Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Запропонувати свій переклад для «у»
Шукати «у» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Би́нда, -ди, ж.
1) Лента. Гол. Од. 26. Чуб. VII. 423. О. 1861. XI. Св. 29. Дай же мені, моя мати, ще й червону бинду. Грин. ІІІ. 385. У би́ндах ходи́ти. Быть девушкой. Шейк. Ум. Биндочка. Чуб. ІІІ. 210.
Біг и Бог, Бо́га, м.
1) Богъ. Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев’я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се врем’я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19.
2) Икона, образь. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440.
3) Старий бог. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228.
4) Скля́ний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203.
5) Біг-ма́, Біг-ма́є. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І.
6) Біг-ме́. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у.
7) Біг дав. Есть, имѣется. Галиц.
8) Бо́гу роби́ти. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк.
9) Зна́ти Бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9.
10) Бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у.
11) Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114.
12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222.
13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219.
14) За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163.
15) Спасеть же Біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29.
16) Коли́ вже те у Бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223.
17) У Бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у.
18) См. Бі. Ум. Богонько, Богочко, Біженько, Біжечко, Божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.
Бі́гти, біжу́, -жи́ш, гл.
1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21.
2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — ве́рхи. Ѣхать верхомъ. — з копи́та, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. НВолын. у. — в клус. Бѣжать рысью.
3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець.
4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.
Бік, бо́ку, м.
1) Бокъ, часть тѣла. Узявсь під боки та й думає, що пан. Посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб.
2) Бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона. І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 3.4.
3) Берегъ, сторона рѣки, озера. Ой плавали утенята по тім боці ставу. Мет. 83. Ти по тім боці, я по сім боці, — передайся до мене. Нп. По тім боці — моя доля, по сім боці — горе. Шевч.
4) Вила́зити бо́ком. Даромъ не проходить. Вилізуть тобі боком оці гроші. Полт. См. Боком.
5) У бо́ці, у боку́ бути, зоста́тися. а) Остаться въ сторонѣ, непричастнымъ. Семен зостається у боці, а Іван одвічай за все. Зміев. у. б) Сойти на второй планъ. Що за город Ніжен, — вже й гарний! а ввійшла у Козелець, — так і в боку, а як у Київ, так і поготів. Г. Барв. 37.
6) На дру́гий бік (видужав, поправився). Еще хуже (заболѣлъ, сдѣлалъ). Фр. Пр. 56.
7) І ні в той бік. Все равно, безразлично. Галиц.
8) Бока́ми роби́ти. Тяжело дышать. Фр. Пр. 55.
9) З боку го заїхав. Хитростью поддѣлъ. Фр. Пр. 55. Ум. Бочок, боченько, бочечок. На бочейках мат кований пояс. АД. І. 43. Сіделечко в головочки, стременочки у бочечки. АД. І. 138.
Благословля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. Благослови́тися, -влю́ся, -ви́шся, гл.
1) Получать, получить благословеніе. Благословилась Марусенька у свого татка на посад сісти. Нп. — до ко́го, у кого. Получать благословеніе отъ кого. (На весіллі) посланці тричі благословляться до старости. О. 1862. IV. 16. Йди до попа благословиться. АД. II. 21. Бона благословиться у батька й у матері. Грин. ІІІ. 428.
2) На світ благослови́лося. Разсвѣло. Ось нічка утікла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословлятись. Греб.
Блуд, -ду, м.
1) Блужданіе. Блу́дом ходи́ти. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. Каменец. у. У блуд піти́. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. Чуб. V. 91З.
2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Ном. № 284. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Фр. Пр. 61. Блуд мі сі вчепив. Фр. Пр. 61. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? Фр. Пр. 61.
3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27,
4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. ІІІ. 141.
Боїсько, -ка, с. = Тік (у стодолі). Kolb. І. 59. Вх. Лем. 393.
Брат, -та, м.
1) Брать. Нема.... ні брата, ні сестри. Чуб. V. 18. У ляхів — пани, на Мо́скві — реб’ята, а у нас — брати. Ном. № 796. Употребл. какъ слово обращенія къ мужчинѣ-пріятелю. Товаришу, рідний брате, виклич мені дівча з хати. Мет. 69.
2) — у пе́рших. Двоюродный брать.
3) — у дру́гих. Троюродный брать.
4) — чопови́й. Собутыльникъ. Млак. 85.
5) Ста́рший брат. Въ цехѣ: начальникъ надъ подмастеріями. Козел. у.
6) Моло́дший брат. Въ цехѣ: лицо, служащее для посылокъ. Козел. у. Ум. Бра́тець, бра́тік, бра́тічок, братко́, брато́к, брато́чок, бра́тонько, бра́течко, брату́ньо, брату́сь, брату́сик. Ой приїхав братець до сестриці в гості. Чуб. V. 764. Въ живой разговорной рѣчи употребляется преимущественно во мн. ч.: братці, братця. Хваліте, крикнув, братця, Бога. Котл. Ен. Очень любимо въ употребленіи нѣжно-ласкательное бра́тік, бра́тічок. Особенно любятъ употребленіе его женщины какъ по отношенію къ брату, такъ и ко всякому любимому молодому мужчинѣ, также при просьбахъ и пр. Тиміш зібрав парубків: «Братіки мої, товариші милі, поможіть мені!» МВ. І. 132. Посію я рожу, покладу сторожу: братіка рідного. Чуб. ІІІ. 207. Мій батечку, мій братіку, хоч ти не цурайся! Шевч. 86. Се ж мій братічок ріднесенький! МВ. І. 30. Братічок помре, — я й загину. Чуб. V. 439. Тепер мій братко із вуійська приїхав. Чуб. ІІІ. 316. Братоньку милий, прибудь до мене. Чуб. V. 469.
7) Брат і сестра. Раст. Melampyrum nemorosum L. Вх. Пч. І. 11.
8) Братсестриця. Раст. Melampyrum arvense L. Шух. І. 21.
9) Три бра́ти. Раст. a) Euphrasia lutea L. Шейк. б) Trifolium medium L. Шейк.
Бува́лець, -льця, м. Бывалый, опытный человѣкъ. Бува́ти у бува́льцях. Много испытать, извѣдать, видать виды. Ном. № 5775. Батькові доставалося на своєму віку бувати у бувальцях. Стор. II. 131.
В, пред. См. У.
Вага́, -ги́, ж.
1) Вѣсъ. На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. Ваго́ю да́ти. Отпустить на вѣсъ. Важко́ю ваго́ю. Съ великимъ трудомъ.
2) Тяжесть, бремя, грузъ. Хури йшли з вагою. Широко ступав Марко, здавалось, і ваги ніякої не було у його на плечах. Стор. М. Пр. 25. Ото ж на мене вагою сіло. Ном. № 13275. Усяка людина має свою вагу на світі. К. (О. 1861. VI. 28).
3) Вѣсы. Ой, хто б узяв та зважив моє горе! хто б на вагу зложив моє нещастя. К. Іов.
4) Гиря. Я бачив ув Одесі самограйну машину: ваги колеса повертають, а вона й грає, так само як у дзиґаркові. Канев. у.
5) Вѣсъ, значеніе, сила. Це для мене не має жадної ваги.
6) Бу́ти у вазі. Быть беременной. На третій годочок я стала у вазі: Господь і мені дав. Г. Барв. 97.
7) Колебаніе. Гой ги, вороги! ми не маєм ваги! Шевч. 57. Ревуть, лютують вороги, козацтво преться без ваги — і покотились яничари. Шевч. 59.
Верба́, -би́, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У його на вербі́ гру́ші росту́ть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. Куди́ не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. Вербу́ носи́ти поча́в. Запилъ. Грин. І. 233.
2) — ди́ка = Дереза. Вх. Пч. І. 11. Ум. Ве́рбка, верби́ця, верби́чка, верби́ченька, ве́рбочка.
Верх, -ху, м.
1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З ве́рху до спо́ду. Съ верху до низу. На ве́рсі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Через верх слу́хати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277.
2) Поверхность. Верх землі.
3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. Сим. 227.
4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней мі́ряються, чья очередь. Ив. 14. — у не́воді. Верхній край невода. Вас. 186, Браун. 10.
5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб.
6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном. стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. Твоя́ ха́та, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. Мил. 123.
7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Нп. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130.
8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266.
9) Верхъ, излишекъ. Вас. 191. Ум. Вершо́к, верше́чок.
Ве́чір, -че[о]ра, м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. Ве́чір за́йшов. Вечерь начался. Рудч. Ск. На́д вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. М. Пр. 57. Що ве́чора. Каждый вечеръ. До дівчини з старостами що вечора шлешся. Мет. У ве́чері. Вечеромъ. У ве́чері пі́зно, ве́чір пі́зно. Поздно вечеромъ. Драг. 56. Одного́ ве́чора. Однажды вечеромъ. Ра́но й ве́чір. Утромъ и вечеромъ. Про́ти ве́чора. Къ вечеру. Святи́й ве́чір. Канунь Рождества. Сим. 174. Діви́ч ве́чір. Дѣвичникъ. Згадала баба дівич вечір. Ном. № 13086. Добри́й вечір. Добрый вечеръ. Привѣтствіе. Ум. Вечіро́к; вечіро́чок. Зійшла зірка з-під вечірка. Мил. 82. Ой жаль мені вечірочка, що не був я вчора. Лис. ІІІ. № 20.
Вибива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́бити, -б’ю, -єш, гл.
1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. Вибива́ти о́чі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265.
2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112.
3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136.
4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем.
5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б’ють, — олії не виб’ють. Ном. № 3913.
6) Вытѣснять, вытѣснить. Б’ються (шаблями). Наливайко вибивав Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у поти́лицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб’ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202.
7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161.
8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181.
9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.).
10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб’є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25.
11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184.
12) Вибива́ти тропака́. Откалывать трепака. Стор. М. Пр. 52.
13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172.
14) — з си́ли. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.
Ви́рва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16.
Вихо́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́йти, -йду, -деш, гл.
1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I.
2) Всходить, взойти Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.
3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.
4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.
5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.
6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Відтина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. відтя́ти, -дітну́, -не́ш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. Відтя́ти пе́лену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? Котл. Ен. VI. 12. Річ відтя́ло (кому́, у ко́го). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ. Мир. ХРВ. 17.
Відшиб, -бу, м. Въ выраж. На, у ві́дшибі. Въ сторонѣ. А жив той дід богоугодний на одшибі за греблею. Г. Барв. 188. Сидів ув одшибі од гурту. Грин. II. 163. Оддав дочку на одшиб. Рк. Левиц.
Вовк, -ка́, м.
1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. Посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. думахъ иногда встрѣчается вовці — поддѣлка кобзарей подъ церковно-славянскій языкъ: Вовці-сірохманці нахождали. АД. I. 117. Хоч вовкі́в ганя́й (у ха́ті). Очень холодно. Ном. № 638. Вовки́. Волчій мѣхъ, волчья шуба.
2) Кличка темно сѣраго и угрюмаго вола. КС. 1898. VII. 42.
3) Раст. Ononis pircina. Шух. I. 21.
4) Родъ дѣтской игры. Ив. 45. Загина́ти сухо́го вовка́. Родъ игры: нѣсколько мальчиковъ набрасываются на одного и пригибаютъ ноги къ землѣ. КС. 1887. VI. 480.
5) Средина разрѣзаннаго арбуза, остающаяся неразрѣзанной. Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. Ум. Во́вченько, вовчо́к, во́вчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Мет. 96. Въ сказкахъ: вовчик-братік та лисичка-сестричка. Ув. Вовцю́га.
Во́ко, -ка, с. = Око. Мн. во́чі, ві́чі. Грин. ІІІ. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми провожала. Макс. (1849). 8. У вічу́ = В очу́. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Во́чко, ві́чко, мн. ч. во́чка, вочи́ці, ві́чка, ві́ченьки. Соньки-дрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.
Волочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився. Нп. Копі́йка воло́читься (у кого). Есть деньги. Котл. НП. 351.
Во́рох, -ха, м.
1) Куча. Шух. І. 178. У во́росі погуто́рити. Поговорить въ компаніи. Шух. І. 41, 50.
2) Куча не вѣяннаго зерноваго хлѣба. Пшениці ворох був не вкритий. Алв. 69. Ні жадної скирти не осталося — він усі помолотив. Вороха так до неба. Грин. ІІ. 69.
Ву́хо, -ха, с.
1) Ухо. Те́пло, як у ву́сі. Очень тепло. Ном. № 10285. Ти́хо, як у ву́сі. Полная тишина. Роспусти́ти ву́ха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. См. Ухо.
2) Ушко сосуда. Шух. 264.
3) Часть кушки (см.). Шух. І. 169.
4) Ухо, проухъ въ различныхъ инструментахъ для продѣванія рукоятка (напр. въ сапі, въ большой пилѣ, топорѣ и пр.). Шух. І. 164. МУЕ. ІІІ. 30. Сим. 24.
5) Въ желѣзномъ лемехѣ плуга гнѣздо, въ которое вставляется чепі́га. Вас. 199.
6) Шипъ бревна или бруса (въ постройкѣ, снарядѣ), входящій въ углубленіе. Шух. І. 90, 255.
7) Шипъ вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. І. 235.
8) Шипъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнѣздо и вращающаяся въ немъ. Шух. I. 87, 93. Ум. Ву́шко, ву́шечко.
Ву́шко, -ка, с.
1) Ум. отъ вухо. У ме́не аж у́шки засмія́лись. — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281.
2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ.
3) Часть шкафи́. (См.). Шух. I. 253.
Гала́й.
1) = Гала́йко. Желех.
2) Кличка собаки. Вх. Лем. 401.
3) На гала́й-бала́й. Необдуманно, на авось, какъ попало, какъ нибудь. Ном. № 13030.
4) У гала́й сві́та піти́. = Гала світа піти. Желех. См. Гала 2.
Гі́сть, го́стя, м. Гость. Ой прийде твій миленький, — буде в тебе гість. Мет. 242. У гостя́. Въ гости. Я пріїду до тебе в гостя. Грин. II. 258. Ум. Го́стенько, го́стонько, го́стик, го́сточко. Мил. 214. Гостик за стіл, а лишній хоч і під стіл. Ном. № 11978.
Глухи́й, -а́, -е́.
1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556.
2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269.
3) Пустой, запустѣлый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65.
4) Глухи́й кіне́ць (у воротях). Тотъ конецъ воротъ, гдѣ ихъ пята. В глухім кінці під ворітьми. АД. II. 9.
5) Глухи́й дуб. Дубъ, на которомъ листва держится цѣлую зиму. Борз. у. Прил. у.
6) Глуха́ кропива́. Раст. a) Lamium maculatum L. ЗЮЗО. I. 126; б) Leonurus Cardiaca L. ЗЮЗО. І. 126. Ум. Глухе́нький, глухе́сенький.
Гні́в, -ва́, м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб’є. Ном. № 3784. Не у гнів твої́й жі́нці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва́! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. І. 33.
Го́д, -ду, м.
1) Годъ, Год — великий чоловік. Посл. (Борз. у.). Влітку день — год. Ном. № 12555. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. ЗОЮР. І. 200. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Ном. № 11-461. Два годи любились вони дуже. Рудч. Ск. І. 78. Другого чи третього году прислав їй гроші, — на второй или на третій годъ прислалъ ей деньги. Харьк. У год. Черезъ годъ. Дак він жив год. Вони в год як раз і прийшли довідаться. Рудч. Ск. І. 72. Під год, як до го́ду. Какъ въ какой годъ. Під год (як до году) так і хліб родить. Ном. Год-у-год. Изъ года въ годъ. Так год-у-год і живемо, хвалити Господа. Г. Барв. 17. В ряди́-годи́. Рѣдко, иногда. Ном. № 7734.
2) мн. года́. Лѣта. Инший молод годами, та старий літами. Ном. № 2217. Года́ ви́йшли кому́. Достигъ извѣстныхъ лѣтъ. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. Г. Барв. 201.
3) У году́ бу́ти. Служить по найму на годъ. Борз. у. По года́х ходи́ти. Служить пр найму на годъ нѣсколько лѣтъ. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Мил. 202. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Мил. 202. Ум. Годо́к, годо́чок. Їй дванадцять годочків. МВ. І. 130.
Го́ден, -дна, -дне. Краткое окончаніе отъ годний.
1) = Годний. Го́ден у Бо́га. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450.
2) Не го́ден. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.
Голова́, -ви́, ж.
1) Голова. Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька.
2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303.
3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751.
4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95.
5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI.
6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у.
7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24.
8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24.
9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у.
10) = Маточина. Рудч. Чп. 250.
11) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179.
12) Часть толчеи. См. Стула походюча. Шух. I. 162.
13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155.
14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
Го́лос, -су, м.
1) Голосъ. Козацьким голосом гукає. ЗОЮР. І. 217. Почула Леся Кирила Тура голос. К. ЧР. 136. На таки́й го́лос. Такимъ голосомъ. Питає його на такий саме голос, як у дочки. Чуб. II. 201. У го́лос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гукнули. О. 1862. X. 2. Плаче-плаче, а далі й заридає у голос. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60). Іван у голос тужить. О. 1861. IV. 62. У го́лос уда́рились. Заплакали громко. Г. Барв. 58. Иногда въ томъ же значеніи совсѣмъ безъ глагола. Батько і мати бачуть лихо, та в голос. ХС. VII. 455. Справді робиться страшно. Деякі вже й у голос. Г. Барв. 207. Не свої́м го́лосом. Громко, испуганно, неестественно. Кричить не своїм голосом. Ном. № 3460. У свини́й го́лос. Несвоевременно; чаще всего: очень поздно. Ном. № 7797. Пода́ти го́лос. Отозваться. Марина перша було подає голос. Левиц. І. 112. В оди́н го́лос. Одинаково. Чи можна ж, щоб стільки людей брехало та все в один голос? На го́лос. Громко. Брат читає коло стола на голос. Федьк. Ум. Голосо́к, голосо́чок, голосо́нько. Кого я люблю — по голосоньку пізнаю. Чуб. V. 1067.
Гора́, -ри́, ж.
1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіця́є. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526.
2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213.
3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію.
4) Родъ игры. Грин. III. 115.
5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров’я почало брати гору. К. ЧР. 180.
6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати.
7) До гори́, у горі́, у го́ру. См. Догори́, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. ІІІ. 44. Го́ронька.
Горі́шній, -ня, -нє.
1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. І. 8. Горішній навій. МУЕ. ІІІ. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Каменец. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204.
2) Выше по теченію лежащій.
3) О вѣтрѣ: сѣверный (на Днѣпрѣ). Мнж. 148. Сѣверо-восточный (Кубань). О. 1862. V. Кух. 37. Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышиваніи обращена къ швеѣ. Шух. I. 154.
4) Чердачный. Горішнє вікно.
5) Горі́шня ха́та. Та изъ хат (комнатъ), которая находится въ сторону горъ (въ подгорныхъ мѣстностяхъ). Шух. I. 95.
Гости́на, -ни, ж.
1) Пребываніе въ гостяхъ, гостьба. Гірка гостина, коли лиха година. Ном. Де все гостина, там голод недалекий. Ном. А ще мого сина з гостини не видно. Макс. (1834) 117. У гости́ну. Въ гости. Я тудою йтиму до батенька в гостину. Мет. 279.
2) Пиршество, угощеніе, принятіе гостей. Починається гостина для всіх нас радостна. Гол. Так то оддячив ти пану гетьману за гостину! К. ЧР. 161.
3) Гость. Прийде до тебе три гостини: перва гостина — яснеє сонце. Чуб. Ум. Гости́нка, гости́нонька, гости́ночка. Через долинку та в гостинку. Ном. № 11821.
Гостя́. Въ выраженіи: у гостя́. См. Гість.
Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́.
1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. Рудч. Ск. І. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. ІІ. 8. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. Вас. 189.
2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. 453.
3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Ном. Курка що гребе, то все на себе. Ном. № 9740. Кінь гребе копитом.
Гре́чка, -ки, ж. Греча, гречиха-растеніе. Вродила йому така гречка, що на все поле. Рудч. Ск. II. 207. Греча-зерно. Розсипав гречку. Мн. Гречки́. Посѣвы гречихи. Та й гречки гарні цей год.
2) Раст.: а) — ди́ка, польова́. Capsella bursa pastoris. Вх. Пч. Т. 9. ЗЮЗО. І. 114. б) — ди́ка. Rumex acetosa. Вх. Пч. І. 12.
3) Коричневыя крапинки по бѣлой лошади. Коненя мале, сухе, та таке пархате, що аж гречкою усипане. Рудч. Ск. II. 175.
4) Неха́й бу́де гре́чка. Пусть будетъ по твоему. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Ном. № 4965.
5) Скака́ти у гре́чку. Нарушать супружескую вѣрность.
6) Перегна́ти через гре́чку. Задать трепку. Ном. № 3632. Слм. VIII. Ум. Гре́чечка. Грин. ІІІ. 54.
Густи́, -ду́, -де́ш, гл.
1) Гудѣть. Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. І. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. І. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70.
2) О насѣкомыхъ: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде.
3) О голубяхъ: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крикѣ и иныхъ птицъ: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120.
4) Говорить разомъ многимъ такъ, что голоса сливаются въ одинъ общій гулъ. Гула козацька рада. Щог. Сл. 33.
5) У кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, въ карманѣ свистить. Ном. № 1485.
Гу́ща, -щі, ж.
1) Гуща, подонки, осадокъ. Там тільки на денці.... гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205.
2) Чаща, густое мѣсто. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123.
3) І він у ту гу́щу. И онъ туда вмѣшался. Г. Барв. 336.
Дава́тися, даю́ся, дає́шся, сов. в. да́тися, да́мся, даси́ся, гл.
1) Даться, отдаться. А довго покружили й коло Трапезонда: не дався в руки. Морд. Ох, не даймося, панове молодці, ми.... у неволю. ЗОЮР. Сію конопельки дрібні зелененькі, сами не беруться, мені не даються. Чуб. V. 3.
2) Позволить, допустить. Було тобі уродиться, було тобі вдаться, було тобі та й не даться з себе насміяться. Не давайся кожному вітрові повівати. Ном. № 3840.
3) Быть даннымъ, имѣться. Як би то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. Шевч. 27. Коб далося хоч одну годину, як прийшов оце, то б вирятував. НВолын. у.
4) Да́тися зна́ти, — у знаки́. Дать себя знать, помнить, почувствовать. Ном. № 414. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати. Дума, Було тобі Хмельницького у вічні часи не займати; бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. Мет. 394. Дамся ж я їм у знаки! Стор. МПр. 99.
5) — на підмо́ву. Дать себя обмануть. Я.... такої (дівчини) жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. Федьк. Пов.
6) — в тямки́. Дать себя помнить. Мабуть добре Московщина в тямки їй далася! Бо уночі тілько й знає, що москаля кличе. Шевч.
7) — на мо́ву, на ре́чі. Быть разговорчивымъ, краснорѣчивымъ. Улита чогось на речі не давалась: якась смутна наче зробилась. Г. Барв. 218. Друге на речі не дається, а в неї слово — як струмочок дзюрчить. Г. Барв. 422.
8) — у ві́чі. Показаться на глаза. Привели його до матері, а сами повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52.
9) — на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
День, -дня, м.
1) День. Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ном. Ввесь день весело прогуляли і п’яні спати полягали. Котл. Ен. І. 20. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Ном. № 79. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. Мнж. 178. День від дня робили на пана. Каменец. у. Сидить даремне день при дневі. Ном. № 10885. День при дні сварки. НВолын. у. День при дні, день при дні робимо. МВ. І. 98. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями. Св. М. І. 9. День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години спинилися великі войни на Україні. Мет. 385. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. Каменец. у. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. Каменец. у. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Мет. Боже помагай і день вам добрий. МВ. І. 111. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. Ком. II. 44. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! Кв. Що-дня́. Каждый день, ежедневно. Буде ж твоя, молода дівчино, що-дня спина бита. Чуб. ІІІ. 111. Че́рез цілі́сінький день. Впродолженіе цѣлаго дня. Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. Кв. II. 324. День-де́нички. Каждый день, рѣшительно каждый день. Я сама день-денички як голубка гуду. Г. Барв. 276. Що в Бо́га день. Ежедневно. Що в Бога день усе голову їсть. Ном. стр. 55.
2) Сутки. Три дні заходу, а день празнику. Ном. № 191. Блудили хлоп’ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. Чуб. ІІІ. 163.
3) Дни, время жизни. Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. Чуб.
4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на упруги (см.). Мир. ХРВ. 77. О. 1862. IX. 5. VIII. 1. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п’ять. Осн. 1862. VIII. 7. Ум. Деньо́к. Еней наш плив хоч дуже прудко, та вже ж він плавав не деньок. Котл. Ен. Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. Лавр. 26. На деньки́. Поденно. Шух. І. 173.
Держа́ти, -жу́, -жи́ш, гл.
1) Держать.
2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли наші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68.
3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224.
4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819.
5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. К. Св. П. І. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. М. Пр. 62.
6) Терпѣть, выносить. Великі гріхи Бог держав.
7) Останавливать бѣгущаго. Держи зло́дія!
8) Содержать въ арендѣ. Він держить цю землю вже п’ятий рік.
9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333.
10) Быть женатымъ на. Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у.
11) Держа́ти гро́ші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у.
12) Держа́ти одка́з. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. МВ. І. 133.
13) Держа́ти страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 77.
14) Держа́ти у голові ро́зум до́брий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.
Де́сятеро, чис. Десять душъ, штукъ. К. Св. П. І. кн. М. XVIII. 32. У-де́сятеро. Десятерицею, въ десять разъ. У-десятеро їм відплатимо за наші біди. Сніп. 48. Може в-десятеро більш, ніж вони були винуваті. ЗОЮР. І. 285.
Діб, доби́, ж.
1) Время, пора. А молодиця наша саме у цю діб.... постерегла злодія. Кіев. г. Тепер нічна діб, — не дорого збиться з шляху. Кіев. г. Вже оця діб береться, мало не північ, а його й досі нема. Кіев. г. На вся́ку діб. Во всякое время.
2) Возрастъ, лѣта. Сей чоловік у вашу діб. Этотъ человѣкъ вашихъ лѣтъ. Лебедин. у. Коли старий чоловік, — буде мені батьком; коли середній, — буде мені братом, а коли у мою діб, — буде мені милий. Мнж. 51. См. Доба.
Ді́вка, -ки, ж. Дѣвка, дѣвушка. Гарна дівка, як засватана. Ном. № 4816. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Мет. 14. Ді́вка у за́плітках, — у бо́втицях. Взрослая дѣвушка, могущая уже выходить замужъ. Шух. І. 32.
2) = раст. Медунка. Вх. Пч. І. 10.
3) Одно изъ созвѣздій. Мнж. 148. Ум. Ді́вонька, ді́вочка. Мет. 125. Ув. Ді́вчище. Ач, яка здоровенна дівчище! Екатер. г.
Ді́ло, -ла, с.
1) Дѣло, работа. Діла не робиш і од діла не ’дходиш. Ном. А в черницях добре жити, діла не робити. Лавр. 46. Ді́ла не скі́льки! Немного дѣла.
2) Поступокъ. Добре діло вчинила на мені. Єв. Мр. XIV. 6. Терпів єси рани за діла чоловіка. Чуб. ІІІ. 16.
3) = Справа.
4) Надобность, нужда. Є дільце, дядечку, до вас. Гліб. 77. До діла, у діло. Какъ слѣдуетъ; кстати; къ дѣлу. ХС. IV. 18. Хиба він постелеть як до діла? Де упав, там і заснув. Мнж. 8. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. Отся річ до-діла. Кв. Я твоїй ненці не вгожу:.... Помажу колін — не біло, помию ложки — не в діло. ХС. III. 37. Ум. Ді́лечко, ді́льце. Чом не хочеш, паняночко, ділечка робити? Нп. Хто в мене по сінечках ходив? Хто в мене ділечко поробив. Мет. 232.
Дму́хати, -хаю, -єш, одн. в. дмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Не позволю вмѣшиваться въ мое дѣло. МВ. (КС. 1902. X. 147).
2) Только въ несов. в. Пыхтѣть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. Въ слѣдующихъ значеніяхъ употребляется только однокр. в.:
3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у.
4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г.
5) Побѣжать, поѣхать, махнуть. Дмухнім лиш братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.
До́брість, -рости, ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. II. 1. Я по добрості даю тобі. НВолын. у. Ма́ти до́брість. Быть добрымъ. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. Мет. 439. У до́брості жи́ти з ким. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ. Мировий у добрості живе з паном. НВолын. у. По до́брости. Добромъ. Почала його по добрости просить. Грин. II. 100.
До́вгий, -а, -е.
1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25.
2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. НВолын. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. У віку́ до́вгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. До́вга лоза́. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. Діво́ча до́вга лоза́. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. Ум. Довге́нький, довге́сенький. Левиц. Пов. 11.
Довж, -жі, м. Встрѣчается въ выраженіи: У всю довж. Во всю длину. На високому чолі морщина у всю довж лягла. МВ. ІІ. 166.
Доно́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. доне́сти́, -су́, -се́ш, гл.
1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. Донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку.
2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. К. Св. Пис., кн. І. Мус. XXII. 20. Донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. ЗОЮР. I. 136. Донести́ у ву́ха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть. Уман. у.
До́світ, -ту, м. Разсвѣтъ. І прийшов я із панщини вже перед досвітом. Грин. ІІІ. 633. У вікно полився тихий досвіт. Левиц. І. 463. У-до́світа. На разсвѣтѣ, передъ разсвѣтомъ. У-досвіта встав я.... темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. У до́світок. До разсвѣта.
2) Во мн. ч. До́світки. Вечернія собранія неженатой молодежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п’ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Доста́ток, -тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Ном. Тогді любва бере, як достаток є. Ном. № 8921. Він при достатку. Черк. у. Достаток добрий у його. Черк. у. Як би у мене достатки, то я б учився. Ромен. у. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? Мир. Пов. ІІ. 115. У доста́тку живе́. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Каменец. у. Ум. Доста́точок. Сим. 227.
Дріжаки́, -кі́в, м. мн. Дрожь. Дріжаки́ ї́сти. Трястись отъ холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!... Та й дріжаків наївся! Кв. І. 5. Дріжаки́ ска́чуть у душі́. Страшно становится, нападаетъ страхъ. Йдуть хлопці.... в душі дріжаки скачуть. Господи, Господи! що то буде?... Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.
Жадібка, -ки, ж. Ум. отъ жадоба.
1) Жажда. Циган з великої жадібки сьорбнув шевськаго квасу. Ном. № 934.
2) Желаніе. У жа́дібку, не в жа́дібку (кому) хочется, не хочется (кому). Чи побачимо ми там Чайченка?... А в жадібку його побачити. МВ. ІІ. 94. Се вам не в жа́дібку. Этого вамъ не хочется. Ном. № 4534.
3) Жадность.
Жук, -ка́, м.
1) Жукъ, Scarabeus. Жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.
2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучо́к, жуче́чок. Ув. Жучи́ще.
Забіжни́й, -а́, -е́. Забіжне́ крило́ (у не́воді). Нижнее крыло невода. Вас. 187.
Забі́й, -бо́ю, м.
1) Убой, убіеніе. Бий його́ до забо́ю. Бей его до смерти. Як у забі́й би́ти. Дѣлать что-либо не переставая, безпрестанно. Як у забій б’є мороз (день у день). Ном. № 683. Жалілися на проклятущий мороз, що як у забій забив — день у день. Мир. ХРВ. 283. Перепели хававкали та як у забій били. Мир. ХРВ. 40.
2) ? Великі забої були на шляху. Екатер.
За́бір, -бо́ру, м.
1) Заборъ, забираніе. У забір іти́. У забір іти. Идти изъ дому на заработки для отработка неуплаченныхъ податей или забранныхъ впередъ денегъ. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор. Голова, бачите, поєднається з яким небудь паном, котрому треба косарів або женців, записує тих, що не заплатили податей та й висилає їх з села на роботу. О. 1861. XI. 111.
2) Вышивки на концахъ пере́мітки. Kolb. І. 38. Шух. І. 132, 160.
І. За́біч, -бочі, ж.
1) Укромное мѣсто. У за́біч. Въ сторону, въ сторонѣ.
2) Укромный заливъ, бухта съ спокойнымъ теченіемъ. Вас. 206.
За́від и заво́д, -во́ду, м.
1) Начало, то, съ чего что-либо началося, завело́ся. Ще й заводу нема, ще й не починали. Ном. № 7801. Нема́ й заво́ду. а) Не было и заведено, и не было никогда. Гребня чорт-ма й заводу, бо не пряла, каже, зроду. Нп. б) Исчезло все, нѣтъ и слѣда. Уже й заводу нема того нічого, що там було.
2) Начало, причина ссоры. Я знаю цей завід між ними. НВолын. у. Знайду собі другу милу, щоб не мала роду, щоб не було, як з тобою, жадного заводу. Чуб. V. 255. Завод зробився з того, що той не хтів платити за горілку. НВолын. у. Не роби заводу: як в грошіх — віддай податок. НВол. у.
3) Заводъ. А мій милий у неволі, у неволі — на роботі, він на сахарнім заводі. Грин. III. 563. Там недалеко рибні заводи запорозькії. ЗОЮР. І. 111.
4) Заведеніе, учрежденіе.
5) Звукъ плача, плачъ. Почулися важкі заводи плачу. Мир. ХРВ. 49. Мирний употребляетъ это слово вообще въ смыслѣ протяжнаго звука. Дикі заводи реву (бугаєвого) розлягались по околиці. Мир. ХРВ. 129. Вітер покривав їх своїми жалісливими заводами. Мир. Пов. І. 118. Вітер доносив до них заводи дзвонів. Мир. ХРВ. 142. На всі за́води крича́ти. Во все горло кричать. Слухайте мене! — на всі заводи, кричав Уласович, — адже я сотник. Кв. II. 94.
6) Домашній праздникъ (крестины, свадьба и т. п.). Який же там завід? — Хрестини. На за́воді був. Підем на за́від. Черк. у.
7) Верхній край плавной сѣти, къ которому привязываются поплавки. Вас. 188.
8) Родъ понятыхъ или экспертовъ, въ количествѣ пяти и болѣе человѣкъ, которыхъ потерпѣвшій убытокъ отъ потравы хозяинъ приглашаетъ (заво́дить за́від) для освидѣтельствованія на мѣстѣ размѣровъ, причиненныхъ убытковъ; за́від можетъ самостоятельно постановить рѣшеніе. Чуб. VI. 79.
9) У за́води. Во весь карьеръ. А брат уже летить у заводи тих двох гостей зострічати. Федьк.
Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл.
1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. II. 190. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383.
2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком... А брат сестру за стіл завів. Грин. III. 512. Заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Левиц. І. 21. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. Грин. III. 429.
3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Чуб. III. 393. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімна вода. Чуб. V. 108. Я заведу тебе до нас. Г. Барв. 241.
4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. Заво́дити цу́рки. При постройкѣ ду́ба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. Вас. 151. — у ри́тки, у шо́хти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. См. Варстат. Вас. 166, 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). Славяносерб. у. — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину).
5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею... О. 1861. XI. Кух. 34.
6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні... і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. Левиц. Пов. 225.
7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). Сумск. у.
8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. Федьк.
9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Рудч. Ск. І. 131. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй... хазяйство завести маленьке. Гліб. 58. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п’єш, гуляєш, бенкети заводиш. Чуб. V. 1020. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. Завести́ поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. НВолын. у.
10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Стор. I. 133. Завели вдвох пісеньку. Г. Барв. 198. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. Федьк. I. 24.
11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. Млак. 76.
12) Так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай. Вас. 212.
За́ймань, -ні, ж.
1) = Займанщина. По займані, пліндровині шляхетській живе народ. К. Дз. 100. Була у нас у займані на Галах береза суховерха... Чия вона? Нічия, так як сама займань — громадська. Г. Барв. 468.
2) У за́ймані бути. О домашнихъ животныхъ: быть заарестованными послѣ поимки на потравѣ. Кабан твій у займані, викупи, то й візьмеш! Левиц. K. С 198. Вже наші телята два дні в займані у Кисляка: у житі ка’ піймав. Канев. у.
Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл.
1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10.
2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв.
3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та зеленого жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224.
4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур’ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628.
5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67.
6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322.
7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.
За́кла́д, -ду, м.
1) Основаніе, фундаментъ.
2) Учрежденіе, заведеніе.
3) Количество неваленнаго сукна, какое можно положить въ валушку въ одинъ разъ.
4) Закладъ, пари. Давай у заклад на гроші. Грин. І. 213. Би́тись, захо́дити, іти́ у закла́д. Держать пари. Не заходи з дідьком у заклад. Ном. № 12593. Спор як хоч, а в заклад не бийсь. Ном. № 12595. Боже борони йти в заклад. Ном. № 12594.
5) На закла́д роби́ти підло́гу. Дѣлать полъ такъ, чтобы одна половица заходила за другую. НВолын. у.
6) За́кладом. Тихо, не спѣша. За́кладом роби́ти. Работать медленно, не спѣша. Ти все закладом: другий би се зробив до полудня, а ти до півночі. О лошадяхъ: тихой ровной рысью. Не шарпай коней, пускай їх закладом. Уман. у. За́кладом коси́ти. Брать косой при самой землѣ. НВолын. у.
За́ко́н, -ну, м.
1) Зародышъ. Константиногр. у. Там його́ й зако́ну нема́. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Константиногр. у.
2) Законь. Де ж такий за́кон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк.
3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна ні чорт, ні піп, ні дякон. Посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. М. Пр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. ІІІ. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. В зако́н увести́: а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. І. 219. б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена... Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. У зако́н уступи́ти. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. См. еще Закін.
За́па́л, -лу, м.
1) Жаръ, горячность; пылъ, пылкость; воодушевленіе. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. Левиц. Пов. 16. В запалі налетів на Маса, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. Мкр. Г. 15.
2) — у го́рлі. Воспаленіе въ горлѣ. Вх. Зн. 20.
3) Затравка у ружья. (Черном.). Въ слѣд. стихахъ пѣсни употр. повидимому въ значеніи: выстрѣлъ. Вдарили разом з самопалов в седмі — п’ятдесят запалов. АД. І. 246.
Запа́лювати, -люю, -єш, сов. в. запали́ти, -лю́, -лиш, гл. Зажигать, зажечь. Єв. Мт. XXII. 7. Запалю я куль соломи, не горить — палає. Чуб. III. 134. Запалила свічку. Чуб. V. 59. — у гру́бі, у печі́. Затопить печку. Запали в печі і заткни комін. Чуб. — лю́льку. Закурить трубку. Козацьтво запалило люльки. Стор. МПр. 117.
Запі́л, -по́лу, м. Пола одежды, завернутая такъ, чтобы въ нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. І. 55. Цілісінький тиждень перено́сив (золото) у заполі. Кв. II. 165.
ІІ. Запря́жка, -ки, ж. Въ выраж. У запря́жці бу́ти. Быть запряженнымъ. Зміев. у.
Засні́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. засніти́тися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Зарождаться, зародиться. І не засніти́лось на це (кому́). Нѣтъ этого и признаковъ, и не начиналось. Минуло їх (років) аж п’ять, а на щастя сиротам і не заснітилось. Св. Л. 112.
2) Покрываться, покрыться головней зерновой (Uredo segetum). Збіжжя засмітилося. Вх. Пч. І. 13.
3) Закупориваться, закупориться (о гнойной ранѣ), забиться гноемъ. Оце рана заснітилася, так гній і не витіка. Лебед. у. Нарве палець, витече трохи гною, знов заснітиться та й болить. Лебед. у. Засмітився гній у вусі.
За́хід, -оду, м. 1) Заходь, закатъ. Щоб я до заходу сонця дітей не бачив. Ном. 931.
2) Западъ. Ой куди ти полинеш, сивий соколоньку, чи на-в-схид, чи на захід, чи на Вкраїночку. Чуб. V. 381. Употр. во мн. ч.: Повернутися на захо́ди сонця. Повернуться къ западу. Зміев. у.
3) Хлопоты, приготовленія. Ніяк того діла в один день не скінчиш, — багато заходу. Мир. Пов. II. 119. Три дні заходу, а день празнику. Ном. Дурни́й захід. Неудачныя старанія. Ном. 7597. Шкода́ й заходу! Напрасныя старанія. Ном. 7597. За одним заходом. За однимъ разомъ. За одним заходом забрать вже й теє. Уман. у.
4) За́ходом би́тися. Усиленно биться. Серце що-години заходом б’ється: не діждусь його. Г. Барв. 78.
5) У захо́ди йти. Идти зигзагами. Кінь в горах у заходи йде. Гуцул.
Захо́дити, -джу, -диш, с. в. зайти, -йду, -деш, гл. 1) Заходить, зайти (куда). От вона заходит в ту хату. Рудч. Та йшов козак до дівчини, зайшов до вдовиці. Мет. 53.
2) — за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. 3) О солнцѣ: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. Чуб. III. 232.
4) Заходить, зайти; уходить, уйти. Брехнею не далеко зайдеш. Ном. Спасибі Богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. О. 1862. II. 24.
5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть. Напиламся на меду та додому не зайду. Гринч. III. 326. Не заходить матінчин та до мене голосок. Чуб. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Заходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 361
6) Застигать, застигнуть, заставать, застать Заночуйте, добрі люде, Бо мя нічка зайшла. Гол. Я грапа Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Харьк. г. Заходять нас вісти: Хотять нам дати їсти. О. 1862. VI. 14.
7) Въ карточной игрѣ: ходить, пойти. Харьк. у.
8) Начинаться, начаться. Употр. только въ выраж.: Свя́то, пра́зник захо́дить, зайшов. Свя́то заходить. Наканунѣ самого праздничного дня сейчас послѣ заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящ. выраженіе.
9) — з ким. Водить съ кѣмъ компанію, знаться съ кѣмъ; начинать, начать что-либо дѣлать съ кѣмъ. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. МВ. (О. 1862. III. 45). Не хочу... з мужиками заходити. Св. Л. 158. Я з поганою не зайду. Св. Л. 235. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Ном. 6170.
10) Доставать, хватать, хватить, быть въ достаточном количествѣ. Малярі, малярі, красную змалюйте: За мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я єще докуплю. Гол. III. 438.
11) Беременѣть, забеременѣть. Ізваріть ту щуку, із’їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила. Кончився год — родила ужа. Рудч. Ск. І. 81. То-же значеніе: зайти́ дитям, — на дитину. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. Волч. у.
12) — сльоза́ми, кров’ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазахъ), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. Желех.
13) — між ким. Случаться, случиться, произойти между кѣмъ. Зайшло щось межи нами. Желех.
14) — у голову. Съ ума сходить, сойти, одурѣть. Миш у голову зайшла заким зерно знайшла. Ном. 1518.
15) Захо́дити в ре́чі, — розмову. Вступать в разговоръ. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги... та й далі. МВ. І. 14. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. МВ. (О. 1862. І. 83). З Марусею вона про се не заходила в розмову. МВ. II. 158.
16) — у сварку. Ссориться, затѣвать ссору. Нехай-же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. МВ. І. 12.
17) — у хма́ру. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже и бачу, що ви... в хмару заходите. О. 1862. II. 30.
Знебо́житися, -жуся, -жишся, гл. Прикинуться бѣднымъ. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: «Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало». О. 1862. V. 109.
Зубе́ць, -бця́, м.
1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зу́бці у грабля́х. Шух. І. 166); сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды. Шух. І. 122. Гол. Од. 56.
2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части. МУЕ. III. 39.
3) мн. зу́бці. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Котл. Ен. І. 18. Ум. Зу́бчик.
Ка́мінь, -меню, м.
1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Ном. № 2757. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати... ЗОЮР. І. 26. Стоя́ти як у ка́мені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. МВ. (О. 1862. III. 54). То же значеніе имѣетъ и выраженіе: Як з ка́меню те́саний. Сижу, мов з каменю тесаний. Г. Барв. 211.
2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. Шевч. 46.
3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Посл. Млин на два камені. Желех. Шух. І. 261. Млино́вий ка́мінь. Жерновъ.
4) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Шух. І. 255.
5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. Закр. Гол. Од. 39.
6) Си́ній ка́мінь. Мѣдный купоросъ. Ум. Каміне́ць, каміньо́чок, камі́ньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Рк. Макс. Посій ти при дорозі та на каміньочку. Нп. Бодай пани при дорозі каміньчики били. Нп.
Кві́тка, -ки, ж.
1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Шевч. 70. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. К. Досв. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. Нп.
2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носить дѣвушка, преимущественно просватанная.
3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боя́рам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Чуб. IV. 567. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пригниють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Мет. 15. Переносно: кві́тку приши́ти (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Мкр. Н. 85. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові бором. О. 1861. VIII. 19.
4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. КС. 1893. VII. 79.
5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. Залюбовск. Чуб. VII. 427.
6) У квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Св. Л, 174. Ум. Кві́тонька, квіточка. По садочку йшла, квітойки рвала. Чуб. V. 6. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. Сніп. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. ЗОЮР. І. 145. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай. Гліб.
Кипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл.
1) Кипѣть. В печі палає полум’я... кипить вечеря. Левиц. I. 5. У тих казанках киплять грішники. Стор. Як у казані́ кипі́ти. Сильно волноваться, шумѣть; сильно ссориться. На ярмарку — як у казані кипить, — такого народу. Харьк. Під’їхав Іванець із своїми запорожцями, і пійшло усе як у казані кипіти. К. ЧР. 312. У їх у хаті що-дня як у казані кипить: невістки не помиряться, а за їми й чоловіки — така сварка.
2) Волноваться. Як кипів ти в молодому вікові і як тугував на старости. Кв. Голова горить і серденько кипить, і тіло болить. Вовч. III. 15. Кипи, кипи, моє серденько, на ножі. Нп.
Ки́снути, -сну, -неш, гл.
1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Харьк. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? ЗОЮР. І. 273. Ки́сне, як соло́ний огіро́к. Постоянно плачетъ. Ном. № 2380. Гля́не — молоко́ ки́сне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію. Ном. 3041.
2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути? Харьк.
3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. К. ЧР. 290. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день. Левиц. І. 499.
4) — у шинку́. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути. Мир. ХРВ. 119.
Кіло́к, -лка́, м.
1) Колышекъ.
2) Колъ въ плетнѣ. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з’явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. І. 26.
2) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315.
4) Вѣшалка въ видѣ колышка, вбиваемаго въ стѣну. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього... як на кілок у коморі. МВ. І. 28.
5) Въ дверяхъ крестьянскихъ построекъ: ручка въ видѣ колышка, за которую берутся при отворяніи дверей. Kolb. І. 57.
6) Колышекъ, вкладываемый у запора вмѣсто замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259.
7) = Заніз (у ярмі). Kolb. І. 67.
8) Одинъ изъ двухъ деревянныхъ шиповъ, которыми прикрѣпленъ къ оси задній наса́д крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. Ум. Кіло́чок.
Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8) — ко́пу. Копнить.
9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Кле́пка, -ки, ж. Клепка. Ой у полі озерце, там плавало відерце. Соснові клепки, а дубове денце. Чуб. V. 81. Торох відра об землю, аж клепки забряжчали. Рудч. Ск. II. 124. У йо́го клепки не стає́ в голові́. Нема́є тре́тьої кле́пки в голові́. Онъ глуповатъ. У него голова не въ порядкѣ. Ном. № 6254. Чуб. І. 249. Ора́ти кле́пкою. Идти на перекоръ. Ном. № 3308. Ум. Кле́понька, кле́почка. Соснові клепоньки, дубове денце. Грин. III. 242. Щоб твої обручі погоріли у печі, щоб твої клепочки розносили діточки. МУЕ. III. 159.
Кло́ччя, -чя, с. Пакля, охлопки. Чоловік мій вдався вже геть то гнучкий, як батіг з клоччя. Левиц. Пов. 886. У йо́го в голові́ кло́ччя. Онъ глупъ. Мені памороки забито киями, а в вас мабудь ізроду в голові клоччя. К. ЧР. 283. Ум. Кло́ччячко. У неї очіпок штопненький, тілько вже постарів, клоччячко видно. Ном. № 8454. Я думала, що нагаєчка з клоччячка, а вона, проклята, з протичка. Чуб. V. 596.
Ключ, -ча́, м.
1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Нп.
2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399.
3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203.
4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя нарі́жниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171.
5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полони́нах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194.
6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная коло́дка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, ві́стря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ коло́дки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ла́нцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить коло́дку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключе́м. Шух. І. 253.
7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218.
8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52.
9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе.
10) Кипі́ти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Клю́ченько, клю́чик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Копа́, -пи́, ж.
1) Міръ, сельское общество, сходка для рѣшенія судебныхъ дѣлъ; судебное засѣданіе (въ старину). Копа переможе й попа. Ном. № 10742. Позови й копи страх надоїли. Котл. НП. 342.
2) 60 штукъ чего-либо. Тепер давай мені хоч копу таких дівчат. — Сидить курка на копі, знесла яєць три копи. Нп.
3) Копна хлѣба (въ ней 60 сноповъ). Жито жали, в копи клали. Шевч. 61. Де ж Катрусю пригорнула? (ніч) Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою сина забавляє. Шевч. 77. Хто їде з копами, — у двір завертає. ЗОЮР. ІІ. 90. Наплюю я богачу: свою копу молочу. Ном. № 2559. У ко́пи вкла́сти. Побить сильно. Так мене, синку, у копи вклали, що й не приведи Мати Божа. Харьк.
4) 50 копеекъ. Ой нате вам, рибалочки, мідну копу грошей. Мет. Нанялася носить воду, бо грошей не стало... кіп із вісім заробила. Шевч. 109.
5) Счетная единица у оконщиковъ: копа́ рядова́ заключаетъ въ себѣ 14 оконъ; кромѣ нея, есть копа́ шісна́дцятка (16 оконъ), двадця́тка (20), сорокі́вка (40) и шестидеся́тка (60 оконъ). Вас. 150. Ум. Кі́пка, кі́понька, кі́почка. Поставлю женців сімсот, молодців, поставлю кіпок — що на небі зірок. Грин. III. 19. Сюди хіп, туди хіп, — за сміттячко дев’ять кіп, а десята кіпка, що вимела тітка. Грин. III. 493. В снопочки в’язала, в кіпочки складала. Грин. III. 414.
Копові́з, -во́зу, м. = Возовиця. Як зайде коповіз, багато роботи волам буде. Черниг. г. У копові́з. Во время перевозки копенъ.
Кужі́лка, -ки, ж.
1) = Кужівка. Части кужі́лки: шестикъ — стебло́, вставляется въ кружо́к или хрест (накрестъ сбитые два деревян. бруска); верхняя часть стебла́ называется шпеньо́к; она болѣе тонкая и ку́жіль сперва навертывается на трубочку, а затѣмъ эта трубочка надѣвается на шпеньо́к. Черниг. у. Оддай людям жінку, а сам труби в кужілку. Ном. № 4753.
2) Пѣсня при пряденіи? Не їж мене, вовчику-братіку, тут, — лучче сідай на мене, то я тобі кужілки заспіваю. Рудч. Ск. І. 8. Ум. Кужі́лочка. Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенечко. Рудч. Ск. II. 33. Нехай вона ранесенько не встає, кужілочки густенько не в’є. Чуб. V. 800.
Ку́па, -пи, ж.
1) Куча, груда. Кров’ю вона (воля) умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах. Шевч. 214. Турки що тріски валяються купами, а деякі поранені ходять. ЗОЮР. І. 219.
2) Толпа, сборище, скопленіе. Йшли молодиці з малими дітьми на руках, а коло їх купами бігли невеличкі дівчата. Левиц. І. 9. Простували козаки невеличкими купами до Лубень. Стор. МПр. 60.
3) Группа. Заросль до шмиги розставлена купами. Стор. МПр. 66.
4) = Купина́. Хай тебе візьмуть ті, що купами трусять (т. е. черти). Ном. № 3750.
5) До ку́пи. Въ одно мѣсто. Усе військо своє до купи у громаду скликають. Макс. Збився народ до купи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. МПр. 60. У ку́пу. Вмѣстѣ. У купу скласти. У-ку́пі. См. Укупі. Ум. Ку́пка, ку́понька, ку́почка. Треба понасипати по купці жита. Чуб. І. 101. Хотів заздалегідь пристати до невеличкої купки вірних. К. ЧР. 337. Летів сивий голубонько та сів собі на купці. Лукаш. Жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте. МВ. І. 14. Чужі матері гуляють купочками. Мил. 193. Листи... перечитавши, у купочку склавши. Мет. 25.
Ла́дка, -ки, ж.
1) Оладья. Млинець ладку посватав. ЗОЮР. II. 27.
2) Преимущественно во мн. Ладонь, ладоша. (Дѣтск. слово). Плеска́ти у ла́дки. Бить въ ладоши. Сидить баба на березі, ладками сплеснула. Чуб. V. 845. Ладки, ладки, а де були? — В бабки. Ном. № 9264. Ум. Ла́доньки, ла́дочки, ладо́шки, ладу́сі, ладу́сеньки, ладу́сики. А в ніженьки — ходусеньки, а в рученьки — ладусеньки. Мет. 2. Ладки-ладусі, а де були? — В бабусі. Ном. № 9264.
Ле́жа, -жі, ж. Лежаніе. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі. Ном. № 11299. Упа́сти у ле́жу. Заболѣть. Шух. І. 97.
Лі́то, -та, с.
1) Лѣто. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Летить літо як на крилах. Ном. № 550. Я дав би дві зіми за одно літо. Ном. № 656. У-лі́ті, у-лі́тку. Лѣтомъ. Діти, діти! добре з вами в-літі, а зімувати — то горювати. Ном. № 557. Скинеш оком по тому степу, що колись у-літку пишною травою зеленів. Дещо. 34.
2) мн. Лѣта, годы. Пішли мої літа, як вітри круг світа. Ном. № 2055. Уживай світа, поки служать літа. Ном. № 5931. Не зазнала я роскоші, — вже й літа минають. Мет. 106. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло. Шевч. 106. Там десь милий чорнобривий по полю гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю. Шевч. 17. Не мав од рода́ той царь до своїх старих літ дітей. Рудч. Ск. І. 115. Довелось їй на старости літах збідніти. Федьк. Меншая сестра літ не доросла. Мет. 32. Дочка єдина була в його літ дванадцяти. Єв. Л. VIII. 41. Кохала козаченька два літі, — сама зосталася у світі. Мет. 47. Дійти́ літ. Вырости. Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. II. 19. На лі́та. Лѣтами, по лѣтамъ. В старости беруть двох родичів молодого, на літа не молодих. Грин. III. 531. На лі́ті (бу́ти). Быть взрослымъ. Ти на літі і Ярина зріє. Шевч. 245. З літ ви́йти (кому́). Быть уже не въ тѣхъ лѣтахъ, когда... Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Ном. № 6468.
3) Сѣмя самца. Корова бере літо від бугая. Желех. Ум. Лі́течко, лі́тко. Любив же я дівчиноньку та не літечко — два. Чуб. V. 74. ...Літечко моє святе минуло хмарою. Шевч. 584. Кобис, мамко, осідлала коні вороненькі, може би я та здогонив літа молоденькі. Лишень коні вороненькі ноги утомили, літок моїх молоденьких та не здогонили. Шух. І. 199.
Літо́рка, -ки, ж.
1) Лѣстница. Желех.
2) = Драби́на у во́зі. Вх. Лем. 432. См. Літря.
Ло́патень, -тня, м.
1) Широкій буравъ для просверливанія отверстій въ ступицѣ колеса. Вас. 147. У йо́го язи́к як ло́патень. Онъ болтливъ. Ном.
2) Большой и широкій зубъ. Трошки опізнився! — промовив до його Кованько і показав свої лопатні з під губ, сміючись якось ніби зубами. Левиц.
Лоск, -ку, м. Въ выраженіи: У лоск лягла́ пшени́ця — въ повалку. См. Лоском.
І. Мах, ма́ху, м. Взмахъ, размахъ. За їден мах голову зрубав. Так махнув шапкою, мов душа його з тим махом вилинула. Г. Барв. 126. Так зо всього маху і сунув ночви з дяком додолу. Драг. У мах. Быстро, сразу.
Мент, -ту, м. Мигъ. У-мент. Вмигъ. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. Драг. В один мент одно за ’дним переміняється. Г. Барв. 466.
Ми́катися, -каюся(-чуся), -каєшся(-чешся), гл. Бросаться. Вх. Лем. 435.
2) Слоняться, шататься, бродить, носиться. На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати в сіни, то з сіней знов у хату, і не дививсь. Кв. І. 49. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Ном. № 1772.
3) — у що. Лѣзть, соваться. Коли не піп, не микайся у ризи. Ном. № 9571.
Мисль, ми́сля, -лі, ж. Мысль. Мислі до суду не позивають. Ном. № 5805. Що з голови, то з мислі. Ном. № 5804. Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить. Грин. III. 297. На ми́слі ма́ти. Думать, предполагать, намѣреваться. Скажи мені, серце моє, що маєш на мислі. Мет. 63. У ми́слях. Въ умѣ. До ми́слі, під ми́слі. Нравится, по вкусу, по натурѣ. А як же її любити, коли не до мислі? Мет. 82. Вибірай, вибірай, молода дівчино, которий під мислі. Мет. 114. Не добере Самсониха невістки до мислі. Мил. 98. Ум. Ми́сленька, ми́слонька. І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї. Чуб. V. 401. Ой горе, горе, нещаслива доля, виорала дівчинонька мисленьками поле. Чуб. V. 243. Ой я сиджу коло стола, мислоньки мене зносять. Грин. III. 246.
ІІ. Міч, мо́чі, ж. = Міць. Нема мочі. Ном. Ста́ти у моча́х. Войти въ силу, сдѣлаться сильнымъ. Сидить черв’як у тому гнідечку, а як стане у мочах, то й вилізе. Волч. у.
Мно́го, нар. = Багато. Да побіжи в чисте поле, чи йде ляхів много. Макс. Не у мно́зі. Не во множествѣ. Не гнівайся, тестю! не у мнозі зять іде. Мет.
Мовча́н, -на́, м.
1) = Мовчак. О. 1861. X. Шевч. 16.
2) = Мовчанка. У мовчана́ гра́ти. Молчать. І знов почали ми у мовчана грати, журимось. Г. Барв. 50.
Нав’я́з(ну)ти, -зну, -неш, гл. Набиться, завязнуть. М’ясо у зуби нав’язло. Він їм у зу́би нав’я́з. Они его не спускаютъ съ языка.
На́дібок, -бка, м.
1) Кусокъ дерева или желѣза, годный въ дѣло. Мнж. 186.
2) Хозяйственныя принадлежности. На́дібок у піч. Никуда негодная вещь. Лебед. у.
На́кидка, -ки, ж.
1) Прибавка, набавка.
2) а) Сѣть, имѣющая видъ круга, окружность котораго 8 — 12 саж. Поднятая за центръ, сѣть принимаетъ видъ колокола. Окружность сѣти обвѣшана свинцомъ (15 — 20 фун.); отъ центра идетъ веревка. Сѣтка бросается распущенной и накрываетъ рыбу, плавающую у дна; испуганная рыба бросается вверхъ; при вытягиваніи окружность сѣтки, тяжелая отъ груза, сходится въ одну кучу, и рыба не можетъ выйти изъ сѣти. б) Сѣть на желѣзномъ обручѣ (діаметръ 1 арш.), который посредствомъ двухъ вертикальныхъ полосокъ желѣза прикрѣпленъ къ деревянной ручкѣ. Сѣть имѣетъ видъ конуса съ отверстіемъ въ вершинѣ вершка въ 3 въ діаметрѣ; накрываютъ на мели карпа и вынимаютъ чрезъ малое отверстіе вверху. Браун., 13.
3) У на́кидку. Въ наброску. Надів кожух у накидку. Валк. у.
Нами́сто, -та, с.
1) Монисто, ожерелье. Куплю тобі намисто та на шиї повішу. Мет. 7. До́бре нами́сто. Монисто изъ красныхъ коралловъ. У йо́го бага́цько нами́ста на ши́ї. У него много долговъ.
2) Наросты на шеѣ у индюка. Ум. Нами́стечко.
Нату́ра, -ри, ж.
1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239.
2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нп. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. ЗОЮР. II. 95. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. Г. Барв. 283.
3) У нату́рі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Любеч. Ум. Нату́ронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64.
Неду́га, -ги, ж. Болѣзнь, недугъ. Не смерть страшна, а недуга. Ном. № 8154. У неду́зі лежа́ти. Быть, лежать больной. Там Маруся в недузі лежала. Грин. III. 234. Я аж два дні пролежала в недузі. Г. Барв. 299.
Непа́м’ять, -ти, ж. Забвеніе. Піти́ в непа́м’ять. Быть забытымъ. Ми, селяне та хуторяне, нічого не записували, — тим воно й пішло все те в непам’ять. К. (О. 1861. II. 227). Пусти́ти у непа́м’ять. Предать забвенію. Все те пускають наші земляки в непам’ять. К. Гр. Кв. XXXII.
Несла́ва, -ви, ж. Безславіе, позоръ; дурная репутація. Погубиш їх, і їх слава стане їм в неславу. Шевч. Ой він її не займає, бо сватати має, він до неї не горнеться, неслави боїться. КС. 1887. VIII. 774. Любив я дівчину, любив я свою, а люде говорять неславу на нюю. Грин. III. 185. У несла́ві бу́ти. Быть обезславленнымъ; пользоваться дурной репутаціей. Наш піддружбо хороший, пожич дружбі грошей, бо наш дружба в неславі, його шапка в заставі. О. 1862. IV. 19. У несла́ву вво́дити. Подвергать пересудамъ, безславить кого. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83. У несла́ву вхо́дити. Безславить себя, подвергать себя пересудамъ. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із юлиці ходиш. Мет. 83. Ум. Несла́вонька. Не тра було моїй рідні неславоньки наробити. Грин. III. 248.
I. Ніж, ножа́, м.
1) Ножъ. Склада́ний ніж. Карманный, складной ножъ. Левиц. Пов. 228. Ум. Но́жик.
2) — у плу́зі = Чересло. Шух. І. 165.
Нізіне́ и нізіне́ у стріть. Роды гуцульской вышивки. Шух. І. 157 — 159.
Ніч, но́чі, ж. Ночь. Плачуть мої очі темненької ночі. Мет. 92. Ніч-у-ніч. Каждую ночь. День-у-день, ніч-у-ніч не переставала мати плакати. Мир. Пов. II. 44. Ніч ні́цьку. Всю ночь. І сидить він так на призьбі, часу не мірючи, — коли сидить годину, коли і ніч ніцьку. МВ. (О. 1862. І. 98). Ніч зорі́ти. Не спать ночью. У-ночі́. Ночью. Ум. Ні́ченька, ні́чка. Аж застигла її нічка в дорозі. Рудч. Ск. І. 15.
Оберта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. оберну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Поворачивать, повернуть, оборачивать, оборотить. Треба обернути тоншим боком. Уман. и Гайсин. уу.
2) — на що́. а) Употреблять, употребить на что, для чего. Обертати на користь собі всяку тварь. Дещо. Твоє святе слово на святе діло обернуть. К. (О. 1861. VI. 33). А добро, що наздирали з убогого люду, на потреби військовії обернене буде. К. Досв. 219. б) = — у що́. в) — на свій обича́й. Повернуть по своему. Як тиєї води ніхто не може обернути на свій обичай, так щоб мої бжоли жадний уречи не мог. Чуб. І. 73.
3) — у що. Превращать, превратить во что. Князьку будівлю обернули в хлів. К. ПС. 63. Оберну́ти в ніщо́. Обратить въ ничто. Обертаючи в ніщо слово Боже переказом вашим. Єв. Мр. VII. 13. Также въ ариѳметикѣ: превращать, превратить (именов. числа). 17216 вершків обернути у верстви. Кон. Ар. 17.
Оберта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. оберну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Обращаться, обратиться (вокругъ), поворачиваться, повернуться. Обертайся коло мене, як торбинка коло боку. Грин. III. 651.
2) Оборачиваться, обернуться, оглянуться. А ти, Єво, не смутися і до мене обернися. Чуб. І. 147. Обертається й озирається Марина. Левиц. І. 83. Куди іду, обернуся, назад себе оглянуся. Чуб. V. 264. Обернімось трошки на себе та поміркуймо, чи не ми сами винні. О. 1862. III. 32.
3) — до ко́го, чо́го. Обращаться, обратиться къ кому, чему. На Обрітення обертаються птиці до гнізда, хлібороби до плугів. Ном. № 523.
4) — з ким. Только не сов. в. Обращаться съ кѣмъ. Тепер вони будуть знати, як з людьми ся обертати. Грин. III. 641.
5) Возвращаться, возвратиться, успѣть отправиться и возвратиться назадъ. Тебе б по смерть посилати, то б нажився чоловік.... — А мені здається, що госпося наче на крилах обернулась. МВ. (КС. 1902. X. 144). Тричи обернувся з снопами до обід.
6) Находиться гдѣ-либо, проживать. Та Біг знає, де ся моя рибочка оберта’ть. Гол. IV. 494.
7) Обойтись, извернуться. Ще хоч би не тровив торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у.
8) — чим, у що. Обращаться, обратиться, превращаться, превратиться во что. Обернутись зозулею. Мет. 257. Обернися порося на карася. Ном. № 119. В сумне стогнання обертались речі. К. ХП. 52.
Обму́рзатися, -заюся, -єшся, — гл. = Замурзатися. Лохв. у.
Овра́х, -ха́, м. Сусликъ. У меншого (брата) або градом виб’є (хліб), або оврах понівечить. Стор. І. 18. Ум. Овражо́к, оврашо́к. Стор. МПр. 44.
Оди́н, одна́, одно́, числ. Одинъ, одна, одно. З одним, Богом на сто ворог. Ном. № 12. Оди́н о́дного, одно ’дно́го, оди́н у о́дного, один на о́дного и пр. Одинъ другого, другъ друга, другъ у друга, другъ на друга и пр. Вони один одного покохали. Стор. МПр. 57. Питали один в одного. Єв. Мр. І. 27. Пастухи казали один до ’одного. Єв. Л. II. 15. Оди́н по о́дному. Одинъ за другимъ. ЗОЮР. І. 6. Один по одному лист у гаї осипається. Дещо. Один по одному спішать. Щог. В. 134. Одни́м оди́н. Совершенно одинъ; единственный. Вона була хорошого роду і одним одна дочка у батька дуже багатого. Кв. Одно́, в одно́. Не переставая. Ледві додому вернувсь та ’дно стогне. Грин. І. 285. Я її пужалном лущу в одно. Щог. В. 71. Все одно́. Все равно. А що ж, каже царенко, нам все одно пропадать. Рудч. Ск. Не одно́-десять. Не одинъ десятокъ. Не одно-десять навчив парубків пісень московських співати. Кв. Одного́ разу́. Однажды. Одного ра́нку, ве́чора. Однажды утромъ, вечеромъ. Одного ранку... сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. II. 4. Ум. Одне́нький. Вона у мене одненька. Лохв. у.
Очеви́дьки, очеви́дячки, нар. Очевидно, явно, на глазахъ, предъ глазами. Всі очевидьки їх поважали. Левиц. І. 385. Потомок перевертня очевидячки вертався до свого роду. Левиц. І. 161. Стережеться він виявити свою тугу очевидячки. Чаще съ предлогомъ у. Вони тебе у очевидьки ошукують. К. ЧР. 301. (Вовки) іззіли у очевидячки лошака. Рудч. Ск. І. 90. Не приснилось, а в очевидячки явилось. К. ЦН. 230. Христі, мов живе, усе те стало в очевидячки. Мир. Пов. II. 84.
Па́м’ятка, -ки, ж.
1) Память, воспоминаніе. Приятелі їх садили тоді на пам’ятку. Греб. 360. На́ тобі книжку на пам’ятку. Впа́сти в па́м’ятку. Запечатлѣться въ памяти. Вже що вона через те заподіяла миру, того не впало мені в пам’ятку. ЗОЮР. II. 37. Се мені́ у па́м’ятку. Это мнѣ памятно. Більше всього в пам’ятку мені, як уже піп приїхав ховать. Сим. 220.
2) Подарокъ на память.
3) Поминальная книжка.
Па́сія, -сії, ж.
1) Пассія, особое церковное служеніе, совершаемое въ первыя 4 недѣли Великаго поста, по пятницамъ, и состоящее въ чтеніи страстныхъ евангелій. Левиц. Пов. 30.
2) Гнѣвъ, раздраженіе. Впав у па́сію. Вспылилъ.
Пасма́н, -ну, м. Полоса. У пасма́ни. Въ полосы (о матеріи). Гол. Од. 21.
Патьо́хи, -хів, мн. Болтовня. Екатериносл. у. Піти́ у патьо́хи. Пуститься въ болтовню.
Пацю́рки, -ків, мн.
1) = Пацьорки.
2) — у рачи́ці. Рачья икра. Вх. Лем. 447.
Пень, -пня, м. Пень. Голий, як пень. Ном. Ой пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й стояв увесь день. Нп. Пнем ста́ти, на пню ста́ти. Упорствовать, заупрямиться. Внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря. МВ. (О. 1862. III. 45). У-пе́нь. До чиста, совершенно. Рубати у-пень увесь народ. ЗОЮР. І. 120. Ляхів, мостивих панів, у-пень рубайте. Макс. Та бодай же ти, корчмо... та й у-пень згоріла. Грин. III. 286. На пні хлі́б. Хлѣбъ на корню. Поси́віти на пні. Состарѣться въ дѣвушкахъ. А що мені з того, що ви всі три посивієте на пні. Левиц. І. 306.
2) При укладкѣ сноповъ въ кладню (см.): каждый изъ четырехъ сноповъ, которые ставятъ въ центрѣ возлѣ остреви. Шух. I. 166. Ум. Пеньо́к, пеньо́чок. Стоїть у лісі на пеньку якийсь чоловік, а кругом того пенька вовк так скаче, так скаче, — хоче його з’їсти. Рудч. Ск. І. 72. Ма́ти собі́ на пеньку́. Имѣть въ виду. Ольгоп. у.
Перемі́ть, -ме́ти, ж.
1) = Перемет. 2. Вх. Пч. II. 25.
2) Узелъ. У перемі́ть зв’яза́ти. Завязать узломъ. Шух. І. 137.
Пере́рік, -ку, м. Пререканіе. Не захо́дити з ним у пере́рік. Не входить съ нимъ въ споръ, пререканія. ЕЗ. V. 67.
Перестава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. переста́ти, -ста́ну, -неш, гл.
1) Переставать, перестать. Коли ж за тобою плакать перестану. Чуб. Перестала дівчинонька вірненько любити. Мет. — у чому́. Останавливаться, остановиться на чемъ, перестать, дойдя до чего. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі церкви заорандовали. АД. II. 21. — чого́. Оставлять, оставить что дѣлать. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. 1862. ІІІ. 64).
2) Только несов. в.? Переходить, перебѣгать звѣря, становиться на дорогѣ. Біжіть мерщій униз: там є такі поляни, що можна добре його переставати. Брацл. у.
Підва́л, -лу, м.
1) ?
2) У підва́л. Безъ разбору, сплошь. Зсапувала все в підвал. Сосниц. у.
Піч, пе́чі, ж. Печь. Вас. 193. Чуб. VII. 380. Піч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Мовчи́, бо піч у ха́ті. Молчи, — есть лишніе люди. ХС. III. 48. Піч гонча́рська. Обжигальная печь для посуды. Шух. І. 263. Ум. Пі́чка.
Пова́жний, -а, -е.
1) Почтенный, достойный уваженія. Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю. К. ЧР. 48.
2) Серіозный; солидный. Такий зробився тихий та поважний. Рудч. Ск. II. 162. Поважне обличчя. К. Досв. 127. Йому здавалось... ніби він чує поважну його мову.
3) У пова́жному ста́ні. О женщинѣ: беременна. Пані моя нездужає: вона в поважному стані.
Поверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. поверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. І. 25.
2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц.
3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325.
4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. У ні́вець поверну́ти. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. Поверну́ти на кори́сть. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.
По́вня, -ні, ж.
1) Полнота. Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні. К. ХП. 18. Тут в повню роскіш дав їм Бог. Мкр. Г. 67. Перейти́ доро́гу у по́вні. Перейти дорогу съ полными ведрами. Шух. І. 239.
2) Изобиліе. І на полі у тебе буде повня. К. Іов. 13. Моїм багацтвом я втішався і повнею моєю веселився; К. Іов. 67.
3) Полнолуніе. Чуб. І. 10. Мі́сяць у по́вні. Полнолуніе.
Поги́бель, -лі, ж.
1) Гибель, погибель. Як не зведе вона його з світу, то ще одно місце зостається, де його погибель учиниться. Рудч. Ск. І. 135.
2) Зігну́тися у три поги́белі. Сильно согнуться, сгорбиться. Ном. № 3042. Ізогнувсь у три погибелі. Драг. 165.
Подлу́батися, -баюся, -єшся, гл.
1) = Подлубати.
2) — у голові́. Сильно подумать.
Подо́ба, -би, ж.
1) Образъ, видъ, наружность. Виходь, наша пані молода, аби-сьме виділи, што в тя за подоба: ци-сь така, як била, ци-сь ся перемінила. Гол. IV. 441. Що в салдата за подоба, за плечима вся худоба. Чуб. V. 970. Дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас. Стор. МПр. 27.
2) Сходство, подобіе.
3) Употребляется какъ нарѣчіе или безл. глаголъ преимущественно съ отрицаніемъ въ значеніи: прилично, слѣдуетъ; нравится. Г. Барв. 420. Чи подоба так робити? Чи подоба ж се, бабуню? МВ. (О. 1862. III. 37). Не подоба зірці так рано зіходити, не подоба дівці до козака виходити. Чуб. V. 311. Не подоба, діду, тобі таке робити. Зміев. у. Не подоба твоя, не подобнії річи викладати коня, до коханя бічи. Гол. III. 317.
4) До подо́би. Нравится. Ой, дівчино, то-сь ми до подоби. Гол.
4) У подо́бі ста́ти. Понравиться. У подобі став їй новий піп. Г. Барв. 149. Ум. Подо́бонька. Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька. Гол.
Позича́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. пози́чити, -чу, -чиш, гл.
1) — у ко́го. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12.
2) — кому́. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
По́лог, -гу, м.
1) Роды, разрѣшеніе отъ бремени. Ой Маруся в полозі лежала, чорним шовком головку зв’язала. Нп. У поло́гах бу́ти. Рожать. Жінка була в пологах. ХС. 1893. VII. 74.
2) мн. поло́ги. Низьменная равнина по лѣвымъ берегамъ рѣкъ. Вас. 206.
Поме́т, -та, м.
1) Бросаніе, разбросъ. Жа́ти хліб у поме́т. Жать, оставляя хлѣбъ невязаннымъ.
По́милка, -ки, ж. Ошибка. Помилка за хвальш не йде. Ном. № 7446. У по́милку. По ошибкѣ. Оце дивизія та й годі! чи воно піп помиливсь, що став я лічити, аж воно цілісінька сороківка грошей у помилку перейшла.
По́міч, -мочі, ж. Помощь. ЗОЮР. І. 65. Молодо оженившись, скоріше помочі діждеш. Ном. № 5909. Милосердого Бога на поміч не прохали. Макс. У по́мочі, до по́мочі ста́ти. Помочь. Ум. По́мочка. Мої милі соколочки, станьте мені до помочки. Чуб. III. 48.
Пора́, -ри́, ж.
1) Время, пора. Як прийшла до його тая пора, шо вже йому треба бігти, то він так стогне. Грин. II. 137. У робочу пору. Стор. МПр. 67.
2) Возрастъ. Дівчина на порі́, у порі́. Дѣвушка-невѣста. Росла, росла дівчинонька та й у порі стала. Зміев. у.
3) На таки́х пора́х бу́ти. Быть беременной. Хиба ти вже забув, що покинув мене на таких порах? Чуб. II. 19.
4) Без пори́. Преждевременно. Нив дуже горілку, та так без пори і вмер. Канев. у.
5) Употр. какъ нарѣчіе: пора. Та годі седіти, да пора летіти. Мет. 257.
Порі́г, -ро́гу, м.
1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. Мет. 89. У поро́гах стоя́ти. Стоять у порога. КС. 1883. II. 383. Мнж. 66. П’ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо. Грин. II. 302.
2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили-гори. Шевч. 4.
3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Волч. у. Ум. Порі́женько. Грин. III. 525. Порі́жок, порі́жечок.
Поря́док, -дку, м.
1) Порядокъ. Сирота плаче, сильненько ридає, що порядку немає. Мет.
2) — дава́ти. Распоряжаться.
3) У поря́док. По порядку. Маркев. 128. Ум. Поря́дочок. Рад би я встати до свого дитяти порядочок дати. Грин. III. 410.
Поспі́л, -по́лу, м. Въ выраженіи: у поспо́лі. Совмѣстно. Вона найняла собі хатину в посполі. Св. Л. 245.
Пострига́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. постри́гтися, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Преимущ. въ сов. в. Постричься.
2) Постригаться, постричься въ монахи. Рудч. Чп. 212. В черниці постриглась. Шевч. 337. Не постригайся, бо літа загубиш, звінчайся з тою, котру вірно любиш. Гол.
3) — у що. Сдѣлаться чѣмъ. В дурні... постригсь. Греб. 325.
Потене́тити, -чу, -тиш, гл. При покраскѣ: покрыть легкимъ просвѣчивающимъ слоемъ краски. Потенетив сяк-так стіл хварбою. Переясл. у. Позолота така — потенетив та й годі. Переясл. у.
Поши́ти, -ши́ю, -єш, гл.
1) Сшить. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. 38.
2) Поши́ти у брехуни́. Сдѣлать кого лгуномъ, выставить кого какъ лгуна.
3) См. Пошивати.
Поши́тися, -ши́юся, -єшся, гл.
1) Сшить. Пошилася сорочка.
2) Лѣзть, проскальзывать, шнырнуть. Звідтіль майнула зелена ящірка і пошилась поміж калачиками й шпоришом. Левиц. Пов. 334.
3) — у ко́го, між ко́го. Превратиться въ кого. Ти... пошивсь з ріднею в москалі. Г.-Арт. (О. 1861. III. 87). Не пошились ми в чужоземщину слідо́м за своїми спокушеними главами. К. ХП. 131. І вона між пани пошилась. — в ду́рні. Остаться въ дурняхъ.