Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 90 статей
Запропонувати свій переклад для «характер»
Шукати «характер» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Выде́рживать, вы́держать
1) виде́ржувати, ви́держати, зде́ржувати, зде́ржати, витри́мувати, ви́тримати, ви́тривати, ви́крепити, вте́рпіти. [Земля́ не зде́ржить мене́. Корабе́ль ви́тримав не одну́ бу́рю. Не вте́рпів і розпові́в про все];
2)
в. горе, страдание – терпі́ти, ви́терпіти, перете́рпіти, сте́рпіти, ви́крепити, ви́тривати.
Нет сил вы́держать – неви́держка.
Не могу вы́держать – неви́держка мені́, йому́ и т. д.;
3)
выде́рживать стиль, тон, характер – доде́ржувати, доде́ржати чого́. [Доде́ржав своє́ї тео́рії по́вною мі́рою (Грінч.). Пи́льно доде́ржано етнографі́чної ві́рности (О. Пчілка)];
4)
в. экзамен – склада́ти (скла́сти, здава́ти, зда́ти) і́спит, екза́мен.
Вы́держанный (о человеке) – витрива́лий, ви́тресуваний; (о стиле и пр.) – доде́ржаний, (о вине) ви́держаний.
Задо́рный
1) зади́рливий, задери́куватий, задира́куватий, зачі́пливий, заї́дливий, зано́зистий, задьо́ристий; заго́нистий, завзя́тий.

-ный вид, слова – зади́рливий (зачі́пливий, задери́куватий) ви́гляд, зачі́пливі слова́.
Иметь -ный вид – зади́рливо гляді́ти, ко́зирем стоя́ти, ко́зирем диви́тися.
-ный характер, свойственный военному – заго́ниста воя́цька вда́ча;
2) (
завидный) споку́сливий.
Извраща́ть, изврати́ть – (слова, факты, смысл, содержание чего-либо) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́кшувати, переина́кшити, переверта́ти, переверну́ти перебрі́хувати, перебреха́ти; калі́чити, покалі́чити, (о мн.) поперекру́чувати, попереина́кшувати, попереверта́ти. [Поперекру́чував істо́рію так, як її́ й до́сі перекру́чують (Куліш). Не перекру́чуйте пра́вди. Мої́ слова́ переина́кшено – я не так говори́в (М. Грінч.). Хіба́-ж тобі́ та́к було́ гово́рено? ти все по-сво́єму переверну́в (М. Грінч.). Ніко́ли не перека́же так, як чу́ла, а все перебре́ше (Харківщ.). Не ви́правив він мо́ву в пере́кладі, а покалі́чив (М. Грінч.)].
-ть (характер, талант, вкус) – калі́чити, скалі́чити, покалі́чити, псува́ти, зі[о]псува́ти, (диал.) знату́рювати, знату́рити. [На́що ви псуєте́ (калі́чите) вда́чу дити́ні? Так знату́рив собі́ смак, що тепе́р ті́льки й мо́же ї́сти щось го́стре (М. Грінч.)].
Извращё́нный – (о словах, фактах, смысле, содержании ч.-л.) перекру́чений, покру́чений, перебрі́ханий, (по)калі́чений; (о характере, таланте, вкусе) покалі́чений, зіпсо́ваний, ви́кривлений, збо́чений, знату́рений. [Ви́кривлений тала́нт (Єфр.). Збо́чена вда́ча (Н.-Лев.). Покалі́чений ро́зум (М. Грінч.)].
Испо́ртить
1)
кого, что – зба́вити, зі[о]псува́ти, попсува́ти, (повредить, изувечить) зні́вечити (редко зані́вечити), поні́вечити, знеха́яти, спога́нити кого́, що; срвн. По́ртить. [До́брого ко́рчма не зопсу́є, а лихо́го і це́рква не попра́вить (Номис). Зба́вили їй дити́ну: «а вона́-ж у ме́не була́ слухня́на та звичайне́нька» (Єфр.). Він а́ґрусом (крыжовником) зба́вив зу́би (Звин.). Поні́вечите, та́ту, зе́рно: попрі́є воно́, пропаде́ (Кон.). Життя́ стоя́ло перед не́ю знеха́яне лука́вими за́мірами (Мирний.)].
-тить дорогу – розби́ти доро́гу (шлях), (размокшую: ездой, ходьбой) згрузи́ти, згрязи́ти доро́гу.
-тить замок, ключ – зба́вити, скрути́ти замо́к, ключ (ключа́).
-тить здоровье – зіпсува́ти, зба́вити, зні́вечити здоро́в’я.
-тить жизнь (в браке) – зав’яза́ти вік, світ чий, кому́. [Я твій вік зав’яза́ла (Квітка)].
-тить отношения – попсува́ти відно́сини з ким.
-тить характер – зіпсува́ти, зба́вити, (изуродовать) спотво́рити вда́чу чию́, кому́.
-тить дело – зба́вити, зве́сти, зіпсува́ти спра́ву, (иносказ.) зроби́ти з лемеша́ шва́йку.
-тить везде дело – скрізь попсува́ти спра́ву, (иносказ.) ку́ди не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть (Рудч.);
2) (
свахлять) зі[о]псува́ти, спарта́чити, спаску́дити, спарто́р[л]ити, зги́дити, спога́нити що, (о мн.) попсува́ти, попарта́чити, попарто́р[л]ити и т. д. [Не кажі́ть, щоб вона́ вам ши́ла соро́чку: зги́дить (Звин.)];
3) (
сглазить) навро́чити, зуро́чити, спристрі́тити, спрозо́рити кого́; срвн. Сгла́зить. [Мо́же то вона́ коро́ву спристрі́тила? (Звин.)].
Испо́рченный
1) зба́влений, зі[о]псо́ваний, зіпсу́тий, псо́ваний, попсо́ваний, зні́вечений, поні́вечений, спога́нений, знеха́яний. [Таки́й молоди́й хло́пець, а вже таки́й наха́бний, таки́й зба́влений (Н.-Лев.). Був се наро́д псо́ваний (Куліш). Зопсо́вані зу́би (Коцюб.). Де́які (фігу́ри) ду́же попсо́вані (Л. Укр.)];
2) спарта́чений, спаску́джений
и т. д.;
3) навро́чений, зуро́чений, спрозо́рений, спристрі́чений, причи́нний.
Кого́ (род. и вин. п. от вопрос., относ. и неопредел. мест. Кто) – кого́, (только после предлогов) ко́го; срвн. Кто. Кого́ вы видели?
От кого́ это вы слышали? – кого́ ви ба́чили? Від ко́го це ви чу́ли?
Солгатьничего, было б на -го́ – збреха́ти – нічо́го, було́-б на ко́го.
Какой у -го́ характер, таковы и поступки – яка́ в ко́го (яка́ кому́) вда́ча, така́ й поведі́нка (такі́ й вчи́нки).
Тот, -го́ вы любите – той, кого́ ви лю́бите.
Быть (пойти) в -го́ – уда́тися, уроди́тися в ко́го.
-го́-то
а)
вопрос. – кого́-то?;
б)
неопредел. – кого́сь.
-го́-либо, -го́-нибудь – кого́, кого́сь (после предл. также: ко́го, кого́сь), кого-не́будь, будь-кого́, кого́-бу́дь.
Не видели ли вы здесь -го́-нибудь? – чи не ба́чили ви тут кого́?
Спросите у -го́-либо из знакомых – спита́йте у ко́го(сь) із знайо́мих.
-го́ попало – будь-кого́, кого́-бу́дь, аби́-кого, (диал.) кого́ по́падя.
-го́ угодно, -го́ ни есть – кого́ хоч, будь (бу́длі-)кого́, аби́-кого, (вульг.) кого́ завго́дно.
-го́-кого́ только там не было – кого́-кого́ ті́льки там не було́.
-го́-кого́ зовут, а нас мимо – кого́-не-кого́ (де́-не-кого) кли́чуть (запро́шують), а нас обмина́ють.
Кошма́р
1) (
ужасный сон) кошма́р (-ру), сни́ще, жахли́вий при́вид, (зап.) змо́ра. [І страшні́ші, ніж со́нні кошма́ри, ті приви́ддя безсо́нної но́чі (Л. Укр.). Сон – то пусте́, розві́ється від со́нця, а сни́ще річ тяжка́ (Дн. Чайка)];
2) (
чудовищное событие) страхі́ття. [Жахли́ві страхіття́, що одбува́лися скрізь, де пересува́вся Тімурле́нґ, ма́ють аж казко́вий хара́ктер (Крим.)];
3)
см. Уду́шье (во сне).
Кощу́нственный – блюзні́рський, (ц.-слав.) кощу́нний. [Не зважа́ючи на блюзні́рський хара́ктер спі́ву, до́вго брені́в у душі́ сумни́й, ні́жний біль (Черкас.)].
-венно – по-блюзні́рському, (ц.-слав.) кощу́нно. [Ви по-блюзні́рському знуща́єтесь з усьо́го (Грінч.)].
Круто́й
1) (
круто свитый, сваренный, замешенный) крути́й. [Крута́ пря́жа. Крута́ ка́ша Крути́й хліб];
2) (
о горе́, береге, скале, лестнице, дороге) крути́й, при́крий, (очень) стрімки́й, стрімча́стий, кручува́тий, при́кро-крути́й; (о повороте) крути́й, рапто́вий. [Такі́ круті́ схо́ди, що наси́лу ви́йшла на їх (Київ). Мов се́рні по стрімки́х ска́лах тіка́ть їй довело́ся (Крим.). Стрімча́сті ске́лі (Тичина). Пішо́в шви́дко, деручи́ся кручува́тою сте́жкою вго́ру (Грінч.). Прошу́ злі́зти під го́ру, бо при́кра, та всіх не ви́тягнуть бички́ (Гнат.). При́крий бе́рег (Сл. Гр.)].
Дорога делает -то́й поворот вправо – шлях кру́то (рапто́во) поверта́є право́руч.
Уходили сивку -ты́е горки – був кінь та з’ї́здився (Приказка);
3) (
тяжёлый) суту́жний, при́крий, (о характере) крути́й, суво́рий.
-ты́е обстоятельства – суту́жні (при́крі) обста́вини.
У него очень -ты́е обстоятельства – йому́ ду́же кру́то, йому́ ду́же суту́жно.
-то́й характер, нрав – крута́, суво́ра, (пров.) сукри́ста вда́ча.
Человек -то́го характера, нрава – люди́на круто́ї вда́чі; люди́на крута́.
-та́я мера – суво́рий за́хід.
Придётся принять -ты́е меры – доведе́ться вжи́ти суво́рих за́ходів.
-то́й мороз – лю́тий моро́з.
Кула́цкий – курку́льський, (уничиж.) куркуля́чий, куркулі́вський, (мироедский) глита́йський, жми́крутський, дерилю́дський; срвн. Кула́к 5.
-кий слой села – курку́льська верства́ села́.
-кий сын – курку́льський син.
-кий характер – куркуля́ча вда́ча.
По-цки – по-курку́льському, по-куркуля́чому; по-глита́йському.
Лё́гкий и -гок
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].

-кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
-кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
-кий мусор, горн. – штиб (-бу).
-кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
-кая кавалерия – легка́ кінно́та.
-кое войско – легке́ ві́йсько.
-кая атлетика – легка́ атле́тика.
-кое орудие – легка́ гарма́та.
-кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (
малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
-кая проседь – леге́нька сивина́.
С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
-кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
-кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
-кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
-кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
-кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
-кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
-кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
-кая вина – неважка́ прови́на.
-кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
-кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
-кая улыбка – леге́нька у́смішка.
-кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
-кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
-кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
-кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
-кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
-кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
-кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
-кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
-кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
-кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
-кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
-кое сердце – м’яке́ се́рце.
-кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
-кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
-кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
-кий напиток – легки́й напі́й.
-кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
-кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (
необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
-кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
-кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
-кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
-кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
-кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
-кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
-кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (
нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
-кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
-кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
-кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
-кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
-кий слог – легка́ мо́ва.
Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
-кий стих – легки́й вірш.
-кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
-кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
-кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (
весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
-кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
-кая шутка – леге́нький жарт.
-кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
-кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
-кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
-кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
-кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
-кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
-кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
-кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
-кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
-кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
-кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
-кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
-кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (
легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
-кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
-кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (
быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
-кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
-кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
-кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
-кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
-кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
-кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
-кий на язык
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.

-гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
-кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (
негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
-кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
-кие украшения – легкі́ оздо́би.
Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
Становиться более -ким, см. Легча́ть.
Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Мелочно́й
1) (
относящ. к мелочи) дріб’язко́вий; (о товаре) дрібни́й.
-на́я лавка – крамни́ця з дрібни́м кра́мом.
-ная продажа – дрібни́й про́даж (-жу); (розничная) роздрібни́й про́даж, про́даж на ро́здріб, уро́здріб.
-но́й товар – дрібни́й крам (-му), дрі́б’язок; срв. Ме́лочь 1.
-на́я торговля
а) дрібни́й торг, дрібна́ торгі́вля, (
розничная) роздрібна́ торго́вля, торг на ро́здріб, уро́здріб;
б) (
лавка) дрібноторго́вля, крамни́ця з дрібни́м кра́мом.
-но́й торговец – дрібни́й кра́ма́р (-ря́);
2) (
пустяковый) дріб’язко́вий, дріб’язни́й, дріб’язки́й, дрібничко́вий, дрібни́цький, дрібни́й. [Дріб’язко́вий хара́ктер поле́міки (Єфр.). Дрібні́ сварки́ (Ніков.). Дрібні́, непотрі́бні слова́ (Коцюб.)].
-ны́е счёты – дріб’язко́ві (дрібні́) раху́нки (-ків).
-но́е (погрязшее в мелочах) существование – дріб’язне́ (дрібни́цьке) життя́ (животі́ння). [Вона́ чу́ла передсма́к усі́х дрібни́х спліто́к дріб’язно́го життя́ тата́рської жі́нки (Коцюб.). Гидо́тність дрібни́цького животі́ння (Н. Рада)].
-но́й человек – дріб’язко́ва люди́на, (с назойливостью) дріботу́н (-на́), -ту́нка. [Дріботу́н, – до всьо́го йому́ свого́ но́са тре́ба, хо́ч-би там яка́ дурни́ця була́ (Кониськ.)].
Ме́стный
1) місце́вий, (
здешний) туте́шній, крайови́й и крає́вий, краї́нний, тубі́льний; (локальный) лока́льний. [З культу́рного по́гляду це були́ лю́ди ни́жчі за місце́ву украї́нську лю́дність (Грінч.). Серед туте́шнього мі́шаного наро́ду чоловіки́ деспоти́чні (Грінч.). Переселе́нці переміша́лися з крайови́ми людьми́ (Л. Укр.)].
-ная боль – місце́вий (локалізо́ваний) біль (р. бо́лю).
-ное время – місце́вий час (-су).
-ный закон, обычай – місце́вий (крайо́[є́]вий) закон (-ну), зви́ча́й (-ча́ю). [Се, пе́вне, вже таки́й крає́вий зви́чай (Л. Укр.)].
-ные книги (о родовом занятии должностей) – староси́дні реє́стри, місцюва́льні кни́ги -ный колорит, характер – місце́вий (лока́льний) кольори́т (-ту), хара́ктер (-ру). [Га́лицькі видання́ позбува́ються потро́ху свого́ лока́льного хара́ктеру (Єфр.)].
-ный комитет – місце́вий коміте́т (-ту); (местком) місцевко́м (-му).
-ный образ, церк. – намі́стний о́браз (-зу).
-ный осмотр – о́гляд (-ду) на мі́сці.
-ная свеча, церк. – ставни́к (-ка́).
-ные условия – місце́ві умо́ви (р. умо́в);
2)
грам. -ный падеж – місце́вий відмі́нок (-нка).
Нату́ра
1) (
природа) нату́ра, приро́да;
2) (
врождённые свойства, наклонности) нату́ра, (ум. нату́ронька), приро́да, (естество) єство́, (сущность) істо́та, (характер) вда́ча; срв. Приро́да 2. [Ма́єм ми нату́ру преледа́чу (Самійл.). То вже в них нату́ра ма́буть, щоб покепкува́ти (Рудан.). Ма́ло спі́льности, ма́ло соліда́рности: індивідуалісти́чна нату́ра перемага́є (Грінч.). Така́ вже вда́ча соба́ча (Номис). Ти моє́ї вдачі (у тебя такая же -ра, как у меня): не лю́биш ходи́ти по го́стях (Звин.). Оригіна́льний, чутли́вої вда́чі (с чуткой -рой) пое́т (Рада)].
Впечатлительная, нежная, сильная -ра – вразли́ва (сприйня́тлива), ні́жна, сильна́ (поту́жна, твёрдая: тверда́) вда́ча (нату́ра).
По -ре
а) (
по своим врождённым качествам) з нату́ри, з приро́ди, зро́ду, нату́рою, приро́дою, на нату́ру. [Чи́стий лі́рик з нату́ри (Рада). Га́рний хло́пець на нату́ру (Пісня)];
б) (
по нраву кому) до (по) ми́слі, під ми́слі кому́.
-ра хлебного зерна – нату́ра (приро́да) зе́рна (збі́жжя, пашні́).
Привычкавторая -ра – зви́чка – дру́га нату́ра;
3) (
натуральная повинность, поставка вещами) нату́ра. [Плати́ти робітника́м нату́рою (Пр. Правда)].
Получать жалованье, квартиру -рою – оде́ржувати (здобува́ти, дістава́ти) платню́ нату́рою (в нату́рі), ма́ти ква(р)ти́ру в нату́рі (нату́рою);
4) (
у художников) нату́ра, живовзі́р (-зо́ру); (натурщик, -щица) нату́рник, -ниця.
Писать (красками) с -ры – малюва́ти з нату́ри (з живовзо́ру). [Малюва́тиме з живовзо́ру, диву́ючи професорі́в і товариші́в (Д. Пісочинець)].
Неопределё́нный
1) неозна́чений, неви́значений, неокре́слений; (
неясный) нез’ясо́ваний, невира́зний, (сомнительный) непе́вний. [Ме́тод вирахо́вування неозна́чених кі́лькостей (Павлик). В житті́ нові́ фо́рми ма́ють ще зо́всім невира́зний і неокре́слений хара́ктер (Гр. Думка). Па́нна Кла́ва мовча́ла, по́вна невлови́мих, нез’ясо́ваних пережива́нь (Черкас.). Дія́льність Шевче́нкова ви́вела спра́ву з невира́зного стано́вища (Рада). Невира́зною по́статтю уявля́ється той «Нови́й рік» (Р. Край). Глухі́ невира́зні звістки́ доли́нули й до йо́го (Грінч.). Їй му́лило се́рце яке́сь невира́зне почуття́ (Л. Укр.). Зві́дти несли́сь які́сь невира́зні, змі́шані згу́ки (Коцюб.)].
-ное местоимение, грам. – неозна́чений займе́нник.
-ное наклонение, грам. – дієйме́нник.
-ное положение – невира́зне стано́вище, непе́вне стано́вище, невира́зний (непе́вний) стан. [Мо́же-б ми до́вго перебува́ли в тако́му непе́вному ста́ні, коли́-б на нас не почали́ зверта́ти ува́гу робітники́ (Кирил.)].
-ное уравнение, мат. – неозна́чене рі́вня́[а́]ння.
-ный член, грам. – неозна́чений член.
На -ный срок, на -ное время – на неозна́чений (неви́значений) те́рмін (строк, речіне́ць), час.
Человек -ного возраста – люди́на неви́значеного (невира́зного) ві́ку;
2)
см. Неопредели́мый.
Неоткрове́нный – невідве́ртий, (неискренний) нещи́рий, (скрытный) прихо́ваний.
-ный характер – нещи́ра (прихо́вана) вда́ча.
Неро́вный
1) (
о поверхности) нері́вний, (корявый) коря́вий, (диал.) корцю́бистий, (холмистый) горба́стий, пагі́рчастий, пого́ристий. [У нас земля́ нері́вна (Рудч.). Революція од вас, як од нері́вного ґно́тика, ті́льки чади́ть (П. Тичина). Саї́д ру́шив за ним по нері́вних верхі́в’ях (Ле). Сті́ни були́ такі́ коря́ві, на́че сухоре́бра коня́ка (Кониськ.). Земля́ яка́сь корцю́биста, нері́вна (Дніпропетрівщ.)].
-ная дорога – нері́вна (кочковатая: грудкува́та) доро́га.
-ный пол – нері́вний помі́ст, нері́вна підло́га;
2) нері́вний, нерівномі́рний;
срв. Неравноме́рный. [Перерива́лося нері́вне ди́хання (Ле)].
-ное движение – нерівномі́рний рух;
3)
перен. – нері́вний.
-ный характер – нері́вна вда́ча.
Неро́вен час – уся́ко бува́(є), трапля́ється ча́сом.
Неужи́вчивость – неми́рність, несуми́рність, незла́гі́дність, нела́гі́дність, невжи́тність, (склонность спорить) сперечли́вість, сварли́вість (-ости); (неуживчивый характер) неми́рна (не(з)ла́гі́дна, невжи́тна, тяжка́, важка́) вда́ча.
Неустанови́вшийся – неста́лий, (неустановленный) нев[у]ста́лений, (колеблющийся) хитки́й, хистки́й, хибки́й; (изменчивый) мінли́вий; срв. Неусто́йчивый.
-шийся характер – неста́ла (хитка́, хистка́, нетверда́) вда́ча.
-шаяся погода – неста́ла (мінли́ва) пого́да.
-шиеся цены – нев[у]ста́лені (неста́лі) ці́ни.
Но́ров
1) (
обычай) зви́ча́й (-ча́ю).
Что город, то -ров – що край, то й звича́й; що крини́ця, то й води́ця; всяк молоде́ць на свій взіре́ць; у вас, у Ки́їві, мруть, – до нас хова́ти не везу́ть (Приказки);
2) (
характер) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в), (обычно) вда́ча; срв. Нрав 1. [(Жі́нка) но́ровом страше́нно непокі́рна (Куліш). В удови́ два норови́, а в удівця́ – нема́є й кінця́ (Приказка)].
Крут -вом кто – круту́ (суво́ру) вда́чу ма́є хто; срв. Норови́стый.
Вести (подводить), подвести кого под свой -ров – натяга́ти, натягти́ кого́ на свій копи́л, підтяга́ти (перегина́ти), підтягти́ (перегну́ти) кого́ під свій но́ров.
-ров не боров, на убой не откормишь – хоч яка́ лиха́ люди́на, та тобі́ не скоти́на: на зарі́з не відгоду́єш.
-ров на -ров не приходится – но́ров на но́ров не при́йдеться;
3) (
у лошади и перен.) но́ров. [Но́ров – не хворо́ба, а ті́льки хи́ба де́яких ко́ней (Корольов)].
Лошадь с -вом – норови́стий кінь.
Женщина с -вом – жі́нка з но́ровом, норови́ста жі́нка, норівни́ця (М. Вовч.).
Носи́ть
1) носи́ти кого́, що. [Катери́на по садо́чку хо́дить, на ру́ченьках но́сить си́на (Шевч.). Хто-ж тобі́, моє́ се́рденько, обі́дати носи́в? (Пісня). Чуже́ ярмо́ наро́ди и́нші но́сять (Грінч.). Його́ зна́ють лю́ди, бо но́сить земля́ (Шевч.). На собі́ носи́в ти (, Дні́пре,) ле́гкими човна́ми славе́тного Святосла́ва (М. Вербицьк.)].

-си́ть на руках кого (в прямом и перен. знач.) – носи́ти на рука́х кого́;
2)
см. Нести́ 2;
3) (
о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носи́ти що; (одеваться ещё) о[в]дяга́тися, вбира́тися в що, (об одежде и одуви ещё) ходи́ти в чо́му. [Одна́ його́ до́ля – чо́рні бровеня́та, та й тих лю́ди за́здрі не даю́ть носи́ть (Шевч.). Носи́ ство́рено для окуля́рів – і тому́ ми но́симо окуля́ри; но́ги, очеви́дячки, призна́чено для то́го, щоб їх узува́ти, і от ми но́симо череви́ки (Кандід). Ку́ртку мою́ шкіряну́ю но́сить яки́йсь спекуля́нт (Сосюра). Капіта́н ніко́ли не носи́в мо́дних корко́вих шоло́мів (Кінець Неволі)].
-си́ть траур по ком – носи́ти жало́бу, ходи́ти в жало́бі по ко́му.
-си́ть чёрное – о[в]дяга́тися (убира́тися) в чо́рне, ходи́ти в чо́рному;
4) (
перен.: имя, характер и т. п.) ма́ти, носи́ти що.
-си́ть имя – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) ім’я́.
-си́ть славное имя – ма́ти (носи́ти) славе́тне ім’я́.
-си́ть название – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) на́зву.
-си́ть звание – ма́ти звання́ (ступі́нь, гі́дність); срв. Зва́ние.
-си́ть печать, отпечаток чего – ма́ти на собі́ печа́ть, позна́ку чого́, бу́ти позна́ченим чим.
Его наружность -си́ла отпечаток той самоуверенности, которая… – на його́ зо́внішності (зо́внішньому ви́гляді) познача́[и́]лася та самовпе́вненість, що…
-си́ть характер – ма́ти хара́ктер чого́;
5) (
быть беременной) носи́ти (дити́ну), на дити́ну захо́дити, ходи́ти дити́ною, ходи́ти важко́ю (непоро́жньою); срв. Бере́менная (Быть -ой) и Бере́менеть;
6) (
о лошадях: нести) носи́ти. [Мене́ ко́ні не раз носи́ли (Звин.)];
7)
безл. – носи́ти.
Корабль долго -си́ло по волнам – корабе́ль до́вго носи́ло на (по) хви́лях.
-си́ть кого – носи́ти кого́. [Сті́льки ро́ків вони́ не ба́чились: де, спра́вді, його́ носи́ло? (Кінець Неволі)].
Где его нелёгкая -сит? – де його́ лиха́ (тяжка́) годи́на (нечи́ста си́ла, нечи́стий) но́сить?
Носи́мый – що його́ но́сить (носи́в) и т. п.; но́шений.
Корабль, бурею -мый – корабе́ль, що бу́ря ки́дає всю́ди; корабе́ль, що бу́ря скрізь (його́) бурха́є.
Но́шенный
1) но́шений;
2)
прлг., см. отдельно Но́шеный.
-ться
1) (
стр. з.) носи́тися, бу́ти но́шеним.
Провизия -тся в корзине – харч (харчі́, жи́вність) но́сять у ко́шику;
2) носи́тися; (
гоняться) ганя́ти, вганя́ти, (метаться) га(й)са́ти, (слоняться) ми́катися, ві́ятися; (летать в прям. и перен. знач.) літа́ти, (шумно) шуга́ти, (о ветре ещё) гуля́ти, (вихрем) вихри́ти, (парить) буя́ти, ширя́ти, (кружиться в воздухе) кружля́ти (в пові́трі); (витать) вита́ти. [Мошка́ хма́рами носи́лась (Мирний). По шляха́х носи́лися ці́лі хма́ри ку́ряви (Коцюб.). Перед ним носи́вся о́браз Га́лі (Васильч.). Ті інтеліге́нтні лю́ди, що ма́ють матерія́льну змо́гу носи́тися в емпіре́ях абстра́ктности (Крим.). Ганя́є сі́рим во́вком через го́ри, я́ри (Рудан.). Вона́ ганя́ла по світа́х за проро́ком (Л. Укр.). Хма́ри так і ганя́ли по не́бу (Теол.). А ві́тер ганя́є, а ві́тер гаса́є (Васильч.). Вганя́в по ліса́х (Франко). Гаса́в по по́лю, мов навіже́ний (Звин.). (Мару́ся) ми́калась то в кімна́ту, то в ха́ту (Квітка). Ві́тер, весе́лий і ду́жий, шуга́в між блаки́тним не́бом і зеле́ним мо́рем (Грінч.). Мисль космополі́та ві́льна, як пти́ця: шуга́є над моря́ми, над го́рами (Н.-Лев.). Він шуга́в ву́лицями, мов Тамерла́н той (Корол.). По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Се́рце пра́гне буя́ть на просто́рі (Л. Укр.). Вітере́ць доли́ною леге́сенько вита́є (Філян.)].
В воздухе -тся испарения – в пові́трі но́сяться ви́пари.
-ться на коне – ганя́ти на коні́ (коне́м).
Корабель -тся по волнам – корабе́ль но́ситься на (по) хви́лях.
Собака -тся по двору – соба́ка ганя́є (га(й)са́є) по подві́р’ї.
-тся слухи, что… – ши́ряться (йдуть) чутки́ (ши́риться, йде чу́тка), що…;
3) (
о предм. туалета) носи́тися.
Эта материя долго -тся – ця мате́рія (ткани́на) до́вго но́ситься;
4)
с кем, с чем – носи́тися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) па́нькатися, ця́цькатися з ким. [Но́ситься, як ду́рень з сту́пою (Номис). А вб’є в го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Ця́цькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом, см. Ку́рица.
Нрав
1) (
характер) вда́ча, (натура) нату́ра, (норов) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в); (у животных) нату́ра; срв. Но́ров 2. [Ти-ж зна́єш мою́ вда́чу; нія́к не вси́дю, щоб не поговори́ти з ким (Васильч.). Хоч і царе́м зро́биться, одна́ково своє́ї вда́чі не позбу́деться (Крим.). Пангло́с був ора́кулом до́му, і мали́й Канді́д слу́хав його́ ле́кції з по́вним дові́р’ям, власти́вим ві́кові і вда́чі (Кандід). То вже в ме́не така́ нату́ра, щоб з усьо́го кепкува́ти (Брацл.). З лю́тим та скаже́ним но́ровом (люди́на) (Яворн.). Та й но́рови-ж у те́бе! (Н.-Лев.). А в йо́го но́рови такі́ става́ли, що от було́ приче́питься до ра́тника яко́гось, та й ві́зьме вб’є (Крим.)].
Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав – буйна́, весе́ла, гаря́ча (палахка́, запальна́, запа́льчаста), ла́гідна (суми́рна), крута́ (суво́ра), ти́ха (ми́рна, спокі́йна) вда́ча.
-вом какой, -ва какого – на вда́чу яки́й, (реже) вда́чі яко́ї. [Ва́ська була́ на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)].
Крутого -ва – крути́й (-та, -те, -ті) или суво́рий (-ра, -ре, -рі) на вда́чу, круто́ї (суво́рої) вда́чі.
-вом хорош, да норовом негож – на вда́чу добря́чий, та но́ров леда́чий.
Нрав на нрав не приходится – вда́ча на вда́чу (но́ров на но́ров) не при́йдеться.
Моему -ву не препятствуй – нату́ру мою́ не спиня́й; мої́й нату́рі доро́гу не заступа́й; (иногда) гуля́й душа́ без кунтуша́!
У оленя нрав кроткий – оле́нь ма́є нату́ру ла́гі́дну;
2)
по -ву кому – до вподо́би (до сподо́би, по сердцу: до се́рця, до лю́бости, до любо́ви, до ми́сли, під ми́слі, по душе: до душі́, по вкусу: до смаку́) кому́, до вподо́би (до сподо́би) чиє́ї; срв. Вкус 4. [«Ох, дити́но моя́! чи то-ж до па́ри?» – кажу́. – «До па́ри, до лю́бої вподо́би!» (М. Вовч.). Дружи́ни шука́ють, дружи́ни тако́ї, до сподо́би мо́ї (Чуб. V). Не до ми́сли жону́ взяв (Гнід.)].
Быть по -ву кому – бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти вподі́бним (споді́бним, в уподо́бі) кому́, (нравиться) подо́батися кому́. [З тим життя́ своє́ діли́, хто се́рденьку до вподо́би (Чупр.). Що́-йно ті́льки пока́же, все то цари́ці до сподо́би (Рудан.). Мені́ й само́му, не все одна́ково до лю́бости з то́го, що попе́реду писа́лося (Грінч.). Ті́льки-ж мені́ до любо́ви, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Скажі́ть-же ви про йо́го, що він до ми́сли вам (Самійл.). Вибира́й, молода́ дівчи́но, котри́й під ми́слі (Метл.). Тобі, невісточко, така́ балакани́на, види́мо, до смаку́ (Самійл.). Бага́то мене́ сва́тало, та ніхто́ мені́ не був у такі́й уподо́бі, як оди́н па́рубок. (Г. Барв.)].
Быть более по -ву кому – бу́ти вподібні́шим (сподібні́шим) кому́, (реже) бу́ти бі́льш(е) до в[с]подо́би (до лю́бости) кому́ (чиє́ї) и т. п., (более нравиться) бі́льш(е) подо́батися кому́. [Прийма́ючи життя́, вирізня́в, він те, що йому́ більш було́ до лю́бости (Рада)].
Быть не по -ву кому – бу́ти не до в[с]подо́би (не до любо́ви) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти невподі́бним (несподі́бним) кому́, (не нравиться) не подо́батися кому́. [Я з не́ю не мо́жу жи́ти, вона́ мені́ не до любо́ви (Коцюб.). Они́сі та гордови́та по́за чому́сь була́ несподі́бна (Н.-Лев.)].
Приходиться, приттись по -ву кому – припада́ти, припа́сти до вподо́би (до сподо́би и т. п.) кому́, підхо́дити, підійти́ під ми́слі (до ду́мки) кому́, (нравиться, понравиться) подо́батися, сподо́батися кому́; срв. Приходи́ться 1. [Моя́ мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму, ду́же їй припа́ла до вподо́би (Крим.). Хоро́шая дочка́ твоя́ під ми́слі підхо́дить (Чуб. V)].
Приходящийся, пришедшийся по -ву – уподі́бний, споді́бний.
Неприходящийся, непришедшийся по -ву – невподі́бний, несподі́бний;
3)
-вы (обычаи) – звича́ї (-ча́їв), (реже) но́рови (-вів); (привычки) зви́чки; (быт) по́бут (-ту). [Яки́й наро́д! які́ лю́ди! які́ звича́ї! (Кандід). Ну́ньєс вчи́вся по́буту та звича́їв Краї́ни Сліпи́х (Країна Сліпих). У нас нові́ лю́ди, нові́ но́рови (М. Вовч.). Заде́ржали чорного́рці да́вню суво́рість но́ровів (Калит.). Ну, й зви́чки туте́шні! (Звин.)].
Добрые -вы – до́брі звича́ї.
Зверские -вы – звіря́чі звича́ї.
Современные -вы – суча́сні (сьогоча́сні) звича́ї; як тепе́р веде́ться.
Старинные -вы – старови́нні (старосві́тські) звича́ї, старосві́тчина; як воно́ вело́ся (пово́дилося) за да́вніх часі́в. [Держа́вся старосві́тчини (Свидн.)].
Испорченность -вов – зіпсу́тість (зіпсуття́) звича́їв.
Простота -вов – про́стість (просто́та) звича́їв.
Растление -вов – розтлі́ння звича́їв.
Обычаи и -вы – звича́ї і по́бут.
-вы животных – по́бут твари́н.
Откры́тый
1) (
прич. от гл. Откры́ть) відкри́тий, відчи́нений, розчи́нений, відхи́лений, (гал.) отво́рений; відту́лений, відсло́нений, розплю́щений (-ні о́чі), віді́ткнутий (-та пля́шка), розго́рнений (-на кни́га); ви́явлений, ви́критий; зна́йдений; ви́найдений и т. д. Конференция -та – конфере́нцію відкри́то.
Недавно -тая планета – неда́вно (нещодавно́) відкри́та плане́та.
Магазин, банк -кры́т от 10 до 3 – крамни́ця відчи́нена, банк відчи́нений или крамни́цю, банк відчи́нено від десятьо́х до трьох;
2) (
прилаг.) відве́ртий [-та вда́ча (характер), -та (непотайна́) душа́, -те (непотайне́) се́рце, -тий бій, -та реа́кція, -тий (я́вний) во́рог, -те ворогува́ння (-та ворожне́ча) (вражда)], чи́стий [Чи́сте по́ле, мо́ре], (публичный) прилю́дний. [Прилю́дне засі́дання, -ні збо́ри].
-тое лицо, лоб – я́сне (чи́сте) лице́, чоло́.
-тое письмо – відве́ртий лист, ка́ртка, листі́вка.
-тая голова – непокри́та голова́.
Добиться чего -той силой – доби́тися чого́ силомі́ць (-мі́ццю).
В -том поле, море – у чи́стому по́лі, мо́рі.
На -том воздухе – на ві́льному пові́трі.
На -том (видном) месте – на видно́т[ц]і́, на бе́лебні, на голоте́чі.
Под -тым небом – про́сто не́ба, під го́лим не́бом, надво́рі. [Виста́ви одбува́лись про́сто не́ба (Єфр.)].
При -тых дверях – прилю́дно.
Дело слушается (разбирается) при -тых дверях – спра́ву или спра́ва розбира́ється прилю́дно.
Об’являю заседание -тым – оповіща́ю поча́ток засі́дання.
I. Поко́йный
1) спокі́йний, супокі́йний, ти́хий, (
безмятежный) безтурбо́тний. [Спокі́йного сну вам, ка́рі оченя́та (Тесл.)].
-ной ночи – до́брої но́чи; добра́ніч; на добра́ніч.
-ный экипаж – вигі́дний (не труськи́й) по́віз.
-ное море – ти́хе (с(у)покі́йне) мо́ре.
-ная квартира – ти́хе (спокі́йне) поме́шкання.
-ное кресло – вигі́дне крі́сло.
-ный уголок – за́тишний куто́чок;
2) (
о характере) ла́гідний, спокі́йний, ти́хий.
У него -ный характер – він ти́хої (лагі́дної, спокі́йної) вда́чі; він ти́хий на вда́чу.
-ная лошадь – ти́хий (не баски́й) кінь.
-ный сосед – ти́хий сусі́да.
Принора́вливать и -норовля́ть, принорови́ть
1)
что к чему (прилаживать) – припасо́вувати, припасува́ти, приладно́вувати, приладнува́ти, приладна́ти, прилашто́вувати, прилаштува́ти що до чо́го; (обычно к обстоятельствам, ко времени и т. д.) пристосо́вувати, пристосува́ти (до обста́вин, до ча́су); (приучать) нало́млювати, наломи́ти кого́, що до чо́го; срв. Прила́живать, Приспособля́ть. [Міста́, рані́ше чи пізні́ше, а му́сять пристосува́ти себе́ до то́го живо́го наро́днього мо́ря, з яко́го собі́ живу́щі со́ки черпа́ють (Єфр.)].
-рови́ть свой характер к обстоятельствам – пристосува́ти, припасува́ти свою́ вда́чу до обста́вин;
2)
см. Применя́ть 1 и 3, Прилага́ть.
-рови́ть закон к данному случаю – прикла́сти, застосува́ти зако́н до да́ного ви́падку.
Приноро́вленный
1) припасо́ваний, приладно́ваний, прилашто́ваний, пристосо́ваний; (
приученый) нало́млений;
2) прикла́дений, застосо́ваний до чо́го.

-ться
1) (
стр. з.) припасо́вуватися, приладно́вуватися, прилашто́вуватися, пристосо́вуватися, бу́ти припасо́ваним, приладно́ваним, прилашто́ваним, пристосо́ваним до чо́го, приклада́тися, застосо́вуватися, бу́ти прикла́деним, застосо́ваним до чо́го;
2) (
взв. з.) пристосо́вуватися, пристосува́тися, припасо́вуватися, припасува́тися, принату́рюватися, принату́ритися; (привыкать) призвича́юватися, призвича́їтися до ко́го, до чо́го; см. Применя́ться 5. [Призвича́ювавсь до наро́днього по́буту й пра́ці (Єфр.). Коро́ва принату́рилась ї́сти соло́му, а то все не хоті́ла після́ сі́на (Звин.)].
-ви́ться к чьему-л. характеру – пристосува́тися, принату́ритися, прикла́стися до чиє́їсь вда́чі.
Приро́да
1) приро́да, нату́ра. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (Коцюб.). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л. Укр.)].

Законы -ды – зако́ни приро́ди (нату́ри).
Тропическая -да – тропі́чна приро́да.
Мёртвая (тихая) -да, живоп. – ме́ртва приро́да.
Живая -да – жива́ приро́да, животві́р (-тво́ру);
2) (
врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, єство́; (сущность) істо́та (реже сто́та); (характер) вда́ча. [Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Во́вча нату́ра тя́гне до лі́су (Чуб.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Ві́рив у матеріялісти́чну свої́х тео́рій нату́ру (Корол.). Приро́да мора́ли].
-да растений, животных – приро́да росли́н, тва́рів.
-да человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни.
Женская -да скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить.
Отдать долг -де, см. Отдава́ть.
-да вещей – приро́да или єство́ (істо́та) рече́й. [Ми не мо́жемо зна́ти саму́ істо́ту рече́й (Основа 1915)].
Это в -де вещей – це світова́ річ.
Привычка вторая -да – зви́чка – дру́га нату́ра.
Гони -ду в дверь, она влетит в окно – крий, хова́й пога́не, а воно́ таки́ гля́не.
По -де (по своим врождённым качествам) – з приро́ди, з нату́ри, приро́дою, нату́рою (срв. п. 3). [Вона́ з приро́ди че́сна (Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Грінч.)].
Долгие по -де слоги – до́вгі з приро́ди (з нату́ри и т. д.) склади́;
3) (
рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди).
От -ды – зро́ду, від зро́ди. [Він від зро́ди таки́й (Левч.)].
Он от -ды глух – він зро́ду глухи́й.
От -ды способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти). [Як феа́ки сами́ над усі́х люде́й уродли́ві по мо́рю гна́ти швидки́й корабе́ль (Потеб. Одис.)].
Он по -де (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з.
Прямо́й
1) (
некривой, простой) прями́й, прости́й, прави́й.
-менький (ум.-ласк.) – пряме́нький, просте́нький, праве́нький, пряме́сенький, просте́сенький, праве́сенький. [Руба́йся, де́рево, і пряме́ й криве́ (Рудч.). Я зна́ю сам, що про́сте, що криве́є (Куліш). Ви́зволь, Го́споди, нево́льника з нево́лі на про́стії доро́ги (Дума). Руба́йся, де́рево, криве́ і праве́ (Чуб. II). Стан праве́нький, мов топо́ля (Глібів)].
-ма́я линия, мат. – пряма́ (проста́) лі́нія.
-мо́й угол, мат. – прями́й (прости́й) кут.
-ма́я дорога – пряма́, проста́ доро́га, прями́й, про́стий шлях.
-ма́я кишка – ку́тня ки́шка, кутня́чка;
2) (
искренний) про́стий, щи́рий, прями́й. [Десь Бог мене́ покара́в – лиху́ до́лю мені́ дав; лиху́ до́лю, про́сту ду́шу (Чуб. V). А му́рин (негр), щи́рий і прями́й з приро́ди, вважа́є че́сним ко́жного (Куліш)].
-мо́й человек – щи́ра (відве́рта) люди́на, щи́ра душа́;
3) (
истый, настоящий) чи́стий, спра́вжній, ді́йсний; см. Настоя́щий, По́длинный. [Чи́стий бо́вдур (болван) (Липовеч.)].
Друзья -мы́ебратья родные – при́ятелі (дру́зі) спра́вжні – що брати́ рі́дні;
4) (
непосредственный) безпосере́дній. [Безпосере́днє голосува́ння. Зане́пад туте́шньої торго́влі був безпосере́днім на́слідком тих за́ходів (Єфр.)] -мы́е налоги – безпосере́дні пода́тки.
-мы́е наследники – безпосере́дні спадкоє́мці.
-мо́й смысл, значение – безпосере́днє розумі́ння, -нє зна́чення.
-мо́е понимание (смысл) этих слов – власти́ве розумі́ння цих слів.
-мо́й ответ – про́ста ві́дповідь.
-мо́е сообщение – пряме́ сполу́чення.
-мо́й образ действий – одве́рте пово́дження.
-мо́й характер – відве́рта, пряма́ вда́ча.
-ма́я речь, грам. – пряма́ мо́ва.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гибрид – (от лат.) гібри́д; (смесь животн. или веществ) мі́шанка, мішани́на, мішани́ця, пере́міш; (животн. или человек: ублюдок) по́круч, підту́мок, пере́водня́, (только челов.) мі́шанець, переві́дник.
[То не справжній хорт — підтумок. Ні швець, ні мнець, ні чор-зна-що: ото підтумок (Сл. Гр.). Чужи́нці ва́рварської кро́ви, уся́ка темношку́ра по́круч (Л.Українка). А як же суржик? Де він цей милий покруч, химерний мішанець, кровозмісне дитя білінгвізму? (Ю.Андрухович). — Сердита, видимо, у вас сусідка? — Та як вам сказати? Характер правильний — гібрид кобри з ящіркою (О.Вишня). Суржик заполонив екран: мішанина в подачі текстів і мікротекстів українською та російською мовами у співвідношенні часто не на користь мови державної; такою мішаниною заповнено наш звуковий простір; мовний дискомфорт супроводжує нас у столиці та в інших великих містах сходу й півдня (О.Сербенська). Цвітуть іще ті вишняки, за обрій стелиться пшениця, і йде у школу навпрошки маленький хлопчик мішаниця (Л.Костенко). — Мій перший велосипед — це жахлива мішанина. Основа в нього чеська, всі деталі італійські, докуплені — все я майже сам збирав, і з нього я витис все що хотів (О.Ушкалов). — Одне слово, вони в мене прості селяни, чистокровні, мовляв, християни, а не якісь там мавританські чи ще які підтумки, ще й до того тяжко багаті, у таких розкошах, що куди там іншому полупанку або й панові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). От він і заговорив до мене тим суржиком, що то ним по всій Берберії аж до самого Стамбула маври з нашим невольником розмовляють (воно таке — ні арабщина, ні кастільщина, ані жодна інша мова, а мішаниця з усіх потроху, аби якось порозумітись), заговорив, кажу, і спитав, чого я тут у нього в саду шукаю та чий я єсть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Пес Балтазар обнюхав його штани; приязний і цинічний покруч, який уродився від випадкової зустрічі пуделя і фокстер’єра, відчув — сталося щось незвичайне (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Я гібрид гримучої змії з лісовим дзвіночком (Ф.Ранєвська). 1. Слон — це гібрид довгоносика, товстолобика і чебурашки. 2. Ідеальний чоловік — це гібрид банкомату й посудомийної машини. 3. Науковці винайшли новий гібрид кавуна й вишні. Маючи розмір вишні, диво-фрукт має стільки ж насіння, скільки й кавун].
Обговорення статті
Голодомор – голодомор, Голодомор.
[Саме ретельна організація екзекуції надала українському голодному терору характер геноциду – другого в нашому столітті після вірменського; третім став геноцид єврейський (А.Безансон). На запитання: «Чи був Голодомор геноцидом?» єдино можливою відповіддю є «так» (Ніколя Верт). Так само, як не можна займатися історією Голокосту і не стати хоч би напів’євреєм, так само не можна займатися історією Голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем. Я втратив над цією роботою забагато років, щоб Україна не стала більшою частиною мого життя (Дж.Мейс). Голодомори в Україні мусять увійти в історію усіх націй світу, а це станеться щойно тоді, коли ми самі житимемо пам’яттю про цей сатанинський період нашої історії (Мар’ян Коць)]. Обговорення статті
Дух
1) (
бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (
душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (
расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (
дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (
пар) пара, дух;
6) (
запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (
быстрота) дух, мент, мах;
8) (
исповедь) сповідь (р. -ди):
близкий по духу – рідний душею; одного духу;
быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
в духе чего – як що;
в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
в один дух – удух;
вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
за одним духом – одним нападом;
злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
идёт дух (запах) – чути, вже чути;
идти на дух – до сповіди йти;
идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
на дух не переносить – нутряна неприязнь;
не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
по духу – по духу;
подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
Святой Дух – Святий Дух;
святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
упавший духом – занепалий духом;
упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)].
Обговорення статті
Единоразовый – ра́зовий, однора́зовий:
носит единоразовый характер – є разовим. Обговорення статті
Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати:
за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак;
и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати;
имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому;
иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що;
иметь вес – мати вагу, важити;
иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим;
иметь дело с чем – мати справу із чим;
иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого;
иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим;
иметь в себе что – мати (містити) в собі що;
иметь голову – мати голову [на в’язах];
иметь действие (юр.) – мати силу (чинність);
иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким;
иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого;
иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого;
иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого;
иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що;
иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється);
иметь место на базаре – мати місце на базарі;
иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що;
иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати;
иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого;
иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого;
иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким;
иметь основание – мати підставу, мати рацію;
иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого;
иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим;
иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що;
иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому;
иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання);
иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого;
иметь случай – мати нагоду (оказію);
иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати;
иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому;
иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким;
иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити;
имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби;
не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.);
не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим;
не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим;
не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним;
ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти;
об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить;
следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі);
уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд;
я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас;
я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей. Обговорення статті
Мелирование – (нем. от франц. от лат.) мелювання.
[Уявіть собі салон краси, в якому надають 26 видів послуг (прям як наші ЖЕКи). Ви прийшли туди і попросили зробити вам все-все-все по повній програмі - стрижку, мелування, тонування та весь інший ондулясьон, а вам… недбало поголили голову іржавою бритвою та продезінфікували самогонкою. А в підсумку виставили рахунок за всі 26 послуг і не випускають з закладу, поки не сплатите, погрожують судами та конфіскацією майна… (з інтернету). У суспільстві, де людина не має можливості вирізнитися з-поміж інших своїми найкращими сторонами — талантами, уміннями чи моральними якостями, а лише вмінням працювати ліктями заради вічнозелених баблосиків, жінки знайшли для себе свій власний шлях нагору — вміння працювати цицьками. Жінка перестала поважати свою душу, серце, характер і таланти. Усе, що має хоч якусь цінність — це зовнішність. Моя мушля - мій скарб. Моє серце — безплатний додаток до мого прекрасного третього розміру. А ще, мій султане, я граю сороміцьких пісень на твоїй сопілочці. Тільки ти плати за мої вечері в Будда-барі та мелювання в салоні Дюденка (з інтернету)].
Обговорення статті
Ого, ого-го – ого, ого-го.
[А колись співали, ого, ще як! (Л.Українка). Шипіння. Сопух б’є, на дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт, шипіт — ого, то вже знак, що пора забивати яму! (І.Франко). А взагалі характер у Яви ого-го! Сталь, а не характер. Таких на мільйон лише один буває (В.Нестайко). Жили собі Ох, Ах і Ого-го. Ох був песиміст, лінивий і постійно зітхав. Ах був оптиміст, постійно радісний і брав активну участь у суспільному житті. Ну, а Ого-го просто подобався жінкам…].
Обговорення статті
Подражательный – наслідувальний, (слепо) мавпувальний:
подражательная поэзия – наслідувальна поезія;
подражательный характер – наслідувальний характер.
[Знаєм, що десятки спритніших версифікаторів постарались забігти поперед нього, мавпувальним способом засвоюючи, як писали колись в альманахові «Жовтень», «робочі ритми і пролетарські метафори» сучасності та намагаючись скинути з себе усю спадщину традиції, яку у нас, до речі, не так легко розчистити і, розчистивши, опанувати. Що ж, це значить тільки, що тим поспішальникам, або «захеканцям», як узиває їх Хвильовий, по суті, не було з чим розлучатись. Знаємо і те, що уже досить єсть і ще досить буде різних «слідопитів» («Много красавиц в аулах у нас»), що в марній певності своєї стилістичної переваги над Тичиною почнуть розшукувати в його писаннях рештки старого світовідчування — спіритуалістичні ляпсуси, церковні ремінісценції, культові порівняння і метафори («Дух, що пройняв єси все,— хто ти єсть?» etc.) (М.Зеров). Ти пропонуєш Марії почитати вірші, її реактивний сором; ти слухаєш дещо наївно-солодкаво-романтичні, але (на щастя! бо ти і тут не міг би кривити душею) не позбавлені таланту поезії. Ти навіть починаєш уловлювати явну спорідненість ваших світовідчуттів, а коли оцінювати жорсткіше – наслідувальний характер частини її віршів стосовно твоїх (С.Процюк). Та коли той перший співак — скажімо в пісні «О, як гарно в надвечір’ї» — доходив до повторного «дзвони дзвонять» і починав наслідувальне «бім-бам-бом», то воно ставало басовим супроводом не тільки до слів «коли любиш», які саме починав другий співак, але й до початкових «О, як гарно», з якими, отримавши штурхана під ребра, вступав у музичний такт третій, а коли він досягав другої фрази мелодії, початкові слова знов переходили до першого співака, що, в свою чергу, передавав витримане в основному тоні, соковите «бім-бам-бом» другому, — і так весь час (Є.Попович, перекл. Т.Мана)].
Обговорення статті
Природа
1) приро́да, (
диал.) нату́ра;
2) (
врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча;
3) (
рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди):
гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.);
дикая природа – дика природа;
дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи;
женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить;
живая природа – жива́ приро́да, животві́р;
закон природы – зако́н приро́ди;
игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи;
мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура);
на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі;
отдать долг природе – віддати належне природі;
он от природы глух – він зро́ду глухи́й;
он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з;
от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи;
от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти);
ошибка природы – помилка природи;
по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою);
привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра;
природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й;
природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин;
природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни;
это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ.
[Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].
Обговорення статті
Собачий – собачий, (пёсий) псячий, (диал.) песький:
собачья вера (прост.) – псявіра;
собачья кровь (прост.) – псяюха;
собачий сын – гунцвот, гунцвол.
[Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Пр.). Як побачите Табашникова, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить… (Т.Шевченко). Пропав під киями собачою смертю (П.Куліш). — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Л.Глібов). Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (І.Нечуй-Левицький). Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (М.Коцюбинський). Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (І.Франко). — То ти зовсім у мене осідай, — сказав Борис. — Я ж, знаєш, мало вдома ночую. Собаче життя, але краще, ніж зовсім подихати з голоду. Я вже пробував — дуже неприємно (В.Підмогильний). Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. Шпали і фари, пси і солдати, рейки, і пруття, і загорода. Впали і хода. Встали і хода. В плечі штовхають нас автомати (В.Стус). Настала якась собача старість ідей, ніхто нічого не хоче, ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами (Л.Костенко). Собача вірність — це про собаку. Собачий характер — це про людину (Микола Полотай). …коли я стежив з-поза муру за перебігом твоєї сумної трагедії, я зненацька відчув, що не можу ані в двір перелізти, ні навіть із Росинанта зсісти, — таке вони чарами своїми мені поробили. Якби не се, то, клянуся честю, я так би за тебе помстився, що ті лайдаки й гунцвоти десятому тих жартів заказали б (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Листоноша підходить до хвіртки, бачить табличку: “Обережно, собака!” Подивившись углиб і не побачивши ніякого собаки, входить і тут же чує собаче завивання. З будинку вискакує знервований господар: — Та ви що всі читати розучилися?! Ти сьогодні вже третій, хто на собаку наступив!].
Обговорення статті
Толерантный – терпимий, толерантний:
толерантное отношение – толерування, терпиме (толерантне) ставлення.
[Мушу врахувати, що у Степана непередбачуваний характер. Іноді він буває смішним, іноді — до моторошності проникливим, хоч і намагається не видавати себе. Із ним, наскільки розумію, слід бути максимально щирим, скаржитися на зачатки алкоголізму і кількаденні депресії; здається, він толерує такі типи митців (Степан Процюк). Щоб замінити наркотики, я став забагато пити, і це подіяло на мене не надто добре; ковтаючи опіати, я розслаблявся, ставав толерантним, був спроможний на все, міг годинами терпіти нестерпні ситуації, вислуховуючи настогидлу або цілком безглузду нісенітницю, не пориваючись вийти назовні й пустити собі кулю в лоб (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). По-справжньому вихована і терпима людина не скаже: «Був дурнем, таким і залишився», а: «Та-а--а-к. Час над ним не владний»].
Обговорення статті
Угловатый, (разг.) угластый, (прост.) угольчатый  – (неровный, с углами, с выступами) кутастий, вугластий, (диал.) ріжкатий, (перен. неуклюжий) незграбний, вайлуватий, (резкий) різкий:
угловатая фраза – незграбна (кострубата) фраза;
угловатое лицо – вугласте (кутасте) лице (обличчя);
угловатый характер – різкий (різкуватий, грубий, грубуватий) характер;
угловатый человек – незграбна (вайлувата) людина.
[Я знову чую, що мені заважає чорна вугласта фігурка, там, за плечима (М.Коцюбинський). Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей, а ще більше незграбно виглядали великі, в повикривлюваних чоботях ноги (Н.Кобринська). Сам низенький і вугластий. Обличчя його, подовбане віспою й перетяте шрамами, й теж вугласте, щелепате, заросле рудою щетиною, мало в собі щось звіряче (І.Багряний). Дарка вгледіла її в тролейбусі — червневому, пітному, переповненому людьми й їхніми запахами: солодкаво-нестерпним, майже покійницьким — жіночим, і тяжким, трохи чи не кінським, зате, на диво, зовсім стравним і навіть, коли довго стояти впритул, збудним — чоловічим, — і от водномить усі запахи вимкнулись, зостався тільки тонко обведений світлом — до проявлених персикових ворсинок — дівочий профіль на сонячній стороні тролейбуса, весь такий кутастий, наче в натурниці Брака: з загонистим підйомом вилиць, із делікатною кирпою носика, з по-мулатськи віддутими губенятами й гострим немовлячим кулачком підборіддя, — примхлива, ламка геометрія, що ніби раз у раз вихоплюється творцеві з-під олівця і від одного погляду на яку заходиться серце… (О.Забужко). Сонце вирізнило гострі риси його обличчя: випнуті вилиці, вольове підборіддя, вертикальні складки на лобі, і Сомс неприязно споглядав це кутасте, захоплене, безтурботне обличчя (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].
Обговорення статті
Утрированный – переборщений, пересаджений, пересолений, переперчений, утрований, (частичн. преувеличенный) перебільшений, (гиперболизированный) гіперболізований.
[Його оповідання було великою мірою переборщеним (І.Франко). Мені і досі подобається ця сцена: у темних балахонах навпроти постатей у золотому одязі виходили Глупота і Втрачений час і виливали на Людину (білосніжні шати, струнка постава, вся постать висока і світла, символ людства, виконується гончарем) три цеберка бруду ( на цебрах великими літерами: гріховність, мертвенність, печаль), після чого золотоносні особи втішали Людство чудовими яскравими шатами. Тут була сила утрованих зображень (Катерина Маслик). …незважаючи на відверто неприродну, «ламку» пластику акторів, що різко і постійно змінюється, на дивну, «неадекватну» манеру героїв розмовляти, на непевний характер стосунків між персонажами, на знекровлені очі на фоні «утрованих» синців втоми і відчаю, абсолютно зрозуміло (якщо ж не «розуміється», то відчувається безпомилково), що мова йде… про вічне. Так, про кохання, про бажання і неможливість цього кохання, про ефемерність і хисткість людського щастя, про тих, кого ми любимо і тих, кого втрачаємо через необачність, жорстокість, хвороби, час; про втому душі від пошуків і нерозуміння їх марності, про важливість, ні, точніше… безцінність людського слова, про підтримку і допомогу людиною іншій людині в потрібний момент, навіть без імен і пояснень… (Мирослава Хоткевич)].
Обговорення статті
Флюгер – (нидерл.) флюгер, погодник.
[Золотий півник злетів на флюгер і голосно закукурікав (М.Хвильовий). Людина флюгер. Так. Людина флюгер. підвладний вітрові, а не собі (В.Стус). Він засміявся, торкнув вірьовку, почав крутити корбу. І корба зарипіла, як ото рипить старий флюгер, що довго не рухався, бо не було вітру (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Поки нема вітру, й у флюгера є свій характер (С.Є.Лєц). Його компасом на життєвому шляху був флюгер].
Обговорення статті
Характеризоваться – відзначатися чим, характеризуватися чим, бути яким, мати який характер, мати в собі що. Обговорення статті
Ход – хід, рух, (шаг, алюр, побежка) хода, (течение) перебіг, процес, (развитие) розвиток, (направление) напрям, характер; (проход, отверстие, ещё) хідни́к, (шествие, ещё) похід, процесія, (приём, ещё) маневр:
в большом ходу (товар, изделие) – дуже уживаний, не залежується, не лежить, в [широкому] обігу, має великий попит, [великий] попит на (товар, виріб);
в ходе, по ходу (дела) – з розвитку справи; під час, у процесі, у ході справи;
в ход пошли кулаки – дали волю кулакам;
в ходу что – у вжитку що, попит на що;
дать ход делу – дати рух (хід) справі; зрушити справу;
дело пошло в ход – спра́ву зру́шено, спра́ва пішла́;
идти в ход, пойти в ход – (годиться) придава́тися, прида́тися; надава́тися, нада́тися на що, до чо́го, годи́тися, згоди́тися, знадобля́тися, знадоби́тися; (использоваться) використо́вуватися, зужитко́вуватися;
и ходу, дать ходу – і хо́ду, і хо́да, накивати п’ятами, дременути;
крестный ход – хресний хід;
на ходу – на ходу, у русі; (мимоходом) мимохідь;
на ходу глянуть – побіжно глянути;
не давать ходу – не давати ходу;
не иметь хода – не ма́ти хо́ду;
поддавать ходу – наддавати (піддавати) ходу; пришвидшувати хід (ходу);
полным ходом (идёт, шло что) – на повний хід; повним ходом; на повну пару;
пустить в ход аргументы – вда́тися до арґуме́нтів, наве́сти арґуме́нти;
пустить в ход все средства – удатися до всіх способів; ужити всіх засобів (заходів), пустити в хід;
пустить в ход новое слово – пустити в обіг нове слово; запровадити в ужиток нове слово;
пустить машину в ход – пустити в рух машину; запустити машину; надати руху машині;
с ходу – спрожо́гу, з на́скоку;
тайный ход – потайни́к;
умерить ход – придержати ходи; зменшити ходи;
ход болезни – перебіг хвороби;
ход событий – хід (перебіг, розвиток) подій;
ходу дать – дременути, лепеснути, чкурнути, драпнути, дати драла, накивати п’ятами;
ходы сообщения – (воен.) ходи сполучення;
чёрный ход – чорний хід;
это у нас в ходу – це в нас ведеться (заведено); це в нас звичайна річ; це в нас уживане, вживається.
[Не домігшись успіху як першим разом, отець-настоятель не розгубився: він пустив у хід усю свою настійливість і настирливість, пишучи до неї листи, посилаючи посланців і пристаючи до неї, як заходила вона до церкви (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Агов, скоріш! Наддайте ходу в ноги, панове прямороги й кривороги, Представники всіх дідькових порідь! (М.Лукаш, перекл. Й.-В.Ґете). — Хазяїн ризикує штрафом 500 карбованців і закриттям закладу. Але є вже вироблена сигнальна система, і феї зникають чорним ходом із своїх притулків надзвичайно казково. От, прошу — ваша приятелька вже пішла за портьєру (В.Підмогильний). Мріяв пізнати людей зсередини. Йому запропонували зробити це з чорного ходу (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Цельный
1) (
состоящий сплошь из чего-нибудь одного) суці́льний;
2) (
лишенный раздвоенности) ці́лісний, ці́льний, (ещё) зі́браний;
3) (
устар.) влу́чний, цілки́й, (диал.) ці́льний;
4) (
неразбавленный, натуральный) нерозведений, нерозбавлений, (о молоке, ещё) незбираний; (целый) цілий:
цельное вино – нерозведене вино;
цельное зерно – ціле зерно;
цельное молоко – незбиране молоко.
[— І ніколи не забувайте, що Наталі цільна натура, цільна й пристрасна (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — От бачиш,— сказав Степан Аркадійович,— ти дуже цільна людина. Це твоя якість і твоя вада. Ти сам цільний характер і хочеш, щоб усе життя складалося з цільних явищ, а цього не буває (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Це був суворий невтомний чоловік зі складним характером, але цільний: самої його присутності було досить, щоб навести порядок і вселити впевненість (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Привозить дядько на базар суцільний десятиметровий шмат сала. Всі збіглися, розпитують, як вдалося виростити. — Ну як, як… Прив’язуєш порося за задні ноги, а миску щодня відсовуєш].
Обговорення статті
Полудрёма – напівдрімота, (реже) півдрімота.
[Не спалося. Дрімота-півдрімота Творила зовсім нетутешній світ, Ані земний, ані небесний, — тільки ж У тім таємнім сяєві півсна Здавалось все можливим і природним. …Тож не здригнувся я й не здивувавсь, Коли з потоку місячного світла, Як з-під завіси дивної, з’явився Начальник (Є.Маланюк). Починаючи з «Російсько-українського словника» Інституту мовознавства АН УРСР (1937 р.), помічаємо, хоч і не зовсім послідовну, диференціацію щодо значення слів із компонентами пів- і напів-: з пів- утворюються слова, що означають половину того, що виражене другим компонентом, напр.: піваркуш, півват, півзвод, піввісь, піввольт, півкрок тощо  і похідні від цих слів, а з компонентом напів- утворюються слова, що означають наполовину, пополам з чим-небудь іншим, або не зовсім, не до кінця, майже, те, про що йдеться у другій половині слова (Г.Яценко). Появу варіанта напів- можна пояснити тенденцією до уникнення багатозначності пів-, до чіткої диференціації значень. Разом з тим повна семантична тотожність у ряді значень пів- і напів- може служити доказом перетворення пів- на афікс (афіксальний характер напів-, здається, сумнівів не викликає) (О.Муромцева). Я довго лежала в напівдрімоті і раптом почула, як Джем прошепотів: — Ти спиш, Всевидько? (Михайло Харенко, перекл. Гарпер Лі)].
Обговорення статті
Читать
1) читати, зачитувати;
2) (
излагать, преподавать) викладати, читати:
приговор читался пять часов – присуд читано п’ять годин;
читать в университете физику – викладати в університеті фізику;
читать в чьей душе, в чьём сердце – читати в чиїй душі, в чиєму серці;
читать громко вслух – читати голосно, вголос;
читать лекцию – читати лекцію.
[Вдень тут водять дітей з м’ячами та обручами, дихають свіжим повітрям стомлені урядовці і студенти читають у холодку мудрі книжки. Ввечері це обітована земля любові для покоївок, військових, юнаків та всіх тих, що не усвідомили ще переваг кімнатного кохання і його вигод (В.Підмогильний). Наша школа прищеплює дітям ненависть до читання взагалі, а особливо до читання української класики. Як це вдається — секрет, але діти, які ідуть до школи і хочуть навчитися читати, вийшовши зі школи, припиняють читати взагалі (брати Капранови). Сьогодні нарікають на те, що українці, мовляв, «розучилися читати». Але чи так вони вже й вміли? Не в останню чергу славнозвісна радянська «культура читання» ґрунтувалася на тому, що в тій країні більше особливо нічим було зайнятися. Книжка була дешевою та доступною, а інші життєві блага — в колосальному дефіциті. Книжка, по суті, заміняла життя, яке для абсолютної більшості радянських громадян складалося з монотонних щоденних ритуалів, такої собі «тюрми поліпшеного типу». Залишалося читати, жити позиченим життям. Із розпадом радянської системи відкрилося безліч інших можливостей, раніше недоступних, і відповідно, відсіявся отой «читач мимоволі» (О.Забужко). — Мене вчили: не читай усіх книжок, а читай тільки кращих. Читати треба тільки те, що вже оправдалося, що вже три покоління читає і тим тішиться. А не тільки щоб бути в курсі справи, що там вчора видрукували (Любомир Гузар). Коли звідкись утікають українці, книги — це остання річ. Ніколи не чув, щоб у нас книги рятували. Так, засновувалися університети, в еміграції — теж. Але це така есенційна річ — читати. І читати — то остання наша справа (Ю.Андрухович). Стендаль, який помер 1842 року, вважав, що його читатимуть лише у 1934-му. Він міг би докинути одне-два століття. Письменнику навіть не спало на думку засумніватися, чи тоді хтось іще вмітиме читати (А.Рєпа, перекл. Філіпа Солерса). Уміти читати — це жити в безупинному розшифруванні світу, історії та власного існування. Вміння читати — це свобода (А.Рєпа, перекл. Філіпа Солерса). — Я не знаю, звідки в нашої доньки такий характер. Думаю, від того, що вона читає багато. І нас попереджали про це черниці. А мій батько, царство йому небесне, казав: у той день, коли жінки навчаться читати й писати, світ стане з ніг на голову (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). — Але ж ти читаєш, ти сам визнав, — перейшов він до наступу. — Коли ж ти читаєш? — Ну, між запоями. Коли вже не в змозі встати, завжди читаю (Марія Чайковська, перекл. Кена Бруена). Будь-хто, хто надто багато читає і надто мало користується своїми мізками, набуває кепської звички багато думати і нічого не робити (А.Айнштайн). Люди перестають мислити, коли перестають читати (Д.Дідро). Читаймо, бо деградуємо].
Обговорення статті
Комфорт – (англ.) комфорт, затишок, виго́да:
душевный комфорт – душевний комфорт.
[Хоч і не з комфо́ртом, та все́-таки до́сить чи́сто й вигі́дно (І.Франко). Це найліпший і наймодерніший експрес в СССР; найкомфортабельніший експрес у так званій робітничо-селянській державі. Мавши маршрут майже на пів земної кулі, маршрут «Нєгорєлоє — Владівосток», тобто від понурої Прибалтики і до берегів Японського моря, маршрут на 12 тисяч кілометрів і стільки ж назад, він був до того відповідно пристосований і устаткований, — до комфорту і вигод в безперервній десятиденній мандрівці (І.Багряний). Андрій Андрійович думав про те, як йому мало потрібно від жінки, щоб відчувати душевний комфорт. Зараз йому до нестями хотілося жити так, щоб тягло до рідної домівки, щоб стіни були зігріті затишком та спокоєм (С.Талан). Припустімо навіть, що за сімдесят років існування в комфорті та безпеці, під захистом надійно заблокованої дром-зони, нам все-таки вдалося б побудувати величезний флот для звільнення людства. Що далі? (О.Авраменко). То були дурнувато радісна безтурботність і душевний комфорт. Поклавши яблуко до кишені, я кинувся навздогін за Еммою (В.Горбатька, перекл. Ренсома Ріґґза). Принаймні двом молодим леді з цих сімей він дав дуже різні почуття. Те, що для Фанні означало спокій і душевний комфорт, оберталося нудьгою та роздратуванням для Мері (В.Горбатько, перекл. Дж.Остін). Життя — це серія проблем. Ви або маєте проблему зараз, або вже її владнали, або готуєтесь до нової. А все тому, що для Бога ваш характер важливіший за ваш комфорт. Для Бога важливіше зробити ваше життя святим, ніж щасливим (Наталія Гоїн, перекл. Ріка Ворена). Комфорт — це компроміс із свободою (Е.Кант)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ХАРА́КТЕР (людей) ще но́ров, но́рів;
у него́ миролюби́вый /неагресси́вный/ характер він му́хи не заче́пить;
по характеру на вда́чу [шут по характеру бла́зень на вда́чу];
по характеру (по своему́ характеру) (своє́ю) вда́чею, (свої́м) хара́ктером;
с тяжёлым характером кто лихи́й на вда́чу;
обнару́живать характер пока́зувати нату́ру /ро́ги/.
ВЫ́ДЕРЖАТЬ (іспит) скла́сти;
выдержать хара́ктер не спасува́ти;
выдержавший ОКРЕМА УВАГА
ЛИЦО́ живомовн. пи́сок, твар, негат. су́рло, мо́рда, марми́за, пи́ка; (будівлі) пе́ред, фаса́д, фронт, чоло́; (сукна) верх, лицьови́й бік; ПЕРЕН. зо́внішність, о́браз; (явища) суть, єство́, хара́ктер; (землі) по́ве́рхня; зменш. ли́чко, ли́ченько;
лица́ нет на ком мов з хреста́ зня́тий хто, лиця́ не зна́ти на;
лицо́м к лицу́ ще ніс-у-ні́с, о́чі-в-о́чі;
знать в лицо зна́ти з лиця́;
смотре́ть в лицо диви́тись у ві́чі;
ви́деть по лицу́ ба́чити з оче́й;
по лицу́ ви́дно з лиця́ зна́ти;
пе́ред лицо́м 1. (кого) пе́ред очи́ма, 2. (чого) зустрі́вши що, галиц. в обли́ччі чого;
НОСИ́ТЬ, носить имя зва́тися;
носить по све́ту (про магічну силу) води́ти світа́ми;
нося́щий що /мн. хто/ но́сить тощо, ста́вши /покли́каний/ носи́ти, за́йня́тий носі́нням, носі́й, не́сун, прикм. носи́льний, складн. -но́сець [нося́щий рога́ рогоно́сець], -но́сний [нося́щий вене́ц вінцено́сний];
нося́щий и́мя з ім’я́м, під і́менем;
нося́щий ма́ску замаско́ваний під, під ма́скою;
нося́щий на рука́х кого гото́вий здува́ти порохи́ з;
нося́щий назва́ние під на́звою, на́званий;
нося́щий ору́жие із збро́єю, озбро́єний;
нося́щий фами́лию кого під прі́звищем;
нося́щий хара́ктер чего іденти́чний з чим, зо́всім як що;
носи́мый но́шений, не́сений.
НРАВ фраз. хара́ктер;
по нраву на вда́чу [друго́й по нраву і́нший на вда́чу].
ПРИДАВА́ТЬ, придава́ть выраже́ние надава́ти ви́разу, забут. приподо́бити; придава́ть значе́ние (придава́ть большо́е значе́ние) ще надава́ти (особли́вої) ваги́, припи́сувати (вели́ке) зна́чення, ба́чити вагу́ чого, не легкова́жити що;
не придава́ть значе́ния чему диви́тися крізь па́льці на що, легкова́жити що;
придава́ть направле́ние унапря́млювати;
придава́ть натура́льный вид уприро́днювати;
придава́ть постоя́нный хара́ктер уста́лювати;
придава́ть себе́ вид напуска́ти на се́бе ви́гляд;
не придава́й значе́ния махни́ руко́ю, підсил. плюнь і розітри́!;
придаю́щий 1. прибавляющий, 2. що /мн. хто/ надає́, покли́каний нада́ти, реконстр. надаве́ць, стил. перероб. надаючи́;
придаю́щий вкус зда́тний нада́ти смаку́;
придаю́щий выраже́ние стил. перероб. нада́вши ви́разу;
придаю́щий значе́ние схи́льний надава́ти ваги́;
придаю́щий направле́ние зда́тний унапря́мити;
придаю́щий окра́ску зда́тний заба́рвити, стил. перероб. надаючи́ заба́рвлення;
придаю́щий постоя́нный хара́ктер чему зда́тний уста́лити що;
не придаю́щий значе́ния чему легкова́жний, зви́клий легкова́жити;
придаю́щийся/придава́емый 1. дода́ваний, 2. припи́суваний, нада́ваний;
ПРИНИМА́ТЬ (план) ще пристава́ти на, (обов’язки) перебира́ти, (за кого) бра́ти;
принима́ть бли́зко к се́рдцу что ще перейма́тися чим, роби́ти біду́ з чого, галиц. бра́ти собі́ до се́рця;
принима́ть в до́лю прийма́ти до спі́лки;
принима́ть всерьёз бра́ти серйо́зно /пова́жно/;
принима́ть в компа́нию прийма́ти до гу́рту;
принима́ть в расчёт врахо́вувати, бра́ти до ува́ги;
принима́ть в число́ зачисля́ти;
принима́ть дежу́рство /принима́ть сме́ну, принима́ть пост тощо/, заступа́ти /става́ти/ на че́ргу (чергува́ння) /змі́ну, ва́рту, сті́йку тощо/;
принима́ть за ма́ти за;
принима́ть за чи́стую моне́ту, не піддава́ти су́мніву, ма́ти за́ чи́сту моне́ту, ві́рити ска́заному;
принима́ть к исполне́нию, прийма́ти для ви́кона́ння /реаліза́ції/;
принимать к све́дению живомовн. мота́ти на вус, бра́ти на ро́зум;
принима́ть на /вещево́е, пищево́е/ дово́льствие = ставить на /вещевое, пищевое/ довольствие;
принима́ть на свой счёт ще бра́ти на свій карб;
принима́ть оборо́нную пози́цию фаміл. наїжа́чуватися;
принима́ть какой оборо́т іти́ якими доро́гами, оберта́тися яким бо́ком, розвива́тися в якому на́прямі [собы́тия принима́ют нежела́тельный оборот поді́ї розвива́ються в неба́жаному напрямі], фраз. перехо́дити /поверта́ти/ на що [разгово́р при́нял ино́й оборот розмо́ва перейшла́ на і́нше;
де́ло при́няло плохо́й оборот спра́ва поверну́ла на гі́рше]
;
принима́ть пи́щу зажива́ти ї́жу, трапезува́ти;
принима́ть по́зу фраз. става́ти в по́зу;
принимать реше́ние ще вино́сити ухва́лу;
принима́ть си́лу зако́на набира́ти си́ли зако́ну;
принима́ть угрожа́ющие разме́ры явля́ти щора́з бі́льшу загро́зу;
принима́ть чью сто́рону става́ти на чий бік;
принима́ть уча́стие (в чём) підставля́ти плече́, (образ. приклада́ти ру́ку до чого, живомовн. моча́ти па́льці у що);
принима́ть уча́стие в ком виявля́ти турбо́ту до кого, опі́куватися /док. запікуватися/ ким;
принимать хара́ктер набува́ти власти́востей;
принима́ть черты́ чего набува́ти рис, коротк. збива́тися на що [обе́д принима́ет черты бесе́ды обі́д збива́ється на бе́сіду];
не принима́ть (кого) не пуска́ти на порі́г;
не принима́ть это бли́зко к се́рдцу не перейма́тися цим, не роби́ти (собі́) біди́ /кло́поту/ з того;
не принима́ть в оби́ду не бра́ти за зле;
не принимать во внима́ние фраз. помина́ти;
не принима́ть в счёт скида́ти з раху́нку;
не принима́ть ни под каки́м ви́дом і на порі́г не пускати;
здесь не принима́ют кого тут висо́кі поро́ги для кого;
принима́я во внима́ние коротк. з ува́ги /о́гляду/ на що;
не принима́я во внимание фраз. помина́ючи;
ПРИНИМА́ТЬСЯ принима́ться всерьёз бра́тися серйо́зно;
принима́ться за учёбу сіда́ти за па́рту;
принима́ется подпи́ска побут. прийма́ють передпла́ту;
принима́ются зака́зы ро́бимо на замо́влення;
принима́лись, принима́лось при́ймано;
принима́ющий що /мн. хто/ прийма́є тощо, маста́к приймати, ра́ди́й прийня́ти, для прийняття́, за́йня́тий прийняття́м, прийма́льник, прийма́ч, прикм. прийма́льний, оказ. прийму́щий, стил. перероб. беручи́, взя́вши;
принима́ющий бли́зко к се́рдцу перейня́тливий;
принима́ющий вид /принима́ющий фо́рму/ зда́тний набра́ти ви́гляду /фо́рми/;
принима́ющий во внима́ние / принима́ющий в расчёт, принима́ющий в счёт/ стил. перероб. взя́вши до ува́ги;
принима́ющий всерьёз гото́вий бра́ти серйо́зно;
принима́ющий в шу́тку зда́тний сприйня́ти як жарт;
принима́ющий горизонта́льное положе́ние стил. перероб. прибира́ючи горизонта́льне поло́ження;
принима́ющий за чи́стую моне́ту дові́рливий, наї́вний, стил. перероб. без ті́ні су́мніву;
принима́ющий к све́дению стил. перероб. беручи́ до ві́дома;
принима́ющий ме́ры зму́шений вжи́ти за́ходів;
принима́ющий на свой счёт гото́вий взя́ти на свій карб;
принимающий оборо́нную пози́цию гото́вий до оборо́ни;
принима́ющий какой оборо́т схи́льний розвива́тися в якому на́прямі, фаміл. щора́з менш /більш/ який [принима́ющий нежела́тельний оборо́т щораз менш ба́жаний;
принима́ющий угрожа́ющий оборо́т щораз більш загро́зливий]
;
принима́ющий пара́д кома́ндувач пара́ди /пара́ду/;
принима́ющий угрожа́ющие разме́ры щора́з більш загро́зливий /загро́зливіший/;
принима́ющий уча́стие (в чём) уча́сник, (зго́дний взя́ти у́часть у чім);
принима́ющий уча́стие в ком виявля́ючи турбо́ту до кого, гото́вий заопі́куватися ким;
принима́ющий хара́ктер стил. перероб. набува́ючи власти́вости;
не принима́ющий уча́стия фаміл. позапарка́нний;
принима́ющийся/принима́емый при́йманий, спри́йманий, бра́ний, ухва́люваний, визна́ваний, (захід) вжи́ваний;
не принима́ющийся в расчёт не́хтуваний;
ПРИОБРЕТА́ТЬ образ. гребти́ до се́бе, забут. придбо́вувати, (ворогів) нажива́ти, (працею) доробля́тися чого, (вагу тощо) стил. перероб. рости́ [он приобрета́ет вес його́ вага́ росте́];
приобрета́ть влия́ние става́ти впливо́вішим;
приобрета́ть всё бо́льшие разме́ры ши́ритися, розроста́тися, набира́ти ро́змаху;
приобрета́ть вслепу́ю купува́ти кота́ в мішку́;
приобрета́ть вырази́тельность ви́разні́ти;
приобрета́ть значе́ние набува́ти ваги́, виплива́ти на пе́рше мі́сце;
приобрета́ть изве́стность вбива́тися в сла́ву;
приобрета́ть огла́ску набува́ти ро́зголосу;
приобрета́ть распростране́ние поши́рюватися, ма́ти поши́рення;
приобрета́ть черты́ чего набува́ти рис, збива́тися на що [обе́д приобрета́ет черты бесе́ды обі́д збива́ється на бе́сіду];
приобрета́ющий що набува́є тощо, схи́льний набувати, спра́глий набу́ти, охо́чий купува́ти, ім. = ПРИОБРЕТАТЕЛЬ, прикм. набу́тливий;
приобрета́ющий что щора́з + вищий ступінь прикм. [приобрета́ющий распростране́ние щора́з поши́реніший];
приобрета́ющий враго́в стил. перероб. нажива́ючи ворогі́в;
приобрета́ющий всё бо́льшие разме́ры щора́з ши́рший /ма́совіший, бі́льший ро́змірами тощо/;
приобрета́ющий значе́ние стил. перероб. набува́ючи ваги́;
приобрета́ющий изве́стность щора́з славні́ший /більш відо́мий/;
приобрета́ющий огла́ску розголо́шуваний;
приобрета́ющий о́пыт щора́з досві́дченіший;
приобрета́ющий права́ гражда́нства майбу́тній громадяни́н;
приобрета́ющий распростране́ние поши́рюваний;
приобрета́ющий сво́йство зда́тний набу́ти власти́вости;
приобрета́ющий трудо́м зда́тний дороби́тися;
приобрета́ющий фо́рму /приобрета́ющий хара́ктер/ = принимающий вид /принимающий характер/;
приобрета́ющийся/приобрета́емый набу́ваний, нажи́ваний, купо́ваний, здобу́ваний, засво́юваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Характерхарактер, -ра, натура, -ри.
Выдерживать, выдержать – витри́мувати, -мую, -муєш, ви́тримати, -маю, -маєш, виде́ржувати, -жую, -жуєш, ви́держати, -жу, -жиш. Выдержать экзамен – скла́сти і́спит(а). Выдерживать характер – доде́ржати хара́ктеру.
Натура
1) нату́ра, -ри, приро́да, -ди;
2) (
характер) вда́ча.
Нрав
1) (
характер) вда́ча, -чі, нату́ра, -ри, но́ров, -ву;
2) (
обычай, традиция) зви́ча́й, -ча́ю.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Характерхарактер; (у человека) – удача; натура. Характером – на вдачу. Сильный характер – міцна вдача. По характеру – характером, вдачею.
Выдерживать – видержувати витримувати; (горе, страдание) – терпіти. Выдерживать что (тон, стиль, характер и т. п.) – додержувати чого (тону, стилю, характеру і т. ин.).
Покойный – спокійний. Покойный характер – лагідна вдача. Покойный экипаж – вигідний екіпаж. Покойное течение дел – спокійний перебіг, розвиток справ. Покойный (умерший) – небіжчик.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Характерхара́ктер (-ру).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Характер
• Выдержать характер
– додержати характеру; не поступитися.
• Они не сошлись характерами
– вони не зійшлися характерами; виявилося, що вони не до вдачі одне одному (про чоловіків і жінок), один одному (про чоловіків), одна одній (про жінок); вони не порозумілися.
• По характеру
– вдачею (характером).
• Это не в его характере
– це не властиве (не відповідає) його вдачі.
Выраженный
• Ясно выраженный тип, характер
– виразно (ясно) виявлений тип, характер…; виразно визначений тип, характер
Действие
• Действие происходит
– дія відбувається; [дія] діється.
• Какое действие оказало лекарство?
– як подіяли ліки?
• Какое действие произвело это на него?
– який вплив це на нього мало (зробило, справило)?; як це на нього вплинуло (подіяло)?
• Лекарство оказало хорошее действие
– ліки мали добру силу; від ліків помоглося.
• Образ действия
– дії; спосіб (іноді) характер дій; [спосіб] поводження.
• Оказать хорошее действие
– добре подіяти; мати добру силу.
• Оказывать, оказать действие на кого
– діяти, подіяти на кого; [свою] силу мати над ким.
• Под действием чего
– під впливом чого.
• Подражать чьему образу действия
– поводитися (діяти) так само, як хтось; наслідувати кого в своїх діях; (давн.) робити чиїм робом.
• Приводить, привести в действие что
– пускати, пустити в хід що; надавати, надати чинності чому.
Железный
• Железная дорога
– залізниця (давн. розм. чавунка).
• Железная завеса, железный занавес
(перен.) – залізна завіса (заслона).
• Железный характер, железная воля
– залізна (незламна) вдача, воля.
• За [железной] решёткой
– за гратами.
• Человек железного здоровья
– людина залізного здоров’я; (іноді розм.) залізняк.
Замкнутый
• Вести замкнутую жизнь
– жити відлюдно (замкнено, замкнуто, іноді відлюдьком).
• Замкнутый характер
– замкнена (замкнута, потайна, відлюдькувата) вдача; замкнений (замкнутий) характер.
• Замкнутый человек
– замкнена (замкнута) у собі людина; закрита людина; відлюдько; (образн.) застебнений (застебнутий) на всі ґудзики.
Мягкий
• Мягкая зима
– лагідна зима.
• Мягкий характер
– м’яка (лагідна) вдача; м’який (лагідний) характер; воскова вдача; (розм. образн.) такий, як хліб м’який; (іноді) хоч у вухо бгай (клади).
Носить
• Высоко (гордо) нести голову
– високо (гордо, угору) нести голову; гордо (згорда) триматися.
• Где тебя носило; где тебя нелёгкая носила
– де тебе носило; де тебе носила лиха година (хвороба, вража мати, вража сила, нечиста сила, носив враг, нечистий).
• Носить имя, название
– мати ім’я, зватися (називатися).
• Носить на руках кого
(прям. и перен.) – носити на руках кого.
• Носить печать, отпечаток чего
– мати [на собі] печать (познаку) чого; бути позначеним чим.
• Носить характер чего
– мати характер чого.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

хара́ктер хара́ктер,-ру, озна́ка,-ки, особли́вість,-вости
х. волнообра́зный хара́ктер хвиля́стий [хвилеподі́бний]
х. движе́ния хара́ктер ру́ху
х. деформи́рования хара́ктер деформува́ння
х. изло́ма хара́ктер зла́му
х. измене́ния хара́ктер змі́ни
х. нагру́зки хара́ктер наванта́ження [обтя́ження]
х. напряжённого состоя́ния хара́ктер напру́женого ста́ну
х. поведе́ния хара́ктер поведі́нки
х. разруше́ния хара́ктер руйнува́ння; хара́ктер зруйно́вання
х. распределе́ния хара́ктер розпо́ділу; хара́ктер розподіля́ння

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вда́ча
1)
характер, нрав, натура, свойство;
2)
удача, успех.
Го́стрий
1)
острый;
2)
остроконечный, конусообразный;
3)
сильный, жестокий, резкий.
Го́стра вда́ча – резкий характер.
4)
резкий, остроумный;
5)
пронзительный, проницательный, жгучий, строгий.
Го́стрі о́чі, по́гляд – строгий, проницательный взгляд.
Нату́ра
1)
природа;
2)
натура, характер.
У нату́рі – наяву.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Характер (совокупность свойств вообще) – хара́ктер (-ру), приро́да, нату́ра; (о человеке) – вда́ча, хара́ктер (-ру); х. делахара́ктер спра́ви; по самому -ру своему (интересен): а) (о явлении) – в самі́й нату́рі свої́й; б) (о человеке) – само́ю вда́чею своє́ю.
Выдерживать, -жать
1) (
стиль, тон, характер) – доде́ржувати, доде́ржати чого́;
2) (
экзамен) – склада́ти, скла́сти і́спит(а), екза́мен;
3) (
о продуктах) – виде́ржувати, видержати; (о сыре) – відклада́ти, відкла́сти.
Натура – нату́ра, приро́да; (характер) – вда́ча; получать плату -рою – оде́ржувати платню в нату́рі (нату́рою).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

хара́ктер, -теру; -тери, -рів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Нату́ра, -ри, ж.
1) Природа.
Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239.
2) Натура, характеръ.
Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нп. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. ЗОЮР. II. 95. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. Г. Барв. 283.
3)
У нату́рі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Любеч. Ум. Нату́ронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64.
Уда́ча, -чі, ж.
1) Характеръ, натура, свойство.
Таку вдачу йому Бог дав. МВ. II. 8. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. Лучче п’ятак передачі, аби до вдачі. Ном. № 10539. Уда́чу до чо́го ма́ти. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має. Сим. 196.
2) Удача, успѣхъ.
Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки — не ловиться риба. Рудч. Ск. II. 173.
Хара́ктер, -ру, м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Го́стрий, -а, -е.
3)
*Го́стра вда́ча. О человеке: резкий характер. Сл. Нік. Гострий, як бритва. Ном. № 1523. Хоч голий, та гострий. Ном. № 1475.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Характерхара́ктер, -ру; (у живых существ) вда́ча, -ЧІ; Х. местностихара́ктер місце́вости.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

провідни́ця, провідни́ць; ч. провідни́к
1. та, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. [Не все втрачено: зорі присвічують мені, провідниця крокує на відстані витягнутої руки – досить надійно, аби вспіти ухилитися від смертоносного удару <…>. (Наталія Одала «У пошуках життя», 2011). У образі Шякунталі він бачить провідницю до цієї країни, свою індійську Беатриче, що мала б його у цю країну завести <…> (Володимир Шаян «Віра предків наших», 1970). Герцоґ, усе йдучи за своєю провідницею, що вела його за руку, прийшов нарешті до витких сходів, зроблених у товщі муру <…> (Александр Дюма «Королева Марґо», Т. 1, пер. Ольга Косач-Кривинюк, 1930).]
// та, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам’ятками місцевості, мистецтва та ін. [А тут, де ми ходимо, вони взагалі припинили свій ріст, – наголошує провідниця Валентина. (ye.ua, 08.10.2017).]
2. перен. та, хто впроваджує когось або щось кудись. [<…> Леся Українка була провідницею до літературної мови і багатьох (звичайно, гостро критично добираних) суто галицьких мовних елементів <…>. (Юрій Шевельов «Внесок Галичини у формування української літературної мови», 1944).]
// духо́вна провідни́ця – та, кому довіряють духовний супровід. [Працюй з нами, коли матимеш охоту, а коли б тобі знадобилася духовна провідниця, сестра Даніела завжди тобі допоможе. (Мануела Ґретковська «Пристрасний коханець», пер. Андрій Павлишин, 2006).]
3. працівниця залізничного транспорту, яка супроводить пасажирський вагон, стежить за безпекою його руху, порядком у ньому й обслуговує пасажирів. [Жінка розповіла, що проводжала чоловіка на потяг до Тернополя, він дав свій квиток провідниці вагону №3. (Фіртка, 2019). Відколи провідниця вагона й син застелили на лаві постіль і мати простягла на ній важкі, як не свої, ноги, їй стало раптом гірше. (Борис Антоненко-Давидович «За ширмою», 1957).]
3. організаторка, керівниця чогось. [Проте, характер Катрусі не дозволяв бездіяльно відсиджуватись вдома – в 1941-1943 рр. вона була Крайовою Провідницею жіночої мережі Організації Українських Націоналістів <…>. (Святослав Липовецький «Червоно-чорне: 100 бандерівських оповідок», 2009). <…> найдіяльнішою організаторкою й провідницею цих вечірок була Л. М. (Краківські вісті, 30.01.1942). Учасниці дівчата, побравшися за руки, довгою чередою бігають між трьома застромленими в землю кілками, трьома посадженими на землі дітьми або просто куди тягне їх провідниця хору, корифейка, виробляючи всякі зігзаги і викрутаси <…>. (Михайло Грушевський «Історія української літератури», Т. 1: Початки і розвій словесного мистецтва, 1923). Аж сьогодні вечором увійдеш між нас, а я, провідниця святих танечниць Гатори, просвічу тебе. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921).]
див.: екскурсово́дка, провідни́чка
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 620.
Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 134.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Хара́ктеръ = уда́ча (С. Ш.), вда́ча, нату́ра, но́ров, хара́ктер (С. Ш.). — На вдачу був зовсїм не схожий на Романа. Лев. — Дївча не сьміливе і змалку тихенької покійної удачі. К. Ш. — Ти моєї вдачі: не любиш ходити по гостях. Кр. — Був він вдачі веселої, невпинної та завзятої. Лев. В.
Придава́ть, прида́ть = додава́ти, надава́ти, наддава́ти, дода́ти (С. Л.), нада́ти, надда́ти. — Придава́ть смѣ́лости = додава́ти ду́ху, відва́ги, сьмі́лости. — Придава́ть но́выя си́лы = опоживля́ти. — Церкви надають Корсуню доволї красовиду. Кн. — Така ріжноманїтність природи надає околицї характер. Кн. — Успіх надає сьміливости. Кн. — Червоні кіснички приставали до її виду і наддавали краси. Лев. — Хміль буде моєму серцю сьмілости додавати. н. д.
Разнообра́зный = розмаїтий (С. З.), ріжноманїтний. — Та не все ж про втїхи й думать, як малиї дїти, та і втїхи ще бувають дуже розмаїті. Мова. — Побут народний розвиваеть ся, приймає більш ріжноманїтний характер. Зап. Кн.
Рѣши́тельный = 1. рішу́чий (С. Жел.), відва́жний. — Його характер був рішучий і сьмілий. Зап. Кок. 2. рішу́чий, коне́шний, оста́нній, оста́тнїй. — Щоб знати, чого в рішучій хвилї сподїватись можна. Бар. — От наступа рішуча мить у бранї. Ст. Б. X.
Тре́бованіе = вимага́ння, домога́ння, С. Л. — Такий урядовий характер комісиї звичайно дуже мало відповідає вимаганням вільного вислїжування. Зап. Груш.
Устраня́ть, устрани́ть = усува́ти, відсува́ти, відстороня́ти, відпиха́ти, витру́чувати, усу́нути, відсу́нути, відсторони́ти, одіпхну́ти. — Володарі намагались усувати автономію поконвічну. З. Сс. — Усунути дуже шкодливе для господарства посередництво агентів. Л. Н. В. — Щоб усунути з вистави усе, що хоч трохи могло нагадувати про який национальний характер. Л. Н. В.

Запропонуйте свій переклад