Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «уроки»
Шукати «уроки» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Изуро́чье – уро́ки (-ків). [Чи пристрі́т або уро́ки, вона́ ві́зьме і поше́пче (Кропивн.).]
Казё́нничать – (прогуливать уроки, работу) казну́ пра́вити.
Казё́нщик – (прогуливающий работу, уроки) казнопра́в (-ва).
Конди́ция –
1) конди́ція, умо́ва;
2) -ции (частные уроки) – конди́ції, прива́тні ле́кції.
Наро́к –
1) докі́р (-ко́ру); см. Уко́р;
2) на́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру), намо́ва, обмо́ва; срв. Наве́т;
3) (порча) причи́на; (сглаз) уро́ки (-ків), при́стріт (-ту).
Отгова́ривать, отговори́ть –
1) кого от чего (что-л. делать) – відмовля́ти, відмо́вити, відгово́рювати, відговори́ти, відра́джувати, відра́дити, відра́ювати, відра́яти, розра́джувати, розра́дити, розра́ювати, розра́яти, збива́ти, зби́ти кого́ від чо́го (що роби́ти).
• Как заберёт себе что в голову, так его не -ри́шь – як ві́зьме собі́ в го́лову що, так і не відмо́виш його́.
• Он хотел начать иск против вас, но я -ри́л его от этого – він хоті́в позива́ти вас, але я його́ відра́див (розра́яв), щоб не роби́в цього́;
2) (болезнь, порчу) відмовля́ти, відмо́вити, відробля́ти, відроби́ти, відші́птувати, відшепта́ти (хоро́бу, уро́ки).
По́рча –
1) псува́ння, попсу[о́]ва́ння, поте́ря, шко́да; (приведение в негодность) ні́вечення (-ня), зні́вечення, поні́вечення; (небрежн. обращ.) не́хтування, зне́хтування, поне́хтування; (нецелесообразное израсходование) переві́д (-во́ду), зба́ва.
• Произошла -ча – ста́лася поте́ря, шко́да.
• Причинить -чу – вчини́ти шко́ду, попсува́ти, и т. д.;
2) (в состоянии душевного здоровья) причи́на; (сглаз) уро́ки (-ків). см. По́ртить.
Приготовля́ть, пригото́вить – готува́ти, приготува́ти, гото́вити, пригото́вити, виготовля́ти, ви́готовити, вигото́вувати, ви́готувати, зготовля́ти, згото́вити, зготува́ти, наготовля́ти, нагото́вити, наготува́ти (о мног. понаготовля́ти, понагото́влювати), ла́годити, нала́годжувати, нала́годити (о мног. понала́годжувати), прила́годжувати, прила́годити, зла́годжувати, зла́годити, ла́дити, нала́дити, ладнува́ти, наладнува́ти, ладна́ти, наладна́ти, ви́ладнати, зладна́ти, ладува́ти, обладува́ти, лаштува́ти, налаштува́ти (о мног. поналашто́вувати), рихтува́ти, нарихтува́ти, пририхто́вувати, пририхтува́ти, риштува́ти, нариштува́ти, споряджа́ти, споряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, стро́їти, настро́їти що до чо́го; см. Гото́вить. [Ви́готовив ріллю́ (Київськ. п.). Усе́, що тре́ба, на обі́д ви́готовлю (Кониськ.). Зготува́ти вече́рю (Коцюб.). Ладна́є до ча́ю (Мова). Нарих[ш]тува́ти вози́ в доро́гу, гарма́ти до бо́ю. Споряди́ти во́за, обі́д. Матро́си налаштува́ли чо́вен, щоб забра́ти з парохо́ду пошто́ву кореспонде́нцію (Крим.)].
• -вить уроки – пригото́вити ле́кції.
• -вля́ть кого к экзамену – готува́ти кого́ до і́спиту.
• -вить кого-н. к дурной вести – підготува́ти кого́ до лихо́ї зві́стки.
• -вить больного к смерти – обряди́ти хво́рого на смерть.
• -вить к печати – ви́готовити до дру́ку що.
• -вить (как приданое) – придба́ти що, чого́. [Кажи́ що-сь придба́ла, чого́ напря́ла? (Свид.)].
• Пригото́вленный – пригото́ваний и пригото́влений, нагото́влений, нагото́ваний, ви́готовлений, ви́готуваний, нала́годжений, налашто́ваний, споря́джений.
• -нный к печати – ви́готовлений до дру́ку.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Урок –
1) (задание) завда́ння, за́гад, (объём работы, уст.) норма;
2) (школьный) ле́кція, година, заняття, (рус.) урок;
3) (назидание) нау́ка, научка:
• брать уроки чего – навчатися чого;
• готовить уроки – готувати завдання;
• дать урок, преподать урок – дати науку кому, навчити, провчити кого;
• делать уроки – робити (виконувати) завдання;
• задолбить урок – (разг.) затовкти (витовкти) [напам’ять] завдання; витрубити (витуркати) завдання;
• извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати (добувати, здобувати, добути, здобути) науку з чого;
• уроки истории учат – історія вчить;
• урок для кого – наука для кого;
• это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука.
[Ти ніколи не чув про небесне й земне кохання? Ти ж недавно сам пробував поєднати їх у своїй Ерні і дістав добру науку, ти, бакалійнику кохання, який хоче мати в одній крамниці і квашену капусту й ікру! Ти ще й досі не знаєш, що тоді капуста ніколи не відгонить ікрою, а ікра завжди відгонить капустою? Я тримаю їх окремо, і тобі слід теж так робити! Так зручніше жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Інші, стоїчні, сповнені гідности й мужности, схилялися до такого радикального кроку, як самогубство, бо теж гадали, що таким робом покажуть, чого варті, й дадуть научку владі танатоса, колись давно це називалося символічним ляпасом, і за тодішніми щиросердими переконаннями вважалося, що він болить найдужче, бо йде з царини етики та моралі, а не з примітивного поруху, здійсненого завдяки фізичному зусиллю (С.Вакуленко, перекл. Ж.Сарамаґу). Мітфорд дав їй доброї науки (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Помилка одного — наука другому (Джон Рей)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває];
брать в роботу перемивати кісточки;
брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми;
брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого;
брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри;
брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким;
брать в оборо́т бра́ти в сто́си;
брать в плен полони́ти;
брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим;
брать в солда́ты бра́ти до ві́йська;
брать за во́рот бра́ти за шкі́рку;
брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла;
брать за жа́бры бра́ти за ба́рки;
брать за живо́е бра́ти за ду́шу;
брать к све́дению, брать в расчёт бра́ти на за́мітку;
брать ле́стью підхо́дити ле́стощами;
брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати;
брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га;
брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р;
брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь;
брать на прока́т випозича́ти у кого;
брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову;
брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки;
брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися;
брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати;
брать нача́ло зачина́тися;
брать по вы́сшему счёту брати ви́ще;
брать под защи́ту става́ти в оборо́ні;
брать под козырёк віддава́ти честь;
брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого;
брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило;
брать сло́во галиц. забира́ти го́лос;
брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора;
не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці;
брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому;
бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є;
на́ша берёт на́ша зве́рху;
беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха;
берущий верх перемо́жець;
берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку;
берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла;
берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч;
берущий за се́рдце серцезвору́шний;
берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами;
берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на;
берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль;
берущий о́ткуп відку́пник;
берущий под отчёт відбо́рець під звіт;
берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому;
берущий своё нача́ло в з поча́тком у;
берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця;
берущий уро́ки що бере́ ле́кції;
ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти;
взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги;
взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого;
взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти;
взять в жёны кого пошлю́бити;
взять в кавы́чки залапкува́ти;
взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку;
взять в плен, заполони́ти;
взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́;
взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю;
взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло;
взять на букси́р взя́ти на гуж;
взять на карау́л ще відсалютува́ти;
взять на себя́ (місію) ще перебра́ти;
взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися;
взять на учёт зареєструва́ти;
взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким;
взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс;
взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́;
взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки;
взять след мисл. вхопи́ти тропи́;
взять сло́во галиц. забра́ти го́лос;
ни дать ни взять о́ко-в-о́ко;
ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що;
не взять в толк не скла́сти ра́ди;
чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?;
взял? (= получил?) діста́в?;
взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого;
взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець;
ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши;
взявший на карау́л відсалютува́вши;
взявший под карау́л взя́вши під ва́рту;
взявший под козырёк відда́вши честь;
взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА;
взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА;
ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши;
взятый в кавы́чки залапко́ваний.
ДАВА́ТЬ ще уділя́ти, (життя) дарува́ти;
давать взаймы́, ще випозича́ти;
давать взя́тку кому підпла́чувати, підкупля́ти кого;
давать возмо́жность дозволя́ти, уможли́влювати;
давать во́лю розв’я́зувати світ,(потурати) попуска́ти (ві́жки́) кому;
давать во́лю языку́ дава́ти во́лю слова́м;
давать го́лову на отсече́ние давати го́лову на відрі́з;
давать жи́зни давати га́рту;
давать кля́тву /давать прися́гу/ присяга́ти, присяга́тися, склада́ти прися́гу;
давать ло́жные показа́ния кривосві́дчити;
давать направле́ние скеро́вувати;
давать на прока́т випозича́ти кому;
давать о себе́ знать (після зникнення) об’явля́тися;
давать обеща́ние, обіця́ти, дава́ти сло́во;
давать огла́ску витяга́на лю́ди;
давать отпо́р дава́ти відкоша́;
давать отчёт склада́ти звіт, звітува́ти;
давать о́чную ста́вку забут. роби́ти зво́дини;
давать побе́ги вкрива́тися па́гінням;
давать пода́чки дава́ти як ста́рцеві;
давать по рука́м дава́ти одкоша́;
давать показа́ния ще сві́дчити, склада́ти сві́дчення, зізнава́ти;
давать поня́ть галиц. дава́ти до зрозумі́ння;
давать пра́во кому упра́внювати кого;
давать представле́ние о відкрива́ти о́чі на;
давать при́быль прино́сити зиск;
давать прию́т прихища́ти;
давать просто́р (чому) дава́ти во́лю;
давать рабо́ту кому галиц. затру́днювати кого;
давать разноречи́вые показа́ния не в одно́ сві́дчити;
давать свобо́ду де́йствий розв’я́зувати ру́ки;
давать сове́т кому ра́дити кого;
давать указа́ния загадувати;
давать урожа́й оказ. урожа́їти;
давать уро́ки дава́ти ле́кції;
давать ход де́лу зру́шувати спра́ву;
дава́й(те) бежа́ть /игра́ть, спать тощо/, біжі́м /гра́ймо, спі́мо тощо/;
даёшь ли ты себе́ отчёт живомовн. що ти собі́ ду́маєш?;
даю́т – бери́, бьют – беги́, даю́ть – хапа́й, б’ють – тіка́й;
НЕ ДАВАТЬ не давать жи́зни не дава́ти про́світку;
не давать переды́шки кому ганя́ти кого як соло́ного за́йця;
не давать поко́я підсил. не дава́ти жи́ти, (про думки) му́ляти, ви́тися гадю́кою ко́ло се́рця, (про клопіт) лягати на серце;
не давать прохо́да про́ступку не дава́ти;
не давать спать зганя́ти сон з оче́й;
так не даёт что стил. перероб. так... ж(е) [плю́нуть, так не даёт дисципли́на = плю́нути, так дисциплі́на ж];
дава́й не бу́дем! (дава́йте не бу́дем!) ме́нше з тим!;
даю́щий що дає́ тощо, зви́клий /ста́вши/ дава́ти, спромо́жний /покли́каний, у си́лі/ да́ти, дава́ч, даве́ць, дава́льник, дава́лець, забут. да́ха, (жтття) уроч. дарува́тель /жін. дарувателька/, прикм. ще́дрий, жерто́вний [дающая рука́ = ще́дра /жертовна/ рука́], дава́льний, забут. даву́щий, складн. працеда́вець [дающий рабо́ту працеда́вець], позикода́вчий [дающий заём позикода́вчий], життєда́йний [дающий жизнь життєда́йний], фраз. де дано́ [код, дающий ключ код, де дано ключ];
дающий взаймы́ позича́йло;
дающий взя́тки хабарода́вець;
дающий возмо́жность стил. перероб. дозволя́ючи;
дающий во́лю визволи́тель, (поблажливий) потака́ч;
дающий во́лю языку́ без мі́ри у слова́х, язика́тий;
дающий вы́ход чему стил. перероб. даючи́ ви́хід;
дающий го́лову на отсече́ние зго́дний да́ти го́лову на ві́дру́б;
дающий за́работок грошеда́йний;
дающий заро́к зго́дний заректи́ся;
дающий знать інформа́тор, доноси́тель, уроч. сповісти́тель;
дающий кля́тву /дающий прися́гу/ заприся́жуваний;
дающий направле́ние образ. заспівни́й;
дающий обозначе́ние /дающий обоснова́ние тощо/ = обозначающий /обосновывающий тощо/;
дающий осе́чку зати́нчивий;
дающий отве́т зму́шений /ра́ди́й/ відпові́сти;
дающий пи́щу чему/ для чего зда́тний підживи́ти що;
дающий плоды́ = дающий результаты;
дающий побе́ги укри́тий па́гінням;
дающий по́вод зда́тний да́ти при́від;
дающий показа́ния (дающий ло́жные показа́ния) сві́док, (кривосві́док);
дающий поня́тие о чём зда́тний да́ти уя́влення про що;
дающий пота́чку зви́клий потура́ти, потака́ч, потака́йло, побла́жливий;
дающий права́ гражда́нства що дає́ права́ громадя́нства;
дающий преиму́щество фраз. кози́рний;
дающий при́быль зи́ско́вий;
дающий себе́ отчё́т в чём свідо́мий чого;
дающий себя́ знать ще й до́сі відчу́тни́й;
дающий результа́ты результати́вний, плі́дний;
дающий себя́ обману́ть легки́й на підмо́ву;
дающий сло́во зобов’я́зуваний, пор. обещающий;
дающий сове́т пора́дливий, з пора́дою на уста́х;
дающий согла́сие зго́дний;
дающий толчо́к = стимулирующий;
дающий урожа́й (на гекта́р) з урожа́єм (на гекта́р);
дающий уро́ки репети́тор;
не дающий ни о́тдыху ни сро́ку гото́вий замори́ти робо́тою;
не дающий по́вода стил. перероб. не даючи́ при́воду;
не дающий поко́я = беспокоящий;
не дающий результа́тов безрезульта́тний;
рука́ дающего да не оскуде́ет хай ві́чно по́вниться рука́ даву́щого, хай не убо́жіє рука́ даву́щого;
УРО́К (у школі) ще ле́кція, годи́на, (історії /не в школі/) повча́льна ле́кція, фраз. па́м’ятка [уро́ки про́шлого па́м’ятка з мину́лого].

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Заниматься
• Деньги легко занимаются, нелегко отдаются – позичати легко, а віддавати важко.
• Давайте займёмся делом, пением, музыкой… – берімся (нум(о)) до праці, до співів, до музики…; берімося (нум(о)) працювати, співати, грати…
• Доктор занялся больным, пациентом – доктор (лікар) заходився коло хворого, пацієнта.
• Заниматься в учреждении – працювати в установі.
• Заниматься делом – бути при ділі (коло діла); працювати.
• Заниматься земледелием – працювати (ходити) коло землі; (у вужчому значенні) коло хліба ходити; хліборобити; жити з хліборобства.
• Заниматься изучением, исследованием чего – вивчати, досліджувати що; працювати над вивченням, над дослідженням чого; працювати коло вивчення, коло дослідження чого.
• Заниматься ничегонеделанием – нічого не робити; (розм.) справляти гулі (гульки), сидні, лежні; байдики бити (байдикувати).
• Заниматься пустяками – бавитися дурницею (дурницями, пустим); марнувати (гаяти, тратити) час на дурниці.
• Заниматься своими делами – робити своє діло (свої справи); пильнувати свого діла (своїх справ); поратися коло свого діла (своїх справ).
• Заниматься с любовью чем – кохатися у чому; упадати за чим.
• Заниматься собой – приділяти своїй особі (собі) увагу (багато уваги); багато віддавати собі уваги; (іноді) чепуритися.
• Заниматься сплетнями – плескати; плітки розводити.
• Заниматься с учениками – учити школярів (учнів); працювати з школярами (з учнями).
• Заниматься торговлей, рыболовством, ремеслом… – торгувати, рибал(ч)ити, ремісникувати…
• Заниматься хозяйством – господарювати (хазяйнувати); ходити (працювати) коло господарства.
• Заниматься частными уроками – давати приватні уроки (лекції).
• Заниматься чем – робити що; працювати над чим; ходити (поратися, робити, працювати) коло чого; (іноді) удаватися до чого; заходжуватися кого чого; учитися.
• Не знаю, чем заняться (о профессии) – не знаю, до чого взятися (коло чого заходитися); (іноді образн.) не знаю, у який хліб кинуться. [От і поженилися да й думають, у який хліб кинутись: у столяри піти — хліб треба купувати. — Підемо у хлібороби, каже. Сл. Гр.]
• Ничем не заниматься, кроме… – нічого не робити, крім (окрім, опріч)…; ніякої роботи не мати, крім (окрім, опріч)…
• Он занялся изучением (принялся за изучение) чего – він узявся (заходився) вивчати що; він узявся до вивчення (заходився коло вивчення чого).
• Он занялся своим делом – він узявся (заходився) коло своєї роботи (коло свого діла).
• Он этим не занимается – він коло цього не працює (іноді над тим не працює); він не ходить коло цього [діла]; (іноді також) це не його діло (справа).
• Целый день занимаюсь чтением, шитьём, хозяйством… – увесь (цілий) день читаю, шию, господарюю (хазяйную)…
• Занимается утро – займається ранок; дніє.
• Заря занимается – на зорю (на світ) займається; зоря займається; на світ благословляється; зоріє; зоряється; сіріє; світає.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вро́ки, уро́ки, -ів, вро́чина – сглаз.
Ле́кція –
1) урок;
2) лекция.
• Дава́ти ле́кції – репетировать.
• Бра́ти ле́кції – брать уроки.
• Роби́ти ле́кції – готовить уроки.
Уро́ки, уро́чина, см. Вро́ки, вро́чина.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Кондиция –
1) кондиція, умо́ва;
2) (частные уроки) – прива́тні ле́кції.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Би, сокращ. б.
1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Нп. Дурним би назвали, од себе прогнали. Шевч. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. Литин. у. Би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? Рудч. Ск. І. 85. Би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Ном. № 2806. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Чуб. V. 1. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Федьк. І. 37. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Федьк. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте.
2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали. Федьк. І. 3.
Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл.
1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118.
2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118.
3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі.
4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394.
5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк.
6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81.
7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118.
8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184.
9) — баса́. Пѣть басомъ.
10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе.
11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч.
12) — дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у.
13) — зави́чку. См. Завичка.
14) — контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.
16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209.
17) — мі́рку. Снимать мѣрку.
18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349.
19) — на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку.
20) — на спи́ток. Испытывать.
21) — на спо́відь. Исповѣдывать.
22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13.
23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3.
24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у.
25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118.
26) — розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302.
27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп.
28) Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.
Вигово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. ви́говорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. І. 238. Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав. Г. Барв. 292.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять. Ном. № 7810.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). КС. 1883. VII. 587. Виговорити.... рабу Божому (уроки). Мнж. 152.
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. См. Виговоряти.
В’яли́ти, -лю́, -ли́ш, гл.
1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в’ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в’ялити. Грин. ІІІ. 536. Уроки.... печінку в’ялили. Мнж. 152.
2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в’яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в’ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в’ялила. МВ.
Голі́нка, -ки, ж. Голень. Білий, мов голінка. Ном. № 8530. Уроки-врочища.... тут вам не стояти, за плечима не знобити, поперека не ломити, голінок і колінок не крутити. Мил. М. 39.
Заві́йна, -ни, ж.
1) Болѣзнь: сильная рѣзь въ животѣ. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки. Мкр. Н. 4.
2) Мятель. Мнж. 180.
Зни́діти, -дію, -єш, гл. Зачахнуть, исхудать. Аж знидів, ждучи грошей. Черк. у. Зниділо дитятко, зниділо, на гору воду носячи. Чуб. ІІІ. 178. Аби зниділи як віск на огні, піна на воді, роса на траві; так аби зниділи уроки от... Гол. IV. 539.
Па́жила, -ли, ж. ? Вишептати (уроки)... од жил... од пажил... Мнж. 152. Прибудь же і моїй корові... в жили і в пажили. Грин. II. 31.
Переволо́ка, -ки, ж.? Ходили уроки коло переволоки. Мил. 33.
Переполо́х, -ху, м.
1) Испугъ. Підкралися, щоб ізлякать; коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать! Шевч. 32. Злякалась миша та притьмом, поміж травою, лопушком, з переполоху почухрала. Гліб.
2) Нездоровье отъ перепуга. ХС. VII. 415. Надіть сорочку пазухою назад од переполоху. Ном. № 285. Шепчу — уроки проганяю, переполохи виливаю. Котл. Ен. III. 13.
Прилюбо́ваний, -а, -е. Отъ любви приключившійся? Встрѣчено въ заговорахъ: Стиски, стистища!... і погадані, і прилюбовані. Мил. М. 69. Уроки, урочища, і вітряні, і водяні... прилюбовані. Мил. М. 42.
Примено́ваний, -а, -е. ? Встрѣчено въ заговорахъ: Уроки, урочища, і вітряні, і водяні... применовані. Мил. М. 42.
Пристрі́тний, -а, -е. Происходящій отъ сглаза, дурной встрѣчи. Чуб. І. 116. Ти гризь і трудова, і пристрітна. Мил. М. 55. У небоги пристрітні уроки. Мкр. Н. 4.
Прова́дити, -джу, -диш, гл.
1) Вести, везти. О. 1862. IX. 110. А куди Бог провадить? Св. Л. 8. — життя́. Вести жизнь. Життя провадить собаче. Ном. № 2114.
2) Дѣлать. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. К. ХП. 10. 31. Доставлять. Аж з Рейну і Угорщини бочками провадили рейнське і усякі напитки. Стор. МПр. 67.
4) Твердить, настойчиво говорить одно и то-же. Мудрець же физику провадив. Котл. Ен. III. 53. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки; третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу, то хвилівник і друге безділля. Мкр. Н. 4. Прова́дити на вербі́ гру́ші. Разсказывать небылицы. — не знать що. Нести вздоръ. Не знать що провадять!... То вигадки бабські! К. Досв. 79.
Степу́чий, -а, -е = Степовий. Уроки-урочища, підіть собі на луга, на ліса дрімучії, на степи степучії. Чуб. І. 133.
Сти́ски, -ків, м.
1) Стѣсненіе, сжатіе въ груди, удушье. Мил. 12. КС. 1893. VII. 80. Уроки.... стисками стискали. Мнж. 152. Як кашель або стиски їх вночі хоть трохи турбували. Мкр. Г. 68.
2) Родъ ножницъ для стрижки овецъ, безъ колецъ для пальцевъ. НВолын. у.
Уро́ки, -ків, м. Сглазъ. Мил. 33. Виливали переполох, вмивали од уроків. Кв. Від уроків і Бог не заховає. Ном. На бджолу уроки нападуть. Мнж. 152. Ум. Уро́ченьки. Ув. Уро́чища. Вишептати уроки-урочища. Мнж. 152. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище. Шух. І. 210.
Уро́чина, -ни, ж. = Уроки. Чуб. І. 43.
Уро́чища, -чищ, м. мн. Ув. отъ уроки. Грин. II. 33.
Уро́чище, -ща, с.
1) Урочище. К. ЧР. 257. 2) См. Уроки.
Ялити́, -ті́в, мн. Внутренности. Поможи мені Бог небесний.... вишептати (уроки).... із в’язей, із плечей, із грудей, із ребер, із ніг, із животів, із ялитів. (Заговоръ). Мнж. 152.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

секрета́рка, секрета́рок; ч. секрета́р
1. службовиця, яка відповідає за діловодство установи, організації та ін.[<…> перша секретарка відділу культурно-гуманітарного співробітництва посольства України у Франції, письменниця Ірена Карпа <…> (Версії, 2018). Дружина Миколина, Женя, працювала секретаркою в Політехнічному інституті. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Книга 1, 1987). Секретарка однієї юридичної установи Сюзанна Бо, комуністка, мати двох синів-інженерів, також комуністів, говорить, що вони всі «захоплені Радянським Союзом». (Всесвіт, 1960, №3). В темряві, боючись засвітити світло, щоб не пробилася яка смужка крізь вікно, знайшла Галина, секретарка академічного інституту, свій протигаз, перечепила через плече і вийшла на свою зміну чергувати. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Посаджено мужів довір’я, секретарів та секретарок. (Улас Самчук «Юність Василя Шеремети», 1946). Коли Корвин прийшов до аґітпропу в справі підготови художнього оформлення до першого травня і привітався з новою секретаркою, йому здалося , що він пізнав в її обличчі щось знайоме. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). За Старшину Кружка: М. Волошинова, голова. Конст. Малицька, секретарка. (Молоде життя. Часопис українського пласту, Ч.1-2, 15.02.1928). <…> Софія Бучиньска, секретарка <…>. (Діло, 29.04.1891).]
// та, хто веде ділове листування окремої людини. [Одним, на погляд українців, підступним, улюбленим польським прийомом була так звана «політика спідничкова», коли окупаційним можновладцям і бюрократам підсовувалися у якості стенографісток, секретарок, перекладачок рафінованих полюбовниць. (Євген Наконечний «”Шоа” у Львові», 2006). Ні, не печаткою самої управи, я не був лордом-хоронителем цієї печатки, це була прероґатива секретарки бурґомістра. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). І обидва рази мене вражали секретарки зава і парторга. (Олександр Довженко «Щоденник», 1954). Говорила секретарка академіка Саклатвали. (Микола Трублаїні «Глибинний шлях», 1941). Вперше він відчув, що його секретарка неабихто. (Джек Лондон «Буйний День», пер. Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, 1932).]
2. та, хто веде протокол зборів, засідання та ін. [Громада мала секретарку зборів (найчастіше Ганну Чикаленко), яка зашифровано записувала, а на наступних зборах відчитувала, що відбувалося на попередніх зборах, записувала ухвали зборів, порядок денний і т. д. (Сучасність, Мюнхен, 1987). На голову вони обрали сірого Вола, а секретаркою тих зборів була Коза. (Джоель Чендлер Гарріс «Казки дядечка Римуса», пер. Павло Шарандак, 1960).]
3. виборна керівниця якоїсь організації, якогось органу. [У списку зареєстрованих на сьогодні кандидатів колишньої секретарки Київради Галини Гереги немає. (Високий замок, 2019). Дуже активною і ефективною, завдяки своїй одночасній участі в австрійській секції Ліґи, була Надія Суровцева, докторант історії Віденського університету, яка також була секретаркою Жіночої громади УНР. (Сучасність, Мюнхен, 1984). Головував сен В. Децикевич, звіти складала секретарка Ради Т-ва, д-р Криштальська<…>. («Діло», 17.05.1939).]
// членкиня виборного органу, що веде діловодство й поточну організаційну роботу. [Він хотів зазирнути в зал, може, вона там, але тут підійшла до нього Марія Олександрівна Чуєва, секретарка райкому, й повела його в кімнату президії. (Юрій Щербак «Бар’єр несумісності», 1970). «Гм ... Оттак-о!.. Секретарка райвідділу!» (Іван Багряний «Сад Гетсиманський», 1950).]
// генера́льна секрета́рка – очільниця організаційно-адміністративного або виконавчого органу міжнародної організації. [Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів телефонну розмову з новопризначеною генеральною секретаркою ОБСЄ Хельгою Шмід. (Радіо Свобода, 15.12.2020). Генеральна секретарка Ради Європи: держави-члени повинні працювати разом, щоб засвоїти уроки кризи COVID-19 у сфері охорони здоров’я. (Офіс Ради Європи в Україні, coe.int, 17.09.2020).]
// держа́вна секрета́рка – виборна службовиця у складі найвищих та місцевих органів державної влади. [Американська політична і державна діячка, державна секретарка США Гіларі Клінтон відреагувала на перемогу демократа Джо Байдена на виборах в США. (Вголос, 10.11.2020).]
4. керівниця поточної роботи установи, органу або якогось відділу. [Секретарка редакції його привітала голосним криком <…> (Всесвіт, 1963, №6). Про викриття мене таємно повідомила технічна секретарка інституту Ухтомська й порадила мені зникнути. (Олекса Гай-Головко «Поєдинок з дияволом», 1950).]
// вче́на (уче́на) секрета́рка – службовиця, яка відповідає за організацію поточної роботи в науковій установі. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Вчена секретарка Надія Уфімцева (Українська асоціація юдаїки, uajs.org.ua). Цапів А.О., вчена секретарка спеціалізованої вченої ради К 67.051.05. (Наказ № 1022-Д від 04.12.2019).]
див.: ділово́дка
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 683.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 113. – 1, 3 – розм.
улю́блениця, улю́блениць; ч. улю́бленець
та, яку дуже люблять, цінують. [Майже два роки не було нічого чути про улюбленицю мільйонів шанувальників поп-музики Шакіру. (Україна молода, 2019). Ада Миколаївна Роговцева – народна артистка, лауреат держпремій, улюблениця величезної плеяди глядацької аудиторії різних поколінь. (День, 1997). Мати, щоб побавити свою улюбленицю, взяла мене й піднесла до дитини <…>. (Джонатан Свіфт «Мандри Гулівера», пер. Володимир Митрофанов, 1965). Але не всміхається господиня, не кидає своїй улюблениці цукрованого горіха <…>. (Зінаїда Тулуб «Людолови», Том 2, 1935). Поет ладен пошматувати небо, щоб вирізати із нього кирею для своєї улюблениці, вирізати із сонця діадему для неї <…>. (Освальд Бургардт «Леся Українка і Гайне», 1927). Сим високим старцем у збруї був воєвода Добриня, а його молодий товариш – се молодий князь Володимир, син улюблениці Святослава, Малуші. (Юліан Опільський «Іду на вас», 1918).]
// улю́блениця до́лі (форту́ни та ін.) — та, якій пощастило. [Людмилу Даєр можна було вважати улюбленицею долі. (Україна молода, 2013). Напередодні кризи вона змушена була давати уроки дикції і її світова слава улюблениці долі вже не мала під собою ніякого ґрунту. (Всесвіт, №7, 1962).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 433.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Глазъ = 1. о́ко, о́чко, мн. о́чі, очи́цї, оченя́та. — У сьвідка очі як у дїдька. н. пр. — Глаза́ большіе, на вы́катѣ, вы́таращенные = вели́кі о́чі, баньки́, ви́рла, витрішкува́ті, (з такими очима) — ока́тий, банька́тий, банька́ч, вирла́тий, вирлоо́кий (С. Аф.), витрішкува́тий, вірячкува́тий, лупа́тий. (С. Л.). — Г. впа́лые = ямкува́ті, запа́лі очі. — Г. гноя́щіеся = капра́ві, (з такими очима) — кислоо́кий (С. З.). — Г. подслѣ́поватые = підслїпуваті, слїпні, слїпаки́. — А повилазили б тобі слїпаки. Фр. — Г. зо́ркіе = зіркі́, бачу́чі, би́стрі о́чі, (з такими очима) — зірки́й, бачу́чий, бистроо́кий. — Мої очі бачучі. Чайч. —Аза́ въ глаза́ не зна́етъ = нї бельме́са, нї бе, ні ме́, а нї же́. — Броса́ться въ глаза́ = впада́ти в о́чі (і д. ще під сл. Броса́ться.) – Одійшов я, щоб не над міру впадало в очі, як... Бар. — Въ глаза́ = в ві́чі. – Не за очі, а в вічі. — Глаза́ закры́вши = слїпма, о́слїп. — Глаза́ разбѣжа́лись = о́чі забі́гали. — Глазъ не ка́жеть = оче́й не пока́зує. — Глазъ на́ глазъ, съ гла́зу на́ глазъ = віч-на́-віч, о́чі на о́чі, на самотї. — Зостав ся з ним віч-на́-віч. — Стану з ним на самотї. – Забѣга́ть въ глаза́ = запобіга́ти ла́ски, ла́стити ся. — За глаза́ = 1. за́ очі, по за о́чі, по за́віч. — В вічі одно говорить, а за очі зовсїм друге. 2. на́дто, за на́дто. — Сього за надто буде. — Коло́ть глаза́ = цьві́кати, ти́кати в о́чі, в ві́чі. – Куда́ гла́за глядя́тъ = сьвіт за́ очі, за очи́ма. — Доведеть ся піти сьвіт за очі. — Як маю я журити ся, докучати людям, піду лиш я сьвіт за очі, що буде, те й буде. К. Ш. — Нали́ть глаза́ = залити о́чі, напи́ти ся. — На глаза́хъ = на виду́, перед очи́ма, на віч, у очеви́дячки, у очеви́дьки. — Вхопили вовки, та й з’їли у очевидячки лошачка. н. к. — Оки́нуть гла́зомъ = оки́нути о́ком, озірну́ти. — Откры́ть кому́ глаза́ = розказа́ти по пра́вдї. — Плю́нулъ ему въ глаза́ = плю́нув йому межи́ очі. — Протере́ть глаза́ чему́ нибу́дь = проци́ндрити, проманта́чити, прогайнува́ти. — Він давно вже проциндрив ті гроші. — Пусти́ть пыль въ глаза́ = туману́ пусти́ти. — Пя́лить глаза́ = виряча́ти о́чі, витріща́ти очі, витріща́ти ся. — Чого ти так на мене витріщив ся? — Распусти́ть глаза́ = заґа́витись, ґа́ви лови́ти. — Свой глазъ = своє́ о́ко, свій до́гляд. — Свои́ми глаза́ми = на свої о́чі. — Я на свої очі бачив. — Сомкну́лись глаза́ = склепи́ли ся. — Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі — склепили ся карі очі і уста мої. н. п. — Слѣди́ть глаза́ми = зори́ти, пасти́ очі, очи́ма. — Так і біга за ним, так і зорить. — Очима пасу на всї боки. Фр. — Съ глазъ = з оче́й. — Біг, біг, поки і з очей зпустив. н. к. — Прочь съ гла́зъ = геть з пере́д оче́й. — Съ глазъ доло́й, изъ се́рдца вонъ. н. нр. = як з оче́й, так і з ду́мки. н. пр. — Темно́, хоть глаза́ вы́коли = хоч в о́ко стре́ль. – Так те́мно, хоч в о́ко стре́ль. — Хоч в око стрель собі, так темно на дворі. Гул. Арт. — Щу́рить глаза́ = жму́рити, щу́лити, прискаля́ти о́чі. — Глаза́ ши́ре брю́ха. н. пр. = завидю́щі очі. — Ни въ одно́мъ гла́зѣ, хоть бы въ одно́мъ гла́зѣ = а нї же́, нї трі́шечки. – Пили разом однаково, ті два пянїсенькі, а цей — а нї же. — Хло́пать глаза́ми = лу́пати очи́ма. С. Л. — Давать во́лю глаза́мъ = запуска́ти о́чі. 2. урі́к, уро́к, уро́ки, вро́ки. С. Ш. З. — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Ся баба злизує від уроків. С. З. — Дурно́й глазъ = урічливі о́чі. С. Ш. — Оть гла́зу, съ гла́зу = з оче́й, від уро́ків. — Дитина від уроків не здужає. — Се йому з очей так стало ся. 3. Гла́зъ воро́ній = д. Во́лчья я́года.
По́мыселъ, по́мыслъ = по́мисл (С. Жел.), ду́мка (С. Л.), га́дка (С. Л.), мисль. — Пху! пху! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — У тебе мабуть бісова думка. С. Л. — Анї гадки. С. Л.
По́рча = 1. псува́ння, нївечиння, нївець, шко́да (С. Л.), попсува́ння, і́пса, пору́ха. — За попсування межі „Руска правда“ присуджувала до тяжкої кари. Кн. — Вона своїм відьомським звичаєм і накоїла лиха: показала іпсу на нашій корові. Кн. 2. подїя (С. З.), ча́ри, уро́ки (С. Ш.). — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Занедужала, мабуть від уроків.
Сглазъ = уро́к (С. З. Ш.), частїше — уро́ки (С. З.), врок, вро́ки, урі́к (С. Ш.), навро́ки, пристрі́т (С. З. Л.), призо́р. — Баби шептали, уроки проганяли. Ст. в. — Від уроків і Бог не захова. н. пр. — Злизує від уроків. С. З. — Тьфу, тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. пр. — І ворожка ворожила, пристріт замовляла. К. Ш. — Не вміла нї шити, нї прясти, нї золотом вишивати, тільки уміла од раба Божого Н. призори викликати. н. зам. — Отъ сгла́зу происходя́щій = од уро́ків, з оче́й, з пристрі́ту, пристрі́тний (С. З.), прозірни́й. — Це їй мабуть од уроків (або : з пристріту ста́лось. — Причиня́ющій сглазъ, спосо́бный сгла́зить = урі́чливий (С. Ш.), уро́чий (С. Ш.), врі́чливий, врі́кливий. — Урічливі очі. — Очі урочі. С. Ш.
Уро́къ = 1. уро́к (С. Ш.), робо́та (на призначений час). 2. нау́ка. — Се тобі наука: не ходи без дрюка. н. пр. 3. уро́ки. С. Ш. — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам.

Запропонуйте свій переклад