська упра́ва.
Комите́т –
1) коміте́т (-ту).
• Бедняцкий -те́т – незамо́жницький коміте́т.
• Временный -те́т по делам печати – тимчасо́вий коміте́т у спра́вах (для справ) дру́ку.
• -те́т о печати – коміте́т у спра́вах дру́ку.
• Исполнительный -те́т – викона́вчий коміте́т.
• Главный -те́т общества – головни́й коміте́т, (управление, гал.) ви́діл (-лу) товари́ства.
• -те́т грамотности – коміте́т письме́нности.
• Городской, районный, окружной -те́т – міськи́й, районо́вий, округо́вий коміте́т;
2) (переносно) ра́да, коміте́т.
• Семейный -те́т решил – семе́йна ра́да покла́ла, ви́рішила.
• Он в -тете по утаптыванию мостовой (иронич.) – він у коміте́ті торува́ння стежо́к, він дире́ктор сві́жого пові́тря.
Ко́нкурсный – конкурсо́вий, ко́нкурсний.
• -ное управление – конкурсо́ве управлі́ння.
• -ный экзамен – конкурсо́вий (ко́нкурсний) і́спит.
Ме́рия –
1) (округ) ме́рія, ме́рство, окру́га;
2) (управление) ме́рія.
Нача́льство –
1) (власть) вла́да, зве́рхність (-ности), (реже) нача́льство, (правительственное) уря́д (-ду), (управление) керува́ння, порядкува́ння, урядува́ння, ору́дування, ору́да, (командование) кома́ндування.
• Под -ством кого, чьим – під вла́дою в ко́го, чиє́ю, під уря́дом (про́водом) чиї́м, під ору́дою (зве́рхністю) чиє́ю, (под предводительством) за при́водом чиї́м, (стар.) за голово́ю чиє́ю. [Під його́ уря́дом було́ бага́то сі́льськи́х шкіл (Рідний Край). Украї́нське театра́льне товари́ство під ору́дою Садо́вського (Афіша). Поля́ки ходи́ли за при́водом кня́зя по чужи́х зе́млях (Куліш). Щоб ми за твоє́ю (,гетьма́не Хмельни́цький,) голово́ю пили́ та гуля́ли (Ант.-Драг.)].
• Главное -ство – головна́ вла́да; (командование) головне́ кома́ндування.
• Главное -ство над войском – головне́ кома́ндування (над) ві́йськом.
• Поручать, поручить -ство над городом кому – доруча́ти, доручи́ти вла́ду (зве́рхність) над мі́стом кому́, доруча́ти, доручи́ти керува́ти (пра́вити) мі́стом (урядува́ти над мі́стом) кому́.
• Поручить -ство над армией кому – доручи́ти кома́ндувати (кома́ндування) а́рмією кому́.
• Принимать, принять -ство над кем, над чем – перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) про́від (вла́ду) над ким, над чим, (над войском) перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) кома́ндування ві́йськом;
2) см. Нача́льствование 1 и 2;
3) –
а) нача́льство, нача́льник; срв. Нача́льник. [Тебе́ ви́брано за нача́льство (Рудч.)].
• Это моё -ство – це моє́ нача́льство, це мій нача́льник;
б) (начальники) нача́льство, нача́льники, (старшие) старші́ (-ши́х), (преимущ. военное, устар.) старши́на, (власть) вла́да, уря́д; (власть имущие) зве́рхники (-ків), владу́щі ко́ла. [Ті часи́, як голоси́ нача́льство ті́льки ма́ло (Самійл.). Поліція́нт ла́явся, бо був гні́вний: від старши́х йому́ сього́дні до́бре впа́ло (Грінч.). Військо́ва старши́на (Стор.). Те, що спада́є від ро́та на́шим зве́рхникам, нам ви́стачило-б на життя́ (Куліш)].
• Высшее -ство – ви́ще нача́льство, ви́ща вла́да, ви́щий уря́д.
• Докладывать, доложить по -ству о чём – доповіда́ти, доповісти́ нача́льству що, (сообщать) повідомля́ти, повідо́мити нача́льство про що, подава́ти, пода́ти до ві́дома нача́льству що;
4) (круг власти, сан) нача́льство, зве́рхність (подвластная сфера) нача́льство, (подначалие) підвла́дність, підру́чність (-ности). [Він зве́рхности досто́єн (Куліш)].
Отде́льный – окре́м(н)ий и окро́м(н)ий, окро́[е́]мішний, опрі́чний и -ній, осо́[і́]бний, осо́бшаний; відру́бний; (взятый порознь, в одиночку) на́різний, поодино́кий; (находящийся отдельно от жилья) відшибни́й.
• -ный договор – окре́м(н)ий догові́р.
• -ное издание – окре́[о́]ме ви́да́ння.
• -ное купэ – окре́ме купе́.
• -ная комната – окре́м(н)а (опрі́чна, осі́бна) кімна́та (ха́та).
• -ная нация (народ) – окре́м(н)а (окро́мішня, осі́бна, опрі́чна, відру́бна) на́ція (наро́д).
• -ные фразы – (в отрывистой речи) окре́мі фра́зи, (выделенные) опрі́чні фра́зи (ре́чення).
• -ное управление, суд – осі́[о́]бне урядува́ння, осі́[о́]бний суд.
• Две -ные части одного целого – дві відру́бні части́ни одного́ ці́лого.
• -ные люди, писатели, факты, явления – поодино́кі лю́ди, письме́нники, поодино́кі (відосо́блені) фа́кти, з’я́вища.
• -ный огород – відшибни́й горо́д.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УПРАВЛЕ́НИЕ ще врядува́ння, адміністрування, фраз. ору́да [под управле́нием під ору́дою];
гла́вное управле́ние головна́ упра́ва;
администрати́вное управле́ние (дія) урядува́ння;
ме́стное управле́ние місце́ве врядува́ння;
о́рганы госуда́рственного управле́ния о́ргани (держа́вного) урядува́ння (держа́ви).
СЛЕДИ́ТЬ ще висте́жувати кого, (за ким/чим) укр. сте́жити, пильнува́ти /побут. попаса́ти/ кого/що і кого/чого, не спуска́ти оче́й з кого/чого, (за чим) стерегти́ чого, (за собою) диви́тися, гляді́ти, (за процесом) спостеріга́ти що;
следи́ть взгля́дом па́сти очи́ма;
следи́ть за собо́й дба́ти про свій ви́гляд;
следя́щий що /мн. хто/ сте́жить тощо, за́йня́тий сте́женням, призна́чений сте́жити, рі́шений присте́жити, спостеріга́ч, слідопи́т, реконстр. стежі́й, прикм. слі́дчий, стежови́й, пор. наблюдающий;
следя́щий за собо́й зви́клий гляді́ти за собо́ю /дба́ти про свій ви́гляд/;
следя́щий за хо́дом спостеріга́ч за хо́дом;
следя́щее управле́ние керува́ння на́зирком;
ПОДСЛЕДИ́ТЬ ще присте́жити, присліди́ти і похідн..
ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/;
теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі];
теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х;
теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси;
теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́;
теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися);
теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу];
теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що;
теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу;
теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка;
теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім;
теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план;
теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку;
теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти;
теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу;
теря́ть охо́ту знеохо́чуватися;
теря́ть равнове́сие ще точи́тися;
теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд;
теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́;
теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі;
теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́;
теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці;
теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль;
не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́;
теря́ет созна́ние кто мло́сно кому;
ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду;
потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті;
потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого;
потеря́ть из ви́ду погуби́ти;
потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що;
потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́;
потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́;
потеря́ть нить погуби́ти кінці́;
потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись;
потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого;
потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х;
потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися;
потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном;
потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка;
потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху;
потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти;
потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто;
потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом;
потеря́вший ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений;
потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий;
потеря́вший интере́с збайдужі́лий;
потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений;
ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти;
теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах;
теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві;
теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й;
теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний;
теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти];
ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т;
теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/;
теря́ющий ве́ру зневі́рюваний;
теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім;
теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі;
теря́ющий дове́рие зневі́рюваний;
теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший);
теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час;
теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко;
теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й;
теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим;
теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю;
теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що;
теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять;
теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми;
теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу;
теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/;
теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/;
теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений;
теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний;
теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти;
теря́ющий ум = теря́ющий го́лову;
теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний;
теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений;
теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів;
теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/;
теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю;
теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й;
ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений;
затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту;
РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти;
растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Управление –
1) керува́ння, -ння;
2) (учреждение) управлі́ння, -ння, упра́ва, -ви.
ГПУ (Государственное Политические Управление) – ДПУ.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Управление – керування; урядування; порядкування; (учреждение) управа. Общий ход управления – загальне керування.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Управление – керува́ння;
• у. дистанционное (машинами) – к. віддальне́;
• у. канатное (под’емника) – к. коді́льне;
• у. механичесное – к. механі́чне;
• у. наружное – к. зо́внішнє;
• у. рулевое – к. стернове́;
• у. ручное – к. ручне́;
• у. рычажное – к. ва́жільне;
• у. централизованное – к. централізо́ване;
• у. электропневматическое – к. електроповітря́не.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

управле́ние тех. керува́ння, управля́ння; скерува́ння, упра́влення; скеро́вання, адм.-г. упра́ва,-ви
у. автоматизи́рованное керува́ння автоматизо́ване
у. автомати́ческое керува́ння автомати́чне
у. адапти́вное керува́ння адапти́вне
у. диспе́тчерское керува́ння диспе́тчерське
у. дистанцио́нное керува́ння дистанці́йне
у. операти́вное керува́ння операти́вне
у. произво́дственно-техни́ческое керува́ння виробни́чо-техні́чне
у. рулево́е керува́ння кермове́ [стернове́]
у. технологи́ческое керува́ння технологі́чне

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Заві́дування –
1) заведывание, управление;
2) отведывание;
3) проведывание. Завідува́тель – заведующий.
За́ряд, -ду –
1) распоряжение.
• На чий за́ряд, за чиї́м за́рядом це зро́блено – по чьему распоряжению это сделано.
2) правление, управление.
Керува́ння, -ня – управление.
Ору́дування – заведывание, руководство, управление.
Правува́ння –
1) тяжба;
2) управление;
3) выправление.
Прима́рія – сельское управление.
Регіме́нт, -ту – управление.
Старо́ство –
1) область, управляемая старостой;
2) должность старосты;
3) управление старосты.
Уря́д, -ду –
1) должность;
2) управление;
3) правительство.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Управление –
1) (учреждение) – упра́ва; у. железнодорожное – залізнича упра́ва;
2) (в знач. «ведомство») – за́ряд (-ду); у. военное – військо́вий за́ряд; у. лесное (лесоуправление) – лісовий за́ряд;
3) (действие) – керува́ння, правува́ння; система -ния – систе́ма керува́ння.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Керува́ння, -ня, с. Управленіе. Желех.
Магистра́т, -ту, м. Городское управленіе гражданское и судебное. К. ЧР. 214.
Ору́дування, -ня, с. Завѣдываніе, руководство, управленіе.
Правува́ння, -ня, с.
1) Тяжба.
2) Управленіе.
Урядува́ння, -ня, с.
1) Отправленіе службы. Шейк.
2) Управленіе (правительственное).

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Государственное Политическое Управление — Держа́вне Політи́чне Управлі́ння.
*Управление — упра́ва, управлі́ння, керува́ння; У. боем — керува́ння бо́єм; У. войсками — керува́ння ві́йськом; У. Государственное Политическое — Держа́вне Політи́чне Управлі́ння; У. дивизии — управлі́ння диві́зії; У. комендантское — коменда́нтське управлі́ння; У. огнем — керува́ння вогне́м; У. техническое — техні́чне керува́ння; У. частью — керува́ння части́ною.
*Войско — ві́йсько, -ка; войска вспомогательные — допомічне́ ві́йсько; войска́ технические — техні́чне ві́йсько; обеспечение войск — забезпе́чення ві́йська; управление войсками — керува́ння ві́йськом.
*Главный — головни́й; Г. управление — головне́ управлі́ння; Г. врач — головни́й лі́кар; Г. застава — головна́ заста́ва; Г. караул — головна́ сторо́жа; Г. направление — головни́й на́прям; Г. пункт головни́й пункт; Г. силы — головні́ си́ли; Г. сопротивление — головни́й о́пір; Г. удар — головни́й уда́р.
*Комендантский — коменда́нтський; К. управление — коменда́нтська упра́ва.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Управле́ніе = 1. правува́ння, упра́вство (С. Ш.), керува́ння, ору́дування. 2. упра́ва, уря́д.

Запропонуйте свій переклад