Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «урок»
Шукати «урок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Прогова́ривать, проговори́ть –
1) что – промовля́ти, промо́вити, прока́зувати, проказа́ти, прогово́рювати, проговори́ти, (о мн.) попромовля́ти, попрока́зувати, попрогово́рювати що кому́, до ко́го, (сов.) прогомоні́ти, пробо́вкнути, (диал.) пробесі́дувати, (сквозь зубы) ціди́ти, проціди́ти (крізь зу́би), (на непонятн. языке) прогерґота́ти, проджерґоті́ти (и промо́вити, проказа́ти незрозумі́лою мо́вою). [«Ма́ми нема́», – ти́хо промо́вив ба́тько (Грінч.). Проказа́вши це, відійшо́в наза́д (Грінч.). Не прогово́риш до йо́го ні слове́чка (Квітка). І проговори́ли сло́во ти́хої любо́ви (Шевч.). Коза́к Морозе́нко слова́ми пробо́вкнув(Кул.)].
• -рить урок – проказа́ти ле́кцію (уро́к).
• -ри́ть речь – проказа́ти промо́ву или промо́вити;
2) (известн. время) прогово́рювати, проговори́ти, бала́кати, пробала́кати, гу́то́рити, прогуто́рити (яки́йсь час). [Не раз було́ панночки́ пробала́кають ці́лу ніч до сві́та (Неч.-Лев.)].
• Проговорё́нный – промо́влений, ви́мовлений, прока́заний, прогово́рений, проці́джений (крізь зу́би).
Прослу́шивать, прослу́шать – (выслушать от начала до конца) вислу́хувати (вислухо́вувати и вислуха́ти), ви́слухати, переслу́хувати, переслу́хати, прослу́хувати, прослу́хати, (о мн.) повислу́хувати, попере[попро]слу́хувати кого́, що; срв. Выслу́шивать. [Мо́вчки переслу́хали, як бу́рю опи́сано (Грінч.)].
• -шать дело в суде – ви́слухати (переслу́хати) спра́ву в суді́.
• -шать урок – ви́слухати ле́кцію (завдання́, уро́к).
• Прослу́шанный – ви́слуханий, пере[про]слу́ханий.
-ться –
1) вислу́хуватися, бу́ти ви́слуханим, пере[про]слу́хуватися бу́ти пере[про]слу́ханим;
2) см. Ослу́шиваться, -шаться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Урок –
1) (задание) завда́ння, за́гад, (объём работы, уст.) норма;
2) (школьный) ле́кція, година, заняття, (рус.) урок;
3) (назидание) нау́ка, научка:
• брать уроки чего – навчатися чого;
• готовить уроки – готувати завдання;
• дать урок, преподать урок – дати науку кому, навчити, провчити кого;
• делать уроки – робити (виконувати) завдання;
• задолбить урок – (разг.) затовкти (витовкти) [напам’ять] завдання; витрубити (витуркати) завдання;
• извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати (добувати, здобувати, добути, здобути) науку з чого;
• уроки истории учат – історія вчить;
• урок для кого – наука для кого;
• это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука.
[Ти ніколи не чув про небесне й земне кохання? Ти ж недавно сам пробував поєднати їх у своїй Ерні і дістав добру науку, ти, бакалійнику кохання, який хоче мати в одній крамниці і квашену капусту й ікру! Ти ще й досі не знаєш, що тоді капуста ніколи не відгонить ікрою, а ікра завжди відгонить капустою? Я тримаю їх окремо, і тобі слід теж так робити! Так зручніше жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Інші, стоїчні, сповнені гідности й мужности, схилялися до такого радикального кроку, як самогубство, бо теж гадали, що таким робом покажуть, чого варті, й дадуть научку владі танатоса, колись давно це називалося символічним ляпасом, і за тодішніми щиросердими переконаннями вважалося, що він болить найдужче, бо йде з царини етики та моралі, а не з примітивного поруху, здійсненого завдяки фізичному зусиллю (С.Вакуленко, перекл. Ж.Сарамаґу). Мітфорд дав їй доброї науки (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Помилка одного — наука другому (Джон Рей)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАУ́КА зменш. на́у́чка /= життє́вий уро́к/.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Долбить
• Долбить одно и то же (разг.) – товкти (довбити, довбти, твердити) те саме.
• Долбить урок (разг.) – товкти (довбати, довбти, твердити, витверджувати) урок.
• Капля по капле и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь довба (розбиває). Пр. Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає. Пр. Мала крапля й великий камінь продовбає. Пр.
Задолбить
• Задолбил своё – товче [й товче] своє.
• Задолбить себе [в голову] что (разг. фам.) – убити (утовкти, утовкмачити) собі в голову що.
• Задолбить урок (разг.) – затовкти (витовкти) [напам’ять] урок (завдання); витрубити (витуркати) урок (завдання).
Извлекать
• Извлекать, извлечь корень (мат.) – добувати, добути корінь.
• Извлекать, извлечь пользу, выгоду из чего (перен.) – мати (здобувати, здобути) користь (пожиток, вигоду, зиск) з чого; використовувати, використати, скористати що; спожиткувати що.
• Извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати ((з)добувати, (з)добути) науку (урок) з чого.
• Извлекать слёзы, сочувствие… – викликати сльози (сльозу), співчуття…

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Глазъ = 1. о́ко, о́чко, мн. о́чі, очи́цї, оченя́та. — У сьвідка очі як у дїдька. н. пр. — Глаза́ большіе, на вы́катѣ, вы́таращенные = вели́кі о́чі, баньки́, ви́рла, витрішкува́ті, (з такими очима) — ока́тий, банька́тий, банька́ч, вирла́тий, вирлоо́кий (С. Аф.), витрішкува́тий, вірячкува́тий, лупа́тий. (С. Л.). — Г. впа́лые = ямкува́ті, запа́лі очі. — Г. гноя́щіеся = капра́ві, (з такими очима) — кислоо́кий (С. З.). — Г. подслѣ́поватые = підслїпуваті, слїпні, слїпаки́. — А повилазили б тобі слїпаки. Фр. — Г. зо́ркіе = зіркі́, бачу́чі, би́стрі о́чі, (з такими очима) — зірки́й, бачу́чий, бистроо́кий. — Мої очі бачучі. Чайч. —Аза́ въ глаза́ не зна́етъ = нї бельме́са, нї бе, ні ме́, а нї же́. — Броса́ться въ глаза́ = впада́ти в о́чі (і д. ще під сл. Броса́ться.) – Одійшов я, щоб не над міру впадало в очі, як... Бар. — Въ глаза́ = в ві́чі. – Не за очі, а в вічі. — Глаза́ закры́вши = слїпма, о́слїп. — Глаза́ разбѣжа́лись = о́чі забі́гали. — Глазъ не ка́жеть = оче́й не пока́зує. — Глазъ на́ глазъ, съ гла́зу на́ глазъ = віч-на́-віч, о́чі на о́чі, на самотї. — Зостав ся з ним віч-на́-віч. — Стану з ним на самотї. – Забѣга́ть въ глаза́ = запобіга́ти ла́ски, ла́стити ся. — За глаза́ = 1. за́ очі, по за о́чі, по за́віч. — В вічі одно говорить, а за очі зовсїм друге. 2. на́дто, за на́дто. — Сього за надто буде. — Коло́ть глаза́ = цьві́кати, ти́кати в о́чі, в ві́чі. – Куда́ гла́за глядя́тъ = сьвіт за́ очі, за очи́ма. — Доведеть ся піти сьвіт за очі. — Як маю я журити ся, докучати людям, піду лиш я сьвіт за очі, що буде, те й буде. К. Ш. — Нали́ть глаза́ = залити о́чі, напи́ти ся. — На глаза́хъ = на виду́, перед очи́ма, на віч, у очеви́дячки, у очеви́дьки. — Вхопили вовки, та й з’їли у очевидячки лошачка. н. к. — Оки́нуть гла́зомъ = оки́нути о́ком, озірну́ти. — Откры́ть кому́ глаза́ = розказа́ти по пра́вдї. — Плю́нулъ ему въ глаза́ = плю́нув йому межи́ очі. — Протере́ть глаза́ чему́ нибу́дь = проци́ндрити, проманта́чити, прогайнува́ти. — Він давно вже проциндрив ті гроші. — Пусти́ть пыль въ глаза́ = туману́ пусти́ти. — Пя́лить глаза́ = виряча́ти о́чі, витріща́ти очі, витріща́ти ся. — Чого ти так на мене витріщив ся? — Распусти́ть глаза́ = заґа́витись, ґа́ви лови́ти. — Свой глазъ = своє́ о́ко, свій до́гляд. — Свои́ми глаза́ми = на свої о́чі. — Я на свої очі бачив. — Сомкну́лись глаза́ = склепи́ли ся. — Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі — склепили ся карі очі і уста мої. н. п. — Слѣди́ть глаза́ми = зори́ти, пасти́ очі, очи́ма. — Так і біга за ним, так і зорить. — Очима пасу на всї боки. Фр. — Съ глазъ = з оче́й. — Біг, біг, поки і з очей зпустив. н. к. — Прочь съ гла́зъ = геть з пере́д оче́й. — Съ глазъ доло́й, изъ се́рдца вонъ. н. нр. = як з оче́й, так і з ду́мки. н. пр. — Темно́, хоть глаза́ вы́коли = хоч в о́ко стре́ль. – Так те́мно, хоч в о́ко стре́ль. — Хоч в око стрель собі, так темно на дворі. Гул. Арт. — Щу́рить глаза́ = жму́рити, щу́лити, прискаля́ти о́чі. — Глаза́ ши́ре брю́ха. н. пр. = завидю́щі очі. — Ни въ одно́мъ гла́зѣ, хоть бы въ одно́мъ гла́зѣ = а нї же́, нї трі́шечки. – Пили разом однаково, ті два пянїсенькі, а цей — а нї же. — Хло́пать глаза́ми = лу́пати очи́ма. С. Л. — Давать во́лю глаза́мъ = запуска́ти о́чі. 2. урі́к, уро́к, уро́ки, вро́ки. С. Ш. З. — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Ся баба злизує від уроків. С. З. — Дурно́й глазъ = урічливі о́чі. С. Ш. — Оть гла́зу, съ гла́зу = з оче́й, від уро́ків. — Дитина від уроків не здужає. — Се йому з очей так стало ся. 3. Гла́зъ воро́ній = д. Во́лчья я́года.
Сглазъ = уро́к (С. З. Ш.), частїше — уро́ки (С. З.), врок, вро́ки, урі́к (С. Ш.), навро́ки, пристрі́т (С. З. Л.), призо́р. — Баби шептали, уроки проганяли. Ст. в. — Від уроків і Бог не захова. н. пр. — Злизує від уроків. С. З. — Тьфу, тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. пр. — І ворожка ворожила, пристріт замовляла. К. Ш. — Не вміла нї шити, нї прясти, нї золотом вишивати, тільки уміла од раба Божого Н. призори викликати. н. зам. — Отъ сгла́зу происходя́щій = од уро́ків, з оче́й, з пристрі́ту, пристрі́тний (С. З.), прозірни́й. — Це їй мабуть од уроків (або : з пристріту ста́лось. — Причиня́ющій сглазъ, спосо́бный сгла́зить = урі́чливий (С. Ш.), уро́чий (С. Ш.), врі́чливий, врі́кливий. — Урічливі очі. — Очі урочі. С. Ш.
Уро́къ = 1. уро́к (С. Ш.), робо́та (на призначений час). 2. нау́ка. — Се тобі наука: не ходи без дрюка. н. пр. 3. уро́ки. С. Ш. — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам.